Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1952 року на свою тридцять п'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно мінімальних норм соціального забезпечення, що становить п'ятий пункт порядку денного сесії, і

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят другого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення:

1. У цій Конвенції:

a) термін "визначений" означає визначений законодавством країни або такий, що випливає з нього;

b) термін "проживання" означає звичайне проживання на території члена Організації, термін "житель" означає особу, яка звичайно проживає на території члена Організації;

c) термін "жінка" означає жінку, яка перебуває на утриманні свого чоловіка;

d) термін "удова" означає жінку, яка перебуває на утриманні свого чоловіка на момент його смерті;

e) термін "дитина" означає, залежно від того, як це визначено, дитину, яка не досягла віку закінчення обов'язкової шкільної освіти, або не досягла віку 15 років;

f) термін "стаж" означає, залежно від того, як це визначено, або період, протягом якого сплачувалися внески, або стаж роботи, або тривалість проживання в даній країні, або будь-яке поєднання цих умов.

2. У статтях 10, 34 і 49 термін "допомога" означає допомогу, яка надається безпосередньо або посередньо у формі відшкодування збитків заінтересованій особі.

Кожний член Організації, щодо якого ця Конвенція є чинною:

a) дотримується:

i) положень розділу I;

ii) положень не менше ніж трьох з таких розділів: II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX і X, беручи принаймні один з розділів IV, V, VI, IX і X;

iii) відповідних положень розділів XI, XII і XIII; та

iv) положень розділу XIV;

b) зазначає у своєму документі про ратифікацію ті розділи від II до X, щодо яких він бере зобов'язання, котрі випливають з Конвенції.

За допомогою заяви, що додається до документа про ратифікацію, будь-який член Організації, чия економіка та медичне обслуговування ще не досягли достатнього рівня розвитку, може, на розсуд компетентного органу влади та на визначений ним термін, скористатися можливістю тимчасових вилучень, передбачених у таких статтях: 9, d); 12.2; 15, d); 18.2; 21, c); 27, d); 33, b); 34.3; 41, d); 48, c); 55, d) і 61, d).

2. Кожний член Організації, який зробив заяву відповідно до параграфа 1 цієї статті, зазначає у своїй щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції, яка подається згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, з приводу такого вилучення:

a) що причини для такого вилучення все ще існують; або

b) що, починаючи з певної дати, він відмовляється від свого права робити вищезазначені вилучення.

1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може згодом сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці щодо взятих зобов'язань, котрі випливають з одного чи більше розділів від II до X Конвенції, які не були зазначені в його документі про ратифікацію.

2. Зобов'язання, згадані в параграфі 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію і набувають від дня такого сповіщення рівної з ним чинності.

Коли для впровадження в життя будь-якого з розділів від II до X цієї Конвенції, вказаних у його документі про ратифікацію, член Організації зобов'язаний надати забезпечення визначеним категоріям осіб, які становлять не менше ніж певний відсоток від усіх, хто працює за наймом, або певний відсоток жителів, то перш ніж узяти зобов'язання щодо впровадження в життя цього розділу він пересвідчується, що відповідного процента досягнуто.

Впроваджуючи в життя положення розділів II, III, IV, V, VIII (щодо медичної допомоги), IX або X цієї Конвенції будь-який член Організації може брати до уваги захист, що надається шляхом страхування, яке, хоча не є згідно з законом обов'язковим щодо осіб, котрі підлягають забезпеченню, проте:

a) контролюється державними органами або перебуває, відповідно до визначених норм, під спільним керівництвом роботодавців і працівників;

b) охоплює значне коло осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого робітника (чоловіка);

c) задовольняє, у сукупності з іншими видами забезпечення, якщо такі є, відповідні вимоги Конвенції.

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, коли стан осіб, котрі підлягають забезпеченню, вимагає медичної допомоги профілактичного або лікувального плану, забезпечує надання їм допомоги згідно з нижченаведеними статтями цього розділу.

До охоплюваних випадків входять, зокрема будь-який хворобливий стан, незалежно від його причини, а також вагітність, пологи та їхні наслідки.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом, а також їхні жінки й діти;

b) або визначені категорії самодіяльного населення, які становлять не менш ніж 20 відсотків від загального числа жителів, а також їхні жінки й діти;

c) або визначені категорії громадян, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа жителів;

d) або, у випадках, коли є чинною передбачена у статті 3 заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих, хто працює за наймом на промислових підприємствам, де зайнято не менше ніж 20 осіб, а також їхні жінки й діти.

1. Допомога охоплює принаймні:

a) у випадку хворобливого стану:

i) загальну лікарську допомогу, зокрема візити додому;

ii) допомогу, яку надають фахівці стаціонарним або амбулаторним хворим у лікарнях, та допомогу, яку можуть надавати фахівці поза лікарнями;

iii) забезпечення найпотрібнішими медикаментами, які приписав лікар або інший дипломований спеціаліст;

iv) госпіталізацію в разі потреби;

b) у разі вагітності, пологів та їхніх наслідків:

i) допомогу до, під час і після пологів, яку надають лікар або дипломована акушерка;

ii) госпіталізацію в разі потреби.

2. Одержувач допомоги або його годувальник можуть бути залучені до участі у витратах, пов'язаних з медичною допомогою, що надається у зв'язку з хворобливим станом; правила, що регулюють цю участь, визначаються з таким розрахунком, щоб вона не виявилася непосильною.

3. Допомога, що надається згідно з цією статтею, має на меті збереження, відновлення та поліпшення здоров'я осіб, які підлягають забезпеченню, а також їхньої працездатності і здатності самостійно задовольняти власні потреби.

4. Установи або урядові відомства, відповідальні за надання допомог, заохочують засобами, які можуть вважатися доцільними, осіб, які підлягають забезпеченню, користуватися послугами служб охорони здоров'я, що їх надають державні органи влади або визнані ними органи.

Допомога, зазначена у статті 10, надається в охоплюваних випадках принаймні тим особам, що підлягають забезпеченню, які самі або годувальники яких набули стажу, визнаного потрібним для запобігання зловживанням.

1. Допомога, зазначена у статті 10, надається протягом усієї тривалості охоплюваного випадку, за винятком випадку хворобливого стану, коли тривалість її надання може обмежуватися 26 тижнями на кожний випадок; однак медична допомога не припиняється, доки виплачується допомога у зв'язку з хворобою, а для визначених захворювань, які законодавство країни визначає як ті, що вимагають тривалої допомоги, передбачається можливість подовження вищезазначеного терміну.

2. У випадках, коли є чинною заява, передбачена статтею 3, тривалість терміну надання допомоги може обмежуватися 13 тижнями на кожний випадок.

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання допомоги у зв'язку з хворобою відповідно до нижченаведених статей цього розділу.

Охоплюваний випадок поширюється на спричинену захворюванням непрацездатність, яка зумовлює визначену законодавством тимчасову втрату заробітку.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих, хто працює за наймом;

b) або визначені категорії самодіяльного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків від загального числа жителів;

c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують меж, визначених згідно з положеннями статті 67;

d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих, хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менш як 20 осіб.

1. Коли забезпечення поширюється на категорії громадян, що працюють за наймом або категорії самодіяльного населення, допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних згідно з положеннями статті 65 або статті 66.

2. Коли забезпечення поширюється на всіх жителів, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж, допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних згідно з положеннями статті 67.

Допомога, зазначена у статті 16, забезпечується в охоплюваних випадках принаймні тим особам, що підлягають забезпеченню, які набули стажу, визнаного потрібним для запобігання зловживанням.

1. Допомога, зазначена у статті 16, надається протягом усієї тривалості охоплюваного випадку за тим винятком, що його тривалість може обмежуватися 26 тижнями на кожне захворювання, з можливістю ненадання допомоги за перші три дні тимчасової втрати заробітку.

2. Коли є чинною заява, передбачена статтею 3, тривалість виплати допомоги може обмежуватися:

a) або терміном, встановленим з таким розрахунком, щоб загальна кількість днів у будь-якому році, за які виплачується допомога у зв'язку з хворобою, перевищувала принаймні в десять разів середню кількість осіб, охоплених забезпеченням у цьому році;

b) або 13 тижнями щодо кожного захворювання з можливістю ненадання допомоги за перші три дні тимчасової втрати заробітку.

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, допомогу на випадок безробіття відповідно до нижченаведених статей цього розділу.

Охоплюваний випадок поширюється на визначену законодавством країни тимчасову втрату заробітку, спричинену неможливістю для особи, яка підлягає забезпеченню, здатна і готова працювати, дістати підхоже заняття.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих, хто працює за наймом;

b) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують меж, встановлюваних згідно з положеннями статті 67;

c) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менш як 20 осіб.

1. Коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що працюють за наймом, допомога надається у вигляді періодичних виплат, які обчислюються згідно з положеннями статті 65 або статті 66.

2. Коли забезпеченням охоплено всіх жителів, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж, допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних згідно з положеннями статті 67.

Допомога, зазначена у статті 22, забезпечується в охоплюваних випадках принаймні тим особам, які підлягають забезпеченню і набули стажу, визнаного потрібним для запобігання зловживанням.

1. Допомога, зазначена у статті 22, надається протягом усієї тривалості охоплюваного випадку із застереженням, що тривалість надання допомоги може обмежуватися такими термінами:

a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що працюють за наймом - 13 тижнями за 12-місячний період;

b) коли забезпеченням охоплені всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж, - 26 тижнями за - 12-місячний період.

2. Коли в законодавстві країни передбачається, що тривалість виплати допомоги залежить від тривалості періоду, протягом якого сплачувалися внески, або від допомоги, вже отриманої протягом визначеного періоду, або від обох факторів, положення пункту а) параграфа 1 вважаються виконаними, якщо середня тривалість виплати допомог не менша ніж 13 тижнів за 12-місячний період.

3. Допомога може не надаватися протягом періоду чекання, тривалість якого становить перші 7 днів кожного випадку тимчасової втрати заробітку, причому дні без роботи до і після тимчасової роботи, тривалість якої не перевищує визначеного періоду, розглядаються як один і той самий випадок тимчасової втрати заробітку.

4. Щодо сезонних працівників, тривалість виплати допомоги та періоду чекання може визначатися згідно з умовами їхньої праці.

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, допомогу по старості відповідно до наступних статей цього розділу.

1. Охоплюваним випадком є перевищення визначеного віку.

2. Визначений вік не перевищує 65 років. Однак компетентний орган влади може встановити вишу вікову межу з урахуванням працездатності осіб похилого віку у відповідній країні.

3. Законодавство країни може передбачити тимчасове припинення видачі допомоги особам, які мають на неї право, але займаються будь-якою визначеною діяльністю, яка дає дохід; може також передбачатися скорочення допомоги у системі, побудованій на страхових внесках, коли заробіток особи, яка її отримує, перевищує визначену суму, або при системі, побудованій на внесках, коли заробіток особи, яка її отримує, її інші доходи чи сукупність таких доходів перевищує визначену суму.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом;

b) або визначені категорії самодіяльного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків від загального числа жителів;

c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують меж, визначених згідно з положеннями статті 67;

d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб.

Допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних:

a) згідно з положеннями статті 65 або статті 66, коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що працюють за наймом чи категорії самодіяльного населення;

b) згідно з положеннями статті 67, коли забезпеченням охоплені всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж.

1. Допомога, зазначена у статті 28, забезпечується в охоплюваних випадках принаймні:

a) особам, які підлягають забезпеченню і які до охоплюваного випадку набули відповідно до визначених правил стаж, який може бути 30-річним стажем сплати внесків або роботи за наймом, або 20-річним стажем проживання в країні;

b) коли в принципі забезпеченням охоплене все самодіяльне населення - особам, які підлягають забезпеченню та набули встановленого стажу сплати внесків і за яких у період працездатного віку було внесено визначене середньорічне число внесків.

2. Коли виплата згаданої в параграфі 1 допомоги обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків або роботи за наймом, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) особам, які підлягають забезпеченню і які до охоплюваного випадку набули, відповідно до визначених правил, 15-річного стажу сплати внесків або роботи за наймом;

b) коли в принципі забезпеченням охоплене все самодіяльне населення - особам, які набули встановленого стажу сплати внесків і за яких у період працездатного віку була внесена половина середньорічного числа внесків, визначеного відповідно до пункту b) параграфа 1 цієї статті.

3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана відповідно до положень розділу XI, але на 10 відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до розділу XI для типового одержувача допомог, видається принаймні тим особам, що підлягають забезпеченню, які відповідно до визначених правил набули 10-річного стажу сплати внесків або роботи за наймом або проживання у певній країні не менше ніж 5 років.

4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу XI, можуть бути пропорційно скорочені в тому разі, коли стаж сплати внесків або роботи за наймом, потрібний для отримання допомоги, яка відповідає скороченому відсотку допомоги, перевищує 10 років, але менший ніж 30 років; якщо такий стаж перевищує 15 років, виплачується скорочена допомога відповідно до параграфа 2 цієї статті.

5. У разі, коли виплата допомоги, згаданої в параграфах 1, 3 або 4 цієї статті, залежить від мінімального стажу сплати внесків або роботи за наймом, скорочена допомога виплачується у визначених умовах особі, що підлягає забезпеченню, яка лише через свій похилий вік при настанні чинності відповідних положень щодо застосування цього розділу Конвенції не відповідала умовам, визначеним відповідно до параграфа 2 цієї статті, за винятком випадків, коли після досягнення віку понад звичайну межу такій особі забезпечено допомогу відповідно до параграфів 1, 3 або 4 цієї статті.

Допомога, зазначена у статтях 28 і 29, надається на всю тривалість охоплюваного випадку.

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання допомоги в разі трудового каліцтва або професійного захворювання відповідно до наступних статей цього розділу.

До охоплюваних випадків належать такі, якщо вони спричинені нещасним випадком на виробництві або визначеним професійним захворюванням:

a) хворобливий стан;

b) непрацездатність, зумовлена таким станом, яка спричиняє визначену законодавством країни тимчасову втрату заробітку;

c) повну втрату спроможності заробляти на життя або її часткову втрату понад визначену норму, коли передбачається, що така повна або часткова втрата буде постійною, або відповідний ступінь втрати фізичної повноцінності; та

d) втрату засобів до існування вдовою або дітьми внаслідок смерті годувальника; для вдови право на допомогу може обумовлюватися презумпцією, згідно із законодавством країни, її нездатності утримувати себе.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх хто працює за наймом, і, стосовно допомоги в разі смерті годувальника, також їхні жінки й діти;

b) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб, і, стосовно допомоги в разі смерті годувальника, також їхні жінки й діти.

1. Стосовно хворобливого стану, допомоги надаються у вигляді медичної допомоги, як вона визначена в пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медична допомога охоплює:

a) загальну лікарську допомогу і допомогу, яку надають фахівці стаціонарним та амбулаторним хворим, зокрема візити вдома;

b) допомогу зубного лікаря;

c) допомогу медсестер удома або в лікарнях або в інших лікувальних закладах;

d) утримання в лікарнях, у будинках для тих, хто одужує, санаторіях або інших лікувальних закладах;

e) зуболікарські, фармацевтичні та інші медичні й хірургічні засоби, серед них протезні пристосування та їхній ремонт, і окуляри;

f) допомога фахівців іншої професії, яку в законному порядку визнано суміжною з медичною; їхня допомога здійснюється під наглядом лікарів або дантистів.

3. У випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, медична допомога охоплює принаймні:

a) загальну лікарську допомогу, зокрема візити вдома;

b) допомогу, яку надають фахівці стаціонарним чи амбулаторним хворим у лікарнях, і допомогу, яка може надаватися поза лікарнями;

c) забезпечення найпотрібнішими медикаментами, приписаними лікарем або іншим дипломованим спеціалістом;

d) госпіталізацію в разі потреби.

4. Медична допомога, передбачена у попередніх пунктах, має на меті збереження, відновлення та поліпшення здоров'я особи, яка підлягає забезпеченню, а також її працездатності і здатності самостійно задовольняти власні потреби.

1. Установи або урядові відомства, які відають наданням медичної допомоги, співпрацюють, де це можливо, із загальними органами, які відають перекваліфікацією з метою підготовки осіб із зниженою працездатністю до підхожої для них роботи.

2. Законодавство країни може дозволити таким установам або відомствам здійснювати перекваліфікацію осіб із зниженою працездатністю.

1. У разі непрацездатності, повної втрати здатності заробляти на життя, яка може стати постійною, або відповідного ступеня втрати фізичної повноцінності та в разі смерті годувальника допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних згідно з положеннями статті 65 або статті 66.

2. У разі часткової втрати здатності заробляти на життя, яка може стати постійною, або відповідного ступеня втрати фізичної повноцінності належна допомога надається у вигляді періодичних виплат, котрі являють собою відповідну частину тієї допомоги, яка має виплачуватися в разі повної втрати здатності заробляти або відповідної втрати фізичної повноцінності.

3. Періодична виплата може бути замінена виплатою одноразової допомоги:

a) якщо ступінь втрати працездатності невеликий;

b) якщо, на думку компетентного органу влади, одноразова допомога буде використана за призначенням.

Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, забезпечується в охоплюваних випадках принаймні тим особам, які підлягають забезпеченню і які працюють за наймом на території члена Організації в момент нещасного випадку, якщо отримане каліцтво є наслідком нещасного випадку, або під час виникнення хвороби, якщо отримане каліцтво є наслідком хвороби; допомоги у вигляді періодичних виплат у разі смерті годувальника видаються його вдові й дітям.

Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, надається протягом усієї тривалості охоплюваного випадку. Проте у разі тимчасової непрацездатності допомога може не виплачуватись за перші три дні в кожному випадку тимчасової втрати заробітку.

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання родинної допомоги згідно з наступними статтями цього розділу.

Охоплюваним випадком є відповідальність осіб за утримання дітей, як це визначено.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом;

b) або визначені категорії самодіяльного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків від загальної кількості жителів;

c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж;

d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб.

Допомога надається у вигляді:

a) або періодичних виплат особам, які підлягають забезпеченню і мають визначений стаж;

b) або надання дітям (чи для них) їжі, одягу, домівки, умов для відпочинку або догляду вдома;

c) або сукупності всіх видів допомоги, зазначених у пунктах a) і b).

Допомога, зазначена в статті 42, надається принаймні тим особам, які підлягають забезпеченню, у межах визначеного терміну досягають стажу, який може бути тримісячним періодом виплати внесків або роботи за наймом або проживанням протягом року в країні, залежно від того, як це визначено.

Загальна сума допомог, наданих особам, які підлягають забезпеченню згідно із статтею 42, повинна становити:

a) або 3 відсотки заробітної плати звичайного дорослого некваліфікованого робітника чоловічої статі, визначеної згідно з принципами статті 66, помножені на загальну кількість дітей осіб, які підлягають забезпеченню;

b) або 1,5 відсотка від указаної заробітної плати, помножені на загальну кількість дітей усіх жителів.

Коли допомога складається з періодичних виплат, вона надається протягом всього охоплюваного випадку.

Кожний член Організації, щодо якого є чинним цей розділ Конвенції, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, допомогу у зв'язку з вагітністю і пологами згідно з наступними статтями цього розділу.

До охоплюваних випадків належать вагітність і пологи та їхні наслідки, а також пов'язана з цим тимчасова втрата заробітку, як вона визначена відповідним законодавством кожного члена Організації.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або всі жінки, що належать до визначених категорій громадян, що працюють за наймом - категорій, що становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом, а для отримання медичної допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами - також дружини чоловіків, що належать до цих категорій;

b) або всі жінки, які належать до визначених категорій самодіяльного населення - категорій, що становлять не менше ніж 20 відсотків від загальної кількості жителів, а для отримання медичної допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами - також дружини осіб, що входять до цих категорій;

c) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, - всі жінки, що належать до визначених категорій громадян, що працюють за наймом - категорій, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб, а для отримання медичної допомоги у зв'язку із вагітністю і пологами - також дружини осіб, що належать до цих категорій.

1. При вагітності, пологах і їх наслідках допомога надається у вигляді медичної допомоги, як вона визначена у параграфах 2 і 3 цієї статті.

2. До медичної допомоги входять як мінімум:

a) лікарська допомога або допомога дипломованих акушерок, що надається до, під час і після пологів;

b) госпіталізація у разі потреби.

3. Медична допомога, згадана у параграфі 2 цієї статті, має за мету збереження, відновлення і поліпшення здоров'я жінок, які підлягають забезпеченню, а також їхньої працездатності і здатності самостійно задовольняти особисті потреби.

4. Установи чи урядові відомства, що відають наданням медичної допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами, заохочують засобами, які можуть вважатися доцільними, жінок, що підлягають забезпеченню, користуватися послугами служб охорони здоров'я, котрі надаються державними органами влади або визнаними ними органи.

У разі тимчасової втрати заробітку через вагітність, пологи і їхні наслідки допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних згідно з положеннями статті 65 або статті 66. Розмір періодичної виплати може змінюватися протягом всієї тривалості охоплюваного випадку за умови, що загальна середня ставка відповідає цим вимогам.

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, надається в охоплюваному випадку принаймні жінці, що належить до категорій осіб, які підлягають забезпеченню, що мають стаж, визнаний потрібним для запобігання зловживанням; допомога, згадана у статті 49, забезпечується також подружжю особи, що належить до категорії осіб, які підлягають забезпеченню, якщо остання набула такого стажу.

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, надається протягом всієї тривалості охоплюваного випадку із тим винятком, що періодичні виплати можуть бути обмежені 12 тижнями, за винятком випадків, коли законодавство країни вимагає або дозволяє триваліший період відсутності на роботі; у цьому разі вони не можуть бути обмежені періодом меншим, ніж цей триваліший період.

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує, особам, які підлягають забезпеченню, надання допомоги по інвалідності згідно із наступними статтями цього розділу.

До охоплюваного випадку належить нездатність, у визначеному ступені, займатися будь-якою діяльністю, що дає прибуток, коли ця нездатність є постійною або не усувається до моменту припинення виплати допомоги у разі хворобі.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом;

b) або визначені категорії самодіяльного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків від загальної кількості жителів;

c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують меж, визначених згідно з положеннями статті 67;

d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб.

Допомога надається у вигляді періодичних виплат, облічуваних таким чином:

a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що працюють за наймом, або категорії самодіяльного населення - згідно з положеннями статті 65 або статті 66;

b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів, кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж, згідно з положеннями статті 67.

1. Допомога, зазначена у статті 56, забезпечується принаймні:

a) особам, що підлягають забезпеченню, котрі до охоплюваного випадку набули згідно з визначеними правилами стажу, який може бути 15-річним стажем виплати внесків чи роботи за наймом або 10-річним стажем проживання в країні; або

b) коли у принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне населення - особам, що підлягають забезпеченню, які набули трирічного стажу виплати внесків і за яких у період працездатного віку було внесено визначену середньорічну кількість внесків.

2. Коли виплата згаданої в параграфі 1 допомоги обумовлюється мінімальним стажем виплати внесків або роботи за наймом, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) особам, що підлягають забезпеченню, які до охопленого випадку набули згідно із визначеними правилами 5-річний стаж виплати внесків або роботи за наймом; або

b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне населення - особам, що підлягають забезпеченню, які набули трирічного стажу сплати внесків і за яких у період працездатного віку було внесено половину середньорічної кількості внесків, визначеної згідно з підпунктом b) параграфа 1 цієї статті.

3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями розділу XI, але на 10 відсотків менша від розміру, вказаного в додатку до розділу XI для типового одержувача, видається принаймні тим особам, які підлягають забезпеченню і які набули згідно із визначеними правилами 5-річний стаж сплати внесків, роботи за наймом або проживання в країні.

4. Відсотки, вказані у додатку до розділу XI, можуть бути пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків або роботи за наймом, потрібний для отримання відповідної до скороченого відсотка допомоги, перевищує 5 років, але менший ніж 15 років; скорочена допомога виплачується згідно з параграфом 2 цієї статті.

Допомога, зазначена у статтях 56 і 57, надається протягом всієї тривалості охоплюваного випадку або доти, доки ця особа не набула права на отримання пенсії по старості.

Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання допомоги у зв'язку зі смертю годувальника згідно з наступними статтями цього розділу.

1. До охоплюваного випадку належить втрата засобів до існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника; для вдови право на допомогу може обумовлюватися презумпцією, згідно з законодавством члена Організації нездатності утримувати себе.

2. Законодавство члена Організації може передбачати припинення видачі допомоги особам, які мають на неї право, але займаються будь-якою встановленою діяльністю, що дає прибуток; може також передбачатися скорочення допомоги за системою, що базується на страхових внесках, - коли заробіток особи, яка отримує допомогу, перевищує визначену суму, а за системою, яка не базується на внесках, - коли заробіток особи, яка отримує допомогу, її інші кошти або сукупність таких перевищує визначену суму.

Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або жінки і діти годувальників, котрі належать до визначених категорій громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від усіх, хто працює за наймом;

b) або жінки і діти годувальників, що належать до визначених категорій самодіяльного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків від усіх жителів країни;

c) або усі проживаючі вдови і діти, які втратили годувальника і кошти яких під час охоплюваного випадку не перевищують меж, визначених згідно з вимогами статті 67;

d) або у разі, коли є чинною передбачена статтею 3 заява, жінки і діти годувальників, що належать до визначених категорій громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50 відсотків від усіх, хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб.

Допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким чином:

a) у випадку, коли забезпеченню підлягають категорії громадян, які працюють за наймом або категорії самодіяльного населення, - згідно з положеннями статті 65 або статті 66;

b) у випадку, коли забезпеченню підлягають всі жителі країни, кошти яких на час охоплюваного випадку не перевищують установлених меж, - згідно з положеннями статті 67.

1. Допомога, визначена у статті 62, в охоплюваному випадку забезпечується принаймні:

a) особам, які підлягають забезпеченню, чий годувальник мав згідно із визначеними правилами стаж, який може бути 15-річним стажем виплати внесків чи роботи за наймом або 10-річним стажем проживання у певній країні; або

b) коли в принципі забезпеченню підлягають жінки і діти всіх осіб, які належать до самодіяльного населення, - особам, чий годувальник набув установлений законом трирічний стаж виплати внесків і за годувальника яких під час його працездатного віку було внесено установлену середньорічну кількість внесків.

2. Коли виплата згаданої у параграфі 1 допомоги обумовлюється мінімальним стажем виплати внесків або роботи за наймом, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) особам, які підлягають забезпеченню, чий годувальник набув згідно із визначеними нормами п'ятирічний стаж виплати внесків або роботи за наймом;

b) коли забезпеченню підлягають в принципі жінки і діти всіх осіб, що належать до самодіяльного населення, - особам, чий годувальник набув трирічного стажу сплати внесків і за годувальника яких під час його працездатного віку було внесено половину встановленої середньорічної кількості внесків згідно з пунктом b) параграфа 1 цієї статті.

3. Вимоги параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з вимогами розділу XI, але на 10 відсотків менша, ніж зазначено в додатку до цього розділу відносно типового отримувача, забезпечується принаймні особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої набув згідно із визначеними нормами п'ятирічний стаж виплати внесків, роботи за наймом або постійного проживання в країні.

4. Пропорційне скорочення відсотка, зазначеного в додатку до розділу XI, може бути здійснене у тому разі, якщо стаж сплати внесків або роботи за наймом, що дає право на допомогу, відповідну скороченому відсотку, перевищує 5 років, але менший ніж 15 років; скорочена допомога виплачується згідно з параграфом 2 цієї статті.

5. Набуття права на допомогу у зв'язку зі смертю годувальника вдовою, визнаною нездатною утримувати себе, може бути обумовлено вимогою мінімальної тривалості перебування в шлюбі.

Допомога у зв'язку зі смертю годувальника, визначена у статтях 62 і 63, надається протягом всієї тривалості охоплюваного випадку.

1. При періодичних виплатах, до яких стосується ця стаття, ставка допомоги, що виплачується в охоплюваному випадку, збільшена на суму будь-якої родинної допомоги, виплачуваної під час охоплюваного випадку, становить відносно даного випадку для типового отримувача, що визначається в додатку до цього розділу, принаймні вказаний у цьому додатку відсоток від загальної суми колишніх прибутків одержувача допомоги або його годувальника та від суми будь-яких родинних допомог, які виплачуються особам, які підлягають забезпеченню, має однакову з типовим отримувачем кількість утриманців.

2. Попередні заробітки отримувача допомоги або його годувальника обчислюються згідно з визначеними правилами, і там, де забезпечувані особи або їхні годувальники поділяються на категорії за розмірами заробітної плати, розмір їхньої попередньої заробітної плати може обчислюватися виходячи з основної заробітної плати тієї категорії, до якої вони належали.

3. Можуть визначатися максимальні межі для ставки допомоги або для розміру заробітку, що беруться до уваги для обчислювання допомоги, за умови, що ці максимальні межі визначаються таким чином, що у тому разі, коли попередній заробіток отримувача допомоги або його годувальника дорівнює заробітній платі кваліфікованого робітника (чоловіка) або нижчий за неї, дотримуються положення пункту 1 цієї статті.

4. Попередня заробітна плата отримувача допомоги або його годувальника, заробітна плата кваліфікованого робітника (чоловіка), розмір допомоги і будь-які родинні допомоги обчислюються на основі одного й того самого періоду часу.

5. Для інших отримувачів розмір допомог обчислюється у розумному співвідношенні з розміром допомоги типового отримувача.

6. Для мети цієї статті кваліфікованим робітником (чоловіком) є:

a) слюсар або токар на машинобудівному підприємстві, за винятком електротехнічного машинобудування; або

b) особа, що вважається типовою для кваліфікованої праці, вибрана згідно з положеннями наступного пункту; або

c) особа, заробітна плата якої рівна або вища від заробітної плати 75 відсотків всіх осіб, що підлягають забезпеченню; така заробітна плата визначається, як це може бути встановлено, за рік або більш короткий період; або

d) особа, заробітна плата якої дорівнює 125 відсоткам від середньої заробітної плати всіх осіб, що підлягають забезпеченню.

7. Типовим кваліфікованим робітником для мети підпункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній групі економічної діяльності з найбільшою кількістю працівників (чоловіків) з числа самодіяльного населення, які підлягають забезпеченню в охоплюваному випадку або, залежно від випадку, годувальників осіб, що підлягають забезпеченню, у розділі, що охоплює найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників; з цією метою використовується Міжнародна стандартна промислова класифікація усіх галузей господарської діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948 року і наведена в додатку до цієї Конвенції, або ця сама класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути в неї внесені.

8. У разі, коли ставка допомоги змінюється залежно від району, кваліфікований робітник (чоловік) може бути визначений для кожного району згідно з параграфами 6 і 7 цієї статті.

9. Заробітна плата кваліфікованого робітника (чоловіка) визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний робочий день, визначений або колективними договорами, або законодавством країни на його підставі, залежно від випадку, або звичаєм, і включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така передбачається; у випадку, коли такі ставки розрізнюються по районах, але при цьому не застосовується пункт 8 цієї статті, береться середня ставка.

10. Ставки поточних періодичних виплат по старості, за трудове каліцтво (за винятком непрацездатності), по інвалідності і у зв'язку зі смертю годувальника переглядаються у разі істотних змін у загальному рівні заробітної плати, якщо такі зміни відбуваються внаслідок істотних змін у вартості життя.

1. При періодичних виплатах, до яких стосується ця стаття, ставка допомоги в охоплюваному випадку, збільшена на суму будь-якої родинної допомоги, виплачується під час охоплюваного випадку, становить відносно даного випадку для типового отримувача, визначеного в додатку цього розділу, принаймні зазначений у цьому додатку відсоток від загальної суми заробітної плати звичайного дорослого робітника (чоловіка) і від суми будь-яких родинних допомог, котрі виплачуються особі, що підлягає забезпеченню, яка має однакову з типовим отримувачем кількість утриманців.

2. Заробітна плата звичайного робітника (чоловіка), допомога і будь-які родинні допомоги обчислюються на основі одного і того самого періоду часу;

3. Для мети отримувачів допомога обчислюється у розумному співвідношенні з розміром допомоги типового отримувача.

4. Для цілей цієї статті звичайним дорослим робітником (чоловіком) є:

a) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці на машинобудівному підприємстві, за винятком електротехнічного машинобудування; або

b) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці, вибрана згідно з положеннями наступного пункту.

5. Типовим працівником некваліфікованої праці відповідно до мети пункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній групі економічної діяльності з найбільшою кількістю працівників (чоловіків) із числа самодіяльного населення, які підлягають забезпеченню в охоплюваному випадку або, залежно від випадку, годувальників осіб, що підлягають забезпеченню, у розділі, що охоплює найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників; з цією метою застосовується або Міжнародна стандартна промислова класифікація всіх галузей господарської діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948 року і наведена у додатку до цієї Конвенції, або ця сама класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути в неї внесені.

6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від району, звичайний дорослий робітник (чоловік) може визначатися для кожного району згідно з параграфами 4 і 5 цієї статті.

7. Заробітна плата звичайного дорослого робітника (чоловіка) визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний робочий день, визначених або колективними договорами, або у відповідному випадку законодавством країни чи на його підставі, залежно від випадку, або звичаєм, і включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така передбачається; у випадку, коли такі ставки розрізнюються по районах, але пункт 6 цієї статті не застосовується, беруть середню ставку.

8. Розміри поточних періодичних виплат по старості, у зв'язку з трудовим каліцтвом (за винятком непрацездатності), по інвалідності та у зв'язку зі смертю годувальника переглядаються у разі істотних змін у загальному рівні заробітної плати, якщо такі зміни є наслідком істотних змін у вартості життя.

При періодичних виплатах, до яких застосовується ця стаття:

a) розмір допомоги визначається згідно із встановленою шкалою або згідно зі шкалою, що визначається компетентним органом влади відповідно до встановлених правил;

b) розмір допомоги може бути скорочений тільки у тій мірі, в якій інші кошти родини отримувача перевищують визначені значні суми або значні суми, що визначаються компетентним державним органом згідно із встановленими правилами;