Договір про заснування Європейської Спільноти (Договір про заснування Європейського економічного співтовариства)

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

- стежити за ситуацією в соціальній сфері та розвитком політик соціального захисту в державах-членах та Спільноті,

- сприяти обмінові інформацією, досвідом та практичними набутками між державами-членами та з Комісією,

- без порушення статті 207, на запит Ради чи Комісії, чи з власної ініціативи готувати доповіді, формулювати висновки та провадити іншу роботу в межах своєї компетенції.

Під час виконання завдань Комітетові належить провадити консультації з адміністрацією та працівниками.

Кожній державі-членові та Комісії належить призначити по два члени Комітету.

Річна доповідь Комісії Європейському Парламентові має містити окремий розділ про соціальний розвиток у Спільноті.

Європейський Парламент може пропонувати Комісії складати доповіді щодо будь-яких окремих проблем, пов'язаних із соціальними умовами

Щоб поліпшити можливості працевлаштування працівників на внутрішньому ринку і таким чином сприяти підвищенню рівня життя, цим, згідно з положеннями сформульованими вище, засновано Європейський соціальний фонд. Його метою є полегшити працівникам працевлаштування, підвищити географічну та професійну мобільність працівників у межах Союзу та полегшити їхню адаптацію до промислових змін та змін систем виробництва, зокрема через професійне навчання та перекваліфікацію.

Фондом керує Комісія.

У виконанні цього завдання Комісії допомагає Комітет на чолі з членом Комісії, до складу якого входять представники держав-членів, професійних спілок та організацій роботодавців.

Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом та Комітетом регіонів, належить ухвалити виконавчі рішення щодо Європейського соціального фонду.

1. Спільнота сприяє розвиткові якості освіти, заохочуючи співпрацю держав-членів та, в разі потреби, підтримуючи й доповнюючи їхні дії, цілковито шануючи обов'язки держав-членів щодо змісту навчання та організації освітніх систем, а також їхнє культурне та мовне розмаїття.

2. Спільнота спрямовує свої дії на те, щоб:

- розвивати європейський вимір в освіті, зокрема через викладання та поширювання мов держав-членів,

- сприяти мобільності студентів та викладачів, зокрема заохочуючи академічне визнання дипломів та строків навчання,

- сприяти співпраці навчальних закладів,

- розвивати обмін інформацією та досвідом із питань, спільних у освітніх системах держав-членів,

- сприяти розвиткові обміну молоддю та фахівцями з соціоосвітніх питань,

- заохочувати розвиток дистанційного навчання.

3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю у сфері освіти з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи.

4. Щоб досягти мети, зазначеної в цій статті, Раді належить:

- діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом і Комітетом регіонів, ухвалювати рішення про заохочувальні дії за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів,

- на пропозицію Комісії кваліфікованою більшістю ухвалювати рекомендації.

1. Спільнота реалізує політику професійного навчання, що підтримує та доповнює дії держав-членів, цілковито шануючи обов'язки держав-членів щодо змісту та організації професійного навчання.

2. Спільнота спрямовує свої дії на те, щоб:

- полегшити адаптацію до промислових змін, зокрема через професійне навчання та перекваліфікацію,

- поліпшувати початкове та дальше професійне навчання, щоб полегшити професійну інтеграцію та реінтеграцію на ринку праці,

- полегшувати доступ до професійного навчання та заохочувати фахівців та учнів, зокрема молодих, до мобільності,

- заохочувати співпрацю у справах навчання між освітніми інституціями чи навчальними закладами та підприємствами,

- розвивати обмін інформацією та досвідом із питань, спільних у навчальних системах держав-членів.

3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю у сфері професійного навчання з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями.

4. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом і Комітетом регіонів, належить вживати заходів, що сприяють досягненню мети, зазначеної в цій статті, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

1. Спільнота сприяє розквітові культур держав-членів, шанує їхнє національне та регіональне розмаїття й водночас підносить спільну культурну спадщину.

2. Дії Спільноти спрямовано на те, щоб сприяти співпраці держав-членів та, в разі потреби, підтримувати та доповнювати їхні дії, щоб:

- поглиблювати та поширювати знання культури та історії європейських народів,

- берегти й боронити культурну спадщину європейського значення,

- провадити некомерційний культурний обмін,

- сприяти мистецькій та літературній творчості, зокрема аудіовізуальному секторові.

3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю у сфері культури з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи.

4. Спільнота враховує культурні аспекти в усіх діях згідно з іншими положеннями цього Договору, зокрема, щоб шанувати розмаїття своїх культур та сприяти йому.

5. Щоб досягти мети, зазначеної в цій статті, Раді належить:

- діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Комітетом регіонів, ухвалювати рішення про заохочувальні заходи за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів; Раді належить діяти одностайно на всіх стадіях процедури, зазначеної в статті 251,

- на пропозицію Комісії одностайно ухвалювати рекомендації.

1. Під час визначання та реалізації всіх політик та всієї діяльності Спільноти належить забезпечувати високий рівень охорони здоров'я.

Дії Спільноти, що доповнюють національні політики, належить спрямовувати на те, щоб поліпшувати охорону здоров'я, запобігати хворобам людей та усувати джерела небезпеки здоров'ю людей. Такі дії охоплюють боротьбу проти поширених тяжких хвороб, сприяють досліджуванню їхніх причин, шляхів поширювання та методів запобігання цим хворобам, а також інформаційну та освітню роботу в галузі охорони здоров'я.

Спільнота доповнює дії держав-членів щодо зменшування шкоди здоров'ю, спричиненої наркотиками, зокрема інформаційну та профілактичну роботу.

2. Спільнота заохочує співпрацю держав-членів у сферах, зазначених у цій статті, та, в разі потреби, підтримує їхні дії.

Державам-членам, підтримуючи зв'язок із Комісією, належить координувати свої політики та програми у сферах, зазначених у частині першій. Комісія може, у близькому контакті з державами-членами, висувати будь-які доцільні ініціативи, що сприяють такій координації.

3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю з третіми державами та компетентними міжнародними організаціями у сфері охорони здоров'я.

4. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251 та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом і Комітетом регіонів, належить сприяти досягненню мети, зазначеної в цій статті, ухвалюючи:

(a) заходи, що встановлюють високі стандарти якості та захисту органів та субстанцій людського походження, крові та похідників крові; ці заходи не перешкоджають державам-членам зберігати чи впроваджувати суворіші захисні заходи;

(b) як відступ від статті 37, заходи у сферах ветеринарії та фітосанітарії, безпосереднім завданням яких є захист здоров'я населення;

(c) заохочувальні заходи, призначені захищати та поліпшувати здоров'я людей, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

На цілі, сформульовані у цій статті, Рада, на пропозицію Комісії, може також кваліфікованою більшістю ухвалювати рекомендації.

5. У своїх діях у сфері охорони здоров'я Спільнота цілковито шанує обов'язки держав-членів щодо організації та надавання медичних послуг та медичної допомоги. Зокрема, заходи, зазначені в абзаці (a) частини четвертої, не впливають на національні положення про донорство чи медичне використання органів та крові.

1. Щоб підтримати інтереси споживачів та забезпечити високий рівень захисту їхніх прав, Спільнота сприяє охороні здоров'я, безпеці та економічним інтересам споживачів, а також забезпечує їхнє право на інформацію, освіту та створювання організацій заради захисту своїх інтересів.

2. Визначаючи та здійснюючи інші політики та заходи Спільноти, належить брати до уваги вимоги щодо захисту прав споживачів.

3. Спільнота сприяє досягненню мети, зазначеної в частині першій, через:

(a) заходи, що їх ухвалено згідно зі статтею 95 в контексті формування внутрішнього ринку;

(b) заходи, що підтримують, доповнюють та моніторують політики держав-членів.

4. Рада ухвалює заходи, зазначені в абзаці (b) частини третьої, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

5. Заходи, що їх ухвалено згідно з частиною четвертою, не перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи впроваджувати суворіших захисних заходів. Таким заходам належить бути згідними з цим Договором. Про них належить сповіщати Комісію.

1. Щоб сприяти досягненню мети, зазначеної в статтях 14 та 158, дати громадянам Союзу, учасникам економічної діяльності, регіональним та місцевим спільнотам змогу повною мірою скористатися перевагами створюваного простору без внутрішніх кордонів, Спільнота сприяє створенню та розвиткові транс'європейських мереж транспортної, телекомунікаційної та енергетичної інфраструктури.

2. У рамках системи відкритих та конкурентних ринків, дії Союзу спрямовано на сприяння взаємозв'язкові та взаємодії національних мереж, а також доступові до цих мереж. Спільнота враховує, зокрема, потребу сполучити острівні, важкодоступні та периферійні регіони з центральними регіонами Спільноти.

1. Щоб досягти мети, зазначеної в статті 154, Спільнота:

- розробляє низку настанов, що охоплюють цілі, пріоритети та головні напрями заходів, окреслені у сфері транс'європейських мереж; ці настанови визначають проекти спільного інтересу,

- виконує будь-які заходи, що можуть виявитися потрібними, щоб забезпечити взаємодію мереж, зокрема у сфері технічного стандартування,

- може підтримувати проекти спільного інтересу, що їх підтримують держави-члени, та що їх визначено в рамках настанов, зазначених у абзаці першому, зокрема через аналіз здійсненності, надавання ґарантій позик чи відсоткових субсидій. Спільнота також може сприяти фінансуванню окремих проектів держав-членів у сфері транспортної інфраструктури через Фонд гуртування, що його засновано на підставі статті 161.

У діяльності Спільноти належить враховувати потенційну економічну життєздатність проектів.

2. Державам-членам, у співпраці з Комісією, належить координувати сфери національних політик, що можуть значно вплинути на досягнення мети, зазначеної в статті 154. Комісія може, у близькій співпраці з державою-членом, висунути будь-яку доцільну ініціативу, що сприяє такій координації.

3. Спільнота може вирішити співпрацювати з третіми країнами, щоб сприяти проектам взаємного інтересу та забезпечувати взаємодію мереж.

Настанови та інші заходи, зазначені в частині першій статті 155, належить ухвалювати Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Настанови та проекти спільного інтересу, що стосуються території держави-члена, потребують згоди зацікавленої держави-члена.

1. Спільноті та державам-членам належить забезпечувати наявність умов, потрібних, щоб промисловість Спільноти була конкурентоспроможною.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

На ці цілі, згідно з системою відкритих та конкурентоспроможних ринків, їхні дії належить спрямовувати на те, щоб:

- пришвидшити пристосовування промисловості до структурних змін,

- поліпшувати довкілля, що сприяє заснуванню та розвиткові підприємств у всій Спільноті, зокрема малих та середніх підприємств,

- поліпшувати довкілля, що сприяє співпраці підприємств,

- заохочувати ефективніше використання промислового потенціалу інноваційних політик, досліджень та технічного розвитку.

2. Державам-членам належить провадити консультації одна з одною, підтримуючи зв'язок із Комісією, а в разі потреби координувати свої дії. Комісія може висувати будь-які доцільні ініціативи, що сприяють такій координації.

3. Спільнота сприяє досягненню мети, сформульованої в частині першій, через політики та дії, що їх належить провадити згідно з іншими положеннями цього Договору. Рада, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251 та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом, може запроваджувати окремі заходи, що підтримують дії держав-членів, спрямовані на досягнення мети, сформульованої в частині першій.

Цей Розділ не дає Спільноті підстав упроваджувати будь-які заходи, що можуть спричинити спотворення конкуренції чи містити положення про податки чи положення, пов'язані з правами та інтересами найманих працівників.

Щоб сприяти загальному гармонійному розвиткові, Спільнота розробляє та провадить дії, що зміцнюють її економічну та соціальну згуртованість.

Зокрема, Спільнота прагне зменшити диспропорцію рівнів розвитку різних регіонів та відсталість регіонів чи островів, що перебувають у найменш сприятливих умовах, зокрема села.

Державам-членам належить провадити та координувати свої економічні політики в такий спосіб, щоб до того ж прямувати до мети, сформульованої в статті 158. У формулюванні та реалізації політик і дій Спільноти та запровадженні внутрішнього ринку належить враховувати цю мету й сприяти її втіленню. Окрім того, Спільнота сприяє досягненню цієї мети через структурні фонди (Європейський сільськогосподарський фонд керування та ґарантій - секція керування; Європейський соціальний фонд; Європейський фонд регіонального розвитку), Європейський інвестиційний банк та інші наявні фінансові інструменти.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Комісії належить щотри роки подавати Європейському Парламентові, Раді, Комітетові регіонів та Економіко-соціальному комітетові доповідь про поступ економічного та соціального гуртування та про те, як цьому сприяли заходи, обумовлені в цій статті. У разі потреби, Комісії належить додати до доповіді відповідні пропозиції.

Якщо окремі заходи поза межами фондів визнано потрібними, такі заходи, без порушення заходів, ухвалених у рамках інших політик Спільноти, належить ухвалювати Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Завданням Європейського фонду регіонального розвитку є сприяти усуненню найважливіших регіональних дисбалансів у Спільноті через участь у розвитку та структурному допасовуванні регіонів із затриманим розвитком та в конверсії промислових регіонів, що занепадають.

Без порушення статті 162, Раді, на пропозицію Комісії, після отримання згоди Європейського Парламенту та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом, належить одностайно визначити завдання, пріоритетні цілі та організацію Структурних фондів, зокрема можливе групування їх. Раді за такою самою процедурою належить визначити загальні правила, застосовні до них, та положення, потрібні, щоб забезпечити їхню ефективність та координувати діяльність фондів та їхню взаємодію з іншими наявними фінансовими інструментами.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Фонд гуртування, що його належить Раді створити за такою самою процедурою, забезпечує фінансування проектів у сферах довкілля та транс'європейських мереж у просторі транспортної інфраструктури.

Від 1 січня 2007 року Раді належить діяти кваліфікованою більшістю, на пропозицію Комісії, після отримання згоди Європейського Парламенту та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом, якщо на цю дату буде ухвалено дотичні багаторічні фінансові рамки, застосовні від 1 січня 2007 року, та дотичні міжінституційні угоди. В інакшому випадку, процедуру, закладену в цій частині, належить застосовувати від дати ухвалення їх.

Виконавчі рішення щодо діяльності Європейського фонду регіонального розвитку належить ухвалювати Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

До Європейського сільськогосподарського фонду керування та ґарантій, Секції керування та Європейського соціального фонду належить далі застосовувати положення статей 37 та 148.

1. Спільнота прагне зміцнювати наукові та технічні підвалини промисловості Спільноти та підтримувати її конкурентоспроможність на міжнародному рівні, водночас сприяючи всій дослідницькій діяльності, що є потрібною з огляду на інші підрозділи цього Договору.

2. На ці цілі Спільноті на всій своїй території належить сприяти висококваліфікованій науковій та технічній дослідницькій діяльності підприємств, зокрема малих та середніх, дослідницьких центрів та університетів, а також їхній співпраці, що дасть підприємствам змогу використовувати потенціал внутрішнього ринку, зокрема надасть доступ до національних державних контрактів, визначить спільні стандарти та усуне правові та фіскальні перешкоди цій співпраці.

3. Всю діяльність Спільноти у сфері досліджень та технічного розвитку, проваджувану згідно з цим Договором, зокрема демонстраційні проекти, належить ухвалювати та впроваджувати згідно з цим Розділом.

Щоб досягти цієї мети, Спільноті належить провадити дії, що доповнюють діяльність держав-членів, а саме:

(a) виконувати наукові та технічні дослідницькі та демонстраційні програми, сприяючи співпраці з та між підприємствами, дослідницькими центрами та університетами;

(b) сприяти співпраці з третіми країнами та міжнародними організаціями у сфері досліджень, технічного розвитку та демонстрацій, що їх здійснює Спільнота;

(c) поширювати та оптимізувати результати діяльності Спільноти у сфері досліджень, технічного розвитку та демонстрацій;

(d) заохочувати навчання та мобільність науковців у Спільноті.

1. Спільноті та державам-членам належить координувати свою наукову та технічну дослідницьку діяльність у такий спосіб, щоб забезпечити сумісність національних політик та політики Спільноти.

2. У близькій співпраці з державами-членами, Комісія може висувати будь-які доцільні ініціативи, щоб сприяти координації, зазначеній в частині першій.

1. Багаторічну рамкову програму, що формулює всі дії Спільноти, належить ухвалити Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

У рамковій програмі належить:

- встановити наукові та технічні цілі, що їх треба досягти через дії, обумовлені в статті 164, та дотичні пріоритети,

- визначити загальні напрями таких дій,

- встановити максимальний сукупний обсяг та докладні правила фінансової участі Спільноти в рамковій програмі та відповідні частки в кожному з обумовлених заходів.

2. У разі зміни ситуації рамкову програму належить адаптувати чи доповнювати.

3. Рамкову програму належить виконувати через окремі програми, розроблені для кожного типу діяльності. У кожній окремій програмі належить визначити докладні правила її виконування, встановити її тривалість та обумовити засоби, що їх визнано потрібними. Сума внесків, що їх в окремих програмах визнано потрібними, не може перевищувати сукупного максимального обсягу, встановленого для рамкової програми та кожного типу діяльності.

4. Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом, належить ухвалювати окремі програми кваліфікованою більшістю.

Щоб виконати багаторічну рамкову програму, Раді належить:

- визначити правила участі підприємств, дослідницьких центрів та університетів,

- закласти правила, що регулюють поширення результатів досліджень.

Під час виконування багаторічної рамкової програми, може бути вирішено запровадити додаткові програми, що залучають лише деякі держави-члени, які фінансують ці програми з урахуванням можливої участі Спільноти.

Раді належить ухвалити правила, що їх належить застосовувати до додаткових програм, зокрема стосовно поширення знань та доступу інших держав-членів.

Під час виконування багаторічної рамкової програми, Спільнота може створювати, за згоди зацікавлених держав-членів, положення про участь кількох держав-членів у наукових дослідницьких програмах, зокрема в структурах, створених заради виконання цих програм.

Під час виконування багаторічної рамкової програми, Спільнота може створювати положення про співпрацю з третіми країнами та міжнародними організаціями у сфері її досліджень, технічного розвитку та демонстрацій.

Докладні умови такої співпраці можуть бути предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо яких та укладення яких належить провадити згідно зі статтею 300.

Спільнота може створювати спільні підприємства чи будь-які інші структури, потрібні, щоб ефективно реалізовувати наукові та технічні дослідницькі та демонстраційні програми Спільноти.

Раді належить ухвалювати положення, зазначені в статті 171, кваліфікованою більшістю, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом.

Раді належить ухвалювати положення, зазначені в статтях 167, 168 та 169, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом. Ухвалення додаткових програм потребує згоди зацікавлених держав-членів.

На початку кожного року Комісії належить надсилати Європейському Парламентові та Раді доповідь. Доповідь має містити інформацію про наукову та технічну дослідницьку діяльність, поширення її результатів протягом попереднього року та програму роботи на поточний рік.

1. Політика Спільноти щодо довкілля сприяє досягненню таких цілей:

- берегти, охороняти та поліпшувати стан довкілля,

- берегти здоров'я людей,

- виважено й раціонально використовувати природні ресурси,

- сприяти на міжнародному рівні розв'язанню регіональних та світових проблем довкілля.

2. Політика Спільноти щодо довкілля має на меті досягти високого рівня захисту з урахуванням розмаїття становища у різних регіонах Спільноти. Її належить ґрунтувати на принципі застерігання та принципах: належить уживати запобіжних заходів; належить виправляти шкоду, завдану довкіллю, насамперед усуваючи її джерела; забруднювач повинен платити.

У цьому контексті у заходах з гармонізації, що задовольняють вимоги охорони довкілля, належить закладати, у разі потреби, захисні застереження, що дадуть державам-членам змогу вживати тимчасових, не спричинених економічними потребами, заходів щодо охорони довкілля, що підлягають процедурі інспекції Спільноти.

3. Виробляючи свою політику щодо охорони довкілля, Спільноті належить враховувати:

- наявні наукові та технічні дані,

- умови довкілля в різних регіонах Спільноти,

- потенційні переваги та витрати через дії чи бездіяльність,

- економічний та соціальний розвиток Спільноти та збалансований розвиток її регіонів.

4. У межах своїх відповідних сфер компетенцій, Спільнота та держави-члени співпрацюють з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями. Умови співпраці Спільноти можуть бути предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо яких та укладання яких належить провадити згідно зі статтею 300.

Попередній абзац не порушує компетенції держав-членів провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.

1. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом, належить вирішити, яких заходів треба вжити Спільноті, щоб досягти мети, зазначеної в статті 174.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

2. Як відступ від процедури виробляння рішень, обумовленої в частині першій, без порушення статті 95, Раді, на пропозицію від Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом, належить одностайно ухвалити:

(a) заходи безпосередньо фіскального характеру;

(b) заходи щодо:

- міського та сільського планування,

- кількісного регулювання водних ресурсів чи впливу, прямого чи опосередкованого, на доступність цих ресурсів,

- використання земельних ресурсів, за винятком організації збирання та утилізації відходів;

(c) заходи, що суттєво впливають на вибір між різними джерелами енергії та на загальну структуру енергетичного забезпечення держав-членів.

За умов, закладених в абзаці першому, Рада може означити випадки, зазначені в цій частині, рішення з яких належить ухвалювати кваліфікованою більшістю.

3. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом, належить ухвалити загальні програми дій із формулюванням пріоритетних цілей, яких треба досягти.

Раді належить ухвалювати заходи, потрібні, щоб виконати ці програми, діючи згідно з частиною першою чи частиною другою, відповідно до конкретного випадку.

4. Без порушення окремих заходів Спільноти, державам-членам належить фінансувати та реалізовувати політику у сфері довкілля.

5. Без порушення принципу "забруднювач повинен платити", Раді, ухвалюючи заходи, що їх вжито на підставі частини першої, якщо вони потребують витрат, непропорційно високих порівняно з можливостями органів влади держави-члена, належить закладати доцільні положення у формі:

- тимчасових відступів, та/чи

- фінансової підтримки Фонду гуртування, створеного на підставі статті 161.

Захисні положення, що їх ухвалено згідно зі статтею 175, не перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи впроваджувати суворіші захисні заходи. Таким заходам належить бути згідними з цим Договором. Про них належить сповіщати Комісію.

1. Політиці Спільноти у сфері співпраці з питань розвитку, що доповнює та зміцнює політики держав-членів, належить заохочувати:

- стабільний економічний та соціальний розвиток країн, що розвиваються, зокрема найменш розвинених,

- безперешкодну та поступову інтеграцію всіх країн, що розвиваються, у світову економіку,

- кампанії проти злиденності в країнах, що розвиваються.

2. Політиці Спільноти в цій сфері належить сприяти загальній меті розвитку й консолідації демократії, верховенства права, шанування прав людини та засадничих свобод.

3. Спільноті та державам-членам належить дотримуватися зобов'язань та враховувати цілі, що їх вони схвалили в рамках Організації Об'єднаних Націй та інших компетентних міжнародних організацій.

Реалізуючи політики, здатні вплинути на країни, що розвиваються, Спільноті належить враховувати мету, зазначену в статті 177.

1. Без порушення інших положень цього Договору, Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, належить ухвалити заходи, потрібні, щоб досягати мети, зазначеної в статті 177. Такі заходи можуть набирати форми багаторічних програм.

2. Європейському інвестиційному банкові належить сприяти виконанню заходів, зазначених у частині першій, згідно з умовами, закладеними в його Статуті.

3. Положення цієї статті не впливають на співпрацю з африканськими, карибськими та тихоокеанськими країнами в рамках Конвенції АКТ - ЄС.

1. Спільноті та державам-членам належить координувати свої політики співпраці з питань розвитку та провадити консультації щодо своїх програм допомоги між собою, зокрема в міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях. Вони можуть чинити спільні дії. В разі потреби, державам-членам належить сприяти виконанню програм допомоги Спільноти.

2. Комісія може висувати будь-які доцільні ініціативи, щоб сприяти координації, зазначеній в частині першій.

У межах відповідних сфер компетенції, Спільнота та держави-члени співпрацюють із третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями. Положення про співпрацю Спільноти можуть бути предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо яких та укладання яких належить провадити згідно зі статтею 300.

Попередня частина не порушує компетенції держав-членів провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.

(*) Розділ додано Ніццьким договором.

1. Без порушення інших положень цього Договору, зокрема Розділу XX, Спільнота, в межах своїх компетенцій, здійснює економічні, фінансові та технічні заходи співпраці. Цим заходам належить доповнювати заходи держав-членів та бути згідними з політикою Спільноти з питань їхнього розвитку.

Політика Спільноти в цій сфері сприяє загальній меті розвитку та консолідації демократії, верховенства права, шанування прав людини та засадничих свобод.

2. Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, кваліфікованою більшістю ухвалює потрібні заходи на виконання частини першої. Рада діє одностайно щодо угод про асоціацію, зазначених у статті 310, та щодо угод із державами-кандидатами на приєднання до Союзу.

3. У межах відповідних сфер компетенції, Спільнота та держави-члени співпрацюють з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями. Положення про співпрацю Спільноти можуть бути предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо яких та укладання яких належить провадити згідно зі статтею 300.

Попередній абзац не порушує компетенції держав-членів провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.

Держави-члени погоджуються асоціювати до Спільноти неєвропейські країни та території, що підтримують особливі відносини з Данією, Францією, Нідерландами та Сполученим Королівством. Перелік цих країн та територій (далі "країни та території") подано в Додатку II до цього Договору.

Метою асоціації є сприяти економічному та соціальному розвиткові країн та територій та встановити близькі економічні стосунки між ними та Спільнотою.

Згідно з принципами, що їх сформульовано в преамбулі цього Договору, асоціація служить, насамперед, інтересам та добробутові мешканців цих країн та територій, щоб спрямувати їх до економічного, соціального та культурного розвитку, якого вони прагнуть.

Цілями асоціації є:

1. Щоб держави-члени застосовували в торгівлі з країнами та територіями той самий режим, що його вони, згідно з цим Договором, надають одна одній.

2. Щоб кожна країна чи територія застосовувала в торгівлі з державами-членами та з іншими країнами та територіями такий самий режим, як до європейської держави, з якою вона має особливі відносини.

3. Щоб держави-члени долучалися до інвестицій, потрібних для поступу цих країн та територій.

4. Щоб участь у тендерах та постачанні, пов'язаних з інвестиціями, що їх фінансує Спільнота, була відкритою на однакових умовах для всіх фізичних та юридичних осіб, що мають державну належність держави-члена чи однієї з країн та територій.

5. Щоб у стосунках між державами-членами і країнами та територіями на недискримінаційній основі, з урахуванням окремих заходів, що їх може бути ухвалено згідно зі статтею 187, регулювати право на підприємницьку діяльність громадян і товариств згідно з положеннями та процедурами, закладеними в Підрозділі про свободу підприємницької діяльності.

1. Мито на імпорт до держав-членів товарів, що походять із країн та територій, заборонено відповідно до заборони на мито між державами-членами, що її обумовлено в цьому Договорі.

2. Мито на імпорт до кожної країни чи території товарів із держав-членів чи з інших країн та територій заборонено згідно з положеннями статті 25.

3. Країни та території можуть, проте, накладати мито, що відповідає потребам їхнього розвитку та індустріалізації чи дає прибуток до їхнього бюджету.

Мита, зазначені в абзаці першому, не можуть перевищувати рівня мит, накладаних на імпорт продукції з держави-члена, з якою кожна країна чи територія має особливі відносини.

4. Частину другу не належить застосовувати щодо країн та територій, які, через взяті на себе особливі міжнародні зобов'язання, вже застосовують недискримінаційний митний тариф.

5. Впровадження чи будь-яка зміна мита на товари, накладаного на імпорт товарів до країн та територій, не повинні, de jure чи de facto, спричиняти будь-якої, безпосередньої чи опосередкованої, дискримінації імпорту з різних держав-членів.

Якщо рівень мита, накладаного на ввезення до країни чи території товарів з третьої країни із застосуванням частини першої статті 184, спричиняє відхилення торгівлі, що завдають збитків будь-якій державі-членові, остання може звернутися до Комісії з запитом, щоб іншим державам-членам було запропоновано заходів, потрібних, аби виправити становище.

З урахуванням положень про охорону здоров'я, суспільну безпеку та порядок, свободу пересування працівників з країн та територій у межах держав-членів та працівників із держав-членів у межах країн та територій належить регулювати угодами, що їх укладають держави-члени одностайним схваленням.

Раді, на підставі досвіду, набутого в асоціації країн та територій зі Спільнотою, та принципів, сформульованих у цьому Договорі, належить одностайно закласти положення про докладні правила та процедури асоціації країн та територій до Спільноти.

Положення статей від 182 до 187 належить застосовувати до Ґренландії з урахуванням окремих положень, сформульованих у Протоколі про спеціальні положення щодо Ґренландії, доданому до цього Договору.

Європейський Парламент, до складу якого входять представники народів держав, об'єднаних у Спільноту, здійснює повноваження, що на нього покладає цей Договір.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Кількість членів Європейського Парламенту не може перевищувати 732.

1. Представників у Європейському Парламенті від народів держав, об'єднаних у Спільноту, належить обирати на прямих загальних виборах.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

2. (**) Кількість представників, обраних від кожної держави-члена, становить:

(**) Частину змінено від початку скликання Європейського Парламенту, що діятиме протягом 2004-2009 років, Актом про умови приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.

У разі зміни цієї частини, кількість представників, обраних від кожної держави-члена, повинна забезпечувати належне представництво народів держав, об'єднаних у Спільноту.

3. Представників належить обирати на строк п'ять років.

4. Європейському Парламентові належить розробити пропозицію про загальні прямі вибори згідно з єдиною процедурою в усіх державах-членах чи згідно з принципами спільними в усіх державах-членах.

Раді, після отримання згоди Європейського Парламенту, що йому належить діяти більшістю голосів членів свого складу, належить одностайно закласти потрібні положення та запропонувати державам-членам схвалити їх згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами.

5. Європейському Парламентові, після запиту щодо висновку Комісії та за згодою Ради, що їй належить діяти кваліфікованою більшістю, належить закласти правила та загальні умови, що регулюють виконання обов'язків його членів. Раді належить приймати всі правила та умови оподаткування членів чи колишніх членів, діючи одностайно.

Політичні партії на європейському рівні є важливим чинником інтеграції в Союзі. Їм належить сприяти формуванню європейської політичної свідомості та висловлюванню волі громадян Союзу.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Раді належить закласти правила діяльності політичних партій на європейському рівні, зокрема правила їхнього фінансування, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251.

Тією мірою, якою обумовлено в цьому Договорі, Європейському Парламентові належить брати участь в ухвалюванні актів Спільноти, здійснюючи повноваження згідно з процедурами, зазначеними в статтях 251 та 252, а також даючи свою згоду чи видаючи дорадчі висновки.

Європейський Парламент може, діючи більшістю своїх членів, надіслати до Комісії запит про подання належних пропозицій з питань, щодо яких, на його думку, треба ухвалити акт Спільноти на виконання цього Договору.

Під час виконання своїх обов'язків Європейський Парламент може, на вимогу чверті своїх членів, створити тимчасовий Слідчий комітет без порушення повноважень, що їх цей Договір надає іншим інституціям чи органам, аби перевірити інкриміновані порушення чи неефективне адміністрування в застосуванні права Союзу, крім випадків, коли факти підозри розглядає суд та поки справа є предметом судового провадження.

Тимчасовому Слідчому комітетові належить припинити існування одразу після подання доповіді.

Європейському Парламентові, Раді та Комісії належить за спільною згодою визначити докладні положення, що регулюють здійснювання права на розслідування.

Кожен громадянин Союзу та будь-яка фізична чи юридична особа, що на території держави-члена перебуває чи має місце перебування, зазначене в установчих документах, індивідуально чи разом з іншими громадянами чи особами, має право подати петицію до Європейського Парламенту з питання, що належить до сфери діяльності Спільноти і що стосується його безпосередньо.

1. Європейському Парламентові належить призначити Омбудсмана, що має повноваження приймати від будь-якого громадянина Союзу чи будь-якої фізичної чи юридичної особи, що на території держави-члена перебуває чи має місце перебування, зазначене в установчих документах, скарги щодо випадків неефективного адміністрування в діяльності інституцій чи органів Спільноти, за винятком Суду та Суду першої інстанції, коли останні здійснюють свої судові повноваження.

Згідно зі своїми обов'язками, Омбудсманові, з власної ініціативи чи на підставі скарг, поданих йому безпосередньо чи через члена Європейського Парламенту, належить провадити розслідування, на яке наявні підстави, крім випадків, коли факти підозри є чи були предметом судового провадження. Якщо Омбудсман встановлює факт неефективного адміністрування, йому належить спрямувати справу до зацікавленої інституції, якій протягом трьох місяців належить поінформувати його про свою позицію. Після цього Омбудсманові належить подати доповідь до Європейського Парламенту та зацікавленої інституції. Особу, що зверталася зі скаргою, належить повідомити про результат таких розслідувань.

Омбудсманові належить подавати річні доповіді про результати своїх розслідувань до Європейського Парламенту.

2. Омбудсмана належить призначати після кожних виборів до Європейського Парламенту на час скликання останнього. Омбудсмана можна перепризначати.

Суд, на вимогу Європейського Парламенту, може звільнити Омбудсмана, якщо він уже не задовольняє вимоги, потрібні для виконання його функцій, чи якщо він вчинив серйозний переступ.

3. Омбудсман є цілком незалежним у виконанні своїх обов'язків. Під час виконання цих обов'язків він не може звертатися по чи виконувати вказівки будь-якого органу. Омбудсман, протягом перебування на посаді, не може займатися жодною іншою оплачуваною чи неоплачуваною професійною діяльністю.

4. Європейському Парламентові, після запиту щодо висновку Комісії та за згодою Ради, що їй належить діяти кваліфікованою більшістю, належить закласти правила та загальні умови, що регулюють виконання обов'язків Омбудсмана.

Європейському Парламентові належить провадити сесію щороку. Йому належить збиратися другого вівторка березня, без окремого сповіщення.

Європейський Парламент може збиратися на позачергові сесії на вимогу більшості його членів чи на вимогу Ради чи Комісії.

Європейському Парламентові належить обирати зі своїх членів Голову та членів президії.

Члени Комісії можуть відвідувати всі засідання. На їхній запит їх належить вислухати.

Комісії належить відповідати, усно чи письмово, на запитання Європейського Парламенту чи його членів.

Європейському Парламентові належить вислухати Раду згідно з умовами, закладеними у Правилах процедури Ради.