4.11. За умови надання під забезпечення кредиту рефінансування державних цінних паперів Національний банк перевіряє наявність у банку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов'язань державних цінних паперів та строки їх погашення і Департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління для подальшої перевірки кредитоспроможності банку.
4.12. У разі надання кредиту рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик Національний банк перевіряє через уповноважений банк-зберігач на підставі виписки з рахунку в цінних паперах у Відкритому акціонерному товаристві "Міжрегіональний фондовий союз" або іншому уповноваженому суб'єкті фондового ринку наявність у банку-позичальника облігацій, які передаються під забезпечення кредиту рефінансування, і передає заявку територіальному управлінню для подальшої перевірки кредитоспроможності банку.
4.13. Департамент монетарної політики без перевірки передає заявку відповідному територіальному управлінню для здійснення подальшої перевірки:
урахування векселів, їх обліку на відповідному рахунку бухгалтерського обліку та відповідності до вимог цього Положення і нормативно-правових актів Національного банку;
подвійних складських свідоцтв та іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю відповідно до вимог законодавства України;
заставленого майна, наданого суб'єктом господарювання банку під забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, майнові права за яким пропонуються як забезпечення за договором рефінансування, та всіх потрібних документів щодо нього.
( Пункт 4.13 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
У разі надання кредиту під забезпечення застави майнових прав територіальне управління має перевірити оригінали кредитного договору, договору застави (іпотеки), страхування, витяги з відповідних державних реєстрів, звіт про незалежну експертну оцінку предмета застави та інші документи, що свідчать про надання банком кредиту суб'єктові господарювання та забезпечення його заставою.
( Пункт 4.13 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
4.14. Відповідне територіальне управління після розгляду заявки на участь у тендері, перевірки кредитоспроможності банку, запропонованого забезпечення та дотримання ним вимог цього Положення за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення "КредЛайн" повідомляє Департамент монетарної політики (додаток 10) про можливу участь банку в тендері та надійність запропонованого банком забезпечення.
( Пункт 4.14 Глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
4.15. Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.
4.16. За умови проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до одного десяткового знака, після коми, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку.
( Абзац перший пункту 4.16 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.
4.17. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, не достатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між цими банками.
4.18. Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у тендері, та територіальним управлінням (додаток 11).
4.19. Банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням, яке має повідомити (додаток 12) Департамент монетарної політики про укладення договорів.
4.20. Департамент монетарної політики в середу відповідно до укладених кредитних договорів та договорів застави забезпечує перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення враховані векселі, подвійні складські свідоцтва, іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, облігації підприємств та облігації місцевих позик, майнові права.
( Пункт 4.20 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
4.21. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери, забезпечується Департаментом монетарної політики з одночасним блокуванням цих цінних паперів у депозитарії державних цінних паперів Національного банку в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.
У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду випуску державних цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округляється до більшого цілого, про що надсилається повідомлення (додаток 13) банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню.
Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери, забезпечується після отримання Департаментом монетарної політики виписки з рахунків у цінних паперах відповідної депозитарної системи, заблокованих на користь Національного банку.
( Абзац третій пункту 4.21 Глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
4.22. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування облігації підприємств, облігації місцевих позик, здійснюється тільки після отримання Національним банком від уповноваженого банку-зберігача виписки з рахунків у цінних паперах про блокування на користь Національного банку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик у визначеній у кредитному договорі та договорі застави кількості.
4.23. Кредитний договір (додатки 14, 15, 16) і договір застави (додатки 17, 18, 19, 20, 21) укладаються банком з територіальним управлінням залежно від виду забезпечення відповідно до законодавства України.
( Пункт 4.23 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
4.24. У кредитному договорі як основні умови зазначаються:
строк дії договору;
сума, на яку укладається договір;
процентна ставка та порядок її обрахування (базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом уважається 365 днів);
застосування заходів впливу до банку в разі прострочення виконання зобов'язань за наданим кредитом рефінансування;
перелік і характеристика державних цінних паперів, що надані під забезпечення;
балансова вартість державних цінних паперів, урахованих векселів;
( Абзац сьомий пункту 4.24 Глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
сума наданого банком кредиту під забезпечення подвійних складських свідоцтв, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, майнових прав;
( Абзац восьмий пункту 4.24 Глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
перелік і характеристика облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, що надані під забезпечення, їх балансова вартість;
порядок надання гарантії банку;
черговість погашення заборгованості за кредитом і процентів за користування ним;
здійснення протягом дії кредитного договору відповідним територіальним управлінням перевірок банків щодо правильності проведення операцій з урахування векселів, подвійних складських свідоцтв, обліку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, що пропонуються банком під забезпечення кредиту рефінансування, оформлення та збереження майна, майнові права щодо якого передані банком під забезпечення кредиту рефінансування;
( Абзац дванадцятий пункту 4.24 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
застосування Національним банком переважного і безумовного права задовольнити вимогу, за якою настав строк погашення, відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України";
реалізація Національним банком права продажу активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок коштів від їх продажу;
звернення до гаранта.
4.25. У кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності в банків коштів для одночасного погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість за кредитом, у другу - проценти за користування ним та пеня, а потім відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання.
4.26. Національний банк України може ініціювати дострокове розірвання кредитного договору за коштами, наданими на строк понад 14 днів, за умови виявлення фактів надання банком недостовірної інформації (у т.ч. звітної), яка мала істотний вплив на прийняття рішення щодо підтримання заявки банку про надання кредиту рефінансування.
4.27. Банк повертає кредити рефінансування, що одержані від Національного банку, у строки відповідно до укладеного договору.
4.28. Банк може достроково повернути кредит і проценти за користування ним повністю або частково письмово повідомивши, але не пізніше ніж за один робочий день до настання строку погашення кредиту, відповідне територіальне управління та Департамент монетарної політики.
4.29. У разі невиконання банком умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за наданим кредитом шляхом рефінансування та/або процентів за користування ним Департамент монетарної політики повідомляє відповідному територіальному управлінню, у якому обслуговується кореспондентський рахунок банку-позичальника, про застосування переважного і безумовного права щодо списання в безспірному порядку всієї заборгованості з кореспондентського рахунку цього банку.
4.30. Згідно з повідомленням відповідне територіальне управління на підставі меморіального ордера здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за користування ним.
4.31. Якщо через відсутність коштів на кореспондентському рахунку неможливо стягнути суму заборгованості, то протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право також реалізувати предмет застави.
Порядок та/або черговість застосування конкретного виду задоволення вимог Національного банку мають передбачатися в кредитному договорі, що укладається з банком.
Глава 5. Основні принципи проведення операцій репо
5.1. Національний банк може проводити з банками операції прямого або зворотного репо згідно з визначеними цим Положенням вимогами і укладеними договорами на визначену суму та строк.
( Абзац другий пункту 5.1 глави 5 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ N 222 від 19.05.2004 )
5.2. Національний банк операції репо може здійснювати шляхом:
безпосередньої домовленості з банком щодо купівлі (продажу) державних цінних паперів, іноземної валюти;
проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях репо (лише з державними цінними паперами).
5.3. Операції репо можуть здійснюватися лише з тими державними цінними паперами, строк погашення яких не припадає на строк проведення операції репо.
5.4. Національний банк може здійснювати такі види операцій репо, але не більше ніж на 30 календарних днів:
відкрите репо (строк операції в договорі не визначається, кожна із сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням за два робочих дні про дату завершення дії цього договору). Процентний дохід (витрати) не є фіксованим і розраховується залежно від строку дії операції репо;
строкове репо (строк операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час проведення цієї операції.
5.5. У разі досягнення згоди на проведення операції репо між Національним банком та банком укладається відповідний договір (додатки 25, 26, 27), який має містити такі основні умови:
строк дії договору;
суму купівлі (продажу) державних цінних паперів;
суму, цифровий або літерний код іноземної валюти;
ціну купівлі (продажу) державних цінних паперів або іноземної валюти за операцією репо;
ціну зворотного продажу (купівлі) державних цінних паперів або іноземної валюти за операцією репо;
перелік та ознаки державних цінних паперів за операцією репо;
зобов'язання продати державні цінні папери або іноземну валюту зі зворотним викупом має кореспондуватись із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери або іноземну валюту зі зворотним продажем;
розмір та порядок установлення процентного доходу (витрат);
порядок передавання державних цінних паперів або іноземної валюти до кредитора, у тому числі в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань під час проведення операції репо;
застосування Національним банком переважного і безумовного права задовольнити свої вимоги шляхом списання в безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку зобов'язаної сторони в повному обсязі відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у разі несвоєчасного виконання банком зобов'язання щодо зворотної купівлі державних цінних паперів або іноземної валюти;
інші істотні умови.
5.6. У договорі про проведення операції репо між Національним банком і банком має передбачатися умова щодо перерахування коштів за операцією купівлі (продажу) або зворотного продажу (купівлі) відповідних державних цінних паперів з одночасним блокуванням/розблокуванням цих цінних паперів на рахунках у цінних паперах.
5.7. Зобов'язання щодо виконання другої частини угоди репо у сторін договору виникає тільки за умови повного виконання сторонами зобов'язань за першою частиною угоди репо.
5.8. Проведення операцій репо за рахунками в цінних паперах здійснюється учасниками операцій репо відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо депозитарної діяльності з державними цінними паперами.
Глава 6. Порядок проведення операцій прямого репо
6.1. Операції прямого репо можуть проводитися Національним банком через тендер (лише з державними цінними паперами) або шляхом безпосередньої домовленості з банком (з державними цінними паперами та іноземною валютою).
6.2. У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях прямого репо Національний банк відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найприйнятнішими для Національного банку за обсягами операцій або ціновими параметрами.
6.3. За операцією прямого репо ціною купівлі Національним банком державних цінних паперів є справедлива вартість державних цінних паперів.
Ціна зворотного продажу Національним банком державних цінних паперів залежить від строку дії операції прямого репо, ставки рефінансування Національного банку, процентних ставок за кредитами та депозитами на міжбанківському ринку, які діяли у відповідному періоді.
( Абзац другий пункту 6.3 глави 6 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
За операцією прямого репо з іноземною валютою Національний банк отримує іноземну валюту в розмірі, який дорівнює сумі наданого кредиту в національній валюті та відсотків за користування кредитом, що розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти.
( Абзац третій пункту 6.3 глави 6 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
За умови виконання другої частини операції прямого репо з іноземною валютою Національний банк повертає банку іноземну валюту в розмірі, що перерахований банком у першій частині операції прямого репо, але після отримання коштів у національній валюті (як погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування ним).
6.4. У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях прямого репо Департамент монетарної політики надсилає банкам повідомлення про проведення тендера (додаток 22) із зазначенням умов його проведення та строку операції репо.
6.5. Банки подають до Департаменту монетарної політики за допомогою засобів програмного забезпечення "АРМ репо-тендер" заявки на участь у тендері (додаток 23), у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі (продажу) державних цінних паперів, строку проведення операції репо, обсягу операції репо, кількості та коду державних цінних паперів, що пропонуються.
6.6. Якщо Національний банк є покупцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються залежно від потреби в підтриманні їх ліквідності.
6.7. Після розгляду заявок банків Департамент монетарної політики надсилає банкам, які за результатами тендера мають право отримати кошти за куплені Національним банком державні цінні папери, повідомлення-підтвердження (додаток 24) про намір укласти договір про здійснення операцій прямого репо.
6.8. Договір (додаток 25) між Національним банком та банком має бути укладений не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення-підтвердження.
6.9. Національний банк за умови проведення операції прямого репо шляхом безпосередньої домовленості з банком, орієнтуючись на облікову ставку Національного банку, процентну ставку на міжбанківському кредитному ринку, на дохідність за державними цінними паперами, вибирає тих учасників ринку, які пропонують найвищий процентний дохід, мають у своєму портфелі відповідні державні цінні папери і погоджуються на участь в операції прямого репо на відповідний строк.
За умови проведення операції прямого репо з іноземною валютою процентним доходом є процентна ставка, що оголошується за кредитом овернайт під забезпечення державних цінних паперів.
6.10. Ініціатором проведення операції прямого репо з іноземною валютою з Національним банком шляхом безпосередньої домовленості може бути тільки банк.
Перерахування коштів у національній валюті за операціями прямого репо здійснюється лише після отримання Департаментом монетарної політики від Операційного управління копії виписки з рахунку Національного банку про перерахування Національному банку іноземної валюти у визначеному в договорі розмірі за операцією прямого репо або після отримання від Операційного управління копії повідомлення у форматі МТ 910 стандарту SWIFT "Підтвердження про кредитування рахунку", що надходить до Національного банку від банку.
( Абзац другий пункту 6.10 Глави 6 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
Перехування банку коштів в іноземній валюті за другою частиною операції прямого репо здійснюється після надходження до Національного банку коштів у національній валюті, а саме: суми кредиту та процентів за користування ним.
6.11. Операція прямого репо, яка здійснюється між банком та Національним банком як з державними цінними паперами, так і з іноземною валютою, є кредитною операцією і обліковується на рахунках бухгалтерського обліку згідно із сутністю операції відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку і депозитарної діяльності з державними цінними паперами.
Глава 7. Порядок проведення операцій зворотного репо
7.1. Національний банк може проводити операції зворотного репо шляхом безпосередньої домовленості з банками тільки з державними цінними паперами.
( Пункт 7.1 Глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.2 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.3 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.4 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.5 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.6 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.7 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.8 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
7.2. За умови проведення операції зворотного репо шляхом безпосередньої домовленості з банками Національний банк для визначення ціни продажу (купівлі) державних цінних паперів орієнтується на облікову ставку Національного банку, процентні ставки за депозитами на міжбанківському ринку, на дохідність за державними цінними паперами.
7.3. Операція зворотного репо, яка здійснюється між Національним банком і банками, є депозитною операцією, обліковується на рахунках обліку депозитних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.
Розділ III. Надання стабілізаційного кредиту
Глава 1. Порядок надання стабілізаційного кредиту
1.1. Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління клопотання і затверджену Радою банку програму фінансового оздоровлення, яка відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку з питань регулювання діяльності банків в Україні.
Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління надсилає відповідні пропозиції Департаменту банківського регулювання і нагляду.
1.2. Департамент банківського регулювання і нагляду готує пропозиції на розгляд Правління Національного банку щодо можливості надання банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення або взяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.
1.3. Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку, таким банкам:
фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та укладення з Національним банком договору застави державних цінних паперів або інших цінностей. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має укласти договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в стані фінансового оздоровлення;
банку, який розробив програму фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу державних цінних паперів або інших цінностей;
банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань.
1.4. Стабілізаційний кредит надається банку строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.
1.5. Рішення про надання банку стабілізаційного кредиту приймається Правлінням Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені відповідним територіальним управлінням, пропозицій Департаменту банківського регулювання і нагляду та Юридичного департаменту Національного банку щодо юридичної надійності наданого забезпечення. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом.
1.6. У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту та відповідного договору застави.
1.7. Договір про надання стабілізаційного кредиту укладається за одним із варіантів, що визначені в пункті 1.3 цієї глави, і має передбачати порядок, строки надання і погашення кредиту, а також порядок обрахування та сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом, відповідальність за несвоєчасне його погашення тощо.
1.8. У разі надання стабілізаційного кредиту банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, Національний банк відповідно до договору може встановлювати особливі умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження та застереження.
1.9. Банк має розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.
1.10. У разі зміни облікової ставки Національного банку підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом.
Глава 2. Порядок повернення стабілізаційного кредиту
2.1. Відповідне територіальне управління та Департамент банківського регулювання і нагляду здійснюють контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і повернення процентів за користування ним.
2.2. У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовується безспірне списання заборгованості відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".
2.3. Департамент банківського регулювання і нагляду щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом та процентів за користування ним.
У разі їх невиконання Департамент банківського регулювання і нагляду подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку для прийняття відповідного рішення.
Розділ IV. Депозитні операції
Глава 1. Порядок проведення депозитних
операцій з банками
1.1. Національний банк здійснює депозитні операції з банками шляхом емісії власних боргових зобов'язань (далі - депозитні сертифікати) або шляхом укладення депозитних договорів.
Такі операції проводяться щоденно в робочі дні залежно від стану грошово-кредитного ринку.
1.2. Національний банк може здійснювати депозитні операції за такими строками:
один день (депозити овернайт);
( Пункт 1.2 глави 1 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 52 від 18.02.2004 )
від 2 до 7 днів;
від 8 до 21 дня;
від 22 до 30 днів;
від 31 до 365 днів.
1.3. Національний банк для всіх банків установлює однакові умови залучення коштів та проводить операції з банками - юридичними особами, які:
не мають заборгованості за кредитами Національного банку (крім кредитів строком понад один рік);
забезпечують своєчасне і в повному обсязі формування обов'язкових резервів;
мають у загальній сумі залучених коштів від юридичних і фізичних осіб суму коштів на вимогу на останню звітну дату не більше розміру, установленого рішенням Правління Національного банку на відповідний період;
( Абзац четвертий пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 222 від 19.05.2004, N 102 від 31.03.2005 )
забезпечують своєчасне перерахування коштів за результатами попередньо проведених аукціонів з розміщення депозитних сертифікатів.
Для окремих випусків депозитних сертифікатів можуть установлюватися додаткові обмеження щодо потенційних власників.
1.4. Національний банк щоденно засобами електронної пошти Національного банку оголошує банкам на наступний робочий день процентні ставки щодо залучення коштів відповідно до визначених строків.
( Пункт 1.4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
1.5. Територіальні управління (за умови отримання від банку заявки щодо розміщення коштів) кожного робочого дня до часу, зазначеного в повідомленні про встановлення процентних ставок за активними і пасивними операціями Національного банку на наступний день, інформують засобами електронної пошти Національного банку Департамент монетарної політики про надходження заявок від банків та обсяг депозиту.
( Пункт 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
1.6. Департамент монетарної політики узагальнює отриману інформацію з визначенням обсягів залучення коштів, надає на розгляд керівництву Національного банку і до часу, зазначеного в повідомленні про встановлення процентних ставок за активними і пасивними операціями Національного банку на наступний день повідомляє територіальні управління про можливість проведення з банками депозитних операцій.
( Пункт 1.6 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
1.7. Залучення Національним банком коштів від банків на депозитні рахунки на строки від 2 до 7 днів, від 8 до 21 дня, від 22 до 30 днів підтверджується депозитним договором, який укладається між Національним банком через його територіальні управління та банком.
1.8. Територіальне управління укладає депозитний договір (додаток 28), у якому зазначається таке:
місцезнаходження та реквізити сторін;
номер депозитного рахунку, що відкривається банку;
дата внесення депозиту;
сума депозиту;
розмір процентної ставки за депозитом;
метод визначення кількості днів для нарахування процентів (базовою кількістю днів для нарахування процентів уважається 365 днів);
дата повернення коштів банку;
строк надання банком повідомлення до Національного банку про дострокове вилучення коштів;
строк та порядок повернення коштів банкам за умови дострокового припинення дії договору;
інші умови за погодженням сторін.
У депозитному договорі може бути окремо зазначена умова щодо можливості його дострокового розірвання за рішенням Правління Національного банку в разі зміни ситуації на грошово-кредитному ринку.
( Пункт 1.8 Глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 102 від 31.03.2005 )
1.9. Нарахування процентних витрат за залученими від банків коштами здійснюється територіальним управлінням відповідно до умов депозитного договору та нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку операцій зі строковими депозитами.
Нарахування процентів за депозитами починається з наступного дня після надходження від банку коштів і закінчується в той день, який передує поверненню Національним банком коштів банку-вкладнику.
Територіальне управління повертає банкам депозити разом з нарахованими процентами в строк відповідно до укладеного договору до 14-ї години.
1.10. Територіальні управління надають Департаменту монетарної політики інформацію щодо суми залучених на депозитні рахунки коштів, нарахованих процентів та строку їх повернення в день укладення депозитного договору.
1.11. У разі дострокового розірвання депозитного договору Національний банк повертає суму депозиту і нараховані проценти виходячи з розміру процентної ставки, визначеної в депозитному договорі . Першим днем нарахування процентів уважається наступний день після надходження від банку коштів, останнім - дата, яка передує даті дострокового розірвання депозитного договору.
( Пункт 1.11 Глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 102 від 31.03.2005 )
Глава 2. Умови випуску в обіг депозитних сертифікатів
2.1. Національний банк проводить операції з депозитними сертифікатами строком на один день (депозити овернайт) та від 31 до 365 днів, що випущені у формі записів на рахунках у системі кількісного обліку СЕРТИФ, з використанням технологій, програмно-технологічних засобів та системи захисту інформації Національного банку.
( Пункт 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 52 від 18.02.2004 )
2.2. Випуск, розміщення та розрахунки за депозитними сертифікатами здійснюються лише в безготівковій формі в грошовій одиниці України.
2.3. Рішення про доцільність здійснення первинного розміщення депозитних сертифікатів шляхом проведення аукціонів залежно від розвитку ситуації на грошово-кредитному ринку, потреби здійснення регулятивних операцій щодо обсягів грошової маси приймає посадова особа, яка згідно з наказом Національного банку про розподіл обов'язків між керівництвом Національного банку, здійснює загальне керівництво та контролює діяльність підрозділів, що пов'язана з регулюванням грошово-кредитного ринку.
2.4. Операції з розміщення депозитних сертифікатів здійснюються на договірній основі виключно з банками - юридичними особами.
Територіальні управління укладають з банками генеральні договори про участь в аукціоні з розміщення депозитних сертифікатів (додаток 29) на поточний календарний рік, про що протягом двох робочих днів повідомляють Департамент монетарної політики та Центральну розрахункову палату Національного банку.
Департамент монетарної політики повідомляє Операційному управлінню перелік банків, які уклали генеральний договір про участь в аукціоні з розміщення депозитних сертифікатів.
Операційне управління повідомляє банкам, які уклали генеральний договір про участь в аукціоні з розміщення депозитних сертифікатів, номер транзитного рахунку для перерахування коштів.
2.5. Банк протягом двох робочих днів після укладення генерального договору повідомляє Операційне управління про рахунок, на який зараховуються кошти від погашення депозитних сертифікатів, та процентні доходи.
2.6. Умови випуску, максимальна або мінімальна сума заявки від банку, номінальна вартість депозитного сертифіката, строк, на який розміщується депозитний сертифікат, визначаються залежно від ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку в період оголошення про проведення аукціону, та з урахуванням перспектив її розвитку і доводяться до відома банків.
2.7. Процентний дохід за депозитним сертифікатом розраховується виходячи з номінальної вартості депозитного сертифіката, процентної ставки, бази нарахування та строку розміщення депозитного сертифіката, зазначених у повідомленні Національного банку.
Під час визначення строку, на який розміщується депозитний сертифікат, ураховуються таке:
у разі виконання умов розміщення депозитного сертифіката, передбачених у повідомленні, першим днем нарахування процентів уважається наступний день після випуску депозитного сертифіката, останнім - дата, яка передує даті погашення депозитного сертифіката;
за умови дострокового погашення депозитного сертифіката першим днем нарахування процентів уважається наступний день після випуску депозитного сертифіката, останнім - дата, яка передує даті дострокового погашення депозитного сертифіката.
У разі залучення коштів строком на один робочий день (депозити овернайт) розрахунковим періодом для нарахування процентних витрат є період фактичного залучення коштів.
( Пункт 2.7 глави 2 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
Банки мають перерахувати кошти в день проведення аукціону до часу, що зазначений у повідомленні Національного банку.
2.8. Депозитні сертифікати мають право обігу на відкритому ринку лише серед банків, а також можуть використовуватися як застава на міжбанківському кредитному ринку.
За умови укладення угоди про купівлю депозитних сертифікатів на міжбанківському ринку банк-покупець повідомляє Операційному управлінню номер рахунку, на який зараховуються кошти від погашення сертифікатів.
( Абзац другий пункту 2.8 Глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 102 від 31.03.2005 )
2.9. Бухгалтерський облік розміщених депозитних сертифікатів здійснюється в підсистемі обліку операцій з цінними паперами системи автоматизації банківських операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.
Глава 3. Проведення аукціонів з розміщення
депозитних сертифікатів та облік коштів
3.1. Національний банк з метою проведення аукціону з розміщення депозитних сертифікатів надсилає повідомлення (додаток 30) банкам з визначенням або загального обсягу залучення коштів від банків, або процентної плати за них або без визначення таких параметрів.
( Пункт 3.1 Глави 3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 102 від 31.03.2005 )
3.2. Місце проведення аукціонів з розміщення депозитних сертифікатів - Департамент монетарної політики.
3.3. Для участі в аукціоні з розміщення депозитних сертифікатів банк після його оголошення подає Департаменту монетарної політики за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення "Депозитний сертифікат" заявку (додаток 31), у якій зазначаються:
кількість депозитних сертифікатів для придбання;
сума коштів, запропонованих банком для придбання;
строк розміщення депозитних сертифікатів;
процентна ставка, за якою банк погоджується розмістити кошти.
3.4. Банки, які бажають придбати депозитні сертифікати, подають Національному банку заявку на участь в аукціоні до зазначеного в повідомленні часу в день проведення аукціону.
3.5. Прийняття заявок від банків на участь в аукціоні, їх розгляд і надсилання банкам повідомлень про результати аукціону здійснює Департамент монетарної політики в день проведення аукціону.
3.6. У разі проведення аукціону з оголошенням загального обсягу коштів, що залучаються Національним банком, без визначення ціни залучення банки самостійно пропонують суму та процентну ставку, за якою вони погоджуються вкласти кошти в депозитний сертифікат.
На підставі заявок, що надійшли від банків, а також ураховуючи оперативний моніторинг процентних ставок на міжбанківському ринку, Національний банк самостійно визначає прийнятну для залучення коштів процентну ставку і здійснює розміщення депозитних сертифікатів у межах оголошеного обсягу на цей аукціон, починаючи з найменшої процентної ставки.
Якщо оголошений обсяг залучення коштів менший, ніж сума заявок банків з однаковою процентною ставкою, то розміщення депозитних сертифікатів здійснюється пропорційно між цими банками.
3.7. Результати аукціону повідомляються Операційному управлінню, територіальним управлінням та банкам - учасникам аукціону (додатки 32, 33).
3.8. Банк у день отримання повідомлення від Департаменту монетарної політики про задоволення заявки на придбання депозитних сертифікатів перераховує відповідну суму коштів на транзитний рахунок в Операційному управлінні.
3.9. Право власності банку на депозитний сертифікат виникає з часу зарахування оплаченої кількості депозитних сертифікатів на рахунки власників у системі кількісного обліку СЕРТИФ (додаток 34).
Підтвердженням права власності на депозитний сертифікат є виписка з рахунку банку в системі кількісного обліку СЕРТИФ (додаток 35), яку Національний банк надає власнику депозитного сертифіката.
3.10. Операційне управління на підставі повідомлення (додаток 32) про результати аукціону з розміщення депозитних сертифікатів подає до системи обліку операцій з цінними паперами системи автоматизації банківських операцій реквізити угод з розміщення депозитних сертифікатів.
3.11. Облік проведення банками операцій з депозитними сертифікатами на міжбанківському ринку проводиться в системі кількісного обліку СЕРТИФ.
3.12. Нарахування процентних витрат за депозитними сертифікатами відповідно до умов їх емісії здійснюється Операційним управлінням не рідше одного разу на місяць.
3.13. Нарахування процентів за депозитними сертифікатами, які погашаються до звітної дати, що належить до звітного місяця, здійснюється на дату погашення цих депозитних сертифікатів.
Глава 4. Порядок погашення депозитних сертифікатів
4.1. Погашення депозитних сертифікатів здійснюється Національним банком у безготівковій формі шляхом перерахування на кореспондентський рахунок банку номінальної вартості депозитного сертифіката та процентного доходу за ним на дату погашення відповідно до строків та умов, передбачених випуском депозитних сертифікатів.
4.2. На початку дня погашення депозитних сертифікатів у системі кількісного обліку СЕРТИФ формується та передається Операційному управлінню реєстр власників депозитних сертифікатів, який містить такі реквізити:
код банку-власника;
номер рахунку банку в системі кількісного обліку СЕРТИФ;
коди випуску депозитних сертифікатів;
кількість депозитних сертифікатів;
номінальну вартість сертифікатів та процентів за ними.
Якщо дата погашення депозитних сертифікатів припадає на неробочий день, то операції здійснюються наступного робочого дня.
У день погашення депозитних сертифікатів відповідно до реєстру їх власників у системі кількісного обліку СЕРТИФ перереєстрація прав власності, блокування та розблокування депозитних сертифікатів не проводиться і здійснюється така проводка:
дебет рахунку 5831 банку;
кредит рахунку 9999 банку.
4.3. У разі суттєвої зміни ситуації на грошово-кредитному ринку рішення про дострокове погашення депозитних сертифікатів приймає посадова особа, яка згідно з наказом Національного банку про розподіл функціональних обов'язків здійснює загальне керівництво та контролює діяльність підрозділів, що пов'язана з регулюванням грошово-кредитного ринку. Національний банк інформує про це банки - власників депозитних сертифікатів.
( Пункт 4.3 Глави 4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 102 від 31.03.2005 )
4.4. Сплата суми процентного доходу власникам депозитних сертифікатів здійснюється Операційним управлінням одночасно з погашенням депозитних сертифікатів на підставі реєстру власників депозитних сертифікатів.
Розділ V. Проведення операцій з купівлі (продажу) державних цінних паперів на відкритому ринку
Глава 1. Порядок здійснення операцій з купівлі
(продажу) державних цінних паперів на торгах, які проводяться організаторами торгівлі цінними паперами
1.1. Операції з купівлі (продажу) державних цінних паперів можуть здійснюватися Національним банком шляхом участі в торгах, які проводяться організаторами торгівлі цінними паперами, що офіційно зареєстровані відповідно до законодавства України (далі - організатори торгівлі), згідно з установленими ними правилами.
1.2. У разі потреби здійснити операції з купівлі (продажу) державних цінних паперів Національний банк готує заявку із зазначенням основних параметрів щодо купівлі або продажу. Копія заявки на продаж передається до депозитарію державних цінних паперів Національного банку для блокування державних цінних паперів на відповідних рахунках депозитарного обліку в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.
1.3. Заявка до початку торгів надсилається до організаторів торгівлі державними цінними паперами.
1.4. Протягом операційного дня організаторів торгівлі Департамент монетарної політики може змінювати свої заявки з купівлі (продажу) державних цінних паперів.
1.5. Угода про купівлю (продаж) державних цінних паперів уважається виконаною за умови проведення грошових розрахунків за нею в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.
Глава 2. Порядок здійснення операцій з купівлі
(продажу) державних цінних паперів на позабіржовому ринку
2.1. З метою підтримання ліквідності банків і регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк може здійснювати операції з купівлі (продажу) державних цінних паперів на позабіржовому ринку. Ініціатором такої операції, як правило, є сторона, яка зацікавлена в терміновому проведенні операції з купівлі (продажу) таких цінних паперів.
2.2. У разі звернення банку до Національного банку про здійснення операції з купівлі (продажу) державних цінних паперів Національний банк, виходячи зі стану грошово-кредитного ринку, приймає рішення щодо можливості проведення такої операції.
2.3. У разі прийняття позитивного рішення про проведення такої операції та укладення відповідної угоди грошові розрахунки та поставка державних цінних паперів здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.
Глава 3. Порядок двостороннього котирування
Національним банком державних цінних паперів
3.1. Національний банк з метою регулювання грошово-кредитного ринку може проводити з банками операції з державними цінними паперами (далі - реструктуризовані боргові зобов'язання Уряду), що є в портфелі Національного банку, з обов'язковою гарантією їх викупу у власників у будь-який час.
3.2. З метою використання реструктуризованих боргових зобов'язань Уряду як фінансового інструменту Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку виставляє на продаж реструктуризовані боргові зобов'язання Уряду відповідних кодів випуску з установленням ціни обов'язкового їх викупу кожного наступного дня до часу їх обігу поза Національним банком.
3.3. Грошові розрахунки та поставка державних цінних паперів за операціями Національного банку з двостороннього котирування державних цінних паперів здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.
Розділ VI. Відповідальність
1.1. Відповідальність за повернення кредиту рефінансування (овернайт, кредитів, що надані через тендер Національного банку, стабілізаційного кредиту) і процентів за користування ним у зазначений у кредитному договорі (генеральному кредитному договорі) строк покладається на банк (банк, який надав гарантію, банк, який надав вексель).
1.2. Контроль за своєчасним поверненням кредитів овернайт, кредитів, що надані через тендер Національного банку, стабілізаційного кредиту та процентів за користування ними, а також за виконанням усіх умов кредитного договору (генерального кредитного договору) та договору застави покладається на відповідне територіальне управління.
( Пункт 1.2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 102 від 31.03.2005 )
1.3. Якщо банк не повертає кошти, які були надані шляхом надання кредиту рефінансування (овернайт, кредитів, що надані через тендер Національного банку, стабілізаційного кредиту), у строки, що передбачені договором, тобто прострочує виконання зобов'язання, то Національний банк відповідно до законодавства України та з урахуванням строку погашення державних цінних паперів, облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, урахованих векселів, подвійних складських свідоцтв або іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю має право:
здійснити безспірне списання заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до укладеного кредитного договору, керуючись статтею 73 Закону України "Про Національний банк України". У разі неможливості стягнення заборгованості за наданим кредитом і процентів за його користування повністю або частково з кореспондентського рахунку банку в день закінчення строку дії договору Національний банк наступного дня відносить цю заборгованість на рахунок прострочених кредитів і нараховує пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості до часу появи на кореспондентському рахунку банку відповідної для списання суми коштів.
1.4. Якщо через відсутність коштів на кореспондентському рахунку неможливо стягнути суму заборгованості, то протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право реалізувати предмет застави, а саме:
