Щодо відображення в бухгалтерському обліку підприємства витрат

Міністерство фінансів України розглянуло Ваше звернення від 11.07.2022 р. №1 щодо відображення в бухгалтерському обліку підприємства витрат та повідомляє.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, за яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію (дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства), та повинні мати обов'язкові реквізити, визначені цим Законом.

Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419, фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності (далі - МСФЗ) або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства.

Якщо підприємство складає та подає фінансову звітність за МСФЗ, то для такого підприємства вимоги МСФЗ є правилами бухгалтерського обліку, за якими відображаються господарські операції та складається фінансова звітність.

У разі застосування підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291.

Відповідно до зазначеного Національного положення (стандарту) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Слід зазначити, що в бухгалтерському обліку відсутні поняття "витрати надії", "витрати чекання".

Згідно із Законом питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас повідомляємо, що відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. №375, Міністерство фінансів України надає роз'яснення щодо питань практичного застосування нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку відповідно до запитів, які надходять безпосередньо від підприємств, установ і організацій, якщо ці питання належать до діяльності заявників.

Також слід зауважити, що листи міністерств не встановлюють норм права, носять виключно рекомендаційний та інформативний характер.