Договір про заснування Європейської Спільноти (Договір про заснування Європейського економічного співтовариства)

Якщо в цьому Договорі не обумовлено інакше, Європейському Парламентові належить діяти абсолютною більшістю поданих голосів.

У правилах процедури належить визначити кворум.

Європейському Парламентові належить ухвалити свої Правила процедури більшістю своїх членів.

Протоколи засідань Європейського Парламенту належить оприлюднювати у спосіб, закладений в його Правилах процедури.

Європейському Парламентові належить обговорювати річну загальну доповідь, що її подає Комісія, на відкритій сесії.

Якщо на розгляд Європейського Парламенту винесено вотум недовіри діяльності Комісії, йому належить голосувати з цього питання щонайменше через три дні після того, як його винесено на розгляд, і лише відкритим голосуванням.

Якщо вотум недовіри затверджено більшістю у дві третини поданих голосів, що представляють більшість складу Європейського Парламенту, членам Комісії належить разом подати у відставку. Їм належить далі провадити поточні справи, поки їх не замінять згідно зі статтею 214. У такому разі строк повноважень новопризначених членів Комісії закінчується того дня, коли мав би закінчитися строк повноважень членів Комісії, що пішли у відставку.

Щоб досягти мети, сформульованої в цьому Договорі, Рада, згідно з положеннями цього Договору:

- забезпечує координацію загальних економічних політик держав-членів,

- повноважна ухвалювати рішення,

- надає Комісії виконавчі повноваження стосовно правил, що їх закладає Рада в ухвалюваних нею актах. Рада може накладати певні вимоги щодо здійснення таких повноважень. Рада в окремих випадках також може залишити за собою право здійснювати прямі виконавчі повноваження. Зазначеним вище процедурам належить бути згідними з принципами та правилами, що їх Раді, на пропозицію Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, належить одностайно закласти заздалегідь.

До складу Ради входить один представник міністерського рівня від кожної держави-члена, вповноважений приймати зобов'язання від імені цієї держави-члена.

Головувати в Раді належить протягом шести місяців кожній державі-членові по черзі та в порядку, що його належить одностайно ухвалити Раді.

Засідання Ради належить скликати Голові, з власної ініціативи чи на вимогу одного з членів Ради чи Комісії.

1. Якщо в цьому Договорі не обумовлено інакше, Раді належить ухвалювати рішення більшістю своїх членів.

(*) Статтю змінено від 1 листопада 2004 року Актом про умови приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.

2. Якщо Раді належить діяти кваліфікованою більшістю, голоси її членів належить зважувати таким чином:

Коли згідно з цим Договором акти Ради належить ухвалювати на пропозицію Комісії, вони є ухваленими, якщо на їх користь подано щонайменше 232 голоси, що представляють більшість членів.

В інших випадках акти Ради є ухваленими, якщо на їх користь подано щонайменше 232 голоси, що представляють дві третини членів.

3. Утримання від голосування присутніх членів чи їхніх представників не впливає на ухвалення актів Ради, що потребують одностайності.

4. Коли Раді належить ухвалювати рішення кваліфікованою більшістю, член Ради може вимагати перевірки того, що держави-члени, які складають кваліфіковану більшість, представляють не менш ніж 62% загального населення Союзу. Якщо доведено, що цю умову не виконано, це рішення не є ухваленим.

Під час голосування будь-який член Ради може діяти від імені ще не більш як одного іншого члена.

1. Комітет, до якого входять постійні представники держав-членів, відповідає за готування роботи Ради та виконання завдань, що йому доручає остання. Комітет може ухвалювати процедурні рішення у випадках, обумовлених у Правилах процедури Ради.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

2. Раді допомагає Генеральний секретаріат, підпорядкований Генеральному секретареві, Високому представникові зі спільної зовнішньої та безпекової політики, якому допомагає Заступник генерального секретаря, відповідальний за роботу Генерального секретаріату. Генерального секретаря та його заступника кваліфікованою більшістю призначає Рада.

Раді належить вирішити, як організувати Генеральний секретаріат.

3. Раді належить ухвалити свої Правила процедури.

На цілі застосування частини третьої статті 255, Раді належить розробити в цих Правилах умови громадського доступу до документів Ради. На цілі цієї частини, Раді належить визначити випадки, коли вона діє як законодавець, щоб уможливити в цих випадках ширший доступ до документів і водночас зберегти ефективність процесу виробляння рішень. У будь-якому разі, коли Рада діє як законодавець, результати голосування та їх пояснення, так само як запротокольовані заяви, належить оприлюднювати.

Рада може звернутися до Комісії з запитом провести будь-які дослідження, що їх Рада вважає за потрібні заради досягнення спільної мети, та подати належні пропозиції.

Раді, після отримання висновку Комісії, належить визначити правила, що регулюють діяльність комітетів, обумовлених у цьому Договорі.

Раді належить кваліфікованою більшістю визначити заробітну плату, утримання та пенсії Голови та членів Комісії та Голови Суду, суддів, генеральних адвокатів та секретаря, а також членів і секретаря Суду першої інстанції. Їй належить також, знову кваліфікованою більшістю, визначати будь-які платежі, що їх належить робити замість винагороди.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Щоб забезпечити належне функціювання та розвиток спільного ринку, Комісія:

- забезпечує застосування положень цього Договору та заходів, що їх вживають інституції на його підставі,

- формулює рекомендації та видає висновки з питань, заторкнутих у цьому Договорі, якщо це чітко обумовлено в ньому чи якщо Комісія вважає за потрібне,

- має власні повноваження вирішувати та брати участь у формуванні заходів, що їх уживає Рада та Європейський Парламент, у спосіб, обумовлений в цьому Договорі,

- здійснює повноваження, що їх надає їй Рада, аби виконувати правила, що їх закладає остання.

Комісії належить щороку, не пізніше ніж за місяць до відкриття сесії Європейського Парламенту, оприлюднювати загальну доповідь про діяльність Спільноти.

1. (*) Членів Комісії належить добирати на підставі їхньої загальної компетентності; їхня незалежність має бути поза сумнівом.

(*) Частину змінено від 1 січня 2005 року Актом про умови приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких засновано Союз. Її також буде змінено пізніше, коли Союз складатиметься з 27 членів відповідно до Протоколу про розширення Європейського Союзу.

До складу Комісії входить по одному представникові від кожної держави-члена.

Рада, діючи одностайно, може змінювати кількість членів Комісії.

2. Заради загальних інтересів Спільноти, члени Комісії повинні бути цілком незалежними у виконанні своїх обов'язків.

Під час виконання своїх обов'язків вони не можуть звертатися по чи виконувати вказівки будь-якого уряду чи інших органів. Їм належить утримуватися від будь-якої діяльності, несумісної з їхніми обов'язками. Кожна держава-член бере зобов'язання шанувати цей принцип і не намагатися впливати на членів Комісії під час виконання їхніх завдань.

Члени Комісії під час перебування на посаді не можуть обіймати будь-якої іншої посади, оплачуваної чи неоплачуваної. Починаючи роботу на цій посаді, вони урочисто беруть зобов'язання під час виконання та після закінчення строку своїх повноважень шанувати обов'язки, що випливають із посади, зокрема обов'язок поводитися чесно й розважливо щодо згоди на певні призначення чи пільги після закінчення строку їхніх повноважень. У разі будь-якого порушення цих зобов'язань Суд, на подання Ради чи Комісії, з огляду на обставини може вирішити, чи звільнити зацікавлену особу з посади згідно зі статтею 216, чи позбавити права на пенсію чи інших аналогічних пільг.

1. Членів Комісії належить призначати, згідно з процедурою, зазначеною в частині другій, на строк п'ять років з урахуванням, у разі потреби, статті 201.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Їх можна переобирати.

2. Раді, у складі голів держав чи урядів, належить кваліфікованою більшістю номінувати особу, що її має намір призначити на посаду Голови Комісії. Номінацію належить схвалити Європейському Парламентові.

Раді належить кваліфікованою більшістю за згодою з номінантом на посаду Голови ухвалити розроблений згідно з пропозиціями кожної держави-члена список інших осіб, що їх Рада має намір призначити на посаду членів Комісії.

Європейському Парламентові належить затвердити номінованих таким чином Голову та інших членів Комісії як ціле. Після затвердження Європейським Парламентом, Голову та інших членів Комісії належить призначити Раді кваліфікованою більшістю.

Крім звичайної заміни чи смерті, виконання обов'язків члена Комісії належить припинити, коли він подає у відставку чи коли його звільняють.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

На посаду, вакантну внаслідок відставки, звільнення чи смерті члена Комісії, Раді належить кваліфікованою більшістю призначити нового члена на період до закінчення строку перебування на посаді. Рада може одностайно вирішити залишити посаду вакантною.

У разі відставки, звільнення чи смерті Голови належить призначити наступника на період до закінчення строку перебування на посаді. Наступника належить призначати згідно з процедурою, закладеною в частині другій статті 214.

За винятком звільнення згідно зі статтею 216, членам Комісії належить далі виконувати свої обов'язки доти, доки їх замінять на період, що залишився до закінчення їхнього строку перебування на посаді чи доки Рада вирішить залишити посаду вакантною, як обумовлено в частині другій.

Якщо будь-який член Комісії вже не задовольняє вимог, пов'язаних з виконуванням його обов'язків, чи якщо він вчинив серйозний переступ, Суд може, на подання Ради чи Комісії, звільнити його.

1. Комісії належить працювати під політичним керуванням Голови, якому належить приймати рішення про її внутрішню організацію, щоб забезпечити згідність, ефективність та колегіальність її дій.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

2. Голові Комісії належить структурувати її та розподілити між членами обов'язки, покладені на Комісію. Голові належить перерозподіляти ці обов'язки протягом усього строку повноважень цього складу Комісії. Членам Комісії належить виконувати обов'язки, що покладає на них Голова, під його керівництвом.

3. Після отримання згоди Колегії Голові належить призначити заступників голови з членів Комісії.

4. Членові Комісії належить піти у відставку, якщо цього вимагає Голова після отримання згоди Колегії.

Раді та Комісії належить провадити консультації одна з одною та за спільною згодою врегульовувати методи співпраці.

Комісії належить ухвалити свої Правила процедури таким чином, щоб забезпечити функціювання самої Комісії та її служб згідно з положеннями цього Договору. Їй належить забезпечити оприлюднення Правил процедури.

Комісії належить діяти більшістю від кількості членів, обумовленої в статті 213.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Засідання Комісії є чинними лише коли присутні її члени у кількості, закладеній у Правилах процедури.

Суд та Суд першої інстанції, кожен у межах своєї юрисдикції, забезпечують шанування права у тлумаченні та застосуванні цього Договору.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Крім того, за умов, закладених у статті 225а, при Суді першої інстанції можна створювати судові палати, щоб здійснювати в деяких окремих сферах судову компетенцію, закладену в цьому Договорі.

До складу Суду входить один суддя від кожної держави-члена.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Засідання Суду відбуваються у складі палат чи у складі Великої палати, згідно з правилами, закладеними в Статуті Суду.

Суд може засідати також у повному складі, коли це обумовлено у Статуті.

Судові допомагають вісім генеральних адвокатів. На запит Суду Рада може одностайно ухвалити європейське рішення про збільшення кількості генеральних адвокатів.

Обов'язок генерального адвоката полягає в тому, щоб цілком неупереджено та незалежно подавати у відкритому суді обґрунтовані позиції у справах, що потребують його участі згідно з положеннями Статуту Суду.

Суддів та генеральних адвокатів Суду належить добирати з осіб, чия незалежність поза сумнівом, а кваліфікація задовольняє вимоги призначення на найвищі судові посади в їхніх країнах, чи які є юристами знаної компетентності; їх належить призначати за спільної згоди урядів держав-членів на строк шість років.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Щотри роки належить частково замінювати суддів та генеральних адвокатів згідно з умовами, закладеними в Статуті Суду.

Суддям належить обирати Голову Суду зі свого складу на строк три роки. Його можна переобирати.

Суддів та генеральних адвокатів, що були у відставці, можна перепризначати.

Судові належить призначити секретаря та закласти правила, що регулюють його роботу.

Судові належить встановити свої Правила процедури. Ці Правила підлягають схваленню кваліфікованою більшістю Ради

До складу Суду першої інстанції входить щонайменше один суддя від кожної держави-члена. Кількість суддів Суду першої інстанції визначає Статут Суду. У Статуті може бути обумовлено, що Судові першої інстанції допомагають генеральні адвокати.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Членів Суду першої інстанції належить добирати з осіб, чия незалежність поза сумнівом, а фаховий рівень задовольняє вимоги призначення на найвищі судові посади. Їх належить призначати за спільною згодою урядів держав-членів на строк шість років. Склад Суду першої інстанції належить частково поновлювати щотри роки. Можливе повторне призначення членів, що були у відставці.

Суддям належить обирати Голову Суду першої інстанції з членів Суду на строк три роки. Голову Суду першої інстанції можна переобирати.

Судові першої інстанції належить призначити секретаря та закласти правила, що регулюють його роботу.

Судові першої інстанції належить встановити свої Правила процедури у згоді з Судом. Ці Правила підлягають схваленню кваліфікованою більшістю Ради.

Якщо в Статуті Суду не обумовлено інакше, положення цього Договору щодо Суду належить застосовувати до Суду першої інстанції.

1. Суд першої інстанції має юрисдикцію в першій інстанції на розгляд позовів та провадження, що їх зазначено в статтях 230, 232, 235, 236 та 238, за винятком тих, що їх призначено до судових палат, та тих, що за Статутом розглядає Суд. Статут може обумовити юрисдикцію Суду першої інстанції в інших категоріях позовів та проваджень.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Рішення, що їх Суд першої інстанції виносить на підставі цієї частини, оскаржувати в Суді можна лише з питань права, згідно з умовами та в межах, що їх закладено в Статуті Суду.

2. Суд першої інстанції має юрисдикцію на розгляд позовів та провадження, що їх порушено проти рішень судових палат, створених згідно зі статтею 225а.

Рішення, що їх Суд першої інстанції виносить на підставі цієї частини, у виняткових випадках можуть підлягати переглядові в Суді згідно з умовами та в межах, що їх закладено в Статуті, якщо є серйозний ризик впливу на єдність чи згідність права Спільноти.

3. Суд першої інстанції має юрисдикцію на розгляд питань в окремих сферах, визначених Статутом Суду, що їх передано на попереднє розв'язання згідно зі статтею 234.

Коли Суд першої інстанції вважає, що справа потребує рішення щодо принципів, що може вплинути на єдність чи згідність права Спільноти, він може передати справу на розв'язання Судові.

Рішення Суду першої інстанції з питань, що їх передано на попереднє розв'язання, у виняткових випадках можуть підлягати переглядові в Суді згідно з умовами та в межах, що їх закладено в Статуті, якщо є серйозний ризик впливу на єдність чи згідність права Спільноти.

Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та Судом, чи на вимогу Суду після консультацій з Європейським Парламентом та Комісією, може одностайно засновувати судові палати, щоб розглядати в першій інстанції певні категорії позовів та проваджень в окремих сферах.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

У рішенні про заснування судової палати належить закласти правила організації палати та обсяг наданої їй юрисдикції.

Рішення судових палат оскаржувати в Суді першої інстанції можна лише з питань права, або, якщо це обумовлено в рішенні про заснування судової палати, також з питань фактів.

Членів судової палати належить добирати з осіб, чия незалежність поза сумнівом, а фаховий рівень задовольняє вимоги призначення на судові посади. Їх належить призначати Раді одностайно.

Судовим палатам належить запровадити свої Правила процедури за згоди Суду. Правила підлягають схваленню кваліфікованою більшістю Ради.

Якщо в рішенні про заснування судової палати не обумовлено інакше, положення цього Договору щодо Суду та положення Статуту Суду належить застосовувати до судових палат.

Якщо Комісія вважає, що держава-член не виконала зобов'язання за цим Договором, їй належить видати обґрунтований висновок із цього питання, попередньо надавши зацікавленій державі змогу подати свої пояснення.

Якщо зацікавлена держава не дотримується цього висновку протягом часу, що його належить закласти Комісії, остання може передати справу до Суду.

Держава-член, яка вважає, що інша держава-член не виконала своїх зобов'язань за цим Договором, може передати справу до Суду.

Перш ніж подати позов проти іншої держави-члена про стверджуване порушення зобов'язань за цим Договором, державі-членові належить передати справу до Комісії.

Комісії належить видати обґрунтований висновок, попередньо надавши кожній зацікавленій державі змогу подати свою позицію та свої коментарі до позиції іншої сторони усно та письмово.

Якщо Комісія не видає висновку протягом трьох місяців від дати передання їй справи, брак такого висновку не перешкоджає передати справу до Суду.

1. Якщо Суд визнає, що держава-член не виконала своїх зобов'язань за цим Договором, від держави належить вимагати вжити заходів, потрібних, щоб виконати рішення Суду.

2. Якщо Комісія вважає, що держава-член не вжила таких заходів, їй, попередньо надавши зацікавленій державі змогу подати свої пояснення, належить видати обґрунтований висновок, зазначаючи пункти, за якими зацікавлена держава-член не виконала рішення Суду.

Якщо зацікавлена держава-член не виконала рішення Суду протягом часу, що його закладає Комісія, остання може передати справу до Суду. Їй належить визначити належний за цих обставин розмір твердої суми чи пені, яку, на її думку, повинна сплатити зацікавлена держава-член.

Якщо Суд встановлює, що зацікавлена держава-член не виконала його рішення, він може накласти на неї сплату твердої суми чи пені.

Ця процедура не порушує статті 227.

Регламенти, що їх ухвалюють Рада та спільно Європейський Парламент і Рада на підставі положень цього Договору можуть надати Судові повну юрисдикцію щодо обумовлених у таких регламентах стягнень.

Без порушення інших положень цього Договору, Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, може одностайно ухвалювати положення, що в обсязі, що його належить визначити Раді, надають Судові юрисдикцію у спорах, пов'язаних із застосуванням актів про створення прав промислової власності Спільноти, ухвалених на підставі цього Договору. Раді належить рекомендувати державам-членам ухвалити такі положення згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Судові належить контролювати правомірність актів, що їх ухвалюють спільно Європейський Парламент і Рада, актів Ради, Комісії та ЄЦБ, за винятком рекомендацій та висновків, а також актів Європейського Парламенту, спрямованих спричинити правові наслідки для третіх сторін.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

На ці цілі він має юрисдикцію щодо позовів держав-членів, Європейського Парламенту, Ради чи Комісії про брак компетенції, порушення суттєвої процесуальної вимоги, порушення цього Договору чи будь-якої норми права, пов'язаної з його застосуванням, чи про зловживання повноваженнями.

Суд, за тих самих умов, має юрисдикцію щодо позовів Рахункової палати та ЄЦБ, спрямованих на захист їхніх прерогатив.

Будь-яка фізична чи юридична особа може, за тих самих умов, порушити провадження проти рішення, адресованого цій особі чи проти рішення, що стосується її безпосередньо та особисто, хоча має форму регламенту чи рішення, адресованого іншій особі.

Провадження, обумовлені в цій статті, належить порушувати, залежно від випадку, протягом двох місяців від дня оприлюднення заходу чи його сповіщення позивачеві, чи, за браком цього, від дня, коли позивач дізнався про нього.

Якщо позов добре обґрунтовано, Судові належить проголосити оскаржуваний акт нікчемним.

Проте у разі регламенту, Суд може зазначити, якщо вважає за доцільне, які наслідки регламенту, проголошеного нікчемним, належить вважати остаточними.

У разі, якщо Європейський Парламент, Рада чи Комісія, порушуючи цей Договір, не діють, держави-члени та інші інституції Спільноти можуть подати до Суду позов про встановлення факту порушення.

Позов є прийнятним лише тоді, якщо до зацікавленої інституції перед тим зверталися із закликом діяти. Якщо протягом двох місяців від дня звернення інституція не визначила своєї позиції, позов можна подати протягом наступних двох місяців.

Будь-яка фізична чи юридична особа може, за умов, закладених у попередніх частинах, подати до Суду скаргу на те, що інституція Спільноти не спрямувала цій особі будь-якого акта, крім рекомендації чи висновку.

Суд, за тих самих умов, має юрисдикцію щодо позовів та проваджень ЄЦБ у сферах, що належать до компетенції останнього, та щодо позовів та проваджень проти нього.

Від інституції чи інституцій, чий акт визнано нікчемним, чи чий брак дій проголошено таким, що суперечить цьому Договорові, належить вимагати вжити заходів, потрібних, щоб виконати рішення Суду.

Це зобов'язання не впливає на будь-які зобов'язання, що випливають із застосування частини другої статті 288.

Цю статтю належить також застосовувати до ЄЦБ.

Суд має юрисдикцію виносити попередні розв'язки стосовно:

(a) тлумачення цього Договору;

(b) чинності та тлумачення актів інституцій Спільноти та ЄЦБ;

(c) тлумачення установчих документів органів, що їх засновано актом Ради, коли ці установчі документи обумовлюють це.

У разі, якщо в суді держави-члена постає таке питання, цей суд, якщо вважає, що розв'язок цього питання потрібний, щоб уможливити йому винести рішення, може звернутися до Суду із запитом дати розв'язок цього питання.

У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає суд держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових засобів національного права, цьому судові належить передати справу до Суду.

Суд має юрисдикцію у спорах про відшкодування збитків, що їх обумовлено в частині другій статті 288.

Суд має юрисдикцію у будь-яких спорах між Спільнотою та його службовцями в межах і за умов, закладених у Штатних правилах посадовців та в Умовах працевлаштування.

Суд у межах, закладених нижче, має юрисдикцію у спорах про:

(a) виконання зобов'язань держав-членів за Статутом Європейського інвестиційного банку. У зв'язку з цим Правлінню Банку належить користуватися повноваженнями, що їх надає Комісії стаття 226;

(b) заходи, що їх ухвалює Рада керівників Європейського інвестиційного банку. У зв'язку з цим будь-яка держава-член, Комісія чи Правління Банку може порушити провадження згідно з умовами, закладеними в статті 230;

(c) заходи, що їх ухвалює Правління Європейського інвестиційного банку. Провадження проти таких заходів можуть порушити лише держави-члени чи Комісія згідно з умовами, закладеними в статті 230, і лише на підставі недотримання процедури, обумовленої в частинах другій та від п'ятої до сьомої статті 21 Статуту Банку;

(d) виконання зобов'язань національних центральних банків за цим Договором та Статутом ЄСЦБ. Стосовно цього, повноваження Ради ЄЦБ щодо національних центральних банків є такими самими, як повноваження Комісії щодо держав-членів згідно зі статтею 226. Якщо Суд визнає, що національний центральний банк не виконує зобов'язань за цим Договором, від цього банку належить вимагати вжити потрібних заходів, щоб виконати рішення Суду.

Суд має юрисдикцію винести рішення згідно з арбітражним застереженням, яке міститься в укладеному Спільнотою чи від її імені договорі публічноправового чи приватноправового характеру.

Суд має юрисдикцію в усіх спорах між державами-членами, пов'язаних із предметом регулювання цього Договору, якщо спір передано йому за спеціальною угодою між сторонами.

За винятком випадків, коли цей Договір надає юрисдикцію Судові, спори, стороною в яких є Спільнота, не належить на цій підставі вилучати з юрисдикції судів держав-членів.

Без огляду на закінчення строку, закладеного в частині п'ятій статті 230, будь-яка сторона у провадженні, предметом якого є регламент, що його ухвалили спільно Європейський Парламент та Рада, чи регламент Ради, Комісії чи ЄЦБ, може посилатися на підстави, окреслені в частині другій статті 230, щоб вимагати від Суду визнати цей акт незастосовним.

Позови, подані до Суду, не мають зупиняльної сили. Однак Суд може, якщо він вважає, що того вимагають обставини, наказати зупинити застосування оскарженого акта.

Суд може призначати будь-які потрібні тимчасові заходи у будь-яких справах, що перебувають на його розгляді.

Рішення Суду належить виконувати згідно з умовами, закладеними в статті 256.

Статут Суду належить закласти в окремому Протоколі.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Рада, на вимогу Суду та після консультацій з Європейським Парламентом та Комісією, чи на вимогу Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та Судом, може змінювати положення Статуту, за винятком Розділу I.

Рахунковій палаті належить здійснювати аудит.

1. До складу Рахункової палати входить один громадянин від кожної держави-члена.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

2. Членів Рахункової палати належить добирати з осіб, що належать чи належали до зовнішньоаудитових органів у своїх країнах, чи що мають спеціальну кваліфікацію до таких посад. Їхня незалежність має бути поза сумнівом.

3. Членів Рахункової палати належить призначати на строк шість років. Раді, після консультацій з Європейським Парламентом, належить кваліфікованою більшістю ухвалити особовий склад членів, сформований згідно з пропозиціями кожної держави-члена. Їх можна перепризначати.

Їм належить обирати зі свого складу Голову Рахункової палати на строк три роки. Його можна переобирати.

4. Заради загальних інтересів Спільноти, члени Рахункової палати повинні бути цілком незалежними у виконанні своїх обов'язків.

Під час виконання своїх обов'язків вони не можуть звертатися по чи виконувати вказівки будь-якого уряду чи інших органів. Їм належить утримуватися від будь-яких дій, несумісних з їхніми обов'язками.

5. Члени Рахункової палати під час перебування на посаді не можуть обіймати будь-які інші посади, оплачувані чи неоплачувані. Починаючи роботу на цій посаді, їм належить урочисто взяти зобов'язання під час виконання та після закінчення строку своїх повноважень шанувати обов'язки, що випливають із посади, зокрема обов'язок поводитися чесно та розважливо щодо згоди на певні призначення чи пільги після закінчення строку своїх повноважень.

6. Крім звичайної заміни чи смерті, виконання обов'язків члена Рахункової палати належить припинити, коли він подає у відставку чи коли його звільняють за рішенням Суду згідно з частиною сьомою.

На посаду, що внаслідок цього є вакантною, належить призначити наступника на період до закінчення строку перебування на посаді.

Окрім випадків звільнення з посади, членам Рахункової палати належить виконувати свої обов'язки доти, доки їх замінять.

7. Члена Рахункової палати може бути звільнено з посади, позбавлено права на пенсію чи інші аналогічні пільги лише якщо Суд, на подання Рахункової палати, встановить, що він уже не задовольняє потрібні вимоги чи не виконує зобов'язань, що випливають із його посади.

8. Раді належить кваліфікованою більшістю визначити умови працевлаштування, зокрема заробітну платню, утримання та пенсії Голови та членів Рахункової палати. Їй належить також визначити такою самою більшістю, будь-які платежі, що їх належить робити замість винагороди.

9. Положення Протоколу про привілеї та імунітети Європейських спільнот, застосовні до суддів Суду, належить також застосовувати до членів Рахункової палати.

1. Рахунковій палаті належить перевіряти рахунки всіх прибутків та видатків Спільноти. Їй належить також перевіряти рахунки всіх прибутків та видатків усіх органів, що їх створила Спільнота, якщо цього не виключає дотичний установчий акт.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Рахунковій палаті належить надавати Європейському Парламентові та Раді засвідчення вірогідності рахунків та правомірності й правильності всіх трансакцій, що є їхньою підставою. Його належить оприлюднювати в Офіційному віснику Європейського Союзу. До цього засвідчення може бути додано окрему оцінку кожної важливої сфери діяльності Спільноти.

2. Рахунковій палаті належить перевіряти, чи всі прибутки отримано та чи всі видатки відбулися законно та правильно, а також чи надійним було керування фінансами. Про кожен випадок неправильності їй належить доповідати окремо.

Аудит прибутків належить здійснювати на підставі запланованих та фактично сплачених Спільноті сум.

Аудит видатків належить здійснювати на підставі взятих на себе зобов'язань та зроблених платежів.

Ці аудити можна здійснювати до закриття рахунків поточного фінансового року.

3. Аудит належить здійснювати на підставі документації та, в разі потреби, на місці в інших інституціях Спільноти, у приміщенні будь-якого органу, що керує прибутками чи видатками від імені Спільноти, та в державах-членах, зокрема в приміщенні будь-якої фізичної чи юридичної особи, що отримує платежі з бюджету. Аудит у державах-членах належить здійснювати, підтримуючи зв'язок із національними аудитовими органами або, якщо вони не мають потрібних повноважень, з компетентними національними службами. Рахунковій палаті та національним аудитовим органам держав-членів належить співпрацювати в дусі довіри, зберігаючи свою незалежність. Цим органам чи службам належить інформувати Рахункову палату про те, чи мають вони намір брати участь в аудиті.

Іншим інституціям Спільноти, будь-яким органам, що керують прибутками чи видатками від імені Спільноти, будь-якій фізичній чи юридичній особі, що отримує платежі з бюджету, та національним аудитовим органам або, якщо вони не мають потрібних повноважень, компетентним національним службам на запит Рахункової палати належить передавати їй документи чи інформацію, потрібні для виконання її завдань.

Право доступу Рахункової палати до інформації Європейського інвестиційного банку щодо його діяльності в керуванні прибутками та видатками Спільноти належить регулювати угодою між Рахунковою палатою, Банком та Комісією. Навіть попри брак такої угоди, Рахунковій палаті належить мати доступ до інформації, потрібної для аудиту видатків та прибутків Спільноти, що ними керує Банк.

4. Рахунковій палаті належить складати річну доповідь після завершення кожного фінансового року. Її належить передати іншим інституціям Спільноти та оприлюднити в Офіційному віснику Європейського Союзу разом із відповідями цих інституцій на зауваги Рахункової палати.

Рахункова палата може також будь-коли подавати зауваги з окремих питань, зокрема у формі спеціальних доповідей, та видавати висновки на запит однієї з інших інституцій Спільноти.

Рахунковій палаті належить ухвалювати річні доповіді, спеціальні доповіді чи висновки більшістю своїх членів. Проте вона може заснувати внутрішні палати, щоб ухвалювати певні категорії доповідей чи висновків згідно з умовами, закладеними в її Правилах процедури.

Їй належить допомагати Європейському Парламентові та Раді виконувати їхні повноваження з контролю виконання бюджету.

Рахунковій палаті належить ухвалити свої Правила процедури. Ці Правила підлягають схваленню кваліфікованою більшістю Ради.

Щоб виконувати свої завдання та згідно з положеннями цього Договору, Європейському Парламентові спільно з Радою, Раді та Комісії належить виробляти регламенти, видавати директиви, створювати рекомендації та надавати висновки.

Регламент має загальне застосування. Він є обов'язковим у всіх своїх елементах та має пряме застосування в усіх державах-членах.

Директива є обов'язковою для кожної держави-члена, якій її адресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, однак залишає національній владі цілковиту свободу вибирати форму та засоби досягнення цих результатів.

Рішення є обов'язковим у всіх його елементах для тих, кому його адресовано.

Рекомендації та висновки не є юридично обов'язковими.

1. Коли, згідно з цим Договором, Рада діє на пропозицію Комісії, ухвалювати акт про внесення змін до цієї пропозиції належить одностайно, з урахуванням частин четвертої та п'ятої статті 251.

2. Доки Рада не діє, Комісія може змінити свою пропозицію будь-коли, поки тривають процедури ухвалювання акта Спільноти.

1. Коли в цьому Договорі зроблено посилання на цю статтю, ухвалювати акт належить згідно з наведеною нижче процедурою.

2. Комісія подає пропозицію Європейському Парламентові та Раді.

Рада, після отримання висновку Європейського Парламенту, кваліфікованою більшістю:

- якщо схвалює всі зміни, що містяться у висновку Європейського Парламенту, може ухвалити таким чином змінений запропонований акт,

- якщо Європейський Парламент не пропонує жодних змін, може ухвалити запропонований акт,

- в іншому разі ухвалює спільну позицію й повідомляє про неї Європейський Парламент. Рада інформує Європейський Парламент у повному обсязі про причини, що спонукали її ухвалити свою спільну позицію. Комісія в повному обсязі інформує Європейський Парламент про свою позицію.

Якщо протягом трьох місяців після цього повідомлення Європейський Парламент:

(a) схвалює спільну позицію чи не приймає рішення, запропонований акт належить вважати ухваленим згідно з цією спільною позицією;

(b) відхиляє спільну позицію більшістю членів свого складу, запропонований акт належить вважати неухваленим;

(c) пропонує внести зміни до спільної позиції більшістю членів свого складу, текст із такими поправками належить передати Раді та Комісії, що їм належить видати висновок щодо цих поправок.

3. Якщо протягом трьох місяців після передання їй питання Рада кваліфікованою більшістю затверджує всі поправки Європейського Парламенту, цей акт належить вважати ухваленим у формі таким чином зміненої спільної позиції; проте Раді належить діяти одностайно щодо тих поправок, стосовно яких Комісія видала негативний висновок. Якщо Рада не затверджує всіх поправок, Голові Ради, у згоді з Головою Європейського Парламенту, протягом шести тижнів належить скликати узгоджувальний комітет.

4. Завданням узгоджувального комітету, до складу якого входять члени Ради чи їхні представники та така сама кількість представників Європейського Парламенту, є досягти згоди щодо спільного тексту кваліфікованою більшістю членів Ради чи їхніх представників та більшістю представників Європейського Парламенту. Комісії належить брати участь у роботі узгоджувального комітету та висувати всі потрібні ініціативи, щоб зблизити позиції Європейського Парламенту та Ради. Виконуючи це завдання, узгоджувальному комітетові належить працювати зі спільною позицією на ґрунті змін, що їх запропонував Європейський Парламент.

5. Якщо протягом шести тижнів від дня скликання узгоджувальний комітет схвалює спільний текст, Європейський Парламент та Рада мають шість тижнів від цієї дати, щоб ухвалити цей акт згідно зі спільним текстом абсолютною більшістю поданих голосів та кваліфікованою більшістю відповідно. Якщо будь-яка з цих двох інституцій не схвалила акта протягом цього періоду, запропонований акт належить вважати неухваленим.

6. Якщо узгоджувальний комітет не затверджує спільного проекту, запропонований акт належить вважати неухваленим.

7. Тримісячний та шеститижневий строки, зазначені в цій статті, з ініціативи Європейського Парламенту чи Ради належить продовжувати щонайбільше на один місяць чи два тижні, відповідно.

Коли в цьому Договорі зроблено посилання на цю статтю, ухвалювати акт належить згідно з наведеною нижче процедурою:

(a) Рада, на пропозицію Комісії після отримання висновку Європейського Парламенту, кваліфікованою більшістю ухвалює спільну позицію.

(b) Спільну позицію Ради належить повідомити Європейському Парламентові. Рада та Комісія інформують Європейський Парламент у повному обсязі про причини, що спонукали Раду ухвалити свою спільну позицію, а також про позицію Комісії.

Якщо протягом трьох місяців після цього повідомлення Європейський Парламент схвалює спільну позицію чи не приймає рішення протягом цього періоду, Рада остаточно ухвалює запропонований акт згідно з цією спільною позицією.

(c) Європейський Парламент, протягом трьох місяців, зазначених в абзаці (b), може більшістю членів свого складу запропонувати внести зміни до спільної позиції Ради. Європейський Парламент може також, такою самою більшістю, відхилити спільну позицію Ради. Результати роботи належить передати Раді та Комісії.

Якщо Європейський Парламент відхилив спільну позицію Ради, Раді на другому читанні належить діяти одностайно.

(d) Комісія протягом одного місяця переглядає пропозицію, на ґрунті якої Рада ухвалила свою спільну позицію, враховуючи зміни, що їх запропонував Європейський Парламент.

Комісії належить, одночасно з переглядом пропозиції, передати Раді зміни Європейського Парламенту, що їх вона не погодила, та висловити свій висновок щодо них. Рада може одностайно ухвалити ці зміни.

(e) Рада кваліфікованою більшістю ухвалює пропозицію, що її переглянула Комісія.

Щоб змінити пропозицію, яку переглянула Комісія, Раді потрібна одностайність.

(f) У випадках, зазначених в абзацах (c), (d) і (e), Раді належить діяти протягом трьох місяців. Якщо протягом цього періоду рішення не прийнято, пропозицію Комісії належить вважати неухваленою.

(g) Строки, зазначені в абзацах (b) та (e), можна продовжувати, щонайбільше на один місяць, за спільною згодою Ради та Європейського Парламенту.

Регламентам, директивам та рішенням, що їх ухвалили спільно Європейський Парламент та Рада, та таким актам, що їх ухвалили Рада чи Комісія, належить містити причини, на яких їх ґрунтовано, та посилання на пропозиції чи висновки, що їх належить отримати згідно з цим Договором.

1. Регламенти, директиви й рішення, що їх ухвалено згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, належить підписувати Голові Європейського Парламенту та Голові Ради та оприлюднювати друком в Офіційному віснику Європейського Союзу. Вони набирають чинності від дати, вказаної в них чи, в разі її браку, на двадцятий день після оприлюднення.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

2. Регламенти Ради й регламенти Комісії, а також директиви цих інституцій, що їх адресовано всім державам-членам, належить оприлюднювати друком в Офіційному віснику Європейського Союзу. Вони набирають чинності від дати, вказаної в них чи, в разі її браку, на двадцятий день після оприлюднення.

3. Інші директиви та рішення належить сповіщати лише тим, кому їх адресовано. Вони набирають чинності від моменту сповіщення.

1. Кожен громадянин Союзу, кожна фізична чи юридична особа, що на території держави-члена перебуває чи має місце перебування, зазначене в установчих документах, має право доступу до документів Європейського Парламенту, Ради та Комісії, з урахуванням принципів та умов, що їх належить визначити згідно з частинами другою та третьою.