Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України

Експертна постанова про кандидатів на службу в органи внутрішніх справ і осіб рядового і начальницького складу, які проходять огляд за графами I і III, виноситься з урахуванням гостроти зору з корекцією, при огляді за графою II - без корекції. При визначенні придатності до військової служби враховується гострота зору з корекцією будь-якими лінзами, у тому числі і комбінованими.

При корекції звичайними сферичними лінзами за анізометропії гострота зору враховується з корекцією, що практично переноситься, з різницею в силі лінз для обох очей не більше 3,0 Д.

Гострота зору в кандидатів на службу, осіб, які вступають до навчальних закладів МВС України, та осіб рядового і начальницького складу, що користуються контактними лінзами, при огляді визначається з корекцією пробними окулярними лінзами. Ці особи повинні мати звичайні окуляри, гострота зору з якими дає змогу забезпечити виконання службових обов'язків.

Експертна постанова щодо осіб рядового і начальницького складу при звільненні з органів внутрішніх справ виноситься за всіма графами Розкладу хвороб з урахуванням гостроти зору з корекцією відповідно до пунктів статей 30 та 31.

За цими самими статтями виносяться постанови при астигматизмі, який супроводжується значним зниженням зору.

При стійкому спазмі, парезі або паралічі акомодації необхідне обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутрішніх або інших органів, то постанова приймається за основним захворюванням.

При спазмі, парезі акомодації на одному або обох очах після невдалого стаціонарного лікування придатність оглянутих до військової служби за всіма графами Розкладу хвороб визначається індивідуально залежно від гостроти зору та ступеня аномалії рефракції з урахуванням вимог статей 30 та 31.

Стаття 32. До цієї статті належать тимчасові стани після перенесених гострих захворювань ока та його придаткового апарату, а також після травм і оперативних втручань.

При захворюваннях, які не потребують тривалого стаціонарного лікування хворого і не викликають розладів функцій ока, кандидати на службу в органах внутрішніх справ не придатні до вилікування.

Стаття 33. Особи, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового проходу, вушної раковини, привушної області, за відсутності ефекту від лікування в стаціонарних умовах, оглядаються за статтями 67 "б", 67 "в" Розкладу хвороб.

Стаття 34. До пункту "а" належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха з неповною епідермізацією операційної порожнини за наявності в ній гною, грануляцій або холестеатомоподібних мас, а також гнійні середні отити не тільки із зазначеними в цій статті ускладненнями, а й за несприятливого перебігу (загострення двічі на рік і більше, які супроводжуються втратою працездатності).

Кандидатам на службу слід пропонувати оперативне лікування. Особам рядового і начальницького складу, які перенесли радикальну чи реконструктивну операцію на середньому вусі з добрими наслідками, надається відпустка за станом здоров'я або короткочасне звільнення для амбулаторного лікування за статтею 37 Розкладу хвороб.

Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації післяопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом "в" цієї статті.

Кандидати на службу із сухою перфорацією барабанної перетинки визнаються не придатними до служби на посадах, які потребують значної напруги слухового апарату, а також на посадах, які пов'язані з несенням патрульно-постової служби на відкритому повітрі.

Рубці на місці колишніх перфорацій і обвапнування барабанної перетинки без порушення барофункції та її рухомості, без зниження гостроти слуху не дають підстав для використання цієї статті.

Особи рядового й начальницького складу із зазначеними в статті 34 Розкладу хвороб формами хронічного гнійного отиту при незначних порушеннях слухової функції (підтверджених аудіологічним обстеженням) і відсутності уражень вестибулярного апарату в окремих випадках, у порядку індивідуальної оцінки, можуть визнаватися придатними до військової служби.

Стаття 35. До пункту "а" належать різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру, напади яких спостерігалися при стаціонарному обстеженні або підтверджені спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом.

До пункту "б" належать випадки меньєроподібних захворювань, напади яких перебігають короткочасно, з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не мають значного впливу на виконання службових обов'язків.

До пункту "в" належать випадки різко підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів вестибулярних розладів і захворювань інших органів.

До пункту "в" цієї статті належать також нестійкі, рідко рецидивні, помірно виражені вестибулярно-вегетативні порушення, які виявляються нападоподібними запамороченнями, що супроводжуються деякими розладами рівноваги в спокої або русі, нудотою, незначним підвищенням потовиділення, побліднінням або почервонінням обличчя, якщо ці напади спостерігаються не частіше 2-3 разів на рік і є короткотривалими (декілька хвилин).

Постанова про придатність чи непридатність до військової служби осіб, яким за характером роботи ставляться підвищені вимоги до вестибулярного апарату, грунтується на результатах експериментального обстеження (при цьому проводиться обов'язкове дослідження вестибулярно-вегетативної чутливості). Здійснюється глибоке всебічне обстеження цієї особи, оскільки вегетативні рефлекси можуть виходити не тільки з вушного лабіринту, а й з інших органів. Результати вестибулометрії слід оцінювати разом з невропатологом. При підозрі на тимчасовий характер вестибулярних розладів, що може бути при перевтомі, інтоксикації, гострих захворюваннях тощо, необхідне всебічне, при потребі, стаціонарне обстеження і лікування.

При медичному огляді ВЛК кандидатів на службу на посади, пов'язані з частими поїздками на автомототранспорті, авіатранспорті, а також усіх кандидатів до вступу в навчальні заклади МВС України здійснюється обов'язкове дослідження вестибулярного апарату.

Стаття 36. Стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота мають бути підтверджені лікувально-профілактичними закладами, установами або навчальними закладами для глухонімих.

Для визначення пониження слуху необхідні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, повторні спеціальні дослідження розмовною та шепітною мовами, камертонами і тональною, пороговою аудіометрією з обов'язковим визначенням барофункції вух.

Одноразове дослідження слуху особи, яку оглядають, недостатнє для порівняння правильності та однорідності показань. Якщо є підозра на повну глухоту на одне чи обидва вуха, то використовують методи об'єктивного визначення глухоти.

При визначенні придатності кандидатів на службу на посади, передбачені гр. III, за п. "в" цієї статті сприйняття шепітної мови повинно бути на відстані не менше 1,0 м на одне вухо та більше 4,0 м на друге, або не менше 3,0 м на обидва вуха. У цих випадках придатність до служби визначається індивідуально. Кандидати на службу за гр. I та II п. "в" визнаються непридатними за наявності стійкого зниження гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 4,0 м на обидва вуха або менше 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо. Кандидати на навчання у ВНЗ із цивільної молоді та військовослужбовці строкової служби визнаються не придатними до вступу на навчання при зниженні гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 6,0 м на обидва вуха. Для осіб рядового та начальницького складу, що вступають до ВНЗ, гострота слуху має бути не менше 4,0 м на обидва вуха або 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.

Під час індивідуальної оцінки придатності до військової служби враховуються конкретні умови праці рядового і начальницького складу, характеристика командування та дані функціонального дослідження слуху шляхом перевірки чутливості через навушники з використанням електроакустичних засобів зв'язку (телефони, радіозв'язок).

Після операцій, що поліпшують слух, особам рядового та начальницького складу згідно зі статтею 37 Розкладу хвороб надається відпустка за станом здоров'я. Після закінчення відпустки придатність осіб до військової служби визначається залежно від результатів лікування за пунктами "а", "б" або "в" цієї статті.

Кандидати на посади, які потребують значного напруження слухового апарату, а також на посади, пов'язані з несенням патрульно-постової служби, не придатні до служби в органах внутрішніх справ навіть при підозрі на повну глухоту на одне вухо. Кандидати на службу на посаду водолаза, водолазного спеціаліста або особи, що проходять службу за цією спеціальністю, повинні мати слух на шепітну мову не менше 6,0 м на обидва вуха.

Стаття 37. Постанова про надання відпустки за станом здоров'я після перенесених захворювань, травм, операцій може бути прийнята після закінчення стаціонарного лікування залежно від загального стану здоров'я і за умови, що спеціальне лікування закінчене, але для повного відновлення працездатності хворого необхідний термін не менше одного місяця.

Стаття 38. До пункту "а", крім захворювань серцево-судинної системи із порушенням загального кровообігу 3 стадії, належать:

- коарктація аорти і стани після її оперативного лікування, наявність штучного клапана серця чи гирла аорти; стани після мітральної комісуротомії, аорто-коронарного шунтування;

- аортальні пороки серця;

- ізольований стеноз атріовентрикулярного отвору;

- комбіновані і поєднані набуті пороки серця незалежно від ступеня розладу гемодинаміки;

- значна за площею облітерація перикарду;

- рецидивний ексудативний перикардит;

- септичний ендокардит;

- зворотний, часто рецидивний ендокардит, міокардит, перикардит;

- застійна і констриктивна кардіоміопатія;

- поєднання порушення загального кровообігу другої стадії і коронарного кровообігу другого ступеня;

- наслідки оперативних втручань на клапанному апараті серця (стосовно осіб рядового й начальницького складу, які досягли граничного віку перебування на військовій службі).

До осіб із розладами ритму і провідності при різних хворобах серцево-судинної системи застосовується пункт "а", "б" чи "в" відповідних статей Розкладу хвороб залежно від стадії недостатності загального або ступеня недостатності коронарного кровообігу. Ураховується частота виникнення порушень ритму. До пункту "а" цієї статті належать окремі стійкі, які не піддаються лікуванню, форми порушень ритму серця та провідності (повна атріовентрикулярна блокада, пароксизмальна тахікардія, пароксизми миготливої аритмії до 5-6 разів на рік, часті політопні шлуночкові екстрасистоли).

До осіб рядового й начальницького складу із штучним водієм ритму серця застосовується пункт "а" чи "б" залежно від стадії порушення загального кровообігу. В окремих випадках особи рядового й начальницького складу, які не досягли встановленого для них Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом віку, при збереженні працездатності після імплантації штучного водія ритму згідно з пунктом "б" можуть бути визнані обмежено придатними до військової служби.

Пункт "б" передбачає захворювання серця з недостатністю загального кровообігу другої стадії.

Кандидати на службу з ізольованими набутими пороками серця (за винятком зазначених у пункті "а" цієї статті) при розладах гемодинаміки чи відсутності цих розладів визнаються не придатними до служби в органах внутрішніх справ згідно з пунктом "б" чи "в" цієї статті.

До пункту "в" належать захворювання серця і судин з недостатністю загального кровообігу першої стадії, активний ревматизм після завершення стаціонарного обстеження і лікування.

До цього самого пункту належить первинний пролапс мітрального та інших клапанів серця, які супроводжуються порушенням ритму серця і провідності, недостатністю загального кровообігу першої стадії, а також гіпертрофічна кардіоміопатія без недостатності кровообігу.

Недостатність кровообігу першої стадії повинна бути об'єктивізована гемодинамічними показниками. При цьому слід ураховувати, що в здорових людей можливе виявлення прихованої недостатності загального кровообігу, обумовленої недостатньою фізичною тренованістю і у зв'язку з цим низькою толерантністю до фізичних навантажень.

Пункт "г" включає стійко компенсовані наслідки захворювань м'язів серця, первинний пролапс мітрального й інших клапанів серця без гемодинамічних розладів, порушень ритму і провідності серця.

До кандидатів на службу з набутими ізольованими пороками серця при помірних розладах гемодинаміки застосовується пункт "б", при незначних розладах гемодинаміки або їх відсутності - пункт "в".

При діагностуванні вродженого пороку серця під час медичного огляду ВЛК застосовується стаття 86 Розкладу хвороб.

Після операцій у зв'язку з набутими пороками серця з позитивними віддаленими результатами кандидати на службу визнаються непридатними згідно з пунктом "в".

Пункт "г" застосовується також до осіб із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта при відсутності органічних змін у міокарді і супутньої тахіаритмії. Виявлена при ЕКГ-обстеженні неповна блокада правої ніжки пучка Гіса (за відсутності інших змін) не є перешкодою для служби в органах внутрішніх справ і вступу на навчання.

Стаття 39. До пункту "а" належить гіпертонічна хвороба третьої стадії, швидко прогресуюча (злоякісна) форма гіпертонічної хвороби, яка характеризується стійким підвищенням артеріального тиску на фоні гіпотензивної терапії, за наявності частих гіпертензивних кризів (3 і більше разів на рік) і при неможливості виконання службових обов'язків. Третя стадія гіпертонічної хвороби характеризується стабільно високим рівнем артеріального тиску, у першу чергу діастолічного - 210 - 230 мм рт.ст. та вище. В осіб, що перенесли інфаркт міокарда чи інсульт, показники артеріального тиску можуть бути і нижчими.

У клінічній картині переважають тяжкі судинні розлади, обумовлені атеросклеротичним ураженням судин серця, мозку, нирок і очного дна з розвитком малоповоротних змін (лівошлуночкова недостатність, інфаркт міокарда, інсульт, ангіоретинопатія 2-3 типу, зниження показників ниркового кровообігу і клубочкової фільтрації, гематурія, протеінурія) з різким порушенням функції органів і систем. Працездатність хворих різко знижена.

При медичному огляді ВЛК осіб рядового й начальницького складу із злоякісним гіпертензивним синдромом, обумовленим симптоматичною гіпертензією, необхідно застосовувати статті Розкладу хвороб щодо основного захворювання, а за відсутності ефекту чи неможливості здійснення радикального лікування також пункт "а" цієї статті.

Якщо гіпертонічна хвороба перебігає з ускладненнями, викликаючи порушення функції інших органів, при потребі, слід застосовувати й інші відповідні статті Розкладу хвороб.

До пункту "б" належить гіпертонічна хвороба другої стадії з кризовим перебігом зі стійко підвищеним артеріальним тиском, що не досягає нормальних цифр без здійснення патогенетично обумовленої постійної медикаментозної терапії. На цій стадії визначається гіпертрофія міокарда лівого шлуночка серця з ознаками його перевантаження гіпоксії чи ішемії, які виявляються методами досліджень із дозованим навантаженням. Поряд з кардіальними мають місце і церебральні розлади, динамічні порушення мозкового кровообігу з тимчасовими руховими, чутливими, мовними, мозочковими, вестибулярними та іншими проявами. Функція органів і систем порушена помірно, працездатність знижена.

До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба першої стадії, яка характеризується транзиторним підвищенням артеріального тиску до 160/95 мм рт ст. і вище під впливом будь-яких подразників. Відсутні об'єктивні прояви органічних змін міокарда, центральної нервової системи, виявляються минущі зміни судин очного дна.

При безкризовому перебігу гіпертонічної хвороби другої стадії, успішному лікуванні, збереженої працездатності осіб рядового й начальницького складу можливо застосування пункту "в" статті 39 залежно від віку і характеру служби.

У кожному випадку гіпертонічної хвороби необхідно проводити диференціальну діагностику із симптоматичними гіпертензіями.

До осіб із симптоматичними гіпертензіями (нирковою, ендокринною, гемодинамічною тощо) потрібно застосовувати статті Розкладу хвороб, що стосуються основного захворювання. Однак при стійкій і значній гіпертензії, незалежно від ступеня порушення функції органу чи системи, яка зумовила її розвиток, необхідно застосовувати також пункт "б" цієї статті.

При медичному огляді у ВЛК осіб рядового й начальницького складу діагноз повинен бути уточнений в стаціонарі чи цілеспрямованим амбулаторним обстеженням.

Стаття 40. До пункту "а" належать захворювання серця і судин:

стенокардія напруги 4-го функціонального класу або розлади загального кровообігу III ступеня;

аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфарктів міокарда;

поєднання стенокардії напруги 3-го функціонального класу і стенокардії спокою та порушення загального кровообігу II ступеня;

окремі стійкі форми порушення ритму та провідності серця (АВ-блокада 2, 3 ступенів, політопна шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія, постійна форма мерехтливої аритмії);

стани після імплантації штучного водія ритму, аорто-коронарного шунтування, балонної ангіопластики.

До пункту "б" належать: поєднання стенокардії напруги III функціонального класу та порушення загального кровообігу першої стадії, поєднання стенокардії другого функціонального класу та порушення загального кровообігу другої стадії; атеросклеротичного кардіосклерозу (постінфарктного) та порушення загального кровообігу другої стадії: стани після обмеженого інфаркту міокарда за наявності минущого порушення ритму серця та провідності, стійкої АВ-блокади I ступеня, повної блокади однієї із ніжок пучка Гіса.

До пункту "в" належать стенокардія напруги 1-2 функціонального класу, атеросклеротичний кардіосклероз або розлади загального кровообігу I ступеня.

Функціональні класи стенокардії напруги визначаються клінічно та підтверджуються за допомогою дозованого фізичного навантаження або фармакологічними пробами.

Характеристика функціональних класів:

1-й функціональний клас (ФК-1) - хворий добре витримує звичайні фізичні навантаження. Напади стенокардії з'являються тільки під час навантажень високої інтенсивності. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга більше 125 Вт;

2-й функціональний клас (ФК-2) - невелике обмеження фізичної активності. Напади стенокардії виникають під час ходи по рівному місцю на відстань більше 500 м, підйому по сходах більше ніж на один поверх.

Можливість виникнення нападу стенокардії збільшується під час ходи в холодну погоду, проти вітру, у разі емоційного збудження або в перші часи після пробудження. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга - 75-125 Вт;

3-й функціональний клас (ФК-3) - виражене обмеження звичайної фізичної активності. Напади стенокардії виникають під час ходи в нормальному темпі по рівному місцю на відстань 100-500 м, підйому на один поверх. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга - 50-75 Вт;

4-й функціональний клас (ФК-4) - напади стенокардії виникають у разі невеликих фізичних навантажень, ходи по рівному місцю на відстань менше 100 м. Характерне виникнення нападів стенокардії й у спокої. Однак рідкі напади стенокардії у спокої не є обов'язковою підставою для віднесення хворого до ФК-4. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга - менше 50 Вт.

Стаття 41. До пункту "а" належать: повторні інсульти незалежно від ступеня порушень функцій; тяжкі стійкі випадіння функції нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спинального кровообігу, а також при дисциркуляторній енцефалопатії 3 стадії (геміплегії, глибокі парези, розлади мови, пам'яті, мислення, явища паркінсонізму, епілептиформні припадки, порушення функцій тазових органів і т.п.); часті (3 рази на рік і більше) минущі порушення мозкового кровообігу, що підтверджуються медичними документами.

До пункту "б" належать: множинні артеріальні аневризми після їх виключення з кровообігу, артеріовенозні аневризми після емболізації, штучного тромбування або інтракраніального видалення; судинні ураження головного та спинного мозку із сприятливим перебігом і помірними вогнищевими випадіннями. До цього пункту належать також явища дисциркуляторної енцефалопатії 2 стадії при церебральному атеросклерозі (слабодухість, головний біль, запаморочення, порушення сну, зниження працездатності, порушення емоційно-вольової сфери за наявності окремих стійких органічних знаків з боку центральної нервової системи, чітка анізорефлексія, пірамідні симптоми та інші). Сюди саме належать минущі порушення мозкового кровообігу до 2 разів на рік, що підтверджуються медичними документами, у тому числі й стаціонарним лікуванням.

До пункту "в" належать: поодинокі артеріальні аневризми після внутрішньочерепного кліпування або виключення з кровообігу за допомогою балонізації або штучного тромбування; рідкі (не більше одного разу на рік) минущі розлади мозкового кровообігу, що супроводжуються нестійкими вогнищевими симптомами з боку центральної нервової системи (парез, парастезії, розлади мови, мозочкові явища), які утримуються не більше доби та минають без порушення функцій нервової системи. Цей пункт включає також початковий період атеросклерозу судин головного мозку, початкові прояви дисциркуляторної енцефалопатії I стадії у формі псевдоневротичного синдрому (емоційна нестійкість, подразливість, погіршення пам'яті, головний біль, запаморочення, розлад сну, шум у вухах та інші), а також різні форми мігрені з частими (3 та більше на рік) та довготривалими (доба і більше) нападами; наслідки порушень спинального кровообігу у вигляді нерізких розладів чутливості або легкого парезу кінцівок.

До курсантів навчальних закладів, крім випускного курсу, після перенесених первинних (нетравматичних) субарахноїдальних крововиливів при точно встановленому діагнозі застосовується пункт "а", а придатність осіб рядового і начальницького складу визначається індивідуально згідно з пунктом "б". При повторних субарахноїдальних крововиливах (незалежно від етіології) до осіб рядового і начальницького складу застосовується пункт "а" цієї статті.

У разі аневризм судин головного мозку, що є причиною порушення мозкового кровообігу, і за неможливості оперативного лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктом "а" незалежно від ступеня вираження залишкових явищ порушень мозкового кровообігу та функцій нервової системи.

Під час оцінювання придатності до служби осіб, оперованих з приводу аневризм судин головного мозку, інших судинних ураженнях головного та спинного мозку, ураховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. Після оперативного втручання особи, оглянуті за графами I, II, визнаються непридатними за пунктами "а" чи "б", а також відповідно до статті 76 Розкладу хвороб. Придатність до служби осіб, оглянутих за графою III, визначається індивідуально, ураховуючи думку керівництва, лікаря поліклініки, вік цієї особи тощо.

До пункту "г" належать вегетативно-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпатоадреналових кризів або синкопальних станів (прості та судомні знепритомнення - більше одного разу на місяць), які підтверджуються документально. Діагноз вегетативно-судинних розладів установлюється тільки в тих випадках, коли цілеспрямоване обстеження не виявило інших захворювань, що супроводжуються порушенням вегетативної нервової системи.

Особи з непритомностями (незалежно від їх частоти) не придатні до керування транспортними засобами, до роботи на висоті, біля рухомих механізмів, вогню та води. Стосовно кандидатів на службу ретельно вивчається медична документація за останні 5 років і виноситься постанова згідно з пунктом "г" тільки за наявності документальних підтверджень обстеження в зв'язку з випадками втрати свідомості, що були раніше.

Стаття 42. За показаннями особам рядового й начальницького складу пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього придатність до служби в органах внутрішніх справ визначається залежно від вираженості патологічного процесу.

До пункту "а" належать:

- артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин, облітеруючий атеросклероз, ендартеріїт, тромбангіїт та аортоартеріїт при декомпенсованих ішеміях кінцівок (гангренозно-некротична стадія);

- атеросклероз черевної аорти з частковою або повною облітерацією отвору її вісцеральних відгалужень, здухвинних артерій з різким порушенням функцій органів та дистального кровообігу;

- тромбоз воротної вени;

- часто рецидивний тромбофлебіт, флеботромбоз, посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венної недостатності 4 ступеня (недостатність клапанів глибоких, підшкірних та комунікантних вен, порушення прохідності глибоких вен з наявністю постійного набряку, гіперпігментації та стоншення шкіри, індурації, дерматиту або виразок);

- слоновість (лімфадема) 4 ступеня; ангіотрофоневрози 3 стадії (гангренозно-некротичної);

- стани після реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіцефальна артерії, порожниста вена) та периферійних судинах із незадовільними результатами лікування, прогресуючим перебігом захворювання та ішемії.

До пункту "б" належать:

- облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт та атеросклероз артерій нижніх кінцівок 2 стадії; посттромбофлебітична або варикозна хвороба з наявністю хронічної венної недостатності 3 ступеня (набряклість стоп та гомілок, яка не зникає повністю за час нічного відпочинку, свербіння, гіперпігментація, стоншення шкіри);

- слоновість 3 ступеня;

- ангіотрофоневроз 2 стадії з тривалим больовим синдромом, посинінням пальців та скутістю рухів на холоді після незадовільного повторного стаціонарного лікування;

- наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферійних судинах з помірним порушенням функції;

- варикозне розширення вен сім'яного канатика 3 ступеня (канатик нижче нижнього полюса атрофованого яєчка, наявний постійний больовий синдром, порушення сперматогенезу, протеїнурія, гематурія).

До пункту "в" належать:

- посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венної недостатності 2 ступеня (періодична набряклість стоп, гомілок після довготривалої ходи або стояння, яка зникає за час нічного або денного відпочинку);

- слоновість 2 ступеня;

- ангіотрофоневрози 1 стадії (печія, болі та збліднілість пальців протягом декількох годин, які виникають у разі переохолодження);

- облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок 1 стадії;

- варикозне розширення вен сім'яного канатика II ступеня.

До пункту "г" належать:

- варикозна хвороба нижніх кінцівок без ознак венної недостатності (1 ступеня);

- слоновість 1 ступеня (незначний набряк тилу стопи, що зменшується або зникає за час нічного або денного відпочинку);

- варикозне розширення вен сім'яного канатика 1 ступеня.

Після поранень та інших пошкоджень великих магістральних артерій з повним відновленням кровообігу та функції щодо оглянутих за графами I-II застосовується пункт "в", а за графою III - пункт "г". Діагноз захворювань та наслідків пошкоджень судин повинен бути підтверджений спеціальним лікувальним закладом, відображати стадію процесу та ступінь функціональних порушень.

Стаття 43. За наявності показань особам рядового та начальницького складу пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "а", "б" або "в" залежно від вираження вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2-3 рази на рік на лікуванні, з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу та запалення II - III ступенів або випадіння гемороїдальних вузлів, а також коли захворювання ускладнюється повторними кровотечами, що потребують стаціонарного лікування.

До пункту "б" належать такі форми геморою, коли консервативне або хірургічне лікування в стаціонарі дає позитивні результати.

Стаття 44. Для нейроциркуляторної дистонії (НЦД) - захворювання, в основі якого лежить загальний невроз з переважним порушенням судинного тонусу і регуляції серцевосудинної системи - характерний синдром вегетосудинних розладів з неадекватною реакцією артеріального тиску або серцевого ритму на які-небудь подразники. Необхідно у всіх випадках виключити вторинний характер нейроциркуляторної дистонії і уточнити основний діагноз. Рішення згідно зі статтею 44 приймається тільки тоді, коли прояви нейроциркуляторної дистонії є основними в клінічній картині захворювання, а стійкість і вираженість порушень визначаються після повторних оглядів.

Нейроциркуляторну дистонію гіпотензивного типу слід відрізняти від фізіологічної гіпотонії здорових людей, які не мають ніяких скарг, зберігають працездатність при показниках артеріального тиску 90/50-100/60 мм рт.ст. Такі особи визнаються придатними до служби без обмежень.

Діагноз нейроциркуляторної дистонії в осіб, що проходять медичний огляд у ВЛК, повинен бути підтверджений даними оглядів невропатолога, психіатра, кардіолога, а при потребі й інших лікарів і використанням необхідних методів дослідження. Для уточнення діагнозу нейроциркуляторної дистонії за гіпертензивним типом необхідне обстеження функції щитовидної залози, нирок.

До пункту "а" належать нейроциркуляторна дистонія:

- гіпотензивного типу зі стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт. ст. за наявності постійних скарг і стійких, різко виражених вегето-судинних розладів з порушенням серцевого ритму, які не піддаються лікуванню та значно знижують працездатність;

- гіпертензивного типу із лабільністю артеріального тиску, за наявності постійних скарг та стійких, різко виражених проявів вегетосудинного характеру, що не піддаються лікуванню та значно знижують працездатність;

- кардіального типу при наявності стійких кардіалгій, які супроводжуються вираженими вегетосудинними розладами, стійкими порушеннями ритму серця (синусова тахікардія, часті приступи пароксизмальної тахікардії, екстрасистолія).

До пункту "б" належить нейроциркуляторна дистонія будь-якого типу з помірно вираженими проявами, у тому числі минущими порушеннями ритму серця, що не знижують працездатність.

У разі екстрасистолії необхідне стаціонарне обстеження для виключення органічних змін. Рідкі поодинокі екстрасистоли покою та синусова аритмія функціонального характеру не є перешкодою до служби та вступу до навчальних закладів. При наявності аВ блокади необхідно проводити ехокардіограму, огляд кардіолога для виключення міокардитичного кардіосклерозу (ст.38).

У разі порушень серцевого ритму внаслідок органічних змін міокарда (запального, дистрофічного або іншого характеру) огляд проводиться за статтею 38 Розкладу хвороб.

Стаття 45. Передбачає стан після перенесеного активного ревматизму, інфекційно-токсичного, інфекційно-септичного або інфекційно-алергічного міокардитів, гострих форм ішемічної хвороби серця (затяжний приступ стенокардії з вогнищевою дистрофією міокарда, інфаркт міокарда, захворювання магістральних артерій та вен, стани після гострого порушення мозкового кровообігу), а також наслідки операцій на серці, коронарних та магістральних судинах з порушеннями функцій тимчасового характеру.

За цією статтею виноситься постанова про необхідність для осіб рядового та начальницького складу відпустки за станом здоров'я після гострого ревматизму, міокардитів неревматичної природи, а також гострих інфарктів міокарда, коли для закінчення реабілітаційного лікування і повного відновлення працездатності необхідний термін, що не перевищує одного місяця.

Після загострення хронічної ішемічної хвороби (затяжні напади стенокардії з вогнищевою дистрофією міокарда, минущі порушення ритму серця та провідності, минущі форми серцевої недостатності), електроімпульсної терапії при сприятливому уриванні аритмій серця, гіпертонічної хвороби (стани після гіпертонічних кризів) особи рядового й начальницького складу можуть бути звільнені від виконання службових обов'язків до повного відновлення працездатності.

Постанова про надання відпустки за станом здоров'я особам рядового й начальницького складу виноситься в тих випадках, коли є незаперечні дані, що завдяки їм відновиться здатність нести службу. Після закінчення відпустки за станом здоров'я придатність до служби визначається за відповідними статтями Розкладу хвороб і залежно від результатів лікування, наслідків захворювання.

Кандидати на службу, які перенесли первинний активний ревматизм при відсутності клінічних і ЕКГ ознак уражень серця, а також інших органів, можуть бути визнані придатними до служби не раніше ніж через 12 місяців після виписки з лікувального закладу.

На осіб рядового й начальницького складу, які досягли встановленого для них Положенням про проходження служби рядовим й начальницьким складом органів внутрішніх справ віку, після перенесених великих за обсягом інфарктів міокарда з розвитком великовогнищевого кардіосклерозу або тяжких ускладнень, постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я не виноситься. До них застосовується пункт "а" чи "б" статті 40 Розкладу хвороб

Стаття 46. До пункту "б" належать: гнійні або поліпозні синусіти, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без видимих ускладнень, які проходять з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.

Під час огляду осіб рядового і начальницького складу, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховується перебіг захворювання та частота загострення. За умови частих загострень та при незадовільному результаті лікування в стаціонарних умовах питання про придатність їх до служби вирішується індивідуально.

Кандидати на службу за наявності хронічних гнійних чи поліпозних захворювань навколоносових пазух без дистрофії слизової носа, без частих загострень і без супутніх захворювань визначаються придатними після хірургічного лікування з добрими наслідками.

Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух має бути підтверджений ріноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, - діагностичною пункцією.

До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів, кіста верхньощелепної пазухи) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних з утратою працездатності. Придатність кандидатів до служби з цими захворюваннями визначається індивідуально за всіма графами з урахуванням конкретних умов майбутньої служби та її специфіки.

Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання, принаймні з одного боку, субатрофічні явища слизової верхніх дихальних шляхів не є перешкодою для прийняття на службу і вступу до ВНЗ, як і пристінне потовщення слизової верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та збережена прохідність верхньощелепної пазухи.

Залишкові явища після операції на навколоносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки присінок рота, співустя оперованої пахузи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до служби в органах внутрішніх справ.

Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну з форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2-3 рази на рік), утягненням у запальний процес навколомигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів. Така форма хронічного тонзиліту є перешкодою до вступу на навчання. Кандидати на навчання і на службу за графами I та III направляються на лікування, а за графою II визнаються непридатними.

Інші форми хронічного тонзиліту не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню служби та вступу до навчальних закладів, військових ліцеїв.

Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.

Найбільш достовірні дані одержують після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері).

Порушення барофункції навколоносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням наколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.

Кандидати на водолазні спеціальності визнаються придатними за наявності в них доброї прохідності слухової труби (барофункція 1 або 2 ступенів), а із стійкою барофункцією 3 ступеня визнаються непридатними. Така сама постанова приймається щодо вказаної категорії осіб за наявності кісти верхньощелепної пазухи з порушенням барофункції навколоносових пазух.

До осіб, які страждають від алергічних ринітів (у тому числі полінозів), що виявлені вперше або перебігають без ускладнень, застосовують пункт "в" даної статті.

Алергічні риносинусопатії, ларингіти, полінози, які перебігають з бронхолегеневими або вісцеральними ускладненнями, розглядаються як варіант легеневої форми бронхіальної астми. Огляд здійснюється за статтею 49 Розкладу хвороб залежно від ступеня порушення функцій органів та систем.

Стаття 47. Належать захворювання, наслідки пошкоджень гортані або шийного відділу трахеї через незадовільні результати лікування або відмову від нього.

До пункту "а" належить стійка відсутність голосоутворення, дихання через природні дихальні шляхи, розподільної функції зі значним порушенням функції зовнішнього дихання.

До пункту "б" належить стійке утруднене голосоутворення (захриплість, зниження гучності голосу); стійке утруднення дихання з помірним порушенням функцій зовнішнього дихання.

До пункту "в" належить затруднення дихання з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

Стаття 48. До пункту "а" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату та плеври, нагноювальні захворювання легень зі значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності.

До пункту "б" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату з помірним порушенням функції зовнішнього дихання, а також хронічні бронхіти, що супроводжуються емфіземою легень, обмеженим пневмосклерозом, циліндричними бронхоектазами з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

Після гострих захворювань бронхолегеневого апарату і плеври, ускладнених масивними плевральними зрощеннями, дифузним пневмосклерозом, придатність до служби визначається на підставі цієї статті за пунктом "а" або "б", залежно від порушення функції зовнішнього дихання,

Кандидати на службу та особи рядового й начальницького складу, які страждають на саркоїдоз, оглядаються за пунктом "а", "б" або "в", залежно від стадії захворювання, ступеня вираження порушення функції зовнішнього дихання. Діагноз захворювання має бути підтверджений результатами пункційної біопсії з гістологічним дослідженням, а за відмови від неї - сукупністю клінічних, рентгенологічних та лабораторних даних.

При хронічних неспецифічних захворюваннях бронхолегеневого апарату, які рідко зустрічаються (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт Хаммена-Річа, альвеолярний протеїноз, гемосидероз та інші), придатність оглянутих за графами I, II, III Розкладу хвороб визначається за пунктом "а" або "б" залежно від стійкості та вираження порушення функції зовнішнього дихання та інших органів.

Показники оцінки функціонального стану апарату зовнішнього дихання наведені в таблиці. (*)

Стаття 49. Діагноз бронхіальної астми має бути встановлений після комплексного стаціонарного обстеження.

До пункту "а" належить бронхіальна астма з важкими та частими нападами задухи (щотижневі, нерідко астматичний стан) із легенево-серцевою недостатністю 2-3 ступенів, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого. До цього самого пункту належить бронхіальна астма, яка потребує постійного приймання системних глюкокортикоїдів.

До пункту "б" належить бронхіальна астма з нападами задухи не рідше одного разу на місяць, які купуються введенням різноманітних бронхорозширювальних препаратів, у період між нападами зберігається порушення функції зовнішнього дихання 1-2 ступенів.

До пункту "в" належать форми бронхіальної астми з короткотривалими нападами задухи не частіше 2-3 разів на рік, які легко купуються бронхорозширювальними засобами та поза нападом не супроводжуються або супроводжуються незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

До цього самого пункту належить передастма. Цей стан характеризується наявністю частих інфекційних захворювань дихальних шляхів, бронхітів, які супроводжуються пароксизмальним кашлем і порушенням бронхіальної провідності в осіб з алергічними реакціями на побутові, харчові алергени, медикаменти тощо, з полінозами, вазомоторними ринітами. Діагноз передастми за можливості повинен бути підтверджений алергологом після спеціальних досліджень.

Алергічні риносинусопатії, ларингіти, алергічний й астматичний бронхіт у дітей розглядаються як варіанти легкої форми бронхіальної астми.

За відсутності нападів бронхіальної астми протягом 5 років і більше та порушень зовнішнього дихання придатність до служби кандидатів визначається індивідуально. Особи рядового й начальницького складу визначаються придатними за всіма графами.

Якщо бронхоспастичні синдроми (обтураційний, ендокринно-гуморальний, неврогенний, токсичний та інші) є ускладненням інших захворювань, придатність до служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб.

Стаття 50. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я особам рядового й начальницького складу виноситься тільки в разі ускладненого перебігу гострих пневмоній (нагнивання, пара- та метапневмонічні екскудативні плеврити, ателектази, виражена астенізація після вірусних пневмоній з тяжким перебігом тощо), при залишкових явищах неускладненого перебігу хірургічних захворювань, наслідках хірургічного лікування, травм органів грудної клітки з порушенням функції тимчасового характеру захворювань.

Рішення про придатність кандидатів на службу виноситься після повного одужання і нормалізації функції.

Стаття 51. Пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9-ти і при цьому не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами.

Стаття 52. Підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.

Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубощелепової системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань. У разі пародонтиту, пародонтозу призовників, беручи на військовий облік, направляють на лікування.

До пункту "а" належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і вище, резорбцією кісткової тканини альвіолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба 2-3 ступенів.

До пункту "б" належать пародонтити та пародонтози, захворювання слизової оболонки порожнини рота, лейкоплакії та інші захворювання, включаючи приканцерози.

Стаття 53. До пункту "а" належать: дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами; дефекти, деформації щелепо-лицьової ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше 2 разів на рік - для оглянутих за графами I-II та більше 4 разів на рік - для оглянутих за графою III Розкладу хвороб), захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-щелепових суглобів; анкілози скронево-нижньощелепових суглобів; контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього. До цього самого пункту належить актиномікоз щелепо-лицьової ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках, залежно від фактичної працездатності, умов служби, думки командування частини, офіцери з набутими дефектами та деформаціями щелепо-лицьової ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б" або "в".

До пункту "б" належать: аномалії прикусу 2 - 3 ступеня з роз'єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60% за М.Г. Агаповим; хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями; актиномікоз щелепо-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування; хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів. Особи рядового і начальницького складу підлягають лікуванню, після якого рішення приймається за статтею 58 Розкладу хвороб. Якщо хірургічне лікування не застосовувалось, то огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті.