ГРОМАДСЬКА РАДА ПРИ ДЕРЖАВНІЙ МИТНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 14.07.2008 N 21 |
Голові Державної митної
служби України
п. Хорошковському В.І.
04119, м. Київ-119,
вул. Дегтярівська, 11-г
Копія: Співголові Ради підприємців
при КМУ
п. Продан О.П.
Про неможливість видачі Державною митною службою України ліцензій на здійснення посередницької діяльності митного брокера
Громадською радою при Державній митній службі України розглянуто лист Держмитслужби від 26.06.2008 N 11/2-9/7024-ЕП, яким Асоціації митних брокерів України та керівникам митних органів надане роз'яснення про неможливість видачі Державною митною службою України (далі - ДМСУ) ліцензій на здійснення посередницької діяльності митного брокера, у зв'язку з тим, що "положення Закону України від 01.06.2000 N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не дають права Держмитслужбі в повній мірі реалізувати в нормативному регулюванні вимоги Стандартних правил Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (укладеної 18 травня 1973 р. у м. Кіото) та призводять до законодавчої неузгодженості між статтями Митного кодексу України і Кіотською конвенцією".
Вважаємо, що наведені у листі "неузгодженості" між законодавчою базою України з питань ліцензування діяльності митних брокерів та Кіотською конвенцією, як перепони для здійснення ДМСУ ліцензування зазначеного виду діяльності, носять надуманий та поверховий характер, з огляду на наступне.
Розділ 8 Загального додатка до Кіотської конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі - Конвенція) "Відносини між митною службою та третіми сторонами" містить 7 стандартних правил таких відносин.
Стандартне правило 8.2 цього розділу встановлює, що "національне законодавство визначає умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у відносинах з митною службою, та встановлює відповідальність третіх сторін перед митною службою за сплату мит та податків, а також за будь-які інші порушення".
Під "національним законодавством" глава I "Визначення" Додатка 1 Конвенції визначає - "законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, стосовно яких ця сторона прийняла зобов'язання". Таким компетентним органом на території України є Верховна Рада України, яка відповідно до статті 4 Закону України від 01.06.2000 N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, а також законодавчі основи їх реалізації.
Закон України від 01.06.2000 N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон-1775) є частиною національного законодавства, через який держава, в особі її законодавчого органу, й визначила умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у відносинах з митною службою.
Таким чином, Стандартне правило 8.2 Розділу 8 Конвенції співвідноситься з нормами Закону-1775, щодо запровадження національним законодавством ліцензії як підстави здійснення митними брокерами своєї діяльності.
Стандартними правилами 8.6 та 8.7 Розділу 8 Загального додатка до Конвенції передбачено, що "митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участі у митних операціях" та "митна служба повідомляє у письмовому вигляді третю сторону про своє рішення стосовно відмови їй в участі у митних операціях".
Зазначені правила повністю кореспондуються з нормами Закону-1775, у статті 6 якого визначено, що орган ліцензування (яким згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698 є Держмитслужба) спільно зі спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності, анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності. Тим більше, що Конвенція не надає митній службі виключного права на це, а лише в межах та на підставі національного законодавства.
В свою чергу, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування виконує в даному випадку функції державного контролю, реалізовуючи основні принципи державної політики у сфері ліцензування, закріплені у статті 3 Закону.
Стосовно посилання ДМСУ на те, що Держкомпідприємництво, використовуючи надані Законом повноваження, може безпосередньо впливати на рішення Служби, прийняті відносно митних брокерів, в т.ч. вимагати їх обов'язкового скасування, то в даному випадку наголошуємо на те, що саме експертно-апеляційна рада виступає як своєрідна "апеляційна інстанція" для оскарження неправомірних рішень ДМСУ як органу ліцензування, до компетенції якої належать: розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування.
До речі, майже таку функцію виконують й судові органи. Якщо ДМСУ не бажає й не хоче жодного контролю за її діяльністю, то може поставить ще питання про неможливість судового оскарження її рішень?!
Щодо посилання у листі на статтю 58 Конституції України як підставу для визнання дійсними на теперішній час виданих ДМСУ до 16.05.2008 свідоцтв про визнання підприємства декларантом, звертаємо Вашу увагу на те, що статтею 10 Закону-1775 прямо визначено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності суб'єкт господарювання, який здійснює цей вид господарської діяльності, зобов'язаний подати протягом 30 робочих днів з дня визначення органу ліцензування заяву та відповідні документи, передбачені цією статтею, для отримання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності. Ліцензія в цьому випадку видається в порядку, визначеному Законом.
Таким чином, після сплину встановленого Законом-1775 30-денного терміну видані ДМСУ до 16.05.2008 свідоцтва не можуть бути підставою для здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Постановами Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. N 1698 та від 18.07.2007 р. N 940 Державна митна служба України визначена як орган ліцензування підприємницької діяльності "посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника". А постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 N 756 визначає перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії.
Стаття 176 Митного кодексу України надає визначення "митного брокера (посередник)" як підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до статті 177 Митного кодексу України митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Проте, відсутність ліцензійних умов, згідно статті 10 Закону-1775, на провадження певного виду господарської діяльності, щодо якого запроваджується ліцензування, не є підставою для відмови у видачі ліцензії.
Стаття 178 Митного кодексу України передбачає, що ліцензування діяльності митного брокера здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Необхідність мати ліцензію на здійснення діяльності митного брокера також передбачена главою 27 Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав про Основи митних законодавств держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав від 10.02.95 р., у статті 161 якого також визначено, що порядок видачі ліцензії на здійснення діяльності в якості митного агента (брокера, посередника) і терміни її дії визначаються національним законодавством.
Стаття 22 Закону-1775 визначає, що посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом. До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Згідно статті 23 Закону-1775 шкода, заподіяна порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.
Статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до Закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Небажання ДМСУ здійснювати заходи щодо видання ліцензій митним брокерам у зв'язку з надуманою неузгодженістю Закону та Митного кодексу України з правилами Розділу 8 Конвенції є порушенням даної норми Конституції та ставить діяльність третіх осіб у фактичне існування поза правовим полем.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Норми Конвенції є нормами закону, вони є однозначними, а ДМСУ не може тлумачити норми чинного законодавства, такі повноваження надані виключно Конституційному Суду України.
Лист ДМСУ від 26.06.2008 N 11/2-9/7024-ЕП не носить нормативного характеру та не може виправдовувати діяльність митних брокерів без відповідного дозвільного документа на таку діяльність, яким з 16.05.2008 є ліцензія, так само як і розроблений ДМСУ проект наказу "Про затвердження Порядку діяльності митних брокерів та їх представників", навіть, якщо і буде зареєстрований в Міністерстві юстиції, не може скасувати ліцензування такого виду діяльності, бо для цього необхідно внести зміни в низку законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів.
На форумі "Влада і бізнес-партнери" Президент України наголосив щодо неухильного виконання державними органами виконавчої влади Законів України.
Наголошуємо також і на тому, що як члени Громадської Ради при ДМСУ, так і члени Асоціації митних брокерів України одностайно виступають за збереження існуючого на даний момент законодавчо визначеного порядку здійснення контролю за господарською діяльністю підприємств - митних брокерів, а саме за провадження ними діяльності відповідно існуючих норм Митного кодексу та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", та вважають за непотрібне прийняття нормативних актів, які лише створять правові колізії. Окрім того, запропонований ДМСУ проект наказу "Про затвердження Порядку діяльності митних брокерів та їх представників", в порівнянні з ліцензуванням, фактично ставить діяльність митних брокерів у повну залежність від ДМСУ та містить норми, котрі ставлять до митних брокерів та їх представників вимоги, набагато суворіші, ніж будь-які, передбачені у існуючому законодавчому врегулюванні статусу таких підприємств.
Зважаючи на вищевикладене, а також на небажання митних брокерів працювати поза правовим полем, передбачаючи можливість настання у зв'язку з цим шкідливих наслідків для таких підприємств, просимо Вас відкликати роз'яснення, надані листом Держмитслужби від 26.06.2008 N 11/2-9/7024-ЕП відповідно до статті 19 Конституції України, та розпочати видачу ліцензій на право здійснення митної брокерської діяльності.
| Т.в.о. Голови Громадської Ради при ДМСУ | О.І.Платонов |
WEB MD Office "НПО Поверхность",
www.master-d.com.ua
