Норматив 4. Планування аудиту

1. Цей норматив визначає порядок планування і розробки методики проведення аудиту. В ньому роз'яснюється, яким чином стадія планування вписується в загальні межі аудиту.

2. Норматив предписує аудиторам планувати свою роботу таким чином, щоб мати можливість своєчасно і ефективно провести аудит.

3. Планування - це розроблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється на основі визначення часу проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

4. Планування аудиторських робіт допоможе звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Планування допоможе належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

5. Характер планування в значній ступені залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

6. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

7. Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

8. Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки.

9. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання:

Розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;

- розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.

Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;

- освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Визначення ризики і суттєвості:

- оцінка аудитором ризики контролю - ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, а саме її спроможності попереджувати і виявляти помилки на підприємстві, та оцінка розміру особистої ризики невиявлення суттєвих помилок в звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, та визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

- визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту по кожному виду операцій;

- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивного судження бухгалтера (нарахування резервів і таке подібне).

Види, час і повнота процедур:

- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

- вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

- робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

- участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

- участь в аудиті експертів і фахівців інших професій, які не є аудиторами;

- кількість адрес (місцезнаходжень) підприємства;

- підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень та стаж роботи.

Інші питання:

- можливість оперативного включення в програму аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись в осяйному майбутньому.

- умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, а саме співвідносини підприємства з спорідненими сторонами - з підприємствами одної галузі, з підприємствами, які задіяні в одному проекті, або спільно виконують один чи декілька договорів чи представники яких входять до керівництва підприємства, яке перевіряється, або ці представники мають значний вплив на прийняття управлінських рішень на підприємстві;

- виконання умов та термінів заключених договорів;

Аудитор розробляє і документально оформлює аудиторську програму. (Тимчасовий норматив аудиту в Україні N 12 "Документальне оформлення аудиторської перевірки").

В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

11. В програмі аудиту оцінюється розмір ризики контролю та своєї особистої ризики невиявлення суттєвих помилок у звітності, яка існує під час проведення аудиторських процедур. Аудитор визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координує роботу всіх можливих помічників, які є в наявності зі складу підприємства, та відзначає присутність в роботі інших виконавців аудиту, якщо такі приймають участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, які приводяться в параграфі 9 цього нормативу, також розкриваються з більшою деталізацією.

На протязі всієї тривалості аудиту загальний план аудиту і програма аудиту переглядаються та уточнюються аудитором.

Аудитор постійно уточнює свої плани, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також існує можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, які раніш очікувались аудитором. Події чи мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни в аудиторську програму, оформлюються ним документально.