Національні нормативи аудиту

1. Аудиторська палата України (АПУ), визнаючи відповідальність професії аудитора перед суспільством і враховуючи те, що її роль полягає в забезпеченні кваліфікованих якісних аудиторських послуг, прийняла рішення запровадити "Національні нормативи аудиту", які разом із Законом України "Про аудиторську діяльність" та "Кодексом професійної етики аудиторів України" регулюють порядок проведення аудиту.

2. Починаючи з 1 січня 1999 року, відміняється дія тимчасових нормативів аудиту:

N 1 - "Мета та завдання проведення аудиту",

N 2 - "Договір на проведення аудиту",

N 3 - "Основні принципи, які регулюють аудит",

N 4 - "Планування аудиту",

N 8 - "Аудиторські свідоцтва",

N 9 - "Документальне оформлення аудиторської перевірки",

N 13 - "Аудиторський висновок.

3. Починаючи з 1 січня 1999 року вводиться обов'язковість дотримання національних нормативів, наведених у "Переліку національних нормативів аудиту". Нормативи N 12 - "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування", N 24 - "Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту", N 13 - "Аудит в умовах електронної обробки даних", N 17 - "Вибіркова перевірка", N 31 - "Вплив системи електронної обробки даних на оцінку систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю", N 32 - "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки" використовуються аудиторами залежно від обсягу операцій клієнта і наявності у нього системи внутрішнього контролю, служби внутрішнього аудиту або системи електронної обробки даних.

4. Мета цього нормативу полягає в тому, щоб встановити правила використання національних нормативів аудиту, прийнятих для регулювання порядку надання аудиторських послуг.

Для спрощення усвідомлення та використання національних нормативів аудиту в них використовується терміни, які треба розуміти в наступному значенні:

5.1. Термін "Аудитор" у тексті національних нормативів аудиту залежно від змісту тексту можна тлумачити так: аудитор як особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми, або як аудиторська фірма (приватний аудитор), яка/який має ліцензію на аудиторську діяльність. Ні в якому разі не можна маніпулювати цим терміном при вирішенні спірних питань, пов'язаних з ліцензуванням та сертифікацією аудиторів. Цей термін не означає, що особа, яка надає послуги в галузі супутніх аудиту робіт, повинна бути обов'язково сертифікованим аудитором.

5.2. Термін Підприємство в Національних нормативах аудиту це - юридична особа (особи), створена (створені) з метою отримання прибутку або без такої мети, включно з головним підприємством і всіма його філіями та представництвами.

6. Річна фінансова звітність та інформація, що міститься в ній, необхідна і широкому колу споживачів. Велика кількість споживачів фінансової звітності, що підтверджується аудитором, використовує її як основне джерело отримання доказової інформації про бізнес підприємства, оскільки вона не має практичної можливості отримати потрібну додаткову детальнішу інформацію. Аудитор підтверджує фінансову звітність, що готується згідно з одним із наступних правил, або декількома правилами:

а) чинної в Україні інструкції із складання фінансової звітності;

б) міжнародними обліковими стандартами (МОС);

в) іншими існуючими затвердженими загальними вимогами до фінансової звітності, яка має бути представлена її користувачам і розцінюватиметься як фінансова звітність.

7. Ці правила відокремлюють аудит від супутніх йому послуг, таких як: супутні послуги, узгоджені процедури, трансформація системи обліку та звітності з урахуванням вимог інших правил (компіляція). Як це показано в діаграмі, що наводиться нижче, залежно від виду послуг існують різні ступені гарантування під час проведення аудиту чи оглядової перевірки.

7. Ці вимоги не регулюють інші послуги, що їх надають аудитори: консультації з оподаткування, консалтингу, фінансові, бухгалтерські супроводження.

8. Термін "Гарантія" в тексті цих нормативів стосується впевненості аудитора в тому чи іншому питанні, і означає надійні судження, зроблені однією стороною для іншої. Для досягнення надійної впевненості аудитор оцінює накопичені докази, отримані в результаті зроблених процедур, і підсумовує їх. Глибина досягнутої впевненості, тобто рівень гарантії, котра може бути надана, визначається залежно від виду наданих послуг та їх результатів.

9. Під час проведення аудиту, аудитор дає високу, але не абсолютну гарантію того, що перевірена інформація вільна від суттєвих помилок. Це формулюється в аудиторському звіті як позитивна, розумна гарантія.

10. Під час оглядової (експрес) перевірки аудитор (бухгалтер)* надає гарантію того, що перевірена інформація е вільною від істотних помилок. Така гарантія надається у формі негативного висловлювання і є не такою високою як при аудиті.

11. Для процедур операційної перевірки, під час якої аудитор (бухгалтер) складає звіт про ті чи інші окремі функції діяльності підприємства, гарантування відсутнє. Тобто, користувачі звітності оцінюють самостійно процедури і речі, про які звітує аудитор, і роблять особисті висновки з результатів роботи аудиторів.

12. При компіляції (трансформації бухгалтерського обліку) користувачі інформації очікують отримати бухгалтерські послуги, при яких здійснюється трансформація обліку і звітності юридичних осіб України за іншими, ніж в Україні, правилами; аудиторська гарантія в звіті бухгалтерів відсутня.

14. Як зазначено в національному нормативі N 03 "Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності", "Метою аудиту фінансової звітності є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів." Такі самі завдання ставляться під час аудиту фінансової звітності, фінансової або іншої інформації, підготовленої у відповідності з іншими, ніж українські, вимогами. Аудит фінансової звітності, підготовленої у відповідності з іншими, ніж українські, вимогами, що здійснюється на території, де поширюється дія законів України та для резидентів України може проводитись тільки при наявності відповідної ліцензії Аудиторської палати України. Аудиторський звіт, аудиторський висновок та інші документи, які підсумовують результати аудиту фінансової звітності, підготовленої у відповідності з іншими, ніж українські, вимогами по результатах діяльності українських юридичних осіб, і які проведено на території, на котру поширюється дія законів України, підписуються від імені аудиторської фірми аудитором, який має сертифікат аудитора України. Приклад такого аудиторського висновку наводиться у додатках до нормативу N 28 "Аудиторські висновки спеціального призначення".

15. Під час остаточного формулювання аудиторського висновку аудитор отримує аудиторські докази, що дозволять йому виробити остаточну думку, яку буде покладено в основу аудиторського висновку.

16. Аудиторський висновок щодо надійності фінансової звітності дає її користувачам високу, але не абсолюту аудиторську гарантію. Абсолютна аудиторська гарантія недосяжна через такі причини: необхідність судження, використання вибіркових тестів, неповна гарантованість самої системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також те, що більшість наявних аудиторських доказів мають скоріше запевнювальний, а не переконливий, стверджувальний характер.

17. Завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі приводять його до висновку, що інформація, отримана на підставі прийнятої облікової політики, неправдиво представляється (негативна думка). При цьому він здійснює процедури перевірки, які не забезпечують оцінку подій, оскільки це робиться при аудиті. Все негативне, що потрапляє в коло зору аудитора, розцінюється ним як те, що фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах, не складена у відповідності з встановленими правилами її підготовки. Таке саме завдання стоїть перед аудитором під час оглядової перевірки іншої інформації, підготовленої у відповідності з окремими правилами.

18. Аудитор намагається бути в курсі всіх суттєвих питань. Обмежені процедури оглядової перевірки і аналізу, пов'язаного з нею, дають меншу ймовірність досягнення поставленої аудитором мети порівняно з аудитом. Тобто під час оглядової перевірки використовується досвід і знання в галузі аудиту, знання техніки аудиту для отримання необхідних доказів. Але при оглядових перевірках не вивчається так детально, як при аудиті, система внутрішнього контролю і обліку підприємства, не перевіряється первинна бухгалтерська документація на достовірність, а докази отримуються більшою мірою шляхом інспектування, огляду, підтвердження і розрахунків, що також використовується під час проведення аудиту Крім того, аудитор намагається переглянути всі важливі справи підприємства, процедура оглядової перевірки передбачає менше вивчення цих справ порівняно з аудитом, тому аудиторська гарантія, що надається в звіті оглядової перевірки, відповідно менша порівняно з аудитом.

19. Під час проведення операційної перевірки аудитор зобов'язаний провести процедури перевірки з окремих питань, про котрі він домовився з клієнтом. Узгоджені між аудитором і клієнтом процедури перевірки здійснюються з метою задоволення інтересів клієнта стосовно дослідження інформації з окремих питань. Одержувачі такого звіту повинні скласти власні висновки з окремих питань на підставі виконаних аудитором процедур перевірки. Такий звіт має обмежене коло користувачів. Він стосується лише тих сторін, котрі домовились про виконання процедур перевірки, тому що інші сторони, які не мають уявлення про причини замовлення таких процедур перевірки, можуть неправильно тлумачити результати операційної перевірки.

20. Під час здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами бухгалтер залучається до проведення бухгалтерських послуг, що на відміну від аудиторських пов'язане з такими речами, як збереження, класифікація і підсумок фінансової інформації. Як правило, така робота складається зі скороченого обсягу деталізації даних і закінчується створенням сприятливих у використанні зрозумілих таблиць та фінансової звітності. В цьому випадку не вимагається отримання аудиторських доказів стосовно цієї інформації. Однак, користувачі трансформованої фінансової звітності отримують певну вигоду від участі фахівців бухгалтерів, оскільки такі послуги виконуються з належними професійними навичками і старанністю.

21. Ім'я аудитора асоціюється з фінансовою інформацією тільки в тому разі, коли він погоджується на використання свого професійного імені (фірми) у зв'язку з цією фінансовою інформацією. В іншому разі треті сторони не можуть покласти відповідальність на нього. Разом з тим, якщо аудитор знає, що підприємство неправомірно використовує його ім'я, асоціюючи його з фінансовою інформацією, він повинен зробити позов про припинення цих дій та обдумати, яким чином він обов'язково проінформує користувачів фінансової інформації, яких він знає або треті сторони про невідповідне використання його імені стосовно фінансової інформації. В цьому випадку аудитор має право звернутися до послуг юриста або адвоката без узгодження своїх дій з підприємством або третіми сторонами.

1. Цей норматив визначає основні вимоги до аудиту, що їх повинні неухильно виконувати аудитори під час проведення аудиту без будь-яких винятків. Аудиторська палата України в подальшому приймала і прийматиме більш конкретні вимоги по кожному з нормативів аудиту.

2. Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.

3. Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі "Про аудиторську діяльність" обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер. Обов'язковість або рекомендаційний характер методологічних принципів регламентуються тими конкретними нормативами аудиту, в яких описуються відповідні принципи.

4. Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

5. Методологічні вимоги планування аудиту: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків: відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення: взаємодія аудиторів; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

6. Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним і відвертим у підході до виконання своїх професійних послуг. Під час проведення аудиту він повинен безсторонньо і неупереджено ставитись до підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.

7. Аудитор повинен дотримуватися принципів конфіденційності інформації, отриманої під час роботи від клієнта, і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта, якщо не існує такого зобов'язання в окремих випадках, передбачених українським законодавством. (Більш конкретно про дотримання принципів конфіденційності говориться в розділі 4 Кодексу професійної етики аудиторів України).

8. Аудит необхідно виконувати з відповідною професійною майстерністю особами, які мають відповідну фахову підготовку, досвід і компетентність у цій галузі.

Аудиторові необхідно мати спеціальні знання із загальних та спеціальних дисциплін, рівень яких підтверджується кваліфікаційним іспитом в Аудиторській палаті України, та коли слід мати практичний досвід роботи. Крім того аудитор має бути обізнаним у всіх змінах Національних нормативів аудиту і супутніх до аудиту робіт, Кодексу професійної етики аудиторів України, а також українського законодавства.

9. При проведенні аудиту слід дотримуватися обміркованого підходу до методики й техніки виконання як аудиту в цілому, так і окремих аудиторських процедур. Компетентність аудитора є основним фактором, який забезпечує обгрунтованість та доцільність вибору методики й техніки аудиту в кожному конкретному випадкові.

10. Існують ситуації, коли аудитор передає частину своєї роботи іншим фахівцям або використовує роботу, виконану іншими аудиторами. Це не знімає з нього відповідальності за аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.

11. Аудитор повинен уважно скеровувати, контролювати й аналізувати роботу, яка виконується іншими спеціалістами. При цьому він повинен бути впевненим у тому, що робота, виконана іншими аудиторами чи фахівцями інших професій виконана у відповідності з поставленим їм завданням. Документування аудиту

12. Вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з точки зору доказовості факту виконання процедур аудиту, обгрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився у відповідності з вимогами Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

13. З метою ефективного проведення аудиторської перевірки аудиторові слід планувати свою роботу. Планування має грунтуватися на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської діяльності клієнта.

У планах потрібно передбачати:

а) одержання знань про систему обліку клієнта, облікової політики і процедур внутрішнього контролю;

б) очікуваний рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

в) визначення і програмування змісту, терміну проведення і розміру процедур перевірки, яку необхідно виконати;

г) координацію всіх аудиторських робіт та послуг.

Слід так організувати процес планування, щоб існувала можливість внесення необхідних змін у план перевірки всієї тривалості аудиту.

14. Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові необхідно отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дозволить зробити ауднторський висновок про фінансову звітність підприємства.

15. Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, що складаються для отримання обгрунтованої гарантії щодо ефективності системи внутрішнього контролю.

16. Незалежні процедури перевірки проводяться для отримання доказовості повноти, точності і правдивості даних, котрі обробляються системою обліку.

Вони бувають у вигляді:

детальних тестів операцій і залишків по рахунках:

аналізу важливих показників, включно із остаточним обстеженням незвичайних відхилень і статей.

17. Керівництво підприємства несе відловідальність за постійне функціонування системи бухгалтерського обліку, що забезпечує різноманітні види внутрішнього контролю в обсягу, який відповідає характеру діяльності підприємства. Аудиторові належить бути впевненим у тому, що в бухгалтерському обліку адекватно відображені всі без винятку суттєві операції, і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності. Існування системи внутрішнього контролю на підприємстві сприяє посиленню такої гарантії.

18. Аудиторові необхідно зрозуміти систему обліку і пов'язану з нею систему внутрішнього контролю, на котрі він повинен покладатися при визначенні змісту, терміну та обсягу проведення аудиту.

19. Коли аудитор впевниться в тому, що можна покластися на деякі процедури системи внутрішнього контролю, він може внести відповідні уточнення в програму аудиту і проводити процедури аудиту з меншим обсягом. Такий підхід сприяє зменшенню змісту і терміну проведення процедур аудиторської перевірки.

20. Основою для аудиторського висновку стосовно фінансової звітності підприємства е результати аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів, отриманих під час проведення аудиту. Такий аналіз і оцінка приводять до висновку стосовно того, що:

а) фінансова звітність була підготовлена з використанням порядку ведення прийнятого і затвердженого керівництвом підприємства бухгалтерського обліку, який послідовно використовувався в практиці ведення обліку підприємства;

б) фінансову звітність підготовлено на підставі інструкцій, що регулюють порядок підготовки і представлення звітності;

в) представлена фінансова звітність у цілому відповідає розумінню специфіки фінансово-господарської діяльності підприємства;

г) існує адекватне відображення всіх суттєвих питань, які стосуються забезпечення правильного надання фінансової звітності.

В аудиторському звіті дається ясний і чіткий висновок про фінансову звітність. У своїх висновках аудитор висловлює всі істотні аспекти розглянутих ним питань.

21. Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту власний висновок і складає допрацьований висновок, а також представляє висновок протилежного характеру або відмовляє від висновку, йому необхідно чітко вказати всі причини, які схилили його на такий крок.

20. Аудитор не має права складати офіційний висновок про якість аудиторського висновку та проведеної аудиторської перевірки іншими аудиторами, таке право має виключно Аудиторська палата України.

21. Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському висновку або в додатковій підсумковій документації стосовно фактів та подій, сутність яких визначається карним та адміністративним Кодексами. Стосовно цього він не має відповідної кваліфікації і це не е завданням аудитора. Оцінка таких фактів і подій є прерогативою судових органів.

1. Цей норматив визначає мету і загальні принципи аудиту фінансової звітності. Його необхідно використовувати є контексті з "Вимогами національних нормативів аудиту".

2. Метою аудиту фінансової звітності є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів.

3. Незважаючи на те, що аудиторський висновок служить основою довіри до фінансової звітності, для користувача це не може служити достатньою підставою для складення ним оцінки економічної стабільності підприємства в найближчому майбутньому або ефективності роботи його керівництва.

4. Під час аудиту необхідно дотримуватися вимог "Кодексу професійної етики аудиторів України", затвердженого Аудиторською палатою України.

Аудиторам необхідно дотримуватися наступних етичних принципів:

- об'єктивності і незалежності,

- професіоналізму і компетентності;

- конфіденційності;

- контролю роботи, яка виконується особами, які залучаються до аудиторської перевірки;

- планування роботи.

5. Аудитор зобов'язаний надавати аудиторські послуги відповідно до вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та затверджених Аудиторською палатою України національних нормативів аудиту в Україні і всіх офіційних роз'яснень Аудиторської палати України щодо окремих їх положень.

6. Планування і надання аудиторських послуг аудитор має здійснювати з певною долею професійного скептицизму, враховуючи, що завжди можуть існувати обставини, котрі приводять до перекручень фінансової звітності по окремих важливих параметрах. Наприклад, аудитор повинен шукати підтвердження заявам керівництва, припускаючи, що вони можуть бути неправильними.

7. Термін "Масштаб аудиту" належить до термінів, пов'язаних з виконанням процедур аудиторської перевірки, необхідних за певних обставин для досягнення мети аудиту, Процедури, котрі необхідні для проведення аудиту повинні визначатися тільки аудитором з урахуванням Національних нормативів аудиту, вимог законодавства України або у відповідності з попередньо узгодженими умовами проведення аудиторської перевірки та вимогами до підготовки звітності.

8. У відповідності з Національними нормативами аудит передбачає забезпечення обгрунтованої але не абсолютної гарантії того, що звітність, яка офіційно оприлюднюється, в цілому не містить у собі істотних перекручень. Обгрунтована гарантія - це процес збирання доказів, необхідних аудиторові для підготовки висновку про те, що в цілому немає істотних перекручень у звітності. Обгрунтована гарантія стосується всього процесу аудиту.

9. Незважаючи на це, існують причини, котрі заважають аудиторові виявити істотні неточності та перекручення, а саме:

- використання тестів під час перевірки:

- обмежувальні фактори, притаманні всім системам бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю (наприклад можливість змови посадових осіб);

- той факт, що більшість аудиторських доказів носить більше переконувальний ніж остаточно стверджувальний характер.

10. Під час підготовки аудиторського висновку важливе значення має ставлення аудитора до наступних моментів:

а) збір необхідних свідоцтв про об'єкт аудиту з метою визначення характеру аудиту, терміну його проведення і масштабу аудиторських процедур;

б) підготовка висновків на основі зібраних свідчень.

11. Деякі обмежувальні фактори також можуть вплинути на достовірність існуючої інформації, на основі котрої буде підготовлено висновок по окремих аспектах звітності підприємства (наприклад, по операціях між спорідненими сторонами). У зв'язку з цим, у деяких Національних нормативах аудиту передбачені відповідні процедури, які достатньою мірою забезпечують доказовість таких операцій, а тобто наводиться приклад обставин, які посилюють ризик істотного перекручення звітності підприємства.

12. Хоч аудитор відповідає перед замовником аудиту за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, відповідальність за правильність підготовки і представлення фінансової звітності користувачам у відповідності з вимогами українського законодавства покладається на керівництво підприємства. Проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства не звільняє його керівництво від відповідальності за достовірність і повноту звітності.

13. Процедури засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), які вимагаються Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку та іншими державними установами, не означають солідарну відповідальність аудитора за достовірність і повноту фінансової звітності підприємства з керівництвом підприємства, що перевіряється. Процедури засвідчення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним головної книги (оборотного балансу) та журналам ордерам, без здійснення ним процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

1. Договір на проведення аудиту е основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

2. Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов'язків, умов їх виконання та прийнятого розміру відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити у договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з його укладанням.

3. Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Лист-пропозиція аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням, і масштабом аудита й може містити положення, які стосуються меж відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-пропозиції може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.

4. Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту. Листи можуть бути невід'ємною складовою частиною або додатком до договору, якщо це буде обумовлено умовами договору.

5. Зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від конкретних обставин, проте існує ряд моментів, які у будь-якому випадку повинні знайти відображення у договорі. Обов'язково у договорі мають бути обумовлені наступні положення:

- мета аудиту;

- масштаб аудиту, включаючи посилання на діюче законодавство, нормативи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість, обсяг аудиторських процедур);

- можливість доступу до будь-яких записів, документацій та іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом;

- відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудиторам інформацію (у разі необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва підприємства письмового підтвердження, що стосується наданої інформації);

- умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;

- вказівка на те, що у зв'язку з рівнем суттєвості перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість, навіть ймовірність того, що будь-які істотні помилки можуть залишитись не знайденими;

- форма, у якій замовникові буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг і склад переданої замовнику документації).

6. Крім того, у договір можуть бути включені такі пункти:

- угоди, які стосуються планування аудиту;

- угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та фахівців інших галузей з деяких аспектів аудиту;

- угоди, які стосуються залучення до перевірки внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта;

- порядок розрахунків за виконання робіт з аудиту;

- будь-які можливості обмеження аудиторського зобов'язання;

- посилання на будь-які додаткові угоди між аудитором та клієнтом.

7. Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. У преамбулі договору після зазначення назви та номера договору, місця й дати його підписання, повинні бути наведені назви сторін, які склали договір (замовник та виконавець), прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони.

8. У розділі "Предмет договору" вказується назва аудиторської послуги ("проведення аудиту" або "аудиторська перевірка"), мета аудиту і характеризується масштаб аудиту.

9. У розділі "Зобов'язання сторін" вказується перелік та характеристика зобов'язань, які бере на себе кожна зі сторін. При цьому перелік зобов'язань замовника повинен містити наступні положення:

- надання аудиторам можливості доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, яка запрошена у зв'язку з аудитом;

- відмова від будь-яких дій, які здійснюються з метою впливу на думку аудитора;

- зобов'язання щодо прийому й оплати робіт;

- інші зобов'язання.

У переліку зобов'язань аудитора необхідно вказувати про:

- дотримання умов конфіденційності інформації та інших принципів аудиту;

- зазначення форми, у якій замовникові буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовникові документації);

- дотримання вимог до якості згідно із стандартами та нормами аудиту, законодавчих актів України та іншими (вказати, яких саме) критеріями;

- зобов'язання інформування замовника у випадку, якщо у процесі роботи виявиться їх недоцільність;

- інші зобов'язання.

10. У розділі "Порядок здавання та приймання робіт" вказується перелік, характеристика та послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та порядок оформлення відмови замовника прийняти виконану роботу.

11. У розділі "Термін виконання робіт" вказується тривалість виконання роботи, дати початку та закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи.

12. У розділі "Вартість робіт та порядок розрахунків" вказуються відомості про розмір та порядок виплати винагороди за виконання робіт.

13. Розділ "Відповідальність сторін" містить умови відповідальності кожної сторони (які саме випадки тягнуть настання відповідальності і в якому вигляді передбачена відповідальність). Доцільно також обумовити аспекти, за які та чи інша сторона не несе відповідальність.

В умовах відповідальності замовника мають бути положення:

- відповідальність за достовірність наданої аудиторам інформації;

- відповідальність за виявлені відхилення та порушення, за фінансові результати та звітність по них;

- відповідальність у випадку невиконання рекомендацій аудитора;

- відповідальність за невиконання зобов'язань прийому та сплати винагороди за роботу;

- інші види й умови відповідальності.

В умовах відповідальності виконавця необхідно помістити положення;

- відповідальність за якість виконаних робіт;

- відповідальність за дотримання термінів робіт;

- відповідальність за дотримання принципів аудиту при виконанні робіт;

- інші види й умови відповідальності.

У цьому ж розділі обумовлюється відповідальність за початкові залишки при першому проведенні аудиту або відповідальність у випадку, якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором. У даному розділі повинна також бути відмітка про термін дії такої відповідальності.

14. У розділі "Термін дії договору" наводиться вказівка про дату початку та закінчення дії договору.

15. У розділі " Реквізити сторін" вказується юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони.

16. У розділі "Особливі умови" вказуються питання, які сторони в договорі вважають за необхідне обумовити і які не знайшли відображення попередніх розділах договору. Зокрема, обумовлюються наступне:

- питання про те, що в залежності від рівня суттєвості перевірки та інших притаманних аудиту обмежень, існує можливість і навіть ймовірність того, що будь-які навіть суттєві помилки можуть залишитися не віднайденими;

- умови відмови виконавця від продовження робіт на будь-якому етапі їх виконання;

- умови продовження терміну виконання робіт;

- посилання на будь-які додаткові угоди до даного договору, а також на додатки до договору;

- порядок розв'язання спорів по даному договору;

- інші умови.

17. Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору). Наприклад, термін виконання робіт може регламентуватися календарним планом робіт. Розмір та порядок виплати винагороди за роботу - протоколом узгодження договірної ціни та інше. В цьому випадку в тексті договору робиться посилання на ці документи й на те, що вони є невід'ємною частиною договору. Склад та зміст додатків можуть бути різними і залежати від конкретних обставин.

1. Метою цього нормативу є встановлення основних вимог до здійснення керівництва та контролю за якістю аудиторських робіт, політики і процедур аудиторської фірми, які стосуються аудиторської практики в цілому, процедур, які стосуються окремо взятого аудиту, дорученого виконувати помічникам (асистентам) аудитора.

2. Політику контролю якості і процедури контролю необхідно встановлювати як для аудиторської фірми, так і на рівні окремих аудиторських перевірок.