Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/18/ЄС від 4 липня 2012 року про контроль загроз виникнення значних аварій, повязаних із використанням небезпечних речовин, та про внесення змін і подальше скасування Директиви Ради 96/82/ЄС

(c) надання на вимогу громадськості доступу до переліку небезпечних речовин відповідно до статті 22(3).

Інформація, яку необхідно надавати відповідно до пункту (а) першого підпараграфа цього параграфа, повинна містити принаймні інформацію, вказану в додатку V. Таку інформацію необхідно надавати також всім будівлям і місцям громадського користування, в тому числі школам та лікарням, а також всім сусіднім підприємствам щодо підприємств, на які поширюється дія статті 9. Держави-члени повинні забезпечувати надання інформації щонайменше кожні п'ять років, а також її періодичний перегляд і, за необхідності, її оновлення, у тому числі у разі модифікацій, на які поширюється дія статті 11.

3. Щодо ймовірності настання значної аварії із транскордонними наслідками на підприємствах вищого рівня небезпеки, держави-члени повинні надавати достатню інформацію для тих держав-членів, які потенційно можуть зазнати впливу, для того щоб такі держави-члени, що можуть потенційно зазнати випливу, могли застосувати всі відповідні положення, встановлені в статтях 12 і 13 та в цій статті.

4. Якщо відповідна держава-член вирішила, що підприємство, що знаходиться в безпосередній близькості до території іншої держави-члена, не створює загрози виникнення значної аварії поза межами своєї території в цілях статті 12(8) і, відповідно, не зумовлює необхідності у розробленні зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях відповідно до статті 12(1), вона повинна повідомити іншу державу-член про своє вмотивоване рішення.

1. Держави-члени повинні забезпечити можливість для заінтересованої громадськості завчасно висловити свою думку щодо конкретних окремих проектів, що стосуються:

(a) планування нових підприємств відповідно до статті 13;

(b) значних модифікацій на підприємствах відповідно до статті 11, якщо такі модифікації зумовлюють виникнення зобов'язань, передбачених у статті 13;

(c) будівництва нових об'єктів поблизу підприємств, якщо розміщення або будівництво нових об'єктів може зумовити зростання ризику виникнення значної аварії або погіршення її наслідків відповідно до статті 13.

2. У тому, що стосується конкретних окремих проектів, вказаних у параграфі 1, громадськість необхідно інформувати за допомогою публічних повідомлень або іншими способами, в тому числі, за наявності, електронними засобами інформації, про наведені нижче проблеми завчасно за допомогою процедури ухвалення рішення, або як тільки виникає можливість належного надання інформації, а саме:

(a) предмет конкретного проекту;

(b) за необхідності, той факт, що проект є предметом оцінювання національного або транскордонного впливу на довкілля або консультацій між державами-членами відповідно до статті 14(3);

(c) дані про компетентний орган, відповідальний за ухвалення рішень, від якого можна одержати відповідну інформацію і якому можна подати на розгляд зауваження або запитання, а також дані про графік передавання зауважень або запитань;

(d) характер можливих рішень або проект рішення, за його наявності;

(e) вказівка щодо часу та місця або засобів надання відповідної інформації;

(f) дані про механізми участі громадськості та проведення консультацій відповідно до параграфа 7 цієї статті.

3. У тому, що стосується конкретних окремих проектів, вказаних у параграфі 1, держави-члени повинні забезпечувати надання заінтересованій громадськості у встановлений термін такої інформації:

(a) основні звіти та консультації, надані компетентному органу відповідно до національного законодавства на час інформування заінтересованої громадськості відповідно до параграфа 2;

(b) відповідно до положень Директиви 2003/4/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про відкритий доступ до екологічної інформації (- 17), надання іншої інформації, ніж інформації, вказаної в параграфі 2 цієї статті, що стосується певного рішення і яка стає доступною тільки після інформування заінтересованої громадськості відповідно до вказаного параграфа.

4. Держави-члени повинні забезпечити надання заінтересованій громадськості права повідомити компетентний орган про свої зауваження й думки до ухвалення рішення по конкретному окремо взятому проекту, як це зазначено в частині 1, а також гарантувати своєчасне взяття до уваги результатів консультацій, проведених відповідно до частини 1, для ухвалення рішення.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб коли відповідні рішення буде ухвалено, компетентний орган надав доступ громадськості до такої інформації щодо них:

(a) зміст рішення та підстави, на яких воно ґрунтується, в тому числі будь-які подальші оновлення;

(b) результати консультацій, проведених до ухвалення рішення, а також роз'яснення, як саме такі консультації взято до уваги в такому рішенні.

6. При складанні загальних планів або програм щодо питань, вказаних у пунктах (a) або (c) параграфа 1, держави-члени повинні забезпечувати завчасне надання громадськості дієвих можливостей для участі в їх підготовці, а також у внесенні змін або перегляді з використанням процедур, встановлених у статті 2(2) Директиви 2003/35/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 травня 2003 року про забезпечення участі громадськості в розробленні певних планів і програм, що стосуються питань довкілля (- 18).

Держави-члени повинні визначити громадськість, уповноважену брати участь для виконання цього параграфа, в тому числі відповідні громадські організації, що відповідають будь-яким відповідним установленим вимогам національного законодавства, і, зокрема, організації, що опікуються питаннями захисту довкілля.

Цей параграф не застосовується до планів і програм, у яких процедуру участі громадськості виконують відповідно до Директиви 2001/42/ЄС.

7. Держави-члени повинні визначити детальні механізми інформування громадськості та надання заінтересованій громадськості консультацій.

Необхідно передбачити розумні часові рамки на різних етапах, що забезпечують достатньо часу для інформування громадськості, а також для підготовки та результативної участі заінтересованої громадськості в виробленні й ухваленні рішень з екологічних питань за умови дотримання положень цієї статті.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб, мірою можливого після настання значної аварії, із застосуванням найбільш доцільних засобів, оператор був зобов'язаний:

(a) поінформувати компетентний орган;

(b) надати компетентному органу наведену нижче інформацію, як тільки вона стає доступною:

(i) обставини аварії;

(ii) небезпечні речовини, з якими пов'язана аварія;

(iii) доступні дані для оцінення наслідків впливу аварії на здоров'я людини, довкілля і майно;

(iv) вжиті екстрені заходи;

(c) поінформувати компетентний орган про дії, призначені для:

(i) пом'якшення середньострокових і довгострокових наслідків аварії;

(ii) запобігання повторенню такої аварії;

(d) оновити надану інформацію, якщо в результаті подальшого розслідування виявляються додаткові факти, які зумовлюють змінення такої інформації або висновків.

Після виникнення значної аварії держави-члени повинні вимагати від компетентного органу:

(a) забезпечення вжиття необхідних термінових, середньострокових і довгострокових заходів;

(b) шляхом інспектування, розслідування та інших належних дій зібрати інформацію, необхідну для повного аналізу технічних, організаційних і управлінських аспектів аварії;

(c) застосувати доцільні дії для забезпечення вжиття оператором будь-яких необхідних заходів щодо усунення наслідків аварії;

(d) розробити рекомендації щодо майбутніх профілактичних заходів;

(e) поінформувати про настання аварії осіб, які ймовірно можуть зазнати її впливу та, якщо доцільно, про заходи, вжиті для пом'якшення її наслідків.

1. З метою запобігання та пом'якшення наслідків значних аварій держави-члени повинні поінформувати Комісію про значні аварії, які виникли на їхній території та відповідають критеріям, встановленим у додатку VI. Держави-члени повинні надати такі дані:

(a) держава-член, найменування та адресу органу, відповідального за звіт;

(b) дату, час і місце аварії, в тому числі повну назву оператора та адресу відповідного підприємства;

(c) стислий опис обставин аварії, в тому числі зазначення відповідних небезпечних речовин, а також їх безпосередній вплив на довкілля і здоров'я людини;

(d) стислий опис вжитих екстрених заходів і безпосередніх запобіжних заходів, необхідних для запобігання повторення аварії;

(e) результати їх аналізу та рекомендації.

2. Інформацію, вказану в параграфі 1 цієї статті, необхідно надавати в терміновому порядку, але не пізніше одного року від дня аварії, з використанням бази даних, вказаної в статті 21(4). У випадку, коли для внесення в базу даних протягом вказаного вище строку можна надати тільки попередню інформацію відповідно до пункту (е) параграфа 1, таку інформацію необхідно оновлювати одразу після одержання результатів детального аналізу та рекомендацій.

3. Щоб забезпечити можливість завершення судового процесу, надання державами-членами інформації, вказаної в пункті (е) параграфа 1, можна відтер мінувати, якщо надання такої інформації може вплинути на такий судовий процес.

4. Для надання державами-членами інформації, вказаної в параграфі 1 цієї статті, повинні бути ухвалені імплементаційні акти, що визначають форму звітування. Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 27(2).

5. Держави-члени зобов'язані повідомляти Комісії назву і адресу будь-якого органу, який може мати релевантну інформацію про значні аварії та який може консультувати компетентні органи інших держав-членів, яких необхідно залучати у випадку виникненні такої аварії.

1. Держави-члени повинні забороняти експлуатацію або уведення в експлуатацію будь-якого підприємства, установки, сховища або будь-якої їхньої частини, якщо вжиті оператором заходи щодо запобігання і пом'якшення наслідків значних аварій мають серйозні недоліки. У зв'язку із цим держави-члени, між іншим, повинні брати до уваги серйозні недоліки для вжиття необхідних заходів, вказаних у звіті про результати інспектування.

Держави-члени мають право заборонити експлуатацію або уведення в експлуатацію будь-якого підприємства, установки, сховища або будь-якої їхньої частини, якщо оператор протягом установленого строку не надав повідомлення, звіти або іншу інформацію відповідно до вимог цієї Директиви.

2. Держави-члени повинні забезпечити для операторів можливість оскарження заборони компетентного органу, накладеної відповідно до параграфа 1, у відповідному органі, визначеному національним законодавством і процедурами.

1. Держави-члени повинні забезпечити організацію компетентним органом системи інспектування.

2. Інспектування має відповідати типу відповідного підприємства. Інспектування не повинне залежати від подання звіту про заходи безпеки або будь-якого іншого звіту. Воно має бути достатнім для планового та систематичного огляду систем, використовуваних на підприємстві, незалежно від їх характеру - технічного, організаційного або управлінського, з метою забезпечення, зокрема:

(a) можливості оператора продемонструвати вжиття ним відповідних заходів для запобігання значним аваріям щодо кожного окремого виду діяльності підприємства;

(b) можливості оператора продемонструвати, що він передбачив належні заходи для обмеження наслідків значних аварій у межах місця провадження діяльності та поза ним;

(c) дані та інформація, яку містить звіт про заходи безпеки або будь-який інший наданий звіт достатньою мірою відображають фактичні умови на підприємстві;

(d) надання населенню інформації відповідно до статті 14.

3. Держави-члени повинні забезпечити охоплення планом інспектування всіх підприємств на національному, регіональному або місцевому рівнях, а також забезпечити регулярний перегляд і за необхідності оновлення такого плану.

Кожний план інспектування повинен включати:

(a) загальну оцінку важливих питань безпеки;

(b) географічний район, на який поширюється план інспектування;

(c) список підприємств, на які поширюється план;

(d) список груп підприємств, яким властивий ефект "доміно" відповідно до статті 9;

(e) перелік підприємств, де специфічні зовнішні ризики або джерела небезпеки можуть зумовити зростання ризику виникнення значної аварії або погіршення її наслідків;

(f) порядок проведення планового інспектування, в тому числі програми такого інспектування відповідно до параграфа 4;

(g) порядок проведення позапланового інспектування відповідно до параграфа 6;

(h) положення про співпрацю різних інспекційних органів.

4. На підставі планів інспектування, вказаних у параграфі 3, компетентний орган повинен регулярно складати програми планового інспектування для всіх підприємств, включаючи періодичність виїздів на місця для різних типів підприємств.

Проміжок часу між двома послідовними виїздами на місце провадження діяльності повинен не перевищувати один рік для підприємств вищого рівня небезпеки та три роки для підприємств нижчого рівня небезпеки, крім випадків, коли компетентний орган розробив програму інспектування на основі систематичного оцінювання ризику виникнення значних аварій для відповідних підприємств.

5. У систематичному оцінюванні загроз на відповідних підприємствах необхідно спиратися принаймні на такі критерії:

(a) потенційний вплив відповідних підприємств на довкілля і здоров'я людини;

(b) інформація про дотримання вимог цієї Директиви.

За необхідності також необхідно взяти до уваги відповідні результати інспектування, що проводилося в рамках іншого законодавства Союзу.

6. Позапланове інспектування необхідно проводити в терміновому порядку для розслідування серйозних скарг, серйозних аварій і "потенційних помилок", інцидентів і випадків порушень.

7. Протягом чотирьох місяців після кожного інспектування компетентний орган повинен повідомити оператора про висновки за результатами інспектування, а також про всі необхідні дії.

Компетентний орган повинен забезпечити здійснення оператором всіх зазначених необхідних дій у розумний термін після одержання повідомлення.

8. Якщо в результаті інспектування виявлено факт серйозного порушення положень цієї Директиви, необхідно провести додаткове інспектування протягом шести місяців.

9. Інспектування, за можливості, необхідно узгоджувати, та, якщо доцільно, об'єднувати з інспектуванням, передбаченим відповідно до іншого законодавства Союзу.

(10) Держави-члени повинні заохочувати компетентний орган у наданні механізмів та інструментів обміну досвідом і консолідації знань, а також, за необхідності, сприяти їхньої участі в реалізації таких механізмів на рівні Союзу.

(11) Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори надавали компетентним органам всю необхідну допомогу для забезпечення для таких органів можливості проводити будь-яке інспектування і збирати будь-яку інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків для цілей цієї Директиви, зокрема, для того щоб дозволити органам повною мірою оцінити можливість виникнення значної аварії і визначити масштаби можливого зростання ймовірності виникнення або наслідків значних аварій, а також підготувати зовнішній план дій в аварійних ситуаціях і взяти до уваги речовини, які може виявитися необхідним врахувати з огляду на фізичну форму, особливі умови або місцезнаходження таких речовин.

1. Держави-члени і Комісія повинні обмінюватися інформацією про досвід набутий щодо запобігання значним аваріям і обмеження їх наслідків. Ця інформація повинна стосуватися, зокрема, функціонування інструментів, передбачених цією Директивою.

2. У строк до 30 вересня 2019 року і через кожні чотири роки після вказаної дати держави-члени повинні надавати Комісії звіт про імплементацію цієї Директиви.

3. Щодо підприємств, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, держави-члени повинні надавати Комісії принаймні таку інформацію:

(a) назву або торгове найменування оператора та повну адреса відповідного підприємства;

(b) діяльність або види діяльності підприємства.

Комісія повинна створити й постійно оновлювати базу даних, що містить інформацію, надану державами-членами. Доступ до бази даних необхідно обмежити в межах кола осіб, що одержали дозвіл Комісії або компетентних органів інших держав-членів.

4. Комісія повинна створити й підтримувати в розпорядженні держав-членів базу даних, що містить, зокрема, дані про значні аварії, що виникли на їхній території, для таких цілей:

(a) швидкого поширення серед всіх компетентних органів держав-членів інформації, наданої державами-членами відповідно до статті 18(1) і (2);

(b) надання компетентним органам аналізу причин виникнення значних аварій і отриманих на основі них висновків;

(c) надання компетентним органам інформації про профілактичні заходи;

(d) надання інформації про організації, які можуть проводити консультації або надавати відповідну інформацію про виникнення, запобігання і пом'якшення наслідків значних аварій.

5. До 1 січня 2015 року Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти про формати передання інформації, вказаної в параграфах 2 і 3 цієї статті, державами-членами і відповідні бази даних, вказані в параграфах 3 і 4. Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 27(2).

6. Бази даних, вказані в параграфі 4, повинні містити принаймні:

(а) інформацію, надану державами-членами відповідно до статті 18(1) і (2);

(b) аналіз причин аварій;

(c) висновки, отримані на основі аварій;

(d) профілактичні заходи, необхідні для запобігання повторення аварій.

7. Комісія повинна надати громадськості доступ до неконфіденційної частини даних.

1. З метою прозорості держави-члени повинні забезпечити наявність обов'язку компетентного органу надати доступ до будь-якої інформації, отриманої відповідно до цієї Директиви, для будь-якої фізичної або юридичної особи на її запит відповідно до Директиви 2003/4/ЄС.

2. Компетентний орган має право відмовити в наданні будь-якої інформації, запитуваної відповідно до цієї Директиви, у тому числі відповідно до статті 14, або обмежити доступ до цієї інформації у разі виконання умов, встановлених у статті 4 Директиви 2003/4/ЄС.

3. Компетентний орган може відмовити в наданні наявної в його розпорядженні повної інформації, вказаної в пунктах (b) і (c) статті 14(2), без обмеження положень параграфа 2 цієї статті, якщо оператор вимагає не розголошувати певні частини звіту про заходи безпеки або переліку небезпечних речовин на підставах, передбачених у статті 4 Директиви 2003/4/ЄС.

На тих самих підставах компетентний орган може ухвалити рішення про нерозголошення певних частин звіту або переліку небезпечних речовин. У таких випадках, а також за узгодженням з таким органом, оператор повинен надати компетентному органу змінений звіт або перелік, за винятком вказаних частин.

Держави-члени повинні забезпечити:

(a) надання можливості будь-якому заявникові, який звернувся з вимогою про надання інформації відповідно до пунктів (b) або (c) статті 14(2) або статті 22(1) цієї Директиви, вимагати відповідно до статті 6 Директиви 2003/4/ЄС перевірки дій або бездіяльності компетентного органу щодо такої вимоги;

(b) надання, відповідно до своєї відповідної національної правової системи, представникам заінтересованої громадськості доступу до процедур перевірки, установлених у статті 11 Директиви 2011/92/ЄС, у випадках, передбачених у статті 15(1) цієї Директиви.

Комісія має право розробити настанови щодо безпечної відстані та ефектів "доміно".

Комісії повинно бути надано повноваження ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 26 для внесення змін і доповнень у додатки II-VI з урахуванням технічного прогресу. Такі адаптації повинні не зумовлювати істотних змін у зобов'язаннях держав-членів і операторів, установлених у цій Директиві.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти покладають на Комісію відповідно до умов, визначених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, вказані в статті 25, покладають на Комісію на період у п'ять років, починаючи з 13 серпня 2012 року. Комісія складає звіт щодо делегування влади не пізніше, ніж за 9 місяців до кінця п'ятирічного періоду. Делегування влади автоматично подовжують на періоди однакової тривалості, якщо Європейський Парламент чи Рада не заперечить таке подовження не пізніше, ніж за чотири місяці до кінця кожного періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 25, можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делегування влади, зазначене в цьому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу або із вказаної в ньому дати. Воно не впливає на чинність будь-якого делегованого акту, що вже набув чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 25, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Цей період повинен бути подовжений на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту й Ради

1. Комісії допомагає Комітет, заснований відповідно до Директиви 96/82/ЄС. Такий Комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, застосовних до порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними. Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення до 1 червня 2015 року, а також без зволікання нотифікувати Комісію про будь-які подальші зміни і доповнення, які впливають на них.

1. До 30 вересня 2020 року і кожні наступні чотири роки на підставі інформації, наданої державами-членами відповідно до статті 18 і статті 21(2), а також інформації, вказаної в статті 21(3) і (4), яку містять бази даних, з урахуванням імплементації статті 4 Комісія повинна надавати Європейському Парламенту і Раді звіт про імплементацію та ефективність дії цієї Директиви, в тому числі інформацію про значні аварії, що виникли на території Союзу, і їх можливий вплив на імплементацію цієї Директиви. У першому з таких звітів Комісія повинна включити оцінку необхідності внесення змін до сфери застосування цієї Директиви. За необхідності до будь-якого звіту можуть бути додані відповідні законодавчі рішення.

2. У контексті відповідного законодавства Союзу Комісія може розглянути необхідність вирішення питань фінансових зобов'язань оператора щодо значних аварій, в тому числі питання щодо страхування.

У частині 1 додатка I до Директиви 96/82/ЄС слова "(d) важкі види нафтового палива" - доповнити заголовком "Нафтопродукти".

1. До 31 травня 2015 року держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви. Вони застосовують такі інструменти з 1 червня 2015 року.

Незважаючи на положення першого під параграфа, до 14 лютого 2014 року держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог статті 30 цієї Директиви. Вони застосовують такі інструменти з 15 лютого 2014 року.

Вони негайно передають Комісії текст таких положень і таблицю кореляції таких положень.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Держави-члени визначають, яким чином необхідно таке покликання має бути зроблено.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого у сфері, охопленій цією Директивою.

1. Директиву 96/82/ЄС - скасувати з 1 червня 2015 року.

2. Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку VII.

Це Рішення набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі 4 липня 2012 року

__________

(-1) OBC 248. 25.08.2011. с. 138.

(-2) Позиція Європейського Парламенту від 14 червня 2012 року та рішення Ради від 26 червня 2012 року.

(-3) OB L 10. 14.01.1997. с. 13.

(-4) OB L 326. 04.03.1968. с. 1.

(-5) OB L 183. 29.06.1989. с. 1.

(-6) OBL 196. 16.08.1967. с. 1.

(-7) OB L 200. 30.07.1999. с. 1.

(-8) OB L 353. 31.12.2008. с. 1.

(-9) OB L 143.30.04.2004. с. 56.

(-10) ОВ L 124. 17.05.2005. с. 1.

(-11) ОВ L 108. 25.04.2007. с. 1.

(-12) ОВ L 334. 17.12.2010. с. 17.

(-13) ОВ L 55. 28.02.2011. с. 13.

(-14) ОВ C 369. 17.12.2011. с. 14.

(-15) ОВ L 26. 28.01.2012. с. 1.

(-16) ОВ L 197. 21.07.2001. с. 30.

(-17) ОВ L 41. 14.02.2003. с. 26.

(-18) ОВ L 156. 25.06.2003. с. 17.

Мінімальна кількість небезпечних речовин, вказаних у стовпцях 2 і 3 частини 1 цього додатка, застосовується до небезпечних речовин, що належать до категорій загроз, наведених у стовпці 1 частини 1 цього додатка.

Якщо небезпечну речовину, вказану в частині 1 цього додатка, також вказано в частині 2, необхідно застосовувати мінімальну кількість, вказану в стовпцях 2 і 3 частини 2 цього додатка.

Ця Частина охоплює всі небезпечні речовини, що належать до категорій загроз, наведених у стовпці 1:

1. Речовини та суміші класифіковано відповідно до Регламенту (ЄС) № 1272/2008.

2. Суміші необхідно розглядати так само, як чисті речовини, за умови що їх концентрація залишається в межах, встановлених відповідно до їхніх властивостей згідно з Регламентом (ЄС) № 1272/2008 або його останньої версії, адаптованої до технічного прогресу, за винятком випадків, коли окремо вказано відсотковий вміст або надано будь-який інший опис.

3. Вказана вище мінімальна кількість стосується кожного підприємства.

Кількість, яку необхідно враховувати для застосування відповідних статей, є максимальною кількістю, наявної або ймовірно наявної у будь-який час. При підрахунку загальної наявної кількості не враховують лише небезпечні речовини, наявні на підприємстві в кількості, що дорівнює або є нижче ніж 2% відповідної мінімальної кількості, якщо їх розташування на підприємстві є таким, що не може спричинити виникнення значної аварії.

4. У відповідних випадках застосовують наведені нижче правила підсумовування небезпечних речовин або категорій небезпечних речовин:

Якщо на підприємстві немає певної небезпечної речовини в кількості, що перевищує або дорівнює відповідній мінімальній кількості, з метою вирішення питання, чи поширюється на таке підприємство дія відповідних вимог цієї Директиви, необхідно застосовувати викладене нижче правило.

Ця Директива застосовується до підприємств вищого рівня небезпеки, якщо сума:

q1 /QU1 + q2 /QU2 + q3 /QU3 + q4 /QU4 + q5 /QU5 +... більше або дорівнює 1,

де: qx = кількість небезпечної речовини x (або категорії небезпечних речовин), на які поширюється частина 1 або частина 2 цього додатка,

a QUX = відповідна мінімальна кількість небезпечної речовини або категорії х зі стовпця 3 частини 1 або стовпця 3 частини 2 цього додатка.

Ця Директива застосовується до підприємств нижчого рівня небезпеки, якщо сума:

q1 /QL1 + q2 /QL2 + q3 /QL3 + q4 /QL4 + q5 /QL5 +... більше або дорівнює 1,

де: qx = кількість небезпечної речовини х (або категорії небезпечних речовин), на які поширюється частина 1 або частина 2 цього додатка,

a QLX = відповідна мінімальна кількість небезпечної речовини або категорії х зі стовпця 2 частини 1 або стовпця 2 частини 2 цього додатка.

Це правило застосовують для оцінювання загроз для здоров'я, фізичних загроз та загроз для довкілля. Тому його необхідно застосовувати в три етапи:

(a) для підсумовування небезпечних речовин, наведених в частині 2, що належать до гостротоксичних речовин категорії 1, 2 або 3 (інгаляційний вплив), або STOT SE категорії 1, і небезпечних речовин, вказаних у рядках Н1-Н3 секції Н частини 1;

(b) для підсумовування небезпечних речовин, наведених в частині 2, що належать до вибухових речовин, займистих газів, займистих аерозолів, окиснювальних газів, займистих рідин, самореактивних речовин і сумішей, органічних перекисів, пірофорних (самозаймистих) рідин і твердих речовин, окиснювальних рідин і твердих речовин, а також до небезпечних речовин, вказаних у рядках Р1-Р8 секції Р частини 1;

(c) для підсумовування небезпечних речовин, наведених в частині 2, що належать до гостронебезпечних для водного середовища категорії 1, хронічно небезпечних для водного середовища категорії 1 або категорії 2, і небезпечних речовин, вказаних у рядках Е1 і Е2 секції Е частини 1.

Якщо будь-яка з сум, отриманих відповідно до пунктів (a, (b) або (c), перевищує або дорівнює 1, застосовуються відповідні положення цієї Директиви.

5. Що стосується небезпечних речовин, на які не поширюється сфера застосування Регламенту (ЄС) № 1272/2008, включаючи відходи, але які, тим не менш, наявні або ймовірно наявні на підприємстві, а також які в умовах, що існують на підприємстві, мають або можуть мати еквівалентні властивості, пов'язані з імовірністю виникнення значної аварії, їх необхідно умовно віднести до найбільш подібної категорії або найменування небезпечної речовини, на яку поширюється сфера застосування цієї Директиви.