Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/18/ЄС від 4 липня 2012 року про контроль загроз виникнення значних аварій, повязаних із використанням небезпечних речовин, та про внесення змін і подальше скасування Директиви Ради 96/82/ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 192(1),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 2),

Оскільки:

(1) Директива Ради 96/82/ЄЕС від 9 грудня 1996 року про контроль загроз виникнення значних аварій, пов'язаних із використанням небезпечних речовин (- 3), встановлює правила запобігання значним аваріям, зумовленими деякими видами промислової діяльності, та обмеження їх наслідків для здоров'я людини і довкілля.

(2) Значні аварії часто мають серйозні наслідки, про що свідчать аварії, які сталися в таких містах як Севезо, Бхопал, Швайцерхалле, Енсхеде, Тулуза та Бансфілд. Крім того, такий вплив може поширюватися поза межі національних кордонів. Це підкреслює потребу в гарантуванні вжиття застережних заходів для забезпечення високого рівня захисту на території всього Союзу для громадян, суспільства та довкілля. Відповідно, існує необхідність у забезпеченні підтримання захисту принаймні на такому ж високому, або вищому рівні.

(3) Директива 96/82/ЄС зіграла важливу роль у зниженні рівня ймовірності виникнення та наслідків таких аварій, забезпечуючи більш високий рівень захисту в усьому Союзі. У результаті аналізу практики застосування вказаної Директиви було підтверджено, що періодичність виникнення аварій залишається стабільною. Незважаючи на те, що чинні положення відповідають встановленій меті, все ж існує необхідність внести деякі зміни для подальшого посилення рівня захисту, зокрема, в частині запобігання значним аваріям. Водночас, систему, встановлену в Директиві 96/82/ЄС, необхідно адаптувати до змін в системі класифікації речовин та сумішей Союзу, яких стосується вказана Директива. Крім того, необхідно прояснити та оновити низку інших положень.

(4) Відповідно, доцільно замінити Директиву 96/82/ЄС, щоб забезпечити підтримання поточного рівня захисту та його подальше підвищення з посиленням дієвості та ефективності положень, та, де це можливо, зі зменшенням непотрібних адміністративних тягарів шляхом оптимізації або спрощення за умови, що це не поставить під загрозу безпеку та захист довкілля і здоров'я людини. Водночас, нові положення повинні бути чіткими, узгодженими та легко зрозумілими, що зробить їх простішими для імплементації і правозастосування, проте зі збереженням або підвищенням рівня захисту довкілля та здоров'я людини. Комісії слід співпрацювати з державами-членами у питанні практичної імплементації цієї Директиви. Таку співпрацю слід, між іншим, зосередити на вирішенні питання самокласифікації речовин та сумішей. За необхідності, до імплементації цієї Директиви слід залучити стейкхолдерів, наприклад, представників промислового сектору, службовців та працівників неурядових організацій, які опікуються питаннями захисту довкілля або здоров'я людини.

(5) У Конвенції Європейської економічної комісії ООН про транскордонний вплив промислових аварій, схваленій від імені Союзу Рішенням Ради 98/685/ЄС від 23 березня 1998 року про схвалення Конвенції про транскордонний вплив промислових аварій (- 4), передбачено заходи запобігання, готовності та реагування на промислові аварії, що здатні спричинити транскордонний вплив, а також міжнародну співпрацю у цьому напрямі. Директива 96/82/ ЄС імплементує Конвенцію до законодавства Союзу.

(6) Значні аварії можуть мати транскордонні наслідки, а екологічні й економічні втрати, спричинені аваріями, несуть не лише дотичні підприємства, а й відповідні держави-члени. Тому, необхідно встановити та застосовувати заходи з безпеки та зменшення ризиків для запобігання можливому виникненню аварій, зменшення ризиків під час виникнення аварій та мінімізації наслідків після їх виникнення, що дасть змогу забезпечити високий рівень захисту у всьому Союзі.

(7) Положення цієї Директиви слід застосовувати без обмеження положень законодавства Союзу щодо охорони здоров'я та безпеки на робочому місці та робочому середовищі, зокрема, без обмеження Директиви Ради 89/391/ЄЕС від 12 червня 1989 року про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров'я працівників на роботі (- 5).

(8) Деякі види промислової діяльності можуть бути виключені зі сфери застосування цієї Директиви за умови, якщо вони є предметом іншого законодавства Союзу або національного законодавства, що передбачає еквівалентний рівень безпеки. Комісії слід продовжувати вивчати наявність значних прогалин у чинних регулятивних рамках, зокрема щодо нових ризиків, що походять від інших видів діяльності та конкретних небезпечних речовин, та, за необхідності, подавати законодавчі пропозиції для заповнення таких прогалин.

(9) У додатку І до Директиви 96/82/ЄС наведено перелік небезпечних речовин, на які поширюється сфера її застосування, з покликанням, між іншим, на певні положення Директиви Ради 67/548/ЄЕС від 27 червня 1967 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень щодо класифікації, пакування і маркування небезпечних речовин (- 6) та Директиви 1999/45/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 31 травня 1999 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо класифікації, пакування та маркування небезпечних препаратів (- 7). Директиви 67/548/ЄЕС та 1999/45/ЄЕС було замінено Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування небезпечних речовин і сумішей (- 8), в якому передбачено імплементацію в межах Союзу Всесвітньої гармонізованої системи класифікації та маркування хімічної продукції, ухваленої на міжнародному рівні, в межах структури Організації Об'єднаних Націй (ООН). У вказаному Регламенті введено нові класи і категорії загроз, які лише частково відповідають класам і категоріям, що використовувалися у скасованих Директивах. Деякі речовини або суміші, тим не менш, не підлягають класифікації за вказаною системою через відсутність в її рамках критеріїв. Тому, у додаток І до Директиви 96/82/ЄС необхідно внести доповнення для приведення його у відповідність із вказаним Регламентом, забезпечуючи при цьому поточний рівень захисту, або його подальше підвищення, як передбачено у вказаній Директиві.

(10) Для цілей класифікації збагаченого біогазу, необхідно враховувати будь-які зміни стандартів Європейського комітету зі стандартизації (CEN).

(11) Можуть виникнути небажані наслідки узгодження з Регламентом (ЄС) № 1272/2008 та подальшої адаптації до вказаного Регламенту через ймовірний вплив на класифікацію речовин та сумішей. На основі критеріїв, включених у цю Директиву, Комісія має оцінювати, чи є небезпечні речовини, незважаючи на класифікацію їх загроз, які не можуть становити загрозу виникнення значних аварій, та, якщо доцільно, подавати законодавчу пропозицію щодо виключення відповідної небезпечної речовини зі сфери застосування цієї Директиви. Оцінювання необхідно розпочинати швидко, особливо після зміни класифікації речовини або суміші, щоб уникнути непотрібного тягаря для операторів та компетентних органів у державах-членах. Виключення зі сфери застосування цієї Директиви не повинно перешкоджати державам-членам зберігати чинними або вводити в дію більш жорсткі інструменти захисту.

(12) На операторів необхідно покласти загальний обов'язок вживати всіх необхідних заходів для запобігання значним аваріям, пом'якшення їх наслідків та вжиття заходів з їх ліквідації. Якщо на підприємствах присутні небезпечні речовини понад певну кількість, оператор повинен надати компетентному органу інформацію, достатню для того, щоб такий орган мав можливість ідентифікувати таке підприємство, присутні небезпечні речовини та потенційні небезпеки. Оператор повинен також розробити та, якщо це необхідно відповідно до вимог національного законодавства, надіслати компетентному органу Політику запобігання значним аваріям (МАРР), в якій визначено загальний підхід оператора та заходи, в тому числі відповідні системи управління безпекою, щодо контролю загроз виникнення значних аварій. Коли оператори ідентифікують та оцінюють загрози виникнення значних аварій, необхідно також брати до уваги і ті небезпечні речовини, які можуть бути утворені під час серйозної аварії в межах підприємства.

(13) Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/35/ЄС від 21 квітня 2004 року про екологічну відповідальність у зв'язку з запобіганням та усуненням наслідків шкоди для довкілля (- 9) звичайно стосується шкоди довкіллю, заподіяної внаслідок значної аварії.

(14) Щоб знизити ризик виникнення ефекту "доміно", якщо підприємства розташовані у такий спосіб або так близько одне від одного, що це збільшує ймовірність виникнення значних аварій або обтяжує їх наслідки, оператори повинні співпрацювати для обміну відповідною інформацією та інформування громадськості, в тому числі й сусідніх підприємств, які можуть постраждати.

(15) Щоб продемонструвати, що було зроблено все необхідне для запобігання значним аваріям, а також щоб підготувати план дій в аварійних ситуаціях та заходи реагування оператор повинен, у випадку підприємств, де небезпечні речовини присутні у значних кількостях, надати компетентному органу інформацію у формі звіту про заходи безпеки. Такий звіт про заходи безпеки повинен містити дані про підприємство, інформацію про наявні небезпечні речовини, установки або сховища, можливі сценарії розвитку значних аварій та аналіз ризиків, заходи запобігання і втручання та поточні системи управління, щоб попередити та знизити ризики виникнення значних аварій і дати змогу здійснити необхідні кроки для обмеження їх наслідків. Ризик виникнення значних аварій може бути збільшений через імовірність природних лих, пов'язаних із розташуванням підприємства. Це також необхідно брати до уваги під час розроблення сценаріїв розвитку значних аварій.

(16) Для підготовки до аварійних ситуацій, у випадку підприємств, де небезпечні речовини присутні у значних кількостях, необхідно розробити внутрішні та зовнішні плани дій в аварійних ситуаціях та встановити процедури, що забезпечують тестування і перегляд таких планів у разі необхідності та їх виконання у випадку виникнення значної аварії або ймовірності її настання. З персоналом підприємства необхідно консультуватися стосовно внутрішнього плану дій в аварійних ситуаціях, а заінтересована громадськість повинна мати можливість висловити свою думку стосовно зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях. Укладання субпідрядних договорів може мати вплив на безпеку підприємства. Держави-члени повинні вимагати, щоб оператори враховували це під час розроблення МАРР, звіту про заходи безпеки або внутрішнього плану дій в аварійних ситуаціях.

(17) Розглядаючи вибір належних методів роботи, в тому числі методів моніторингу та контролю, оператори повинні враховувати наявну інформацію про найкращі практики.

(18) Щоб забезпечити вищий рівень захисту для житлових районів, зон значного громадського користування та довкілля, в тому числі зон особливої природної цінності або еко-чутливих зон, необхідно, щоб землекористування або інші відповідні політики, застосовувані у державах-членах, забезпечували належні відстані між такими зонами і підприємствами, що становлять такі загрози, а також, якщо це стосується існуючих підприємств, реалізацію, за необхідності, додаткових технічних заходів для того, щоб утримувати ризик для осіб або довкілля на прийнятному рівні. При ухваленні рішень необхідно брати до уваги достатню кількість інформації про ризики та технічні поради щодо цих ризиків. За можливості, щоб зменшити адміністративне навантаження, особливо для малих і середніх підприємств, необхідно інтегрувати процедури і заходи з тими, що існують в рамках іншого релевантного законодавства Союзу.

(19) Щоб полегшити доступ до інформації про стан довкілля відповідно до Конвенції Європейської економічної комісії ООН про доступ до інформації, участі громадськості у виробленні й ухваленні рішень та доступу до правосуддя з питань охорони довкілля (Орхуська Конвенція), схваленої від імені Союзу Рішенням Ради 2005/370/ЄС від 17 лютого 2005 року про схвалення, від імені Європейського Співтовариства, Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості у виробленні й ухваленні рішень та доступу до правосуддя з питань охорони довкілля (- 10), необхідно підвищити рівень і якість інформування громадськості. Зокрема, особам, які ймовірно можуть зазнати впливу значної аварії, необхідно надавати достатньо інформації про вжиття правильних дій у випадку настання такої події. Держави-члени повинні надавати інформацію про те, де можна знайти інформацію про права осіб, що зазнали впливу значної аварії. Поширювану серед громадськості інформацію необхідно формулювати у чіткий і зрозумілий спосіб. Окрім надання інформації в активний спосіб, без необхідності для громадськості подавати запит і без виключення інших форм поширення інформації, необхідно надавати її постійно та оновлювати в електронній формі. Водночас, необхідно передбачити, серед іншого, належні запобіжні заходи щодо конфіденційності для вирішення питань, пов'язаних з безпекою.

(20) Спосіб адміністрування інформації повинен відповідати ініціативі Спільної системи екологічної інформації (SEIS), представленій у Повідомленні Комісії від 1 лютого 2008 року під назвою "До Спільної системи екологічної інформації (SEIS)". Адміністрування інформації також повинно відповідати Директиві Європейського Парламенту і Ради 2007/2/ ЄС від 14 березня 2007 року про Інфраструктуру просторої інформації у Європейському Співтоваристві (INSPIRE) (- 11) та імплементаційним правилам, спрямованим на уможливлення обміну екологічною просторовою інформацією серед організацій державного сектору та покращення публічного доступу до просторової інформацій на території всього Союзу. Інформацію необхідно розміщувати в загальнодоступній базі даних на рівні Союзу, що також полегшить моніторинг і звітування про імплементацію.

(21) Відповідно до Орхуської Конвенції, дієва участь громадськості у виробленні й ухваленні рішень є необхідною для надання заінтересованій громадськості можливості висловити, а відповідальній за вироблення й ухвалення рішень особі - врахувати думки та занепокоєння, що стосуються таких рішень, підвищуючи таким чином підзвітність і прозорість процесу вироблення й ухвалення рішень і сприяючи громадській обізнаності про екологічні проблеми та підтримці ухвалених рішень.

(22) Щоб забезпечити вжиття адекватних заходів реагування у випадку настання значної аварії, оператор повинен негайно поінформувати компетентний орган та повідомити інформацію, необхідну для того, щоб дати йому можливість оцінити наслідки такої аварії для довкілля та здоров'я людини.

(23) Місцеві органи влади заінтересовані в запобіганні значних аварій та пом'якшенні їх наслідків і можуть відігравати важливу роль. Держави-члени повинні враховувати це у процесі імплементації цієї Директиви.

(24) Для полегшення обміну інформацією та запобігання випадкам настання у майбутньому аварій подібного характеру, держави-члени повинні передавати Комісії інформацію про значні аварій, що виникають на їхній території, щоб Комісія мала можливість аналізувати пов'язані з цим загрози та використовувати систему поширення інформації, зокрема, про значні аварії та винесені з них уроки. Такий обмін інформацією повинен також охоплювати "потенційні помилки", які на думку держав-членів становлять особливий технічний інтерес для запобігання значним аваріям та обмеження їх наслідків. Держави-члени та Комісія повинні прагнути до забезпечення повноти інформації, що зберігається в інформаційних системах, встановлених для полегшення обміну інформацією про значні аварії.

(25) Держави-члени повинні визначити компетентні органи, відповідальні за забезпечення виконання операторами своїх обов'язків. Компетентні органи та Комісія повинні співпрацювати у таких заходах з підтримки імплементації як розроблення відповідних настанов та обмін кращими практиками. Щоб уникнути непотрібного адміністративного навантаження, інформаційні обов'язки необхідно інтегрувати, де доцільно, з тими, що існують в рамках іншого релевантного законодавства Союзу.

(26) Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи вживали необхідних заходів у випадку недотримання положень цієї Директиви. Щоб забезпечити результативну імплементацію та правозастосування, необхідно запровадити систему інспектування, що включатиме як програму планового інспектування через регулярні проміжки часу, так і позапланове інспектування. За можливості, такі інспектування необхідно координувати, де доцільно, з тими, що їх проводять в рамках іншого законодавства Союзу, в тому числі згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (комплексне запобігання та контроль забруднень) (- 12), Держави-члени повинні забезпечити наявність достатньої кількості персоналу, що має навички і кваліфікації, необхідні для дієвого проведення інспектувань. Компетентні органи повинні надавати необхідну підтримку з використанням інструментів і механізмів для обміну досвідом і консолідації знань, в тому числі на рівні Союзу.

(27) 3 метою врахування технічного прогресу повноваження ухвалювати акти, відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу, необхідно делегувати Комісії у зв'язку з внесенням у додатки II-VI змін і доповнень для адаптації до технічного прогресу. Надзвичайно важливо, щоб Комісія під час своєї підготовчої роботи проводила відповідні консультації, в тому числі на експертному рівні. Комісія, під час підготовки та розроблення делегованих актів, повинна забезпечити одночасне, своєчасне і належне передання необхідних документів до Європейського Парламенту і Ради.

(28) Для забезпечення уніфікованих умов імплементації цієї Директиви Комісії необхідно надати виконавчі повноваження. Виконання таких повноважень необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил та загальних принципів щодо механізмів контролю державами-членами виконання Комісією виконавчих повноважень (- 13).

(29) Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та забезпечувати їх виконання. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

(30) Оскільки мета цієї Директиви, а саме забезпечення високого рівня захисту довкілля та здоров'я людини, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, а отже може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти згідно з принципом субсидіарності, як встановлено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, як встановлено у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(31) Відповідно до Спільної політичної декларації держав-членів і Комісії про пояснювальні документи від 28 вересня 2011 року (- 14), держави-члени взяли на себе зобов'язання супроводжувати, в обґрунтованих випадках, нотифікацію своїх транспозиційних інструментів одним або кількома документами, що пояснюють співвідношення між компонентами певної директиви та відповідними частинами національних транспозиційних інструментів. Стосовно цієї Директиви, законодавець вважає передання таких документів обґрунтованим.

(32) Відповідно, до Директиви 96/82/ЄС необхідно внести зміни і доповнення та надалі скасувати її,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Ця Директива встановлює правила для попередження значних аварій у зв'язку з використанням небезпечних речовин та обмеження їх наслідків для довкілля і здоров'я людини з метою забезпечення високого рівня захисту на всій території Союзу в послідовний і дієвий спосіб.

1. Ця Директива застосовується до підприємств, визначених у статті 3(1).

2. Цю Директиву не застосовують до:

(a) військових підприємств, установок або сховищ;

(b) загроз, що виникають через іонізуюче випромінення речовин;

(c) перевезення небезпечних речовин, та безпосередньо пов'язаного з ними проміжного тимчасового зберігання, дорожніми, залізничними, внутрішніми водними шляхами, на морському або повітряному транспорті, поза межами підприємств, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, в тому числі до вантажно-розвантажувальних робіт та до транспортування з інших транспортних засобів та на них у доках, причалах або сортувальних станціях;

(d) транспортування небезпечних речовин трубопроводами, в тому числі насосними станціями, поза межами підприємств, охоплених цією Директивою;

(e) розроблення, а саме - розвідування, видобутку та перероблення, корисних копалин у рудниках і кар'єрах, в тому числі видобутку шляхом буравлення свердловин;

(f) шельфового розвідування та розроблення корисних копалин, в тому числі вуглеводнів;

(g) зберігання газу на підземних шельфових сховищах, в тому числі спеціально призначених для зберігання сховищах та місцях, де також виконують розвідування та розроблення корисних копалин, в тому числі вуглеводнів;

(h) місць зберігання відходів, у тому числі підземних сховищ для відходів.

Незважаючи на пункти (e) та (h) першого підпараграфа, до сфери застосування цієї Директиви включено прибережні підземні газосховища у природних шарах, водоносних горизонтах, соляних кавернах та закритих рудниках, хімічно-термальні обробні роботи та зберігання, пов'язане з такими роботами, з використанням небезпечних речовин, а також активні об'єкти з видалення та знешкодження хвостів збагачення, в тому числі хвостосховища для зберігання відходів збагачення або хвостові дамби, що містять небезпечні речовини.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі означення:

1. "підприємство" означає цілісну територію під контролем оператора, де небезпечні речовини присутні в одній або декількох установках, у тому числі загальну чи пов'язані інфраструктури або види діяльності; підприємства є підприємствами нижчого рівня небезпеки, або підприємствами вищого рівня небезпеки;

2. "підприємство нижчого рівня небезпеки" - підприємство, де кількість наявних небезпечних речовин дорівнює або перевищує кількість, наведену в стовпці 2 частини 1, або в стовпці 2 частини 2 додатка I, але є меншою, ніж кількість, вказана в стовпці 3 частини 1 або в стовпці 3 частини 2 додатка I, за умов використання в необхідних випадках правила підсумовування, встановленого в примітці 4 до додатка I;

3. "підприємство вищого рівня небезпеки" - підприємство, де кількість наявних небезпечних речовин дорівнює або перевищує кількість, наведену в стовпці 3 частини 1 або в стовпці 3 частини 2 додатка I, за умов використання в необхідних випадках правила підсумовування, встановленого впримітці 4 до додатка I;

4. "сусіднє підприємство" - підприємство, розташоване поблизу до іншого підприємства, причому така наближеність зумовлює зростання ризику виникнення значної аварії або погіршення її наслідків;

5. "нове підприємство" означає:

(a) підприємство, введене в експлуатацію або збудоване не раніше 1 червня 2015 року; або

(b) місце провадження діяльності, на яке поширюється сфера застосування цієї Директиви, або підприємство нижчого рівня небезпеки, що стає підприємством вищого рівня небезпеки або навпаки, не раніше 1 червня 2015 року, у зв'язку з модифікацією його установок або змінами у видах діяльності, що зумовлює зміни в його переліку небезпечних речовин;

6. "існуюче підприємство" - підприємство, на яке, станом на 31 травня 2015 року, поширюється сфера застосування Директиви 96/82/ЄС, азі червня 2015 року - сфера застосування цієї Директиви без змінення його класифікації як підприємства нижчого рівня небезпеки або підприємства вищого рівня небезпеки;

7. "інше підприємство" - місце провадження діяльності, на яке поширюється сфера застосування цієї Директиви, або підприємство нижчого рівня небезпеки, що стає підприємством вищого рівня небезпеки або навпаки 1 червня 2015 року або пізніше з інших причин, ніж вказано в пункті 5;

8. "установка" - технічна одиниця в межах підприємства, що знаходиться на рівні або нижче рівня землі, в якій виробляють, використовують, переробляють або зберігають небезпечні речовини; вона включає все устаткування, конструкції, трубопровідні системи, механізми, інструменти, приватні залізничні під'їзні колії, доки, розвантажувальні причали, що обслуговують установку, а також дамби, складські приміщення або подібні до них конструкції, плавучі або інші механізми, необхідні для експлуатації такої установки;

9. "оператор" - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює експлуатацію підприємства або установки або контролює їх роботу, або якій, у передбачених національним законодавством випадках, делеговано вирішальні економічні повноваження або повноваження з вироблення й ухвалення рішень щодо технологічного функціонування підприємства або установки;

10. "небезпечна речовина" - речовина або суміш, передбачена в частині 1 або частині 2 додатку І, у тому числі у формі сировини, продукції, побічних, залишкових або проміжних продуктів;

11. "суміш" - суміш або розчин, до складу якого входять дві або декілька речовин;

12. "наявність небезпечних речовин" - фактична або передбачувана наявність небезпечних речовин на підприємстві або таких небезпечних речовин, утворення яких можна обґрунтовано передбачити у випадку втрати контролю над технологічними процесами, у тому числі процесом зберігання, на будь-якій установці в межах підприємства, у кількості, що дорівнює або перевищує мінімальну кількість, встановлену в частині 1 або частини 2 додатку І;

13. "значна аварія" - настання такої події, як значний викид, пожежа або вибух, в результаті неконтрольованих подій у процесі діяльності будь-якого підприємства, на яке поширюється сфера застосування цієї Директиви, що призводить до завдання серйозної шкоди довкіллю і здоров'ю людини, миттєвої або затриманої дії, у межах або поза межами підприємства, що пов'язано з використанням однієї або декількох небезпечних речовин;

14. "загроза" - природна властивість небезпечної речовини або фізичної ситуації, що потенційно може спричинити шкоду довкіллю і здоров'ю людини;

15. "ризик" - імовірність специфічного впливу, що виникає протягом певного періоду або за певних обставин;

16. "зберігання" - використання певної кількості небезпечних речовин для цілей складського зберігання, передання на зберігання або тримання у складському приміщенні;

17. "громадськість" - одна або декілька фізичних або юридичних осіб, та, відповідно до національного законодавства або практики, їх об'єднання, організації або групи;

18. "заінтересована громадськість" - громадськість, якої стосуються або можуть стосуватися рішення щодо будь-якого питання, на яке поширюється дія статті 15(1), або яка заінтересована у такому рішенні; для цілей цього означення, неурядові організації, що опікуються проблемами захисту довкілля і відповідають будь-яким вимогам національного законодавства, що застосовуються до таких організацій, необхідно вважати такими, що мають інтерес;

19. "інспектування" - всі дії, в тому числі виїзд на місце, перевірки внутрішніх вимірювань, систем, звітів і супровідних документів, а також будь-які інші необхідні подальші заходи, вживані з боку або від імені компетентного органу влади з метою перевірки виконання підприємствами вимог цієї Директиви і надання підприємствам допомоги у їх виконанні.

1. За необхідності або у будь-якому разі на підставі повідомлення від держави-члена відповідно до параграфа 2, Комісія повинна оцінити, наскільки виключено практичну вірогідність того, що певна небезпечна речовина, вказана в частині 1 або частині 2 додатка I, може спричинити викид речовини або енергії з можливим настанням значної аварії за обґрунтованим чином прогнозованих звичайних та аномальних умов. У такому оцінюванні необхідно враховувати інформацію, вказану в параграфі, 3 та ґрунтуватися на одній або декількох з наведених нижче характеристик:

(a) фізична форма небезпечної речовини за умов звичайного перероблення або оброблення, або у випадку незапланованої втрати герметичності;

(b) внутрішні властивості небезпечної речовини, зокрема, пов'язані з дисперсним поводженням під час сценарію розвитку значної аварії, такі як молекулярна маса та тиск насиченої пари;

(c) максимальна концентрація речовин у сумішах.

Для цілей першого підпараграфа, якщо доцільно, необхідно також ураховувати герметичність і стандартне паковання небезпечної речовини, зокрема, у випадках, передбачених спеціальним законодавством Союзу.

2. Якщо держава-член вважає, що небезпечна речовина не становить загрози виникнення значної аварії відповідно до параграфа 1, вона повинна повідомити про це Комісії з наданням обґрунтованого підтвердження, в тому числі з наданням інформації, вказаної в параграфі 3.

3. Для цілей параграфів 1 і 2, інформація, необхідна для оцінювання властивостей відповідної речовини, що становить небезпеку для здоров'я людини, а також фізичну та екологічну небезпеку, повинна містити:

(a) повний перелік властивостей, необхідних для оцінювання здатності небезпечної речовини завдати шкоду для здоров'я людини та завдати фізичну або екологічну шкоду;

(b) фізико-хімічні властивості (наприклад, молекулярна маса, тиск насиченої пари, характерна токсичність, точка кипіння, хімічна активність, в'язкість, розчинність та інші важливі властивості);

(c) властивості, що становлять загрозу для здоров'я та фізичної безпеки (наприклад, хімічна активність, займистість, токсичність поряд з такими додатковими факторами, як спосіб впливу на тіло, співвідношення ушкоджень і випадків з летальними наслідками, а також фактори тривалого впливу й інші важливі властивості);

(d) властивості екологічної небезпеки (наприклад, екотоксичність, стійкість, біоакумуляція, здатність поширюватися на значні відстані в довкіллі й інші важливі властивості);

(e) за наявності - класифікацію Союзу для певної речовини або суміші;

(f) інформацію про специфічні умови експлуатації речовини (наприклад, про температуру, тиск та інші важливі умови), за яких небезпечну речовину зберігають, використовують та/або за яких вона може бути в наявності в передбачених випадках аномальної експлуатації або такої події, як пожежа.

4. За результатами оцінення, вказаного в параграфі 1, Комісія повинна, за необхідності, надати Європейському Парламенту і Раді законодавчі пропозиції для виключення відповідної небезпечної речовини зі сфери застосування цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператор був зобов'язаний вживати всіх необхідних дій для запобігання значним аваріям та обмеження їх наслідків для довкілля і здоров'я людини.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператор повинен був довести компетентному органу, вказаному в статті 6, у будь-який момент часу, зокрема для цілей інспектування і контролю, вказаних у статті 20, факт вжиття всіх необхідних заходів, як визначено в цій Директиві.

1. Без обмеження обсягу обов'язків оператора держави-члени повинні заснувати або призначити компетентний орган або компетентні органи, відповідальні за виконання обов'язків, установлених у цій Директиві, та, за необхідності, органи для надання компетентному органу допомоги на технічному рівні. Держави-члени, які заснували або призначили декілька компетентних органів, повинні забезпечити повне узгодження процедур виконання ними своїх обов'язків.

2. Компетентні органи і Комісія повинні співпрацювати у заходах з підтримки імплементації цієї Директиви із залученням відповідних стейкхолдерів.

3. Для цілей цієї Директиви держави-члени повинні забезпечити прийняття компетентними органами еквівалентної інформації, наданої операторами в межах іншого законодавства Союзу, що відповідає кожній вимозі цієї Директиви. У таких випадках компетентні органи повинні забезпечити виконання вимог цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні вимагати від оператора надсилати компетентному органу повідомлення із зазначенням такої інформації:

(a) назва та/або торгове найменування оператора та повна адреса відповідного підприємства;

(b) зареєстроване місце ведення діяльності оператора з повною адресою;

(c) ім'я і посада відповідальної особи підприємства, якщо є іншою, ніж вказано в пункті (а);

(d) інформацію, достатню для ідентифікації небезпечних речовин і категорій речовин, використовуваних або ймовірно наявних;

(e) кількість і фізична форма відповідної небезпечної речовини або речовин;

(f) вид діяльності або пропоноване використання установки або сховища;

(g) безпосереднє навколишнє середовище підприємства, а також фактори, що можуть зумовити виникнення значної аварії або погіршення її наслідків, в тому числі (за наявності) повну інформацію про сусідні підприємства, місця провадження діяльності, на які не поширюється сфера застосування цієї Директиви, зони та об'єкти будівництва, що можуть бути джерелом або зумовлювати зростання ризику виникнення або наслідків значної аварії та ефекту "доміно".

2. Повідомлення або відповідну оновлену інформацію необхідно надсилати компетентному органу в такі граничні строки:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком будівництва або експлуатації, або перед здійсненням модифікації, що тягне за собою змінення переліку небезпечних речовин;

(b) у всіх інших випадках - не пізніше одного року від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

3. Параграфи 1 і 2 не застосовуються, якщо відповідно до вимог національного законодавства оператор до 1 червня 2015 року вже направив компетентному органу повідомлення, а інформація, що міститься в ньому, відповідає параграфу 1 і не змінилася.

4. Оператор повинен повідомити компетентний орган до початку настання таких подій:

(a) будь-якого суттєвого збільшення або зменшення кількості або суттєвої зміни властивостей чи фізичної форми наявної небезпечної речовини, зазначеної в повідомленні, наданому оператором відповідно до параграфа 1, або суттєвої зміни в процесах її використання;

(b) модифікації підприємства або установки, що може викликати значні наслідки щодо загроз виникнення значних аварій;

(c) остаточне закриття підприємства або виведення його з експлуатації; або

(d) зміни в інформації, вказаної в пунктах (a), (b) або (c) параграфа 1.

1. Держави-члени повинні вимагати від оператора письмового оформлення документа, в якому встановлено політику запобігання значним аваріям (МАРР), і забезпечити її належне виконання. МАРР повинна бути спрямована на забезпечення високого рівня захисту довкілля і здоров'я людини. Вона повинна бути пропорційна загрозам виникнення значних аварій. Вона повинна містити загальні цілі та принципи дій оператора, роль і відповідальність керівництва, а також зобов'язання щодо постійного підвищення рівня якості контролю загроз виникнення значних аварій і забезпечення високого рівня захисту.

2. МАРР необхідно розробити та, якщо цього вимагає національне законодавство, надіслати компетентному органу в такі строки:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком будівництва або експлуатації, або перед здійсненням модифікації, що тягне за собою змінення переліку небезпечних речовин;

(b) у всіх інших випадках - не пізніше одного року від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

3. Параграфи 1 і 2 не застосовуються, якщо відповідно до вимог національного законодавства оператор до 1 червня 2015 року вже надіслав компетентному органу повідомлення, а інформація, що міститься в ньому, відповідає параграфу 1 і не змінилася.

4. Без обмеження статті 11 оператор повинен періодично переглядати та, за необхідності, оновлювати МАРР принаймні кожні п'ять років. Якщо цього вимагає національне законодавство, оновлену МАРР необхідно надіслати компетентному органу невідкладно.

5. МАРР необхідно реалізовувати за допомогою відповідних засобів, структур і систем управління безпекою відповідно до додатка III, пропорційних загрозам виникнення значних аварій і складності організації або видів діяльності підприємства. Для підприємств нижчого рівня небезпеки обов'язок впровадження МАРР можна виконувати за допомогою інших засобів, структур і систем управління безпекою, пропорційних загрозам виникнення значних аварій, з урахуванням принципів, встановлених у додатку III.

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб компетентний орган, використовуючи інформацію, отриману від операторів відповідно до статей 7 і 10, або у відповідь на запит від компетентного органу на отримання додаткової інформації, або в результаті інспектування відповідно до статті 20, ідентифікував всі підприємства нижчого й вищого рівня небезпеки або групи підприємств, де ризик або наслідки значної аварії можуть зростати через географічне положення й близькість таких підприємств, а також їхні переліки небезпечних речовин.

2. Якщо компетентний орган має додаткову інформацію окрім інформації, наданої оператором відповідно до пункту (§) статті 7(1), він повинен надати цю інформацію такому оператору, якщо це необхідно для застосування цієї статті.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори підприємств, ідентифікованих відповідно до параграфа 1:

(a) обмінювалися відповідною інформацією для того, щоб за необхідності надати можливість таким підприємствам брати до уваги характер і ступінь загальної загрози виникнення значної аварії у своїх МАРР, системах управління безпекою, звітах про заходи безпеки та планах дій в аварійних ситуаціях;

(b) співпрацювати в питанні інформування громадськості та сусідніх місць провадження діяльності, що не входять до сфери застосування цієї Директиви, та в наданні інформації органу, відповідальному за підготовку зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях.

1. Держави-члени повинні вимагати від оператора підприємства вищого рівня небезпеки подавати звіт про заходи безпеки для того, щоб:

(a) довести, що МАРР і систему управління безпекою для її впровадження уведено в дію відповідно до інформації, встановленої в додатку III;

(b) довести факт ідентифікації загроз виникнення значних аварій і можливих сценаріїв розвитку значних аварій та вживання необхідних заходів для запобігання таким аваріям і обмеження їх наслідків для довкілля і здоров'я людини;

(c) довести факт дотримання належного рівня безпеки й надійності в проектуванні, будівництві, експлуатації й обслуговуванні будь-яких установок, сховищ, устаткування, а також інфраструктури, пов'язаної з її функціонуванням, що стосується загроз виникнення значних аварій у межах підприємства;

(d) довести наявність розроблених внутрішніх планів дій в аварійних ситуаціях, що містять інформацію для розроблення зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях;

(е) забезпечити надання достатньої інформації компетентному органу для ухвалення ним рішень щодо введення нових видів діяльності або будівництва нових об'єктів поблизу існуючих підприємств.

2. Звіт про заходи безпеки повинен містити принаймні дані й інформацію, наведені в додатку II. У ньому необхідно також вказати назви відповідних організацій, що брали участь у його складанні.

3. Звіт про заходи безпеки необхідно надсилати компетентному органу протягом такого терміну:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком будівництва або експлуатації, або перед здійсненням модифікації, що тягне за собою змінення переліку небезпечних речовин;

(b) для існуючих підприємств вищого рівня небезпеки, до 1 червня 2016 року;

(c) для інших підприємств - не пізніше двох років від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

4. Параграфи 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо оператор вже надіслав компетентному органу звіт про заходи безпеки відповідно до вимог національного законодавства до 1 червня 2015 року, а інформація, що міститься в ньому, відповідає параграфам 1 і 2, і не змінилася. Для виконання вимог параграфів 1 і 2 в межах строків, вказаних в параграфі 3, оператор повинен надавати будь-які змінені частини звіту про заходи безпеки в погодженому з компетентним органом форматі.

5. Без обмеження статті 11 оператор повинен періодично переглядати та за необхідності оновлювати звіт про заходи безпеки принаймні кожні п'ять років.

Оператор також повинен переглядати, і, за необхідності, оновлювати звіт про заходи безпеки після настання значної аварії на його підприємстві, а також у будь-який інший час за ініціативи оператора або на вимогу компетентного органу, якщо це обґрунтовано новими обставинами або новими технічними знаннями з питань безпеки, в тому числі знаннями, отриманими в результаті аналізу аварій або, мірою можливого, "потенційних помилок" і вдосконалення знань, що стосуються оцінювання загроз.

Оновлений звіт про заходи безпеки або його оновлені частини повинен бути надісланий компетентному органу без зволікань.

6. Перш, ніж оператор почне будівництво або експлуатацію, або у випадках, вказаних у пунктах (b) і (c) параграфа 3 і в параграфі 5 цієї статті, компетентний орган повинен протягом розумного строку після одержання звіту повідомити оператора про свої висновки щодо результатів розгляду звіту про заходи безпеки, та, за необхідності, відповідно до статті 19, компетентний орган повинен заборонити уведення в експлуатацію, або безперервне використання відповідного підприємства.

У разі модифікації установки, підприємства, сховища, технологічного процесу, властивостей або фізичної форми або зміни кількості небезпечних речовин, що може мати серйозні наслідки щодо загроз виникнення значної аварії, або може призвести до того, що підприємство нижчого рівня небезпеки стає підприємством вищого рівня небезпеки або навпаки, держави-члени повинні забезпечити перегляд, і за необхідності оновлення повідомлення, МАРР, системи управління безпекою й звіту про заходи безпеки, а також надання компетентному органу даних про такі оновлення до початку проведення такої модифікації.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб для всіх підприємств вищого рівня небезпеки:

(a) оператор розробив внутрішній план дій в аварійних ситуаціях для вживання заходів у межах підприємства;

(b) оператор надав компетентному органу інформацію, необхідну для складання останнім зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях;

(c) органи, призначені для цього державою-членом, розробили зовнішній план дій в аварійних ситуаціях для вживання заходів поза межами підприємства протягом двох років після одержання необхідної інформації від оператора відповідно до пункту (b).

2. Оператори повинні виконати вимоги, встановлені в пунктах (a) і (b) параграфа 1, у такі строки:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком експлуатації або перед модифікацією, що веде до зміни в переліку небезпечних речовин;

(b) для існуючих підприємств вищого рівня небезпеки - до 1 червня 2016 року за винятком випадків, коли до такої дати внутрішній план дій в аварійних ситуаціях було розроблено відповідно до вимог національного законодавства, а інформація, що міститься в ньому, а також інформація, вказана в пункті (b) параграфа 1, відповідає положенням цієї статті та не змінилася;

(c) для інших підприємств - не пізніше двох років від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

3. Плани дій в аварійних ситуаціях повинні бути встановлені для таких цілей:

(а) обмеження та контролю інцидентів для мінімізації наслідків і обмеження шкоди здоров'ю людини, довкіллю і майну;

(b) виконання необхідних заходів щодо захисту довкілля і здоров'я людини від наслідків значних аварій;

(c) передання необхідної інформації громадськості та заінтересованим службам або органам на відповідній території;

(d) забезпечення відновлення та ліквідації наслідків для довкілля після значної аварії.

Плани дій в аварійних ситуаціях повинні містити інформацію, встановлену в додатку IV.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб передбачені в цій Директиві внутрішні плани дій в аварійних ситуаціях було розроблено із проведенням консультацій зі штатними працівниками, в тому числі консультації з відповідним персоналом, що працює на довгостроковій основі за договором субпідряду.

5. Держави-члени повинні забезпечувати для заінтересованої громадськості завчасну можливість висловити свою думку щодо зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях у процесі їх розроблення або суттєвої модифікації.

6. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори та уповноважені органи проводили відповідні перегляд, перевірку, і, за необхідності, оновлення внутрішніх і зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях з періодичністю, не меншою, ніж через кожні три роки. У перегляді повинні бути враховані зміни, що відбуваються на відповідних підприємствах або у відповідних аварійних службах, нові технічні знання, а також знання про реагування на значні аварії.

У частині зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях держави-члени повинні враховувати необхідність забезпечення співпраці при цивільному захисті населення у разі значних аварійних ситуацій.

7. Держави-члени повинні забезпечити негайне введення в дію планів дій в аварійних ситуаціях оператором і, за необхідності, призначеним для цього компетентним органом, у випадку виникнення значної аварії або виникнення неконтрольованої події, характер якої дає підстави вважати, що така подія може привести до значної аварії.

8. У світлі інформації, яку містить звіт про заходи безпеки, компетентний орган може вирішити, виклавши причини свого рішення, що вимогу про надання зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях відповідно до параграфа 1 можна не застосовувати.

1. У своїй політиці землекористування або іншій відповідній політиці держави-члени повинні забезпечити врахування цілей запобігання значним аваріям і обмеження наслідків таких аварій для довкілля і здоров'я людини. Вони повинні прагнути досягнення таких цілей за допомогою систем контролю у процесі:

(a) розміщення нових підприємств;

(b) здійснення модифікацій підприємств, на які поширюється дія статті 11;

(c) будівництва нових об'єктів, в тому числі транспортних шляхів, місць громадського користування і житлових районів, розташованих поблизу підприємств, де розміщення або будівництво нових об'єктів може бути джерелом небезпеки або збільшити ризик виникнення або наслідки значної аварії.

2. У своїй політиці землекористування або іншій відповідній політиці, а також процедурах імплементації таких політик держави-члени повинні забезпечити врахування у довгостроковій перспективі необхідності:

(а) підтримувати належні безпечні відстані між підприємствами, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, і житловими районами, об'єктами та місцями громадського користування, рекреаційними зонами та, мірою можливого, основними транспортними шляхами;

(b) захищати зони особливої природної цінності або еко-чутливі зони, розташовані в безпосередній близькості підприємства, за необхідності забезпечуючи належні безпечні відстані або вжиття інших відповідних заходів;

(c) в тому, що стосується існуючих підприємств - вживати додаткових технічних заходів відповідно до статті 5 таким чином, щоб не збільшувати ризиків для довкілля і здоров'я людини.

3. З метою сприяння імплементації політик, встановлених у параграфі 1, держави-члени повинні забезпечити встановлення відповідних процедур консультування компетентним органом та органами планування, відповідальними за ухвалення рішень у цій сфері. У процесі ухвалення рішень процедури необхідно зосередити на забезпеченні надання операторами, в кожному конкретному випадку або на загальних підставах, достатньої інформації про пов'язані з підприємством ризики, і забезпеченні доступу до технічних консультацій щодо таких ризиків.

Держави-члени повинні забезпечити надання операторами підприємств нижчого рівня небезпеки на вимогу компетентного органу необхідної для цілей планування землекористування достатньої інформації про ризики, пов'язані з підприємством.

4. Вимоги параграфів 1, 2 і 3 цієї статті застосовуються без обмеження положень Директиви 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля (- 15), Директиви 2001/42/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінювання впливу деяких планів і програм на довкілля (- 16), а також іншого відповідного законодавства Союзу. Держави-члени можуть розробити узгоджені або спільні процедури для виконання вимог цієї статті та вимог вказаного законодавства, між іншим, для того щоб уникнути дублювання в проведенні оцінювання або консультацій.

1. Держави-члени повинні надавати громадськості постійний доступ, у тому числі в електронній формі, до інформації, вказаної в додатку V. За необхідності, у тому числі у разі модифікацій відповідно до статті 11, таку інформацію необхідно постійно оновлювати.

2. Щодо підприємств вищого рівня небезпеки держави-члени також повинні забезпечувати:

(a) регулярне отримання всіма особами, які ймовірно можуть зазнати впливу значної аварії, чіткої й зрозумілої інформації у найбільш прийнятній формі, без необхідності подавати запит, про заходи безпеки і необхідну поведінку у випадку настання значної аварії;

(b) доступ до звіту про заходи безпеки на запит відповідно до статті 22(3); у разі застосування статті 22(3) необхідно надати доступ до зміненого звіту, наприклад, у формі резюме нетехнічного характеру, яке повинне містити принаймні загальну інформацію про загрози виникнення значних аварій та про потенційні наслідки для довкілля і здоров'я людини у випадку виникнення значної аварії;