• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при епілепсіях

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ, Перелік, Вимоги, Інформація, Класифікація, Склад колегіального органу, Протокол від 17.04.2014 № 276
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Перелік, Вимоги, Інформація, Класифікація, Склад колегіального органу, Протокол
  • Дата: 17.04.2014
  • Номер: 276
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Перелік, Вимоги, Інформація, Класифікація, Склад колегіального органу, Протокол
  • Дата: 17.04.2014
  • Номер: 276
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість лікарів-неврологів (закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з епілепсією), зареєстрованих на території обслуговування, для яких задокументований факт наявності локального протоколу медичної допомоги хворим на епілепсію (наданий екземпляр ЛПМД). Джерелом інформації є ЛПМД, наданий лікарем-неврологом (закладом охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з епілепсією).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.3. А) Відсоток пацієнтів, для яких лікарем загальної практики - сімейним лікарем отримано інформацію про медичний стан впродовж звітного періоду
Б) Зв'язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Епілепсії у дорослих".
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора. При аналізі індикатора слід враховувати неприпустимість формального та необґрунтованого віднесення до чисельника індикатора тих хворих, для яких не проводилося медичного огляду лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медико-санітарної допомоги) або лікарем-неврологом протягом звітного періоду. В первинній медичній документації мають бути задокументовані факти медичного огляду пацієнта, а також наявність або відсутність повторних загострень захворювання. Пацієнти, для яких такі записи в медичній документації відсутні, не включаються до чисельника індикатора, навіть у випадку якщо лікар загальної практики - сімейний лікар (амбулаторія сімейної медицини, центр первинної медико-санітарної допомоги) має достовірну інформацію про те, що пацієнт живий та перебуває на території обслуговування (за відсутності даних медичного огляду).
Цільовий (бажаний) рівень значення індикатора на етапі запровадження УКПМД не визначається заради запобігання викривленню реальної ситуації внаслідок адміністративного тиску.
Г) Інструкція з обчислення індикатора.
а) Організація (заклад охорони здоров'я), яка має обчислювати індикатор: лікар загальної практики - сімейний лікар (амбулаторія сімейної медицини, центр первинної медико-санітарної допомоги). Регіональне управління охорони здоров'я.
б) Дані надаються сімейними лікарями (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медико-санітарної допомоги), розташованими на території обслуговування, до регіонального управління охорони здоров'я.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електронною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної обробки. При наявності автоматизованої технології ЗОЗ, в якій обробляються формалізовані дані щодо медичної допомоги в обсязі, що відповідає Медичній карті амбулаторного хворого ( форма № 025/о) або Контрольній карті диспансерного нагляду ( форма № 030/о) - автоматизована обробка.
Індикатор обчислюється лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медико-санітарної допомоги), шляхом ручного або автоматизованого аналізу інформації Медичних карт амбулаторного хворого ( форма № 025/о) або Контрольних карт диспансерного нагляду ( форма № 030/о).
Індикатор обчислюється регіональним управлінням охорони здоров'я після надходження від всіх лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), зареєстрованих на території обслуговування, інформації щодо загальної кількості пацієнтів, які складають чисельник та знаменник індикатора.
ґ) Знаменник індикатора складає загальна кількість пацієнтів, які перебувають під диспансерним наглядом у лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медико-санітарної допомоги), з діагнозом "епілепсія".
Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого ( форма № 025/о);
Контрольна карта диспансерного нагляду ( форма № 030/о).
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість пацієнтів лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медико-санітарної допомоги) з діагнозом "епілепсія", для яких наведена інформація про медичний стан пацієнта із зазначенням відсутності або наявності повторних загострень захворювання.
Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого ( форма № 025/о);
Контрольна карта диспансерного нагляду ( форма № 030/о).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.4. А) Відсоток пацієнтів, які пройшли МРТ-дослідження для уточнення діагнозу та подальшого ведення пацієнта
Б) Зв'язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Епілепсії у дорослих".
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора. Цільовий (бажаний) рівень значення індикатора на етапі запровадження УКПМД не визначається з метою запобігання викривленню реальної ситуації внаслідок адміністративного тиску.
Г) Інструкція з обчислення індикатора.
а) Організація (ЗОЗ), яка має обчислювати індикатор: ЗОЗ, які надають спеціалізовану та високоспеціалізовану неврологічну допомогу пацієнтам з епілепсіями; структурні підрозділи з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані надаються ЗОЗ, що надають спеціалізовану та високоспеціалізовану неврологічну допомогу, розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електронною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної обробки. При наявності автоматизованої технології ЗОЗ, в якій обробляються формалізовані дані щодо медичної допомоги в обсязі, що відповідає Медичній карті стаціонарного хворого ( форма № 003/о) або Медичній карті амбулаторного хворого ( форма 025/о) - автоматизована обробка.
Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від всіх ЗОЗ, що надають спеціалізовану та високоспеціалізовану неврологічну допомогу, розташованих на території обслуговування. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника та наводиться у відсотках.
ґ) Знаменник індикатора складає загальна кількість пацієнтів з діагнозом "епілепсія", які отримали спеціалізовану та високоспеціалізовану неврологічну допомогу у відповідних ЗОЗ, розташованих на території обслуговування. Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого ( форма 025/о);
Медична карта стаціонарного хворого ( форма № 003/о);
Журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації ( форма № 001/о).
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість пацієнтів з діагнозом "епілепсія", які отримали спеціалізовану та високоспеціалізовану неврологічну допомогу у відповідних ЗОЗ, для яких задокументований факт МРТ-дослідження для уточнення діагнозу та подальшого ведення пацієнта.
Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого ( форма 025/о);
Медична карта стаціонарного хворого ( форма № 003/о).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
Директор Департаменту
реформ та розвитку медичної
допомоги МОЗ України


М.К. Хобзей
VII. Перелік літературних джерел, використаних при розробці Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги
1. Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах, "Епілепсії"
2. Наказ МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування"
3. Наказ МОЗ України від 27.12.2013 р. № 1150 "Про затвердження Примірного табеля матеріально-технічного оснащення Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та його підрозділів"
4. Наказ МОЗ України від 29.03.2013 р. № 251 "Про затвердження п'ятого випуску Державного формуляра лікарських засобів та забезпечення його доступності"
5. Наказ МОЗ України від 02.03.2011 р. № 127 "Про затвердження примірних табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення центральної районної (районної) та центральної міської (міської) лікарень"
6. Наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 734 "Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні планового лікування"
7. Наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 735 "Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні інтенсивного лікування"
8. Наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 739 "Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів консультативно-діагностичного центру"
9. Наказ МОЗ України від 28.09.2012 р. № 751 "Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров'я України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 р. за № 2001/22313.
VIII. Додатки до Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги
Додаток 1
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
КЛАСИФІКАЦІЯ
епілепсій і епілептичних синдромів (переглянута і доповнена)
Комісія з класифікації і термінології Міжнародної протиепілептичної Ліги (1989).
1. Пов'язані з локалізацією (фокальні, локальні, парціальні) епілепсії і синдроми.
1.1. Ідіопатичні (з початком в певному віці).
1.1.1. Доброякісна епілепсія дитячого віку з центро-темпоральними спайками.
1.1.2. Епілепсія дитячого віку з потиличними пароксизмами.
1.1.3. Первинна епілепсія читання.
1.2. Симптоматичні.
1.2.1. Хронічна проградієнтна epilepsia partials continua (синдром Кожевнікова) дитячого віку.
1.2.2. Синдроми, що характеризуються специфічними способами викликання.
1.2.3. Різні синдроми, визначення яких ґрунтується переважно на типі нападу і інших клінічних особливостях:
скроневі епілепсії,
лобні епілепсії,
тім'яні епілепсії,
потиличні епілепсії.
1.2.4. Пов'язані з локалізацією ідіопатичні епілепсії: (лобна нічна спадкова епілепсія).
1.3. Криптогенні.
2. Генералізовані епілепсії і синдроми.
2.1. Ідіопатичні (з початком в певному віці, в порядку віку появи).
2.1.1. Доброякісні сімейні судоми новонароджених.
2.1.2. Доброякісні судоми новонароджених.
2.1.3. Доброякісна дитяча міоклонічна епілепсія.
2.1.4. Епілепсія з пікнолептичними абсансами (пікнолепсія, епілепсія з абсансами) дитячого віку.
2.1.5. Юнацька епілепсія з абсансами.
2.1.6. Юнацька міоклонічна епілепсія (епілепсія з імпульсивними petit mal).
2.1.7. Епілепсія з великими судомними припадками при пробудженні.
2.1.8. Інші генералізовані ідіопатичні епілепсії.
2.1.9. Епілепсія із специфічним способом викликання.
2.2. Криптогенні або симптоматичні (в порядку віку появи).
2.2.1. Епілепсія з блискавичними, кивковими, салаам-нападами (синдром Уеста).
2.2.2. Синдром Леннокса-Гасто.
2.2.3. Епілепсія з міоклоніко-астатичними нападами (синдром Дууз).
2.2.4. Епілепсія з міоклонічними абсансами (синдром Тассінарі).
2.3. Симптоматичні.
2.3.1. Неспецифічної етіології:
рання міоклонічна енцефалопатія;
рання епілептична енцефалопатія з паттерном "спалах-пригнічення" на ЕЕГ;
інші симптоматичні генералізовані епілепсії.
2.3.2. Специфічні синдроми.
Епілептичні напади можуть ускладнювати багато хвороб. Під цим заголовком зібрані ті захворювання, при яких напади є основним або переважаючим проявом:
порушення розвитку;
доведені або передбачувані порушення обміну речовин.
3. Епілепсії і синдроми, не визначені відносно того, чи є вони фокальними, чи генералізованими.
3.1. З генералізованими і фокальними припадками.
3.1.1. Неонатальні напади.
3.1.2. Важка міоклонічна епілепсія дитинства.
3.1.3. Епілепсія з безперервними комплексами "спайк-хвиля" в повільно-хвилевому сні.
3.1.4. Синдром епілептичної афазії (Ландау-Клеффнера).
3.1.5. Інші невизначені епілепсії.
3.2. Без однозначних генералізованих або фокальних рис.
Сюди відносяться усі випадки з генералізованими тоніко-клонічними нападами, при яких клінічні і ЕЕГ-дані не дозволяють чітко класифікувати генералізовані або локальні, як, наприклад, припадки grand mal уві сні.
4. Спеціальні синдроми.
Ситуаційно-обумовлені припадки.
4.1. Фебрильні напади.
4.2. Ізольований епілептичний напад або ізольований епілептичний статус.
4.3. Напади, які виникають виключно при гострих метаболічних або токсичних порушеннях або під впливом таких чинників, як алкоголь, медикаменти, еклампсія, кататонія, гіперглікемія.
Додаток 2
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
Міжнародна класифікація епілептичних нападів (ILAE 1981)
Додаток 3
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
ДІАГНОСТИЧНИЙ АЛГОРИТМ
при диференціації епілептичних і неепілептичних пароксизмальних станів
Додаток 4
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ,
які можуть спровокувати епілептичні напади
Амінофілін/теофілін,
амфетаміни,
антибіотики пеніцилінового і цефалоспоринового ряду,
фторхінолони,
антихолінергічні препарати,
аміназин,
баклофен,
бупропіон,
інгібітори холінестерази,
циклоспорин,
ізоніазид,
кетамін,
лідокаїн,
препарати літію,
мефлокін,
нестероїдні протизапальні препарати,
опіоіди - анальгетики (трамадол),
вінкрістин.
Додаток 5
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
КЛАСИФІКАЦІЯ
психічних розладів при епілепсії за МКХ 10 (стосовно дорослих)
F 02.8 - деменція при епілепсії
F 02.8.0 - неускладнена (тільки прояви синдрому деменції без продуктивних розладів або останні мало виражені, не становлять значну частину клінічних проявів)
F 02.8.1 - з маяченням
F 02.8.2 - з галюцинаціями
F 02.8.3 - з проявами депресії
F 02.8.4 - змішані форми
F 05 - делірій, не обумовлений алкоголем та іншими психоактивними речовинами
F 06 - психічні розлади внаслідок епілепсії
F 06.0 - галюцинаторний розлад
F 06.1 - кататоноподібний розлад
F 06.2 - маячний (шизофреноподібний) розлад
F 06.3 - афективний розлад
F 06.4 - тривожний розлад
F 06.5 - дисоціативний розлад
F 06.6 - астенічний розлад
F 06.7 - легкий когнітивний розлад
F 06.8 - інший уточнений психічний розлад
F 06.9 - неуточнений психічний розлад
F07.83 - розлад особистості та поведінки при епілепсії
Додаток 6
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
Інформація для пацієнтів
При лікуванні епілепсії значну роль відіграє взаємодія між хворим і його родиною та лікуючим лікарем, коли виконуються всі його рекомендації (комплайєнс). Лікування ставить за мету досягти повного припинення нападів, тому що вони негативно впливають загалом на здоров'я пацієнта, пов'язані з ризиком отримання небезпечних для життя травм. Часті напади призводять до погіршення пам'яті, порушень настрою, поведінки. Якщо неможливо повністю вилікувати епілепсію, то при регулярному прийомі протиепілептичних препаратів у 50 - 60% хворих вдається досягти їх зникнення, у 20 - 25% пацієнтів вони стають значно рідшими і менш інтенсивними Але, на жаль, майже у третині випадків, незважаючи на всі зусилля, включаючи й оперативне лікування, позбавитися приступів не вдається. Однак і у таких хворих існують тривалі ремісії, тобто періоди (місяці, роки), коли напади не виникають.
Лікування триває щонайменше 2 роки (а частіше - близько 5 років), відраховуючи від дня останнього нападу. Але навіть якщо у пацієнта протягом цього періоду не було жодного приступу, це не означає, що лікування можна відмінити. Рішення про припинення прийому ліків залежить від форми епілепсії, її причини, даних додаткових методів обстеження і вирішується індивідуально. Відміна ліків може бути тільки поступовою під контролем лікаря, оскільки самостійне припинення вживання препаратів може привести до фатальних наслідків. Нерегулярний прийом ліків може також привести до відновлення або почастішання нападів. Це може також викликатись тривалим позбавленням сну, вживанням алкоголю, стресовими ситуаціями, перевтомою, роботою в нічні зміни. У деяких хворих напади провокуються миготінням світла, перегляді телепередач з частою зміною зображення, відеоіграх, при катанні на атракціонах. Тому таких ситуацій необхідно уникати. Хворі на епілепсію повинні знати, що деякі ліки можуть призводити до виникнення або почастішання нападів, тому завжди при вживанні інших препаратів необхідно уважно читати листок-інформацію для пацієнта.
Перша допомога при судомному нападі. Під час приступу, знаходячись поряд із хворим, потрібно зберігати спокій, не робити йому штучного дихання, не намагатися відкрити рота, проштовхуючи через затиснуті зуби різні предмети. Не слід насильно стримувати рухи. Щоб вберегти пацієнта від травмування, його треба покласти на рівну поверхню, підкласти під голову щось м'яке, повернути її на бік для попередження западання язика, потрапляння слини у дихальні шляхи. Судоми пройдуть через декілька хвилин. Після нападу треба спокійно дочекатися, поки хворий прийде до тями, оскільки певний час він може бути дезорієнтованим. Часто після нападу настає сон. Якщо судоми тривають більше 5 хвилин, хворий отримав травму або це вагітна жінка, треба викликати швидку допомогу.
Хворим на епілепсію не рекомендується палити та вживати алкогольні та "енергетичні" напої.
Помірні фізичні вправи є корисними будь-якому пацієнту, вони покращують не лише його фізичний, але й психічний стан. Протипоказані екстремальні види спорту: підводне плавання, дайвінг, парашутний спорт, альпінізм. Небажані ті види спорту, які пов'язані з падіннями, ризиком травмування голови, - ігри з м'ячем, кінний спорт, велоспорт, стрибки у воду. Плавати можна лише під наглядом інших осіб. Негативні наслідки можуть також мати надмірні фізичні зусилля при заняттях у тренажерних залах, культуризм.
Загальноприйнятий графік щеплень не є протипоказаним для хворих на епілепсію, за виключенням окремих випадків, які необхідно обговорити з лікуючим лікарем. При проведенні операцій загальний наркоз не протипоказаний. При відвідуванні стоматолога обов'язково необхідно попередити його про своє захворювання для вибору методу знеболення.
Епілепсія у жінок. Найкращим вибором для жінок, хворих на епілепсію, є вживання комбінованих протизаплідних таблеток із вмістом естрогену щонайменше 50 мг на день або бар'єрні негормональні методи (презервативи, внутрішньоматкова спіраль). Вагітність у жінки, хворої на епілепсію, по можливості повинна бути планованою. При дуже частих приступах рішення про можливість мати дитину повинне бути ретельно зваженим із врахуванням ситуації в родині, можливості повсякчасної допомоги близьких як під час вагітності, так і після пологів. До того ж часті напади спричиняють негативні зміни у плода. Більшість жінок із рідкими або контрольованими нападами можуть народити дитину без оперативного втручання, а в подальшому застосовувати грудне вигодовування. Вагітна повинна обмежити безконтрольні прогулянки, користування транспортом тощо. Прийом ліків під час вагітності є обов'язковим. Можливі зміни доз препаратів необхідно узгоджувати з лікарем.
Додаток 7
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
ЕЕГ-дослідження має відповідати мінімальним стандартам Міжнародної протиепілептичної Ліги:
а) не менш ніж 12 каналів запису одночасно,
б) розміщення електродів за системою 10 - 20,
в) наявність додаткових каналів для моніторування ЕКГ, дихання, міограми, руху очей,
г) аналіз не менш ніж 20 хвилин якісного запису фонової ЕЕГ,
д) можливість проведення функціональних навантажень - гіпервентиляції, фотостимуляції, звукової стимуляції з паралельною реєстрацією ЕЕГ.
Представлені вище стандарти є обов'язковими для традиційної ЕЕГ у хворих на епілепсію чи при диференціальній діагностиці епілепсії. При недостатній інформативності рутинної ЕЕГ вдаються до ЕЕГ-моніторингу та ЕЕГ-відеомоніторингу.
Додаток 8
до Уніфікованого клінічного
протоколу первинної, екстреної,
вторинної (спеціалізованої)
та третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Епілепсії у дорослих"
Психічні та поведінкові розлади у хворих на епілепсію
Психотичні розлади в іктальному та постіктальному періодах проявляються у наступних варіантах:
- сутінкове потьмарення свідомості, що супроводжується тривогою, жахом, агресивністю з наступною анамнезією; при цьому у хворих можливі зорові, нюхові або слухові галюцинації, маревні ідеї переслідування, загальної загибелі, величі, реформаторства;
- деліріозний стан з яскравими зоровими галюцинаціями й напруженим афектом;
- онейроїдний стан із фантастичним змістом переживань;
- амбулаторний автоматизм у вигляді короткочасних автоматизованих дій за повної відчуженості від оточуючих, порушенням свідомості й наступною амнезією;
- фуга - стан потьмареної свідомості, коли хворі, усунуті від оточення, прагнуть кудись бігти;
- транс - тривалі розлади свідомості, під час яких хворі автоматично пересуваються, здійснюють невмотивовані поїздки або подорожі, іноді на значні відстані;
- дисфорія, що проявляється пригніченим настроєм, тугою, тривогою, злостивістю, напруженістю, агресивною поведінкою;
- особливі стани у вигляді деперсоналізації і дереалізації з явищами метаморфопсій, які супроводжуються страхом, тугою, тривогою, галюцинаціями.
Гострі психотичні розлади перебігають із потьмаренням свідомості (сутінки, онейроїд, делірій, аменція) і без потьмаренням свідомості (гострі афективні й галюцинаторно-параноїдні стани).
Найбільш частою формою гострих психотичних розладів із потьмаренням свідомості є сутінковий стан свідомості, що розвивається після серії судомних нападів і супроводжується збудженням з емоційним напруженням та агресією. Для епілептичного онейроїду характерні яскраві фантастичні галюцинації, що супроводжуються різними емоційними переживаннями.
Найбільш частими затяжними психотичним розладами без потьмарення свідомості є депресивно-дисфоричні стани із тужливо-злісними настроєм відношення, переслідування, з підвищеною агресивністю і збудливістю. Рідше виникають депресивні стани із загальмованістю, а також гнівливі та "веселі" манії.
Епілептичні психотичні розлади в залежності від провідного синдрому проявляються у вигляді галюцинозу, кататонічного, паранойяльного, галюцинаторно-параноїдного, парафренного та афективного варіантів.
При епілептичних психотичних розладах у формі галюцинозу відзначаються яскраві зорові, а також слухові галюцинації у вигляді "окликів", незрозумілого гомону, звуків, голосів нерідко засуджуючого і імперативного характеру, які іноді супроводжуються вітальним страхом. Можуть відзначатися нюхові, тактильні галюцинації. Зазначені синдроми формуються на тлі різного ступеня вираженості психоорганічних синдромів і епілептичних нападів. Типовою рисою галюцинацій при епілепсії є їх конкретний, монотонний характер, відсутність симптомів потьмарення свідомості.
При паранояльному психотичному розладі маячення носить монотематичний, буденний, конкретний характер, без тенденції до систематизації, переважають маревні ідеї ревнощів, відносин, переслідування, збитку, іпохондричного змісту. Для паранойяльних станів при епілепсії властива велика частка афективних розладів у вигляді напруженості, почуття страху, тривоги, туги, в деяких випадках на тлі паранойяльних маячних ідей відзначається екстатично-захоплений відтінок афекту. Більш чітко паранояльний синдром формується при наявності таких характерних епілептичних змін особистості, як недовірливість, егоцентризм, тривожність, іпохондричність.
Галюцинаторно-параноїдна форма психотичних розладів характеризується поєднанням маячних ідей із зоровими і слуховими галюцинаціями, іноді релігійного змісту, з яскравістю, чуттєвою забарвленістю. Характерні конкретні за змістом, наочні і одноманітні маячні ідеї переслідування, впливу, величі з параноїчним сприйняттям та інтерпретацією навколишнього, почуттям страху, тривоги. Внаслідок зниження інтелектуально-мнестичних функцій, інертності, в'язкості і тугорухомості мислення, властивих хворим на епілепсію, маячні ідеї надалі мало видозмінюються.
Парафренний варіант синдрому в структурі психотичних розладів характеризується схильністю до систематизованого маячення, псевдогалюцинацій, симптому відкритості та інших ознак психічного автоматизму. Грандіозність маячних ідей в той же час поєднується з конкретністю і специфічними епілептичними змінами мислення у вигляді докладності, в'язкості, схильності до надмірної деталізації, ригідності розумових процесів. Емоційний фон відрізняється лабільністю: стан підйому настрою змінюється короткочасними станами тривоги і страху, що пов'язано зі змістом маячних переживань.
Для афективних психотичних розладів характерні добові коливання настрою з посиленням тривожно-депресивного настрою вранці, появою непосидючості, рухового занепокоєння на тлі вираженої астенії; періоди зниженого настрою, що супроводжуються тугою, суїцидальними думками, ідеями самозвинувачення, малоцінності, які через 2 - 3 дні змінюються періодами "підйому, підвищеної енергії, припливу сил", ейфоричністю. Відзначається присутність значних дисфоричних компонентів у структурі як депресивних, так і маніакальних станів. При цьому хворі стають дратівливими, образливими, прискіпливими, плаксивими. При переважанні маніакального стану відзначається поєднання підвищеної активності з дратівливістю, брутальністю, цинізмом.
Гострі епілептичні психотичні розлади виникають на будь-якій стадії перебігу епілептичного процесу у дорослих, як при фокальних, так і при генералізованих формах; хронічні психотичні стани у дорослих найчастіше виникають при наявності в анамнезі окреслених дисфорій, повторних сутінкових станів, а в ряді випадків і явищ епілептичного недоумства. Маячні ідеї одноманітні, уривчасті, стереотипні, конкретні, залежать від змісту галюцинацій. На тлі психотичної сиптоматики відзначаються характерні для хворих на епілепсію афективна напруженість, відчуття страху, туги, а в деяких випадках - стан екстазу. Формування стійкої і, в ряді випадків, хронічної психотичної симптоматики відбувається при тривалому перебігу епілептичного процесу.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
17.04.2014 № 276
УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
ПЕРВИННОЇ, ЕКСТРЕНОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЕПІЛЕПСІЇ У ДІТЕЙ
Вступ
Мета та принципи створення Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги за темою "Епілепсії у дітей"
Основною метою цього Уніфікованого клінічного протоколу є створення єдиної комплексної та ефективної системи надання медичної допомоги дітям, хворим на епілепсії.
УКПМД є комплексним клінічним протоколом медичної допомоги дітям з епілепсіями та епілептичними синдромами (діагноз за МКХ - G 40 Епілепсія).
УКПМД створений для надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Взаємодія між закладами охорони здоров'я, що надають первинну, вторинну та третинну допомогу, координується спільним узгодженим Локальним протоколом медичної допомоги (регіональний рівень локального протоколу), що розробляється на основі цього УКПМД. Крім того, відповідно до акредитаційних вимог у ЗОЗ має бути наявний Локальний протокол медичної допомоги, що визначає взаємодію структурних підрозділів ЗОЗ, медичного персоналу тощо (локальний рівень).
Обґрунтування та положення Уніфікованого клінічного протоколу побудовані на принципах доказової медицини з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій, відображених в клінічних настановах (КН) - третинних джерелах, а саме:
1. NICE CG 137 - The Epilepsies: The diagnosis and management of the epilepsies in adults and children in primary and secondary care (Епілепсії: діагностика та лікування епілепсій у дорослих та дітей при наданні первинної та вторинної медичної допомоги). - 2012.
2. Updated ILAE evidence review of antiepileptic drug efficacy and effectiveness as initial monotherapy for epileptic seizures and syndromes. Epilepsia // T. Glauser, E. Ben-Menachem, B. Bourgeois et al. for the ILAE subcommission of AED Guidelines. - 2013. - Epilepsia. - 1 - 13.
3. Kwan P, Arzimanoglou A, Berg AT, Brodie MJ, Allen Hauser W, Mathern G, Perucca E, Wiebe S, French J. Source Definition of drug resistant epilepsy: consensus proposal by the adhoc Task Force of the ILAE Commission on Therapeutic Strategies. Epilepsia. 2010 Jun; 51(6):1069-77. Epub 2009 Nov 3.
Перелік скорочень, що використовуються в протоколі
IBE - Міжнародне бюро з епілепсії (International Bureau of Epilepsy)
ILAE - Міжнародна протиепілептична Ліга (International League Against Epilepsy)
IFCN - Міжнародна федерація клінічної нейрофізіології (International Federation of Clinical Neurophysiology)
АЛТ - аланінамінотрансфераза
АСТ - аспартатамінотрансфераза
АТ - артеріальний тиск
ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я
ВІГ - внутрішньовенні інфузії імуноглобулінів
ВМД - вторинна медична допомога
ГКС - глюкокортикостероїди
ГСЕН - гострий симптоматичний епілептичний напад
ЕЕГ - електроенцефалографія
ЕКГ - електрокардіографія
КТ - комп'ютерна томографія
МКХ - міжнародна класифікація хвороб
МРТ - магнітно-резонансна томографія
НСГ - нейросонографія
ПЕП - протиепілептичні препарати
ПІТ - палата інтенсивної терапії
ПМД - первинна медична допомога
УЗДГ - ультразвукова доплерографія
ЦНС - центральна нервова система
ЧМТ - черепно-мозкова травма
I. ПАСПОРТНА ЧАСТИНА
1.1. Діагноз:
епілепсія,
симптоматична епілепсія,
ідіопатична епілепсія,
криптогенна епілепсія,
епілептичні синдроми.
1.2. Код МКХ-10:
Епілепсія - G 40
• Локалізована (фокальна, парціальна) ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми з судомними нападами з фокальним початком G 40.0
• Локалізована (фокальна, парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з простими парціальними нападами G 40.1
• Локалізована (фокальна, парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з комплексними парціальними судомними нападами G 40.2
• Генералізована ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми G 40.3
• Інші види генералізованої епілепсії та епілептичних синдромів G 40.4
• Особливі епілептичні синдроми G 40.5
• Напади grand mal неуточнені (з малими нападами [petit mal] або без них) G 40.6
• Малі напади [petit mal] неуточнені без нападів grand mal G 40.7
• Інші уточнені форми епілепсії G 40.8
• Епілепсія неуточнена G 40.9
Когнітивні та мнестичні розлади внаслідок епілепсії (F02.803)
Психотичні розлади внаслідок епілепсії (F05.12, F05.82, F05.92)
Психічні розлади внаслідок ураження або дисфункції головного мозку (епілепсії) (F06.02, F06.12, F06.22, F06.302, F06.322, F06.63, F06.83)
Специфічні розлади особистості та поведінки внаслідок епілепсії (F07.83)
1.3. Протокол призначений для дитячих неврологів, дитячих психіатрів, педіатрів, лікарів загальної практики - сімейної медицини.
1.4.Мета протоколу: надання спеціалізованої медичної допомоги дітям, хворим на епілепсії.
1.5.Дата складання протоколу: березень, 2014 рік
1.6.Дата перегляду протоколу: березень, 2017 рік
1.7.Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:
Хобзей
Микола Кузьмич
-Директор Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України, д.мед.н., професор (голова)
Міщенко
Тамара Сергіївна
-Завідувач відділення судинної патології головного мозку Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України", д.мед.н., професор (заступник голови з клінічних питань), головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "Неврологія"
Морозов
Анатолій Миколайович
-Професор кафедри нейрохірургії Національного медичного університету імені академіка О.О. Богомольця, д.мед.н., професор (заступник голови з координації діяльності мультидисциплінарної робочої групи)
Степаненко
Алла Василівна
-Радник Міністра охорони здоров'я, д.мед.н., професор (заступник голови з методології)
Горачук
Вікторія Валентинівна
-Доцент кафедри управління охорони здоров'я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, к.мед.н.
Горанський
Юрій Іванович
-Доцент кафедри неврології та нейрохірургії Одеського державного медичного університету, д.мед.н.
Донченко
Тетяна Миколаївна
-Директор Департаменту з питань якості медичної та фармацевтичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України
Дубенко
Андрій Євгенійович
-Провідний науковий співробітник Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України", д.мед.н., професор
Євтушенко
Станіслав Костянтинович
-Завідувач кафедри дитячої та дорослої неврології Донецького національного медичного університету імені М. Горького, д.мед.н., професор
Зінченко
Олена Миколаївна
-Головний спеціаліст Відділу високоспеціалізованої медичної допомоги Управління спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України, к.мед.н. видалити
Коростій
Володимир Іванович
-Професор кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Харківського національного медичного університету, д.мед.н., професор
Літовченко
Тетяна Анатоліївна
-Завідувач кафедри невропатології Харківської медичної академії післядипломної освіти, д.мед.н., професор
Мартинюк
Володимир Юрійович
-Директор Державного закладу "Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров'я України", к.мед.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "Дитяча неврологія"
Марута
Наталія Олександрівна
-Заступник директора з наукової роботи Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України", д.мед.н., професор
Марценковський
Ігор Анатолійович
-Керівник відділу психічних розладів дітей та підлітків Державної установи "Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології" МОЗ України, доцент кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, к.мед.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "Дитяча психіатрія"
Мар'єнко
Лідія Борисівна
-Доцент кафедри неврології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, керівник Львівського обласного протиепілептичного центру, к.мед.н.
Мостовенко
Раїса Василівна
-Завідувач дитячого інфекційного відділення Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "Педіатрія"
Пінчук
Ірина Яківна
-Директор Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "Психіатрія"
Танцура
Людмила Миколаївна
-Керівник відділу дитячої психоневрології та пароксизмальних станів Державної установи "Інститут неврології, психіатрії і наркології НАМН України"
Хаджинова
Наталія Афанасіївна
-Головний спеціаліст відділу медико-соціальної експертизи Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України
Харчук
Сергій Михайлович
-Керівник лікувально-діагностичного центру "Епілепсія" м. Київ, Президент Української протиепілептичної ліги, к.мед.н.
Малюга
Валентина Дмитрівна
-Сімейний лікар Калинівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини Васильківського району Київської області
Костюк
Костянтин Романович
-Завідувач відділення функціональної нейрохірургії Державної установи "Інститут нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова АМН України", к.мед.н., Віце-президент Української протиепілептичної ліги
Омельяненко
Анатолій Анатолійович
-Доцент кафедри дитячої та загальної неврології Донецького національного медичного університету імені М. Горького, к.мед.н.
Пилипець
Олена Юріївна
-Ст.н.с. відділу дитячої психоневрології та пароксизмальних станів Державної установи "Інститут неврології, психіатрії і наркології НАМН України", к.мед.н.
Терещенко
Альона Василівна
-Заступник Директора департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України, Начальник управління охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення
Воронова
Аліна Володимирівна
-Асистент кафедри нервових хвороб з курсом неврології ФПО Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського.
Методичний супровід та інформаційне забезпечення
Ліщишина О.М.-Директор Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", к.мед.н.
Горох Є.Л.-Начальник Відділу якості медичної допомоги та інформаційних технологій Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", к.т.н.
Шилкіна О.О.-Начальник Відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охорони здоров'я Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
Мельник Є.О.-Начальник Відділу доказової медицини Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
Черніцька М.В.-Експерт Відділу доказової медицини Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України".
Адреса для листування: Департамент стандартизації медичних послуг Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", м. Київ. Електронна адреса:
medstandards@dec.gov.ua.
Електронну версію документу можна завантажити на офіційному сайті Міністерства охорони здоров'я: http://www.moz.gov.ua. та на сайті http://www.dec.gov.ua.
Рецензенти:
Дзяк
Людмила Антонівна
-Завідувач кафедри нервових хвороб та нейрохірургії ФПО Дніпропетровської державної медичної академії, Заслужений діяч науки і техніки України, головний позаштатний невролог ГУОЗ Дніпропетровської ОДА, д.мед.н., професор
Кирилова
Людмила Григорівна
-Науковий керівник відділення психоневрологіп по вивченню захворювань та реабілітації нервової системи новонароджених та дітей раннього віку Державної установи "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України", д.мед.н.
Пилягіна
Галина Яківна
-Професор кафедри дитячої, соціальної та судової психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, д.мед.н., професор.
1.8. Коротка епідеміологічна інформація
Розповсюдженість епілепсій в розвинутих країнах складає 5 - 10 випадків на 1000 населення. Згідно з результатами популяційних досліджень, що були проведені в розвинутих країнах, частота розвитку епілепсій коливається у межах від 0,28 до 0,53 на 1000 населення. В країнах СНД розповсюдженість епілепсій коливається від 0,96 до 10 на 1000 населення. В Європі на епілепсії страждає 6 млн. осіб, з них 40% не отримує належного лікування. Кожний двадцятий мав протягом життя хоча б один епілептичний напад. Кожна 150-та людина має епілепсію як захворювання.
Частота нових випадків захворювання на рік складає у світовому масштабі середньому 0,04%, однак, відмічаються коливання в різні періоди життя: у дитячому віці - 0,9 з 1000 на рік, у середньому - 0,2 з 1000 на рік.
Захворюваність на епілепсії у дітей в Україні коливається у межах 4,7 - 5,9 на 10 тисяч, розповсюдженість - 33,0 - 37,8 на 10 тисяч. Інвалідність з приводу епілепсій мають 4,4 - 5,0 на 10 тисяч дітей.
II. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Епілепсія - захворювання головного мозку, що характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними, психологічними і соціальними наслідками цього стану. Визначення (діагноз) епілепсії вимагає появи щонайменше одного епілептичного нападу (ILAE, IBE, 2005).
Епілептичний синдром - окрема форма епілепсії, яка характеризується типовим віком дебюту (вікозалежність), типовою комбінацією варіантів епілептичних нападів, типовими перебігом та відповіддю на терапію. Епілептичний синдром може також характеризуватися типовим ЕЕГ-патерном в міжприступному періоді.