Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України

Стаття 1. Пункт "а" передбачає стани після перенесених тяжких гострих форм інфекційних захворювань, їх ускладнень, а також хронічні рецидивні форми цих захворювань, які важко піддаються лікуванню. До цього пункту належать: стани після тяжких форм вірусного гепатиту "А", "В", "С", черевного тифу, паратифу, лептоспірозу, дифтерії, малярії, гнійного менінгіту, інших інфекційних та паразитарних захворювань, їх ускладнення, незалежно від вираження гострого періоду (кишкова перфорація, кровотеча, міокардит, поліневропатія, парапневмонічний плеврит та інші). Наслідки цих захворювань слід розглядати за відповідними статтями Розкладу хвороб.

При важкій формі вірусного гепатиту в розпалі хвороби спостерігаються різко виражені симптоми інтоксикації, можуть бути ознаки геморагічного і набряково-асцитного синдромів, білірубінемія 170 і більше ммоль/л, протромбіновий індекс менше 60%, холестерин крові 2,6 ммоль/л та менше, тривалість жовтяничного періоду більше 4 тижнів.

Кандидати на службу, які перенесли гостру форму бруцельозу, можуть бути визнані придатними до служби не раніше ніж через рік після одужання.

При рецидиві бруцельозу кандидати на службу, особи рядового й начальницького складу оглядаються за пунктом "а". За наявності ускладнень з боку органів та систем (артрити, неврити з порушенням функцій, що не піддаються лікуванню) огляд проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб. Наявність позитивних серологічних або алергологічних реакцій (Райта-Хеддельсона, Бюрне) без клінічних проявів бруцельозу не може бути підставою для постанови про непридатність до служби.

При стійких бактеріоносіях черевного тифу, паратифів, а також дизентерії кандидати на службу визнаються не придатними до служби в органах внутрішніх справ.

Щодо осіб рядового й начальницького складу, у яких черевний тиф закінчивася одужанням, виноситься постанова про потребу відпустки за станом здоров'я. Надалі вони підлягають періодичному бактеріологічному контролю.

Кандидати на службу, особи рядового й начальницького складу з клінічними ознаками хронічного токсоплазмозу (субфебрилітет, лімфаденопатія, збільшення печінки, увеїти та хоріоретиніти, кальцифікати в мозку та м'язах), підтвердженого реакцією зв'язування комплементу з токсоплазмовим антигеном та внутрішньошкірною алергічною пробою з токсоплазміном, підлягають огляду за пунктом "а".

Кандидати на службу з хронічною дизентерією підлягають стаціонарному лікуванню. Особи рядового й начальницького складу з хронічною формою дизентерії, а також бактеріоносії за пунктом "б" можуть бути визнані придатними до служби з урахуванням їх стану здоров'я і можливості використання в умовах, які забезпечують епідемічну безпеку. У разі інших гострих і хронічних інфекційних і паразитарних хвороб (ехінококоз, трихоцефальоз, токсоплазмоз, геморагічні горячки тощо) придатність кандидатів на службу вирішується після закінчення лікування залежно від стану функції органів і систем.

Носіння антигенів вірусного гепатиту "В" або "С" є основою для ретельного обстеження з метою виключення хронічного захворювання печінки, експертне рішення приймається після обстеження в стаціонарі. За наслідками інфекційно-вірусних та паразитарних захворювань, за відсутності уражень органів та систем після стаціонарного обстеження кандидати на службу, особи рядового й начальницького складу оглядаються на підставі статті 1 "б".

Кандидати на службу і ті, хто вступає до навчальних закладів МВС, які перенесли вірусний гепатит, за відсутності в них порушень функцій печінки і шлунково-кишкового тракту, визнаються придатними до служби, але не раніше дванадцяти місяців після закінчення стаціонарного лікування, а ті, хто переніс черевний тиф чи паратифи, - не раніше шести місяців.

До пункту "в" належать стани після перенесених гострих інфекційних, паразитарних захворювань за наявності тимчасових функціональних розладів, коли після завершення стаціонарного лікування у хворих залишаються: загальна астенізація, занепад сил, розлади харчування. Постанову про потребу відпустки за станом здоров'я можна винести тільки в окремих випадках тяжкого й ускладненого перебігу хвороби, коли для оцінки стійкості залишкових розладів і повного відновлення працездатності особи, що проходить медичний огляд, потрібен час не більше одного місяця.

При постінфекційних ураженнях нервової системи, органів і систем з порушенням їх функції медичний огляд здійснюється за відповідними статтями Розкладу хвороб.

Критерієм санації ліквору при менінгококовому менінгіті є зменшення цитозу нижче 100 клітин при кількості лімфоцитів 75 % і більше.

Кандидатам на службу, які перенесли менінгококову інфекцію, освідчення проводиться не раніше дванадцяти місяців, рішення про придатність до служби вирішується залежно від вираження та стійкості порушення функцій нервової системи. За відсутності резидуальних явищ огляд проводиться за пунктом "г" відповідно до статті 21 Розкладу хвороб.

Водолази, які перенесли вірусний гепатит, черевний тиф та паратифи середнього ступеня тяжкості, визнаються не придатними до водолазних робіт, а легкого ступеня тяжкості - переоглядаються через 3 - 6 місяців. За відсутності при переогляді функціональних порушень печінки та шлунково-кишкового тракту вони визнаються придатними до водолазних робіт на глибині до 60 метрів. При цьому водолази-глибоководники можуть бути придатними до водолазних робіт із зануренням на глибину понад 60 метрів не раніше ніж через рік після закінчення лікування.

Водолази з осіб рядового й начальницького складу, які перенесли вірусний гепатит "А", "В", "С" тяжкої форми, визнаються не придатними до водолазних робіт із переоглядом через 12 місяців. Після повторного огляду при нормальній функції печінки та шлунково-кишкового тракту вони можуть бути визнані придатними до водолазних робіт на глибині до 60 метрів.

Кандидати на службу, які перенесли вірусний гепатит "А", "В", "С", черевний тиф та паратифи середньої та легкої форм тяжкості, визнаються не придатними до навчання за водолазною спеціальністю.

Щодо осіб рядового й начальницького складу, які перенесли вірусний гепатит з повним клінічним одужанням і відновленням функції печінки, виноситься постанова про потребу відпустки за станом здоров'я.

Стаття 2. До пункту "а" належать: усі форми туберкульозу легень та плеври із прогресуючим перебігом, наявністю розпаду (каверни) та стійким виділенням мікобактерій або без нього; рубцеві зміни легень та плеври із зміщенням легень та міжстіння, розладом їх функцій та з вираженим порушенням функції зовнішнього дихання; фістульозна форма туберкульозного бронхоаденіту та туберкульозне ураження бронхів із виділенням мікобактерій; бронхіальні, бронхоплевральні нориці після хірургічного лікування, установлені при бронхологічному або рентгенологічному дослідженні.

До осіб, у яких діагностовано генералізований туберкульоз із багатоваріантним перебігом, сукупним ураженням різних органів і систем (легень, плеври, периферичних лімфатичних залоз, мозкових оболонок, очеревини, кишечника, сечостатевих органів, кісток і суглобів, очей, шкіри тощо), незалежно від результатів лікування хвороби, застосовується пункт "а" ст.2 або ст.3 Розкладу хвороб. В окремих випадках особи рядового й начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, при позитивних наслідках лікування і відсутності порушень функцій органів і систем, можуть за пунктом "в" ст.2 або ст. 3 Розкладу хвороб визнаватися придатними до військової служби.

До пункту "б" належать усі встановлені в результаті стаціонарного обстеження форми активного туберкульозу легень, плеври та внутрішньогрудних лімфатичних залоз без виділення мікобактерій та без розпаду, з помірно вираженими клінічними симптомами чи без них, за неефективного лікуванні або відмови від його продовження, при трансформації каверн у тонкостінні кістоподібні дреновані порожнини (загоєння каверн за відкритим типом), а також наслідки радикального лікування з помірним порушенням функції зовнішнього дихання.

До пункту "в" належать усі форми туберкульозу легень, внутрішньогрудних лімфовузлів та плеври, коли в результаті тривалого, не менше 3 місяців, госпітального та санаторного лікування інфільтративні зміни переважно зникли, порожнини розпаду зарубцювалися і виділення мікобактерій закінчилося. За цим самим пунктом оглядаються особи із залишковими змінами в найближчі 3 роки після клінічного вилікування туберкульозу, з неактивними комбінованими змінами в межах 3 і більше сегментів; з наслідками хірургічного лікування при незначному порушенні або без порушення функції зовнішнього дихання, а також особи із залишковими змінами після перенесеного ексудативного плевриту. Діагноз ексудативного плевриту та інших серозитів туберкульозної етіології має бути підтверджений методами бронхологічного, цитологічного, імунологічного, мікробіологічного досліджень, а у певних випадках і пункційною біопсією. Туберкульозна етіологія сухих плевритів повинна бути доведена методами туберкуліно- та імунодіагностики, пробним лікуванням та динамікою лабораторних досліджень.

Медичний огляд у ВЛК осіб, які перенесли туберкульозний плеврит понад три роки тому, здійснюється за ст. 48 Розкладу хвороб залежно від ступеня порушення функції органів дихання.

За пунктами "а", "б", "в" особи рядового й начальницького складу після стаціонарного лікування можуть бути направлені для продовження лікування до спеціалізованих санаторіїв. Придатність до служби вирішується залежно від результатів лікування, термін якого, ураховуючи госпітальний та санаторний періоди, має бути не менше трьох місяців.

До пункту "г" належать: неактивний туберкульоз із стійкими рентгенологічними змінами в легенях у вигляді кальцинатів, тяжів, шварт, плевральних нашарувань, а також залишкових явищ після успішного антибактеріального лікування (в осіб рядового й начальницького складу - після сементарних резекцій, діатермокоагуляцій каверни) без клінічних проявів хвороби протягом останніх трьох років. Кандидати на службу й особи рядового й начальницького складу з указаними змінами непридатні для проходження служби за кордоном. Після стаціонарного обстеження, у разі відсутності даних на туберкульоз, вони придатні до служби та вступу у вищі навчальні заклади (далі - ВНЗ).

При медичному огляді кандидатів на службу в протитуберкульозні установи виконання покарань (далі - УВП) і осіб рядового й начальницького складу, у разі переміщення для проходження служби в цих установах, проводиться обов'язкова туберкулінодіагностика. При негативній реакції Манту кандидати на службу й особи рядового й начальницького складу мають бути вакциновані (БЦЖ) і тільки за наявності післявакцинальної алергії можуть бути прийняті на службу в ці заклади.

Наявність поодиноких петрифікатів у легенях чи внутрішньогрудних лімфатичних залозах не є перешкодою для служби в органах внутрішніх справ, вступу на навчання чи направлення для проходження служби за кордоном. Кандидати на службу за наявності туберкулом визнаються не придатними для служби в органах внутрішніх справ навіть у разі стабілізації хвороби.

Направлення осіб рядового й начальницького складу, у яких відмічаються зміни, передбачені пунктом "г", у нетуберкульозні санаторії проводиться на загальних підставах, за медичними показаннями.

Повторний медичний огляд у ВЛК для медичної і професійної реабілітації осіб рядового й начальницького складу, які вилікувались від туберкульозу легень, здійснюється після обстеження в туберкульозних стаціонарах, але не раніше ніж через три роки після клінічного вилікування.

Стаття 3. До пункту "а" належать:

- туберкульозний менінгіт, активний прогресуючий туберкульоз хребта, трубчастих кісток і суглобів з розладами нервової системи у вигляді значних паралічів і парезів, натічними абсцесами чи норицями;

- туберкульоз сечостатевих органів та інших позагрудних локалізацій з розпадом чи бациловиділенням, множинною локалізацією;

- туберкульоз очей з прогресуючим зниженням зору;

- розповсюджені і спотворювальні форми туберкульозу шкіри;

- прогресуючий туберкульоз очеревини і внутрішньочеревних лімфатичних залоз шлунка, кишечнику, печінки, селезінки, ЛОР-органів;

- метатуберкульозний нефросклероз;

- залишкові зміни і наслідки перенесеного туберкульозу сечостатевої системи, стан після видалення нирки та іншого хірургічного лікування нирок і сечовивідних шляхів, який супроводжується хронічною нирковою недостатністю другої-третьої стадії, рубцевими змінами сечового міхура зі значними розладами сечовипускання, стан після двосторонньої кастрації внаслідок туберкульозу.

До пункту "б" належить активний обмежений туберкульоз хребта, кісток і суглобів, сечостатевих органів та інших позагрудних локалізацій в стадії згасання без натічників і нориць; залишкові зміни чи наслідки перенесеного туберкульозу органів сечової системи, стани після хірургічного лікування туберкульозу нирок і сечовивідних шляхів із хронічною нирковою недостатністю першої стадії чи помірними розладами сечовипускання, стан після хірургічного лікування інших органів з помірними розладами функції.

До пункту "в" належить активний згасаючий туберкульоз позагрудної локалізації після закінчення основного курсу специфічної терапії протягом 3-5 років.

До пункту "г" належить туберкульоз позагрудних локалізацій після клінічного вилікування (через 3 роки, а туберкульоз хребта, трубчастих кісток та суглобів - через 5 років).

Діагноз туберкульозу позагрудної локалізації повинен бути підтверджений цитологічними, гістологічними, імунологічними, мікробіологічними та іншими методами. Лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз проводиться тривало, не менш 9 - 12 місяців (сечостатевої системи не менше 4 - 6 місяців).

Направлення в туберкульозний санаторій та на медичний огляд у ВЛК проводиться за тими самими показаннями, що й хворим з легеневим туберкульозом.

Переогляд з метою медичної та професійної реабілітації офіцерів, вилікуваних від туберкульозу позагрудних локалізацій, проводиться після стаціонарного обстеження у фтизіатричних відділеннях військових госпіталів (вилікуваних від туберкульозу сечостатевої системи в Алупкинському військовому клінічному санаторії), але не раніше 3 років (для туберкульозу хребта, великих кісток та суглобів - 5-ти років) після завершення основного курсу лікування.

Стаття 4. У разі встановлення діагнозу лепри особи рядового й начальницького складу визнаються непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку. Особи, які відповідним органом охорони здоров'я зареєстровані як хворі на лепру, визнаються непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку.