2.2. Обґрунтування та додана вартість для Союзу
Для збільшення ймовірності надання кредитів і гарантій і для досягнення стратегічних цілей у сфері наукових досліджень та інновацій необхідний механізм кредитного фінансування науково-дослідної діяльності та інновацій на рівні Союзу. Нинішній розрив на ринку між попитом на кредити та гарантії для ризикових інвестицій в дослідження та інновації та їх пропозицією, який наразі закриває фінансовий інструмент розподілу ризиків (ФІРР), ймовірно, зберігатиметься, оскільки комерційні банки здебільшого утримуються від кредитного фінансування, пов’язаного з підвищеним ступенем ризику. Попит на кредитне фінансування ФІРР залишався високим з моменту запровадження цього механізму в середині 2007 року: на першому етапі (2007-2010 роки) результати його використання перевищили початкові очікування більш ніж на 50% у перерахуванні на обсяги затверджених кредитів
(7,6 мільярдів євро проти прогнозованих 5 мільярдів євро).
Крім того, банки зазвичай нездатні оцінити інтелектуальні активи, як-от інтелектуальну власність, тому часто не бажають інвестувати в наукомісткі підприємства. Внаслідок цього багато знаних інноваційних компаній як великих, так і малих, не можуть отримати кредитування більш ризикованої дослідно-інноваційної діяльності. Під час розроблення та реалізації свого інструменту або своїх інструментів, яке буде проводитися спільно з одним або декількома уповноваженими суб’єктами відповідно до положень Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012, Комісія забезпечує врахування відповідних рівнів і форм технологічних і фінансових ризиків для задоволення визначених потреб.
Такі ринкові розриви по суті пов’язані з невизначеністю, інформаційною асиметрією та високою вартістю спроб вирішення цих проблем: нещодавно створені фірми мають занадто коротку кредитну історію для задоволення вимог потенційних кредиторів, навіть поважні фірми часто не можуть забезпечити достатню кількість інформації, а на початку інвестування в дослідження та інновації неможливо з упевненістю розраховувати на те, що докладені зусилля дійсно призведуть до успішних інновацій.
Крім того, підприємства на етапі розвитку концепції, або ті що працюють у нових сферах, зазвичай не мають достатнього забезпечення. Ще один негативний стимул полягає в тому, що навіть якщо внаслідок науково-дослідної та інноваційної діяльності створюється комерційний продукт або процес, це ще не означає, що компанія, яка його створила, зможе ексклюзивно скористатися перевагами, пов’язаними з цим продуктом або процесом.
Що стосується доданої вартості для Союзу, механізм кредитного фінансування допоможе подолати неспроможність ринку, яка перешкоджає оптимальному рівню інвестування приватного сектора в дослідження та інновації. Його впровадження дозволить об’єднати критичну масу ресурсів з бюджету Союзу та, спираючись на принцип розподілення ризиків, з фінансових установ, на які покладено завдання з його виконання. Це стимулюватиме компанії інвестувати більше власних коштів у дослідження та інновації, ніж без застосування цього механізму. Крім того, механізм кредитного фінансування допоможе як публічним, так і приватним підприємствам знижувати ризики, пов’язані з докомерційними закупівлями або закупівлями інноваційних продуктів і послуг.
Існує потреба в механізмі капітального фінансування на рівні Союзу для збільшення наявності власного капіталу для інвестування на початковій стадії та на стадії зростання, а також для стимулювання розвитку ринку венчурного капіталу в Союзі. Під час передання технологій і на стадії запуску нові компанії проходять через так звану "долину смерті", коли публічні гранти на дослідження закінчуються, а залучити приватні кошти не вдається. Публічна підтримка, покликана залучити приватний стартовий або початковий капітал для усунення такого розриву, наразі надто фрагментована та нерегулярна, або їй бракує компетентного управління. Більше того, венчурні інвестиційні фонди в Європі переважно надто малі, щоб підтримувати безперервне зростання інноваційних компаній, і не мають критичної маси, щоб спеціалізуватися та функціонувати на транснаціональному рівні.
Наслідки цього дуже серйозні. До фінансової кризи європейські венчурні інвестиційні фонди інвестували в МСП близько 7 мільярдів євро на рік, а в 2009 і 2010 роках цей показник становив 3-4 мільярди євро. Скорочення фінансування венчурного капіталу вплинуло на кількість нещодавно створених компаній, які отримали таке фінансування з венчурних інвестиційних фондів: у 2007 році фінансування венчурного капіталу отримували близько 3 000 МСП, порівняно з лише приблизно 2 500 МСП у 2010 році.
Що стосується доданої вартості для Союзу, механізм капітального фінансування науково-дослідної діяльності та інновацій доповнюватиме національні та регіональні схеми, які не можуть покривати транскордонні інвестиції в дослідження та інновації. Підтримка на ранньому етапі матиме також демонстраційний ефект, який може бути корисним для публічних і приватних інвесторів по всій Європі. Для стадії зростання необхідного масштабу та активної участі приватних інвесторів можна досягти лише на європейському рівні, що має суттєве значення для функціонування самодостатнього ринку венчурного капіталу.
Механізми кредитного та капітального фінансування разом з низкою супровідних заходів підтримуватимуть досягнення цілей програми "Горизонт 2020". Для цього зазначені інструменти будуть спрямовані на зміцнення та підвищення якості європейської наукової бази; сприяння дослідженням та інноваціям, орієнтованим на бізнес; подолання соціальних викликів з акцентом на такій діяльності як пілотні проекти, демонстрація, тестовий запуск і ринкова реалізація. Необхідно забезпечити конкретні заходи підтримки, такі як інформаційна та наставницька діяльність для МСП. У відповідних випадках можна консультуватися з регіональними органами влади, асоціаціями МСП, торговими палатами та відповідними фінансовими посередниками щодо планування та здійснення такої діяльності.
Окрім того, вони сприятимуть досягненню цілей досліджень та інновацій інших програм і сфер політики, як-от спільної аграрної політики, діяльності, пов’язаної з кліматичними змінами (перехід до низьковуглецевої економіки та адаптація до зміни клімату), а також спільної політики щодо рибальства. У контексті спільної стратегічної рамкової програми політики гуртування на 2014-2020 роки, яка передбачає більш важливу роль фінансових інструментів, будуть розроблені додатки до національних і регіональних фінансових інструментів.
Концепція механізмів кредитного та капітального фінансування враховує потребу в подоланні специфічних ринкових дефіцитів, а також характеристики (такі як рівень динамізму і темпи створення компанії) та фінансові вимоги в цих та інших секторах і не призводить до викривлення ринку. Використання фінансових інструментів повинне мати чітку європейську додану вартість, забезпечувати мультиплікаторний ефект інноваційної діяльності та слугувати доповненням до національних інструментів. Під час реалізації програми "Горизонт 2020" можна перерозподіляти бюджетні кошти між інструментами у відповідь на зміни економічних умов.
Механізм капітального фінансування та вікно для МСП у рамках механізму кредитного фінансування реалізуватимуться як частина двох фінансових інструментів Союзу, які надають власний капітал і кредитні кошти на підтримку науково-дослідної та інноваційної діяльності МСП і їх зростання разом із аналогічними інструментами в рамках програми КПМСП. Буде забезпечено взаємодоповнюваність між програмами "Горизонт 2020" і КПМСП.
2.3. Загальні напрями діяльності
(a) Механізм кредитного фінансування науково-дослідної та інноваційної діяльності - "Кредитування та гарантії Союзу в сфері науково-дослідної та інноваційної діяльності"
Ціль полягає в полегшенні доступу до кредитного фінансування - до кредитів, гарантій, контр-гарантій та інших форм кредитного фінансування та фінансування ризиків - для публічних і приватних суб’єктів і публічно-приватних партнерств, що здійснюють науковудослідну та інноваційну діяльність, успіх якої вимагає ризикованого інвестування. Наголос буде зроблено на підтримуванні досліджень та інновацій, які потенційно можуть досягти високого рівня розвитку.
З огляду на те, що однією з цілей програми "Горизонт 2020" є зменшення розриву між науково-дослідною діяльністю та інноваціями і сприяння появі на ринку нових або покращених продуктів і послуг, і беручи до уваги критичну роль етапу доведення концепції в процесі передавання знань, можна запровадити механізми фінансування етапів доведення концепції, необхідних для валідації важливості, актуальності та майбутнього інноваційного впливу результатів досліджень або винаходів, які є предметом передавання знань.
Цільові кінцеві бенефіціари - це, потенційно, юридичні особи будь-якого розміру, які можуть позичати та повертати гроші, та, зокрема, МСП, які мають потенціал для ведення інноваційної діяльності та швидкого зростання; компанії середньої капіталізації та великі фірми; університети та науково-дослідні установи; дослідницькі та інноваційні інфраструктури; публічно-приватні партнерства; а також транспортні засоби або проекти спеціального призначення.
Фінансування через кредитний механізм складається з двох основних компонентів:
(1) на попит кредити та гарантії надаються в порядку отримання запитів, причому особливу підтримку мають такі бенефіціари як МСП і компанії середньої капіталізації. Цей компонент реагує на обумовлене попитом стабільне та невпинне зростання обсягів позик через ФІРР. В рамках вікна для МСП підтримується діяльність, спрямована на покращення доступу до фінансування для МСП та інших суб’єктів, для яких ключовими є дослідження, розробки та інновації. Це може включати підтримку на етапі 3 інструменту для МСП, залежно від рівня попиту.
(2) зосереджений на стратегіях і ключових секторах, без яких неможливо подолати суспільні виклики, зміцнити лідерство в промисловості та підвищити конкурентоспроможність, підтримувати стале, низьковуглецеве та інклюзивне економічне зростання, а також забезпечувати екологічні та інші публічні блага. Цей компонент допоможе Союзу займатися дослідними та інноваційними аспектами цілей секторальної політики.
(b) Механізм капітального фінансування науково-дослідної та інноваційної діяльності - "Інструменти власного капіталу Союзу для науково-дослідної та інноваційної діяльності"
Ціль - сприяти подоланню дефіцитів на ринку європейського венчурного капіталу та надавати власний і квазівласний капітал для забезпечення розвитку інноваційних підприємств і їх фінансових потреб від початкового етапу фінансування до етапу розширення та зростання. Основний акцент буде зроблено на підтримуванні цілей програми "Горизонт 2020" та пов’язаних стратегій.
Цільові кінцеві бенефіціари - це, потенційно, підприємства будь-яких масштабів, які займаються або починають займатися інноваційною діяльністю, причому окрему увагу приділятимуть інноваційним МСП й підприємствам середньої капіталізації.
Механізм капітального фінансування буде зосереджений на фондах венчурного капіталу, що інвестують на ранніх стадіях, і на фондах фондів, які забезпечують венчурний та квазівласний капітал (в тому числі мезонінний капітал) підприємствам індивідуального портфеля. Цей механізм також дозволятиме інвестування на етапі розширення і зростання спільно з механізмом капітального фінансування задля зростання в рамках програми КПМСП, щоб забезпечити постійну підтримку компаній на етапі заснування та розвитку.
Механізм капітального фінансування, який переважно орієнтований на попит, функціонує на базі портфеля, відповідно до якого венчурні інвестиційні фонди та інші зіставні посередники обирають компанії, в які будуть інвестувати.
Задля досягнення певних цілей політики може застосовуватися цільове асигнування, яке спирається на позитивний досвід Рамкової програми сприяння конкурентоздатності та інноваціям (з 2007 по 2013 роки), з цільовим асигнуванням на еко-інновації, наприклад, на досягнення цілей, пов’язаних із визначеними суспільними викликами.
Вікно початкового фінансування, призначене для надання підтримки на етапах заснування та на ранніх стадіях, уможливлює капітальне інвестування в організації, пов’язані з передаванням знань, та інші подібні установи через підтримування трансферу технологій (разом із передаванням результатів досліджень і винаходів зі сфери публічних досліджень до виробничого сектора, наприклад, через доведення концепції), у фонди первісного капіталу, в тому числі транскордонні фонди, орієнтовані на початкову і ранню стадії, "бізнес-янголи" - інструменти спільного інвестування для інвесторів-меценатів, активи інтелектуальної власності, платформи обміну та торгівлі правами інтелектуальної власності, а також у фонди венчурного капіталу, орієнтовані на ранні стадії, та транскордонні фонди фондів, які інвестують у венчурні інвестиційні фонди. Це може включати підтримку на етапі 3 інструменту для МСП, залежно від рівня попиту.
Вікно зростання здійснюватиме інвестиції на етапах розширення та розвитку спільно з механізмом капітального фінансування задля зростання в рамках програми КПМСП, в тому числі інвестиції у приватні та публічні транскордонні фонди фондів приватного та публічного сектора, які інвестують у венчурні інвестиційні фонди, більшість з яких мають тематичну направленість, що підтримує цілі стратегії "Європа 2020".
3. Інновації в МСП
3.1. Конкретна ціль
Конкретна ціль полягає у стимулюванні сталого економічного зростання через підвищення рівнів інноваційності МСП з урахуванням їх різних інноваційних потреб упродовж усього інноваційного циклу для будь-яких видів інновацій, що сприятиме міжнародній активності та швидкому зростанню МСП.
Зважаючи на центральну роль МСП в економіці Європи, їх дослідна та інноваційна діяльність відіграватиме ключову роль у підвищенні конкурентоспроможності, прискоренні економічного зростання та створенні робочих місць, а отже, і в досягненні цілей стратегії "Європа 2020", і, зокрема, цілей її флагманської ініціативи "Інноваційний Союз".
Однак, попри важливе значення для економіки та створення робочих місць, а також попри значний інноваційний потенціал МСП, вони мають низку проблем на шляху до підвищення інноваційності та конкурентоспроможності, серед яких, зокрема, брак фінансових ресурсів і доступу до коштів, нестача знань про управління інноваційною діяльністю, слабка взаємодія та співпраця з зовнішніми суб’єктами, а також недостатнє використання публічних закупівель для сприяння розвитку інновацій у МСП. Хоча кількість молодих компаній у Європі та Сполучених Штатах є однаковою, європейським МСП значно важче перерости у великі компанії, ніж МСП у США. Додатковий тиск на них чинить інтернаціоналізоване бізнес-середовище, для якого характерний все більший ступінь взаємозв’язку між ланцюгами створення вартості. МСП мають розширити свої можливості у сфері досліджень та інновацій. Вони повинні швидше й ефективніше створювати, засвоювати та комерціалізувати нові знання та бізнес-ідеї, щоб мати змогу успішно конкурувати на світовому ринку, який швидко змінюється. Головне завдання полягає в заохоченні МСП до активнішої інноваційної діяльності, що посилюватиме їх конкурентоспроможність і сталість і прискорюватиме зростання.
Запропонована діяльність покликана доповнювати національні та регіональні стратегії і програми у сфері підприємницьких інновацій, сприяти співпраці між МСП, зокрема транснаціональній співпраці, кластерам та іншим суб’єктам інноваційної діяльності в Європі, подолати розрив між науково-дослідною діяльністю та успішною ринковою реалізацією, створювати сприятливіше економічне середовище для інновацій, в тому числі заходів, спрямованих на регулювання попиту, і заходів, орієнтованих на прискорення передавання знань, а також підтримувати нові технології, ринки та бізнес-моделі з урахуванням мінливого характеру інноваційних процесів.
Задля забезпечення синергії та послідовного підходу буде встановлено тісні зв’язки з галузевими стратегіями Союзу, зокрема програмою КПМСП і Фондами політики гуртування.
3.2. Обґрунтування та додана вартість для Союзу
МСП є ключовою рушійною силою інноваційного процесу завдяки їх спроможності швидко та ефективно перетворювати нові ідеї в успішні бізнес-проекти. Вони слугують важливими каналами перетікання знань, оскільки виводять на ринок результати досліджень. МСП відіграють провідну роль у процесах передавання знань і технологій, сприяють переходу на ринок інновацій, пов’язаних із дослідженнями, проведеними в університетах, науково-дослідних установах і компаніях, які здійснюють дослідження. За останні двадцять років завдяки інноваційним МСП відбулося оновлення цілих секторів економіки і були створені нові галузі. Підприємства зі швидкими темпами зростання є вкрай важливими для розвитку нових галузей і для прискорення структурних змін, яких потребує європейська економіка, щоб стати більш наукоємною, сталою, досягти стабільного зростання та створення високоякісних робочих місць.
МСП функціонують у всіх секторах економіки. Вони є більш важливою частиною європейської економіки, ніж МСП в інших регіонах, як-от у Сполучених Штатах. Інноваційною діяльністю можуть займатися будь-які види МСП. Їх необхідно підтримувати і заохочувати інвестувати в дослідження та інновації, посилювати їх спроможність керувати інноваційними процесами. Водночас МСП повинні мати можливість повною мірою використовувати інноваційний потенціал внутрішнього ринку та ЄНДП задля створення нових бізнес-можливостей у Європі та за її межами, а також задля сприяння вирішенню ключових суспільних викликів.
Участь у дослідженнях та інноваціях на рівні Союзу зміцнює можливості МСП у сфері досліджень, розробок і технологій, посилює їх здатність створювати, засвоювати та використовувати нові знання, підвищує ефективність економічного використання нових рішень, прискорює інновації в продуктах, послугах і бізнес-моделях, сприяє діловій активності на більших ринках і переводить мережі обміну знаннями МСП у міжнародний вимір. МСП, які майстерно керують інноваційними процесами, у зв’язку з чим часто покладаються на знання та вміння сторонніх спеціалістів, демонструють кращі економічні показники.
Транскордонна співпраця є важливим елементом інноваційної стратегії МСП для подолання деяких проблем, пов’язаних із їхніми розмірами, як-от доступ до технологічних і наукових компетенцій і нових ринків. Міжнародна співпраця сприяє перетворенню ідей на прибуток, а отже і зростанню компанії, чим збільшує рівень приватних інвестицій у дослідження та інновації.
Суттєву роль у сприянні розвитку МСП відіграють регіональні та національні програми з науково-дослідної та інноваційної діяльності, які часто спираються на засади європейської політики гуртування. Зокрема, Фонди політики гуртування відіграють центральну роль завдяки створенню потенціалу та торуванню шляху до досконалості для МСП з метою створення передових проектів, які зможуть змагатися за отримання фінансування в рамках програми "Горизонт 2020". Втім, дуже мало національних і регіональних програм надають фінансування транснаціональній дослідній та інноваційної діяльності, яку ведуть МСП, для поширення та втілення інноваційних рішень або транскордонних послуг з підтримки інновацій. Головне завдання полягає в наданні МСП тематично відкритої підтримки для реалізації міжнародних проектів згідно з інноваційними стратегіями компаній. Отже необхідні дії на рівні Союзу, які б доповнювали діяльність, що ведеться на національному та регіональному рівнях, посилювали її вплив і відкривали системи підтримки досліджень та інновацій.
3.3. Загальні напрями діяльності
(a) Пріоритетизація підтримки МСП, зокрема за допомогою спеціального інструменту
МСП мають всебічну підтримку в рамках програми "Горизонт 2020". З цією метою для МСП створені кращі умови, щоб сприяти їх участі в програмі "Горизонт 2020". Крім того, спеціальний інструмент для МСП забезпечує поетапну та безперервну підтримку, яка охоплює весь інноваційний цикл. Цей інструмент призначений для всіх типів інноваційних МСП, які демонструють чіткі наміри розвиватися, зростати та виходити на міжнародний рівень. Його застосовують для всіх типів інновацій, у тому числі інновацій у сфері послуг та інновацій нетехнологічного і соціального характеру, за умови, що кожен напрям діяльності має чітку європейську додану вартість. Його ціль полягає в розвитку та використанні інноваційного потенціалу МСП через подолання розриву в фінансуванні на ранніх стадіях науково-дослідної та інноваційної діяльності з високим рівнем ризику, стимулювання інновацій і підвищення рівня комерціалізації результатів досліджень у приватному секторі.
Інструмент застосовують у рамках єдиної централізованої системи управління, полегшеного адміністративного режиму та через систему "єдиного вікна". Його застосовують переважно за висхідним принципом на основі постійно відкритого конкурсу заявок.
Спеціальний інструмент для МСП застосовують для досягнення всіх конкретних цілей пріоритету "Суспільні виклики" і конкретної цілі "Лідерство в високоефективних і промислових технологіях", для чого в рамках кожної цілі асигнують відповідні кошти.
(b) Підтримка МСП, які здійснюють інтенсивну науково-дослідну діяльність
Ціль полягає у сприянні транснаціональним інноваціям орієнтованих на ринок МСП, які займаються дослідженнями та розробками. Конкретний захід спрямований на всі МСП, які провадять інтенсивну дослідну діяльність і демонструють здатність комерціалізувати результати своїх проектів. Цей захід буде спиратися на досвід програми Eurostars (Євростарс).
(c) Посилення інноваційного потенціалу МСП
Транснаціональну діяльність, яка сприяє реалізації конкретних інструментів для МСП і доповнює їх, підтримують на всіх рівнях програми "Горизонт 2020", зокрема для підвищення інноваційної спроможності МСП. У відповідних випадках таку діяльність слід узгоджувати з аналогічними національними заходами. Запланована тісна співпраця з мережею національних контактних центрів (НКЦ) та європейською мережею підприємств (ЄМП).
(d) Підтримка інновацій, орієнтованих на ринок
Будуть підтримуватися транснаціональні інновації, орієнтовані на ринок, для покращення рамкових умов інноваційної діяльності, а конкретні бар’єри, які перешкоджають, зокрема, розвитку інноваційних МСП, будуть усунуті.
ЧАСТИНА III
СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ
1. Здоров’я, демографічні зміни та добробут
1.1. Конкретна ціль
Конкретна ціль полягає в покращенні здоров’я та добробуту всіх громадян протягом усього життя.
Здоров’я та благополуччя протягом життя для всіх - дітей, дорослих і людей похилого віку - високоякісні, економічно сталі та інноваційні системи охорони здоров’я як елементи систем соціального забезпечення та можливості для створення нових робочих місць і зростання є цілями підтримки досліджень та інновацій у відповідь на цей виклик, і вони зроблять вагомий внесок у реалізацію стратегії "Європа 2020".
Вартість систем охорони здоров’я та соціального захисту в Союзі зростає, профілактичні та лікувальні заходи для громадян будь-якого віку стають дедалі дорожчими. Очікується, що кількість європейців віком понад 65 років майже подвоїться з 85 млн. у 2008 році до 151 млн. до 2060 року, а кількість осіб віком понад 80 років за той самий період, за оцінками, зросте з 22 до 61 млн. Зниження або стримування зазначених витрат, щоб вони не стали непідйомними, залежить частково від покращення здоров’я та добробуту всіх громадян протягом усього життя, а отже, від ефективної профілактики, лікування і ведення хвороб та інвалідності.
Хронічні стани та захворювання є головною причиною інвалідності, слабкого здоров’я, виходу на пенсію за станом здоров’я та передчасної смерті, а також пов’язані зі значними соціальними та економічними витратами.
Щорічно в Союзі від серцево-судинних захворювань помирає більше 2 мільйонів осіб, що коштує економіці понад 192 мільярди євро, в той час як онкологічні захворювання є причиною чверті всіх летальних випадків і основною причиною смерті осіб у віці від 45 до 64 років. Понад 27 мільйонів людей у Союзі хворіють на діабет, і більше 120 мільйонів страждають на ревматичні захворювання та хвороби кістково-м’язової системи. Рідкісні захворювання, на які хворіють біля 30 мільйонів людей по всій Європі, залишаються серйозною проблемою. Загальні витрати на лікування захворювань головного мозку (в тому числі ті, які спричиняють психічні розлади, зокрема депресію) оцінюють у 800 мільярдів євро. За оцінками, лише на психічні захворювання в Союзі страждають 165 мільйонів людей, що породжує витрати в розмірі 118 мільярдів євро. Очікується, що зазначені суми зростатимуть, переважно через старіння населення Європи та пов’язаного з цим зростання рівня нейродегенеративних захворювань. У низці зазначених захворювань певну роль відіграють екологічні, професійні та соціально-економічні чинники, а також спосіб життя, причому з цими факторами, за оцінками, пов’язано до третини світового тягаря хвороб.
Проблемою світового масштабу є інфекційні захворювання (наприклад, ВІЛ/СНІД, туберкульоз і малярія), на які у всьому світі припадає 41% від 1,5 мільярдів років життя з поправкою на інвалідність, причому 8% з них - у Європі. Світовою проблемою є також захворювання, пов’язані з бідністю, та задавнені хвороби. Слід бути готовими до нових епідемій, повернення інфекційних захворювань (в тому числі хвороб, пов’язаних із якістю води), а також загрози підвищення резистентності до антимікробних препаратів. Необхідно звернути увагу на підвищений ризик захворювань, які передаються від тварин.
Водночас процеси створення ліків і вакцин стають дедалі дорожчими та менш ефективними. Спроби підвищити успішність створення ліків і вакцин включають альтернативні методи для заміни класичних випробувань безпечності та ефективності. Необхідно протидіяти нерівностям у галузі охорони здоров’я та задовольняти потреби конкретних груп населення (наприклад, тих, які страждають на рідкісні захворювання), а також гарантувати доступ для всіх європейців, незалежно від віку та походження, до систем ефективної та компетентної охорони здоров’я та опіки.
На здоров’я і добробут також впливають інші фактори, такі як харчування, фізична активність, матеріальне становище, включення, залучення, соціальний капітал і робота, що потребує застосування цілісного підходу.
Через високу очікувану тривалість життя в Європі змінюватимуться вікові та структурні характеристики населення. Отже дослідження, які сприяють покращенню здоров’я протягом усього життя, активному довголіттю та добробуту всіх громадян, стануть наріжним каменем успішної адаптації суспільства до демографічних змін.
1.2. Обґрунтування та додана вартість для Союзу
Захворювання та інвалідність не мають національних кордонів. Відповідні зусилля на європейському рівні у сфері досліджень, розробок та інновацій у співпраці з третіми країнами та за участі всіх стейкхолдерів, у тому числі пацієнтів і кінцевих споживачів, можуть і повинні зробити значний внесок у вирішення зазначених глобальних проблем, а отже сприяти досягненню Цілей розвитку тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, покращити здоров’я та добробут усіх громадян і вивести Європу на передові позиції на світових ринках інновацій у сфері охорони здоров’я і соціального забезпечення, які стрімко розвиваються.
Відповідь залежить від досконалості досліджень для покращення нашого базового розуміння детермінант здоров’я, хвороби, інвалідності, здорових умов праці, розвитку та старіння (в тому числі тривалості життя), а також від безперервного та широкого перетворення нових і наявних знань на інноваційні, масштабовні, ефективні, доступні та безпечні продукти, стратегії, інтервенції та послуги. Крім того, релевантність цих викликів для всієї Європи та в багатьох випадках для світу вимагає відповіді, для якої характерна довгострокова та скоординована підтримка співпраці між провідними багатопрофільними та міжгалузевими групами. Необхідно також підходити до вирішення питання з точки зору суспільно-економічних і гуманітарних наук.
Аналогічно, складність цього виклику та взаємозалежність його компонентів вимагають реагування на рівні Європи. Багато підходів, інструментів і технологій можуть застосовуватися у багатьох сферах досліджень та інновацій, пов’язаних з цим викликом, і найкращу підтримку їм можна забезпечити на рівні Союзу. Серед них - розуміння молекулярних причин хвороб, визначення інноваційних терапевтичних стратегій і новаторських модельних систем, міждисциплінарне застосування знань з фізики, хімії та біології систем, розвиток довгострокових когорт і проведення клінічних досліджень (у тому числі з акцентом на розробленні та ефекті ліків у всіх вікових групах), клінічне використання "-омік", біомедицина систем і розвиток ІКТ та їх практичне застосування у сфері охорони здоров’я, зокрема електронної системи охорони здоров’я eHealth. Потреби окремих груп населення також краще розглядати в комплексі, наприклад, через призму розвитку стратифікованої та/або персоналізованої медицини, лікування рідкісних захворювань, а також забезпечення можливостей для проживання з доглядом і самостійного життя.
З метою забезпечення максимальної ефективності дій на рівні Союзу буде надано підтримку повному спектру досліджень, розробок та інновацій, від фундаментальних досліджень через передавання знань про хворобу до нових методів лікування, широкомасштабних випробувань, експериментальних і демонстраційних заходів, за допомогою залучення приватних інвестицій; до публічних і докомерційних закупівель нових продуктів, послуг і масштабовних рішень, які, за потреби, можуть бути функціонально сумісними та підтримуватися визначеними стандартами та/або спільними настановами. У такий координований спосіб зусилля на рівні Європи збільшать науковий потенціал досліджень у сфері здоров’я та сприятимуть подальшому розвитку ЄНДП. Такі зусилля взаємодіятимуть, у відповідних випадках, із заходами, розробленими в контексті програми "Здоров’я для зростання", спільних програмних ініціатив, зокрема, "Дослідження нейродегенеративних захворювань", "Здорова дієта для здорового життя", "Антибіотикорезистентність" і "Жити довше і краще", а також європейського партнерства у сфері інновацій, спрямованих на забезпечення активного і здорового старіння.
Наукова група з питань охорони здоров’я буде орієнтованою на науку платформою стейкхолдерів, яка робить науковий внесок у подолання зазначеного суспільного виклику. Ця група забезпечить послідовний, науково обґрунтований аналіз перешкод для проведення досліджень та інновацій, а також можливостей, пов’язаних із цим суспільним викликом, братиме участь у визначенні пріоритетів своїх досліджень та інновацій і заохочуватиме участь вчених з усього Союзу. Через активну співпрацю зі стейкхолдерами вона допоможе збільшити потенціал і сприяти обміну знаннями та тіснішій співпраці в цій сфері на рівні Союзу.
1.3. Загальні напрями діяльності
Ефективне пропагування здорового способу життя на основі міцної доказової бази забезпечує профілактику захворювань, сприяє добробуту і є економічно ефективним. Пропагування здорового способу життя, активного старіння, благополуччя та профілактики захворювань залежить ще й від розуміння детермінант здоров’я, ефективних профілактичних засобів, ефективного спостереження за станом здоров’я і перебігом хвороби та готовності до реагування, а також від ефективних скринінгових програм. Ефективна пропаганда здорового способу життя також спирається на краще інформування громадян, яке стимулює відповідальний вибір у питаннях здоров’я.
Успішні зусилля, спрямовані на профілактику, раннє виявлення, ведення та лікування захворювань, інвалідності, немічності та обмеженої функціональності базуються на фундаментальному розумінні їх детермінант і причин, процесів і наслідків, а також чинників міцного здоров’я та добробуту. Для кращого розуміння здоров’я та хвороби потрібно встановити тісний зв’язок між фундаментальними, клінічними, епідеміологічними та соціально-економічними дослідженнями. Ефективний обмін даними, стандартизоване опрацювання даних і зв’язування таких даних з широкомасштабними когортними дослідженнями також мають важливе значення, як і залучення результатів досліджень до клінічної практики, зокрема через проведення клінічних випробувань, які мають бути спрямовані на всі вікові категорії, щоб гарантувати, що ліки адаптовані для використання зазначеними віковими категоріями.
Повернення давніх інфекційних захворювань, у тому числі туберкульозу, а також поширення захворювань, яким можна запобігти за допомогою вакцинації, ще раз доводять необхідність комплексного підходу до захворювань, пов’язаних із бідністю та задавненими хворобами. Аналогічного комплексного підходу вимагає зростаюча проблема антимікробної резистентності.
Щоб адаптувати стратегії профілактики та лікування до потреб пацієнтів, необхідно розвивати персоналізовану медицину, яка повинна ґрунтуватися на ранній діагностиці захворювань. Адаптація до зростаючих потреб у сфері охорони здоров’я та опіки у зв’язку зі старінням населення є ще одним суспільним викликом. Для підтримання ефективності охорони здоров’я та опіки для всіх вікових категорій необхідні зусилля, щоб покращити вироблення та ухвалення рішень у сфері профілактики і лікування, визначати кращу практику в секторі охорони здоров’я та опіки та сприяти її розповсюдженню, а також щоб підтримувати інтегровану опіку. Краще розуміння процесів старіння та профілактики вікових захворювань є основою для того, щоб громадяни Європи залишалися здоровими та активними протягом усього життя. Не менш важливим є широке використання технологічних, організаційних і соціальних інновацій, які дозволяють, зокрема людям похилого віку, людям з хронічними захворюваннями та інвалідністю залишатися активними та незалежними. Це допоможе підвищити рівень і подовжити тривалість їх фізичного, соціального та психічного благополуччя.
Вся ця діяльність ведеться таким чином, щоб надавати підтримку протягом усього циклу досліджень та інновацій через зміцнення конкурентоспроможності європейських підприємств і сприяння розвитку нових ринкових можливостей. Необхідно також наголосити на залученні всіх стейкхолдерів у галузі охорони здоров’я, в тому числі пацієнтів і організацій пацієнтів, а також надавачів медичних послуг, задля розроблення програми з наукових досліджень та інновацій, що забезпечить активну участь громадян і відображатиме їх потреби та очікування.
Конкретна діяльність включає: розуміння чинників здоров’я (в тому числі харчування, фізичної активності, статі, стану довкілля, соціально-економічної ситуації, професійного середовища і клімату), покращення пропаганди здорового способу життя та профілактики захворювань; розуміння хвороб і вдосконалення діагностики та прогнозування; розроблення ефективних програм профілактики та скринінгу та вдосконалення оцінювання сприйнятливості до хвороб; покращення нагляду за інфекційними хворобами та підвищення готовності до боротьби з епідеміями і новими хворобами; розроблення нових і кращих профілактичних і терапевтичних вакцин і ліків; використання методів in silico в медицині для поліпшення ведення хвороб і прогнозування; розвиток регенеративної медицини та адаптованої терапії та лікування захворювань, в тому числі паліативної медицини; перенесення знань до клінічної практики та масштабовної інноваційної діяльності; вдосконалення медичної інформації та краще збирання і використання медичних когортних та адміністративних даних; стандартизацію методів аналізу даних; активне старіння й незалежне життя та життя з частковим доглядом; індивідуальну обізнаність і розширення можливостей для того, щоб самостійно дбати про стан власного здоров’я; підтримку інтегрованої опіки, в тому числі психосоціальних аспектів; вдосконалення наукових інструментів та методів на підтримку вироблення політики та регуляційних потреб; оптимізацію ефективності та дієвості надання медичних послуг і зменшення розбіжностей і нерівностей з погляду здоров’я за допомогою вироблення та ухвалення рішень на основі фактів і розповсюдження кращої практики, а також за допомогою інноваційних технологій і підходів. Необхідно заохочувати активне залучення надавачів медичних послуг, щоб забезпечити швидке збільшення кількості користувачів зазначеними послугами та реалізацію результатів.
2. Продовольча безпека, стале сільське господарство та лісівництво, дослідження у сфері морів, мореплавства та внутрішніх вод, і біоекономіка
2.1. Конкретна ціль
Конкретна ціль полягає у забезпеченні достатньої кількості безпечних, здорових і високоякісних харчових продуктів та інших продуктів з біологічної сировини за допомогою розроблення продуктивних, сталих і ресурсоефективних систем первинного виробництва сировини, які просувають відповідні еко-системні послуги та сприяють відновленню біорізноманіття, поряд із конкурентоспроможними та низьковуглецевими ланцюгами постачання, перероблення і маркетингу. Це прискорить перехід до сталої європейської біоекономіки, скоротить шлях від появи нових технологій до їх застосування.
У найближчі десятиліття перед Європою постануть виклики у вигляді посилення конкуренції за обмежені та скінченні природні ресурси, наслідків зміни клімату, які особливо позначаться на системах первинного виробництва сировини (сільське господарство, тваринництво та садівництво, лісівництво, рибальство та аквакультура) та необхідності забезпечити стале, надійне і безпечне постачання продовольства населенню Європи та зростаючому світовому населенню. За оцінками, для того, щоб нагодувати населення світу, яке до 2050 року зросте до 9 мільярдів, необхідно збільшити обсяги світового виробництва продовольства на 70%. На сільське господарство припадає приблизно 10% обсягу викидів парникових газів у Союзі, і хоча ця частка в Європі зменшується, за оцінками, до 2030 року світові викиди парникових газів, пов’язані з сільським господарством, можуть сягнути 20%. Крім того, Європа має забезпечити достатнє постачання вироблених сталим способом сировинних матеріалів, енергії та промислових продуктів в умовах скорочення ресурсів викопного вуглецю (до 2050 року очікується скорочення видобутку нафти та зрідженого газу приблизно на 60%) з одночасним збереження своєї конкурентоспроможності. Біологічні відходи (обсяг яких у Європейському Союзі оцінюють у 138 мільйонів тон на рік, до 40% яких залишається на сміттєзвалищах) становлять величезну проблему та пов’язані зі значними витратами, попри високу потенційну додану вартість.
Наприклад, за оцінками, до 30% всіх харчових продуктів, вироблених у розвинених країнах, потрапляють до смітника. Для того, аби до 2030 року зменшити цей показник на 50%, необхідно запровадити значні зміни у Союзі (- 13). Крім того, національні кордони не можуть запобігти проникненню та поширенню шкідників і хвороб тварин і рослин, у тому числі зоонозів і харчових патогенів. Хоча ефективні національні профілактичні заходи є необхідними, важливо також діяти на рівні Союзу, щоб забезпечити повний контроль і ефективне функціонування єдиного ринку. Це багатогранна проблема, яка впливає на широкий спектр взаємопов’язаних галузей і вимагає цілісного і системного підходу.
Все більше і більше біологічних ресурсів потрібно для задоволення ринкового попиту на постачання безпечної та здорової їжі, на біоматеріали, біопаливо та продукти на біологічній основі, від споживчих продуктів до насипних хімічних речовин. Однак потенціал наземних і водних екосистем, необхідних для їх виробництва, обмежений, попит на їх використання високий, а управління ними часто далеко від оптимального, про що свідчить, наприклад, значне зниження вмісту вуглецю в ґрунті та родючості, а також виснаження рибних ресурсів. Існують недовикористані можливості для підтримання екосистемних послуг, пов’язаних з сільськогосподарськими угіддями, лісами, морськими та прісноводними водоймами через інтегрування агрономічних, екологічних і соціальних цілей у стале виробництво та споживання.
Потенціал біологічних ресурсів і екосистем можна використовувати значно ефективніше, більш стало та комплексно. Наприклад, можна краще використовувати потенціал біомаси з сільського господарства, лісів і стічних вод сільськогосподарського, акватичного, промислового та муніципального походження.
По суті, необхідно взяти курс на оптимальне та відновлюване використання біологічних ресурсів і налагодження сталих систем первинного виробництва та оброблення, які зможуть виробляти більше харчових продуктів, волокон та інших біологічних продуктів з мінімізованим споживанням ресурсів, впливом на довкілля та зведеними до мінімуму викидами парникових газів, поліпшеними екосистемними послугами, без відходів і з відповідною суспільною цінністю. Ціль полягає у створенні систем виробництва харчових продуктів, які зміцнюють, підкріплюють і живлять ресурсну базу та уможливлюють стале продукування багатства. Необхідно краще розуміти і розвивати способи реагування на те, як ми створюємо, поширюємо, продаємо, споживаємо та регулюємо виробництво харчових продуктів. Для досягнення зазначеної цілі як в Європі, так і поза її межами, необхідно запустити амбітні програми з наукових досліджень та інновацій і забезпечити зв’язок між ними, а також налагодити постійний діалог між політичними, соціальними, економічними та іншими групами стейкхолдерів.
2.2. Обґрунтування та додана вартість для Союзу
Сільське господарство, лісівництво, рибальство та аквакультура, а також біогалузі є основними секторами, що лежать в основі біоекономіки. Біоекономіка - це значний і зростаючий ринок вартістю понад 2 трлн. євро, який забезпечує 20 мільйонів робочих місць, що в 2009 році становило 9% загального обсягу зайнятості в Союзі. Інвестиції в дослідження та інновації у відповідь на такий соціальний виклик дадуть Європі змогу вийти на провідні позиції на відповідних ринках і відігравати значну роль у досягненні цілей стратегії "Європа 2020" та її флагманських ініціатив "Інноваційний Союз" і "Ресурсоефективна Європа".
Повністю функціональна європейська біоекономіка, яка охоплює стале виробництво відновлюваних ресурсів з землі, рибальства та аквакультури, та їх перетворення на харчові продукти, корми, волокна, біопродукти і біоенергію, а також пов’язані з ними суспільні блага, створюватиме для Союзу значну додану вартість. Окрім функцій, пов’язаних з ринком, біоекономіка також підтримує широкий спектр функцій, пов’язаних з забезпеченням публічних благ, біорізноманіття та екосистемних послуг. За умови сталого управління вона може зменшити екологічний вплив первинного виробництва сировини та ланцюга постачання в цілому. Вона може підвищити їх конкурентоспроможність, зміцнити автономність Європи, забезпечити робочі місця та бізнес-можливості, необхідні для розвитку сільських і прибережних територій. Виклики, пов’язані з продовольчою безпекою, сталим сільським господарством, аквакультурою, лісівництвом і біоекономікою в цілому, мають європейський і глобальний характер. Дії на рівні Союзу є важливими для зближення кластерів, щоб досягти необхідного масштабу та критичної маси на додаток до зусиль окремої держави-члена або груп держав-членів. Підхід, який ґрунтується на участі багатьох суб’єктів, забезпечить необхідну плідну взаємодію між дослідниками, підприємствами, фермерами/виробниками, консультантами та кінцевими користувачами. Потрібні також дії на рівні Союзу, щоб забезпечити узгоджене реагування на зазначений виклик у всіх секторах і міцні зв’язки з відповідними стратегіями Союзу. Координація наукових досліджень та інновацій на рівні Союзу стимулюватиме необхідні зміни та сприятиме їх прискоренню.
Наукові дослідження та інновації будуть взаємодіяти з широким спектром стратегій Союзу і відповідних цілей, і сприяти їх розвитку; серед таких стратегій і цілей - спільна аграрна політика (зокрема політика зі сприяння розвитку сільських районів, спільні програмні ініціативи, в тому числі "Сільське господарство, продовольча безпека і зміни клімату", "Здорове харчування для здорового життя" і "Здорові та продуктивні моря й океани") і європейське інноваційне партнерство "Продуктивність і сталий розвиток у сільському господарстві", європейське інноваційне партнерство у галузі водних ресурсів, спільна політика щодо рибальства, Інтегрована морська політика, європейська програма боротьби зі змінами клімату, Водна рамкова директива (- 14), Рамкова Директива морської стратегії (- 15), План дій ЄС щодо лісівництва, Тематична стратегія щодо захисту ґрунтів, Стратегія Союзу щодо біорізноманіття 2020, Стратегічний план щодо енергетичних технологій, стратегії Союзу в сфері інновацій і промисловості, зовнішня політика та політика щодо допомоги розвитку, стратегія щодо здоров’я рослин, стратегія щодо здоров’я та благополуччя тварин і регулятивні рамки захисту довкілля, здоров’я та безпечності, задля сприяння ефективному використанню ресурсів, боротьбі зі змінами клімату та зменшенню рівня відходів. Краща інтеграція повного циклу, від фундаментальних досліджень до інновацій, у стратегії Союзу значно покращить їх додану вартість для Союзу, забезпечить мультиплікаторний ефект від інноваційної діяльності, підвищить актуальність для суспільства, забезпечить виробництво здорових харчових продуктів і сприятиме подальшому розвитку сталого управління ґрунтами, морями та океанами, а також ринків біоекономіки.
Задля підтримки стратегій Союзу щодо біоекономіки та сприяння управлінню і моніторингу наукових досліджень та інновацій, соціально-економічні дослідження та перспективні види діяльності будуть проводитися з урахуванням стратегії щодо біоекономіки, в тому числі розроблення показників, баз даних, моделей, прогнозування та оцінювання впливу ініціатив на економіку, суспільство та довкілля.
Стимульовані викликами дії, сфокусовані на соціальних, економічних і екологічних перевагах і модернізації секторів і ринків, пов’язаних з біоекономікою, підтримуються міждисциплінарними дослідженнями, які заохочують інновації та призводять до розроблення нових стратегій, практик, сталих продуктів і процесів. Крім того, буде запроваджено широкий підхід до інновацій, в діапазоні від технологічних, нетехнологічних, організаційних, економічних і соціальних інновацій до, наприклад, шляхів трансферу технологій, новітніх бізнес-моделей, торгових марок і послуг. Необхідно визнати потенційну здатність фермерських господарств і МСП сприяти інноваціям. Підхід до біоекономіки враховуватиме важливість місцевих знань і різноманіття.
2.3. Загальні напрями діяльності
(a) Стале сільське господарство та лісівництво
Ціль - забезпечити достатню кількість харчових продуктів, кормів, біомаси та інших сировинних матеріалів з одночасним збереженням природних ресурсів (як-от вода, ґрунт і біорізноманіття) у європейській і глобальній перспективі та покращенням екосистемних послуг, у тому числі посиленням боротьби з кліматичними змінами та пом’якшенням наслідків таких змін. Діяльність націлена на підвищення якості та цінності сільськогосподарських продуктів завдяки більш сталому і продуктивному сільському господарству, в тому числі системам тваринництва і лісівництва, які є опірними та ресурсоефективними (низьковуглецевими, з низьким зовнішнім впливом і споживанням води), охороняють природні ресурси, продукують менше відходів і здатні адаптуватися до змін у довкіллі. Крім того, діяльність націлена на розвиток послуг, концепцій і стратегій, спрямованих на економічне зміцнення сільської місцевості та заохочення сталого споживання.
Що стосується, зокрема, лісівництва, ціль полягає у виробництві біомаси та біопродуктів і наданні екосистемних послуг з урахуванням економічних, екологічних і соціальних аспектів лісового господарства. Діяльність націлена на подальший розвиток виробництва і сталості ресурсоефективних лісових систем, які сприятимуть підвищенню опірності лісів і захисту біорізноманіття, а також зможуть задовольнити дедалі більший попит на біомасу.
Крім цього, буде взято до уваги взаємодію функціональних рослин зі здоров’ям і добробутом людей, а також використання садівництва та лісівництва для розвитку озеленення міст.
(b) Сталий і конкурентоспроможний агропродовольчий сектор для безпечного та здорового харчування
Ціль - задовольнити потреби громадян і довкілля у безпечній, здоровій і доступній їжі, підвищити сталість процесів перероблення, збуту та споживання харчових продуктів і кормів, а також підвищити конкурентоспроможність продовольчої галузі з урахуванням культурної складової якості харчових продуктів. Діяльність націлена на забезпечення здорових і безпечних харчових продуктів для всіх, на інформований вибір споживачів, рішення щодо раціону харчування та інновації для покращення здоров’я, а також на конкурентоспроможні технології перероблення харчових продуктів, які використовують менше ресурсів і добавок та продукують менше побічних продуктів, відходів і парникових газів.
(c) Використання потенціалу водних біологічних ресурсів
Ціль - управління, стала експлуатація та підтримування водних біологічних ресурсів, щоб максимізувати соціальні та економічні вигоди, які виникатимуть внаслідок використання океанів, морів і внутрішніх водойм Європи, з одночасним збереженням біорізноманіття. Діяльність націлена на оптимальний внесок у гарантування продовольчої безпеки шляхом розроблення сталих і екологічно безпечних рибних ресурсів, стале управління екосистемами, які постачають товари та надають послуги, конкурентоспроможну та екологічну європейську аквакультуру в контексті глобальної економіки та розвиток інновацій у сфері морів і мореплавства за допомогою біотехнології для прискорення розумного "блакитного" зростання.
(d) Стала та конкурентоспроможна промисловість на біологічній основі та підтримка розвитку європейської біоекономіки
Ціль - сприяння розвитку низьковуглецевої, ресурсоефективної, сталої та конкурентоспроможної європейської біологічної промисловості. Діяльність націлена на підтримування наукоємної біоекономіки через перетворення звичайних промислових процесів і продуктів на енергоефективні та ресурсоефективні біопродукти та біопроцеси, розвиток інтегрованих біопереробних заводів другого і наступних поколінь, оптимальне використання біомаси від первинного виробництва сировини, в тому числі залишків, біологічних відходів і біологічних побічних продуктів промисловості, відкриття нових ринків за допомогою систем стандартизації та сертифікації, а також регуляторну діяльність і демонстрації/польові випробування з урахуванням можливого впливу біоекономіки на землекористування і зміни у цій сфері, а також поглядів і побоювань громадянського суспільства.
(e) Наскрізні дослідження у сфері морів і мореплавства
Ціль - збільшення впливу морів Союзу на суспільство та економічне зростання завдяки сталому використанню морських ресурсів, а також використанню різних джерел морської енергії та численних варіантів використання морів.
Діяльність націлена на наскрізні наукові та технологічні виклики у сфері морів і мореплавства з метою розкриття потенціалу морів і океанів у морському і судноплавному секторах, з акцентом на збереженні довкілля та адаптації до зміни клімату. Стратегічний скоординований підхід до морських і прибережних досліджень у контексті викликів і пріоритетів програми "Горизонт 2020" також сприятиме реалізації відповідних стратегій Союзу з метою сприяння досягненню ключових цілей "блакитного розвитку".
3. Безпечна, чиста та ефективна енергетика
3.1. Конкретна ціль
Конкретна ціль - перехід до надійної, доступної, прийнятої суспільством, сталої та конкурентоспроможної енергетичної систем, спрямованої на зменшення залежності від викопного палива в умовах зростання дефіциту ресурсів, збільшення енергетичних потреб і зміни клімату.
До 2020 року Союз має намір скоротити викиди парникових газів на 20% нижче рівня 1990 року, а до 2050 року - на 80-95%. Крім того, у 2020 році відновлювані джерела енергії мають покривати 20% кінцевого споживання енергії, в поєднанні з підвищенням енергоефективності на 20%. Для досягнення зазначених вище цілей необхідне капітальне оновлення енергетичної системи, яке поєднуватиме низькі викиди діоксиду вуглецю та розроблення альтернатив викопному паливу, забезпечуватиме безпечність і доступність та водночас зміцнюватиме економічну конкурентоспроможність Європи. Наразі Європа ще далеко від цієї амбітної цілі. 80% європейської енергетичної системи досі залежить від викопного палива, і цей сектор генерує 80% усіх викидів парникових газів у Союзі. Щоб досягти довгострокових цілей Союзу в сфері клімату та енергетики, доцільно збільшити частку бюджету на відновлювані джерела енергії, енергоефективність кінцевих споживачів, розумні електросистеми та діяльність, спрямовану на зберігання енергії в порівнянні з Сьомою рамковою програмою, а також збільшити бюджет на ринкову реалізацію інноваційної діяльності в галузі енергетики, що ведеться в рамках програми "Розумна енергія для Європи" в межах Рамкової програми сприяння конкурентоспроможності та інноваціям (2007-2013 роки). Загальний обсяг асигнувань на цю діяльність має становити мінімум 85% бюджету, передбаченого для подолання зазначеного суспільного виклику. Щороку 2,5% ВВП Союзу витрачається на ввіз енергії і цей відсоток, ймовірно, збільшуватиметься. Така тенденція призведе до повної залежності від ввозу нафти та газу до 2050 року. В контексті нестабільних цін на світовому ринку енергоресурсів, а також занепокоєння щодо безпеки поставок, європейська промисловість і споживачі витрачають дедалі більшу частку свого доходу на електроенергію. Частка європейських міст в загальному споживанні енергії в Союзі складає 70-80% (- 16); на них припадає приблизно такий самий відсоток викидів парникових газів.
План дій для переходу до конкурентоспроможної низьковуглецевої економіки до 2050 року (- 17) передбачає, що заплановане скорочення викидів парникових газів має відбуватися переважно на території Союзу. Це передбачає скорочення викидів CO2 в енергетичному секторі більш ніж на 90% до 2050 року, в промисловості - більш ніж на 80%, у сфері транспортних послуг - щонайменше на 60%, а в секторі житлово-комунального господарства - приблизно на 90%. Дорожня карта, між іншим, також показує, що в короткостроковій та середньостроковій перспективі природний газ може сприяти трансформуванню енергетичної системи в поєднанні з використанням технології уловлювання та зберігання вуглецю (УЗВ).
Для досягнення зазначених амбітних скорочень необхідні значні інвестиції в наукові дослідження, розвиток, демонстраційну діяльність і виведення на ринок ефективних, безпечних, захищених і надійних низьковуглецевих технологій і послуг за доступною ціною, в тому числі послуг зберігання газу і електроенергії, та виведенням на ринок малих і надмалих енергетичних систем. Їх треба поєднувати з нетехнологічними рішеннями як з боку пропозиції, так і з боку попиту, в тому числі через ініціювання процесів участі та залучення споживачів. Все це повинно бути частиною інтегрованої сталої низьковуглецевої політики разом із опануванням ключових високоефективних технологій, зокрема рішень на основі ІКТ, передових технологій виробництва та оброблення, а також новітніх матеріалів. Ціль полягає в розробленні та виробництві ефективних енергетичних технологій і послуг, в тому числі інтеграції енергії з відновлюваних джерел, яку можна широко використовувати на європейських і міжнародних ринках, а також впровадженні інтелектуального управління споживанням на основі відкритого та прозорого енергетичного ринку і надійних інтелектуальних систем управління енергоефективністю.
