Про затвердження Правил експлуатації трамвая та тролейбуса

Ключі від шаф, де зберігаються комплекти ключів підстанцій, повинні бути в оперативного виїзного персоналу та осіб, що мають право одноособового огляду підстанцій.

2.7.2.2.5. Оперативно-технічний персонал тягових підстанцій повинен забезпечувати:

контроль за станом та режимом роботи всього обладнання;

проведення оперативних перемикань;

підготовку робочих місць для ремонтних бригад, допуск їх до роботи, нагляд під час роботи.

2.7.2.2.6. Усі роботи, пов'язані з перемиканням у розподільних пристроях, а також з режимом роботи обладнання, оперативний та ремонтний персонал повинен виконувати з відома або за вказівками чергового диспетчера. Порядок та обсяг робіт, а також час виконання можуть бути передані телефоном із записом в оперативному журналі підстанції. Роботи, зазначені в наряді, дозволяється виконувати тільки після перевірки наряду черговим диспетчером та його дозволу з відповідним записом в оперативному журналі диспетчерського пункту.

Список осіб, які мають право виконувати оперативні перемикання, затверджується керівником електрогосподарства.

Усі перемикання, які проводяться більш ніж на одному приєднанні розподільного обладнання напругою 6-10 кВ, повинні виконувати за бланком оперативних перемикань дві особи: одна особа безпосередньо здійснює перемикання, а інша контролює правильність та послідовність операцій. Бланк перемикання заповнює особа з оперативного персоналу, яка безпосередньо проводить перемикання. Після заповнення його перевіряє контролююча особа. Бланк підписують контролююча особа та особа, яка виконуватиме перимикання.

Контролюючою особою під час виконання перемикань є старший за посадою.

Відповідальність за правильність перемикань покладається у всіх випадках на обох осіб, які проводять ці операції.

Перемикання в електроустановках напругою 6-10 кВ та у розподільному обладнанні постійного струму напругою 600 В, які мають діюче блокування роз'єднувачів від неправильних операцій у процесі перемикання на одному приєднанні, а також на щитах власних потреб тягової підстанції дозволяється виконувати оперативному персоналу одноосібно без заповнення бланків перемикань, але із записом в оперативному журналі.

Якщо розподільні пристрої не обладнані (або обладнані не повністю) засобами блокування, перемикання повинні виконувати дві особи за бланком перемикання.

Перемикання в розподільному обладнанні повинно здійснюватися в такому порядку:

особа, яка отримує розпорядження про перемикання, зобов'язана записати завдання в оперативний журнал, повторити його та встановити за однолінійною схемою тягової підстанції порядок проведення операцій;

якщо перемикання виконується двома способами, особа, яка отримала розпорядження, зобов'язана роз'яснити іншій особі, яка бере участь у перемиканні, порядок та послідовність операцій за схемою;

у разі виникнення сумнівів щодо послідовності операцій перемикання слід припинити і послідовність дій перевірити за схемою.

Обсяг завдання з оперативних перемикань визначає оперативний персонал вищого рівня та диспетчер.

Якщо виявлено несправності блокування вимикача з роз'єднувачем, персонал повинен повідомити про це старшій за посадою особі з оперативного персоналу або диспетчеру. Виконувати перемикання з тимчасовим зняттям блокування дозволяється тільки за умови наявності дозволу та у присутності особи, яка дає цей дозвіл.

2.7.2.2.7. На тягових підстанціях з постійним черговим персоналом обладнання, яке було у ремонті або у випробуванні, вмикається під напругу тільки після приймання його оперативним персоналом від відповідного керівника або виконавця робіт та дозволу чергового диспетчера або особи, яка виконує його обов'язки.

У разі відсутності чергового персоналу порядок вмикання обладнання встановлюється інструкціями, які затверджуються керівником електрогосподарства.

Роботи на тягових підстанціях, пов'язані із зняттям напруги на контактній мережі, повинні бути узгоджені із службою руху підприємства міського електротранспорту та виконавчим органом міської ради.

2.7.2.2.8. Якщо у розподільному обладнанні 6-10 кВ немає вимикача, дозволяється вмикати та вимикати роз'єднувачами:

справні вимірювальні трансформатори напруги;

трансформатори потужністю до 750 кВА на холостому ходу;

збірні шини розподільного обладнання на холостому ходу;

навантаження лінії негативного потенціалу живлення 600 В за наявності паралельно працюючого іншого кабелю;

кабельні лінії без навантаження та у разі відсутності замикання на землю залежно від робочої напруги, довжини та перетину кабелю (див.табл.2.8).

2.7.2.2.9. При автоматичному вимиканні перетворювального агрегату від газового захисту силового трансформатора, захисту від замикання на землю струмопровідних елементів постійного струму 600 В або у разі невмикання резервного агрегату від пристроїв АВР агрегат може бути включений тільки після виявлення та усунення причин вимикання.

У разі автоматичного вимикання лінійного вимикача 600 В, не обладнаного АПВ та струмочасозалежним захистом від короткого замикання, оперативному персоналу до отримання інформації про стан тягової мережі вмикання дозволяється провести один раз через 0,5 хвилини, другий - через 3 хвилини.

При автоматичному вимиканні та блокуванні лінійного вимикача 600 В, обладнаного АПВ, оперативному персоналу до отримання інформації про стан тягової мережі дозволяється зробити одне пробне вмикання через 0,5 хвилини - для вимикачів, не обладнаних струмочасозалежним або іншим захистом від малих струмів короткого замикання, і через 3-4 хвилини - для вимикачів з таким захистом.

2.7.2.2.10. Струм вставки лінійного вимикача 600 В повинен бути вибраний таким чином, щоб забезпечити автоматичне вимикання при короткочасних перевантаженнях не більше 10 разів за місяць. Вставка струму запасного вимикача повинна бути такою ж або більшою за вставку лінійних вимикачів даної підстанції.

2.7.2.3. Ремонт електрообладнання

Періодичність технічного обслуговування та ремонту електрообладнання тягових підстанцій, види і обсяги робіт встановлюються Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству.

Графік проведення технічного обслуговування та ремонту об'єктів затверджується керівником електрогосподарства.

До виведення електрообладнання в ремонт необхідно:

скласти відомості обсягу робіт та кошторис, які повинні бути уточненими після розкриття та огляду обладнання;

розробити графік робіт;

підготувати відповідно до відомостей обсягу робіт матеріали, обладнання та запчастини;

узгодити та затвердити технічну документацію, укомплектувати і перевірити інструменти, пристосування, такелажне обладнання та підйомно-транспортні механізми;

укомплектувати і проінструктувати ремонтні бригади стосовно порядку проведення робіт та дотримання правил безпеки.

Під час приймання обладнання після ремонту перевіряються виконання усіх передбачених робіт, наявність та якість звітної технічної документації.

Введене після ремонту обладнання випробовується відповідно до норм випробування електрообладнання та апаратів електроустановок споживачів.

Про всі роботи, виконані у процесі ремонту, вноситься докладний запис до паспорта обладнання або до спеціального ремонтного журналу тягової підстанції.

2.7.3. Контактні мережі трамвая та тролейбуса

2.7.3.1. Основні вимоги до обладнання контактних мереж

2.7.3.1.1. Ці правила поширюються на трамвайні лінії, лінії швидкісного трамвая, тролейбусні лінії, вантажні та службові трамвайні та тролейбусні лінії, контактні мережі на територіях депо, ремонтних заводів та майстерень.

2.7.3.1.2. Контактні мережі трамвая та тролейбуса повинні відповідати Правилам влаштування електроустановок, Правилам техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, нормативно-технічній документації на проектування систем електропостачання трамвая та тролейбуса, Правилам пожежної безпеки, Правилам промислової санітарії та охорони навколишнього середовища, цим Правилам.

2.7.3.1.3. Контактна мережа трамвая та тролейбуса складається з таких основних елементів:

опор;

підтримуючих тросових систем (дротових або сталевих канатів) та кронштейнів;

підвісної арматури спеціальних частин;

контактних та підсилювальних проводів.

2.7.3.1.4. Підготовку до приймання змонтованої ділянки контактної мережі повинна проводити організація, яка виконує монтажні роботи.

За 5 днів до введення в експлуатацію нової ділянки контактної мережі про подання напруги повинні бути повідомлені письмово або телефонограмою організації, які за родом діяльності можуть виконувати роботи в зоні елементів контактної мережі, що перебувають під напругою.

Напруга на контактну мережу подається за наказом керівника електрогосподарства після отримання повідомлення від будівельно-монтажної організації, яка виконує роботи, про виведення людей із зони контактної мережі та про готовність її до прийому напруги. Подальші заходи проводяться за розпорядженням електродиспетчера. Контактна мережа вважається під напругою з моменту першої подачі напруги.

Після першої подачі напруги в контактну мережу будівельно-монтажна організація може вести роботи на ній тільки з відома та дозволу диспетчера електрогосподарства з дотриманням вимог Правил техніки безпеки на міському електротранспорті.

2.7.3.1.5. Довжина прогонів визначається виходячи з конструкції підвіски для відповідних кліматичних районів.

Найбільша довжина прогонів контактної підвіски на прямих ділянках не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 2.9.

2.7.3.1.6. Висота підвішування контактних проводів у точках підвішування над рівнем дорожнього покриття або над рівнем головки рейки встановлюється рівною 5,8 м з допустимими відхиленнями: вниз - до 0,15, вгору - до 0,10 м.

Допускається зниження висоти підвішування контактних проводів:

всередині виробничих приміщень - до 5,2 м;

у прорізі воріт будинків - до 4,7 м;

під інженерними спорудами, які будуються чи реконструюються, та у приміщеннях закритих стоянок - до 4,4 м;

під інженерними спорудами, які мають габарити висотою не менше 5,0 м (до реконструкції проїзної частини шляху), - до 4,2 м;

у тунелях швидкісного трамвая - до 3,9 м.

2.7.3.1.7. У разі перехрещення трамвайної та тролейбусної ліній на одному рівні з неелектрифікованими залізничними коліями висота підвішування та відстані між пунктами підвішування контактних проводів повинні встановлюватися з таким розрахунком, щоб за найгірших поєднань температури та навантаження (з урахуванням вітру та ожеледиці) контактні проводи не опускалися у місці перехрещення нижче 5,75 м від рівня головки залізничної рейки.

Місця перехрещення контактних проводів з електричними лініями інших відомств та лініями зв'язку повинні бути виконані відповідно до чинних стандартів, Правил влаштування електроустановок та БНіП.

2.7.3.1.8. Сполучення контактних ліній різної висоти підвішування контактних проводів повинні бути із ухилом проводів відносно поздовжнього профілю трамвайної колії або дороги не більше 20%, для швидкісного трамвая - не більше 10%, на територіях та у виробничих приміщеннях депо і заводів, а також на ділянках ліній, на яких швидкість руху не перевищує 15 км/год,- не більше 40%.

2.7.3.1.9. Контактні проводи трамвайних ліній на прямих ділянках шляху необхідно розташовувати у плані зигзагоподібно. Повний крок зигзага для всіх типів контактних підвісок не повинен перевищувати чотирьох прогонів підвіски, а величина відхилення контактних підвісок від осі струмоприймача (осі трамвайної колії) повинна бути не більше 250 мм на прямих і не більше 300 мм - на кривих ділянках.

У підвісках спеціального типу крок зигзага може бути збільшений відповідно до проекту. На двоколійних лініях зигзаг встановлюється симетрично.

2.7.3.1.10. Кути злому контактних проводів трамвайних ліній у плані не повинні перевищувати допущеного кута злому, встановленого технічними вимогами для відповідної арматури та фіксуючих обладнань (зажимів, фіксаторів, зворотних фіксаторів, держаків кривої тощо).

У разі фіксації контактного проводу із застосуванням зажимів довжиною до 250 мм та на секційному ізоляторі кут злому контактного дроту не повинен перевищувати 4 град. на один зажим.

На вузлах та перехрестях, де швидкість руху зменшується, допускаються кути злому проводів до 8 град.

В особливо утруднених умовах підвішування контактної мережі (на територіях депо, заводів, на вантажних ділянках вантажних віток і т.д.), де швидкість руху обмежена до 5 км/год, кути злому мідних та бронзових контактних проводів можуть досягати 15 град., сталеалюмінієвих - 12 град.

Злом у горизонтальній площині на спеціальних частинах конструкцій не допускається.

2.7.3.1.11. Спеціальні частини контактної мережі слід встановлювати на ділянках траси з ухилом менше 15%. Допускається установка спеціальних частин контактної мережі з ізольованими ходовими елементами на таких поздовжніх ухилах траси:

перехрещення тролейбусних ліній - до 20%;

перехрещення трамвайної і тролейбусної ліній - до 25%;

стрілочні вузли керовані - до 25%;

стрілочні вузли східні - до 30%;

секційні ізолятори - до 20% для трамваїв та 30% - для тролейбусів.

На підйомах з граничними ухилами слід передбачати конструкцію перехрещення на контактній мережі, яка забезпечує рух під струмом на підйом.

Конструкції перехрещення ліній трамвая і тролейбуса повинні забезпечувати проходження перехрещення тролейбусом під струмом, а трамваєм - на вибігу.

2.7.3.1.12. Ізольовані ходові елементи спеціальних частин контактної мережі повинні мати на вході дугогасні пристрої.

2.7.3.1.13. Тролейбусні автоматичні стрілочні вузли перед перехрестям та пішохідними доріжками слід встановлювати на відстані не менше:

для двохосьових тролейбусів - 20 м;

для зчленованих тролейбусів - 30 м.

Східні стрілочні вузли після перехресть і пішохідних доріжок слід розташовувати на відстані не менше 8 м.

2.7.3.1.14. Довжина струн поперечно-ланцюгового підтримуючого пристрою контактної мережі повинна бути не менше 0,5 м.

Відстань від контактного проводу до натяжного ізолятора на поперечці не повинна перевищувати 2 м.

2.7.3.1.15. У контактних мережах трамвая і тролейбуса для опорних конструкцій слід використовувати спеціальні опори (залізобетонні або сталеві), стіни цегляних і залізобетонних будівель, конструкції тунелів, мостів, шляхопроводів та інших інженерних споруд (за узгодженням з відповідними організаціями).

Використовувати стіни з навісних залізобетонних панелей для кріплення контактної мережі до будівель не дозволяється, за винятком випадків використання спеціальних закладних деталей, прикріплених до несучих елементів будівель.

2.7.3.1.16. У вузлах спряження анкерних ділянок з вантажними компенсаторами, у місцях виведення кабелів живлення, на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах і естакадах), а також у разі встановлення опор контактної мережі в зоні ліній електропередач напругою 35 кВ і вище необхідно передбачати сталеві трубчасті опори.

Тип опори повинен відповідати діючому навантаженню. Допускається посилення опор надійним анкеруванням:

у разі необхідності додаткового навантаження існуючих опор;

на вантажних та службових лініях;

на територіях депо і ремонтних заводів;

на приміських лініях.

Допускається посилення опор у разі прикріплення анкерних відтяжок до стін будинків або до заглибленого в грунт анкера. Анкерний трос повинен встановлюватися на висоті не менше 5 м над рівнем проїзної частини і не менше 3 м - над тротуаром. У кожній анкерній відтяжці необхідно передбачати установку натяжного ізолятора в місці кріплення відтяжки до опори.

2.7.3.1.17. Відстань від точок кріплення (крюків, розеток) до краю будинків, а також віконних і двірних прорізів повинна бути не менше 0,5 м.

У разі обладнання контактної мережі з кріпленням підвіски на стінах житлових і громадських будинків необхідно встановлювати пристосування для поглинання шуму (шумоглушники).

2.7.3.1.18. Використовувати металеві опори як заземлення забороняється.

2.7.3.1.19. Опори контактної мережі трамвая і тролейбуса слід розташовувати вздовж дороги на тротуарах або газонах на відстані від лицьової грані бортового каменя до зовнішньої поверхні опори не менше 0,6 м.

Окремі опори можна розташовувати у дворах, біля стін будинків, у зонах зелених насаджень. Якщо встановлюються опори вздовж доріг, не обмежених бортовим каменем, їх слід розташовувати на узбіччі на відстані не менше 1,75 м від краю проїзної частини (асфальтового покриття) з улаштуванням типової бар'єрної огорожі.

2.7.3.1.20. Опори контактної мережі трамвая і тролейбуса слід встановлювати на бетонних або збірних залізобетонних індивідуальних фундаментах. Глибина закладання підошви фундаменту повинна бути не менше глибини промерзання грунту у даному районі.

Дозволяється, як виняток, встановлювати опори над підземними спорудами і комунікаціями при відстані від верху підземної споруди до підошви фундаменту опори не менше 0,5 м, а від споруд метрополітену - 1,0 м.

2.7.3.1.21. Всі пристрої, що перебувають під напругою контактної мережі трамвая і тролейбуса, повинні мати не менше двох ступенів ізоляції щодо:

опорних конструкцій (опор, будинків, інженерних споруд);

струмопровідних елементів контактної підвіски найближчих ліній трамвая і тролейбуса;

проводів та обладнання іншого призначення.

Між проводами позитивної і негативної полярності однієї тролейбусної контактної лінії дозволяється встановлювати один ступінь ізоляції за умови забезпечення ізоляції, розрахованої на випробувальну напругу 5 кВ. Шумоглушники і дерев'яні опори ізоляцією не вважаються.

Ізоляційні щити і бруски, до яких кріпляться контактні проводи на стельових підвісках, можуть вважатися другим ступенем ізоляції, якщо вони розраховані на випробувальну напругу 5 кВ.

2.7.3.1.22. На фіксованих гнучких поперечках ізоляцію слід передбачати в місцях кріплення проводів до поперечок та поперечок до опорних конструкцій на відстані не менше 1,5 м і не більше 2,0 м від кожного контактного проводу.

Якщо відстань між контактними проводами трамвая менше 6 м, ізоляцію в поперечинах між цими проводами слід встановлювати посередині.

У контактній мережі трамвая, якщо використовуються неізольовані підвіски, можна не передбачати ізоляції в місці кріплення контактного проводу до поперечки.

2.7.3.1.23. Несучі гнучкі поперечки із сталевого каната повинні бути ізольовані від:

контактних і підсилюючих проводів;

спеціальних частин контактної мережі;

поздовжніх несучих тросів ланцюгових підвісок;

опорних конструкцій.

2.7.3.1.24. Гнучкі поперечки, що виконують роль живильного або міжколійного з'єднувача, повинні бути відокремлені від інших елементів контактної мережі, що перебувають під напругою, двома ступенями ізоляції. Винятками є з'єднувачі контактної мережі трамвая, де між електроз'єднувачами і поздовжнім несучим тросом ланцюгової підвіски дозволяється один ступінь ізоляції.

Між електроз'єднувачем і контактним проводом простої підвіски дозволяється безпосереднє електричне з'єднання.

2.7.3.1.25. Поздовжні несучі троси ланцюгових підвісок повинні бути відокремлені одним ступенем ізоляції від підтримуючих пристроїв, а в контактних мережах тролейбуса - і від контактного проводу.

У підтримуючих струнах ізоляцію слід передбачати в місцях їх кріплення до контактних проводів або спеціальних частин. За умови кріплення струни до несучої поперечки, що є одночасно електричним з'єднувачем, у кожній із струн повинні бути по два ізолятори.

В анкерних тросах ізоляція повинна бути встановлена в місці кріплення їх до контактного проводу, підтримуючого пристрою і до опорних конструкцій. В анкерних тросах контактного проводу трамвая ізоляцію з його боку слід встановлювати на відстані 1,5 м від осі шляху.

2.7.3.1.26. Елементи контактної мережі, що перебувають під напругою, повинні бути віддалені на відстань не менше:

від опорних конструкцій - 1,5 м;

від балконів будинків і віконних прорізів - 2,0 м;

від ізольованих кронштейнів - 0,25 м;

від стовбурів дерев - 1,5 м;

від гілок дерев - 1,0 м;

від металевих частин інженерних споруд за умови вільного підвішування (в прольоті) - 0,2 м;

при жорсткому кріпленні - 0,1 м.

У разі неможливості дотримання вказаних вимог необхідно передбачити спеціальні захисні пристрої (ізоляційні кожухи, щити і т.п.).

2.7.3.1.27. Всі поперечки, що вільно перетинають контактні проводи, необхідно розташовувати на відстані не менше 0,7 м від проводів. Якщо не можна дотриматись цих вимог, між поперечкою і контактними проводами, що перетинаються нею, повинно бути забезпечено жорстке ізольоване кріплення.

Над контактними проводами, розташованими під сталевими конструкціями інженерних споруд, необхідно передбачати ізоляційні щити, що виступають на 0,25 м за крайні точки споруди. Ізоляційні щити можна не передбачати для споруд з кам'яним або бетонним облицюванням у разі відсутності на його поверхні металевих деталей, що виступають.

2.7.3.1.28. На контактних мережах повинен використовуватися мідний або бронзовий контактний провід, площа перетину якого визначається залежно від розрахункового навантаження.

Середня щільність струму в контактному, мідному або бронзовому проводі за нормального режиму не повинна перевищувати 5 А/кв.мм, за вимушеного режиму - 6,5 А/кв.мм. В аварійних випадках дозволяється підвищення щільності струму до 7 А/кв.мм на час не більше 0,5 години при температурі навколишнього повітря до 20 градусів С і на всі години найбільшого навантаження - протягом доби при мінусових температурах навколишнього повітря.

2.7.3.1.29. Контактна мережа повинна бути обладнана секційними ізоляторами з дугогашенням. До заміни контактного проводу або переобладнання контактної мережі дозволяється експлуатація секційних ізоляторів без дугогашення. Ізолятори слід установлювати під поперечками або кронштейнами в місцях, де рухомий склад рухається, як правило, в режимі вибігу.

Секційні ізолятори повинні розміщуватися на прямих ділянках з ухилом не більше 5%. В окремих випадках за умови відповідного обгрунтування дозволяється їх розташування на кривих ділянках радіусом не менше 100 м і на ухилах не більше 20% - для трамвайних ліній і 30% - для тролейбусних ліній.

2.7.3.1.30. У пунктах живлення контактної мережі живильний провід повинен з'єднуватися з контактними гнучкими перемичками (дужками) з ізольованого мідного дроту площею перетину не менше 95 кв.мм за допомогою живильних зажимів.

2.7.3.1.31. Контактні проводи двоколійної лінії повинні з'єднуватися один з одним через кожні 300-500 м міжколійними перемичками, що мають площу перетину не менше площі перетину одного контактного проводу. Міжколійні перемички необхідно також встановлювати з обох боків кожного секційного ізолятора в межах перших двох прольотів.

У разі розташування секційного ізолятора ближче 100 м від оборотного кільця або місця перетину контактних проводів на вузлі міжколійна перемичка повинна бути встановлена тільки з боку, протилежного кільцю або перетину.

2.7.3.2. Утримання, технічне обслуговування і ремонт контактних мереж

2.7.3.2.1. Утримання, технічне обслуговування і ремонт контактних мереж повинні здійснюватися відповідно до системи технічного обслуговування і ремонту, затвердженої Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству.

2.7.3.2.2. На ділянках мережі, не обладнаних пристроями автоматичного натягу контактних проводів, необхідно проводити сезонне регулювання, забезпечуючи натяг:

для мідних (бронзових) проводів - 45-125 ГПа (45-125 Н/кв.мм) при жорстких і напівжорстких контактних підвісках;

для мідних (бронзових) дротів - 35-130 ГПа (35-130 Н/кв.мм) при простих ланцюгових і простих петлевих підвісках;

для сталеалюмінієвих дротів - 2-12 кН, в окремих випадках - 20 кН.

Регулювання повинно проводитися за графіком відповідно до інструкцій, затверджених керівником електрогосподарства.

2.7.3.2.3. Контактний провід підлягає заміні у разі:

зменшення його перетину на 15% для тролейбусних і трамвайних мідних (бронзових) проводів;

наявності більше 75% стиків і підпалів стосовно кількості точок підвішування на ділянці;

відпалювання від дії струму короткого замикання.

Сталеалюмінієвий дріт підлягає заміні у разі розшарування, скручування, а також відпалювання алюмінієвої частини проводу.

2.7.3.2.4. При стикуванні контактних проводів затискачами стики, як правило, повинні розташовуватися не далі 5 м від точок підвішування. Холодне стикове зварювання мідних (бронзових) проводів може виконуватися в будь-якому місці. Міцність кожного стику повинна бути не менше міцності дроту, що стикується.

2.7.3.2.5. Обладнання, що належить стороннім організаціям, може бути підвішеним на поперечках і опорах контактної мережі тільки з дозволу керівника електрогосподарства.

2.7.4. Кабельна мережа

2.7.4.1. Основні вимоги до обладнання кабельних мереж

2.7.4.1.1. Ці правила поширюються на кабельні мережі постійного струму з номінальною напругою 600 В, призначені для передачі електроенергії від електротягових підстанцій в контактну мережу (кабелями з позитивними і негативними потенціалами), лінійні кабельні споруди (виводи, кабельні ящики, шафи, короби, пункти приєднання кабелів до контактної і рейкової мережі), мережі змінного струму з номінальною напругою 6-10 кВ, які служать для передачі електроенергії до електротягових підстанцій, мережі змінного струму з номінальною напругою 0,4 кВ для власних потреб електротягових підстанцій, пристрої, призначені для вимірювання та регулювання різниці потенціалів у рейковій мережі трамвая.

2.7.4.1.2. Улаштування і експлуатація кабельних мереж повинні забезпечувати надійне електропостачання споживачів і відповідати Правилам влаштування електроустановок, Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правилам техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, цим Правилам, Нормативам по захисту підземних металевих споруд від корозії блукаючими струмами.

2.7.4.1.3. Для кабелів з позитивним і негативним потенціалами повинні застосовуватися одножильні броньовані кабелі, що мають не менше двох контрольних жил.

До переобладнання кабельних ліній дозволяється експлуатація прокладених трижильних, а також одножильних броньованих кабелів на напругу 1000 В без контрольних жил.

2.7.4.1.4. На міських проїздах (вулицях, провулках) і майданах кабелі повинні прокладатися під тротуарами в грунті на відстані не менше 0,6 м від фундаментів будинків або в колекторах, трубах чи блоках.

Глибина закладання кабелів у грунт від поверхні землі до оболонки кабелю повинна становити не менше 0,7 м від планувальних позначок.

Кабелі, прокладені в грунті, повинні бути захищені від механічних пошкоджень. Дозволяється захист одним шаром цегли або спеціальними плитками. Застосування силікатної і глиняної порожнистої цегли для захисту кабелів не дозволяється.

Відстань між силовими кабелями в грунті повинна бути не менше 100 мм, між кабелями, що належать різним організаціям, а також між силовими кабелями і кабелями зв'язку - не менше 500 мм. Якщо ці відстані не можуть бути витримані, кабелі повинні прокладатися в трубах або розділятися перегородками.

2.7.4.1.5. У місцях перетину кабельної траси міськими і приміськими шляхами 1 і 2 категорій, трамвайними і залізничними коліями кабелі прокладаються в трубах з азбоцементу, кераміки і т.п. Труби повинні виходити з кожного боку від рейки на довжину не менше 2 м або за межі водовідвідної канави на довжину не менше 1 м.

При цьому глибина закладання кабелів повинна бути не менше 1 м від поверхні дороги або підошви рейки і не менше 0,5 м від дна водовідвідної канави. У разі перетину трамвайних колій або колій електрифікованих залізниць труби повинні бути виготовлені з неелектропровідного матеріалу.

2.7.4.1.6. Для перемикань, випробувань, вимірів, приєднань виводів кабелю в різні точки контактної мережі, а також з метою резервування по трасі проходження кабелів необхідно встановлювати пункти перемикання або замінюючі їх пристрої.

2.7.4.1.7. Для кожного кабелю повинно бути встановлено розрахункове навантаження відповідно до Правил влаштування електроустановок і Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів.

2.7.4.1.8. Під час ліквідації аварій для кабельних ліній дозволяється перевантаження протягом п'яти діб в межах, вказаних в таблиці 2.10.

Примітка. У чисельнику - для коефіцієнта попереднього навантаження - 0,6; у знаменнику - для 0,8.

Для кабельних ліній, що експлуатуються більше 15 років, перевантаження повинно бути знижено на 10%.

2.7.4.1.9. На кабелях змінного струму напругою 6-10 кВ і постійного струму до 1000 В слід застосовувати свинцеві і епоксидні з'єднувальні муфти. Дозволяється застосовувати інші муфти за умови затвердженої технології монтажу.

2.7.4.1.10. У місцях введення силових кабелів у будинки, а також улаштування проходів через перекриття і капітальні стіни кабелі необхідно прокладати в трубах з неелектропровідного матеріалу.

2.7.4.1.11. Броня, свинцева і алюмінієва оболонки кабелю, корпус сталевої кінцевої лійки, а також кріплення лійки повинні бути електрично з'єднані один з одним, а на електротягових підстанціях, крім того, - з контуром заземлення.

2.7.4.1.12. У броні, свинцевих або алюмінієвих оболонках кабелів не дозволяються розриви. Під час монтажу з'єднувальних муфт броня зрощуваних кінців кабелів та їх оболонки повинні бути електрично з'єднані.

2.7.4.1.13. У всіх кінцевих заділках, а також у всіх місцях прокладання кабелю, доступних огляду, кабелі повинні маркуватися. Спосіб нанесення маркування на ярлик визначається відповідно до інструкції, затвердженої керівником електрогосподарства.

Струмопровідні частини, з'єднані кабелями постійного струму, повинні мати розпізнавальне забарвлення: кабелі позитивного потенціалу - червоне, негативного - синє.

Струмопровідні частини, з'єднані з кабелями змінного струму в кінцевих заділках, повинні мати розпізнавальне забарвлення: фаза А - жовте, фаза В - зелене, фаза С - червоне.

2.7.4.1.14. Для вирівнювання потенціалів пунктів приєднання кабелів до рейок повинні застосовуватися регулюючі пристрої (статичні вольтододаткові установки або додаткові резистори).

2.7.4.1.15. Контрольні жили кабелів ліній живлення постійного струму рекомендується використовувати як сигналізатори стану кабелів.

2.7.4.1.16. Залежно від інтенсивності руху повинні бути визначені схеми нормального і аварійного режимів електропостачання контактної мережі.

Змінювати схему нормального режиму електропостачання дозволяється тільки у виключних випадках і в процесі ремонту за разпорядженням диспетчера електрогосподарства.

2.7.4.1.17. Схеми живлення і секціонування контактної мережі повинні передбачати можливість вимкнення будь-якого кабелю для огляду і ремонту без зупинки або зміни інтенсивності руху на лінії.

2.7.4.2. Утримання і технічне обслуговування кабельної мережі

2.7.4.2.1. Кабель і кабельні пристрої повинні підлягати технічному обслуговуванню і ремонтам відповідно до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів за затвердженим керівником електрогосподарства графіком.

2.7.4.2.2. Для охорони кабелів від механічних пошкоджень за кабельними трасами повинен бути встановлений технічний нагляд.

2.7.4.2.3. Випробовування кабелів здійснюється підвищеною напругою не рідше одного разу за два роки для кабелів напругою до 1000 В і одного разу за рік - для кабелів напругою 6-10 кВ відповідно до інструкцій, затверджених керівником електрогосподарства.

2.7.4.2.4. Випробувальна напруга для кабелів змінного струму напругою 6-10 кВ повинна дорівнювати п'ятикратній, а у разі введення в експлуатацію - шестикратній номінальній лінійній напрузі; для кабелів постійного струму напругою 600 - 5000 В. Тривалість випробування кожної жили кабелю має бути 5 хвилин.

Для кабелів постійного струму з великим строком служби залежно від технічного стану дозволяється зниження випробувальної напруги до 3 кВ.

Кабелі негативного потенціалу після капітального ремонту дозволяється випробувати мегомметром напругою 1000-1500 В.

2.7.4.2.5. Ізоляція контрольних жил кабелів постійного струму з напругою до 1000 В повинна випробуватися відносно землі водночас з ізоляцією робочої жили напругою 5 кВ, а відносно одна одної - напругою 1 кВ.

2.7.4.2.6. Мережу кабелів негативного потенціалу необхідно систематично перевіряти і регулювати відповідно до Правил захисту підземних металевих споруд від корозії блукаючими струмами.

2.7.4.2.7. Якщо ремонт кабелю виконується взимку при температурі повітря нижче 0 град.С, кабельна вставка перед укладенням до траншеї повинна бути підігріта.

2.7.5. Заземлювальні пристрої

2.7.5.1. Захисне заземлення - це спеціальне заземлення струмопровідних елементів обладнання, які не повинні перебувати під напругою, але в процесі експлуатації можуть опинитися під напругою, наприклад, у разі пошкодження ізоляції, дефектів дугогасних пристроїв, комутаційних апаратів, в аварійних випадках і т.п.

Заземляються корпуси електричного обладнання, приводи апаратів, вторинні обмотки трансформаторів струму і напруги, каркаси розподільних пристроїв 6-10 кВ, +600 В, щити та пульти управління, металеві оболонки і броня силових та контрольних кабелів, металеві корпуси переносного електроустаткування і т.п.

Установка заземлювальних пристроїв не повинна допускати можливості (у разі пошкодження ізоляції) появи на устаткуванні потенційно небезпечних для людини рівнів напруги кроку і напруги дотику.

2.7.5.2. Заземлювальні пристрої електроустановок системи електропостачання трамвая і тролейбуса повинні відповідати Правилам влаштування електроустановок, Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правилам техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, нормативно-технічній документації на проектування систем електропостачання трамвая і тролейбуса, цим Правилам. На кожний заземлювальний пристрій необхідно оформити технічну документацію з долученням протоколів приймально-здавальних випробувань в обсязі вимог нормативної документації.

2.7.5.3. На трамвайних і трамвайно-тролейбусних тягових підстанціях, що працюють із заземленням через рейки негативного полюса випрямленого струму (600 В), має бути обладнаний спеціальний захист від малих струмів короткого замикання, який забезпечує автоматичне вимкнення всіх перетворювальних агрегатів і лінійних автоматів розподільного обладнання +600 В з блокуванням, що виключає повторне вмикання обладнання до усунення причин вимкнення.

2.7.5.4. Приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів, заземлювального контуру і до заземлених конструкцій повинно виконуватися зварюванням, а до корпусів апаратів машин і опор повітряних ліній електропередачі - зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.

Кабель з алюмінієвою захисною оболонкою використовувати як природний заземлювач не дозволяється.

Використовувати землю як фазний або нульовий провід забороняється.

Відкрито прокладені заземлювальні провідники повинні мати розпізнавальне забарвлення відповідно до нормативних вимог.

2.7.5.5. Тимчасові переносні пристрої заземлення, що використовуються для заземлення струмопровідних частин під час ремонту електроустановок, виконуються з неізольованих гнучких мідних багатожильних дротів, що мають перетин відповідно до вимог термічної стійкості при коротких замиканнях, але не менше 25 кв.мм.

2.7.5.6. Для визначення технічного стану заземлювального пристрою необхідно здійснити:

зовнішній огляд видимої частини заземлювального пристрою;

перевірку електричного ланцюга між заземлювачем і заземленими елементами на відсутність обривів і сполучень з великими перехідними опорами;

перевірку пробивних запобіжників трансформаторів;

вимірювання опору заземлювального пристрою;

перевірку електричного ланцюга фаза-нуль;

перевірку надійності з'єднань природних заземлювачів;

вибіркове розриття грунту для огляду елементів заземлювального пристрою.

Про результати огляду заземлювальних пристроїв, виявлені несправності і вжиті заходи повинен бути зроблений відповідний запис в оперативному журналі тягової підстанції.

Значення опору заземлювальних пристроїв повинно підтримуватися на рівні, визначеному Правилами влаштування електроустановок.

2.7.6. Диспетчерська служба електрогосподарства

2.7.6.1. Оперативне керівництво експлуатацією і ліквідацією аварійних режимів на об'єктах системи електропостачання трамвая і тролейбуса здійснюється диспетчером електрогосподарства або іншою особою, на яку покладено виконання цих функцій. У разі необхідності диспетчер електрогосподарства зв'язується з центральним диспетчером служби руху для прийняття узгоджених рішень.

2.7.6.2. Диспетчерський пункт повинен бути обладнаний апаратами міського телефонного зв'язку, адміністративно-службового зв'язку підприємства і диспетчерського зв'язку електрогосподарства. Як канали зв'язку можуть використовуватись лінії власної телефонної мережі підприємства або абоновані у міської чи відомчої телефонної мережі. Для оперативного зв'язку чергового диспетчера з автотранспортом швидкої технічної допомоги і ремонтно-налагоджувальними бригадами використовується радіозв'язок.

2.7.6.3. На диспетчерському пункті електрогосподарства повинні бути:

посадові інструкції персоналу диспетчерського пункту та інструкції, що визначають порядок оперативного зв'язку з бригадами швидкої технічної допомоги, затверджені керівництвом електрогосподарства;

комплект програм порядку відновлення нормативного режиму електропостачання трамвая і тролейбуса у разі виникнення аварійних ситуацій і пошкодженнях обладнання тягових підстанцій, контактної і кабельної мережі. Програми, технічні дані обладнання, схеми тощо повинні бути оформлені із застосуванням комп'ютерної техніки. Дозволяється виконання програм у вигляді машинописних текстів та креслень;

схеми зовнішнього електропостачання всіх тягових підстанцій;

однолінійні схеми підстанцій з основними технічними даними обладнання;

схеми секціонування контактної мережі трамвая і тролейбуса районів електропостачання кожної тягової підстанції із зазначенням місць приєднання ліній позитивного і негативного потенціалу 600 В та їх технічні дані, значення струму вставки всіх лінійних автоматів 600 В;

Правила влаштування електроустановок, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, ці Правила та Правила техніки безпеки на міському електричному транспорті;

оперативний журнал для запису у хронологічному порядку всіх вказівок і розпоряджень керівництва електрогосподарства, а також переліку і обсягу робіт персоналу швидкої технічної допомоги;

список осіб, що мають право одноосібного огляду об'єктів системи електропостачання трамвая і тролейбуса, і осіб, що мають право вести оперативні переговори з диспетчером електропостачального підприємства;

засоби індивідуального захисту відповідно до вимог правил техніки безпеки;

аптечка з набором медикаментів за затвердженим керівником електрогосподарства списком;

список всіх телефонів, якими можуть вестися оперативні переговори, включаючи адміністрацію підприємства.

2.7.7. Швидка технічна допомога

2.7.7.1. Забезпечення відновлення нормального режиму електропостачання трамвая і тролейбуса у разі виникнення аварійних ситуацій і пошкоджень на об'єктах системи електропостачання покладається на швидку технічну допомогу електрогосподарства.

2.7.7.2. Персонал служби швидкої технічної допомоги повинен комплектуватися з досвідчених працівників електрогосподарства і бути в оперативному підпорядкуванні диспетчера електрогосподарства.

2.7.7.3. Диспетчер електрогосподарства має право залучати до ремонтно-відновних робіт необхідний експлуатаційний персонал, який на період робіт підпорядковується керівникові бригади швидкої технічної допомоги.

2.7.7.4. У розпорядженні чергових бригад швидкої технічної допомоги повинен бути автотранспорт, спеціально пристосований для ремонту і відновлення контактної і кабельної мереж, а також обладнання тягових підстанцій.

Обладнання, інструмент, прилади, а також порядок забезпечення безпечних умов роботи бригад швидкої технічної допомоги повинні відповідати Правилам техніки безпеки на міському електричному транспорті.

2.7.7.5. Керівництво бригадою швидкої технічної допомоги на місці ремонтно-відновних робіт здійснює бригадир (майстер). Якщо роботи виконуються кількома бригадами водночас, керівництво покладається на бригадира (майстра), який прибув на місце робіт першим, або на представника адміністративно-технічного персоналу електрогосподарства, що прибув спеціально для керівництва роботою.

Керівник робіт зобов'язаний підтримувати з диспетчером електрогосподарства регулярний зв'язок.

2.7.7.6. Залежно від обсягу робіт і ступеня пошкодження відновні роботи можуть виконуватися в два етапи:

часткове відновлення, що забезпечує можливість руху трамвая і тролейбуса (у разі необхідності навіть з обмеженням швидкості руху), яке виконується обов'язково бригадами швидкої технічної допомоги;

повне відновлення із забезпеченням відповідності проектній документації, яке виконується в строки, встановлені керівництвом електрогосподарства.

2.7.7.7. Якщо одночасно пошкоджені елементи системи електропостачання трамвая і тролейбуса і будь-яких об'єктів сторонніх організацій (міські низьковольтні повітряні розподільні мережі, мережі вуличного освітлення та ін.), бригадир швидкої технічної допомоги повинен повідомити про це диспетчера електрогосподарства, який забов'язаний інформувати відповідну організацію або підприємство для вжиття узгоджених заходів.

2.7.8. Заходи щодо обмеження блукаючих струмів

2.7.8.1.Захист підземних металевих споруд здійснюється відповідно до нормативно-технічних документів для проектування, будівництва, реконструкції, ремонту, експлуатації підземних металевих споруд та підприємств міського електротранспорту. Підприємства міського електричного транспорту розробляють заходи для зменшення блукаючих струмів.

Координацію і контроль за режимом робіт, станом обладнання для захисту підземних металевих споруд всіх підприємств і організацій міста повинні здійснювати місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Забороняється введення в експлуатацію об'єктів, що належать до джерел блукаючих струмів, до виконання всіх заходів їх обмеження.

2.7.8.2. Обмеження блукаючих струмів забезпечується на стадії проектування за рахунок:

дотримання нормативних значень втрат напруги в рейках і різниці потенціалів між точками приєднання ліній негативного потенціалу до рейок;

забезпечення максимального значення поздовжньої електричної провідності рейкових колій;

використання конструкцій рейкових колій з великим перехідним опором між рейками і землею.

У процесі експлуатації обмеження блукаючих струмів досягається:

регулярним контролем ефективності заходів щодо обмеження блукаючих струмів;

контролем поздовжньої провідності рейкових колій;

контролем потенціалу рейок.

2.7.8.3. Рейкові колії необхідно влаштовувати відповідно п.2.2.4.14-2.2.4.17 цих Правил. Перехідний питомий опір рейкових колій повинен бути не менше 0,02 Ом/км.

2.7.8.4. Для вирівнювання потенціалів пунктів приєднання кабелів негативного потенціалу до рейкової мережі повинні використовуватися відповідні регулюючі пристрої (додаткові статичні резистори, вольтододаткові установки).

2.7.8.5. Кабелі, що використовуються для ліній негативного потенціалу, повинні мати контрольні жили для вимірювання потенціалів пунктів приєднання кабелів до рейок. Також повинні бути контрольні проводи для вимірювання різниці потенціалів між пунктами приєднання кабелів негативного потенціалу суміжних підстанцій, що працюють паралельно.

2.7.8.6. Середня величина різниці потенціалів між будь-якими пунктами приєднання ліній негативного потенціалу однієї підстанції в період інтенсивного руху повинна бути не більше 0,5 В при автоматичному та не більше 1,0 В при реостатному регулюванні.

2.7.8.7. Опір роз'ємних контактів приєднання кабелів негативного потенціалу до рейкових ниток не повинен перевищувати 0,0015 Ом.

2.7.8.8. Не допускається безпосереднє приєднування установки дренажного захисту до шин негативного потенціалу тягових підстанцій.

2.7.9.Технічна документація

2.7.9.1.Технічна документація на кожну тягову підстанцію трамвая і тролейбуса повинна зберігатися в електрогосподарстві. До її складу входять:

акти приймання прихованих робіт;

генеральний план ділянки, на який нанесено споруди і підземні комунікації (водопровід, газопровід, каналізація та ін.);

затверджена проектна документація (креслення, пояснювальна записка та ін.);

акти випробувань і налагодження електрообладнання;

акт приймання тягової підстанції в експлуатацію;

виконавчі робочі схеми первинних і вторинних електричних з'єднань;

сертифікати (технічні умови, технічні паспорти) електрообладнання;

креслення підземних кабельних трас з прив'язуванням до будинків і постійних споруд.

2.7.9.2. На кожну кабельну лінію в електрогосподарстві повинна бути така документація:

затверджена схема кабельних ліній;

журнал змін траси з переліком виконаних робіт, поясненням причин, з прив'язуванням до місцевості та зазначенням дати і органу, що узгоджував ці зміни;

виконавчі креслення траси в масштабі 1:200 або 1:500;

кабельний журнал на кабельні лінії 600 В, 0,4 і 6-10 кВ;

акти прихованих робіт;

акти про стан кінцевих заділок кабелів на барабанах і, в разі необхідності, протоколи їх розкриття і огляду;

протоколи заводських випробувань кабелів;

протоколи випробувань кабелів після прокладання;

протоколи підігрівання кабелів на барабані за умови їх прокладення в зимовий період;

акти на захист кабелів від корозії, що спричинюється блукаючими струмами.