Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення

c) загальна сума допомоги та будь-яких інших коштів, за відрахуванням сум, відповідних значним сумам, згаданим в пункті b), повинна бути достатньою для підтримування здоров'я та належного матеріального становища родини отримувача і не може бути меншою, ніж відповідна допомога, обчислена згідно з вимогами статті 66;

d) положення пункту с) вважаються виконаними, якщо загальна сума допомог, виплачуваних з огляду на положення відповідного розділу, перевищує принаймні на 30 відсотків загальну суму допомог, які були б надані внаслідок застосування положень статті 66 та положень:

i) пункту b) статті 15 для розділу III;

ii) пункту b) статті 27 для розділу V;

iii) пункту b) статті 55 для розділу IX;

iv) пункту b) статті 61 для розділу X.

1. Особи, які не є громадянами країни проживання, мають такі самі права, як і громадяни, які проживають у цій країні. При цьому для осіб, які не є громадянами країни проживання, та громадян, народжених поза територією члена Організації, можуть бути визначені спеціальні правила відносно допомог або частин допомог, які виплачуються повністю або головним чином з громадських фондів, і відносно перехідного режиму.

2. При системі соціального забезпечення, заснованій на внесках, яка охоплює тих, хто працює за наймом, особи, які є громадянами іншого члена Організації, який взяв на себе зобов'язання відповідного розділу цієї Конвенції, мають на підставі того розділу такі самі права, як і громадяни цього члена Організації. При цьому застосування цього пункту може бути обумовлене наявністю двосторонньої або багатосторонньої домовленості, яка передбачає взаємність.

Виплату допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню, має право згідно з будь-яким з розділів від II до X цієї Конвенції, може бути припинено в тій мірі, як це може бути передбачено:

a) на весь час відсутності відповідної особи на території члена Організації;

b) на весь час, протягом якого відповідна особа перебуває на громадському утриманні або на утриманні будь-якого закладу чи служби соціального забезпечення, за умови, що будь-яка частина допомоги, яка перевищує вартість такого утримання, надається утриманцям одержувача допомоги;

c) на весь час, протягом якого відповідна особа отримує іншу грошову допомогу по соціальному забезпеченню, крім родинної допомоги, та на період, протягом якого їй виплачується компенсація третьою стороною, за умови, що частина допомоги, виплату якої припинено, не перевищує розміру іншої допомоги або компенсації, що виплачується третьою стороною;

d) якщо відповідна особа поставила вимогу на підставі обману;

e) якщо охоплюваний випадок настав внаслідок кримінального злочину, здійсненого відповідною особою;

f) якщо охоплюваний випадок настав внаслідок наміру цієї особи;

g) у відповідних випадках, коли ця особа нехтує послуги медичного обслуговування або органів по перекваліфікації, надані у її розпорядження, або не виконує правил, установлених для засвідчення виникнення чи подовження страхового випадку, або ж правил поведінки отримувача допомоги чи пенсії;

h) у разі допомоги по безробіттю, коли дана особа не використала можливості отримання роботи, наданої в її розпорядження;

i) у разі допомоги по безробіттю, коли дана особа позбавилась роботи безпосередньо внаслідок припинення роботи через трудовий конфлікт або припинила роботу за власним бажанням, без виправданої причини; і

j) щодо допомоги у зв'язку зі смертю годувальника на весь час, поки вдова живе з іншим чоловіком як його дружина.

1. Кожна особа, яка пред'явила право на допомогу, має право апелювати у разі відмови у виплаті допомоги, чи у випадку скарги відносно якості або розміру допомоги.

2. Коли для застосування цієї Конвенції управління медичною допомогою доручається урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом, право апеляції, передбачене в параграфі 1 цієї статті, може бути замінене правом подати на розгляд належним органам влади скарги щодо відмови в медичній допомозі або щодо якості отриманого медичного обслуговування.

3. У тих випадках, коли вимоги про призначення допомоги розглядаються спеціальним судовим органом з питань соціального забезпечення, в якому репрезентовано осіб, що підлягають допомозі, не обов'язково визнавати право апеляції.

1. Витрати на допомоги, передбачені на підставі цієї Конвенції, і адміністративні витрати, пов'язані з видачею таких допомог, покриваються страховими внесками або оподаткуванням або тим та другим способом у колективному порядку так, щоб це не було обтяжливим для осіб з незначними коштами і щоб було взято до уваги економічне становище члена Організації та економічне становище відповідних категорій осіб, які підлягають забезпеченню.

2. Загальна сума страхових внесків, які виплачують особи, що підлягають забезпеченню, які працюють за наймом, не повинна перевищувати 50 відсотків загальної суми фінансових ресурсів, призначених для забезпечення тих, хто працює за наймом, їхніх дружин та дітей. Для того, щоб встановити чи додержується ця умова, можуть бути взяті в сукупності всі допомоги, надані членом Організації на підставі цієї Конвенції, виключаючи родинну допомогу та допомогу у зв'язку з трудовим каліцтвом, якщо дана допомога надається в рамках особливої системи забезпечення.

3. Член Організації бере на себе загальну відповідальність за належне надання допомог, передбачених згідно з цією Конвенцією, і вживає з цією метою всіх потрібних заходів; він забезпечує, щоб у випадках, коли це вимагається, потрібні статистичні обстеження та розрахунки, пов'язані з фінансовим балансуванням, проводились періодично і у всякому разі до будь-якої зміни в розмірах допомог, ставок страхових внесків або податків, які йдуть на фінансування охоплюваних випадків страхування.

1. У разі, якщо управління соціальним забезпеченням не доручено будь-якому закладу, що перебуває під державним контролем, або урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом, представники осіб, які підлягають забезпеченню, беруть участь в управлінні прямо чи непрямо як радники на визначених умовах; національне законодавство може аналогічним способом вирішувати питання про участь представників як роботодавців, так і державних органів.

2. Член Організації бере на себе загальну відповідальність за належне керівництво відповідними установами та службами при застосуванні цієї Конвенції.

Ця Конвенція не застосовується до:

a) страхових випадків, які виникли до настання чинності відповідного розділу цієї Конвенції для певного члена Організації;

b) допомог по страхових випадках, котрі виникли після настання чинності відповідного розділу цієї Конвенції для певного члена Організації, якщо права на отримання цих допомог виникли в період, який передував цій даті.

Ця Конвенція не вважатиметься такою, що переглядає будь-яку із вже чинних конвенцій.

Якщо будь-яка Конвенція, яка може бути в подальшому ухвалена Конференцією з питання або питань, які порушує ця Конвенція, спеціально це передбачить, то ті положення цієї Конвенції, які будуть зазначені у вищезгаданій Конвенції, втрачають свою чинність щодо будь-якого члена Організації, який ратифікував зазначену Конвенцію з моменту, коли вона набуде чинності для цього члена Організації.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вносить у щорічну доповідь про застосування цієї Конвенції, котра подається згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці:

a) повну інформацію відносно законодавства, на основі якого здійснюються положення цієї Конвенції; і

b) дані, що підтверджують додержання статистичних умов, які містяться в:

i) статтях 9 a), b), c) або d); 15 a), b) або d); 21 a) або c); 27 a), b) або d); 33 a) або b); 41 a), b) або d); 48 a), b) або c); 55 a), b) або d); 61 a), b) або d) відносно кількості осіб, які підлягають забезпеченню;

ii) статтях 44, 65, 66 та 67 у відношенні ставок допомог;

iii) пункті а) параграфа 2 статті 18 відносно тривалості виплати допомоги у разі хвороби;

iv) параграфі 2 статті 24 відносно тривалості виплати допомоги по безробіттю;

v) параграфі 2 статті 71 відносно тієї частини фінансових ресурсів, що складається із страхових внесків, сплачуваних особами, які підлягають забезпеченню і працюють за наймом.

Ці відомості повинні надаватися з максимальним урахуванням пропозицій, сформульованих Адміністративною радою Міжнародного бюро праці відносно однаковості наведених інформацій.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, подає доповідь Генеральному директорові Міжнародного бюро праці через визначені інтервали на запит Адміністративної ради про своє законодавство та практику відносно будь-якого з розділів від II до X Конвенції, не зазначених ним при ратифікації або в заяві, зробленій пізніше на підставі статті 4.

1. Ця Конвенція не застосовується до моряків або морських рибалок; забезпечення моряків і морських рибалок передбачено Міжнародною конференцією праці в Конвенції 1946 року про соціальне забезпечення моряків та в Конвенції 1946 року про пенсії морякам.

2. Член Організації може вилучити моряків та морських рибалок із числа тих, хто працює за наймом, із числа осіб, які належать до самодіяльного населення, або з числа жителів при обчисленні відсотка тих, хто працює за наймом або жителів країни, які підлягають забезпеченню згідно з будь-яким із розділів від II до X, вказаним ним при ратифікації.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. У заявах, надісланих Генеральному директорові Міжнародного бюро праці згідно з параграфом 2 статті 35 Статуту МОП, зазначаються:

a) території, відносно яких цей член Організації зобов'язується застосовувати без змін положення Конвенції або положення будь-якого з її розділів;

b) території, відносно яких він зобов'язується застосовувати положення Конвенції або положення будь-якого з її розділів з певними змінами разом з подробицями згаданих змін;

c) території, відносно яких Конвенція не застосовна, і в таких випадках - мотиви її незастосовності;

d) території, по відношенню до яких він резервує свою думку до подальшого розгляду питання.

2. Зобов'язання, згадані в підпунктах a) і b) параграфа 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною ратифікації і спричиняють однакові з нею наслідки.

3. Будь-який член Організації може в будь-який час подальшою заявою анулювати повністю або частково будь-яке застереження, зроблене в його попередній заяві на підставі пунктів b), c) та d) параграфа 1 цієї статті.

4. Будь-який член Організації у будь-який час, коли Конвенція може бути денонсована згідно з положеннями статті 82, може передати Генеральному директорові заяву, котра змінює в будь-якому відношенні умови зробленої раніше заяви та визначає його нову позицію стосовно до таких територій, які він може зазначити.

1. Заяви, надіслані Генеральному директорові Міжнародного бюро праці згідно з параграфами 4 і 5 статті 35 Статуту МОП, вказують, чи будуть положення Конвенції або її розділів, позначених в заяві, застосовуватись на даній території із змінами чи без змін, якщо в заяві вказується, що положення Конвенції чи деякі з її розділів будуть застосовуватись із змінами, в ній уточнюється, в чому саме полягають ці зміни.

2. Відповідні член або члени Організації або міжнародна влада можуть у будь-який час за допомогою нової заяви відмовитись повністю або частково від права використовувати зміни, обумовлені у попередній заяві.

3. Відповідні член або члени Організації або міжнародна влада в період, коли ця Конвенція може бути денонсована згідно з положеннями статті 82, можуть надіслати Генеральному директорові нову заяву, що змінює в будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про становище із застосуванням цієї Конвенції.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності денонсувати Конвенцію або будь-який з її розділів від II до X актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію або будь-який з її розділів від II до X після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, визначеному в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності Конвенції.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості відносно всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо у новій конвенції не передбачено інше, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 82, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Розділ 0. Землеробство, лісівництво, звіроловство та рибні промисли:

01 Землеробство і скотарство.

02 Лісівництво та лісозаготовки.

03 Звіроловство, хутряний промисел і заповідники дичини.

04 Рибні промисли.

Розділ 1. Гірнича промисловість і каменярні:

11 Кам'яновугільні копальні.

12 Рудники.

13 Нафтові промисли і добування природного газу.

14 Каменярні, добування глини та піску.

19 Добування нерудних копалин і каменярні, не внесені до інших підгруп.

Розділи 2-3. Обробна промисловість:

20 Харчова промисловість, за винятком виробництва напоїв.

21 Виробництво напоїв.

22 Тютюнова промисловість.

23 Текстильна промисловість.

24 Виробництво взуття, інших носильних речей і готових текстильних виробів.

25 Обробка дерева і корка, за винятком виробництва меблів.

26 Виробництво меблів та предметів устаткування.

27 Виробництво паперу і паперових виробів.

28 Поліграфічна промисловість (друкарська та видавнича справа і суміжні індустрії).

29 Виробництво шкіри та шкіряних виробів, за винятком взуття.

30 Гумова промисловість.

31 Хімічна промисловість.

32 Переробка нафти й вугілля.

33 Обробка нерудних копалин, за винятком нафти й вугілля.

34 Основна металургійна промисловість.

35 Металообробна промисловість, за винятком машинобудування та виробництва транспортного устаткування.

36 Машинобудівна промисловість, за винятком електромашин.

37 Виробництво електромашин, апаратів, приладів та предметів електропостачання.

38 Виробництво транспортного устаткування.

39 Різні інші види фабрично-заводського виробництва.

Розділ 4. Будівництво:

40 Будівництво.

Розділ 5. Електрика, газ, вода і санітарне обслуговування:

51 Електрика, газ та пара.

52 Водопостачання і санітарне обслуговування.

Розділ 6. Торгівля:

61 Оптова та роздрібна торгівля.

62 Банки та інші фінансові установи.

63 Страхова справа.

64 Нерухомість.

Розділ 7. Транспорт, склади і зв'язок:

71 Транспорт.

72 Склади і пакгаузи.

73 Зв'язок.

Розділ 8. Різні види обслуговування:

81 Урядові установи.

82 Громадські та ділові установи.

83 Заклади для відпочинку і розваг.

84 Особисті послуги.

Розділ 9. Різні види діяльності, які не піддаються точному визначенню:

90 Різні, види діяльності, які не піддаються точному визначенню.

Дата набуття чинності: 27 квітня 1955 року.

Генеральная Конференция Международной Организации Труда,

созванная в Женеве Административным Советом Международного Бюро Труда и собравшаяся 4 июня 1952 года на свою тридцать пятую сессию,

постановив принять ряд предложений о минимальных нормах социального обеспечения, что составляет пятый пункт повестки дня сессии, и

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать восьмого дня июня месяца тысяча девятьсот пятьдесят второго года нижеследующую Конвенцию, которая будет именоваться Конвенцией 1952 года о минимальных нормах социального обеспечения:

1. В настоящей Конвенции:

а) термин "установленный" означает определенный законодательством страны или вытекающий из него;

b) термин "проживание" означает обычное проживание на территории Члена Организации, термин "житель" означает лицо, обычно проживающее на территории Члена Организации;

с) термин "жена" означает жену, находящуюся на иждивении своего мужа;

d) термин "вдова" означает женщину, находившуюся на иждивении своего мужа к моменту его смерти;

е) термин "ребенок" означает, в зависимости от того, как это установлено, ребенка, либо не достигшего возраста окончания обязательного школьного образования, либо не достигшего возраста 15 лет;

f) термин "стаж" означает, в зависимости от того, как это установлено, либо период, в течение которого уплачивались взносы, либо стаж работы, либо продолжительность проживания в данной стране, либо какое-либо сочетание этих условий.

2. В статьях 10, 34 и 49 термин "пособие" означает помощь, оказываемую либо непосредственно, либо косвенно, в форме возмещения расходов, понесенных заинтересованным лицом.

Каждый Член Организации, в отношении которого настоящая Конвенция находится в силе:

а) соблюдает:

i) положения раздела I;

ii) положения не менее трех из следующих разделов: II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX и X, включая по меньшей мере один из разделов IV, V, VI, IX и X;

iii) соответствующие положения разделов XI, XII и XIII и

iv) положения раздела XIV;

b) указывает в своем документе о ратификации те из разделов от II до X, в отношении которых он принимает вытекающие из Конвенции обязательства.

1. Путем заявления, прилагаемого к своему документу о ратификации, любой Член Организации, экономика и медицинское обслуживание которого еще не достигли достаточной степени развития, может, по усмотрению компетентного органа власти и на определяемый им срок, воспользоваться возможностью временных изъятий, предусмотренных в следующих статьях: 9 "d", 12.2; 15 "d", 18.2; 21 "с"; 27 "d", 33 "b", 34.3; 41 "d", 48 "с"; 55 "d" и 61 "d".

2. Каждый Член Организации, сделавший заявление в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, указывает в своем ежегодном докладе о применении Конвенции, представляемом, согласно статье 22 Устава Международной Организации Труда, в отношении каждого такого изъятия:

a) либо что причины для такого изъятия все еще существуют;

b) либо что начиная с определенной даты он отказывается от своего права допускать вышеуказанные изъятия.

1. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может впоследствии известить Генерального Директора Международного Бюро Труда о принятии им обязательств, вытекающих из одного или более разделов от II до X Конвенции, которые не были указаны в его документе о ратификации.

2. Обязательства, упомянутые в пункте 1 настоящей статьи, считаются неотъемлемой частью документа о ратификации и получают со дня такого извещения равную с ним силу.

Когда, для проведения в жизнь какого-либо из разделов от II до X настоящей Конвенции, указанных в его документе о ратификации, Член организации обязан предоставить обеспечение установленным категориям лиц, составляющим не менее определенного процента от всех работающих по найму или определенного процента жителей, то до принятия обязательства о проведении в жизнь этого раздела он удостоверятся, что соответствующий процент достигнут.

При проведении в жизнь положений разделов II, III, IV, V, VIII (в отношении медицинской помощи), IX или X настоящей Конвенции любой Член Организации может принимать в расчет защиту, предоставляемую посредством страхования, которое, не являясь обязательным по закону в отношении лиц, подлежащих обеспечению:

а) контролируется государственными органами или находится, в соответствии с установленными нормами, под совместным руководством предпринимателей и трудящихся;

b) охватывает значительный круг лиц, заработок которых не превышает заработка квалифицированного рабочего (мужчины);

с) удовлетворяет, в совокупности с другими видами обеспечения, если таковые существуют, соответствующим постановлениям Конвенции.

Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий раздел Конвенции находится в силе, когда состояние подлежащих обеспечению лиц требует медицинской помощи профилактического или лечебного характера, обеспечивает предоставление им пособия согласно нижеследующим статьям этого раздела.

Охватываемые случаи включают любое болезненное состояние, независимо от вызвавшей его причины, а также беременность, роды и их последствия.

Обеспечению подлежат следующие лица:

а) либо установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму, а также их жены и дети;

b) либо установленные категории самодеятельного населения, составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей, а также их жены и дети;

с) либо установленные категории жителей, составляющие не менее 50 процентов от общего числа жителей;

d) либо, в случаях когда находится в силе предусматриваемое статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20 человек, а также их жены и дети.

1. Пособие включает по меньшей мере:

а) в случае болезненного состояния:

i) общую врачебную помощь, включая визиты на дому;

ii) помощь, оказываемую специалистами стационарным или амбулаторным больным в больницах, и помощь, которая может оказываться специалистами вне больниц;

iii) обеспечение наиболее необходимыми медикаментами, предписанными врачом или другим дипломированным специалистом;

iv) госпитализацию в случае необходимости;

b) в случае беременности, родов и их последствий:

i) помощь до, во время и после родов, оказываемую либо врачом, либо дипломированной акушеркой;

ii) госпитализацию в случае необходимости.

2. Получающий пособие или его кормилец могут привлекаться к участию в расходах, связанных с медицинской помощью, оказываемой при болезненном состоянии; правила, регулирующие это участие, устанавливаются с таким расчетом, чтобы оно не оказалось непосильным.

3. Пособие, предоставляемое согласно настоящей статье, имеет целью сохранение, восстановление и улучшение здоровья подлежащих обеспечению лиц, а также их трудоспособности и способности самостоятельно удовлетворять личные потребности.

4. Учреждения или правительственные ведомства, ответственные за предоставление пособий, поощряют средствами, которые могут быть сочтены целесообразными, подлежащих обеспечению лиц пользоваться услугами служб здравоохранения, предоставляемых государственными властями или признанными ими органами.

Пособие, указанное в статье 10, предоставляется в охватываемых случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые или кормильцы которых приобрели стаж, признанный необходимым для предотвращения злоупотреблений.

1. Пособие, указанное в статье 10, предоставляется в течение всей продолжительности охватываемого случая, за исключением случая болезненного состояния, когда продолжительность его предоставления может ограничиваться 26 неделями на каждый случай; однако медицинская помощь не прекращается, пока выплачивается пособие по болезни, а для установленных заболеваний, определяемых законодательством страны, как требующих длительной помощи, предусматривается возможность продления вышеуказанного срока.

2. В случаях, когда находится в силе заявление, предусматриваемое статьей 3, продолжительность предоставления пособия может ограничиваться 13 неделями на каждый случай.

Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим обеспечению лицам предоставление пособия по болезни в соответствии с нижеследующими статьями этого раздела.

Охватываемый случай включает вызванную заболеванием нетрудоспособность, влекущую за собой определяемую законодательством временную утрату заработка.

Обеспечению подлежат следующие лица:

а) либо установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму;

b) либо установленные категории самодеятельного населения, составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей;

с) либо все жители, средства которых за время охватываемого случая не превышают пределов, устанавливаемых, согласно положениям статьи 67;

d) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20 человек.

1. Когда обеспечением охватываются категории работающих по найму или категории самодеятельного населения, пособие предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых согласно положениям статьи 65 или статьи 66.

2. Когда обеспечением охватываются все жители, средства которых за время охватываемого случая не превышают установленных пределов, пособие предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых согласно положениям статьи 67.

Пособие, указанное в статье 16, обеспечивается в охватываемых случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые приобрели стаж, признанный необходимым для предотвращения злоупотреблений.

1. Пособие, указанное в статье 16, предоставляется в течение всей продолжительности охватываемого случая с тем исключением, что его продолжительность может ограничиваться 26 неделями на каждое заболевание, с возможностью непредоставления пособия за первые три дня временной утраты заработка.

2. Когда находится в силе заявление, предусматриваемое статьей 3, продолжительность выплаты пособия может ограничиваться:

а) либо сроком, устанавливаемым с таким расчетом, чтобы общее число дней в любом году, за которые выплачиваются пособия по болезни, превышало по крайней мере в десять раз среднее число лиц, охваченных обеспечением в этом году;

b) либо 13 неделями в отношении каждого заболевания с возможностью непредоставления пособия за первые три дня временной утраты заработка.

Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим обеспечению лицам пособие на случай безработицы в соответствии с нижеследующими статьями этого раздела.

Охватываемый случай включает определяемую законодательством страны временную утрату заработка, вызванную невозможностью для подлежащего обеспечению лица, способного и готового работать, получить подходящее занятие.

Обеспечению подлежат следующие лица:

а) либо установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму;

b) либо все жители, средства которых за время охватываемого случая не превышают пределов, устанавливаемых согласно положениям статьи 67;

с) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20 человек.

1. Когда обеспечением охвачены категории работающих по найму, пособие предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых согласно положениям статьи 65 или статьи 66.

2. Когда обеспечением охватываются все жители, средства которых за время охватываемого случая не превышают установленных пределов, пособие предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых согласно положениям статьи 67.

Пособие, указанное в статье 22, обеспечивается в охватываемых случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые приобрели стаж, признанный необходимым для предотвращения злоупотреблений.

1. Пособие, указанное в статье 22, предоставляется в течение всей продолжительности охватываемого случая с оговоркой, что продолжительность предоставления пособия может ограничиваться следующими сроками:

а) когда обеспечением охвачены категории работающих по найму - 13 неделями за 12-месячный период;

b) когда обеспечением охвачены все жители, средства которых за время охватываемого случая не превышают установленных пределов, - 26 неделями за 12-месячный период.

2. Когда законодательством страны предусматривается, что продолжительность выплаты пособия зависит от продолжительности периода, в течение которого уплачивались взносы, или от пособия, уже полученного в течение установленного периода, или от обоих факторов, положения подпункта а пункта 1 считаются выполненными, если средняя продолжительность выплаты пособий составляет не менее 13 недель за 12-месячный период.

3. Пособие может не предоставляться в течение периода ожидания, продолжительность которого составляет первые 7 дней каждого случая временной утраты заработка, причем дни без работы до и после временной работы, продолжительность которой не превышает установленного периода, считаются как один и тот же случай временной утраты заработка.

4. В отношении сезонных работников продолжительность выплаты пособия и периода ожидания может устанавливаться сообразно с условиями их труда.

Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим обеспечению лицам пособие по старости в соответствии с нижеследующими статьями данного раздела.

1. Охватываемым случаем является превышение установленного возраста.

2. Установленный возраст не превышает 65 лет. Однако компетентный орган власти может установить более высокий возрастной предел с учетом работоспособности пожилых лиц в соответствующей стране.

3. Законодательство страны может предусматривать приостановление выдачи пособия лицам, имеющим на него право, но занимающимся какой-либо установленной деятельностью, приносящей доход; может также предусматриваться сокращение пособия при системе, основанной на страховых взносах, когда заработок получающего его лица превышает установленную сумму, или при системе, не основанной на взносах, когда заработок получающего его лица, его прочие средства или совокупность таковых превышает установленную сумму.

Обеспечению подлежат следующие лица:

а) либо установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму;

b) либо установленные категории самодеятельного населения, составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей;

с) либо все жители, средства которых за время, охватываемого случая не превышают пределов, устанавливаемых согласно положениям статьи 67;

d) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20 человек.

Пособие предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых:

а) согласно положениям статьи 65 или статьи 66, когда обеспечением охвачены категории работающих по найму или категории самодеятельного населения;

b) согласно положениям статьи 67, когда обеспечением охвачены все жители, средства которых за время охватываемого случая не превышают установленных пределов.

1. Пособие, указанное в статье 28, обеспечивается в охватываемых случаях по меньшей мере:

а) подлежащим обеспечению лицам, которые до охватываемого случая приобрели в соответствии с установленными правилами стаж, который может быть 30-летним стажем уплаты взносов или работы по найму, или 20-летним стажем проживания, в стране;

b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное население - подлежащим обеспечению лицам, которые приобрели установленный стаж уплаты взносов и за которых в период трудоспособного возраста было внесено установленное среднегодовое число взносов.

2. Когда выплата упомянутого в пункте 1 пособия обусловливается минимальным стажем уплаты взносов или работы по найму, сокращенное пособие обеспечивается по крайней мере:

а) подлежащим обеспечению лицам, которые до охватываемого случая приобрели, в соответствии с установленными правилами, 15-летний стаж уплаты взносов или работы по найму;

b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное население - лицам, которые приобрели установленный стаж уплаты взносов и за которых в период трудоспособного возраста была внесена половина среднегодового числа взносов, установленного в соответствии с подпунктом b пункта 1 настоящей статьи.

3. Положения пункта 1 настоящей статьи считаются выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с положениями раздела XI, но на 10 процентов меньше размера, указанного в приложении к разделу XI для типичного получателя пособий, выдается по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые в соответствии с установленными правилами приобрели 10-летний стаж уплаты взносов или работы по найму или проживают в данной стране не менее 5 лет.

4. Проценты, указанные в приложении к разделу XI, могут быть пропорционально сокращены в том случае, когда стаж уплаты взносов или работы по найму, требуемый для получения соответствующего сокращенному проценту пособия, превышает 10 лет, но меньше 30 лет; если такой стаж превышает 15 лет, выплачивается сокращенное пособие в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи.

5. В случае, когда выплата пособия, упомянутого в пунктах 1, 3 или 4 настоящей статьи, зависит от минимального стажа уплаты взносов или работы по найму, сокращенное пособие выплачивается в установленных условиях подлежащему обеспечению лицу, которое лишь ввиду своего преклонного возраста при вступлении в силу соответствующих положений о применении данного раздела Конвенции не удовлетворяло условиям, установленным в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи, за исключением случаев, когда по достижении возраста старше обычного предела такому лицу обеспечено пособие в соответствии с пунктами 1, 3 или 4 настоящей статьи.

Пособие, указанное в статьях 28 и 29, предоставляется на всю продолжительность охватываемого случая.

Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим обеспечению лицам предоставление пособия по случаю трудового увечья или профессионального заболевания в соответствии с нижеследующими статьями этого раздела.

Охватываемые случаи включают следующие, если они вызваны несчастным случаем на производстве или установленным профессиональным заболеванием:

а) болезненное состояние;

b) нетрудоспособность, вызванную таким состоянием и влекущую за собой определяемую законодательством страны временную утрату заработка;

с) полную потерю способности зарабатывать на жизнь или ее частичную потерю сверх установленной нормы, когда предполагается, что такая полная или частичная потеря будет иметь постоянный характер, либо соответствующую степень потери физической полноценности; и

d) утрату средств к существованию вдовой или детьми в результате смерти кормильца; для вдовы право на пособие может обусловливаться презумпцией, согласно законодательству страны, ее неспособности содержать себя.

Обеспечению подлежат следующие лица:

а) либо установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов всех работающих по найму, и, в отношении пособия по случаю смерти кормильца, также их жены и дети;

b) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму, составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20 человек, и, в отношении пособия по случаю смерти кормильца, также их жены и дети.

1. В отношении болезненного состояния пособия предоставляются в виде медицинской помощи, как она определена в пунктах 2 и 3 настоящей статьи.

2. Медицинская помощь включает:

а) общую врачебную помощь и помощь, оказываемую специалистами стационарным и амбулаторным больным, включая визиты на дому;

b) зубоврачебную помощь;

с) помощь медсестер на дому или в больницах, или в других лечебных учреждениях;

d) содержание в больницах, в домах для выздоравливающих, санаториях или других лечебных учреждениях;

e) зубоврачебные, фармацевтические и другие медицинские и хирургические средства, включая протезные приспособления и их ремонт, и очки;

f) помощь специалистов другой профессии, которая в законном порядке признана смежной с медицинской; их помощь осуществляется под наблюдением врачей или дантистов.

3. В случаях, когда находится в силе предусматриваемое статьей 3 заявление, медицинская помощь включает по крайней мере:

а) общую врачебную помощь, включая визиты на дому;

b) помощь, оказываемую специалистами стационарным или амбулаторным больным в больницах, и помощь, которая может оказываться вне больниц;

с) обеспечение наиболее необходимыми медикаментами, предписанными врачом или другим дипломированным специалистом;

d) госпитализацию в случае необходимости.

4. Медицинская помощь, предусматриваемая в предыдущих пунктах, имеет целью сохранение, восстановление и улучшение здоровья подлежащего обеспечению лица, а также его трудоспособности и способности самостоятельно удовлетворять личные потребности.

1. Учреждения или правительственные ведомства, ведающие оказанием медицинской помощи, сотрудничают, где это необходимо, с общими органами, ведающими переквалификацией с целью подготовки лиц с пониженной трудоспособностью к подходящей для них работе.

2. Законодательство страны может разрешить таким учреждениям или ведомствам осуществлять переквалификацию лиц с пониженной трудоспособностью.

1. В случае нетрудоспособности, полной утраты способности зарабатывать на жизнь, которая может стать постоянной, или соответствующей степени потери физической полноценности и в случае смерти кормильца пособие предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых согласно положениям статьи 65 или статьи 66.

2. В случае частичной потери способности зарабатывать на жизнь, которая может стать постоянной, или соответствующей степени потери физической полноценности полагающееся пособие предоставляется в виде периодических выплат, представляющих соответствующую часть того пособия, которое должно выплачиваться в случае полной утраты способности зарабатывать или соответствующей потери физической полноценности.

3. Периодическая выплата может быть заменена выплатой единовременного пособия:

а) если степень потери трудоспособности невелика;

b) если, по мнению компетентного органа власти, единовременное пособие будет использовано по назначению.

Пособие, указанное в статьях 34 и 36, обеспечивается в охватываемых случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые работали по найму на территории Члена Организации в момент несчастного случая, если полученное увечье является следствием несчастного случая, или во время возникновения болезни, если полученное увечье является следствием болезни; пособия в виде периодических выплат в случае смерти кормильца выдаются его вдове и детям.

Пособие, указанное в статьях 34 и 36, предоставляется в течение всей продолжительности охватываемого случая. Однако при временной нетрудоспособности пособие может не выплачиваться за первые три дня в каждом случае временной утраты заработка.