Про затвердження Положення про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи

Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 42 та 56 Закону України "Про Національний банк України" , статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , з метою вдосконалення стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи (далі - Положення), що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 30 квітня 2009 року № 259 "Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06 травня 2009 року за № 410/16426;

постанову Правління Національного банку України від 04 травня 2011 року № 134 "Про внесення змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24 травня 2011 року за № 627/19365;

пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 18 листопада 2011 року № 413 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2011 року за № 1423/20161;

постанову Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року № 21 "Про внесення змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2012 року за № 194/20507;

постанову Правління Національного банку України від 19 червня 2012 року № 249 "Про внесення змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 22 червня 2012 року за № 1029/21341;

постанову Правління Національного банку України від 17 жовтня 2012 року № 429 "Про внесення змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2012 року за № 1883/22195;

постанову Правління Національного банку України від 05 липня року № 271 "Про внесення змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1235/23767;

постанову Правління Національного банку України від 30 вересня 2013 року № 394 "Про затвердження Змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 року за № 1728/24260;

постанову Правління Національного банку України від 04 грудня 2013 року № 491 "Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2013 року за № 2089/24621;

постанову Правління Національного банку України від 27 січня 2014 року № 33 "Про внесення зміни до постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2013 року № 491", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 182/24959;

постанову Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року № 110 "Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 13 березня 2014 року за № 353/25130;

постанову Правління Національного банку України від 18 вересня 2014 року № 582 "Про внесення зміни до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України";

пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року № 752 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України";

постанову Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 854 "Про внесення зміни до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України";

постанову Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року № 26 "Про внесення зміни до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України";

постанову Правління Національного банку України від 22 січня 2015 року № 46 "Про внесення змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України";

пункт 3 постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 332 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України";

постанову Правління Національного банку України від 03 липня 2015 року № 432 "Про внесення зміни до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України";

постанову Правління Національного банку України від 30 липня 2015 року № 493 "Про внесення змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України";

постанову Правління Національного банку України від 20 серпня 2015 року № 552 "Про внесення зміни до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України".

3. Департаменту управління ризиками (Будник І.М.) протягом місяця після набрання чинності цією постановою затвердити та довести до відома банків розпорядчий акт Національного банку з питань визначення справедливої вартості активів (майна).

4. Департаменту інформаційних технологій (Нагорнюк В.В.) протягом двох місяців після набрання чинності цією постановою внести з урахуванням вимог Положення відповідні зміни до програмно-технологічного забезпечення "КредЛайн2", "СертЛайн2" та Системи автоматизації процесів банківської та фінансово-господарської діяльності Національного банку України та провести тестові випробування.

5. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С.В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі.

6. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування, крім пунктів 1 та 2 цієї постанови, які набирають чинності з 01 грудня 2015 року.

7. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Чурія О.Є.

1. Це Положення розроблено відповідно до статей 6, 7, 25, 42 та 56 Закону України "Про Національний банк України" , Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про депозитарну систему України", з метою застосування Національним банком України (далі - Національний банк) монетарних інструментів під час управління грошово-кредитним ринком шляхом регулювання ліквідності банківської системи.

2. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

1) гранична процентна ставка - найнижча процентна ставка, що встановлюється Національним банком під час проведення процентного тендера з підтримання ліквідності, за якою задовольняються заявки банків на участь в цьому тендері або найвища процентна ставка, що встановлюється Національним банком під час проведення процентного тендера з розміщення депозитних сертифікатів, за якою задовольняються заявки банків на участь у цьому тендері;

2) депозитний сертифікат Національного банку (далі - депозитний сертифікат) - це один з монетарних інструментів, що є борговим зобов'язанням Національного банку у формі записів на рахунках у системи кількісного обліку СЕРТИФ (з іменною ідентифікацією власників на підставі реєстру власників), який свідчить про розміщення в Національному банку коштів банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку;

3) депозитний сертифікат овернайт - боргове зобов'язання Національного банку, яке свідчить про розміщення банком коштів за оголошеною процентною ставкою в Національному банку на термін до наступного робочого дня і є інструментом постійного доступу, спрямованим на поглинання надлишкової ліквідності банку;

3-1) електронні торговельні системи (ЕТС) - Reuters, Bloomberg тощо;

4) інструменти постійного доступу - оперативне підтримання Національним банком ліквідності банків шляхом надання кредитів овернайт або оперативне вилучення Національним банком ліквідності банків шляхом розміщення депозитних сертифікатів овернайт;

5) кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування або розмістити в Національному банку кошти. Сума коштів, що пропонується для рефінансування або для розміщення, може оголошуватися або не оголошуватися;

6) коригуючий коефіцієнт - це коефіцієнт, множення якого на справедливу вартість наданих банком активів (майна) для забезпечення виконання зобов'язання за кредитом або операцією прямого репо (основна сума кредиту/операції та проценти/процентний дохід за увесь строк операції) дорівнює максимальному обсягу підтримання ліквідності банку під ці активи (майно);

7) кредит овернайт - кредит, який надається банку Національним банком за оголошеною процентною ставкою на термін до наступного робочого дня і є інструментом постійного доступу, спрямованим на підтримання ліквідності банку;

8) кредит рефінансування - кредит, що надається банку шляхом проведення кількісного або процентного тендера з підтримання ліквідності банків;

9) обсяг заставлених активів (майна) - обсяг активів (майна), за рахунок яких Національний банк має право задовольнити свої вимоги за операціями з рефінансування в повному обсязі, уключаючи суму кредиту, проценти за увесь строк користування ним та неустойку, і який визначається множенням справедливої вартості заставлених активів (майна) на коригуючий коефіцієнт;

10) операції з власними борговими зобов'язаннями - операції Національного банку з розміщення, обігу та погашення депозитних сертифікатів;

11) операція прямого репо - це кредитна операція між Національним банком та банком з купівлі Національним банком цінних паперів з портфеля банку (далі - перша частина операції репо) з одночасним зобов'язанням банку здійснити зворотну купівлю (викуп) цих цінних паперів (далі - друга частина операції репо) за обумовленою ціною на обумовлену дату;

12) позабіржовий ринок - ринок з необмеженою кількістю учасників, на якому правила здійснення договорів з купівлі/продажу цінних паперів та вирішення спірних питань регулюються законодавством України;

13) процентні витрати за операцією прямого репо - це витрати продавця цінних паперів в разі здійснення операції прямого репо, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі (викупу) цінних паперів і ціною їх продажу;

14) процентний дохід за операцією прямого репо - це дохід, який отримує покупець цінних паперів в разі здійснення операції прямого репо, що визначається як різниця між ціною зворотної купівлі (викупу) цінних паперів та ціною їх купівлі;

15) процентний тендер - тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку зазначають ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит рефінансування або розмістити кошти. Сума коштів, що пропонується для рефінансування або для розміщення, може оголошуватися або не оголошуватися;

16) операції з рефінансування банків - операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком порядку;

17) система кількісного обліку СЕРТИФ - це підсистема програмно-технологічного забезпечення СертЛайн, що обслуговує розміщення, обіг, облік та погашення депозитних сертифікатів;

18) строк прямого репо - це строк у календарних днях між датами виконання першої та другої частин операції прямого репо;

19) сума вкладу - установлена депозитним сертифікатом вартість одного депозитного сертифіката, зазначена та оголошена в умовах його розміщення;

20) тендер з підтримання ліквідності банків - це механізм, який передбачає надання Національним банком кредитів рефінансування банкам, що потребують підтримання ліквідності;

21) тендер з розміщення депозитних сертифікатів - це механізм, через який банки розміщують у Національному банку тимчасово вільні кошти згідно з визначеними умовами;

22) ціна зворотної купівлі (викупу) - це сума коштів, яка сплачується продавцем відповідно до другої частини операції прямого репо на дату зворотної купівлі (викупу) за відповідні цінні папери;

23) ціна купівлі - це сума коштів, яка сплачується покупцем відповідно до першої частини операції прямого репо на дату купівлі за отримані від продавця цінні папери.

Інші терміни та поняття, які вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

3. Національний банк використовує стандартні інструменти регулювання ліквідності банківської системи з метою виконання цілей та завдань, визначених законодавством України та Основними засадами грошово-кредитної політики, залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку.

4. Національний банк здійснює регулювання ліквідності банківської системи в межах визначених монетарних параметрів та в обсягах, які потрібні для їх збалансування та управління грошово-кредитним ринком, шляхом застосування таких стандартних інструментів:

1) операції з рефінансування (кредити овернайт, кредити рефінансування);

2) операції прямого репо;

3) операції з власними борговими зобов'язаннями;

4) операції з державними облігаціями України.

5. Національний банк розміщує на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України (далі - Інтернет-представництво) повідомлення про проведення активних та пасивних операцій Національного банку, установлення процентних ставок за ними та розмір коригуючих коефіцієнтів.

6. Національний банк установлює для банків однакові умови регулювання їх ліквідності та здійснює підтримку ліквідності банків, які не віднесено до категорії неплатоспроможних.

7. Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку шляхом проведення відповідних операцій з рефінансування та операцій прямого репо, якщо банк має банківську ліцензію та дотримується таких основних вимог:

1) структура власності банку не визнана Національним банком непрозорою;

2) банк має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (вимагається в разі надання в заставу за кредитом іноземної валюти);

3) банк за всіма кредитами, наданими Національним банком та операціями прямого репо, не має простроченої заборгованості (основна сума кредиту, проценти за користування ним) та несплаченої пені;

4) банк уклав з Національним банком генеральний кредитний договір та/або генеральний договір репо.

8. Національний банк проводить з банками операції з власними борговими зобов'язаннями з метою вилучення коштів з обігу.

9. Національний банк укладає з банками за операціями, визначеними в цьому Положенні, генеральні договори та/або договори. Невід'ємними частинами генеральних договорів є заявки банків на проведення відповідних операцій та повідомлення Національного банку про задоволення цих заявок (у повному обсязі або частково).

11. Базовою кількістю днів для нарахування процентів/процентного доходу та неустойки за операціями, визначеними в цьому Положенні, уважається фактична кількість днів у місяці/році.

12. Національний банк розпорядчими актами має право встановлювати технічний порядок проведення операцій з банками, який передбачає терміни виконання операцій, послідовність дій підрозділів Національного банку та банків, зразки генеральних договорів, інших договорів та документів, що свідчать про проведення операцій, а також залежно від ситуації на грошово-кредитного ринку:

1) частоту звернень банків до Національного банку за видами інструментів рефінансування;

2) максимальний розмір надання кредиту овернайт;

3) розмір коригуючих коефіцієнтів;

4) граничний рівень зменшення обсягу заставлених активів (майна);

5) додаткові вимоги до банків, які беруть участь у позачергових тендерах.

13. Національний банк для забезпечення виконання зобов'язань за операціями рефінансування приймає в заставу визначені ним активи (майно) і здійснює операції прямого репо за справедливою вартістю, порядок визначення якої встановлюється Національним банком, а також ураховує можливу зміну справедливої вартості заставлених активів (майна) із застосуванням коригуючих коефіцієнтів.

14. Розмір коригуючих коефіцієнтів, який застосовується під час проведення операції з рефінансування та операції прямого репо, не змінюється до виконання банком зобов'язань перед Національним банком за такою операцією.

15. Національний банк здійснює перевірку активів (майна), які пропонуються банком для забезпечення виконання зобов'язань за операціями з рефінансування або є предметом прямого репо, щодо обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та вносить до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження/припинення обтяження активів (майна) за кредитами рефінансування та операціями прямого репо.

16. Національний банк ініціює дострокове виконання банком зобов'язань за кредитом рефінансування та/або операцією прямого репо в разі настання хоча б однієї з таких умов:

1) виявлення фактів надання банком недостовірної інформації (у т.ч. звітної), яка мала вплив на прийняття рішення щодо надання кредиту рефінансування/проведення операції прямого репо та щодо повноважень осіб, які від імені банку підписують усі документи, що подаються банком до Національного банку відповідно до цього Положення;

2) не приведення банком у відповідність до встановлених вимог обсягу заставлених активів (майна) за кредитом рефінансування [у разі зменшення їх справедливої вартості з урахуванням коригуючих коефіцієнтів нижче, ніж установлений граничний рівень зменшення обсягу заставлених активів (майна)] до суми коштів кредиту;

3) невиконання банком умов генерального кредитного договору/генерального договору репо, у тому числі щодо вчасної сплати процентів та платежів за операцією рефінансування/прямого репо.

17. Документи, що подаються до Національного банку відповідно до цього Положення, підписуються керівником банку та/або уповноваженою особою. Документи в паперовій формі засвідчуються відбитком печатки банку (у випадках, передбачених законодавством).

Документи, що подаються до Національного банку засобами програмно-технологічного забезпечення, підписуються та/або надсилаються з використанням електронного цифрового підпису уповноважених осіб, які відповідальні за подання цих документів до Національного банку.

18. Національний банк здійснює операції з рефінансування банків шляхом надання банкам кредитів до наступного робочого дня (кредити овернайт) та кредитів рефінансування шляхом проведення тендерів із підтримання ліквідності банків строком до 14 днів та строком до 90 днів.

19. Національний банк здійснює операції з рефінансування банків відповідно до укладених з банками генеральних кредитних договорів та забезпечує проведення їх за допомогою програмно-технологічного забезпечення.

20. Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку може приймати рішення щодо взяття однорідної або змішаної (декілька видів) застави для забезпечення виконання зобов'язань за операціями з рефінансування.

21. Обсяг предмета застави за операціями з рефінансування визначається виходячи із суми кредиту, процентів за весь строк користування кредитом, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, що визначаються для кожного виду активу (майна), який надається в заставу.

22. Національний банк здійснює операції з рефінансування банків за процентною ставкою, що визначається відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань процентної політики Національного банку, і не підлягає коригуванню протягом строку користування кредитом.

22-1. Національний банк може надати банку кредит овернайт та/або кредит рефінансування на погашення раніше отриманого кредиту овернайт та/або кредитів рефінансування під заставу державних облігацій України та/або депозитних сертифікатів, якщо банк подав заявку на одержання кредиту овернайт та/або на участь у тендері з підтримання ліквідності банків, проведення якого припадає на строк погашення кредиту овернайт та/або кредитів рефінансування.

Національний банк може надати банку кредит рефінансування під заставу іноземної валюти на погашення раніше отриманого кредиту рефінансування під заставу іноземної валюти, яка розміщена банком на рахунку Національного банку як гарантійний депозит, якщо банк подав заявку на участь у тендері з підтримання ліквідності банків, проведення якого припадає на строк погашення кредиту рефінансування.

Банк погашає частину кредитів, для остаточного погашення яких планується отримати новий кредит овернайт та/або кредит рефінансування без одночасного часткового вивільнення заставлених активів (майна).

Кількість разів одержання банком кредиту овернайт та/або кредиту рефінансування на погашення раніше отриманих кредитів не обмежується.

Банк може отримати кредит овернайт та/або кредит рефінансування на погашення раніше отриманого кредиту овернайт та/або кредитів рефінансування в сумі, більшій або, яка дорівнює залишку кредитів, строк погашення яких настав за умови надання банком достатнього обсягу заставлених активів (майна), за рахунок якого Національний банк має право задовольнити свої вимоги за кредитом у повному обсязі.

Національний банк не задовольняє заявку банку на одержання кредиту овернайт та/або на участь у тендері з підтримання ліквідності банків (на одержання кредиту на погашення раніше отриманого кредиту овернайт та/або кредитів рефінансування), якщо банк до визначеного часу не сплатив нараховані проценти за кредитами, що погашаються, та ту частину кредиту овернайт та/або кредитів рефінансування, яку він не має наміру погашати за рахунок коштів нового кредиту.

23. Для нарахування процентів строк користування кредитом овернайт та кредитом рефінансування починається з дня надходження коштів на рахунок банку (у випадку надання кредиту на погашення раніше отриманого кредиту - з дня проведення такої операції) і закінчується в день, який передує даті повернення коштів.

24. Національний банк за наданими кредитами рефінансування здійснює контроль та перевірку заставлених активів (майна), а саме їх знецінення відповідно до нормативно-правових та розпорядчих актів Національного банку. Національний банк вимагає від банків приведення обсягу заставлених активів (майна) у відповідність до суми залишку заборгованості за кредитом рефінансування і процентів за користування ним або часткового дострокового погашення кредиту рефінансування пропорційно обсягу зменшення справедливої вартості заставлених активів (майна) у разі знецінення обсягу заставлених активів (майна) більше розміру граничного рівня зменшення обсягу заставлених активів (майна).

25. Національний банк надає банкам кредити овернайт під заставу:

1) державних облігацій України (крім облігацій зовнішньої державної позики України);

2) депозитних сертифікатів;

3) облігацій міжнародних фінансових організацій (емісія яких здійснюється відповідно до законодавства України);

Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку визначає вид застави (однорідна, змішана) кредиту овернайт.

26. Національний банк щодня засобами програмно-технологічного забезпечення та системи електронної пошти Національного банку (далі - система електронної пошти) надсилає банкам повідомлення про умови проведення операції з надання кредиту овернайт на наступний робочий день із зазначенням процентної ставки та виду застави (однорідна, змішана) за кредитом овернайт із розміщенням цієї інформації на сторінці Інтернет-представництва.

27. Державні облігації України, облігації міжнародних фінансових організацій та депозитні сертифікати, які беруться в заставу за кредитом овернайт, мають перебувати у власності банку-позичальника та не бути обтяженими будь-якими іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань перед Національним банком за операціями з рефінансування та операціями прямого репо за якими:

1) строк виконання, у тому числі й достроковий, припадає на день надання кредиту овернайт;

2) у день надання кредиту овернайт здійснюється вивільнення з-під застави цих державних облігацій України, облігацій міжнародних фінансових організацій та депозитних сертифікатів з їх наступним оформленням у заставу під новий кредит";

Строк погашення цінних паперів, що приймаються в заставу за кредитом овернайт, має наставати не раніше ніж через два робочих дні після строку повернення кредиту овернайт.

Строк погашення депозитних сертифікатів, що приймаються в заставу за кредитом овернайт, має наставати не раніше наступного робочого дня після дати погашення кредиту.

28. Кредит овернайт надається за умови блокування державних облігацій України/облігацій міжнародних фінансових організацій банків-власників на рахунках у цінних паперах у відповідних депозитарних установах у системі депозитарного обліку депозитарію Національному банку/Центрального депозитарію цінних паперів, депозитних сертифікатів у системі програмно-технологічного забезпечення СертЛайн.

29. Банк у разі потреби підтримання ліквідності може протягом будь-якого робочого дня тижня до визначеного часу подати до Національного банку заявку на одержання кредиту овернайт. Подані банками заявки перевіряються на відповідність дотримання вимог цього Положення. Заявки, які не пройшли перевірки, відхиляються.

Заявки, які надійшли пізніше визначеного часу, не приймаються, за винятком причин технічного характеру, які виникли в Національному банку.

30. Національний банк на підставі генерального кредитного договору, заявки банку та повідомлення про задоволення заявки банку на одержання кредиту овернайт забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом овернайт.

31. Національний банк надає банкам кредити рефінансування шляхом проведення кількісного або процентного тендера з підтримання ліквідності банків. Повідомлення про проведення кількісного або процентного тендера з підтримання ліквідності банків надсилається щотижня засобами програмно-технологічного забезпечення та системи електронної пошти з розміщенням цієї інформації на сторінці Інтернет-представництва.

32. Тендери з підтримання ліквідності банків проводяться щотижня з такою періодичністю: три тижні підряд - надання кредитів рефінансування строком до 14 днів; один тиждень - надання кредитів рефінансування строком до 90 днів.

33. Національний банк оголошує графік проведення тендерів з підтримання ліквідності банків на наступний квартал за допомогою засобів системи електронної пошти з розміщенням цієї інформації на сторінці Інтернет-представництва.

Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквідності банків може змінювати періодичність і черговість проведення тендерів з підтримання ліквідності банків, а також оголошувати позачергові тендери з підтримання ліквідності банків, про які банкам повідомляється за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення, системи електронної пошти та на сторінці Інтернет-представництва.

34. Національний банк України надає кредити рефінансування лише під заставу визначених ним активів (майна), які відповідають вимогам Національного банку та перебувають у власності банку-позичальника і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань перед Національним банком за операціями з рефінансування та операціями прямого репо за якими:

1) строк виконання, у тому числі й достроковий, припадає на день надання кредиту рефінансування;

2) у день надання кредиту рефінансування здійснюється вивільнення з-під застави цих активів (майна) з їх наступним оформленням у заставу під новий кредит.

35. Предметом застави за кредитами рефінансування можуть бути такі види активів (майна):

1) державні облігації України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);

2) депозитні сертифікати;

3) іноземна валюта (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни);

4) облігації міжнародних фінансових організацій (емісія яких здійснюється відповідно до законодавства України).

36. Строк погашення державних облігацій України та облігацій міжнародних фінансових організацій, що приймаються в заставу за кредитами рефінансування, має наставати не раніше ніж через два робочих дні після строку погашення кредиту рефінансування.

37. Строк погашення депозитних сертифікатів, що приймаються в заставу за кредитами рефінансування, має наставати не раніше наступного робочого дня після дати погашення кредиту рефінансування.

38. Національний банк може надати кредит рефінансування під заставу іноземної валюти, розміщеної банком на рахунку Національного банку як гарантійний депозит без сплати процентів за таким депозитом.

39. Національний банк, виходячи із ситуації на грошово-кредитному ринку, у повідомленні про проведення тендера з підтримання ліквідності банків визначає згідно з переліком, зазначеним у пункті 35 цієї глави, види активів (майна), що прийматимуться в заставу за кредитами рефінансування під час проведення цього тендера.

40. Банк, який потребує підтримання своєї ліквідності, може подати до Національного банку за допомогою засобів відповідного програмно-технологічного забезпечення заявку на участь у тендері з підтримання ліквідності банків, яка має містити перелік активів (майна), що пропонується банком у заставу за кредитом рефінансування, без подальшого внесення до неї будь-яких змін. Банк може подати декілька заявок на участь у процентному тендері з підтримання ліквідності банків із зазначенням різних процентних ставок та неоднакових переліків активів (майна), запропонованих банком у заставу.

41. Заявки, які надійшли пізніше встановленого для участі в тендері з підтримання ліквідності банків часу, не приймаються, за винятком причин технічного характеру, які виникли в Національному банку.

42. Розподіл обсягу коштів, які пропонуються для проведення кількісного тендера з підтримання ліквідності банків, здійснюється відповідно до поданих заявок на участь у цьому тендері до вичерпання суми, запропонованої на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер з підтримання ліквідності банків суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок. Обсяг кредиту рефінансування округлюється до цілого.

43. Банки за умови проведення Національним банком процентного тендера з підтримання ліквідності банків самостійно пропонують процентну ставку з точністю до двох знаків після коми, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку.

Заявки на участь у процентному тендері з підтримання ліквідності банків задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу коштів, які пропонуються для проведення процентного тендера або досягнення граничної процентної ставки, або задоволення всіх заявок банків.

Рівень граничної процентної ставки визначається відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань процентної політики Національного банку.

44. Якщо два або кілька учасників процентного тендера з підтримання ліквідності банків пропонують однакову процентну ставку (у тому числі і ту, що збігається з граничною процентною ставкою), а обсяг запропонованих коштів, що залишився, недостатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти пропорційно до поданих заявок розподіляються між цими банками. Обсяг кредиту округлюється до цілого.

46. У разі часткового задоволення заявок банків на участь у тендері з підтримання ліквідності банків кількість кожного коду випуску цінних паперів або депозитних сертифікатів/сума іноземної валюти, запропонованих у заставу за кредитом, пропорційно перераховується та округлюється до цілого, про що повідомляється банк-позичальник.

47. Результати проведеного тендера з підтримання ліквідності банків повідомляються банкам, які брали в ньому участь, та розміщуються на сторінці Інтернет-представництва.

48. Національний банк на підставі генерального кредитного договору, заявки банку на участь у проведенні тендера з підтримання ліквідності банків та повідомлення про задоволення заявок на участь у тендері з підтримання ліквідності банків (у повному обсязі або частково) забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом рефінансування.

49. Перерахування коштів банкам, що надали в заставу за кредитом рефінансування державні облігації України, забезпечується Національним банком з одночасним блокуванням цих цінних паперів у порядку, установленому законодавством.

Перерахування коштів банкам, що надали в заставу за кредитом рефінансування депозитні сертифікати, здійснюється Національним банком за умови блокування депозитних сертифікатів у системі кількісного обліку СЕРТИФ у встановленому порядку.

Перерахування коштів банкам, що надали в заставу за кредитом рефінансування облігації міжнародних фінансових установ, які відповідно до законодавства обслуговуються Центральним депозитарієм цінних паперів, забезпечується після отримання Національним банком інформації про блокування цих цінних паперів на користь Національного банку у визначеній кількості.

Перерахування коштів банкам, що надали в заставу за кредитом рефінансування іноземну валюту, забезпечується після отримання Національним банком SWIFT-повідомлення або виписки з рахунку Національного банку про перерахування на гарантійний депозит у Національному банку іноземної валюти у визначеному розмірі.

50. Банк може достроково повністю або частково повернути кредит рефінансування і проценти за користування ним, повідомивши про це Національний банк.

Національний банк у разі часткового дострокового погашення банком заборгованості за кредитом рефінансування здійснює часткове вивільнення предмета застави за кредитом за умови дотримання обсягу заставлених активів (майна), достатнього для задоволення вимог Національного банку в повному обсязі зобов'язань за кредитом, що залишився.

50-1. Національний банк може здійснити заміну або збільшення/зменшення предмета застави за кредитом рефінансування на такий самий або інший вид активу (майна), що зазначався в повідомленні про оголошення проведення тендера з підтримання ліквідності банків, відповідно до якого було надано кредит рефінансування. Заміна або збільшення/зменшення заставлених активів здійснюється шляхом блокування в першу чергу наданих банком нових активів (майна) та за їх рахунок збільшення обсягу застави з подальшим розблокуванням активів (майна), що підлягають вивільненню з-під застави.

50-2. Заміна або зменшення предмета застави за кредитом рефінансування здійснюється за умови надання банком у заставу достатнього обсягу заставлених активів (майна) за справедливою вартістю для задоволення вимог Національного банку за цим кредитом.

50-3. Підставою для здійснення Національним банком заходів щодо заміни або збільшення/зменшення предмета застави (майна) є заявка банку на заміну (збільшення/зменшення) заставлених активів (майна) за кредитом рефінансування та повідомлення Національного банку про задоволення заявки на заміну (збільшення/зменшення) заставлених активів (майна) за кредитом рефінансування, які є невід'ємними частинами генерального кредитного договору.

51. Національний банк проводить з банками операції прямого репо, які є нерегулярним стандартним інструментом, спрямованим на підтримку ліквідності банків у разі неочікуваних коливань ліквідності.

52. Національний банк проводить операції прямого репо з державними облігаціями України або облігаціями міжнародних фінансових організацій (емісія яких здійснюється відповідно до законодавства України) на підставі укладеного з банком генерального договору репо. Операції прямого репо здійснюються Національним банком без переходу права власності на цінні папери.

53. Операції прямого репо можуть здійснюватися лише з тими цінними паперами, які перебувають у власності банку, не обтяжені будь-якими зобов'язаннями та строк погашення яких має наставати не раніше ніж через два робочі дні після дати їх зворотної купівлі.

54. Національний банк здійснює операції прямого репо на визначений строк, але не більше ніж на 90 календарних днів.

55. Національний банк за операцією прямого репо враховує ризики можливої зміни справедливої вартості цінних паперів, які є предметом операції прямого репо та застосовує коригуючі коефіцієнти.

56. Банк, що має намір здійснити операцію прямого репо, може подати до Національного банку заявку щодо проведення операції прямого репо, у якій пропонує умови щодо строку проведення операції прямого репо, її обсягу, цінових параметрів (процентної ставки, яка використовується для визначення ціни зворотного продажу цінних паперів), кількості та коду (міжнародного ідентифікаційного номера) державних облігацій України, інших параметрів.

Процентний дохід/витрати є обумовленим та фіксованим на час проведення операції прямого репо.

За операцією прямого репо ціною купівлі Національним банком цінних паперів є їх справедлива вартість з урахуванням коригуючих коефіцієнтів. Ціна зворотної купівлі (викупу) банком цінних паперів залежить від ціни, визначеної в першій частині операції прямого репо та процентного доходу, що розраховується за процентною ставкою, яка залежить від строку операції прямого репо, дохідності за державними облігаціями України, облікової ставки Національного банку, процентних ставок за кредитами на міжбанківському ринку, середньозваженої процентної ставки за кредитами рефінансування під заставу державних облігацій України, які діяли у відповідному періоді.