Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2019/34 від 17 жовтня 2018 року про встановлення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 в частині заявок на охорону назв місця походження, географічних зазначень і традиційних позначень у секторі вина, процедури заперечення, внесення змін до специфікацій продуктів, реєстру охоронюваних найменувань, скасування охорони та використання символів і Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині належної системи перевірок

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 та (ЄС) № 1234/2007 (- 1), зокрема його статтю 110(1)(b), (c) та (e), статтю 110(2), статтю 111, статтю 115(1) та статтю 123,

Беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 від 17 грудня 2013 року про фінансування, управління і моніторинг спільної сільськогосподарської політики та про скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 352/78, (ЄС) № 165/94, (ЄС) № 2799/98, (ЄС) № 814/2000, (ЄC) № 1290/2005 і (ЄC) № 485/2008 (- 2), зокрема його статтю 90(4),

Оскільки:

(1) Регламентом (ЄС) № 1308/2013 скасовано та замінено Регламент Ради (ЄС) № 1234/2007 (- 3). Секції 2 та 3 глави I розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013 встановлюють правила щодо назв місця походження, географічних зазначень, традиційних позначень, маркування та представлення в секторі вина. Зазначені секції 2 та 3 також уповноважують Комісію ухвалювати щодо цього делеговані та імплементаційні акти. Щоб забезпечити безперешкодне функціонування ринку вина в нових правових рамках, необхідно ухвалити певні правила за допомогою таких актів. Такі акти мають замінити положення Регламенту Комісії (ЄС) № 607/2009(- 4), який скасовано Делегованим регламентом Комісії (ЄС) 2019/33(- 5).

(2) Досвід, отриманий у результаті застосування Регламенту (ЄС) № 607/2009, показав, що чинні процедури реєстрації, скасування назв місця походження і географічних зазначень та внесення змін до них можуть бути складними, обтяжливими та часовитратними. Регламент (ЄС) № 1308/2013 створив правовий вакуум, зокрема в частині процедур, пов’язаних із заявками про внесення змін до специфікацій продуктів. Процедурні правила стосовно назв місця походження та географічних зазначень у секторі вина не узгоджені з правилами, застосовними до схем якості в секторах харчових продуктів, спиртних напоїв та ароматизованих вин у межах права Союзу. Це призводить до неузгодженої реалізації прав інтелектуальної власності в цій категорії. Такі розбіжності слід усунути з огляду на право на охорону інтелектуальної власності, встановлене у статті 17(2) Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу. Таким чином, цей Регламент має спростити, уточнити, доповнити та гармонізувати відповідні процедури. Такі процедури мають бути максимально змодельовані на основі ефективних і належним чином випробуваних процедурах охорони прав інтелектуальної власності стосовно сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів, встановлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 (- 6), Делегованому регламенті Комісії (ЄС) № 664/2014 (- 7) та Імплементаційному регламенті Комісії (ЄС) № 668/2014 (- 8), а також мають бути адаптовані з урахуванням специфіки сектору вина.

(3) Назви місця походження та географічні зазначення нерозривно пов’язані з територією держав-членів. Національні та місцеві органи найкраще знаються на відповідних фактах. Це має бути відображено у відповідних процедурних правилах стосовно принципу субсидіарності, визначеного у статті 5(3) Договору про Європейський Союз.

(4) Для забезпечення ясності певні етапи процедури подання заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення в секторі вина слід визначити детально.

(5) Слід установити додаткові правила щодо спільних заявок стосовно декількох національних територій.

(6) Щоб мати узгоджені та порівнянні єдині документи, необхідно визначити мінімальний обсяг інформації, який має бути наданий у таких документах. У випадку назв місця походження особливу увагу слід звертати на опис зв’язку між якістю та характеристиками продукту й конкретним географічним середовищем. У випадку географічних зазначень особливу увагу слід звертати на визначення зв’язку між конкретною якістю, репутацією чи іншими характеристиками та географічним походженням продукту.

(7) Демаркований географічний район назв місця походження та географічних зазначень, щодо яких запитують охорону, має бути описаний у специфікації продукту детально, чітко й однозначно, щоб дати змогу виробникам, компетентним органам та органам контролю діяти з упевненістю, на основі переконливих і надійних даних.

(8) Щоб забезпечити безперешкодне функціонування системи, необхідно встановити узгоджені правила щодо етапу відхилення в рамках процедури подання заявок на охорону. Також потрібні узгоджені правила щодо змісту заявок на затвердження змін на рівні Союзу, стандартних змін і тимчасових змін та стосовно змісту запитів про скасування.

(9) Для забезпечення правової визначеності слід установити строки для процедури заперечення та критерії для визначення дат початку перебігу таких строків.

(10) Щоб забезпечити запровадження узгоджених та ефективних процедур, слід надати форми для подання заявок, заперечень, змін і скасувань.

(11) Щоб забезпечити прозорість та узгодженість у всіх державах-членах, необхідно ухвалити правила щодо змісту та форми електронного реєстру охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, створеного відповідно до статті 104 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 ("реєстр"). Реєстр є електронною базою даних, яка зберігається в інформаційній системі і доступна широкому загалу. Усі дані стосовно охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, які містилися в попередньому реєстрі, створеному в електронній базі даних "e-Bacchus", згаданій у статті 18 Регламенту (ЄС) № 607/2009, слід внести до реєстру в дату набуття чинності цим Регламентом.

(12) Існуючі правила щодо відтворення символу Союзу стосовно охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень для сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів, встановлені в Імплементаційному регламенті (ЄС) 668/2014, слід продублювати, щоб надати споживачам змогу вирізняти вино з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням.

(13) Додана вартість охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення основана на гарантіях цінностей, надаваних споживачам. Така схема є надійною, лише якщо її супроводжують ефективні верифікація, контроль та аудит, що передбачає наявність системи перевірок усіх стадій виробництва, перероблення і розповсюдження, якими управляють компетентні органи, призначені державами-членами відповідно до статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004(- 9). У цьому контексті необхідно брати до уваги правила щодо перевірок, контролю та аудиту, передбачені в Регламенті (ЄС) № 882/2004, та адаптувати їх до операцій із охоронюваними назвами місця походження та охоронюваними географічними зазначеннями в секторі вина.

(14) Слід установити правила щодо обов’язкових перевірок вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, що стосується географічного району в третій країні.

(15) Слід проводити акредитацію органів контролю відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 (- 10), і така акредитація має відповідати міжнародним стандартам, розробленим Європейським комітетом зі стандартизації (CEN) та Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO). Акредитовані органи контролю мають дотримуватися таких стандартів у своїй діяльності.

(16) Щоб надати Кіпру достатній час для адаптування та приведення своєї системи контролю у відповідність положенням Регламенту (ЄС) № 765/2008, доцільно звільнити цю країну від вимоги дотримуватися стандартів ISO щодо органів сертифікації протягом двох років із дати набуття чинності цим Регламентом.

(17) Державам-членам слід дозволити стягувати плату з операторів для покриття витрат, зазнаваних у зв’язку зі створенням та функціонуванням системи контролю.

(18) Щоб забезпечити узгодженість способів захисту найменувань, внесених до реєстру, від незаконного використання та запобігання практикам, які можуть вводити споживачів в оману, в усіх державах-членах, слід установити єдині умови стосовно дій, які у зв’язку з цим повинні виконуватися на рівні держав-членів.

(19) Держави-члени мають повідомляти Комісії назви й адреси компетентних органів та органів контролю. Щоб сприяти координації та співпраці між державами-членами з питань систем контролю, впроваджених для охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, Комісія має оприлюднювати такі назви й адреси. Компетентні органи третіх країн мають надсилати інформацію Комісії про контроль, здійснюваний у таких країнах стосовно найменувань, які перебувають під охороною в Союзі, з метою перевірки узгодженості системи контролю.

(20) Для забезпечення ясності, прозорості та в інтересах забезпечення узгодженого застосування права Союзу необхідно встановити конкретні технічні положення щодо характеру та змісту перевірок, які повинні виконуватися на щорічній основі, на додаток до правил співпраці між державами-членами в цьому контексті, зокрема шляхом покликання на положення Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2018/273 (- 11).

(21) Щоб забезпечити, що традиційні позначення, для яких запитують охорону, відповідають умовам, установленим у Регламенті (ЄС) № 1308/2013, та в інтересах забезпечення правової визначеності необхідно встановити детальні правила щодо процедур подання заявок на охорону, заперечення, внесення змін до традиційних позначень певних продуктів виноградарства або їх скасування. Такі правила мають визначати деталі щодо змісту таких заявок, а також щодо відповідної додаткової інформації та підтвердних документів, які вимагаються, строків, яких потрібно дотримуватися, та комунікації між Комісією і сторонами, задіяними в кожній процедурі.

(22) Щоб надати споживачам і торговельним операторам можливість дізнаватися про те, які традиційні позначення охороняють у Союзі, слід установити конкретні правила щодо реєстрації та внесення традиційних позначень до реєстру Союзу. Щоб забезпечити доступність такого реєстру широкому загалу, такий реєстр повинен бути доступний в електронному вигляді.

(23) З огляду на економічне значення традиційних позначень та з метою забезпечити, щоб споживачів не вводили в оману, національні органи мають вжити заходів для запобігання будь-якому незаконному використанню традиційних зазначень і заборонити реалізацію таких продуктів.

(24) В інтересах дієвого адміністративного управління та з урахуванням досвіду, набутого у зв’язку з використанням інформаційних систем, запроваджених Комісією, комунікацію між державами-членами та Комісією слід спростити, а обмін інформацією слід здійснювати відповідно до Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2017/1183(- 12) та Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2017/1185 (- 13).

(25) Комісія впровадила інформаційну систему "E-Ambrosia" для управління заявками на охорону та заявками на затвердження змін до специфікацій продуктів із охоронюваними назвами місця походження та охоронюваними географічними зазначеннями в секторі вина. Держави-члени та Комісія мають продовжувати використовувати цю систему для повідомлень про процедури щодо заявок на охорону та заявок на затвердження змін. Однак через сувору систему акредитації цю систему не слід використовувати для комунікації з державами-членами щодо процедури заперечення та запитів про скасування, і її не слід використовувати для комунікації з третіми країнами. Натомість стосовно процедури заперечення та запитів про скасування держави-члени, компетентні органи та представницькі професійні організації третіх країн, а також фізичні чи юридичні особи, які мають законний інтерес відповідно до цього Регламенту, мають комунікувати з Комісією за допомогою електронної пошти.

(26) Управління заявками на реєстрацію, скасування традиційних позначень або внесення змін до них поки що не здійснюється через централізовану інформаційну систему. Натомість такі заявки слід продовжувати подавати за допомогою електронної пошти з використанням форм, встановлених у додатках VIII-XI. Уся інша комунікація чи обмін інформацією стосовно традиційних позначень повинні відбуватися за допомогою електронної пошти.

(27) Слід визначити спосіб, у який Комісія має надавати широкому загалу доступ до інформації щодо охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і традиційних позначень у секторі вина.

(28) Інструменти, передбачені в цьому Регламенті, відповідають висновку Комітету з питань спільної організації сільськогосподарських ринків,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Цей Регламент встановлює правила застосування регламентів (ЄС) № 1306/2013 та (ЄС) № 1308/2013 відповідно в частині охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і традиційних позначень у секторі вина стосовно такого:

(a) заявки на охорону;

(b) процедура заперечення;

(c) зміни до специфікацій продуктів та зміни в традиційних позначеннях;

(d) реєстр;

(e) скасування охорони;

(f) використання символів Союзу;

(g) перевірки;

(h) повідомлення.

Направляючи заявку на охорону Комісії згідно зі статтею 96(5)Регламенту (ЄС) № 1308/2013, держави-члени повинні включити електронне посилання на публікацію специфікації продукту, згадану у статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та декларацію, згадану у статті 6 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33.

Заявки на охорону стосовно географічного району в третій країні повинен подавати єдиний виробник у розумінні статті 3 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33 або група виробників, що мають законний інтерес, або безпосередньо Комісії, або через органи такої третьої країни, і такі заявки повинні відповідати вимогам статті 94(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

1. Спільну заявку, зазначену у статті 95(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, до Комісії подає одна з відповідних держав-членів або заявник у розумінні статті 3 в одній із відповідних третіх країн безпосередньо або через органи такої третьої країни. Вимоги, встановлені у статті 94 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та у статтях 2 та 3 цього Регламенту, повинні бути виконані в усіх відповідних державах-членах і третіх країнах.

2. Держава-член, третя країна або заявник у розумінні статті 3, який має осідок у третій країні, що подає Комісії спільну заявку, згадану у параграфі 1, стає одержувачем будь-якого повідомлення або рішення, виданого Комісією.

1. Єдиний документ, згаданий упункті (d) статті 94 (1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинен містити зазначені нижче основні елементи специфікації продукту:

(a) найменування, яке планується охороняти як назву місця походження або географічне зазначення;

(b) держава-член або третя країна, якій належить демаркований район;

(c) тип географічного зазначення;

(d) опис вина або вин;

(e) категорії продуктів виноградарства;

(f) максимальний врожай із гектара;

(g) зазначення винного сорту або винних сортів винограду, з якого/яких було вироблено вино або вина;

(h) точне визначення демаркованого географічного району;

(i) опис зв’язку, згаданого в пункті (a)(i) або в пункті (b)(i) статті 93 (1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(j) у відповідних випадках - конкретні енологічні практики, використані для виробництва вина або вин, а також відповідні обмеження щодо їх виробництва;

(k) у відповідних випадках - конкретні правила щодо пакування і маркування та всі інші суттєві відповідні вимоги.

2. Опис зв’язку, згаданого в пункті (i) параграфа 1, повинен включати:

(a) у випадку назв місця походження - опис причинно-наслідкового зв’язку між якістю і характеристиками продукту та географічним середовищем з притаманними йому природними й людськими факторами, з якими вони суттєво або виключно пов’язані, у тому числі, у відповідних випадках, елементи опису продукту чи методу виробництва, які обумовлюють такий зв’язок;

(b) у випадку географічного зазначення - опис причинно-наслідкового зв’язку між географічним походженням і відповідною конкретною якістю, репутацією чи іншими характеристиками, притаманними географічному походженню продукту, супроводжуваний твердженням про те, на яких саме з існуючих факторів - конкретна якість, репутація або інші характеристики, притаманні географічному походженню продукту - оснований такий причинно-наслідковий зв’язок. Такий опис може також стосуватися елементів опису продукту або методу виробництва, які обґрунтовують такий причинно-наслідковий зв’язок.

Якщо заявка охоплює різні категорії продуктів виноградарства, дані, що вказують на такий зв’язок, повинні бути надані стосовно кожного з відповідних продуктів виноградарства.

3. Єдиний документ складають за формою, доступною в інформаційних системах, згаданих у статті 30(1)(a). Треті країни повинні використовувати зразок єдиних документів, установлений у додатку I.

Географічний район повинен бути визначений точно й однозначно, основуючись, наскільки це можливо, на фізичних чи адміністративних межах.

1. Якщо прийнятна заявка не відповідає умовам, встановленим у підсекції 2 секції 2 глави I розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, Комісія повинна поінформувати державу-члена чи органи третьої країни або заявника, що має осідок у відповідній третій країні, про підстави для відмови із зазначенням строку для відкликання чи внесення змін до такої заявки або для подання коментарів.

Якщо після такого інформування до специфікації продукту вносять суттєві зміни, до надіслання нової версії єдиного документа Комісії такі зміни підлягають належному опублікуванню, щоб дати змогу будь-якій фізичній чи юридичній особі, що має законний інтерес та має осідок у відповідній державі-члені або є резидентом відповідної держави-члена, подати заперечення. Електронне посилання на публікацію специфікації продукту повинне бути оновлене та повинне перенаправляти на консолідовану версію запропонованої специфікації продукту.

2. Якщо держава-член чи органи третьої країни або заявник, що має осідок у відповідній третій країні, не усуває перешкод наданню охорони протягом установленого строку, Комісія відхиляє заявку відповідно до статті 97(4) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

3. Комісія ухвалює будь-яке рішення про відхилення відповідної заявки на основі доступних їй документів та інформації. Комісія повинна повідомити про своє рішення відхилити заявку державу-члена чи органи третьої країни або заявника, що має осідок у відповідній третій країні.

1. Обґрунтована заява про заперечення, згадана у статті 98 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 11(1)Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33, повинна містити:

(a) покликання на найменування, опубліковане в серії L Офіційного вісника Європейського Союзу, якого стосується заперечення;

(b) ім’я/назву та контактні дані органу чи особи, яка подала заперечення;

(c) опис законного інтересу фізичної чи юридичної особи, яка подала заперечення, за винятком національних органів, які мають статус юридичної особи в рамках національного правового порядку;

(d) інформацію про підстави для заперечення, зазначені у статті 11(1)Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33;

(e) інформацію про факти, докази та коментарі на підтримку заперечення.

До неї можуть бути долучені підтвердні документи, якщо це доцільно.

Якщо заперечення основане на факті існування вже відомої торговельної марки з репутацію, до такого заперечення повинні бути долучені:

(a) доказ подання заявки на реєстрацію або реєстрації існуючої торговельної марки або доказ її використання; та

(b) доказ її репутації та відомості.

Інформація та докази, які належить надати для підтвердження використання існуючої торговельної марки, включають дані про місце, тривалість, обсяг і характер використання існуючої торговельної марки, а також про її репутацію і відомість.

Обґрунтовану заяву про заперечення складають за формою, встановленою в додатку II.

2. Тримісячний строк, зазначений у статті 12(1)Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33, починається з дати доставки електронними засобами запрошення зацікавленим сторонам взяти участь у консультаціях.

3. Комісію повинні повідомити про результати таких консультацій, зазначених у статті 12(3) та (4) Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33, протягом одного місяця з дати завершення консультацій за формою, встановленою у додатку III до цього Регламенту.

1. Заявка на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту, згадана у статті 105 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статтях 15та 16 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33, повинна містити:

(a) покликання на охоронюване найменування, якого стосуються зміни;

(b) ім’я/назву заявника та опис законного інтересу заявника;

(c) заголовок у специфікації продукту, якого стосуються зміни;

(d) повний опис та конкретні причини кожної із запропонованих змін;

(e) консолідований і повністю заповнений єдиний документ із усіма внесеними змінами;

(f) електронне посилання на публікацію консолідованої і повністю заповненої специфікації продукту з усіма внесеними змінами.

2. Заявку на затвердження змін на рівні Союзу складають за формою, доступною в інформаційних системах, згаданих у статті 30(1)(a). Треті країни повинні використовувати форму, встановлену в додатку IV.

Єдиний документ зі змінами складають згідно зі статтею 5. Електронне посилання на публікацію специфікації продукту повинне перенаправляти на консолідовану версію запропонованої специфікації продукту. Заявка від третьої країни може включати копію консолідованої версії специфікації продукту замість електронного посилання на опубліковану копію специфікації продукту.

3. Інформація, яку належить опублікувати відповідно до статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинна містити належним чином заповнену заявку, зазначену в параграфах 1 та 2 цієї статті.

1. Повідомлення про стандартні зміни до специфікації продукту, згадане у статті 17 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33, повинне містити:

(a) покликання на охоронюване найменування, якого стосуються такі стандартні зміни;

(b) опис та причини затверджених змін;

(c) рішення про затвердження стандартних змін, згадане в параграфах 2 та 3 статті 17 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33;

(d) консолідований єдиний документ із усіма внесеними змінами, якщо це доцільно;

(e) електронне посилання на публікацію консолідованої специфікації продукту з усіма внесеними змінами.

2. Повідомлення держави-члена повинне містити декларацію такої держави-члена про те, що, на її думку, затверджені зміни відповідають вимогам Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33.

3. Якщо продукти походять із третіх країн, повідомлення від органів третьої країни або заявника в розумінні статті 3, який має законний інтерес, повинне містити доказ застосовності таких змін у відповідній третій країні. Воно може містити оприлюднену консолідовану специфікацію продукту замість покликання на її публікацію.

4. Для цілей повідомлень, згаданих у параграфах 1 та 2, повинна використовуватися форма, доступна в інформаційних системах, згаданих у статті 30(1)(a).

5. Форма, встановлена в додатку V, повинна використовуватися для повідомлень, згаданих у параграфі 3.

1. Повідомлення про тимчасові зміни до специфікації продукту, згадане у статті 18 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33, повинне містити:

(a) покликання на охоронюване найменування, якого вони стосуються;

(b) опис затверджених тимчасових змін із зазначенням підстав для таких тимчасових змін, зазначених у статті 14(2) Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33;

(c) електронне посилання на публікацію національного рішення про затвердження таких тимчасових змін.

2. Повідомлення держави-члена повинне містити декларацію такої держави-члена про те, що, на її думку, затверджені зміни відповідають вимогам Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33.

3. Якщо продукти походять із третіх країн, повідомлення від органів третьої країни або заявника в розумінні статті 3, який має законний інтерес, повинне містити доказ застосовності таких змін у відповідній третій країні. Воно може містити оприлюднену консолідовану специфікацію продукту замість покликання на її публікацію.

4. Для повідомлень, згаданих у параграфах 1 та 2, повинна використовуватися форма, доступна в інформаційних системах, згаданих у статті 30(1)(a).

5. Форма, встановлена в додатку VI, повинна використовуватися для повідомлень, згаданих у параграфі 3.

1. Після набуття чинності рішенням про запровадження охорони найменування назви місця походження або географічного зазначення Комісія повинна внести зазначені нижче дані до електронного реєстру охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень згідно зі статтею 104 Регламенту (ЄС) № 1308/2013:

(a) найменування, яке планується охороняти як назву місця походження або географічне зазначення;

(b) номер справи;

(c) тип охоронюваного найменування: назва місця походження або географічне зазначення;

(d) назва країни або країн походження;

(e) дата реєстрації;

(f) електронне посилання на правовий інструмент, яким установлено охорону найменування;

(g) електронне посилання на єдиний документ;

(h) якщо географічний район знаходиться в межах території держав-членів - електронне посилання на публікацію специфікації продукту.

2. Якщо Комісія затверджує зміни до специфікації продукту або отримує повідомлення про затверджені зміни до специфікації продукту, що зумовлюють необхідність внесення змін до інформації, зафіксованої в реєстрі, вона повинна внести нові дані, які стають застосовними з дати набуття чинності рішенням, яким затверджені відповідні зміни.

3. Після набуття чинності скасуванням Комісія повинна видалити найменування з реєстру та внести запис про таке скасування.

4. Усі дані, що містяться в електронній базі даних "e-Bacchus", згаданій у статті 18 Регламенту (ЄС) № 607/2009, в дату набуття чинності цим Регламентом повинні бути внесені до електронного реєстру, згаданого в параграфі 1 цієї статті.

5. Такий реєстр повинен бути доступним для широкого загалу.

1. Запит про скасування охорони назви місця походження чи географічного зазначення, згаданий у статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинен містити:

(a) покликання на охоронюване найменування, якого вони стосуються;

(b) ім’я/назву та контактні дані органу або фізичної чи юридичної особи, яка бажає скасувати охорону;

(c) опис законного інтересу фізичної чи юридичної особи, яка бажає скасувати охорону, за винятком національних органів, які мають статус юридичної особи в рамках національного правового порядку;

(d) інформацію про підстави для скасування;

(e) інформацію про факти, докази та коментарі на підтримку запиту про скасування.

До неї можуть бути долучені підтвердні документи, якщо це доцільно.

Запит про скасування складають за формою, встановленою в додатку VII.

Символ Союзу, що вказує на охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, які згадано у статті 120(1)(e) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, відтворюють згідно з додатком X до Імплементаційного регламенту (ЄС) № 668/2014.

1. При виконанні перевірок, передбачених у цій секції, відповідальні компетентні органи та органи контролю повинні дотримуватися вимог, установлених у Регламенті (ЄС) № 882/2004.

2. Щодо охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, що стосуються географічного району в третій країні, щорічну верифікацію відповідності специфікації продукту під час етапу виробництва та під час або після кондиціонування вина повинні виконувати:

(a) один або декілька органів публічної влади, призначених такою третьою країною; або

(b) один або декілька органів сертифікації.

3. Органи контролю, згадані у статті 90(3) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, та один чи декілька органів сертифікації, згаданих у пункті (b) параграфа 2 цієї статті, повинні дотримуватися Міжнародного стандарту ISO/IEC 17065:2012 та бути акредитованими згідно з ним.

Як відступ від параграфа 1, протягом двох років із дати набуття чинності цим Регламентом Кіпр не буде зобов’язаний дотримуватися Міжнародного стандарту ISO/IEC 17065:2012 та мати акредитацію згідно з ним.

4. Якщо орган, згаданий у статті 90(2) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, та один чи декілька органів, згаданих у пункті (a) параграфа 2 цієї статті, верифікують відповідність специфікації продукту, вони повинні пропонувати належні гарантії об’єктивності й неупередженості та мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, потрібні для виконання їхніх завдань.

5. Кожен оператор, який бажає взяти участь у всьому процесі виробництва чи його частині або, у відповідних випадках, пакуванні продукту з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, повинен поінформувати про це компетентний орган, згаданий у статті 90(2) Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

6. Державам-членам повинно бути дозволено стягувати плату з операторів, що підлягають контролю, для покриття витрат, зазнаних у зв’язку зі впровадженням та функціонуванням системи контролю.

Держави-члени повинні виконувати перевірки на основі результатів аналізу ризиків для запобігання незаконному використанню охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень продуктів, які виробляють або реалізовують на їхній території, або припинення такого незаконного використання.

Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів, щоб урегульовувати невідповідності, в тому числі адміністративних і судових заходів.

Для цього держави-члени призначають органи, які є відповідальними за вживання таких заходів відповідно до процедур, визначених кожною державою-членом окремо. Такі призначені органи повинні пропонувати належні гарантії об’єктивності та неупередженості, а також мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для виконання своїх завдань.

Держави-члени повинні повідомляти Комісії дані про компетентні органи, зазначені у статті 90(2)Регламенту (ЄС) № 1306/2013, в тому числі органи, зазначені у статті 16 цього Регламенту, та, у відповідних випадках, органи контролю, зазначені у статті 90(3) Регламенту (ЄС) № 1306/2013. Комісія повинна оприлюднювати назви й адреси такого компетентного органу чи таких компетентних органів або таких органів контролю.

Якщо вина з третьої країни мають охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, відповідна третя країна повинна на запит Комісії надіслати їй:

(a) інформацію про призначені органи або органи сертифікації, які виконують щорічну верифікацію відповідності специфікації продукту під час виробництва та під час або після кондиціонування вина;

(b) інформацію щодо конкретних аспектів, яких стосуються такі перевірки;

(c) доказ того, що відповідне вино відповідає умовам для відповідної охоронюваної назви місця походження або відповідного охоронюваного географічного зазначення.

1. Щорічна верифікація, яку проводить компетентний орган або органи контролю, згадані у статті 90(3) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, передбачає:

(a) тестування органолептичних властивостей та аналітичне тестування продуктів із назвою місця походження;

(b) або лише аналітичне тестування, або і тестування органолептичних властивостей, і аналітичне тестування продуктів із географічним зазначенням;

(c) перевірку відповідності решті умов, визначених у специфікації продукту.

Річну верифікацію виконують у державі-члені, в якій відбувається виробництво відповідно до специфікації продукту, з використанням одного чи декількох із зазначених нижче методів:

(a) шляхом проведення вибіркових перевірок на основі результатів аналізу ризиків;

(b) шляхом відбору зразків;

(c) шляхом проведення систематичних перевірок.

Якщо держави-члени вирішують проводити вибіркові перевірки, згадані в пункті (а) другого підпараграфа, вони повинні вибрати мінімальну кількість операторів, які повинні підлягати таким перевіркам.

Якщо держави-члени вирішують проводити відбір зразків, згаданий у пункті (b) другого підпараграфа, вони повинні забезпечити, щоб за кількістю, характером і частотою контролю відбір зразків був репрезентативним для всього відповідного демаркованого географічного району та відповідав обсягу продуктів сектору вина, які реалізують або утримують для подальшої реалізації.

2. Тестування, зазначене в пунктах (a) та (b) першого підпараграфа параграфа 1, виконують на анонімних зразках, і таке тестування має на меті продемонструвати, що протестований продукт відповідає характеристикам і властивостям, описаним у специфікації продукту для відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення.

Таке тестування виконують на етапі процесу виробництва, а також, у відповідних випадках, на етапі пакування. Кожен взятий зразок повинен бути репрезентативним для відповідних вин, утримуваних оператором.

3. Для перевірки відповідності специфікації продукту, згаданої в пункті (c) першого підпараграфа параграфа 1, орган контролю повинен:

(a) провести виїзну перевірку на об’єкті операторів, щоб перевірити, що оператори власне здатні дотримуватися умов, установлених у специфікації продукту;

(b) провести перевірку продуктів на будь-якому етапі процесу виробництва та, відповідних випадках, на етапі пакування на основі плану інспектування, який охоплює кожен етап виробництва продукту, який заздалегідь розроблено органом контролю та про який відомо операторам.

4. Річна верифікація повинна забезпечувати, щоб продукт не користувався охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, яка/яке його стосуються, крім випадків, коли:

(a) результати тестування, згаданого в пунктах (a) та (b) першого підпараграфа параграфа 1 та в параграфі 2, доводять, що відповідний продукт відповідає умовам, визначеним у специфікації продукту, та має всі відповідні характеристики відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення;

(b) перевірки, виконані відповідно до параграфа 3, підтверджують, що дотримані решта умов, перерахованих у специфікації продукту.

5. У випадку охоронюваної транскордонної назви місця походження або охоронюваного транскордонного географічного зазначення верифікацію може виконувати орган контролю будь-якої відповідної держави-члена.

6. Будь-який продукт, який не відповідає умовам, визначеним у параграфах 1-5, може бути введений в обіг, але без відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення, за умови виконання решти правових вимог.

7. Як відступ від параграфа 1 річну верифікацію можуть виконувати на етапі пакування продукту на території держави-члена, яка не є державою-членом виробництва, і в такому випадку застосовується стаття 43 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.

Компетентні органи або органи контролю різних держав-членів, які є відповідальними за виконання перевірок охоронюваних назв місця походження або охоронюваних географічних зазначень, повинні співпрацювати, зокрема, щоб забезпечити, щоб, стосовно обов’язків щодо пакування, оператори, які мають осідок у державі-члені, яка не є державою-членом виробництва вина, найменування якого зареєстровано як охоронювана назва місця походження або охоронюване географічне зазначення, дотримувалися обов’язків щодо контролю, визначених у специфікації відповідного продукту.

8. Параграфи 1-5 застосовують до вин, що перебувають під перехідною національною охороною відповідно до статті 8 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33.

Аналітичне тестування та тестування органолептичних властивостей, згадані в пунктах (a) та (b) першого підпараграфа параграфа 1 статті 19, передбачає:

(a) аналіз фізичних і хімічних властивостей відповідного вина із вимірюванням таких характерних властивостей:

(i) загальна та фактична міцність за часткою спирту,

(ii) загальний вміст цукрів, виражених як фруктоза та глюкоза (включно з будь-якою цукрозою у випадку напівігристого та ігристого вин),

(iii) загальна кислотність,

(iv) вміст летких кислот,

(v) загальний вміст діоксиду сірки;

(b) додатковий аналіз відповідного вина з вимірюванням таких характерних властивостей:

(i) вміст діоксиду сірки (для напівігристих та ігристих вин - надмірний тиск у барах при 20 °C),

(ii) будь-які інші характерні властивості, передбачені в законодавстві держав-членів або специфікаціях продуктів із відповідними охоронюваними назвами місця походження та географічними зазначеннями;

(c) тестування органолептичних властивостей, зокрема зовнішнього вигляду, аромату та смаку.

1. Заявку на охорону традиційного позначення Комісії передають компетентні органи держав-членів чи третіх країн або представницькі професійні організації, які мають осідок у третіх країнах відповідно до статті 30(3).

2. У випадку подання запиту представницькою професійною організацією, яка має осідок у третій країні, заявник повинен надати Комісії інформацію стосовно такої представницької професійної організації та її членів відповідно до статті 30(3). Комісія повинна оприлюднювати таку інформацію.

1. Держава-член, третя країна або будь-яка фізична чи юридична особа, що має законний інтерес, може подати заперечення щодо заявки на охорону традиційного позначення протягом двох місяців із дати опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу імплементаційного акту, згаданого у статті 28(3) Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33.

2. Комісії повідомляють про заперечення відповідно до статті 30(3).

1. Належним чином обґрунтоване заперечення повинне містити інформацію про факти, докази та коментарі на підтримку заперечення, які супроводжуються відповідними підтвердними документами.

2. Якщо заперечення основане на факті існування вже відомої торговельної марки з репутацію, до такого заперечення повинні бути долучені:

(a) доказ подання заявки на реєстрацію або реєстрації існуючої торговельної марки або доказ її використання; та

(b) доказ її репутації та відомості.

Інформація та докази, які належить надати для підтвердження використання існуючої торговельної марки, включають дані про місце, тривалість, обсяг і характер використання існуючої торговельної марки, а також про її репутацію і відомість.

3. Якщо інформацію про попередні вимоги щодо права (прав), підставу (підстави), факти, докази чи коментарі або підтвердні документи, згадані в параграфах 1 та 2, не надано станом у дату подання заперечення або якщо дані чи документи відсутні, Комісія повинна поінформувати про це орган або особу, яка подала заперечення, та запропонувати їм усунути вказані недоліки протягом двох місяців. Якщо недоліки не усунуто до завершення визначеного строку, Комісія відхиляє заперечення як неприйнятне. Рішення про відхилення заперечення як неприйнятного повинне бути повідомлене органу чи особі, яка подала заперечення, а також державі-члену чи органу третьої країни або представницькій професійній організації, що має осідок у відповідній третій країні.

1. Якщо Комісія повідомляє про заперечення, яке не відхилено відповідно до статті 23(3), заявнику, який подав заявку про охорону, такий заявник повинен подати зауваження протягом двох місяців із дати видачі такого повідомлення.

2. Якщо Комісія подає відповідний запит у ході ретельного вивчення заперечення, сторони повинні надати, у відповідних випадках, коментарі щодо повідомлень, отриманих від інших сторін, протягом двох місяців із дати видачі такого запиту.

1. Після набуття чинності рішенням про запровадження охорони традиційного позначення Комісія повинна внести зазначені нижче дані до електронного реєстру охоронюваних традиційних позначень:

(a) найменування, яке планується охороняти як традиційне позначення;

(b) тип традиційного позначення відповідно до статті 112 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(c) мова, згадана у статті 24 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33;

(d) категорія або категорії продукту виноградарства, на яку або яких поширюється охорона;

(e) покликання на національне законодавство держави-члена або третьої країни, в якій традиційне позначення визначили та регулюють, або на правила, застосовні до виробників вина в третій країні, в тому числі ухвалені представницькими торговельними організаціями, за відсутності національного законодавства в таких третіх країнах;

(f) резюме означення або умов використання;

(g) назва країни або країн походження;

(h) дата внесення до реєстру.

2. Електронний реєстр охоронюваних традиційних позначень повинен бути доступний широкому загалу.

Для цілей застосування статті 113 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, у разі незаконного використання охоронюваних традиційних позначень компетентні національні органи з власної ініціативи або на запит однієї зі сторін повинні вжити всіх заходів для запобігання реалізації, в тому числі будь-якому вивезенню, відповідних продуктів або її припинення.

1.Статті 21-24 застосовують mutatis mutandis до запиту про внесення змін до охоронюваного традиційного позначення.

2. Якщо Комісія схвалює зміну до традиційного позначення, вона повинні внести нові специфікації, які набувають чинності з дати набуття чинності імплементаційним актом, яким таку зміну схвалено.