Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів

12.14. Вогнепальна мисливська зброя, боєприпаси до неї, основні частини зброї, пневматична, холодна, охолощена зброя, пристрої та патрони до них перевозяться її власниками через митний кордон України на підставі дозволу, який надається УП ГУНП, УП ЦОУП.

Для прийняття Рішення про надання дозволу на перевезення вогнепальної мисливської зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв та патронів до них через митний кордон України в порядку, визначеному пунктом 1.5 глави 1 розділу I цієї Інструкції, подаються такі документи:

заява, у якій зазначаються відомості про зброю, боєприпаси до неї, основні частини зброї, пристрої та патронів до них, запланованих до перевезення через митний кордон, строк та мета вивезення зброї;

копія запрошення, виданого власнику відповідним суб'єктом іноземної держави, та його переклад, засвідчений у встановленому порядку;

абзац п'ятий пункту 12.14 виключено

копія документа (платіжна інструкція, квитанція, фіскальний касовий чек) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання заявнику відповідної платної послуги.

За результатами розгляду документів орган (підрозділ) поліції приймає Рішення про надання (відмову в наданні) дозволу на перевезення відповідної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв та патронів до них через митний кордон України. Наявність дозволу на перевезення такої зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв та патронів до них через митний кордон України підтверджується Витягом з ЄРЗ про наявність дозволу на перевезення через митний кордон України, у якому зазначаються відомості про зброю, боєприпаси до неї, основні частини зброї, пристрої та патрони до них, дозволених для перевезення через митний кордон України.

Для прийняття Рішення про надання дозволу на перевезення через митний кордон України зброї, якою нагороджено, та боєприпасів до неї до УП ЦОУП подаються такі документи:

заява, у якій зазначаються відомості про зброю, якою нагороджено, та кількість боєприпасів до неї, запланованих до перевезення через митний кордон;

лист (клопотання) органу державної влади, який здійснював нагородження;

засвідчена в установленому законодавством порядку копія документа про нагородження зброєю;

копії першої та другої сторінок паспорта особи або посвідки на постійне проживання особи, якій вручено нагородну зброю;

копія документа (платіжна інструкція, квитанція, фіскальний касовий чек) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання заявнику відповідної платної послуги.

У разі подання документів, зазначених у цьому пункті, складених іноземною мовою, додається їх переклад, засвідчений у встановленому законодавством порядку.

За результатами розгляду документів орган (підрозділ) поліції приймає Рішення про надання (відмову в наданні) дозволу на перевезення через митний кордон України нагородної зброї, боєприпасів до неї. Наявність дозволу на перевезення такої зброї, боєприпасів до неї через митний кордон України підтверджується Витягом з ЄРЗ про наявність дозволу на перевезення через митний кордон України, у якому зазначаються відомості про зброю, боєприпаси до неї, дозволених для перевезення через митний кордон України.

Продовження строку дії дозволу на перевезення через митний кордон України вогнепальної мисливської зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв та патронів до них, нагородної зброї та боєприпасів до неї здійснюється в порядку, визначеному для його надання. При цьому документи, які були подані під час отримання дозволу через митний кордон України і є дійсними, повторно не подаються.

12.15. Дозволено оформлення документів в органах (підрозділах) поліції про передачу мисливської вогнепальної (за наявності основних частин зброї), пневматичної, холодної (у тому числі поміщеної в колекцію) і охолощеної зброї, пристроїв від одного власника іншому, а також переоформлення мисливської вогнепальної (за наявності основних частин зброї), пневматичної, холодної (у тому числі поміщеної в колекцію) і охолощеної зброї та пристроїв від особи, яка їх успадкувала після смерті власника, особі, що має дозвіл органів (підрозділів) поліції на їх придбання, яке здійснюється в порядку, визначеному пунктами 12.2 - 12.5 цієї глави.

12.16. У разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).

Якщо хтось із спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім'я в установленому законодавством порядку відповідно до вимог пункту 12.2 цієї глави.

Якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв, то зброя, основні частини зброї і пристрій у місячний строк після строку, указаного в абзаці першому цього пункту, повинні бути реалізовані в установленому законодавством України порядку особі, що має дозвіл органів (підрозділів) поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здані на реалізацію в магазин, у якому здійснюється продаж зброї та боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв та патронів до них. Для реалізації успадкованої зброї, основних частин зброї, пристроїв спадкоємець (без отримання дозволу на їх зберігання та носіння) отримує направлення на комісійний продаж відповідно до вимог пункту 12.9 цієї глави.

Відстріл та/або огляд технічного стану зброї, основної частини зброї, пристрою, які залишилися після смерті власника або визнання його безвісно відсутнім, здійснюється в порядку, визначеному пунктом 1.7 глави 1 розділу I цієї Інструкції, упродовж десяти днів з дня надання направлення на їх комісійний продаж або переоформлення.

Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ або УЧР. Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ.

У разі позбавлення нагородженого відзнаки на підставі рішення суду, наказу органу, що вручив відзнаку та в випадках, передбачених відповідними актами законодавства України, зброя підлягає здачі до органу (підрозділу) поліції, дозвіл на нагородну зброю анулюється та вносяться відповідні зміни в ЄРЗ.

12.17. Дія дозволу на зберігання, носіння зброї, основних частин зброї, пристроїв, у яких за результатом огляду технічного стану виявлено дефекти, наведені в додатку 4 до цієї Інструкції, не продовжується, їх переоформлення або направлення на комісійний продаж не здійснюється. Протягом 30 календарних днів від дати виявлення дефектів зброї, основна частина зброї, пристрій, які не підлягають ремонту, здаються власником до органів (підрозділів) поліції для знищення або передаються до заводів-виготовлювачів або майстерень з ремонту зброї для приведення у стан ММГ або УЧР, після чого їх облік у ЄРЗ припиняється.

12.18. У разі втрати зброї, основної частини зброї, пристрою власник зобов'язаний негайно повідомити про це органи (підрозділи) поліції за місцем встановлення факту втрати зброї, основної частини зброї, пристрою та за місцем перебування їх на обліку. Підставою для внесення відомостей в ЄРЗ про втрату зброї, основної частини зброї, пристрою є відомості про реєстрацію в органі (підрозділі) поліції заяви (повідомлення) про їх втрату.

12.19. У разі анулювання дозволу на зберігання, носіння зброї (разом із основними частинами зброї - за наявності), пристрою уповноваженим підрозділом контролю за обігом зброї ці відомості вносяться в ЄРЗ, у результаті чого засобами ЄРЗ формується висновок про анулювання дозволу на зберігання, носіння зброї (разом із основними частинами зброї - за наявності), пристрою (додаток 33). Висновок затверджується керівником уповноваженого підрозділу контролю за обігом зброї або керівником органу (підрозділу) поліції. У висновку викладаються підстави прийняття такого рішення. Після прийняття такого рішення особа втрачає право на зберігання та носіння зброї, основної частини зброї, пристрою.

У разі відсутності відомостей у ЄРЗ про такого власника або його зброю (разом із основними частинами зброї - за наявності), пристрій висновок про анулювання дозволу на їх зберігання, носіння виноситься в паперовій формі та долучається до особової справи власника зброї, яка ведеться в паперовій формі.

Після анулювання дозволу на зберігання, носіння зброї (разом із основними частинами зброї - за наявності), пристрою, протягом п'яти робочих днів з дня затвердження такого висновку, власнику надсилається лист, у якому зазначаються підстави такого анулювання.

12.20. Пункт 12.20 виключено

12.20. При проведенні кримінального провадження тимчасове вилучення чи накладення арешту на вогнепальну зброю (на основні частини зброї - за наявності), бойові припаси до неї, пневматичну, холодну і охолощену зброю, пристрої та патрони до них, а також нагородну зброю, що належать особам, здійснюється в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України, про що в ЄРЗ вноситься відповідна інформація (у разі перебування зброї, основних частини зброї, пристроїв на обліку в ЄРЗ).

12.21. Відстріл та/або огляд технічного стану зброї, основної частини зброї, пристрою здійснюється в порядку, визначеному пунктом 1.7 глави 1 розділу I цієї Інструкції. Зброя, основні частини зброї, пристрої, які перебувають на реалізації в магазинах з торгівлі зброєю, повторному відстрілу та/або огляду технічного стану не підлягають.

У разі відсутності в ЄРЗ відомостей про проведення відстрілу та/або огляду технічного стану зброї, основної частини зброї, пристрою приймається Рішення про відмову в наданні (продовженні строку дії) дозволу на зберігання такої зброї, основної частини зброї, пристрою, їх переоформлення або направлення на комісійний продаж.

12.22. Під час здачі до органів (підрозділів) поліції мисливської вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, основних частин зброї, пристроїв, які не були зареєстровані в органах (підрозділах) поліції, але можуть перебувати у власності громадян України, для подальшої реєстрації в особисте користування оформлення документів здійснюється в порядку, визначеному пунктами 12.2 - 12.5, 12.15 цієї глави. Органами (підрозділами) поліції здійснюється перевірка кожної одиниці зброї, основної частини зброї, пристрою за реєстрами та базами (банками) даних стосовно викраденої, втраченої, вилученої, знайденої зброї та добровільно зданої зброї із числа тієї, що незаконно зберігалася, а також за криміналістичним обліком Експертної служби МВС.

12.23. Особам, які мають у власності мисливську зброю, дозволяється придбання комплектуючих до мисливських набоїв (гільзи, мисливський порох, капсулі, дріб, кулі тощо) без отримання дозволу уповноваженого підрозділу контролю за обігом зброї на їх придбання (за наявності дозволу на зберігання, носіння мисливської зброї відповідної моделі та калібру), а також спорядження патронів до такої зброї для особистого використання (без права продажу чи передачі іншій особі).

Придбання, зберігання і перевезення боєприпасів до зброї, патронів до пристроїв дозволяється без отримання додаткового дозволу органів (підрозділів) поліції за умови наявності у власника чинного дозволу на зберігання, носіння мисливської вогнепальної зброї, пристрою, до яких придбаваються боєприпаси чи патрони.

Дозволяється придбання, зберігання і перевезення затворів до мисливської гладкоствольної зброї відповідної моделі (за наявності дозволу на зберігання, носіння такої зброї), без отримання дозволу органів (підрозділів) поліції на їх придбання, зберігання чи перевезення.

12.24. Оцифрування документів, що стали підставою для видачі (продовження строку дії) дозволів на зберігання, носіння зброї, основної частини зброї, пристрою, газового пістолета (револьвера) в паперовій формі, строк дії яких не закінчився, здійснюється уповноваженим підрозділом контролю за обігом зброї, у якому зберігаються такі документи, шляхом внесення їх сканованих копій у ЄРЗ.

За результатом оцифрування формується протокол про оцифрування (додаток 34) у формі електронного документа з накладанням кваліфікованого електронного підпису.

Уповноважений підрозділ контролю за обігом зброї здійснює унесення в ЄРЗ на підставі відомостей у класифікаторі про:

нарізну (комбіновану) зброю, її основні частини, пристрої на підставі довідки про проведення їх відстрілу та/або огляду технічного стану;

гладкоствольну зброю, її основні частини, пневматичну, холодну, охолощену зброю, газові пістолети (револьвери) на підставі інформації, зазначеної в дозволах на придбання, зберігання, носіння, які видано в паперовій формі.

У разі відсутності в класифікаторі марки, моделі зброї, основної частини зброї, пристрою, газового пістолета (револьвера), які підлягають внесенню до ЄРЗ, уповноважений підрозділ контролю за обігом зброї надсилає до ДНДЕКЦ МВС лист, у якому зазначає відомості, вказані в дозволах на придбання, зберігання, носіння, які видано в паперовій формі.

ДНДЕКЦ МВС забезпечує внесення до класифікатора відомостей про марки, моделі зброї, основних частин зброї, пристроїв, газових пістолетів (револьверів), необхідних для проведення оцифрування документів уповноваженим підрозділом контролю за обігом зброї.

На підставі протоколу про оцифрування в ЄРЗ формується запис про наявність в особи дозволу на зберігання, носіння зброї, основної частини зброї, пристрою, газового пістолета (револьвера), який видано в паперовій формі.

Запис у ЄРЗ про наявність в особи дозволу на зберігання, носіння зброї, основної частини зброї, пристрою, газового пістолета (револьвера), який видано в паперовій формі, підтверджується шляхом формування Витягу з ЄРЗ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї із зазначенням відомостей про відповідну одиницю зброї, основної частини зброї, пристрою та відомостей, що цей запис у ЄРЗ сформовано на підставі протоколу про оцифрування.

13.1. Термін вибухові матеріали (ВМ) об'єднує в собі два терміни - вибухові речовини (ВР) та засоби ініціювання (ЗІ). Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо. Засоби ініціювання - зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо).

13.2. Усі вибухові матеріали повинні бути промарковані в умовах виробника, підприємства-споживача та містити особисту позначку майстра-підривника під час їх видавання останнім зі складу ВМ для проведення вибухових робіт. Керівники підприємств у триденний термін після проведення маркування чи його оновлення зобов'язані надавати інформацію про вище згадане до територіальних органів (підрозділів) поліції для внесення її в ЄРЗ.

14.1. Для прийняття Рішення про видачу дозволу на придбання вибухових матеріалів підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють вибухові роботи та виготовляють вибухові речовини, у порядку, визначеному пунктом 1.5 глави 1 розділу I цієї Інструкції, уповноваженою особою (представником) підприємства, установи, організації подаються такі документи:

клопотання, у якому зазначається мета звернення, цільове призначення об'єкта дозвільної системи, а також відомості про вид та кількість вибухових матеріалів, які плануються для придбання;

свідоцтво на придбання вибухових матеріалів, наведене в додатку 5 до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659 (далі - Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення), дозвіл на ведення підривних робіт чи виготовлення вибухових речовин, наведений у додатку 1 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107;

акт про придатність приміщення, де зберігатимуться вибухові матеріали, який складається комісією з представників органу (підрозділу) поліції, ДСНС, Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці) та зацікавленої організації;

копія документа (платіжна інструкція, квитанція, фіскальний касовий чек) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання заявнику відповідної платної послуги.

За результатами розгляду документів орган (підрозділ) поліції приймає Рішення про надання (відмову в наданні) дозволу на придбання вибухових матеріалів. Наявність дозволу на придбання таких вибухових матеріалів підтверджується Витягом з ЄРЗ про наявність дозволу на придбання предметів і матеріалів юридичними особами, у якому зазначаються відомості про вибухові матеріали, дозволені для придбання.

14.2. Для прийняття Рішення про надання дозволу на придбання вибухових матеріалів науковим (навчальним) закладом, який використовує вибухові матеріали або вироби з вибуховими матеріалами, на застосування яких у виробничих умовах немає дозволів органів Держпраці, у порядку, визначеному пунктом 1.5 глави 1 розділу I цієї Інструкції, його уповноважена особа (представник) подає такі документи:

клопотання, у якому зазначаються мета звернення та причини відсутності дозволів органу Держпраці;

відомості про те, до якої групи за ступенем небезпеки під час зберігання і перевезення належать вибухові матеріали, які придбаваються;

відомості про експлуатаційні документи, у яких містяться вимоги щодо безпеки перевезення і зберігання зазначених вибухових матеріалів.

За результатами розгляду документів орган (підрозділ) поліції приймає Рішення про надання (відмову в наданні) дозволу на придбання вибухових матеріалів. Наявність дозволу на придбання таких вибухових матеріалів підтверджується Витягом з ЄРЗ про наявність дозволу на придбання предметів і матеріалів юридичними особами, у якому зазначаються відомості про вибухові матеріали, дозволені для придбання.

14.3. Підприємство не має права передавати (продавати) ВМ іншому підприємству за відсутності в останнього дозволу на придбання вибухових матеріалів, виданого органами (підрозділами) поліції.

15.1. Вибухові матеріали мають зберігатися в призначених для цієї мети приміщеннях і місцях (далі - місця зберігання ВМ), які відповідають встановленим НПАОП 0.00-7.08-07 вимогам. При цьому дозволяється зберігання вибухових матеріалів на спеціально призначених для цього складах Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, складах, базах, сховищах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, на підставі укладених договорів за умови дотримання на цих об'єктах вимог Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, та цієї Інструкції, а також забезпечення доступу і контролю органів (підрозділів) поліції та Держпраці. Організація зберігання ВМ повинна виключати їх втрату, а умови зберігання - псування.

15.1.1. Загальні положення щодо обладнання і експлуатації складів вибухових матеріалів

15.1.1.1. Під терміном "склад вибухових матеріалів" слід розуміти комплекс будинків і споруд основного і допоміжного призначення, розташованих на загальній території з оформленою в установленому порядку земельною ділянкою, а для підземних складів - камери і комірки для зберігання ВМ і додаткові камери з гірничими виробками, які придатні для складу.

15.1.1.2. За місцем розташування відносно земної поверхні склади вибухових матеріалів поділяються на поверхневі, напівзаглиблені, заглиблені і підземні.

До поверхневих належать склади, підвали сховищ яких розташовані на рівні поверхні землі; до напівзаглиблених - склади, приміщення сховищ яких заглиблені в грунт нижче земної поверхні не більше ніж до карниза; до заглиблених - у яких шар грунту над сховищем становить менше 15 м, і до підземних, відповідно, - більше 15 м.

15.1.1.3. Залежно від строку експлуатації склади поділяються на постійні, тимчасові - до 3 років і короткочасні - до 1 року, рахуючи ці роки з моменту завезення вибухових матеріалів.

Термін експлуатації короткочасних складів може бути подовженим на один наступний строк за умови повторного прийняття їх комісією.

15.1.1.4. За призначенням склади ВМ поділяються на базисні й видаткові.

15.1.1.5. Загальна місткість базисних складів ВМ не обмежується і повинна встановлюватися з урахуванням того, що місткість окремого сховища не повинна перевищувати 420 т вибухових матеріалів (нетто).

15.1.1.6. На поверхневих і напівзаглиблених видаткових складах:

загальна місткість усіх сховищ постійного видаткового складу ВМ не повинна перевищувати ВР-420 т, детонаторів - 300 тис. шт., детонаційного шнура - 400 тис. м; кількість вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - не обмежується. Для підприємств із сезонним завезенням ВМ при їх зберіганні в контейнерах або сховищах загальна місткість постійних видаткових складів може не обмежуватися.

загальна місткість усіх сховищ тимчасового видаткового складу ВМ не повинна перевищувати: ВР-120 т, детонаторів - 150 тис. шт., детонаційного шнура - 200 тис. м, кількість вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання не обмежується;

загальна місткість усіх сховищ короткочасного видаткового складу ВМ не повинна перевищувати: ВР - за проектом, детонаторів - 75 тис. шт., детонаційного шнура - 100 тис. м; кількість вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - не обмежується;

загальна місткість кожного сховища постійних видаткових складів ВМ не повинна перевищувати 120 т, тимчасових - 60 т, короткочасних - за проектом;

зберігання в контейнерах повинно проводитися на спеціальних відкритих майданчиках. Майданчики для контейнерів з вибуховими матеріалами можуть споруджуватися як на території складів ВМ, так і як самостійні склади з контейнерними майданчиками. Місткість контейнерних майданчиків повинна відповідати встановленій місткості для сховищ складів ВМ.

15.1.1.7. Загальна місткість підземного (поглибленого) видаткового складу і місткість окремих камер (комірок) визначаються проектом. При цьому на вугільних шахтах місткість складу не повинна перевищувати семидобового запасу вибухових речовин і п'ятнадцятидобового запасу засобів ініціювання.

Місткість камери в складах камерного типу не повинна перевищувати 2 т ВР, а у складах коміркового типу в кожній комірці дозволяється зберігати не більше 400 кг ВР.

Гранична місткість окремої роздавальної камери в підземних виробках не повинна перевищувати 2 т ВР і відповідної кількості ЗІ, окремого дільничного пункту зберігання - 1 т вибухових речовин і відповідної кількості засобів ініціювання.

15.1.1.8. У науково-дослідних інститутах, лабораторіях і учбових закладах вибухові матеріали дозволяється зберігати в сейфах (у кожному не більше 10 кг вибухових речовин або 500 детонаторів і по 300 м детонаційного і вогнепровідного шнурів). Допускається зберігання цих вибухових матеріалів в одному приміщенні, але в різних сейфах. Сейфи повинні розміщуватися на відстані, яка виключає передавання детонації.

15.1.1.9. На підприємствах повинні забезпечуватися умови для випробувань і знищення вибухових матеріалів. З цією метою обладнуються полігони і лабораторії, проекти яких погоджуються з органами Держпраці і органами (підрозділами) поліції.

15.1.1.10. При здійсненні на базисному складі операцій з видавання вибухових матеріалів підривникам і приймання від них невикористаних ВР і ЗІ приміщення, в якому проводяться ці операції, повинно знаходитися поблизу в'їзду (входу) на склад, але не ближче 20 м від сховищ вибухових матеріалів, споруджуватися з неспалимих матеріалів і розділятися на дві частини для зберігання ВР і ЗІ суцільною неспалимою цегельною або бетонною стіною (товщиною не менш 25 см). Його необхідно обладнати двома тамбурами для видавання-приймання вибухових речовин і засобів ініціювання.

Крім того, повинні виконуватися такі умови:

загальна кількість матеріалів усіх найменувань у вказаному приміщенні не повинна перевищувати 3 т, у т. ч. детонаторів не більше 10 тис. шт.;

ящики з детонаторами повинні розміщуватися на стелажах біля зовнішньої стіни сховища.

15.1.1.11. У постійних і тимчасових видаткових складах розкупорювання тари і видавання вибухових матеріалів підривникам, а також приймання від них невикористаних ВР і ЗІ слід проводити в окремих приміщеннях, у тамбурах сховищ або в будинку підготовки ВМ. При цьому, для видавання детонаторів необхідно встановлювати стіл із закраїнами, оббитий брезентом по повсті або гумовою пластиною завтовшки не менше 3 мм, і стіл для різання детонаційного і вогнепровідного шнурів. Для усунення небезпечного впливу на електродетонатори зарядів статичної електрики відповідний стіл повинен бути заземлений.

Виготовлення (підготовка) бойків з детонаційного шнура у випадку видавання-приймання вибухових матеріалів на базисному складі повинно проводитися в окремому будинку (приміщенні).

15.1.1.12. У сховищах складів ВМ повинна бути підлога без щілин, рівна, а стіни - побілені або пофарбовані.

Кожне сховище повинно провітрюватися і захищатися від проникання води і снігу. Сховища вибухових матеріалів повинні забезпечуватися припливно-витяжним природним провітрюванням.

Усередині приміщень повинні встановлюватися термометри.

15.1.1.13. Постійні і тимчасові склади ВМ повинні мати два види освітлення - робоче і резервне (аварійне).

15.1.1.14. У сховищах складів ВМ стелажі для ВР і ЗІ і штабелі для вибухових матеріалів повинні бути віддалені від стін щонайменше на 20 см, а від підлоги - щонайменше на 10 см. Ящики, мішки з ВР необхідно розміщувати на настилах. Висота штабеля не повинна перевищувати 2 м. По ширині штабеля можна розміщати не більше двох мішків (ящиків) так, щоб вільно забезпечувався підрахунок місць.

При використанні засобів механізації вантажно-розвантажувальних операцій дозволяється зберігати ящики і мішки з ВР у пакетах на піддонах, у т. ч. у кроквяних контейнерах до двох ярусів заввишки. Порядок розміщення піддонів і кроквяних контейнерів визначається проектом. При цьому максимальна висота штабелів не повинна перевищувати 2,6 м. 

Між штабелями, в т. ч. із кроквяними контейнерами, слід залишати проходи завширшки не менше 1,3 м і стелажами - 1 м.

15.1.1.15. На стелажах ящики, мішки та інші місця з вибуховими матеріалами повинні розміщуватися не більше ніж по два у висоту і в штабелях (кроквяних контейнерах) у відповідності з вимогами стандартів (ТУ). Розкриті місця з вибуховими матеріалами груп B, C і димного пороху повинні розміщуватися тільки в один ряд по висоті. Висота верхніх полиць стелажів для зазначених ВМ не повинна перевищувати 1,7 м і для інших - 2 м.

Відстань між кожними двома полицями повинна бути такою, щоб між ящиками (мішками) з вибуховими матеріалами і полицями над ними залишилися зазори не менше 4 см. По ширині полиці забороняється ставити ящики більше ніж у два ряди, а при розміщенні біля стін за відсутності проходу - більше ніж в один ряд.

Головки залізних цвяхів і болтів, що застосовуються для укріплення полиць у сховищах ВМ, необхідно утоплювати повністю.

Дошки полиць стелажів повинні настелятися з проміжками до 3 см. Нижня полиця повинна бути суцільною.

15.1.1.16. Біля камер, стелажів і штабелів на складі ВМ мають бути вивішені таблички із зазначенням:

найменування вибухових речовин і засобів ініціювання, їх кількості, номерів партій, дати виготовлення і гарантійного строку зберігання.

15.1.1.17. Електродетонатори, електрозварювальні трубки і електрозапальники, а також вироби, що їх містять, з ВР на складах і в інших місцях зберігання вибухових матеріалів повинні знаходитися лише в заводській або спеціально призначеній упаковці (тарі).

15.1.1.18. Запалювальні і контрольні трубки виготовляються в приміщенні будинку підготовки вибухових матеріалів, відокремленому від приміщення підготовки ВР капітальною стіною з неспалимих матеріалів або (при спалимих матеріалах) стіною, оштукатуреною і покритою неспалимою фарбою, а у підземних складах - в окремих камерах для виготовлення запалювальних трубок.

Стіл, на якому виготовляються запалювальні і контрольні трубки, при роботі кількох підривників має бути поділений по всій довжині поперечними дерев'яними щитками.

Підлогу приміщень у місцях виготовлення і зберігання запалювальних і контрольних трубок (контрольних відрізків вогнепровідного шнура) необхідно покрити м'якими килимками.

Заготовлені запалювальні трубки слід зберігати в сховищах складу ВМ (роздавальній камері) у металевих або дерев'яних, оббитих металевими листами ззовні, ящиках (шафах, касетах і т. п.) з м'якою прокладкою всередині. Ящики повинні закриватися кришками.

15.1.1.19. Температура в сховищах складів і контейнерах з ВР на основі аміачної селітри не повинна перевищувати + 30 град. C.

15.1.1.20. При зберіганні вибухових матеріалів у контейнерах на площадках, допускається їх розміщення в два яруси.

15.1.1.21. Для кожного постійного складу ВМ повинен розроблятися план ліквідації аварії, який визначає порядок дій в аварійних ситуаціях. Такі плани для складів (крім підземних) підлягають затвердженню керівником підприємства (шахти, рудника, кар'єру і т. п.) за узгодженням з органами Держпраці. Для підземних складів ВМ заходи щодо ліквідації можливих аварій повинні включатися до загального плану ліквідації аварії.

15.1.1.22. При ремонті місць зберігання вибухових матеріалів вони повинні звільнятися від ВР, ЗІ, які необхідно тимчасово розміщати в інших сховищах (на майданчиках). Якщо сховище розділено на частини капітальною стіною, то на час ремонту в одній з них допускається зберігання ВМ у другій частині.

15.1.2. Поверхневі і напівзаглиблені постійні склади ВМ

15.1.2.1. Поверхневі постійні склади повинні відповідати таким вимогам:

мати відповідні канави;

дороги і під'їзні шляхи повинні бути чистими і справними;

сховища слід розташовувати так, щоб забезпечувати вільний підхід і під'їзд до кожного з них;

відстань між окремими сховищами, а також між сховищами і різними будинками та спорудами на території складу і поза ними повинна бути не менше встановлених протипожежних розривів;

склади повинні огороджуватися і мати заборонену зону на відстані від огорожі не менше 50 м. Межі забороненої зони і порядок її використання визначаються адміністрацією підприємства за узгодженням з органами (підрозділами) поліції. На межі забороненої зони встановлюються огорожа і попереджувальні знаки.

15.1.2.2. На території складів дозволяється розташовувати лише такі споруди:

сховища вибухових речовин;

сховища засобів ініціювання;

майданчик для ВР або ЗІ в контейнерах;

будинок (приміщення) для видавання вибухових матеріалів;

допоміжне приміщення (сховище, майданчик);

будинок для підготовки вибухових матеріалів;

пункти виготовлення найпростіших гранульованих і водомістких ВР, а також пункти підготовки ВР, заводського виробництва до механізованого зарядження;

лабораторію;

вартові вежі, приміщення для сторожових собак;

вежі (щогли, стовпи) з ліхтарями, прожекторами і т. п.; 

сарай для протипожежних засобів;

протипожежні водоймища;

прохідні будинки.

15.1.2.3. За забороненою зоною складу в межах небезпечної зони дозволяється розміщувати тільки:

полігон для випробовувань і знищення вибухових матеріалів, спалювання тари;

караульне приміщення;

адміністративно-побутове приміщення для персоналу, який обслуговує склад;

пункти обслуговування і заправлення засобів механізації;

котельні, склади палива;

водопровідні і каналізаційні насосні станції;

трансформаторні станції;

убиральні.

Сарай або навіс для зберігання тари допускається розміщувати в межах забороненої зони не ближче 25 м від огорожі складу.

15.1.2.4. Відстань від огорожі до найближчого сховища повинна бути не меншою ніж 40 м. У гірських місцевостях ця відстань може бути зменшена за узгодженням з органами (підрозділами) поліції.

Огорожу необхідно виготовляти з колючого дроту, дерева, цегли, каміння, металу. Висота огорожі повинна бути не менше 2 м. По верху огорожі з дерева, цегли, каміння, металу на металеві стрижні висотою щонайменше 0,5 м повинен натягуватися колючий дріт у чотири нитки.

15.1.2.5. На території складу і забороненої зони, навколо них, дерева і чагарники повинні бути вирубані, суха трава, зарості, хмиз та інші легкозаймисті речі зібрані та прибрані.

15.1.2.6. Сховища ВР постійних складів повинні бути обладнані неспалимими матеріалами.

В окремих випадках з дозволу органів Держпожежнагляду допускається влаштування рублених або каркасно-засипних стін сховищ. При влаштуванні каркасно-засипних стін і перегородок дозволяється застосовувати бетон, шлак або тирсу, просочену вапняним молоком, як засипку.

Стіни каркасно-засипних і рублених сховищ вибухових матеріалів і перегородки повинні бути оштукатурені або покриті неспалимою речовиною.

У місцевостях з сухим кліматом дозволяється зведення глинобитних сховищ, а також сховищ із сирцевої або саманної цегли.

Дахи сховищ повинні бути споруджені з неспалимих матеріалів або покриті неспалимою речовиною усередині і ззовні.

Сховище необхідно влаштовувати так, щоб температура повітря в них не могла підніматися вище 30 градусів. Кожне із сховищ повинно мати горищне приміщення (при залізобетонних перекриттях влаштування горищних приміщень необов'язкове).

15.1.2.7. Підлога у сховищах повинна бути дерев'яною, бетонною, асфальтованою або глинобитною. У сховищах для димних порохів підлогу необхідно покривати м'якими матами.

15.1.2.8. У сховищах, призначених для видачі вибухових матеріалів дрібними партіями, необхідно обладнати не менше одного тамбура. Тамбур повинен мати площу 2 х 2 м і споруджуватися з неспалимих матеріалів. Вхід через тамбур слід обладнати не менше ніж двостулчастими дверима, які відкриваються назовні: одні з них ведуть іззовні в тамбур, другі - з тамбура до сховища. Зовнішні двері повинні бути суцільними, оббитими покрівельною сталлю. Другі двері повинні бути гратчастими, дерев'яними.

У сховищах, які мають рампи і засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт (електронавантажувачі та ін.), улаштування тамбурів необов'язкове, але одні і другі двері підлягають установленню.

15.1.2.9. Кількість входів до сховища вибухових матеріалів слід визначати, виходячи з розрахунку, щоб максимальна відстань від входу до сховища до найвіддаленішої точки одного приміщення по проходах була щонайбільше 15 м і при механізації вантажно-розвантажувальних робіт - 25 м.

15.1.2.10. Вікна сховищ необхідно обладнувати сталевими гратами, виготовленими з прутика діаметром щонайменше 15 мм, який підлягає зварюванню в кожному перехресті, з утворенням комірок не більше 150 х 150 мм. Кінці прутиків повинні замуровуватися в стіну на глибину щонайменше 80 мм. Грати слід покривати світлою фарбою. Шибки вікон, які виходять на сонячний бік, повинні бути матовими або покриватися білою фарбою. Співвідношення світлої поверхні вікон до площі підлоги повинно становити від 1:25 до 1:30. 

15.1.2.11. У горищних приміщеннях забороняється зберігання будь-яких речей або матеріалів. Вхід на горище необхідно забезпечувати по сходах, встановлених іззовні будинку. 

15.1.2.12. Входи до сховища і на горище повинні зачинятися на замок і опломбовуватися або опечатуватися.

15.1.2.13. Освітлення складу ВМ повинно бути таким, щоб підступи до нього і сховищ вибухових матеріалів були освітлені. Освітлення допускається здійснювати по периметру огорожі.

15.1.2.14. Робоче освітлення складу ВМ повинно здійснюватися лампами (світильниками) напругою до 220 В.

Як резервне (аварійне) освітлення для сховищ складу дозволяється застосовувати рудникові акумуляторні світильники або ліхтарі з сухими батареями (при металевих корпусах - у гумових чохлах).

Використовувати ручні переносні лампи, які живляться від електромережі, у всіх приміщеннях складу не дозволяється.

Якщо видавання вибухових матеріалів проводиться тільки у світлі години доби, електроосвітлення сховищ необов'язкове.

15.1.3. Поверхневі і напівзаглиблені тимчасові склади ВМ

15.1.3.1. Сховища тимчасових складів ВМ можуть бути дощаними, глинобитними, земляними і т. п.