Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (виправлене видання)

Ризикові позиції повинні групуватися у комплекси хеджування. Для кожного комплексу хеджування обчислюється абсолютна вартісна величина суми отриманих ризикових позицій. Ця сума називається "чистою ризиковою позицією, та є представленою:

формулою, встановленою у частині 1.

13. Для відсоткових ризикових позицій від грошових депозитів, отриманих від контрагента у якості застави, від платіжних частин та від базових боргових інструментів, до яких відповідно до таблиці 1 додатка I до Директиви 2006/49/ЄС застосовується нарахування на капітал у розмірі 1,60% або менше, існує шість комплексів хеджування для кожної валюти, як встановлено нижче у таблиці 4. Комплекси хеджування визначаються комбінацією критеріїв "термін погашення" та "базові відсоткові ставки".

Таблиця 4

14. Для відсоткових ризикових позицій від базових боргових інструментів або платіжних частин, для яких відсоткова ставка пов'язана з базовою відсотковою ставкою, яка є загальним ринковим відсотковим рівнем, термін, що залишається до погашення, є тривалістю часового інтервалу до наступного повторного корегування відсоткової ставки. В усіх інших випадках, це є остаточній термін дії базового боргового інструменту або у випадку платіжної частини, остаточній термін дії транзакції.

15. Не існує одного комплексу хеджування для кожного емітента базового боргового інструменту, який лежить в основі свопу на дефолт по кредиту.

16. Для відсоткових ризикових позицій від грошових депозитів, які розміщаються контрагентом у якості застави у разі, коли цей контрагент не має боргових зобов'язань по несплатам за низьким специфічним ризиком або від базових боргових інструментів, для яких згідно до таблиці 1 Директиви 2006/49/ЄС застосовується нарахування на капіталі більше ніж 1.60%, існує один комплекс хеджування для кожного емітента. Якщо платіжна частина емітує борговий інструмент, існує також один комплекс хеджування для кожного емітента базового боргового інструменту. Кредитні установи можуть встановлювати ризикові позиції, які виникають в результаті боргових інструментів певного емітента, або в результаті базових боргових інструментів того ж емітента, які емітуються платіжними частинами, або які лежать в основі свопу на дефолт по кредиту, для такого ж комплексу хеджування.

17. Базові фінансові інструменти, окрім боргових інструментів, відносяться до тих самих відповідних комплексів хеджування лише якщо вони є ідентичними або подібним інструментами. В усіх інших випадках вони призначаються до окремих комплексів хеджування. Подібність інструментів визначається наступним чином:

- для акцій подібні інструменти є інструментами того ж емітента. Фондовий індекс розглядається як окремих емітент;

- для дорогоцінних металів подібні інструменти є інструментами того ж металу. Індекс дорогоцінного металу є окремим дорогоцінним металом;

- для електроенергії подібні інструменти є тими правами на постачання та зобов'язаннями, які відносяться до того ж часового інтервалу ж пікового або непікового навантаження у межах 24 годин;

та

- для товарів подібні інструменти є інструментами того ж товару. Товарний індекс розглядається як окремих товар.

18. CCR-множники (CCRM) для різних категорій комплексів хеджування встановлено нижче у таблиці 5:

Базові інструменти ОТС деривативів, як зазначено у підпункті 10 таблиці 5, призначаються до окремих індивідуальних комплексів хеджування для кожної категорії базового інструменту.

20. Кредитна установа має внутрішні процедури для перевірки того, що до включення транзакції до комплексу хеджування вона покрита контрактом щодо взаєморозрахунків, який обов'язковий до виконання, який задовольняє вимоги, встановлені у частині 7.

21. Кредитна установа, яка використовує заставу для зменшення її CCR, має внутрішні процедури для перевірки того, що до визнання впливу застави у своїх калькуляціях застава задовольняє стандарти юридичної достовірності, встановлені у додатку VIII.

Метод на основі внутрішньої моделі

1. За ухвали з боку компетентних органів, кредитна установа може використовувати Метод на основі внутрішньої моделі (IMM) для обчислення вартості ризикової уражуваності для транзакцій, вказаних у підпункті (i) параграфа 2 частини 2, або для транзакцій, вказаних у підпунктах (ii), (iii) та (iv) параграфа 2 частини 2, або для транзакцій, вказаних у підпунктах (i) та (iv) параграфа 2 частини 2. У кожному з цих випадків, транзакції, вказані у підпункті (v) пункту 2 частини 2, можуть також включатися. Незважаючи на другий параграф підпункту 1 частини 2, кредитні установи можуть ухвалити рішення не застосовувати цей метод до ризикових уражуваностей, які є незначними за обсягом та ризиком. Для застосування IMM кредитні установи задовольняють вимоги, встановлені у цій частині.

2. За ухвали з боку компетентних органів, імплементація IMM може здійснюватися послідовно по усім різним типам транзакцій, а впродовж цього періоду кредитна установа може використовувати методи, встановлені у частині 3 або частині 5. Незважаючи на залишкову частку цієї частини, кредитні установи не повинні використовувати спеціальний тип моделі.

3. Для усіх транзакцій по ОТС деривативам та для транзакцій розрахунку по довгих позиціях, для проведення який кредитна установа отримала ухвалу на використання IMMA, кредитна установа використовує методи, встановлені у частині 3 та частині 5. Комбіноване використання цих двох методів дозволяється на постійній основі у межах групи. Комбіноване використання цих двох методів у межах юридичної особи дозволяється лише тоді, коли один з методів використовується для випадків, встановлених у підпункті 19 частини 5.

4. Кредитні установи, які отримали дозвіл на використання IMM не повертаються до використання методів, встановлених у частині 3 та частині 5 за виключенням випадків, коли продемонстровано гарні наслідки такого використання, або за ухвали з боку компетентних органів. Якщо кредитна установа перестає відповідати вимогам, встановленим у цій частині, вона або надає компетентному органу план своєчасного повернення до відповідності таким вимогам, або демонструє, що наслідки такої невідповідності є незначними.

Вартість ризикової уражуваності

5. Вартість ризикової уражуваності вимірюється на рівні комплексу взаємозаліку. Модель визначає передбачуваний розподіл змін ринкової вартості комплексу взаємозаліку, який застосовується до змін ринкових перемінних, таких як відсоткові ставки, валютні ставки. Модель у подальшому обчислює вартість ризикової уражуваності для комплексу взаєморозрахунків на кожну майбутню дату з огляду на зміни ринкових перемінних. Для контрагентів, які внесли маржу, модель також може фіксувати майбутні рухи застави.

6. Кредитні установи можуть включати придатну фінансову заставу, як зазначено у підпункті 11 частини 1 додатка VIII до цієї Директиви та у підпункті 9 додатка II до Директиви 2006/49/ЄС, у їх передбачуваних розподілах для змін ринкової вартості комплексу взаєморозрахунків, якщо кількісні, якісні та інформаційні вимоги для IMM дотримані щодо застави.

7. Вартість ризикової уражуваності обчислюються як суму Ефективної ЕРЕ, помноженої на я, наступним чином:

Вартість ризикової уражуваності = альфа х Ефективну ЕРЕ,

де:

Ефективна EE рекурсивно обчислюється наступним чином:

де:

У цьому зв'язку. Ефективна ЕРЕ є середньою Ефективною EE впродовж першого року майбутньої ризикової уражуваності. Якщо усі контракти по терміну погашення комплексу взаєморозрахунків в межах менш ніж одного року, ЕРЕ є середньою Ефективною EE до усіх контрактів по терміну погашення комплексу взаєморозрахунків. Ефективна ЕРЕ обчислюється як середньозважена Ефективна EE:

де:

S = знак суми;

показники дельта tk = tk - tk-1 передбачені для випадку, коли майбутня ризикова уражуваність обчислюється на дати, які не дорівнюють тим, які розміщені у часі.

10. EE або пікові виміри ризикової уражуваності обчислюються на основі розподілу ризикових уражуваностей, який вважається можливою ненормальністю розподілу ризикових уражуваностей.

11. Кредитні установи можуть використовувати вимірювання, яке є більш консервативним ніж а помножена на Ефективну ЕРЕ, як обчислюється відповідно до рівняння, зазначеного вище, для кожного контрагента.

12. Незважаючи на підпункт 7, компетентні органи можуть дозволити кредитним установам використовувати їх власні оцінки "альфа", за умови дотримання нижнього порогу на рівні 1.2, у разі, якщо "альфа" дорівнює коефіцієнту внутрішнього капіталу від повного моделювання ризикової уражуваності ССК серед усіх контрагентів (чисельник) до внутрішнього капіталу, який їрунтується на ЕРЕ (знаменник). У знаменнику, ЕРЕ використовується так, якби вона була фіксованим непогашеним рахунком. Кредитні установи демонструють, що їх внутрішні оцінки "альфа" фіксують у чисельнику матеріальні джерела вірогідної залежності розподілу ринкових вартостей транзакцій або портфелів транзакцій серед усіх контрагентів. Внутрішні оцінки "альфа" враховують нерівномірність портфелів.

13. Кредитна установа забезпечує, щоб чисельник та знаменник "альфа" обчислювалися послідовно відносно методології моделювання, визначень параметрів та складу портфеля. Застосований підхід ґрунтується на внутрішньому капітальному підході, будучи належним чином задокументованим та який підлягає незалежному оцінюванню. Крім того, кредитні установи переглядають їх оцінки принаймні кожного кварталу або більш часто у разі змін складу портфеля з часом. Кредитні установи також оцінюють модель ризику.

14. За необхідності, зміни курсу та корегування факторів ринкового ризику, які використовуються у процесі загального моделювання ринкового та кредитного ризику, обумовлюються фактором кредитного ризику для відображення потенційних підвищень рівня волатильності або корегування під час економічного спаду.

15. Якщо комплекс взаєморозрахунків є об'єктом маржинальної угоди, кредитні установи використовують один з наступних заходів ЕРЕ:

(a) ефективна ЕРЕ без урахування маржинальної угоди;

(b) гранична величина, у разі знаку плюс, згідно маржинальній угоді плюс доповнення, яке відображає потенційне збільшення ризикової уражуваності за маржинальний період ризику. Додаток обчислюється як очікуване збільшення ризикової уражуваності комплексу взаєморозрахунків, починаючи з поточної ризикової уражуваності на рівні нуля за маржинальний період ризику. Максимум п'ять робочих днів для комплексів взаєморозрахунків, які складаються з транзакцій типу РЕПО згідно щоденного поповнення маржинального рахунку та щоденного корегування по ринку, та десять робочих днів для усіх інших комплексів взаєморозрахунків передбачених по маржинальному періоду ризику, який використовується для цієї потреби; та

(c) якщо модель фіксує наслідки поповнення маржинального рахунку під час оцінювання EE, вимірювання EE моделі може використовуватися безпосередньо у рівнянні, вказаному у підпункті 8, за згоди компетентних органів.

Мінімальні вимоги до моделей ЕРЕ

16. Модель ЕРЕ кредитних установ задовольняє операційні вимоги, встановлені у підпунктах з 17 по 41.

CCR контроль

17. Кредитна установа має у складі відділ контролю, який відповідає за розробку та імплементації її CCR системи управління, включаючи початкове та поточне оцінювання моделі. Цей відділ контролює цілісність вхідних даних, усукупнює та аналізує звіти щодо вихідних даних моделі вимірювання ризику кредитної установи, включаючи оцінювання зв'язку між заходами, пов'язаними з ризиковою уражуваністю, та кредитними та торговими обмеженням. Цей відділ є незалежними від відділів, відповідальних за початкові, відновлювальні та торгові ризикові уражуваності, та вільні від неналежного впливу; він є адекватно укомплектований персоналом; він звітує безпосередньо перед вищим керівництвом кредитної установи. Діяльність цього відділу є щільно інтегрована в щоденний процес управління кредитними ризиками кредитної установи. Його вихідні дані є складовою частиною процесу планування, моніторингу та контролю профайлу кредитного та сукупного ризику.

18. Кредитна установа має методи управління CCR, процеси та системи, які є концептуально надійними та цілісно впровадженими. Надійна концепція управління CCR включає ідентифікацію, вимірювання, управління, ухвалення та внутрішнє звітування CCR.

19. Методи управління ризиком кредитної установи враховують ринкові ризики, ризики ліквідності, юридичні та операційні ризики, які можуть бути асоційовані з CCR. Кредитна установа не здійснює діяльність з контрагентом без оцінювання його кредитоспроможності та належним чином враховує кредитний ризик щодо розрахунків та попередніх розрахунків. Управління цими ризиками здійснюється наскільки всебічно, настільки це можливо на практиці на рівні контрагента (сукупні CCR ризикові уражуваності з іншими уражуваностями по кредиту) та на рівні компанії.

20. Рада директорів кредитної установи та вище керівництво активно залучаються до процесу контролю CCR та вважають це основним аспектом діяльності, на яку спрямовуються значні ресурси. Вище керівництво володіє інформацією про обмеження та зобов'язання щодо моделі, яка використовується, а також їх вплив, який вона може здійснювати на вихідні дані. Вище керівництво також розглядає невизначені показники ринкового середовища та операційні питання, а також має інформацію про те, яким чином ці показники відображено у моделі.

21. Щоденні підготовані звіти щодо ризикових уражуваностей кредитної установи з боку CCR досліджуються на рівні керівництва з достатніми повноваженнями та правом здійснювати зменшення кількості позицій, взятих окремими кредитними менеджерами або трейдерами, та зменшення сукупної ризикової уражуваності CCR кредитної установи.

22. Система управління CCR кредитної установи використовується у поєднанні з внутрішніми кредитними та трейдинговими лімітами. Кредитні та трейдингові ліміти пов'язуються з моделлю вимірювання ризику кредитної установи таким чином, що вона була послідовною у часті та зрозумілою для кредитних менеджерів, трейдерів та вищого керівництва.

23. Вимірювання CCR кредитною установою включає вимірювання щоденного та добового використання кредитних ліній. Кредитна установа вимірює поточну валову та чисту ризикову уражуваність застави. На рівні портфеля та контрагента, кредитна установа обчислює та відслідковує пікову ризикову уражуваність або PFE на довірчому інтервалі, обраному кредитною установою. Кредитна установа враховує довгі або концентровані позиції, включаючи групи сполучених контрагентів, по індустрії, по ринку тощо.

24. Кредитна установа має стандартну та обґрунтовану програму стрес-тестування на місцях у якості додатка до аналізу CCR на основі щоденних вихідних даних моделі вимірювання ризиків кредитної установи. Результати цього стрес-тестування періодично переглядаються вищим керівництвом та відображаються у методикам щодо CCR та лімітах, встановлених керівництвом та радою директорів. У разі, якщо стрес-тести демонструють певну уразливість щодо комплексу обставин, вживаються належні загоди для управління цими ризиками.

25. Кредитна установа має внутрішню стандартну програму для забезпечення відповідності з пакетом внутрішніх методик, методів контролю та процедур щодо функціонування системи управління CCR. Система управління CCR кредитної установи належним чином документується та забезпечує пояснювання емпіричних методів, які використовуються для вимірювання CCR.

26. Кредитна установа проводить незалежний огляд своєї системи управління CCR на регулярній основі за допомогою свого власного внутрішнього аудиторського процесу. Цей огляд включає діяльність бізнес-відділів, зазначених у підпункті 17 та незалежного відділу з контролю CCR. Огляд сукупного процесу управління CCR відбувається з регулярними інтервалами та стосується як мінімум наступних показників:

(a) адекватність документації системи управління CCR та процесу;

(b) організація відділу з контролю CCR;

(c) інтеграція заходів CCR до щоденного управління ризиками;

(d) процес ухвалення моделей формування вартості ризику та систем оцінювання, які використовуються персоналом відділу операцій з клієнтами та відділу обробки документації;

(e) оцінювання будь-якої значної зміни у процесі вимірювання CCR;

(f) діапазон CCR, зафіксованих моделлю вимірювання ризику;

(g) цілісність системи управління інформацією;

(h) точність та повнота інформації щодо CCR;

(i) перевірка сумісності, вчасності та надійності джерел даних, які використовуються моделями, включаючи незалежність таких джерел даних;

(j) точність та відповідність волатильності та кореляційних показників;

(k) точність оцінювання та обчислення трансформації ризику;

та (l) перевірка точності моделі за допомогою зворотного тестування.

Тестування у робочих умовах

27. Розподіл ризикових уражуваностей, які генеруються моделлю для обчислення ефективної ЕРЕ щільно інтегруються до щоденного процесу управління CCR кредитної установи. Вихідні дані моделі відповідним чином відіграють важливу роль у процесі узгодження кредиту, управлінні CCR, внутрішньому розподілі капіталу та корпоративному управлінні кредитної установи.

28. Кредитна установа має досвід використання моделей, які генерують розподіл ризикових уражуваностей з боку CCR. Таким чином, кредитна установа демонструє, що вона використовує модель для обчислення розподілів ризикових уражуваностей, на основі якої здійснюється обчислення ЕРЕ, яке відповідає мінімальним вимогам, встановленим у цій частині, принаймні на один рік до ухвалення компетентними органами.

29. Модель, яка використовується для генерування розподілу ризикових уражуваностей з боку CCR, є частиною концепції управління CCR, яка включає ідентифікацію, вимірювання, управління, ухвалення та внутрішню звітність щодо CCR. Ця концепція включає вимірювання використання кредитних ліній (усукупнюючи CCR ризикові уражуваності з іншою кредитною ризиковою уражуваністю) та внутрішній розподіл капіталу.

30. Кредитна установа має системні засоби для оцінювання щоденної ЕЕ у разі необхідності, якщо вона демонструє перед компетентними органами, що її ризикові уражуваності з боку CCR передбачають менш регулярну калькуляцію. Кредитна установа обчислює ЕЕ по усьому часовому профайлу передбачуваних горизонтів, який адекватно відображує часову структуру майбутніх грошових потоків та терміну погашення контрактів таким чином, що він відповідає суттєвості та складу ризикових уражуваностей.

31. Ризикова уражуваність вимірюється, піддається моніторингу та контролюється у межах терміну дії усіх контрактів у комплексі взаєморозрахунків (а не виключно по однорічному горизонту). Кредитна установа має внутрішні процедури визначення та контролю ризиків контрагентів у разі, якщо ризикова уражуваність зростає вище однорічного горизонту. Передбачуване зростання ризикової уражуваності є вхідною інформацією у внутрішню капітальну модель кредитної установи.

Стрес-тестування

32. Кредитна установа має у своєму розпорядженні надійні процеси стрес-тестування для використання у процесі оцінювання достатності капіталу для потреб CCR. Ці стрес-заходи можуть порівнюватися із заходом ЕРЕ та вважаються кредитною установою частиною процесу, встановленого у статті 123. Стрес-тестування передбачає визначення можливих подій або майбутніх змін економічних умов, які могли б негативно впливати на кредитні ризикові уражуваності кредитної установи та оцінювання здатності кредитної установи протидіяти таким змінам.

33. Кредитна установа вимірює за допомогою стрес-тестувань свої ризикові уражуваності CCR, включаючи загальне стрес-вимірювання ринкових та ризикових факторів. Стрес-тести CCR розглядають концентраційний ризик (на одного контрагента або групу контрагентів), кореляційний ризик ринку та кредитний ризик, а також ризик, який, ліквідуючи позиції контрагента, міг би рухати ринок. Стрес-тести також розглядають вплив на власні позиції кредитної установи з боку таких ринкові рухів, та інтегрують такий вплив до її процесу оцінювання CCR.

Ризик відхилення

34. Кредитні установи належним чином розглядають ризикові уражуваності, які обумовлюють значний рівень загального ризику відхилення.

35. Кредитні установи мають у своєму розпорядженні процедури для визначення, моніторингу та контролю випадків спеціального ризику відхилення, починаючи з початкового етапу транзакції та здійснюючи згадані заходи впродовж усього терміну дії транзакції.

Цілісність процесу моделювання

36. Модель відображає умови, специфікацій транзакції вчасно, у повному обсязі та консервативно. Такі умови включають принаймні контрактні умовні суми, термін погашення, базові активи, маржинальні заходи, заходи з взаєморозрахунків. Умови та специфікації зберігаються у базі даних, яка підлягає жорсткій та періодичній перевірці. Процес визнання заходів із взаєморозрахунків вимагає затвердження юридичним персоналом для перевірки юридичної сили взаєморозрахунків та для введення даних до бази даних незалежним відділом. Передача інформації щодо умов та специфікацій транзакції до моделі також є об'єктом внутрішнього аудиту, а формальні процеси погодження відбуваються на місці між моделлю та системами первинної інформації для перевірки на поточній основі, що умови та специфікації транзакції відображаються у ЕРЕ коректно та принаймні консервативно.

37. Модель використовує поточну ринкову інформацію для обчислення поточних ризикових уражуваностей. За використання історичних даних для оцінювання волатильності та корегувань, використовується історична інформація принаймні за три роки, яка оновлюється щоквартально або ще більш регулярно, якщо це зумовлюється ринковими умовами. Інформація охоплює увесь діапазон економічних умов, таких як бізнес-цикл. Відділ, який є незалежним від бізнес-відділу, оцінює ціну, яка надається бізнес-відділом. Інформація отримується незалежно з ліній діяльності та спрямовується до моделі вчасно та в повній мірі, а також зберігається у базі даних, яка підлягає формальному та періодичному аудиту. Кредитна установа також має високорозвинений процес інтегративності даних для очищення інформації від помилкових та/або неправильних результатів спостережень. У межах, на які може покладатись модель щодо ринкових даних посередника, включаючи випадки, для нових продуктів, коли недоступна історична інформація за три роки, внутрішні методики визначають придатних посередників, я кредитні установи демонструють на практиці, що посередник надає консервативну уяву про базовий ризик за несприятливих ринкових умов. Якщо модель включає наслідок застави на зміни ринкової вартості комплексу взаєморозрахунків, кредитна установа має адекватні історичні дані для моделювання волатильності застави.

38. Модель є об'єктом процесу затвердження. Процес чітко прописується у методиках та процедурах кредитних установ. Процес затвердження визначає тип тестування, яке є необхідним для забезпечення інтегративності моделі, та визначає умови, згідно яких порушуються передумови та які можуть призвести до заниження ЕРЕ. Процес затвердження включає огляд довершеності моделі.

39. Кредитна установа відслідковує відповідні ризики та має у розпорядженні процеси корегування оцінювання ЕРЕ, якщо такі ризики стануть значними. Це включає наступне:

(a) кредитна установа визначає та управляє своїми ризиковими уражуваностями з боку спеціального ризику відхилення;

(b) для ризикових уражуваностей з ризиковим профайлом, який зростає, після одного року, кредитна установа порівнює на регулярній основі оцінку ЕРЕ за один рік з ЕРЕ за термін дії ризикової уражуваності; та

(c) для ризикових уражуваностей з терміном, який залишився до погашення, до одного року, кредитна установа порівнює на регулярній основі вартість заміщення (поточна ризикова уражуваність) та реалізований профайл ризикової уражуваності, та/або зберігає дані, які б дозволили таке порівняння.

40. Кредитна установа має у розпорядженні внутрішні процедури для перевірки того, що, до включення транзакції до комплексу взаєморозрахунків, транзакція покривається юридичне дійсним контрактом взаємозаліку, який відповідає вимогам, встановленим у частині 7.

41. Кредитна установа, яка використовує заставу для зменшення її CCR, має у своєму розпорядженні внутрішні продери для перевірки того, що, до визначання наслідку застави у своїх обчисленнях, застава відповідає стандартам юридичної відповідності, встановленим у додатку VIII.

Вимоги затвердження для моделей ЕРЕ

42. Модель ЕРЕ кредитної установи відповідає наступним вимогам затвердження:

(a) вимоги якісного затвердження, встановлені у додатку V до Директиви 2006/49/ЄС;

(b) відсоткові ставки, валютні ставки, курси акцій, товарів та інші фактори ринкового ризику, щодо яких здійснюється прогнозування по усім часовим горизонтам для вимірювання ризикової уражуваності CCR;

(c) моделі ціноутворення, які використовуються для обчислення ризикової уражуваності CCR для встановленого сценарію майбутніх впливів на фактори ринкового ризику, тестуються як частина процесу затвердження моделі. Моделі ціноутворення для опціонів передбачають нелінійність вартості опціону по відношенню до факторів ринкового ризику;

(d) модель ЕРЕ фіксує спеціальну інформацію по транзакціях для усукупнення ризикових уражуваностей на рівні комплексу взаєморозрахунків. Кредитна установа перевіряє, що транзакції призначені до відповідного комплексу взаєморозрахунків у межах моделі;

(e) модель ЕРЕ також включає спеціальну інформацію по транзакціях для фіксування наслідків маржирування. Вона враховує поточну суму маржі та маржу, яка б пройшла між контрагентами у майбутньому. Така модель бере до уваги сутність маржинальних угод (односторонніх та двосторонніх), частоту вимог щодо додаткового забезпечення, маржинальний період ризику, мінімальний ліміт ризикової уражуваності без маржі, яку кредитна установа бажає прийняти, та мінімальна суму трансферу. Така модель також моделює зміну корегування по ринку вартості внесеної застави та застосовує правила, встановлені у додатку VIII; та

(f) статичне - тестування на основі історичних даних щодо характерних портфелів контрагента є частиною процесу затвердження моделі. Кредитна установа регулярно проводить такі тестування на основі історичних даних щодо певної кількості характерних портфелів контрагента (існуючих або гіпотетичних). Ці характерні портфелі обираються на основі їх чутливості до факторів матеріального ризику та корегувань, які впливають на кредитну установу.

Якщо тестування на основі історичних даних вказує, що модель є недостатньо точною, компетентні органи анулюють ухвалу моделі та застосовують відповідні заходи для забезпечення належного вдосконалення моделі. Вони також можуть вимагати, щоб кредитні установи мали у розпорядженні додаткові власні кошти на підставі статті 136.

Контрактний взаємозалік (контракти для інновацій та інші контракти по взаємозаліку)

(a) Типи взаємозаліку, які можуть бути визнані компетентними органами

Для потреб цієї частини, "контрагент" означає будь-яку установу (включаючи фізичних осіб), яка має повноваження укладати контрактні угоди по взаємозаліку, а "контрактна угода по перехресному взаємозаліку" означає письмову двосторонню угоду між кредитною установою та контрагентом, яка створює єдине юридичне зобов'язання, що охоплює усі включені двосторонні генеральні угоди та транзакції, які належать до різних категорій продуктів. Контрактні угоди по перехресному взаємозаліку не охоплюють взаємозалік, інший ніж на двосторонній основі.

Для потреб перехресного взаємозаліку, наступне вважається різними категоріями продуктів:

(i) транзакції РЕПО, транзакції зворотного РЕПО, транзацій позики цінних паперів та товарів;

(ii) транзакції маржинального кредитування, та

(iii) контракти, перелічені у додатку IV.

Компетентні органи можуть визнавати як такі, що зменшують ризик, наступні типи контрактного взаємозаліку:

(i) двосторонні контракти новацій між кредитною установа та її контрагентом, за якими взаємні вимоги та зобов'язання автоматично об'єднуються таким чином, що така інновація фіксує один єдиний чистий рахунок кожен раз як застосовується ця інновація і таким чином створює юридичне зобов'язання, єдиний новий контракт, який анулює колишні контракти;

(ii) інші двосторонні угоди між кредитною установа та її контрагентом; та

(iii) контракті угоди по перехресному взаємозаліку для кредитних установ, які отримали ухвалу від їх компетентних органів на використання методу, встановленого у частині 6, для транзацій, які відносяться до сфери застосування цього методу. Взаємозалік по транзакціях між членами групи не визнається для потреб обчислення вимог до капіталу.

(b) Умови для визнання

Компетентні органи можуть визнавати контрактний взаємозалік як такий, що зменшує ризик, за наступних умов:

(i) кредитна установа повинна мати у розпорядженні контрактну угоду взаємозаліку з її контрагентом, яка створює єдине юридичне зобов'язання, охоплюючи усі включені транзакції, за умови, щоб, у випадку невиконання контрагентом зобов'язань з причин дефолту, банкрутства, ліквідації або іншої подібної обставини, кредитна установа мала вимогу для отримання або зобов'язання для сплати лише чисту суму позитивних або негативних вартостей, скорегованих по ринку, включених індивідуальних транзацій;

(ii) кредитна установа повинна надати компетентним органам письмові та обїрунтовані юридичні висновки відносно того, що у разі юридичної проблеми, відповідні суди та адміністративні органи влади могли б, у випадках, описаних у підпункті (i), взяти до відома, що вимоги та зобов'язання обмежувалися б чистою сумою, описаною у підпункті (i), згідно:

- закону, у юрисдикції якого знаходиться контрагент, та, якщо залучена іноземна філія компанії, також згідно закону, у юрисдикції якого знаходиться філія;

- закону, який регулює окремі включені трансакції; та

- закону, який регулює будь-який контракт або угоду, необхідну для здійснення контрактного взаємозаліку,

(iii) кредитна установа повинна мати у розпорядженні внутрішні процедури для забезпечення того, що законна сила її контрактного взаємозаліку піддається дії огляду у світлі можливих змін у відповідних законах;

(iv) кредитна установа підтримує всю необхідну документацію у її файлах;

(v) наслідки взаємозаліку закладається у процес вимірювання кредитної установи кожної сукупною уражуваності кредитного ризику контрагента, а кредитна установа управляє своїм CCR на такій основі; та

(vi) кредитний ризик на кожного контрагента усукупнюється для отримання єдиної юридичної ризикової уражуваності по усіх транзакціях. Це усукупнення закладається для потреб кредитного ліміту та внутрішнього капіталу.

Компетентні органи повинні задовольнятися, якщо необхідно після консультування інших залучених компетентних органів, тим, що контрактний взаємозалік має юридичну силу згідно закону кожної відповідної юрисдикції. Якщо будь-який з компетентних органів не задоволений виконанням вимог у цьому відношенні, угода контрактного взаємозаліку не буде визнана як така, що зменшує ризик, для будь-якого контрагенту.

Крім того, для контрактних угод перехресного взаємозаліку, дотримуються наступні критерії:

(a) чиста сума, зазначена у підпункті (b)(i) цієї частині, є чистою сумою позитивних та негативних ліквідаційних вартостей будь-якої включеної індивідуальної двосторонньої базової угоди та позитивної або негативної вартості, скорегованої по ринку, окремих транзакцій ("перехресна чиста сума");

(b) письмові та обґрунтовані юридичні висновки, зазначені у підпункті (b)(ii) цієї частини, стосуються юридичної сили та забезпеченості правовою санкцією усієї контрактної угоди перехресного взаємозаліку згідно її умов та впливу угоди взаємозаліку на матеріальні положення будь-якої включеної окремої двосторонньої базової угоди. Юридичний висновок визнається у цілому правовою спільнотою на території держави-члена, на якій кредитній установі надано ліцензію, або меморандум закону, який стосується усіх відповідних питань в обґрунтований спосіб;

(c) кредитна установа має у своєму розпорядженні внутрішні процедури згідно підпункту (b)(iii) цієї частини для перевірки того, що будь-яка транзакція, яка повинна включатися до комплексу взаємозаліку, охоплюється юридичним висновком; та

(d) враховуючи контрактну угоду перехресного взаємозаліку, кредитна установа продовжує дотримуватися вимог щодо визнання двостороннього взаємозаліку та вимог статей з 90 по 93 щодо визнання зменшення кредитного ризику, за доцільності, по відношенню до кожної включеної індивідуальної двосторонньої базової угоди та транзакції.

(c) Результати визнання

Взаємозалік для потреб частин 5 та 6 визнається, як встановлено ними.

(i) Контракти новації

Можуть зважуватись єдині чисті суми, зафіксовані контрактами новації, окрім залучених валових сум. Таким чином, у застосуванні частини 3, у:

- дії (a): поточна вартість заміщення, та у

- дії (b): умовні капітальні суми або базові вартості

можуть отримуватися, враховуючи контракт новації. У застосуванні частині 4, у дії (a) умовна капітальна сума може обчислюватися за врахування контракту новації; коефіцієнти таблиці 3 повинні застосовуватися.

(ii) Інші угоди взаємозаліку

У застосуванні частини 3:

- у дії (a) поточна вартість заміщення для контрактів, включених до угоди взаємозаліку, може отримуватися шляхом урахування поточної гіпотетичної чистої вартості заміщення, яка утворюється в результаті угоди; у випадку, коли взаємозалік призводить до чистого зобов'язання для кредитної установи, яка обчислює чисту вартість заміщення, поточна вартість заміщення обчислюється за показником "0", та

- у дії (b) показник потенційної майбутньої кредитної ризикової уражуваності для усіх контрактів, включених до угоди взаємозаліку, може бути зменшений відповідно до наступної формули:

де:

NGR = "коефіцієнт співвідношення чистих вартостей до валових": на розсуд компетентних органів:

(i) окреме обчислення: коефіцієнт чистої вартості заміщення для усіх контрактів, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку з відповідним контрагентом (чисельник) та валова вартість заміщення для усіх контрактів, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку з таким контрагентом (знаменник), або

(ii)сукупне обчислення: коефіцієнт суми чистої вартості заміщення, обчисленої на двосторонній основі, для усіх контрагентів, враховуючи контракти, включені до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку (чисельник), та валової вартості заміщення для усіх контрактів, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку (знаменник).

Якщо держави-члени дозволяють кредитним установам здійснювати вибір методів, обраний метод повинен використовуватися послідовно.

Для обчислення потенційної майбутньої кредитної ризикової уражуваності відповідно до вищезгаданої формули, ідеально збалансовані контракти, включені до угоди взаємозаліку, можуть враховуватися як єдиний контракт з умовним капітальним еквівалентом чистої суми грошових надходжень. Ідеально збалансовані контракти є форвардними валютними контрактами або подібними контрактами, по яким умовна основна сума є еквівалентною грошовим потокам, якщо грошові потоки підлягають сплаті по тій самій даті валютування або повністю чи часткового у тій самій валюті.

У застосування частини 4, у дії (a)

- ідеально збалансовані контракти, включені до угоди взаємозаліку, можуть враховуватися як єдиний контракт з умовним капітальним еквівалентом чистої суми грошових надходжень, умовні основні суми помножуються на коефіцієнти, подані у таблиці 3, та

- для усіх інших контрактів, включених до угоди взаємозаліку, застосовані коефіцієнти можуть зменшуватися, як вказано у таблиці 6:

Таблиця 6

(1) У випадку з відсотковими контрактами, кредитні установи можуть за згоди їх компетентних органів, обрати або первинний термін погашення, або термін, що залишився до погашення.

1. Відсоткові контракти:

(a) відсоткові свопи у єдиній валюті;

(b) базисні свопи;

(c) угода про майбутню відсоткову ставку;

(d) відсоткові ф'ючерси;

(e) придбані відсоткові опціони; та

(f) інші контракти подібної сутності.

2. Валютні контракти та контракти по золоту:

(a) багатовалютні відсоткові свопи;

(b) форвардні валютні контракти;

(c) валютні ф'ючерси;

(d) придбані валютні опціони;

(e) інші контракти подібної сутності; та

(f) контракти по золоту, подібні по сутності контрактам, вказаним у підпунктах з (a) по (e).

3. Контракти подібної сутності до тих, які вказані у підпунктах з 1 (a) по 1 (e) та з 2(a) по 2(d) щодо інших базових статей та показників. Це включає як мінімум усі інструменти, визначені у підпунктах з 4 по 7, 9 та 10 секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС, іншим чином не включені до підпунктів 1 або 2.

1. Заходи визначаються органом управління, описаним у статті 11, щодо розділення обов'язків у сфері організації та запобігання конфліктів інтересів.

2. Орган управління, описаний у статті 11, ухвалює та періодично переглядає стратегії та методи розгляду, управління, моніторингу та зменшення ризиків, які впливають або могли б впливати на кредитну установу, включаючи ті, які походять з макроекономічного середовища, у якому діє кредитна установа по відношенню до статусу бізнес-циклу.

3. Надання кредиту ґрунтується на надійних та чітко визначених критеріях. Чітко встановлюється процес ухвали, внесення змін, відновлення та рефінансування кредитів.

4. Поточне адміністрування та моніторинг різних кредитних портфелів під ризиком та ризикових уражуваностей, у тому числі для потреб визначення та управління проблемними кредитами та для створення адекватних корегувань вартості та положень, здійснюється за допомогою ефективних систем.

5. Диверсифікація кредитних портфелів є відповідною з огляду на цільові ринки та загальну кредитну стратегію кредитної установи.

6. Ризик, який визнані методики зменшення кредитного ризику, які використовуються кредитною установою, визнали як менш ефективний, ніж очікувалося, піддається дії та контролюється шляхом письмових методів та процедур.

7. Концентраційний ризик, який виникає в результаті ризикових уражуваностей з боку контрагентів, груп сполучених контрагентів та контрагентів того ж економічного сектору, географічного регіону, або в результаті тієї ж активності або товару, застосування методик зменшення кредитного ризику, включаючи, зокрема, ризики, пов'язані з непрямими кредитними ризикованими уражуваностями по довгих позиціях (наприклад з боку емітента єдиної застави), піддається дії та контролюється шляхом письмових методів та процедур.

8. Ризики, які утворюються в результаті транзакцій сек'юритизації, по відношенню до яких кредитні установи є ініціаторами або спонсорами, оцінюються та піддаються дії за допомогою відповідних методик та процедур, для забезпечення, зокрема, щоб економічний сенс транзакції повністю відображався у оцінюванні ризику та управлінських рішеннях.

9. Плани ліквідності для дослідження наслідків запланованої та більш ранньої амортизації є наявними в кредитних установах, які є ініціаторами транзакцій відновлюваної сек'юритизації, які залучають ранні амортизаційні положення.

10. Впроваджуються методики та процеси для вимірювання та управління усіма матеріальними джерелами та наслідками ринкових ризиків.

11. Впроваджуються системи для оцінювання та управління ризиком, який виникає в результаті потенційних змін відсоткових ставок, оскільки вони впливають на діяльність, яка не включена до торгової книги.