Планування і забудова сільських поселень ДБН Б.2.4-1-94

Примітки:

1. При паралельній прокладці декількох ліній водопроводу відстань між ними належить приймати у відповідності з СНиП 2.04.02-84. "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".

2. Відстань від побутової каналізації до господарсько-питного водопроводу треба приймати, м:

до водопроводу із залізобетонних та азбестоцементних труб - 5;

до водопроводу із чавунних труб діаметром до 200 мм - 1,5;

діаметром вище 200 мм - 3;

до водопроводу з пластмасових труб - 1,5.

3. При паралельній прокладці газопроводів для труб діаметром до 300 мм відстань між ними (у світлі) допускається приймати 0,4 м, більше 300 мм-0,5 м при сумісному розміщенні в одній траншеї двох та більше газопроводів. В таблиці вказані відстані від сталевих газопроводів. Розташування газопроводів з неметалевих труб належить передбачати згідно СНиП 2.04.08-87. "Газоснабжение".

4. Відстань від теплових мереж відкритих систем теплопостачання та мереж гарячого водопостачання при безканальній прокладці належить приймати до побутової чи виробничої каналізації при діаметрі труб теплових мереж ДУ < 200 мм-1,5 м, те ж при ДУ > 200 мм-3 м. При розташуванні каналізації вище теплових мереж вказані відстані належить збільшувати на різницю в глибинах закладання трубопроводів.

Примітка. Відстані, наведені в числівнику, - для КС, в знаменнику - для ГРС.

9.1. При проектуванні, розміщенні, будівництві і введенні в експлуатацію нових містобудівельних об'єктів і реконструкції населених пунктів в сільській місцевості необхідно забезпечити екологічну безпечність людини, охорону навколишнього природного середовища і природних ресурсів, дотримання нормативів шкідливих викидів, а також шкідливих фізичних, хімічних, біологічних впливів на природне оточення.

9.2. Об'єкти, експлуатація яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє середовище і здоров'я людини, повинні бути забезпечені спорудами, обладнанням і пристосуваннями для очищення шкідливих викидів і скидів чи для їх знищення, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю над кількістю і складом речовин, які забруднюють, і характеристиками шкідливих впливів.

9.3. Розміщення будь-яких споруд і об'єктів, що не відповідають у повному обсязі всім екологічним вимогам і заходам, передбаченим в містобудівній документації і заключенні екологічної експертизи, на території сільських Рад або населених пунктів не допускається.

9.4. У складі матеріалів попереднього вибору земельних ділянок для розвитку і реконструкції сіл і окремих об'єктів будівництва повинні бути показники оцінки можливого впливу на навколишнє середовище:

кількісні і якісні характеристики території, що відводиться;

загальна оцінка стану навколишнього природного середовища;

характеристика можливого рівня забруднення вод, атмосферного повітря, ґрунтів, інших природних ресурсів;

наявність порушених земель;

розміщення звалищ та полігонів для поховання відходів;

відомості про викиди, що прогнозуються, і про шкідливі біологічні та інші впливи;

обсяг шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу і водоймища, з диференціацією основних забруднюючих речовин;

характеристика токсичних речовин, обсяги відходів, що не утилізуються і шкідливо впливають на навколишнє середовище і здоров'я людини; заходи щодо їх поховання;

наявність територій і об'єктів природно-заповідного фонду, територій, зарезервованих для заповідників, курортних і лікувально-оздоровчих рекреаційних зон;

висновки стосовно рівнів можливого впливу містобудівних об'єктів на навколишнє середовище і здоров'я людей;

висновки стосовно основних соціально-економічних наслідків розміщення містобудівних об'єктів з урахуванням інтересів місцевого населення(*).

9.5. Характер і ступінь потенціальних видів впливу на природно-територіальний комплекс і взаємопов'язані з ним соціальні системи містобудівної діяльності, що намічається, визначаються при оцінці впливу на навколишнє середовище. Результати цієї оцінки повинні бути відображені у складі передпроектної і проектної містобудівної документації поряд з іншими параметрами, що проектуються, починаючи з цільових та прогнозних стадій її розробки.

9.6. Система оцінки впливів на навколишнє середовище містобудівних об'єктів повинна включати:

підготовку інформації про стан навколишнього природного середовища і його компонентів на момент проектування;

прогнозування і оцінку можливого впливу на об'єкти, що намічаються, і їх варіантів;

прогнозування змін стану навколишнього середовища за варіантами, що розглядаються, включаючи припинення або перепрофілювання даного виду містобудівної діяльності;

складання оцінювального документа (розділу) і розглядання (експертиза) його спеціалістами за участю громадськості;

підготовку необхідної інформації для органів, що приймають рішення про здійснення містобудівної діяльності, яка намічається.

9.7. Охорона навколишнього природного середовища є важливим завданням, яке вирішується під час розробки містобудівної документації. Вона включає заходи з охорони земельних ресурсів, лісів, повітряного басейну, водоймищ, водотоків і запасів підземних вод.

9.8. Комплексні заходи з охорони навколишнього середовища ґрунтуються на пропозиціях схем і проектів районного планування, а також відповідних розділів прогнозів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських і промислових підприємств, схем генеральних планів території місцевих Рад.

9.9. Заходи щодо охорони земельних ресурсів повинні бути спрямовані на обґрунтований вибір територій і майданчиків для промислового, житлово-громадського будівництва, господарського використання. При визначенні розміру територій, які потрібні для розташування підприємств і об'єктів сільськогосподарського виробництва, належить намагатися їх економно використовувати (у відповідності з діючим законодавством).

9.10. Територію для розвитку і реконструкції існуючих поселень і будівництва нових у відповідності з законодавством України належить передбачати на землях, що непридатні для сільськогосподарського використання. Вилучення земель сільськогосподарського призначання проводиться у відповідності з Земельним кодексом України за порядком, який упроваджено.

9.11. Розміщення забудови на зрошуваних і висушених землях, ріллі, земельних ділянках, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями та виноградниками, а також на землях, на яких знаходяться водоохоронні, захисні та інші ліси I групи допускається, як виняток, у відповідності з земельним законодавством.

9.12. Забороняється проектування і будівництво поселень, промислових комплексів та інших народногосподарських об'єктів до отримання даних про відсутність корисних копалин в надрах під ділянкою майбутньої забудови, що надаються відповідною територіальною геологічною організацією.

9.13. Розташування будівель, споруд і комунікацій не допускається:

на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних смуг (зон);

в зонах охорони гідрометеорологічних станцій;

в першій зоні санітарної охорони джерел водопостачання і майданчиків водопровідних споруд;

в першій зоні санітарної охорони курортів.

У другій зоні округу санітарної охорони курортів припускається розташовувати об'єкти, пов'язані з експлуатацією, розвитком, благоустроєм і обслуговуванням населення курортів, якщо вони не викликають забруднення атмосфери, ґрунту і води, підвищення нормативних рівнів шуму і напруги електромагнітного поля. У третій зоні допускається розташування об'єктів, які не справляють негативного впливу на природні лікувальні засоби і санітарний стан курорту.

Примітки:

1. Не допускається розміщення будівель і споруд:

на земельних ділянках, які забруднені органічними і радіоактивними відходами (до скінчення строків, що встановлені органами Міністерства охорони здоров'я України);

в небезпечних зонах відвалів породи вугільних, сланцевих, залізорудних шахт та кар'єрів і збагачувальних фабрик, зсувів, селевих потоків і сигових лавин;

в зонах можливого катастрофічного затоплення внаслідок руйнування гребель або дамб;

в сейсмічних районах і зонах, що безпосередньо прилягають до активних розламів;

в охоронних зонах магістральних продуктопроводів;

на ділянках, де були розташовані цвинтарі (навіть після закінчення строку їх дії);

в санітарно-захисних зонах промпідприємств, тваринницьких і птахівницьких комплексів.

2. З метою забезпечення нормальної експлуатації споруд, пристроїв та інших об'єктів транспорту можуть бути запроваджені охоронні зони у відповідності з діючим земельним законодавством.

9.14. Навколо сільських поселень, що розташовані у безлісових і малолісових районах, належить передбачати створення вітрозахисних і берегозакріплювальних лісових смуг, озеленення схилів, пагорбів, ярів, балок. Ширину захисних лісових смуг для сільських поселень слід приймати не менше 50 м.

9.15. Тваринницькі, птахівницькі та звірівницькі підприємства, склади для збереження ядохімікатів, біопрепаратів, добрив та інші склади і виробництва, ветеринарні установи, об'єкти і підприємства для утилізації відходів, котельні, очисні споруди, гноєсховища відкритого типу, склади нафти та нафтопродуктопроводи (ЛЗР і ГР), склади газу і виробничих будівель категорій А і Б належить розташовувати з підвітряного боку відносно до інших об'єктів виробничої зони і сельбищної території у відповідності з діючими нормативними документами.

9.16. Заходи щодо захисту водоймищ, водотоків і морських акваторій необхідно передбачати у відповідності з вимогами водного законодавства і санітарних норм, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

9.17. Сельбищні території сільських поселень і місця масового відпочинку належить розташовувати вище за течією водотоків і водоймищ відносно виходу виробничих і господарсько-побутових стічних вод. Розміщення їх нижче виходів, що вказані, допускається за умовами дотримання санітарних норм, а також Правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами і санітарної охорони прибережних вод морів.

9.18. Розміщення сільгосппідприємств у прибережних смугах водоймищ не допускається. У трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво:

сільськогосподарських підприємств та інших об'єктів, які не пов'язані з розвитком і обслуговуванням курортів, об'єктів морського транспорту, рибної промисловості і організацій, які виконують берегозакріплюючі і протизсувні роботи;

індивідуального житла, крім населених пунктів, що вказані в розпорядженні Кабінету Міністрів України;

будівель, споруд і комунікацій в прибережних смугах завширшки менше 100 м від зрізу води.

9.19. При розташуванні складів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, тваринницьких і птахівницьких підприємств слід передбачати необхідні заходи, що виключають проникнення вказаних речовин, гноївки та посліду у водойми. Склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин належить розташовувати на відстані не менше 2 км від рибогосподарських водоймищ. У випадку особливої необхідності припускається зменшувати відстань від указаних складів за умови узгодження з органами, які здійснюють охорону рибних запасів.

9.20. При проектуванні нових сільських поселень необхідно передбачати вздовж берегів водоймищ організацію водоохоронних зон завширшки від берега не менше:

У водоохоронних зонах (смугах) забороняється розміщення полігонів для твердих побутових і промислових відходів, що не утилізуються, складів нафтопродуктів, складів для зберігання ядохімікатів і мінеральних добрив, накопичувачів стічних вод тваринницьких комплексів і ферм. У межах населених пунктів за погодженням з органами охорони природи допускається розміщення окремих об'єктів виробничої і соціальної сфери, обладнаних централізованою каналізацією.

9.21. Заходи з охорони ґрунтів, водоймищ і повітряного басейну повинні забезпечувати зменшення виділення шкідливостей в атмосферу шляхом застосування найбільш досконалих технологій, а також дотримання нормативних санітарно-гігієнічних розривів між джерелами відділення шкідливостей і житловими територіями у відповідності з санітарними нормами.

Примітка. З визначенням меж санітарно-захисних об'єктів, які активно впливають на навколишнє середовище, крім кліматичних даних, наведених в проектах районного планування (вітряний режим, опади тощо), повинні враховуватись мікрокліматичні особливості.

9.22. Для охорони водоймищ і водотоків належить передбачати улаштування водоохоронних і водорегулюючих зелених насаджень, параметри яких визначаються у відповідності з даними табл. 9.1.

9.23. При розробці пропозицій з рекреаційного використання лісових масивів, лісових і заплавних лук, розташованих у межах території місцевих Рад, належить користуватися даними щодо екологічно допустимих навантажень на ландшафт, наведених в табл. 1 додатка 3.

9.24. У випадку розміщення на території місцевої Ради заповідників, ландшафтів, що охороняються, необхідне дотримання охоронних зон цих природних об'єктів від підприємств різних категорій, транспортних магістралей і сельбищних територій у відповідності з даними табл. 2 додатка 3.

9.25. При проведенні на території сільської Ради високовольтних повітряних ліній необхідно влаштовувати спеціальні охоронні зони у відповідності з даними, наведеними в табл. 9.2.

9.26. Розміщення об'єктів хімізації сільського господарства, пов'язаних із зберіганням ядохімікатів (пестицидів) і мінеральних добрив, повинно відповідати таким вимогам:

склади зберігання хімдобрив і пестицидів повинні знаходитись з підвітряного боку відносно житлової забудови, з урахуванням переважного напрямку вітрів;

майданчики, на яких вони розміщуються, повинні добре провітрюватись, не затоплюватись поверхневими водами і мати рівень стояння ґрунтових вод не вище 1,5 м.

9.27. Будівлі складів і споруди засобів хімізації повинні бути віддалені від автомобільних доріг і залізниць (крім під'їзних) не менше ніж на 60 м.

9.28. Головними джерелами шуму в сільській місцевості є залізниці та автомагістралі, по яких здійснюється вантажне і пасажирське сполучення, промислові підприємства, окремі об'єкти сільськогосподарського виробництва, гаражі, пилорами, ремонтні майстерні, машинно-ремонтні двори, насосні станції та ін.

Примітка. Санітарно-захисні зони підприємств з технологічним і допоміжними процесами, які становлять джерела шуму та вібрації, установлюються від будівель, споруд та майданчиків, де розміщені механізми та агрегати, що створюють шум і вібрацію. Розмір санітарно-захисного розриву повинен бути підтверджений акустичними розрахунками відповідно до СНиП "Защита от шума".

9.29. Вибір засобів захисту від шуму, визначення необхідності і доцільності їх використання необхідно здійснювати на підставі розрахунків рівнів звуку на території населеного пункту і потрібного зниження до нормативно допустимого. Допустимі рівні шуму на територіях та для приміщень різних типів будинків не повинні перевищувати показників, наведених в табл. 9.3.

9.30. Зниження рівнів шуму від різних точкових джерел та транспортних засобів досягається раціональним розміщенням промислових, складських об'єктів і підприємств сільськогосподарського виробництва відносно сельбищних територій і місць масового відпочинку, раціональним трасуванням транспортних комунікацій та шумозахисним озелененням з використанням різних типів посадок та порід дерев і кущів.

При проходженні крізь сільський населений пункт залізниці або автомагістралі відстань до житлової забудови визначається спеціальними акустичними розрахунками.

9.31. Шумозахисні смуги насаджень рекомендується використовувати як додатковий засіб захисту від шуму в діапазоні високих частот. Акустичний ефект зниження рівня звуку визначають такі фактори, як ширина смуги, конструкція і дендрологічний склад посадок. Зелені насадження, сформовані у вигляді спеціальних шумозахисних смуг, можуть дати максимальне зниження шуму 8-10 дБА. Але зниження рівнів транспортних та інших низькочастотних шумів зеленими насадженнями незначне і для звичайних міських посадок дорівнює нулю, і в розрахунках його не треба враховувати.

9.32. При влаштуванні спеціальних шумозахисних екранів акустичні розрахунки повинні виконуватися у відповідності з СНиП "Защита от шума".

Охорона і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду

9.33. Заповідний режим - це є комплекс науково обґрунтованих заходів, спрямованих на збереження і відновлювання унікальних і типових заповідних природно-територіальних комплексів, їх компонентів, а також окремих природних об'єктів.

9.34. Розмір і режим охоронних зон, який передбачає заборону будь-якої господарської діяльності, що негативно впливає на природні комплекси заповідних об'єктів, для державних заповідних урочищ і парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення запроваджуються обласними Радами народних депутатів, охоронні зони державних парків-пам'яток - Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

9.35. Режим використання охоронних зон не допускає:

дій, що змінюють гідрологічний режим земель;

порушення ґрунтового покриву;

будівництва будівель і споруд, доріг і трубопроводів, ліній електропередач та інших комунікацій;

застосування хімічних засобів як добрив;

прогону домашніх тварин і масового проїзду транспорту.

9.36. При улаштуванні охоронних зон об'єктів природно-заповідного фонду необхідно дотримуватись естетичних і екологічних вимог. При комплексному характері природної пам'ятки вимоги збереження екологічного і архітектурного середовища повинні враховуватися нарівні.

9.37. Для зменшення навантаження на природний ландшафт і його збереження необхідно:

всі об'єкти культурно-масового призначення, що мають відношення до природної пам'ятки, повинні бути розміщені в охоронній зоні;

упоряджувати охоронну зону переважно у вигляді зеленого масиву, що охороняє ландшафт від зайвих антропогенних впливів;

підбирати асортимент насаджень охоронної зони, який не суперечить насадженням заповідного об'єкта.

9.38. Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з законодавством України і повинні погоджуватися у сталому порядку (див. додаток 3, табл. 2).

9.39. У відповідності з законодавством України до складу природно-заповідного фонду входять:

державні заповідники;

біосферні заповідники;

природні національні парки;

регіональні ландшафтні парки;

заказники;

пам'ятки природи;

ботанічні сади;

дендрологічні і зоологічні парки;

парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

заповідні урочища.

Порядок організації, використання і охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду визначається законодавствами України і Республіки Крим.

9.40. Пам'ятками природи заявляються унікальні або типові, цінні в науковому, культурно-пізнавальному і оздоровчому відношенні природні об'єкти (гаї, озера, ділянки долин і узбереж, визначні гори) і окремі об'єкти - рідкісні і опорні геологічні розкриття, еталонні ділянки родовищ корисних копалин, водоспади, печери, мінеральні джерела, мальовничі скелі, метеоритні кратери, окремі рідкісні або історично цінні дерева тощо, а також природні об'єкти штучного походження (парки, ділянки покинутих каналів, кар'єри, стави тощо), які не є пам'ятками історії і культури і не входять до складу єдиних природно-історичних пам'яток.

9.41. При розробці містобудівної документації сільських поселень слід враховувати кожну пам'ятку природи, незалежно від розмірів і площі, яку вона займає.

9.42. У відповідності з діючим законодавством державний ботанічний сад і дендрологічний парк повинні створюватися з метою збереження і збагачення різноманітних рослин в спеціальних умовах для ефективнішого культурного і господарського використання, а також для ведення науково-дослідницької роботи.

9.43. Згідно з діючим законодавством України найбільш видатні об'єкти паркобудівництва взяті під охорону держави для використання в наукових, естетичних, природоохоронних і оздоровчих цілях. На території державних парків-пам'яток допускається проведення екскурсій і масового відпочинку населення, а також можуть проводитись наукові дослідження.

9.44. З метою запобігання розвитку самосіву і на заміну вирубок догляду деревно-чагарникові насадження доцільно використовувати для озеленення сільських поселень, а територію парків-пам'яток розглядати як базу для підготовки посадкового матеріалу; можливе влаштування невеликих розсадників і оранжерей місцевого користування.

9.45. Основою для здійснення заходів з охорони і використання державних парків-пам'яток є Закон "Про природно-заповідний фонд України" і проекти планувальної організації їх території. Проекти повинні розроблятися спеціалізованими проектними організаціями і затверджуватись у встановленому порядку.

9.46. У відповідності з діючим законодавством державними заповідними урочищами заявляються лісові, степові, болотні або інші природні комплекси, що мають велике наукове, природоохоронне і естетичне значення.

9.47. Санітарна очистка сільського населеного пункту повинна включати в себе заходи для збирання, видалення і знешкодження побутового сміття і різних видів твердих відходів. Для сільських поселень доцільно приймати комбіновану систему санітарної очистки від твердих побутових відходів:

планово-подвірну - для громадського центру і багатоповерхової забудови;

планово-поквартальну - для зони індивідуальної садибної забудови.

9.48. Збирання побутових відходів здійснюється сміттєзбірниками, контейнерами, для яких передбачаються спеціальні майданчики або приміщення (павільйони).

9.49. При виборі місця розташування майданчика або приміщення для сміттєзбірників повинні бути враховані такі умови:

мінімальне віддалення від вікон і дверей житлових будинків і громадських будівель повинно бути не менше 20 м;

величина радіуса обслуговування - не більше 100 м;

можливість проїзду транспорту для вивозу сміття у будь-яку пору року.

9.50. Розміри майданчиків для сміттєзбірників залежать від кількості контейнерів, що на них встановлюються, і приймаються площею від 9 до 45 кв.м. Для попередніх розрахунків площі закритих приміщень для сміттєзбірників слід приймати не менше 1,5 кв.м на кожний сміттєзбірник.

Примітка. Майданчик (підлога приміщення) повинен бути заасфальтований або забетонований.

9.51. Сміття і тверді відходи підлягають видаленню за межі населеного пункту для наступного знешкодження на спеціально обладнаних ділянках або переробки на підприємствах.

9.52. Періодичність вивозу твердих побутових відходів залежить від сезону, кліматичної зони і екологічних умов місцевості і узгоджується з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби. Влітку необхідно забезпечити таку періодичність вивозу сміття:

від житлових будинків безсадибного типу, гуртожитків і дошкільних установ, лікарень, поліклінік, їдалень - не рідше як один раз на добу;

від шкіл, СПТУ, клубів, кінотеатрів, підприємств торгівлі, ринків, комбінатів побутового обслуговування - не рідше як один раз на 3 доби.

Норми накопичення побутових відходів приймаються за табл. 9.4.

Примітка. Кількість твердих відходів при використанні бурого вугілля належить збільшувати на 50%.

9.53. Вибір ділянок для знешкодження сміття повинен бути узгоджений з місцевими органами Державного санітарного нагляду. Площу ділянок спід приймати за табл. 9.5. Розміри санітарно-захисних зон - у відповідності з СанПіН.

9.54. Вивіз сміття і відходів здійснюється автотранспортом спеціального призначення із розрахунку:

сміттєвози - один на 5-3 тис. жителів;

асенізаційні машини - одна на 5-3 тис. жителів (при відсутності каналізації).

Зберігання і обслуговування спеціалізованих транспортних засобів передбачається на комунально-складських територіях (базах комунгоспів). Для їх розміщення передбачається площа із розрахунку 80 кв.м на одну машину.

Примітки:

1. До ділянок повинні бути під'їзди з твердим покриттям.

2. По периметру ділянки обсаджуються деревами і чагарниками. Тверді побутові відходи, що складуються, необхідно регулярно укривати ізолюючим шаром.

9.55. Для сільських населених пунктів доцільно застосовувати траншейну систему складування твердих побутових відходів. Глибина траншеї 1-1,5 м, довжина - не менше 10 м. Дно траншеї повинно бути вище максимального рівня стояння ґрунтових вод не менше ніж на 1 м.

10.1. При розробці містобудівної документації для сільських населених пунктів належить дотримуватись вимог законодавства України про охорону і використання пам'яток історії і культури і методичних вказівок про використання пам'яток історії та культури як містоформувальних факторів.

10.2. При цьому належить установлювати зони охорони пам'яток історії і культури, зони регулювання забудови і зони природного ландшафту, що охороняється. Зони охорони пам'яток історії і культури передбачаються для окремих будівель і споруд, їх ансамблів і комплексів, а також інших цінних історико-культурних містобудівних елементів.

Примітка. Вимоги спеціальних режимів охорони і використання, що установлені положеннями про кожний об'єкт (заповідну територію), повинні поширюватись на архітектурні ансамблі і комплекси пам'яток містобудівництва, історії і культури, пам'ятні місця, культурні верстви давніх поселень, природні і штучні ландшафти, які становлять особливу історичну, археологічну і архітектурну цінність і заявлені у сталому порядку державними історико-архітектурними заповідниками або історико-культурними заповідними територіями.

10.3. Заходи щодо охорони пам'яток матеріальної культури (історії, етнографії, археології, архітектури тощо) повинні здійснюватися в залежності від наукової, історичної, архітектурної і господарської цінності об'єктів, місцезнаходження їх у містобудівній ситуації по відношенню до туристичних маршрутів тощо.

10.4. Всі пам'ятки архітектури, містобудівництва, археології, історії повинні мати охоронні зони, розміри і режим використання яких визначаються державними органами охорони пам'яток з урахуванням природних умов, народногосподарської спеціалізації, ступеня освоєння території, розміщення об'єктів, що охороняються.

10.5. Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з Інструкцією про порядок обліку, реєстрації, змісту і реставрації пам'яток архітектури, що знаходяться під державною охороною, і повинні погоджуватись з місцевими органами охорони пам'яток.

Примітка. В процесі проектування проектна організація може вносити пропозиції щодо додаткового включення пам'яток архітектури, які після погодження з місцевими органами охорони пам'яток розглядаються і подаються для затвердження за сталим порядком.

10.6. Проекти планування і забудови сільських поселень з цінною історико-культурною спадщиною можуть виконуватись тільки на основі відповідних передпроектних досліджень після складання історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам'яток історії і культури (або містити у своєму складі вказані документи).

Примітка. Для поселень з поодинокими об'єктами спадщини і порушеним історичним середовищем допускається фіксація пам'ятки на опорному плані забудови з розробкою зон охорони пам'ятки.

10.7. При розробці містобудівної документації сільських населених пунктів слід виділяти:

охоронні зони, що включають території пам'яток з ділянками прилеглих територій, в межах яких забезпечується фізичне збереження пам'яток та їх найближчого історичного оточення, а також оптимальні умови зорового сприймання пам'яток (в межах 350-500 м);

зони регулювання забудови, прилеглі до охоронних зон, які сприяють збереженню містобудівної ролі пам'яток і архітектурно-просторової організації поселення (у межах 500-1500 м);

зони ландшафту, що охороняються, які включають території, елементи рельєфу (заплави, схили, пагорби та ін.), водоймища, рослинність, в межах яких забезпечується схоронність історичного характеру ландшафту поселення і його зв'язків з оточуючою навколишньою природою;

зони охорони історичного культурного шару, що охоплюють території давніх поселень (до XVIII ст. включно) і підлягають археологічним дослідженням.

Примітки:

1. В місцях концентрації пам'яток різних видів, які поєднані спільністю планування, історичного середовища, ландшафту, встановлюються групові ландшафтні зони.

2. Навколо розкритих пам'яток археології, що підлягають музеєфікації, встановлюються охоронні зони, аналогічні охоронним зонам нерухомих пам'яток інших видів.

У історичних поселеннях на ділянках забудови і ландшафту, поєднаних спільною планувальною і архітектурно-просторовою композицією, значно насичених пам'ятками різних видів і таких, що мають добру схоронність історичного середовища, необхідно організовувати заповідні зони.

10.8. Необхідно суворо дотримуватися режимів зони охорони стосовно до специфіки населеного пункту. В цілому на заповідні території і охоронні зони поширюються принципи регенерації середовища, на зони регулювання забудови - режим реконструкції із обмеженим, частковим і активним перетворенням середовища.

10.9. В містобудівній документації для сільських поселень не слід передбачати знесення, переміщення або інші зміни стану пам'яток історії і культури. У виключних випадках пропозиції щодо зміни стану пам'яток належить подавати для розгляду за сталим порядком після попереднього погодження з державними органами і громадськими організаціями з охорони пам'яток історії і культури.

10.10. Охорону цінного історичного середовища сільських поселень належить забезпечувати методами комплексної реконструкції, передбачаючи і проводячи одночасно роботи з реставрації будівель, які мають архітектурну й культурну цінність, з реконструкції, модернізації і капітального будівництва існуючих будівель, вибіркового нового будівництва, що не порушує характеру середовища, розвитку систем інженерного обладнання і благоустрою територій.

10.11. Відстані від пам'яток історії і культури до транспортних інженерних комунікацій належить приймати, м, не менше:

до проїзної частини магістралей швидкісного і безперервного руху:

в умовах складного рельєфу - 100;

на плоскому рельєфі - 50;

до мереж водопроводу, каналізації і теплопостачання (крім розвідних) - 15;

до інших підземних інженерних мереж - 5.

Примітка. В умовах реконструкції сільських поселень вказані відстані від інженерних мереж допускається скорочувати, але приймати не менше:

до водонесучих мереж - 5 м;

неводонесучих - 2 м.

При цьому необхідне здійснення спеціальних технічних заходів під час виконання будівельних робіт.

10.12. На територіях з історичним культурним шаром належить ураховувати необхідність проведення археологічних досліджень. У випадку виявлення в процесі досліджень унікальних археологічних пам'яток (давніх поховальних споруд, печер, оборонних систем тощо) необхідно передбачати їх музеєфікацію.

11.1. При розміщенні всіх видів будівництва залежно від ландшафту і геохімічних особливостей ґрунту, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними рівнів можливого несприятливого впливу на здоров'я населення і вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів на території, яка постраждала від радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, належить враховувати зони та їх правовий режим.

11.2. У відповідності з діючим законодавством виділені такі зони:

зона відчуження - це територія, з якої проведена евакуація населення у 1986 р.;

зона безумовного (обов'язкового) відселення;

зона гарантованого добровільного відселення;

зона посиленого радіоекологічного контролю.

11.3. Зона безумовного (обов'язкового) відселення - це території з щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв.км і вище, стронцію від 3,0 Кі/кв.км і вище, плутонію від 0,1 Кі/кв.км і вище, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів в рослини, з щільністю забруднення ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв.км, стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв.км, плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв.км.

В цій зоні забороняються всі види господарської діяльності, постійне проживання населення, будівництво без спеціального дозволу, забезпечується суворий природоохоронний режим.

11.4. Зона гарантованого добровільного виселення - території з щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв.км, стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв.км, плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв.км, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруднення ізотопами цезію від 0,1 до 5,0 Кі/кв.км, стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв.км, плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв.км.

В цій зоні забороняється будівництво нових і розширення діючих підприємств, що безпосередньо не пов'язані із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення і його життєдіяльності, курортно-рекреаційних установ, обмежується сільськогосподарське виробництво і нове житлове і цивільне будівництво.

11.5. Зона посиленого радіоекологічного контролю - це території з щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв.км, стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв.км, плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв.км, а також територія з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів в рослини, з щільністю забруднення ізотопами цезію від 0,2 до 1,0 Кі/кв.км. В ній забороняється будівництво нових і розширення діючих екологічно небезпечних підприємств, будівництво і функціонування санаторіїв, таборів, баз і будинків відпочинку, обмежується нове житлове будівництво.

Для прийняття рішення про розміщення конкретних об'єктів житлово-цивільного будівництва необхідна наявність радіоекологічного паспорта обраної території.

11.6. Радіоекологічний паспорт території виконується згідно з санітарно-гігієнічними та радіологічними нормами відповідними організаціями у сталому порядку на підставі діючого законодавства.

11.7. Радіаційно небезпечні землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, підлягають виключенню із сільськогосподарського обороту.

11.8. Радіоактивне забруднення землі потребує проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення.

11.9. При організації розселення на території сільських Рад належить дотримуватись норми радіаційної безпеки у відповідності з діючим законодавством. Кожне підприємство на території сільських Рад повинно мати документацію від Мінгеології України про якісну характеристику корисних копалин за розділом "Радіаційно-гігієнічна оцінка гірських порід".

11.10. Будівництво житлових і громадських будівель на території сільських поселень повинно здійснюватись у відповідності з санітарно-гігієнічними і радіологічними вимогами.

11.11. Ефективна питома активність природних радіонуклідів в будівельних матеріалах для будівництва доріг не повинна перебільшувати таких норм:

у межах території населених пунктів і зон перспективної забудови - 740 Бк/кг;