Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

1. Будь-яка заінтересована група виробників або, у конкретних та належним чином обґрунтованих випадках, один виробник може подати заявку на охорону назви місця походження або географічного зазначення. До такої заявки можуть долучатися інші заінтересовані сторони.

2. Виробники можуть подавати заявки на охорону лише тих вин, які вони виробляють.

3. У випадку назви, яка позначає транскордонний географічний район, або традиційної назви, пов’язаної з транскордонним географічним районом, можна подавати спільну заявку.

1. Заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення для вин, що походять із Союзу, повинні пройти попередню національну процедуру.

2. Заявку на охорону подають у державі-члені, з території якої походить назва місця походження або географічне зазначення.

3. Держава-член, у якій подають заявку на охорону, розглядає її, щоб верифікувати, чи відповідає вона умовам, установленим у цій підсекції.

Така держава-член здійснює національну процедуру, забезпечуючи відповідне оприлюднення заявки і передбачаючи строк щонайменше у два місяці з дати публікації, протягом якого кожна фізична або юридична особа, яка має законний інтерес і має місце проживання або заснована на території такої держави-члена, може висунути заперечення проти пропонованої охорони шляхом подачі належним чином обґрунтованої заяви такій державі-члену.

4. Якщо держава-член, яка здійснює оцінювання заявки, вважає, що назва місця походження або географічне зазначення не відповідає умовам, установленим у цій підсекції, або є несумісним із законодавством Союзу, вона відхиляє заявку.

5. Якщо держава-член, яка здійснює оцінювання заявки, вважає, що вимоги виконано, вона проводить національну процедуру, що забезпечує належну публікацію специфікації продукту принаймні в Інтернеті, і направляє заявку Комісії.

1. Комісія оприлюднює дату подання заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення.

2. Комісія перевіряє відповідність заявок на охорону, зазначених у статті 94, умовам, установленим у цій підсекції.

3. Якщо Комісія вважає, що умови, установлені в цій підсекції, виконано, вона ухвалює імплементаційні акти щодо публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиного документа, зазначеного в пункті (d) статті 94(1), та посилання на публікацію специфікації продукту, зроблену в ході попередньої національної процедури. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

4. Якщо Комісія вважає, що умови, установлені в цій підсекції, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Протягом двох місяців з дати публікації єдиного документа, зазначеного в пункті (d) статті 94(1) будь-яка держава-член або третя країна або будь-яка фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і яка має місце проживання або заснована на території держави-члена, іншої ніж та, яка подала заявку на охорону, або на території третьої країни, можуть висунути заперечення проти запропонованої охорони шляхом надання Комісії належним чином обґрунтованої заяви щодо умов прийнятності, установлених у цій підсекції.

У випадку фізичних або юридичних осіб, які мають місце проживання або засновані в третіх країнах, таку заяву необхідно подати безпосередньо або через органи відповідної третьої країни протягом строку у два місяці, зазначеного в першому параграфі.

На підставі наявної інформації та після завершення процедури заперечення, зазначеної в статті 98, Комісія ухвалює імплементаційні акти або про надання охорони назві місця походження чи географічному зазначенню, які задовольняють умови, установлені в цій підсекції, та є сумісними із законодавством Союзу, або про відхилення заявки, яка не відповідає таким умовам.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Назву, щодо якої була подана заявка і яка є повністю чи частково омонімічною назві, вже зареєстрованій згідно з цим Регламентом, необхідно реєструвати з належним урахуванням місцевого та традиційного використання, а також будь-якого ризику сплутування.

Омонімічну назву, яка створює у споживача оманливе враження, що продукт походить з іншої території, не можна реєструвати, навіть якщо ця назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження такого продукту.

Зареєстровану омонімічну назву можна використовувати лише за умови, що на практиці існує достатня відмінність між омонімом, зареєстрованим пізніше, і вже наявною в реєстрі назвою, ураховуючи необхідність однаково ставитися до відповідних виробників і необхідність уникати введення в оману споживача.

2. Параграф 1 застосовують mutatis mutandis, якщо назва, щодо якої подано заявку, повністю або частково омонімічна географічному зазначенню, охоронюваному відповідно до національного права держав-членів.

3. Якщо назва винного сорту винограду містить охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення чи складається з охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, таку назву не можна використовувати для маркування сільськогосподарських продуктів.

Для врахування існуючої практики маркування Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення винятків з такого правила.

4. Охорона назв місця походження та географічних зазначень продуктів, на які поширюється дія статті 93 цього Регламенту, не обмежує охоронювані географічні зазначення, що застосовуються до спиртних напоїв, визначених у статті 2 Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 110/2008 (- 13).

1. Назва, яка стала загальною назвою, не може бути охоронювана як назва місця походження чи географічне зазначення.

Для цілей цієї секції, "назва, яка стала загальною назвою" означає назву вина, яка, хоча й пов’язана з місцем чи регіоном, де продукт спочатку виробляли чи реалізовували, стала загальною назвою вина в Союзі.

Щоб встановити, чи стала назва загальною, необхідно врахувати всі відповідні фактори, зокрема:

(a) поточну ситуацію в Союзі, зокрема в районах споживання;

(b) відповідне законодавство Союзу або національне право.

2. Назва не може бути охоронювана як назва місця походження чи географічне зазначення, якщо, з огляду на репутацію торговельної марки та її відомість, охорона може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності вина.

1. Реєстрація торговельної марки, яка містить охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення чи складається з охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, яке не відповідає специфікації відповідного продукту або використання якого регулюється статтею 103(2), і яка стосується продукту, що належить до однієї з категорій, зазначених у частині II додатка VII повинна бути:

(a) відхилена, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення, і назва місця походження або географічне зазначення, таким чином, є охоронюваним; або

(b) визнана недійсною.

2. Без обмеження статті 101(2), торговельну марку, зазначену в параграфі 1 цієї статті, на яку було подано заявку або яку було зареєстровано, або - якщо така можливість передбачена відповідним законодавством - створено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати початку дії охорони назви місця походження чи географічного зазначення в країні походження або до 1 січня 1996 року, можна надалі використовувати й поновлювати, незважаючи на охорону назви місця походження чи географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання торговельної марки недійсною або для її відкликання згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2008/95/ЄС (- 14) або згідно з Регламентом Ради (ЄС) № 207/2009 (- 15).

У таких випадках використання назви місця походження чи географічного зазначення дозволяється разом з відповідними торговельними марками.

1. Охоронювану назву місця походження та охоронюване географічне зазначення може використовувати будь-який оператор, що займається реалізацією вина, яке було вироблено згідно з відповідною специфікацією продукту.

2. Охоронювана назва місця походження та охоронюване географічне зазначення, а також вино, для якого використовують таку охоронювану назву згідно із специфікаціями продукту, є охоронюваними від:

(a) будь-якого безпосереднього чи опосередкованого комерційного використання такої охоронюваної назви:

(i) порівнянними продуктами, які не відповідають специфікації продукту з охоронюваною назвою; або

(ii) тією мірою, якою таке використання експлуатує репутацію назви місця походження або географічного зазначення;

(b) будь-якого неналежного використання, імітації або нагадування, навіть якщо справжнє походження продукту або послуги вказано або якщо охоронювану назву перекладено, транскрибовано чи транслітеровано, або її супроводжує вираз, як-от "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація", "зі смаком і ароматом", "схожий на" або подібний;

(c) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення джерела та місця походження, характеру або суттєвих властивостей продукту на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов’язаних з відповідним винним продуктом, а також від пакування продукту в контейнер, який може створити хибне уявлення про його походження;

(d) будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману щодо справжнього походження продукту.

3. Охоронювані назви місця походження та охоронювані географічні зазначення не повинні ставати загальними назвами в розумінні статті 101(1).

Комісія створює та веде загальнодоступний електронний реєстр охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень для вина. До реєстру можна вносити назви місця походження та географічні зазначення, що стосуються продуктів з третіх країн і є охоронюваними в Союзі відповідно до міжнародної угоди, договірною стороною якої є Союз. За винятком випадків, коли вони окремо визначені в такій угоді як охоронювані назви місця походження в розумінні цього Регламенту, такі назви вносять до реєстру як охоронювані географічні зазначення.

Заявник, який відповідає умовам, установленим у статті 95, може подати заявку на затвердження зміни в специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зокрема для врахування розвитку наукових та технічних знань або для коригування визначення меж географічного району, зазначеного в пункті (d) другого підпараграфа статті 94(2). Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, щодо яких подають таку заявку.

Комісія за власною ініціативою або на належним чином обґрунтований запит держави-члена, третьої країни чи фізичної або юридичної особи, яка має законний інтерес, може ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони назви місця походження або географічного зазначення, якщо відповідність специфікації продукту більше не забезпечується.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Назви вин, зазначені в статтях 51 та 54 Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999 (- 16) та статті 28 Регламенту Комісії (ЄС) № 753/2002 (- 17) є автоматично охоронюваними відповідно до цього Регламенту. Комісія вносить їх до реєстру, передбаченого в статті 104 цього Регламенту.

2. Комісія здійснює відповідні формальні кроки щодо видалення назв вин, до яких застосовується стаття 118s(3) Регламенту (ЄС) № 1234/2007, з реєстру, передбаченого в статті 104 цього Регламенту, за допомогою імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3) цього Регламенту.

3. Стаття 106 не застосовується до наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

До 31 грудня 2014 року Комісія може за власною ініціативою ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1 цієї статті, якщо вони не відповідають умовам, установленим у статті 93.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

4. У випадку Хорватії, назви вин, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу (- 18), є охоронюваними відповідно до цього Регламенту за умови сприятливого результату процедури заперечення. Комісія вносить їх до реєстру, передбаченого в статті 104.

Держави-члени можуть стягувати збори для покриття своїх витрат, у тому числі витрат на розгляд заявок на охорону, заяв про заперечення, заявок на внесення змін і запитів про скасування на підставі цієї підсекції.

1. Для врахування конкретних характеристик виробництва у визначених географічних районах, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення:

(a) додаткових критеріїв визначення меж географічного району; і

(b) обмежень та відхилень, які стосуються виробництва у визначеному географічному районі.

2. Для забезпечення якості та простежуваності продуктів Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення умов, згідно з якими специфікації продукту можуть включати додаткові вимоги.

3. Для забезпечення захисту законних прав та інтересів виробників та операторів Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 щодо:

(a) типу заявника, який може подати заявку на охорону назви місця походження або географічного зазначення;

(b) умов, які необхідно виконати у зв’язку із заявкою на охорону назви місця походження або географічного зазначення, ретельного вивчення Комісією, процедури заперечення, процедури внесення змін, скасування охорони та перетворення охоронюваної назви місця походження або географічного зазначення;

(c) умов, застосовних до транскордонних заявок;

(d) умов для заявок, що стосуються географічних районів у третіх країнах;

(e) дати, з якої застосовуватиметься охорона або зміни до охорони;

(f) умов, пов’язаних зі змінами в специфікаціях продукту.

4. Для забезпечення належного рівня охорони Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 щодо обмежень стосовно охоронюваної назви.

5. Для забезпечення того, щоб суб’єкти господарювання та компетентні органи через застосування цієї підсекції не зазнавали без належних підстав негативного впливу стосовно назв вин, яким було надано охорону до 1 серпня 2009 року або для яких заявки на охорону було подано до вказаної дати, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення перехідних правил щодо:

(a) назв вин, визнаних державами-членами як назви місця походження або географічні зазначення до 1 серпня 2009 року, а також назв вин, для яких заявки на охорону було подано до вказаної дати;

(b) вин, введених в обіг або маркованих до певної дати; і

(c) змін у специфікаціях продукту.

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення необхідних заходів щодо:

(a) інформації, яку необхідно навести в специфікації продукту, стосовно зв’язку між географічним районом та кінцевим продуктом;

(b) оприлюднення рішення про надання охорони або відхилення заявки;

(c) створення та ведення реєстру, зазначеного в статті 104;

(d) перетворення охоронюваної назви місця походження на охоронюване географічне зазначення;

(e) подання транскордонних заявок.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення необхідних заходів щодо процедури розгляду заявок на охорону або на затвердження зміни до назви місця походження або географічного зазначення, а також процедури заперечення, скасування або перетворення та подання інформації, пов’язаної з наявними охоронюваними назвами вин, зокрема що стосуються:

(a) зразків документів і формату передачі;

(b) часових обмежень;

(c) докладних відомостей про факти, доказів та супровідних документів, які необхідно подавати разом із заявкою чи запитом. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Якщо заперечення визнано неприйнятним, Комісія ухвалює імплементаційний акт, який відхиляє таке заперечення як неприйнятне. Такий імплементаційний акт ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

"Традиційне позначення" означає позначення, що його традиційно використовують у державах-членах для продуктів, зазначених у статті 92(1), щоб указати:

(a) що товар має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення відповідно до законодавства Союзу або національного права; або

(b) метод виробництва чи витримування або якість, колір, тип місця розташування або конкретну подію, пов’язану з історією продукту із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням.

1. Охоронюване традиційне позначення можна використовувати тільки для продукту, який було виготовлено відповідно до означення, передбаченого в статті 112.

Традиційні позначення є охоронюваними від незаконного використання.

2. Традиційні позначення є охоронюваними тільки мовою і для категорій продуктів виноградного виноробства, зазначених у заявці, від:

(a) будь-якого неналежного використання охоронюваного позначення, включно з випадками, коли його супроводжує вираз, як-от "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація", "зі смаком і ароматом", "схожий на" або подібний;

(b) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення характеру, характеристик або суттєвих властивостей продукту на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов’язаних з цим продуктом;

(c) будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману, зокрема створити враження, що вино відповідає вимогам щодо охоронюваного традиційного позначення.

3. Традиційні позначення не повинні ставати загальними назвами в Союзі.

1. Для забезпечення належного рівня охорони Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 щодо мови та правопису традиційного позначення, яке необхідно охороняти.

2. Для забезпечення захисту законних прав та інтересів виробників та операторів Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 про встановлення:

(a) типу заявників, які можуть подавати заявки на охорону традиційного позначення;

(b) умов чинності заявки на охорону традиційного позначення;

(c) підстав для заперечення проти запропонованого визнання традиційного позначення;

(d) обсягу охорони, відношення з торговельними марками, охоронюваними традиційними позначеннями, охоронюваними назвами місця походження або охоронюваними географічними зазначеннями, омонімами або певними назвами винних сортів винограду;

(e) підстав для скасування традиційного позначення;

(f) терміну подання заявки або запиту про заперечення чи скасування;

(g) процедур, яких необхідно дотримуватися у випадку подання заявки на охорону традиційного позначення, включаючи ретельне вивчення Комісією, процедуру заперечення та процедуру скасування і внесення змін.

3. Для врахування особливостей торгівлі між Союзом та деякими третіми країнами Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення умов, відповідно до яких традиційні позначення можна використовувати для продуктів з третіх країн, та відступів від статті 112 і статті 113(2).

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення необхідних заходів щодо порядку розгляду заявок на охорону або на затвердження зміни традиційного позначення, а також порядку подання запитів про заперечення або скасування, зокрема стосовно:

(a) зразків документів і формату передачі;

(b) часових обмежень;

(c) докладних відомостей про факти, доказів та підтверджувальних документів, які необхідно подавати разом із заявою чи запитом;

(d) детальних правил щодо оприлюднення охоронюваних традиційних позначень.

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти про прийняття або відхилення заявки на охорону традиційного позначення, запиту про зміну охоронюваного позначення або скасування охорони традиційного позначення.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що передбачають охорону традиційних позначень, заявка на охорону яких була прийнята, зокрема, шляхом їх класифікування відповідно до статті 112, а також шляхом публікації означення та/або умов використання.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 та 3 цієї статті, ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 229(2).

Якщо заперечення визнано неприйнятним, Комісія ухвалює імплементаційний акт, який відхиляє таке заперечення як неприйнятне. Такий імплементаційний акт ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

Для цілей цієї секції:

(a) "марковання" означає будь-які слова, відомості, торговельні марки, комерційне найменування, зображення чи символ, розміщені на будь-якому пакованні, документі, інформаційній листівці, етикетці, етикетці-манжеті чи кольєретці, які супроводжують певний продукт або стосуються його;

(b) "представлення" означає будь-яку інформацію, надану споживачам за допомогою паковання відповідного товару, зокрема форми та типу пляшок.

Якщо інше не передбачено цим Регламентом, щодо марковання та представлення застосовуються Директива Ради 89/396/ЄЕС (- 19), Директива 2000/13/ЄС, Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/45/ЄС (- 20), Директива 2008/95/ЄС і Регламент (ЄС) № 1169/2011 .

Марковання продуктів, зазначених у пунктах з 1 по 11, 13, 15 та 16 частини II додатка VII, не можна доповнювати будь-якими відомостями, іншими ніж ті, що передбачені в цьому Регламенті, якщо такі відомості не відповідають вимогам Директиви 2000/13/ЄС або Регламенту (ЄС) № 1169/2011 .

1. Марковання та представлення продуктів, зазначених у пунктах з 1 по 11, 13, 15 та 16 частини II додатка VII, які реалізують у Союзі або які призначені на експорт, повинні містити такі обов’язкові відомості:

(а) зазначення категорії продукту виноградного виноробства відповідно до частини II додатка VII;

(b) для вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням:

(i) позначення "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення"; і

(ii) найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(c) фактичну міцність за об’ємною часткою спирту;

(d) зазначення походження;

(e) зазначення суб’єкта, який здійснював розлив або, у випадку ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматичного ігристого вина, найменування виробника або постачальника;

(f) зазначення імпортера у випадку імпортних вин; і

(g) у випадку ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматичного ігристого вина, зазначення вмісту цукру.

2. Як відступ від положень пункту (a) параграфа 1, зазначення категорії продукту виноградного виноробства можна випустити для вин, етикетки яких містять назву охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення.

3. Як відступ від положень пункту (b) параграфа 1, позначення "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення" можна випустити у таких випадках:

(а) якщо традиційне позначення відповідно до пункту (a) статті 112 міститься на етикетці відповідно до специфікації продукту, зазначеної у статті 94(2);

(b) у виняткових та належним чином обґрунтованих випадках, які визначає Комісія за допомогою делегованих актів, ухвалених відповідно до статті 227, щоб забезпечити дотримання наявних практик маркування.

1. Марковання та представлення продуктів, зазначених у пунктах з 1 по 11, 13, 15 та 16 частини II додатка VII, може містити такі необов’язкові відомості:

(a) рік урожаю;

(b) назву одного або декількох винних сортів винограду;

(c) у випадку вин, інших ніж ті, що зазначені в пункті (g) статті 119(1), позначення, які вказують вміст цукру;

(d) для вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - традиційні позначення відповідно до пункту (b) статті 112;

(e) символ ЄС, що означає охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення;

(f) позначення, що вказують певні методи виробництва;

(g) для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - назву іншої географічної одиниці, меншої або більшої за район, якому відповідає назва місця походження або географічне зазначення.

2. Без обмеження статті 100(3), стосовно використання відомостей, зазначених у пунктах (a) та (b) параграфа 1 цієї статті, для вин без охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення:

(a) держави-члени вводять закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення для забезпечення процедур сертифікації, затвердження та верифікації, щоб забезпечити точність відповідної інформації;

(b) держави-члени можуть, базуючись на недискримінаційних і об’єктивних критеріях та приділяючи належну увагу добросовісній конкуренції, для вина, що його виробляють з винних сортів винограду на їхній території, складати списки виключених винних сортів винограду, зокрема якщо:

(i) існує ризик того, що споживачі будуть введені в оману щодо справжнього походження вина через те, що винний сорт винограду є невід’ємною частиною існуючої охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(ii) перевірки були б економічно невигідними через те, що певний винний сорт винограду представляє лише дуже малу частину винограднику держави-члена;

(c) суміші вин з різних держав-членів не є підставою для зазначення в маркованні винного сорту винограду, крім випадків коли відповідні держави-члени домовляться про інше і забезпечать здійсненність відповідних процедур сертифікації, затвердження та верифікації.

1. Обов’язкові та необов’язкові відомості, зазначені в статтях 119 та 120, якщо вони виражені словами, повинні бути наведені однією або більше офіційними мовами Союзу.

2. Незважаючи на параграф 1, найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення або традиційне позначення, вказане в пункті (b) статті 112, подають на етикетці мовою або мовами, до яких застосовується охорона. Якщо в охоронюваній назві місця походження або охоронюваному географічному зазначенні, або національно-специфічному зазначенні використовується алфавіт, інший ніж латинський, назву можна також подавати однією або більше офіційними мовами Союзу.

1. Для врахування конкретних характеристик сектора вина Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо правил та обмежень для:

(a) представлення та використання в маркованні відомостей, інших ніж ті, що передбачені в цій секції;

(b) обов’язкових відомостей, які стосуються:

(i) позначень, які необхідно використовувати у формулюваннях обов’язкових відомостей, та умов їх використання;

(ii) позначень, які стосуються фермерського господарства, та умов їх використання;

(iii) положень, що дозволяють державам-членам, які є виробниками, установлювати додаткові правила щодо обов’язкових відомостей;

(iv) положень, що уможливлюють подальші відступи, окрім відступів, зазначених у статті 119(2), щодо відсутності зазначення категорії продукту виноградного виноробства; і

(v) положень про використання мов;

(c) необов’язкових відомостей, які стосуються:

(i) позначень, які необхідно використовувати у формулюваннях необов’язкових відомостей, та умов їхнього використання;

(ii) положень, що дозволяють державам-членам, які є виробниками, установлювати додаткові правила щодо необов’язкових відомостей;

(d) представлення стосовно:

(i) умов використання певних форм пляшок, а також списку певних форм пляшок;

(ii) умов використання пляшок та закупорювальних засобів для "ігристого вина";

(iii) положень, що дозволяють державам-членам, які є виробниками, установлювати додаткові правила щодо представлення;

(iv) положень про використання мов.

2. Для забезпечення захисту законних інтересів операторів Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо правил тимчасового маркування та представлення вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, якщо така назва місця походження або географічне позначення відповідає необхідним вимогам.

3. Для забезпечення того, щоб суб’єкти господарювання не опинилися в невигідному становищі, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, що встановлюють перехідні положення щодо вин, які були введені в обіг та марковані відповідно до правил, що застосовувалися до 1 серпня 2009 року.

4. Для врахування особливостей торгівлі між Союзом та деякими третіми країнами Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо відступів від цієї секції, які стосуються продуктів, призначених для експорту, якщо цього вимагає законодавство відповідної третьої країни.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено необхідні заходи щодо процедур та технічних критеріїв, застосовних до цієї секції, зокрема заходи, необхідні для процедур сертифікації, затвердження та верифікації, застосовних до вин без охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

За винятком статей 125 і 126, цю секцію застосовують до кінця 2016/2017 маркетингового року.

1. Письмові галузеві угоди, укладені між виробниками цукрових буряків і цукрової тростини Союзу або організаціями, членами яких вони є і які діють від їхнього імені, з одного боку, та цукровими підприємствами Союзу або організаціями, членами яких вони є і які діють від їхнього імені, з іншого боку, регулюють умови придбання цукрових буряків і цукрової тростини, у тому числі договорів постачання, що їх підписують перед сівбою.

2. Цукрові підприємства повідомляють компетентні органи держави-члена, в якій вони виробляють цукор, про укладення галузевих угод, описаних у пункті 6 секції A частини II додатка II.

3. З 1 жовтня 2017 року галузеві угоди повинні відповідати умовам придбання, встановленим у додатку X.

4. Щоб урахувати конкретні характеристики сектора цукру та його розвиток у період після завершення дії квот на виробництво, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти для:

(a) оновлення умов, зазначених у секції A частини II додатка II;

(b) оновлення умов придбання буряків, зазначених у додатку X;

(c) встановлення додаткових правил визначення маси брутто, тари і вмісту цукру у доставлених підприємству цукрових буряках та правила щодо бурякового жому.

5. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї статті, у тому числі щодо процедур, повідомлень і адміністративної допомоги за наявності галузевих угод, що охоплюють більше ніж одну державу-члена. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено систему звітування про ціни на ринку цукру, зокрема механізми публікації рівнів цін на цьому ринку. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Система, зазначена в першому підпараграфі, повинна ґрунтуватися на інформації, наданій підприємствами, що виробляють білий цукор, або іншими операторами, яких залучено до торгівлі цукром. До цієї інформації необхідно ставитися як до конфіденційної.

Комісія повинна забезпечити, щоб конкретні ціни або назви окремих економічних операторів не було опубліковано.

1. Окрім вимог, викладених у статті 125(1), галузеві угоди повинні відповідати умовам придбання, встановленим у додатку XI.

2. У договорах постачання необхідно розрізняти, чи є обсяг цукру, який вироблять з цукрових буряків:

(a) квотованим цукром; або

(b) цукром поза квотою.

3. Кожне цукрове підприємство повинне надати державі-члену, в якій воно виробляє цукор, таку інформацію:

(a) обсяг буряків, зазначених у пункті (a) параграфа 2, щодо якого підприємство уклало перед сівбою договори постачання, та вміст цукру, на якому ґрунтуються такі договори;

(b) відповідний прогноз виходу.

Держави-члени можуть вимагати надання додаткової інформації.

4. Цукрові підприємства, які не підписали перед сівбою договори постачання квотованих буряків за мінімальною ціною, зазначеною в статті 135, на обсяг буряків, еквівалентний обсягу цукру, на який надано квоту, скоригований, за необхідності, на коефіцієнт для превентивного вилучення з обігу, встановлений згідно з першим підпараграфом статті 130(2), повинні сплатити принаймні мінімальну ціну квотованих буряків з усіх цукрових буряків, які вони переробляють у цукор.

5. За умови затвердження відповідною державою-членом, галузеві угоди можуть відхилятися від параграфів 2, 3 і 4.

6. За відсутності галузевих угод відповідна держава-член вживає необхідних заходів, що не суперечать цьому Регламенту, для захисту інтересів залучених сторін.

1. Квоту цукру, квоту ізоглюкози та квоту інулінового сиропу, надані підприємствам, які виробляють цукор, ізоглюкозу або інуліновий сироп, обкладають збором за виробництво відповідно до статті 136(2).

2. Рада вживає заходів щодо встановлення збору за виробництво для квоти цукру, квоти ізоглюкози та квоти інулінового сиропу, зазначеного у параграфі 1, відповідно до статті 43(3) ДФЄС .

1. Для продуктів сектора цукру, зазначених у пунктах (b)-(e) частини III додатка I, витрати на виробництво можуть відшкодувати, якщо надлишок цукру або імпортований цукор, надлишок ізоглюкози чи надлишок інулінового сиропу, необхідні для виробництва продуктів, зазначених у пунктах (b) і (c) другого підпараграфа статті 140(2), не доступні за ціною, яка відповідає світовій ціні.

2. Рада вживає заходів щодо встановлення суми відшкодування витрат на виробництво, зазначених у параграфі 1, відповідно до статті 43(3) ДФЄС .

1. Щоб уникнути різкого падіння цін на внутрішньому ринку і запобігти перевиробництву на основі прогнозу балансу пропозиції та беручи до уваги зобов’язання Союзу за міжнародними угодами, укладеними відповідно до ДФЄС , Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про вилучення з обігу, в певному маркетинговому році, таких вироблених за квотами обсягів цукру або ізоглюкози, які перевищують граничне значення, розраховане відповідно до параграфа 2.

2. Граничне значення для вилучення з обігу, зазначене у параграфі 1, розраховують для кожного підприємства, яке отримало квоту, помноживши його квоту на коефіцієнт. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено такий коефіцієнт на певний маркетинговий рік, на основі очікуваних тенденцій ринку не пізніше 28 лютого попереднього маркетингового року.

На основі актуальних тенденцій ринку Комісія може до 31 жовтня відповідного маркетингового року ухвалити імплементаційні акти, за якими коригують або, якщо не встановлено коефіцієнт згідно з першим підпараграфом, встановлюють коефіцієнт.

3. Кожне підприємство, яке отримало квоту, повинно за власний рахунок зберігати до початку наступного маркетингового року обсяг цукру, виробленого за квотою понад граничне значення, розраховане відповідно до параграфа 2. Обсяги цукру, ізоглюкози та інулінового сиропу, вилучені з обігу протягом маркетингового року, вважають першими обсягами, виробленими за квотою на наступний маркетинговий рік.

Як відступ від першого підпараграфа, беручи до уваги очікувані тенденції на ринку цукру, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких передбачено, що в поточному маркетинговому році, або в наступному маркетинговому році, або в обох маркетингових роках весь обсяг вилученого з обігу цукру, ізоглюкози або інулінового сиропу або його частину вважають:

(a) надлишками цукру, ізоглюкози або інулінового сиропу, доступними для переробки у промисловий цукор, промислову ізоглюкозу або промисловий інуліновий сироп; або

(b) обсягом виробництва за тимчасовою квотою, частину якого можна зарезервувати для експорту без порушення зобов’язань Союзу, що випливають з міжнародних угод, укладених відповідно до ДФЄС .

4. Якщо обсяг пропозиції цукру в Союз не достатній, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, за якими дозволено продаж певного обсягу вилученого з обігу цукру, ізоглюкози або інулінового сиропу на ринку Союзу до кінця періоду вилучення з обігу.

5. Якщо вилучений з обігу цукор вважають першим цукром, виробленим у наступному маркетинговому році, виробникам буряків сплачують мінімальну ціну за такий маркетинговий рік, як зазначено у статті 135.

Якщо вилучений зо бігу цукор використовують як промисловий цукор або експортують відповідно до пунктів (а) або (b) другого підпараграфа параграфа 3 цієї статті, вимоги до мінімальної ціни, викладені у статті 135, не застосовують.

Якщо вилучений з обігу цукор продають на ринку Союзу до закінчення періоду вилучення з обігу відповідно до параграфа 4 цієї статті, виробникам цукрових буряків сплачують мінімальну ціну за поточний маркетинговий рік.

6. Імплементаційні акти згідно з цією статтею ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 229(2).

1. Протягом періоду, зазначеного у статті 124, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для забезпечення достатньої пропозиції цукру на ринку Союзу. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

За допомогою таких заходів можна коригувати, для необхідного обсягу та періоду часу, рівень мита, сплачуваного за імпортований цукор-сирець.

У контексті тимчасового механізму управління ринком Рада вживає заходів щодо встановлення збору за надлишок відповідно до статті 43(3) ДФЄС .

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначаються відповідні обсяги цукру поза квотою та імпортованого цукру-сирцю, який можна ввести в обіг у Союзі. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Делеговані повноваження

Щоб урахувати конкретні характеристики сектора цукру та забезпечити належне врахування інтересів усіх сторін і беручи до уваги необхідність запобігати будь-яким потрясінням на ринку, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо:

(a) умов придбання та договорів постачання, зазначених у статті 127;

(b) оновлення умов придбання буряків, зазначених у додатку XI;

(c) критеріїв, які цукрові підприємства застосовуватимуть під час розподілу між продавцями цукрових буряків обсягів буряків, які будуть охоплювати договори постачання, що їх підписують перед сівбою, як зазначено у статті 127(3).

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї підсекції, щодо процедур, змісту та технічних критеріїв.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 229(2).

1. Систему квот застосовують до цукру, ізоглюкози та інулінового сиропу.

2. Щодо системи квот, зазначеної у параграфі 1 цієї статті, якщо виробник перевищує відповідну квоту і не використовує надлишковий обсяг, як зазначено у статті 139, то він сплачує збір за надлишок за такий обсяг згідно з умовами, викладеними у статтях 139-142.

Мінімальну ціну квотованих буряків встановлює Рада відповідно до статті 43(3) ДФЄС .

1. Квоти на виробництво цукру, ізоглюкози та інулінового сиропу на національному або регіональному рівні встановлено у додатку XII.

2. Держави-члени виділяють квоти кожному підприємству, що виробляє цукор, ізоглюкозу або інуліновий сироп, яке засноване на їхній території та затверджене відповідно до статті 137.

Для кожного підприємства виділена квота повинна дорівнювати квоті, яку виділили підприємству на 2010/2011 маркетинговий рік згідно з Регламентом (ЄС) № 1234/2007.

3. Якщо квоту виділяють цукровому підприємству з більше ніж одним виробничим підрозділом, держави-члени вживають таких заходів, які вони вважають необхідними для врахування у належний спосіб інтересів виробників цукрових буряків та тростини.

1. На запит, держави-члени затверджують підприємства, що виробляють цукор, ізоглюкозу або інуліновий сироп, чи підприємства, що переробляють ці продукти у продукт, який є у списку, наведеному у статті 140(2), за умови, що:

(a) підприємство доведе свою здатність здійснювати професійне виробництво;

(b) підприємство погоджується надавати будь-яку необхідну інформацію та проходити види контролю, пов’язані з цим Регламентом;

(c) затвердження підприємства не підлягає тимчасовому зупиненню або відкликанню.

2. Затверджені підприємства надають державі-членові, на території якої збирають або рафінують буряки чи тростину, таку інформацію:

(a) обсяги буряків або тростини, щодо яких уклали договір постачання, та відповідний прогноз виходу буряків або тростини та цукру на гектар;

(b) дані про попередні та фактичні постачення цукрових буряків, цукрової тростини та цукру-сирцю, виробництво цукру та запаси цукру;

(c) обсяг проданого білого цукру, відповідні ціни та умови.

1. Держава-член може зменшити квоту на цукор або ізоглюкозу, виділену підприємству, яке засновано на її території, не більше ніж на 10 %. У таких випадках держави-члени застосовують об’єктивні та недискримінаційні критерії.