Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

У разі одержання рішення суду про визнання договору про відчуження майна недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса, приєднавши до нього рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, за можливості, на всіх інших примірниках договору.

Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна на його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його розірванні сторонам не повертається.

Про розірвання договору про відчуження майна, що підлягає реєстрації, нотаріус повідомляє відповідному органу, який здійснює реєстрацію, якщо такий договір до його розірвання був цим органом зареєстрований.

38. Договір про відчуження майна, що підлягає реєстрації, а також угода про розірвання такого договору, якщо договір, що розривається, був зареєстрований у відповідному органі, повинні бути подані для реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус зазначає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам.

Органу, який провадить відповідну реєстрацію майна, крім угоди про розірвання договору про відчуження майна для перереєстрації подається також правовстановлюючий документ, на підставі якого був посвідчений договір про відчуження, або виданий нотаріусом дублікат цього правовстановлюючого документа.

39. Сума договору про відчуження та заставу майна встановлюється за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

40. У тих випадках, коли один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності сторонній особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як громадян, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продається частина будинку (стаття 114 Цивільного кодексу, стаття 5 Земельного кодексу) .

Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про наступний продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця в порядку статті 84 Закону "Про нотаріат", або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права привілеєвої купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка).

Справжність підпису на заяві учасників спільної часткової власності повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку або підприємством, установою, організацією, в якій він працює чи навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

Засвідчення справжності підпису не вимагається, якщо учасники спільної часткової власності особисто з'являться до нотаріуса і подадуть заяву про відмову від права привілеєвої купівлі. У цьому випадку нотаріус встановлює особу, перевіряє справжність підпису заявників і робить про це відмітку на заяві, вказуючи найменування документа, його номер, дату видачі та найменування установи, яка видала документ, що посвідчує особу заявника. Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права привілеєвої купівлі може бути викладена на звороті примірника договору купівлі-продажу, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса, або на окремому аркуші.

Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, але примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення повинен бути доданий до примірника договору купівлі-продажу відчужуваного майна, який залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса.

При одержанні від учасників спільної часткової власності відповіді остання також додається до зазначеного примірника договору.

При посвідченні договорів довічного утримання, дарування, міни частини майна, відчуження частини майна, виділеної за згодою співвласників або за рішенням суду, а також у разі продажу частини будинку з прилюдних торгів правила цього пункту не застосовуються.

41. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі або не здійснить цього права протягом одного місяця з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу місячного терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі може бути посвідчений також у випадку, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На ствердження цього повинен бути поданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресного бюро тощо).

Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права привілеєвої купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової власності, який протягом одного місяця з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу іншим учасником спільної часткової власності належної йому частки майна не здійснив свого права на привілеєву купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Строк цей обчислюється з дня подання заяви про відмову або з дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного терміну.

42. Про відчуження частки майна, яке підлягає реєстрації, нотаріус робить відмітку на правовстановлюючому документі.

43. В тексті договору про відчуження частки майна вказуються арифметичні (в простих дробах) частини.

44. В договорі про відчуження власником частки майна за бажанням сторін може бути встановлено порядок користування конкретними його частинами.

В договорі про відчуження одним з учасників спільної часткової власності належної йому частки майна порядок користування конкретними його частинами може бути вказаний лише за наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном або за їх письмовою згодою чи за наявності судового рішення про порядок користування майном (конкретними його частинами).

Угода про порядок користування спільним майном або конкретними його частинами, крім того, може бути оформлена шляхом складання самостійного документа, який є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа (при укладенні угоди щодо порядку користування майном, яке підлягає реєстрації).

Угода може бути укладена між усіма учасниками спільної часткової власності або між кількома з них. В останньому випадку необхідна письмова згода всіх учасників спільної часткової власності про встановлення порядку користування майном або конкретними його частинами.

При посвідченні самостійних (без посвідчення договору про відчуження) угод про порядок користування майном, яке підлягає обов'язковій реєстрації, вимагається правовстановлюючий документ та, у встановлених чинним законодавством випадках, довідка-характеристика бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідка виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів. Правовстановлюючий документ після його огляду повертається власникові, а в тексті угоди зазначається найменування цього документа, номер і дата його видачі та найменування установи, що його видала.

45. Учасники спільної часткової власності вправі укладати угоди про встановлення розміру часток або про зміну розміру часток якщо в правовстановлюючому документі розмір часток не вказаний або вказаний неправильно. Така угода може бути оформлена як шляхом складання самостійного документа, так і викладена на правовстановлюючому документі.

Угода про уточнення ідеальних часток жилого будинку (квартири, дачі, садового будинку, тощо) подається для реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством.

Така угода є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

Спори між учасниками спільної часткової власності щодо зміни розміру часток спільного майна вирішуються в судовому порядку.

46. Договір на будівництво жилого будинку на праві приватної власності посвідчується на підставі проекту та плану забудови, погоджених з архітектурними органами, за наявності державного акта на право приватної власності на землю.

Згадані документи, про огляд яких нотаріус робить відмітку відповідно до пункту 21 Інструкції, додаються до примірника договору, що видається забудовникові.

47. При посвідченні договорів на будівництво жилих будинків на праві приватної власності нотаріус роз'яснює забудовникам вимоги статей 28-30, 39 та 40 Земельного кодексу, а також порядок здачі в експлуатацію та державної реєстрації закінченого будівництвом об'єкту (*).

48. Посвідчення договорів про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна (стаття 55 Закону "Про нотаріат").

49. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження жилого будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно у осіб, які його відчужують.

Право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним із таких документів;

- нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни;

- договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі;

- свідоцтвом про придбання жилого будинку (частини будинку) з прилюдних торгів;

- свідоцтвом про право приватної власності на будинок (частину будинку);

- свідоцтвом про право власності, яке видається відповідним органом (при приватизації житла, об'єктів незавершеного будівництва автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню тощо);

- свідоцтвом про право на спадщину;

- свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;

- договором про поділ майна;

- рішенням суду, арбітражного суду тощо.

Документи щодо майна, що підлягає реєстрації, приймається нотаріусом за наявності відмітки реєструючого органу, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право колективної чи приватної власності на землю.

50. Крім правовстановлюючого документа на жилий будинок та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в населених пунктах, де інвентаризація не проведена, - довідку виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів, в якій викладена характеристика відчужуваної будівлі.

Коли з довідки-характеристики видно, що власник, наприклад, жилого будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, в тому числі перепланування жилого будинку, переобладнання нежилого приміщення в жиле і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями під проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або відповідної місцевої адміністрації про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження жилого будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та споруди.

51. У разі винесення рішення відповідною Радою народних депутатів про припинення права приватної власності на землю на підставах, передбачених статтею 28 Земельного кодексу договір відчуження жилого будинку, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, може бути посвідчений лише в тому випадку, коли відчуження здійснюється на знос підприємству, установі, організації чи громадянину, яким передається викуплена (вилучена) земельна ділянка, а також продажу частини, будинку, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна співвласнику.

52. При посвідченні договору про відчуження жилого будинку, дачі, садового будинку, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується при наявності згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача. У випадку переведення боргу на набувача нотаріус вимагає подання відповідної довідки (заяви), виданої кредиторам.

У населеному пункті, де є кілька державних нотаріальних контор, відсутність заборони або арешту перевіряється нотаріусом на підставі довідок, виданих всіма нотаріальними конторами цього населеного пункту.

Після передачі нотаріальних документів на зберігання до державного нотаріального архіву довідка про відсутність заборони відчуження або арешту витребовується із державного нотаріального архіву.

Строк дії кожної із зазначених довідок чи заяв - 3 місяці з дня видачі.

53. При посвідченні договору про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, належного неповнолітнім, а також особам, визнаним недієздатними або обмежено дієздатними, нотаріус керується пунктом 31 цієї Інструкції.

Якщо органи опіки і піклування зобов'язують батьків, опікунів або піклувальників внести на рахунок неповнолітньої чи недієздатної особи у банківській установі суму за проданий жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку, інше нерухоме майно, нотаріус повинен перевірити виконання цієї вимоги, про що вказати в тексті договору.

54. Угода про відчуження жилого будинку, будівництво якого не закінчено, посвідчується за наявності рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження (стаття 55 Закону "Про нотаріат").

При посвідченні договору про відчуження жилого будинку, не закінченого будівництвом, нотаріус перевіряє ті ж обставини і вимагає ті ж документи, що й при відчуженні жилого будинку, закінченого будівництвом, крім довідки-характеристики бюро технічної інвентаризації чи довідки, виданої виконавчим комітетом відповідної Ради народних депутатів - у місцевості, де інвентаризація не проведена. Відомості про вартість будівельних робіт, і матеріалів, а також процент готовності незакінченого будівництвом будинку містяться в довідці органу технічної інвентаризації (виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів - у місцевості, де інвентаризація не проведена), яка обов'язково подається при посвідченні договору відчуження жилого будинку, не закінченого будівництвом.

В тексті такого договору окремим пунктом зазначається, що всі обов'язки, передбачені договором про будівництво жилого будинку на праві приватної власності, приймає на себе набувач цього будинку.

Примірник договору про будівництво жилого будинку на праві приватної власності, який при посвідченні договору про відчуження жилого будинку, не закінченого будівництвом, подається як правовстановлюючий документ, приєднується до примірника договору відчуження, що видається набувачу незакінченого будівництвом будинку.

55. Договори довічного утримання посвідчуються державними нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів купівлі-продажу жилих будинків.

При посвідченні договорів довічного утримання не застосовуються правила, викладені в абзаці першому пункту 40 цієї Інструкції.

Посвідчуючи такі договори, державний нотаріус повинен перевірити, чи є відчужувач жилого будинку (квартири) непрацездатним (за віком або станом здоров'я), про що зазначається в тексті договору. На примірнику договору довічного утримання, що залишається в справах державної нотаріальної контори, робиться відмітка в якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує непрацездатність відчужувача.

Відчужувачем жилого будинку (квартири) за договором довічного утримання не може бути неповнолітня особа.

56. В тексті договору довічного утримання обов'язково зазначається, що набувач жилого будинку (квартири) зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін.

57. При посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження жилого будинку (квартири), у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.

58. У разі смерті громадянина-набувача жилого будинку (квартири) за договором довічного утримання, при відсутності у нього спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання, державний нотаріус за письмовою заявою відчужувача анулює цей договір, про що на всіх примірниках його робиться відповідний напис з посиланням на статтю 429 Цивільного кодексу.

Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів громадянського стану про смерть.

Відчужувачу жилого будинку (квартири) повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання первинний правовстановлюючий документ на будинок (квартиру) або його дублікат, який знаходиться у справах державної нотаріальної контори. Разом з листом державного нотаріуса про анулювання договору довічного утримання цей правовстановлюючий документ (або його дублікат) подається відповідному реєструючому органу для перереєстрації.

Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін оформляється державним нотаріусом за правилами, викладеними в пункті 37 цієї Інструкції.

59. Договори про заставу нерухомого майна (жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо), транспортних засобів, космічних об'єктів, товарів в обороті або у переробці підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Посвідчення угод про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна (іпотека) (*) провадиться за місцезнаходженням вказаного майна. Договори про заставу транспортних засобів та космічних об'єктів посвідчуються за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів, а договори про заставу товарів в обороті або у переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо) - за місцезнаходженням підприємства.

Надана громадянинові у приватну власність земельна ділянка може бути об'єктом застави лише за зобов'язанням з участю кредитної установи (стаття 6 Земельного кодексу України) .

60. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що заставляється, після перевірки відсутності заборони відчуження або арешту цього майна.

В разі, коли заставодавцем є особа, якій передано майно і право його застави, нотаріусу подаються документи, що стверджують факт передачі майна і права його застави.

При посвідченні договорів про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена - довідку виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів, в якій викладена характеристика вказаних об'єктів договору застави.

Якщо договір про заставу майна укладається у зв'язку з укладанням іншого договору щодо цього майна і у нотаріуса є зазначені вище документи, другий раз ці документи не подаються.

Договори про заставу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд посвідчуються нотаріусом за наявності дозволу та на умовах, погоджених з органом уповноваженим управляти відповідним державним майном.

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства застава такого майна може здійснюватись підприємством з дозволу відповідного органу приватизацію (регіонального відділення або представництва Фонду державного майна України).

61. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано у заставу тільки за згодою всіх співвласників.

Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови відділення його в натурі.

При цьому договори про заставу спільного сумісного майна посвідчуються за правилами, викладеними у пунктах 34 і 35 цієї Інструкції.

Згода співвласників повторно не вимагається, якщо договір про заставу майна складається у зв'язку з посвідченням договору купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу.

62. Договір про наступну заставу вже заставленого майна може бути посвідчений, якщо інше не передбачено законом і попереднім договором застави.

63. Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки за правилами, викладеними в пунктах 137, 138 цієї Інструкції.

64. Договори купівлі-продажу, які укладаються при приватизації майна державних підприємств шляхом викупу, продажу на аукціоні або за конкурсом, підлягають нотаріальному посвідченню.

Укладання таких договорів здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства про приватизацію.

65. При посвідченні договору купівлі-продажу майна державного підприємства нотаріус повинен роз'яснити покупцеві необхідність його реєстрації протягом одного місяця з дня укладання такого договору.

66. При посвідченні, за бажанням сторін, договору найму жилих приміщень у будинках (квартирах), належних громадянам та юридичним особам на праві власності, нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена - відповідну довідку виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, і, для огляду, правовстановлюючий документ про належність наймодавцю житла, що здається в найом.

67. Предметом договору найму в будинку чи квартирі, що належить громадянам або юридичним особам на праві власності, може бути як ізольоване, так і не ізольоване жиле приміщення (кімната, що має з іншою кімнатою спільний вхід), а також частина кімнати. Не можуть бути самостійним предметом договору найму приміщення, непридатні для проживання (підвали та ін.), а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо), які здаються в найом тільки разом з жилим приміщенням.

68. При посвідченні від імені члена житлово-будівельного кооперативу договору найму жилого приміщення, наданого йому в будинку кооперативу, нотаріус вимагає письмову згоду на це правління кооперативу і членів сім'ї, які проживають разом з наймодавцем. Коло членів сім'ї члена житлово-будівельного кооперативу визначається відповідно до статті 64 Житлового кодексу.

До договору найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу застосовуються правила про договір піднайму в будинках державного і громадського житлового фонду (статті 91-94, 97 Житлового кодексу )та про договір найму жилих приміщень, належних громадянам на праві приватної власності (пункт 67 цієї Інструкції).

69. Договори піднайму жилих приміщень, в тому числі заброньованих у встановленому порядку (статті 73-75 Житлового кодексу) посвідчуються нотаріусом за наявності:

- письмової згоди наймодавця про здавання житла в піднайом;

- письмової згоди членів сім'ї наймача, що проживають разом з ним, про здавання жилого приміщення; при здаванні в піднайом жилого приміщення; при здаванні в піднайом жилого приміщення у квартирі, в якій проживає два або більше наймачів, потрібна також згода цих наймачів та членів їх сімей, за винятком випадків здавання жилого приміщення в піднайом у зв'язку з тимчасовим виїздом цієї сім'ї (стаття 91 Житлового кодексу).

При посвідченні договору піднайму заброньованого жилого приміщення (стаття 75 Житлового кодексу )нотаріус, крім того, вимагає охоронне свідоцтво (броню).

70. Жилі приміщення здаються в найом (піднайом) на визначений строк (у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем) або без зазначення строку.

При посвідченні згаданих договорів нотаріус роз'яснює сторонам необхідність їх реєстрації у відповідних органах, про що робиться відмітка у тексті посвідчувального напису.

Посвідчуючи договори про здавання в найом квартир у будинках житлово-будівельних кооперативів чи про здавання житла в піднайом (державний чи громадський житловий фонд), нотаріус, крім того, роз'яснює сторонам зміст статті 94 Житлового кодексу, що відображається в тексті договору найму (піднайму).

71. Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачати майнові права і обов'язки подружжя.

Шлюбний контракт повинен бути нотаріально посвідченим.

72. Шлюбний контракт укладається між особами, які одружуються, до реєстрації шлюбу і посвідчується нотаріусом за місцем проживання однієї із сторін або за місцем реєстрації шлюбу.

У випадках зниження шлюбного віку відповідно до чинного законодавства шлюбний контракт укладається неповнолітніми за згодою їх батьків чи інших законних представників і посвідчується нотаріусом з дотриманням вимог пункту 31 цієї Інструкції.

За бажанням сторін шлюбний контракт може укладатись у присутності свідків, про що робиться відповідний запис у тексті угоди.

Свідки проставляють свої підписи на шлюбному контракті після підпису осіб, які його укладають.

Про встановлення особи свідків та перевірку їх дієздатності робиться відмітка у посвідчувальному написі.

73. У шлюбному контракті можуть бути передбачені майнові права і обов'язки подружжя, зокрема, питання, пов'язані з правом власності на рухоме або нерухоме майна як придбане до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним із подружжя, а також питання, пов'язані з утриманням подружжя та інші. У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна, а також передбачат(ся немайнові, моральні та особисті зобов'язання (догляд за хворими чи старими родичами тощо)).

Шлюбний контракт може включати положення про зміну його умов.

Зміни до шлюбного контракту вносяться протягом існування шлюбу шляхом укладання відповідної угоди, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

74. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становищ будь-якого із подружжя порівняно із законодавством України (наприклад, містити умову про відмову подружжя від майна, від права на одержання аліментів, на освіту тощо) (*).

75. При посвідченні шлюбного контракту нотаріус зобов'язаний роз'яснити сторонам, що умови шлюбного контракту щодо переходу права власності на нерухоме та інше майно, якщо законодавством передбачений спеціальний порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.

76. Шлюбний контракт набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу, про що маєабути зазначено у тексті угоди.

77. Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів посвідчується нотаріусами незалежно від місця іх реєстрації.

78. Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів посвідчується за умови подання документів, які підтверджують право власності відчужувачів на це майно та його реєстрацію (взяття на облік).

Зокрема, при відчуженні автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів та мотоколясок нотаріусу можуть бути подані свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти (їх дублікати), реєстраційні талони (*), а при відчуженні тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних, дорожньо-будівних машин і тракторних причепів - свідоцтва про реєстрацію машин (**).

Відчуження незареєстрованих (не взятих на облік) транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів не допускається.

79. При посвідченні договорів дарування транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, що є спільною власністю подружжя, вимагається згода другого з подружжя з дотриманням вимог, викладених у пунктах 35, 36 цієї Інструкції.

80. Договори про відчуження автомобілів з ручним керуванням, набутих інвалідами на пільгових умовах (безплатно чи з частковою оплатою їх вартості), посвідчуються за наявності дозволу відповідного органу соціального захисту населення, до компетенції якого віднесено вирішення цього питання.

81. Договори, про відчуження повітряних суден (*), катерів, яхт, моторних човнів посвідчуються з дотриманням вимог пунктів 79-81 цієї Інструкції. Посвідчувальний напис на таких договорах викладається за формою N 22 форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 7.02.94 N 7/5.

82. Нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними нотаріусу. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу).

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції.

Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача.

83. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

84. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною (стаття 539 Цивільного кодексу).

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної загальнокорисної мети тощо).

85. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 535 Цивільного кодексу. Зміст цієї статті заповідачу не роз'яснюється у випадку, якщо предметом заповіту є тільки вклад у кредитній установі.

86. Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Якщо про невідповідність заповіту законові стало відомо державній нотаріальній конторі, куди заповіт надійшов у відповідності зі статтею 40 Закону "Про нотаріат", завідуючий державною нотаріальною конторою повідомляє про виявлені недоліки заповідача посадову особу, яка посвідчила заповіт, та державний нотаріальний архів, до якого заповіт передається на зберігання.

Про невідповідність заповіту законові повинно бути повідомлено заповідачу і посадовій особі, яка посвідчила заповіт, не пізніше наступного дня після одержання заповіту.

За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється нотаріусом на загальних підставах або тими ж посадовими особами, які його посвідчили.

87. Заповіти, посвідчені нотаріусом, і заповіти, передані на зберігання до державного нотаріального архіву, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток N 1).

88. Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом з заявою (коли заповіт скасований заявою) додається до примірника, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві.

Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, якому в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державному нотаріальному архіву чи нотаріусу, виконавчому комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Викладене стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання для передачі заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 Закону "Про нотаріат".

89. Нотаріуси посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї або кількох осіб.

У тексті доручення повинні бути зазначені місце і дата його складання (підписання), прізвища, імена та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. В дорученнях на ім'я адвокатів зазначається іх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо є членом адвокатського об'єднання).

Строк, на який може бути видано доручення, визначається цивільним законодавством України.

Строк дії доручення зазначається прописом.

При посвідченні доручення нотаріус повинен роз'яснити особі, яку представляють, що у випадках, коли строк в дорученні не вказаний, воно зберігає силу протягом одного року з дня його посвідчення, Доручення, призначене для вчинення дій за кордоном, яке не містить вказівок про строк його дії, зберігає силу до його скасування особою, яка видала доручення.

Доручення, в якому не зазначена дата його посвідчення, недійсне.

90. При посвідченні доручення від імені юридичної особи нотаріус дотримується правил, викладених у пунктах 32, 33 цієї Інструкції.

91. Доручення від імені неповнолітніх, а також осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, посвідчуються з дотриманням вимог пункту 31 цієї Інструкції.

92. При посвідченні доручення на ведення справи в суді нотаріус роз'яснює, що уповноважена особа буде вправі вчиняти дії, перелічені в статті 115 Цивільного процесуального кодексу, якщо вони спеціально обумовлені в цьому дорученні.

93. Повноваження за нотаріально посвідченими дорученнями можуть бути передані телеграфом.

Телеграма-доручення складається з тексту доручення та посвідчувального напису з розшифруванням підпису нотаріуса і його печатки.

94. Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основного доручення, в якому застережено право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основним дорученням примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала доручення.

Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в особі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням.

Строк дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати строку дії основного доручення, на підставі якого воно видане.

В дорученні, виданому за передорученням, повинні бути вказані час і місце посвідчення основного доручення, ім'я, по батькові, прізвище і місце проживання особи, якій видане основне доручення, і особи, якій вона передоручає свої повноваження, а в необхідних випадках і їх службове становище.

На основному дорученні робиться відмітка про передоручення. Копія основного доручення додається до примірника доручення, що залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса. При наступному посвідченні доручення, виданого за передорученням, в тій же державній нотаріальній конторі чи тим же приватним нотаріусом, копія основного доручення не залишається.

95. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або за своєю ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення державним нотаріусом чи посадовим особам виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів за місцезнаходженням майна.

За повідомленням громадян, підприємств, установ, організацій заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися державними нотаріусами за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті заходи державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Доручення державних нотаріусів або посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів та повідомлення громадян, підприємств, установ, організацій про наявність майна, яке залишилось після померлих, реєструється в книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна (додаток N 2).

Заходи до охорони спадкового майна державний нотаріус вживає не пізніше наступного дня з дати надходження доручення або заяви про наявність спадкового майна, яке потребує охорони.

96. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження майна або його основної частини.

Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в учбових закладах, що знаходяться поза постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу у відповідний учбовий заклад.

97. Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

98. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 557 Цивільного кодексу, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії повинні бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Про претензію, що надійшла, державний нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

99. Для охорони спадкового майна державний нотаріус проводить опис майна і передає його на зберігання спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає.

Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох понятих.

В акті опису повинні бути зазначені: дата надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна; дата проведення опису; прізвище, ім'я, по батькові і адреси осіб, які беруть участь в опису; прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця; час його смерті і місце знаходження майна, що описується; чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким; чи не була порушена пломба або печатка; докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.) і оцінка кожного з перерахованих у ньому предметів та процент зносу. Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) державним нотаріусом та особами, які брали участь в описові спадкового майна, а жилих будинків - виходячи з відновної чи страхової (в місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.

У випадку незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-оцінщика. Оплата праці спеціаліста провадиться спадкоємцями.

На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їх окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з опису.

Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожний раз опечатується державним нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

В кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.

Акт опису складається не менше, ніж у трьох примірниках. Всі примірники підписуються державним нотаріусом, заінтересованими особами, понятими та особою, якій передано на зберігання спадкове майно. Один примірник акта видається особі, що прийняла на зберігання спадкове майно.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали із спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), державний нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в необхідних випадках - фінансовий орган або прокурора.

100. Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які в зв'язку зі зносом не являють ніякої цінності, державний нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, коли опис провадиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Коли серед спадкового майна виявляться харчові продукти, державний нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис провадиться без участі спадкоємців - продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Передача провадиться за окремим актом, який підписує, крім державного нотаріуса та понятих, спадкоємець або представник тієї організації, яким передані продукти.

101. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, за окремим описом здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на депозит державної нотаріальної контори, де знаходяться до видачі спадкоємцям або передачі відповідному фінансовому органу у випадку переходу спадкового майна державі за правом спадкоємства.

Срібло і монетарні метали (золото та метали ірідієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, аккредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати та ін.), вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінних каменів, а також дорогоцінні камені і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківської установи.

Зберігання спадкового майна на депозиті державної нотаріальної контори чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності, прийняті на зберігання нотаріальною конторою зазначеними вище способами, реєструються в книзі обліку цінностей (додаток N 3).

За бажанням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб цінності, перераховані у частинах першій та другій цього пункту, можуть бути передані спадкоємцям або іншим особам згідно з пунктом 99 цієї Інструкції.

Якщо в складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим особам або відповідним установам (інституту, музею тощо). При неможливості передати перераховане вище на відповідальне зберігання, державний нотаріус опечатує документи або сховище з документами.

Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби вибуху, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони до них) здаються органам внутрішніх справ за окремим описом.