Сила світла кожної фари, що працює в режимі "ближнє світло", має відповідати значенням, наведеним у таблиці 8:
Таблиця 8
Найяскравіша частина світлового пучка фари в режимі "дальнє світло" повинна бути сконцентрована біля точки О, розміщення якої наведено на малюнку.
Розташування точок О та Р залежно від типу світлорозподілу, а також визначання параметрів розташування світлотіньової межі на контрольному екрані зображено на малюнку 1:
| див. зображення | див. зображення | див. зображення |
| а) фари ближнього світла з похилою правою ділянкою світлотіньової межі | б) фари ближнього світла з ламаною правою ділянкою світлотіньової межі | в) протитуманної фари або фари ближнього світла, яка призначена для експлуатування як під час лівостороннього, так і під час правостороннього руху |
| Визначання параметрів розташування світлотіньової межі на контрольному екрані див. зображення | ||
| розташування КТЗ під час контролювання | ||
| О - точка перетину вихідної осі фари з контрольним екраном; Р - для фари, що працює в режимі "ближнє світло" - точка переходу світлотіньової межі з горизонтальної ділянки в похилу, для протитуманної фари або фари, призначеної для експлуатування, як під час лівостороннього, так і під час правостороннього руху (у режимі "ближнє світло") - точка, розташована на горизонтальній ділянці світлотіньової межі; L - відстань до контрольного екрану; I - зона малої освітленості; II - зона інтенсивної освітленості. | ||
Мал. 1
Для автомобілів з адаптивною системою освітлення дозволяється використання електронного інтерфейсу автомобіля.
Сумарна сила світла усіх фар у режимі "дальнє світло", має бути не менше ніж 20 000 кд і не більше ніж 430 000 кд (сума окремих контрольних значень - 100).
Кут нахилу променів протитуманних фар або розташування світлотіньової межі на контрольному екрані повинні відповідати вимогам, наведеним у таблиці 9:
Таблиця 9
Сила світла кожної протитуманної фари, виміряна у точці О (малюнок 1), має бути не більше ніж 625 кд.
3. Габаритні вогні, контурні вогні та знак автопоїзда повинні функціонувати у сталому режимі. Ліхтар освітлення заднього номерного знаку має вмикатися одночасно з габаритними вогнями та надійно освітлювати поверхню номерного знаку.
Сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціонувати у сталому режимі весь період гальмування. Допускають роботу сигналу гальмування у миготливому режимі лише у разі задіяння екстреного гальмування (така функція може бути передбачена виключно виробником КТЗ).
Ліхтар заднього ходу має вмикатися лише у разі вмикання передачі заднього ходу.
Покажчики поворотів та бічні повторювані покажчиків мають функціонувати в проблисковому режимі з такими параметрами:
частота проблисків (миготіння) - (90 ± 30) хв–1;
покажчики поворотів, розташовані на одному боці КТЗ, повинні працювати в одній фазі.
Аварійна сигналізація повинна забезпечувати синхронне увімкнення усіх покажчиків повороту та бічних повторювачів повороту у проблисковому режимі.
Задні протитуманні ліхтарі повинні вмикатися за умови увімкнення фар ближнього світла, дальнього світла або передніх протитуманних фар та функціонувати у сталому режимі.
Сила світла світлових сигнальних вогнів має відповідати значенням, наведеним у таблиці 10:
Таблиця 10
4. Відповідність вимогам щодо наявності та розташування обов’язкових ПЗС, встановлення додаткових ПЗС, режиму роботи ПЗС, стану ПЗС, замінених ПЗС, сигналізаторів вмикання ПЗС, кількості ПЗС, кольору ПЗС, вимог щодо джерел світла ПЗС, призначення ПЗС, вмикання ПЗС перевіряють органолептично.
Під час контролювання початкового кута нахилу променів фар ближнього світла та передніх протитуманних фар, сили світла фар ближнього світла, сили світла дальнього світла та сили світла передніх протитуманних фар, коректор кута нахилу фар (за наявності) приводять у стан, який відповідає початковому нахилу (положення "0").
Розташування світлотіньової межі на контрольному екрані (кут нахилу фар) визначають вимірюванням різниці вертикальних координат точок Р та О (малюнок 1).
Відстань від центрів розсіювачів фар до поверхні контрольного екрана має бути (5 ± 0,05) м.
Дозволено збільшувати відстані від вихідного центра розсіювача до поверхні контрольного екрана до (10 ± 0,1) м. У цьому випадку значення нормативних відхилів параметрів регулювання фар та координати контрольних точок пропорційно збільшують.
Дозволено використовувати засоби вимірювальної техніки з орієнтувальним пристроєм (наприклад реглоскоп), який забезпечує результати випробувань, еквівалентні результатам, отриманим за допомогою контрольного екрана.
Силу світла фар, які працюють у режимі "дальнє світло", вимірюють у місці розташування найяскравішої частини світлового пучка.
Силу світла ПЗС контролюють з урахуванням таких вимог:
У разі застосування фотометричного приладу, який визначає величину освітленості, силу світла обчислюють за формулою:
I = E x L-2,,
| де | I | - | сила світла, кд; |
| E | - | освітленість, лк; | |
| L | - | відстань фотометрування (рисунок), м. |
Фотоприймач і ПЗС, що контролюють, мають бути захищені від сторонніх засвічувань.
Дозволено наявність сторонніх джерел світла із сумарною силою світла, яка не перевищує 50 % нормативного значення для ПЗС, що контролюють, але її має бути враховано.
У разі контролювання сили світла покажчиків повороту за результат вимірювань слід брати її максимальну величину.
Частоту миготіння покажчиків повороту та бічних повторювачів повороту необхідно визначати не менше ніж за 10 проблисками.
6. Осі, колеса, шини та підвіска
1. Осі, цапфи, підшипники, амортизатори, маточини, пружини, торсіони, важелі підвіски, пневматичні елементи підвіски перевіряються візуально шляхом встановлення транспортного засобу на оглядову канаву або на підйомник.
Використання обладнання для контролю підвіски детекторів люфту коліс (в оглядовій канаві або на підйомнику) можливе і рекомендоване для транспортних засобів максимальною масою понад 3,5 тонн.
2. Колеса та шини перевіряються візуально, шляхом прокручування, вивішеного над землею на транспортному засобі, розташованому над оглядовою ямою або на підйомнику, або прокочування транспортного засобу вперед і назад над оглядовою ямою.
КТЗ мають бути укомплектовані пневматичними шинами (далі - шини) і колесами, які передбачені виробником КТЗ.
Не дозволено установлювати на одній осі КТЗ шини різних розмірів, типів конструкції (радіальної, діагональної, камерної, безкамерної), моделі з різними рисунками протектора, призначених для застосування в різні сезони.
Шини мають бути без пошкоджень (проколів, порізів), що оголюють корд чи брекер, а також відшарувань та здутин протектора.
Не дозволено установку на КТЗ шин із застосуванням додаткових елементів (прокладок), зі зміною напрямку обертання шини спрямованого обертання.
Тиск повітря у шинах кожної осі має відповідати значенням, передбаченим виробником КТЗ або загальними правилами експлуатування автомобільних шин. Не дозволено замінювати золотники заглушками, пробками та іншими пристосуваннями.
Не дозволено установлювати на передній осі автобусів класу III, згідно з додатком до Єдиних вимог до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1166), відновлені шини.
Забороняється:
відсутність принаймні одного болта, гайки або інших деталей кріплення дисків чи ободів коліс;
послаблення моменту затягнення деталей кріплення коліс;
наявність тріщин на дисках, у закраїні обода, в замковій канавці;
ремонтування деталей методами зварювання, якщо технологію не узгоджено з виробником;
встановлення коліс із застосуванням деталей кріплення, що не передбачені виробником КТЗ, зокрема будь-яких додаткових деталей;
наявність будь-яких дефектів на робочих поверхнях насадових ободів, що спричиняють втрату герметичності з’єднань із безкамерною шиною;
гострі крайки, вм’ятини бортових закраїн;
збільшені отвори для кріплення коліс (дисків).
3. Висота рисунка протектора шин повинна відповідати таким значенням, зазначеним в таблиці 11.
Таблиця 11
| Категорія КТЗ | Висота рисунка протектора шин, мм, не менше ніж |
| М1, N1, O1 | 1,6 |
| М2, M3 | 2,0 |
| N2, N3, O2 – O4 | 1,0 |
| L | 0,8 |
Висоту рисунка протектора не вимірюють у місцях уступів біля основи елементів рисунка у зоні перетину канавок.
Для шин, які мають суцільне ребро у центрі бігової доріжки, висоту рисунка протектора вимірюють біля країв цього ребра.
Для шин підвищеної прохідності вимірювання висоти рисунка протектора проводять між ґрунтозачіпками по центру чи у місцях, щонайменше віддалених від центра бігової доріжки.
Допускається безконтактне стендове вимірювання висоти рисунка протектора.
На шинах з індикаторами зношування допускається не визначати гранично допустиму висоту рисунка протектора у разі відсутності появи принаймні одного з індикаторів.
Послаблення моменту затягування деталей кріплення дисків чи коліс перевіряється за допомогою динамометричних ключів чи аналогів які його заміняють або простукуванням болтових з’єднань.
7. Шасі та елементи закріплення на шасі
1. Шасі та елементи, закріплені на шасі (лонжерони, поперечини, випускні трубопроводи спалин та глушники, паливний бак та трубопроводи (включаючи трубопроводи підігрівача паливного бака), бампери, боковий захист і задні захисні пристрої, кріплення запасного(их) колеса (у разі встановлення), буксирне обладнання та механізми з’єднання, силова передача, кріплення двигуна, кабіна і кузов, сидіння водія, органи керування, інші зовнішні і внутрішні пристрої та обладнання, бризковики (крила), пристрої гасіння бризок, ручки і підніжки) мають бути не пошкоджені, перевіряються візуально, а за необхідності, шляхом встановлення транспортного засобу на оглядову канаву або на підйомник.
2. Замки дверей кузова (кабіни), капота, багажника, засуви бортів вантажної платформи, засувки горловин цистерн, механізми регулювання і пристрої фіксування сидіння водія та пасажира, органи або пристрої, призначені для відчинення та зачинення дверей автобусів, аварійні виходи та пристрої їхнього задіювання (відчинення), приводи відчинення (зачинення) дверей, сигналізація роботи дверей і сигнал вимоги зупинки, пристрій обігрівання та обдування вітрового скла, протиугінний пристрій мають бути роботоздатні.
На КТЗ категорій N2, N3, О3, О4 мають бути задній та бокові захисні пристрої, якщо їх передбачено конструкцією. На КТЗ, категорій N2, N3, О3, О4 випуску після 2002 року, обов’язково має бути задній захисний пристрій, або елементи конструкції, які виконують його функцію.
КТЗ мають бути обладнані пристроями захисту від викидання з-під коліс КТЗ сторонніх предметів і бруду якщо це передбачено їх виробником. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.
Зчіпні пристрої тягача та причепа (напівпричепа), а також передбачені конструкцією страхувальні пристрої та опорні стояки (пристрої) причепа (напівпричепа), мають бути роботоздатні.
Не дозволено наявність деформації, розривів, тріщин, слідів відновлювального ремонту та інших видимих пошкоджень тягового гака, зчіпної петлі, зчіпної кулі, дишла та зчіпного шкворня напівпричепа.
Вантажна платформа, вантажний кузов мають бути закріплені кріпильними елементами у місцях, передбачених виробником; днище, стінки, несучі елементи не повинні мати наскрізних пошкоджень, зокрема корозії; каркас, тент, замки, бокові відбійні бруси не повинні бути пошкоджені з порушенням їх цілісності, не повинні мати гострих крайок; замок відкидного борта має забезпечувати його фіксацію, блокування або стопоріння; пристрій управління замком борта самоскида має діяти автоматично або відповідно до вимог; має бути упор проти довільного опускання піднятого кузова самоскида; навантажувально-розвантажувальні пристрої мають бути закріплені, їх урухомник має бути роботоздатним, електроживлення урухомника повинно бути низької (безпечної) напруги.
Пасажирський кузов, кабіна мають бути закріплені, днище, стінки, кожух пневматичного колеса, елементи зовнішньої обшивки, несучі елементи не повинні мати наскрізних пошкоджень, зокрема корозійних; мають бути замарковані, роботоздатні елементи механізмів аварійного відкриття (відчинення) аварійних дверей, люків; багажне відділення має освітлюватися, двері зачинятися; засоби обігріву мають бути роботоздатними; механізм підіймання-опускання перекидної кабіни має фіксувати її в робочому та (або) транспортному положеннях, має бути обмежувач кута нахилу кабіни; аварійні двері та люк мають бути не заблоковані для відкривання та виходу; на аварійному люкові мають бути механізми фіксації, рукоятки; капот має зафіксовуватися в транспортному положенні; засоби вилучення скла вікон в аварійній ситуації мають бути закріплені у передбачених виробником місцях; мають відповідати вимогам законодавства написи або інформаційні таблички для користувача аварійним виходом.
Джгути проводів та окремі проводи системи електрообладнання мають бути надійно захищені та закріплені, щоб унеможливити обрив, перетирання і не мати непередбаченого конструкцією контакту з деталями КТЗ.
Ізоляція електропроводів КТЗ має унеможливлювати виникнення випадкових замикань проводів із провідними частинами КТЗ ("масою") і між собою.
Електричні ланцюги мають бути захищені плавкими або автоматичними запобіжниками, за їх встановлення підприємством - виробником КТЗ.
8. Інше обладнання
1. Ремені безпеки, їх фіксатори та обмежувальні системи, подушки безпеки, система пасивної безпеки (SRS), замки і пристрої проти викрадення, попереджувальний звуковий сигнал, вимірювач швидкості, тахограф (якщо встановлений/обов’язковий), обмежувач швидкості (якщо встановлений/обов’язковий), одометр (якщо наявний), електронна система контролю курсової стійкості (ESC) (якщо встановлена/обов’язкова) перевіряються візуально, за необхідності перевірка функціонування.
2. Спідометр, одометр, тахограф (за наявності) мають бути роботоздатні та мати справну підсвітку.
3. Контрольний пристрій (тахограф) повинен бути встановлений на транспортному засобі таким чином, щоб водій міг зі свого місця чітко бачити лічильник відстані та годинник, а всі частини цих приладів захищені від випадкового пошкодження.
Тахограф повинен бути працездатним, не допускається відсутність або пошкодження пломб (у тому числі заводських), дисплей (за наявності) в робочому стані. Також, перевіряється очевидні ознаки маніпуляцій або фальсифікаційних дій, наявність його документів, що підтверджує його оцінку відповідності та/або періодичної повірки. Проводиться звірка розміру пневматичних шин КТЗ які повинні відповідати протоколу перевірки та/або адаптації тахографа до транспортного засобу або табличці перевірки та/або адаптації тахографа до транспортного засобу яка має бути самоклейна та пошкоджуватися при спробі знімання.
4. Обмежувач швидкості повинен бути працездатним, не допускається відсутність або пошкодження пломб (у тому числі заводських), дисплей (за наявності) в робочому стані.
5. КТЗ мають бути обладнані пасами безпеки та підголівниками, якщо їх передбачено конструкцією.
У пасів безпеки не дозволено такі дефекти:
видимі надриви на лямці;
замок не фіксує лямку або не викидає її після натискання на кнопку блокувального пристрою;
лямка не витягується чи не втягується в інерційну котушку та не блокується під час її різкого ривка.
6. Не дозволено підтікання робочих рідин із вузлів та систем КТЗ (мастила з систем змащування двигуна і трансмісії, охолоджувальної рідини з системи охолодження, електроліту з акумуляторної батареї тощо).
7. Конструкція газобалонного обладнання (далі - ГБО), наявність обов’язкових складників ГБО, їх розташування, марковання та функціонування повинні відповідати вимогам Правил ООН № 67 або Правил ООН № 110, ДСТУ 7434:2013 "Колісні транспортні засоби. Вимоги безпеки до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому моторному паливі, та методи контролю", інструкціям виробників ГБО.
На колісних транспортних засобах, які обладнані газобалонним обладнанням застосовують автомобільні газові балони, тип яких офіційно затверджено згідно з Правилами ООН № 67 або Правилами ООН № 110. Балони повинні бути оснащені стаціонарними вузлами кріплення або закріплені на КТЗ за допомогою рами (кронштейнів) балона та стрічкових хомутів кріплення, у цьому разі відстань між будь-яким газовим балоном і поверхнею дороги повинна складати не менше ніж 0,2 м. Hе дозволено встановлювати балони у моторному відсіку.
Не дозволено експлуатувати ГБКТЗ із балонами в яких вийшов граничний термін використання, пошкоджений корпус балона; несправні вентилі; відсутні належні клейма, а також із балонами іншого призначення.
Кількість та встановлення балонів для СNG або LNG на КТЗ повинні відповідати Правилам ООН № 67 або Правилам ООН № 110, інструкціям виробників ГБО.
Кріплення балона (балонів) для зрідженого нафтового газу або стисненого природного газу у випадку прикріплення до КТЗ має бути здійснене двома скобами (хомутами) на балон або чотирма болтами і відповідними кільцевими прокладками (шайбами) чи пластинами, якщо стінки кузова в даному місці мають єдину товщину (виготовлені з одного металевого листа). Якщо скоби (хомути) для балона також несуть навантаження від маси газового балона, то має використовуватись принаймні три скоби (хомути) для кріплення кожного газового балона. Скоби (хомути) для балона повинні запобігати вислизанню, обертанню або зміщенню паливного балона.
Між паливним балоном і скобами для балона повинен бути вставлений захисний матеріал (наприклад повсть, шкіра або пластмаса). Забороняється наявність матеріалу, який легко стискається в місці кріплення кільцевих прокладок (шайб) або пластин до кузова КТЗ.
У випадках встановлення балона за сидінням, повинен бути забезпечений загальний отвір не менше 100 мм уздовж поздовжньої осі КТЗ. Даний отвір може бути розділений на дві частини: між балоном і задньою панеллю транспортного засобу і між сидінням і балоном. Не дозволено встановлювати балони та будь-які інші елементи ГБО в салонах автобусів.
У випадках встановлення на КТЗ циліндричного балона в повздовжньому напрямку в передній частині рами, для балона повинно бути забезпечено поперечне з’єднання (упор), щоб уникнути вислизання балона. Поперечне з’єднання повинно мати товщину не менше ніж рама для балона з висотою принаймні 30 мм (його верхня частина повинна розташовуватися над днищем балона на висоті мінімум 30 мм), перебувати якомога ближче до куполоподібного днища балона або навіть бути вмонтованим у нього.
Не дозволено встановлення балонів у моторному відсіку.
Усі балони для СNG мають бути обладнані клапанами з ручним керуванням (витратними вентилями) або автоматичними клапанами балонів. Балони мають бути оснащені газонепроникними кожухами, що встановлюють поверх арматури балона, за винятком випадків, коли балон установлено ззовні КТЗ. Газонепроникні кожухи мають відповідати вимогам Правил LNG ООН № 67 або Правил ООН № 110. Арматура балонів для LNG, що встановлена зовні КТЗ, має бути захищена від потрапляння бруду та вологи.
Заправний блок має бути розміщений ззовні КТЗ. Паливопроводи (газопроводи), що проходять крізь пасажирський салон або не вентильоване багажне відділення, мають бути обґрунтованої необхідної (мінімальної) довжини і захищені газонепроникним кожухом.
Жорсткі газопроводи мають бути виготовлені із суцільнотягнутих трубок із неіржавкої сталі або сталі з антикорозійним покривом. Для ГБКТЗ, що працюють на LNG, дозволено застосування жорстких газопроводів з суцільнотягнутих трубок із міді з гумовим або пластмасовим захисним покривом.
Не дозволено наявність паяних або зварних з’єднань газопроводів, зубчатих з’єднань обтисненням. Трубки з неіржавкої сталі мають бути з’єднані лише фітингами з неіржавкої сталі.
Не дозволено розміщення жорстких та гнучких паливопроводів поблизу точок піддомкрачування.
ГБКТЗ мають бути обладнані системою перемикання виду палив для убезпечення від постійного одночасного подавання в двигун більше ніж одного виду палива, за винятком короткочасного подавання двох палив під час перемикання системи живлення двигуна з одного виду палива на інший Конструкцією газодизельних двигунів та двигунів із системами впорскування бензину безпосередньо в камеру згоряння передбачена постійна зменшена подача, відповідно, дизельного палива та бензину одночасно з газовим паливом.
Газова система живлення ГБКТЗ має бути герметичною.
Не дозволено розміщення складових газової паливної системи в межах 100 мм від системи випуску відпрацьованих газів, якщо вони не мають належного теплозахисного кожуха (екрана).
На транспортних засобах категорій N2, N3, М2 та М3, які працюють на LNG, має бути наявна наліпка спереду та позаду транспортного засобу. Зображення наліпки наведено на малюнку 3.
Наліпка повинна відповідати наступним вимогам:
бути стійкою до умов навколишнього середовища;
колір: фон - зелений; зовнішні контурові межі та літери - білий або білий світловідбиваючий;
розміри: ширина наліпки 110-150 мм, висота наліпки 80-110 мм, ширина зовнішніх контурових меж 4-6 мм, висота літер більше або дорівнює 25 мм, товщина літер більше або дорівнює 4 мм;
слово "LPG" повинно розміщуватись всередині наліпки по центру.
Мал.3
На транспортних засобах категорій N2, N3, M2 та M3, які працюють на СNG, має бути наявна наліпка спереду та позаду транспортного засобу. Зображення наліпки для транспортних засобів, які працюють на СNG наведено на малюнку 4.
Наліпка повинна відповідати наступним вимогам:
бути стійкою до умов навколишнього середовища;
колір: фон - зелений; зовнішні контурові межі та літери - білий або білий світловідбиваючий;
розміри: ширина наліпки 110-150 мм, висота наліпки 80-110 мм, ширина зовнішніх контурових меж 4-6 мм, висота літер більше або дорівнює 25 мм, товщина літер більше або дорівнює 4 мм;
слово "СNG" повинно розміщуватись всередині наліпки по центру.
Мал.4
9. Викиди
1. Рівень зовнішнього шуму (звуку), виміряний на нерухомому КТЗ, має бути не більше ніж контрольне значення, яке встановлене підприємством - виробником. Рівень зовнішнього шуму (звуку) контролюють за потреби (наприклад, у разі виникнення спірних питань щодо стану системи випуску відпрацьованих газів, застосування нештатних (непередбачених) систем випуску тощо).
За відсутності відомостей про відповідне значення, яке встановлене підприємством - виробником, рівень зовнішнього шуму (звуку) виміряний на нерухомому КТЗ має не перевищувати значень, наведених у таблиці 11-1:
Таблиця 11-1
Вимоги (нормативні значення)
Для визначення рівня зовнішнього шуму (звуку) нерухомого КТЗ застосовують будь-який майданчик необхідних розмірів з асфальтобетонним або цементобетонним покриттям. Поверхня випробувального майданчика не повинна бути вкрита рихлим снігом, високою травою, рихлою землею або золою. Поблизу мікрофону шумоміра, а також між мікрофоном шумоміра та джерелом звуку не повинно бути жодних перешкод, які можуть вплинути на звукове поле. Оператор-випробовувач повинен знаходитись в такому місці, в якому його присутність не чинить вплив на покази засобів вимірювальної техніки.
Засоби вимірювальної техніки для контролю умов навколишнього середовища розміщуються поблизу випробувального майданчика на висоті 1,2 ± 0,02 м.
В момент вимірювання рівня зовнішнього шуму (звуку) швидкість вітру з урахування поривів на рівні висоти мікрофона шумоміра не має перевищувати 5 м/с.
Безпосередньо перед вимірюванням рівня зовнішнього шуму (звуку) на нерухомому КТЗ необхідно виміряти фоновий шум протягом 10 секунд шумоміром в тих місцях установки, в яких будуть здійснюватися подальші вимірювання.
Рівень фонового шуму (включаючи будь-який шум вітру) повинен бути менше принаймні на 10 дБ (А) рівня тиску звуку, що видається КТЗ під час вимірювання за шкалою А. Якщо різниця між фоновим шумом та виміряним рівнем зовнішнього шуму (звуку) складає від 10 до 15 дБ (А), то для розрахунку результатів випробувань з показника шумоміру віднімають відповідний коригувальний коефіцієнт, який наведений в таблиці 11-2.
Таблиця 11-2
| Різниця між фоновим шумом та звуком, який підлягає вимірюванню, в дБ(А) | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| Коригувальний коефіцієнт в дБ(A) | 0,5 | 0,4 | 0,3 | 0,2 | 0,1 | 0,0 |
Вимірювання рівня зовнішнього шуму (звуку) проводять без причепа (напівпричепа) за виключенням вимірювань щодо транспортних засобів, які виготовлені з нероздільних одиниць.
Для підготовки та вимірювання рівня зовнішнього шуму, КТЗ розміщується в центрі зони випробування, важіль перемикання коробки передач знаходиться в нейтральному положенні та щеплення увімкнене. Якщо конструкція КТЗ не дозволяє виконати дані вимоги, то КТЗ випробовують згідно настанови виробника у відношенні випробування КТЗ в нерухомому стані. Перед кожною серією вимірювань двигун повинен працювати в нормальному експлуатаційному режимі, який відповідає технічним вимогам виробника.
Якщо КТЗ обладнаний одним або декількома вентиляторами з механізмом автоматичного приводу, то під час вимірювання рівня зовнішнього звуку вплив на цю систему не допускається.
Капот двигуна або кришка відсіку (при наявності) повинні знаходитись в закритому положенні.
Контрольні точки для вимірювання рівня зовнішнього шуму (звуку) на нерухомому КТЗ наведені на малюнку 6.
Позначення:
T - вид зверху
S - вид збоку
1 - контрольна точка
2 - поверхня майданчика
A - труба зі зрізом
B - загнута вниз труба
C - пряма труба
D - вертикальна труба
Мал. 6
Мікрофон шумоміра потрібно розташувати на відстані 0,5 м ± 0,01 м від контрольної точки випускної труби, позначеної на мал. 3, під кутом 45° (±5°) до вертикальної площини, через яку проходить вісь потоку вихлопних газів з вихідного отвору труби.
Мікрофон шумоміра встановлюють на висоті контрольної точки, але не нижче 0,2 м над рівнем поверхні майданчика. Вихідна вісь мікрофону повинна знаходитись в площині, паралельній поверхні майданчика, а також повинна бути направлена до контрольної точки вихідного отвору випускної труби.
Якщо можливе два положення мікрофону шумоміра, то використовують те з них, яке відповідає найбільшому боковому віддаленню від повздовжньої вісі транспортного засобу.
Якщо вісь потоку вихлопних газів з випускної труби знаходиться під кутом 90є до повздовжньої вісі КТЗ, то мікрофон шумоміра встановлюють в точці, яка найбільш віддалена від двигуна.
Відносно КТЗ зі встановленими вихідними отворами випускних труб на відстані більше 0,3 м між собою, виконують одне вимірювання по кожному вихідному отворі. За результат береться найбільший рівень тиску звуку.
У разі наявності випускної труби з двома або більше вихідними отворами, відстань між якими складає менше 0,3 м та які під’єднані до одного й того ж глушника, положення мікрофону визначають по відношенню до того вихідного отвору, яке знаходиться ближче до краю транспортного засобу, або, якщо такого вихідного отвору немає, по відношенню до отвору, який знаходиться вище від рівня поверхні.
У випадках КТЗ з вертикальним розташуванням випускної труби мікрофон розташовують на висоті вихідного отвору випускної труби. Вісь мікрофону повинна бути вертикальною та направленою вверх. Мікрофон розміщують на відстані 0,5 м ± 0,01 м від контрольної точки випускної труби, але не ближче 0,2 м до бокової сторони КТЗ, яка знаходиться найближче до випускної труби.
У випадках розташування вихідних отворів випускних труб під кузовом КТЗ, мікрофон встановлюють на відстані мінімум 0,2 м від найближчої частини КТЗ в точці, яка розташована найближче до контрольної точки випускної труби, але не ближче 0,5 м до цієї точки, та на висоті 0,2 м від рівня поверхні майданчика, проте не на лінії потоку відпрацьованих газів.
Приклади встановлення мікрофону в залежності від розташування випускної труби наведені в малюнках 7-10.
| див. зображення | див. зображення |
| Мал. 7 | Мал. 8 |
Мал. 9
Мал. 10
Під час вимірювань постійна частота обертання колінчастого вала двигуна повинна відповідати одному з таких значень:
75 % від номінальної частоти обертання колінчастого вала двигуна для КТЗ з номінальною частотою обертання колінчастого вала двигуна до 5000 хв-1;
3750 хв–1 для транспортних засобів з номінальною частотою обертання колінчастого вала двигуна більше 5000 хв-1, але менше 7 500 хв-1;
50 % від номінальної частоти обертання колінчастого вала двигуна КТЗ з номінальною частотою обертання колінчастого вала двигуна більше 7500 хв--1.
Якщо транспортний засіб не може досягти зазначеної вище частоти обертання колінчастого вала двигуна, то цільова частота обертання колінчастого вала двигуна повинна бути на 5 % менше максимально можливої частоти обертання колінчастого вала двигуна для даного випробування в нерухомому стані.
Частоту обертання визначають тахометром, підключеним до двигуна, або за неможливості підключення - зчитуванням інформації з OBD або штатним тахометром КТЗ.
Частоту обертання колінчастого вала двигуна в режимі холостого ходу поступово збільшують з мінімальної частоти до цільової частоти обертання та стабілізації nц з відхиленнями в межах ±3 % цільової частоти обертання. Після цього педаль керування паливоподачею швидко повертають в початкове положення до стабілізації мінімальної частоти. Рівень тиску звуку вимірюють під час стабілізації цільової частоти обертання протягом не менше 1 секунди та під час всього періоду сповільнення частоти обертання. Результатом випробування є максимальний показник шумоміра за весь період вимірювання, який округляють математичним методом до першого десяткового знаку після коми. Випробування вважаються дійсними, якщо частота обертання колінчастого вала двигуна при вимірюваннях не відхиляється від цільової частоти обертання колінчастого вала двигуна, а більше ніж на ±3 % протягом не менше 1 секунди.
Здійснюють не менше трьох вимірювань в кожному випробувальному положенні. Фіксується максимальний рівень тиску звуку по шкалі А під час кожного з трьох вимірювань. Для визначення остаточного результату в положенні, в якому проводилось вимірювання, використовують перших три послідовні результати вимірювань в межах 2 дБ(А), за виключення результатів, які не відповідають умовам проведення випробувань. Остаточним результатом випробування є максимальний рівень звуку у всіх положеннях, в яких проводились вимірювання з трьох результатів послідовних вимірювань.
2. Викиди двигуна з іскровим запалюванням палива проводиться з використанням відповідного обладнання.
Для вимірювання вмісту СО і CnHm у відпрацьованих газів КТЗ та визначення коефіцієнта надміру повітря лямбда необхідно застосувати чотириканальний газоаналізатор СО, CnHm, СО2 (методом інфрачервоної спектроскопії) і О2 (електрохімічним методом) безперервної дії з програмним забезпеченням, яке дозволяє розраховувати лямбда.
Має бути забезпечена можливість роздруковування результатів вимірювання СО і CnHm та визначення лямбда із зазначенням реєстраційного чи ідентифікаційного номера КТЗ та дати і часу випробувань.
Вміст СО та CnHm у ВГ КТЗ визначають у режимі холостого ходу двигуна для двох частот обертання колінчастого вала - мінімальної (n мін ) та підвищеної (n підв ), встановлених виробником. За відсутності цих даних застосовують n мін = 800 хв–1 ± 300 хв–1 та n підв = 2300 хв–1 ± 200 хв–1. Частоту обертання визначають тахометром, підключеним до двигуна, або за неможливості підключення - зчитуванням інформації з OBD або штатним тахометром КТЗ.
Температуру моторної оливи в двигуні визначають датчиком температури в трубці для щупа рівня оливи або охолоджувальної рідини. За неможливості такого вимірювання нормальний тепловий стан двигуна оцінюють зчитуванням інформації з OBD штатними приладами КТЗ або за спрацьовуванням вентилятора системи охолоджування.
Для двопаливних КТЗ, які можуть працювати окремо на бензині та газовому паливі або на бензині та одночасно на бензині і газовому паливі зі зменшеною подачею палив (якщо це передбачено конструкцією системи живлення), причому обидві системи живлення є рівноцінними, вимірювання виконують на тому паливі, яке використовується на момент перевірки КТЗ.
Для монопаливних КТЗ, які мають основну систему живлення газовим паливом та резервну систему живлення бензином, вимірювання виконують лише за роботи на газовому паливі.
Під час роботи КТЗ на газовому паливі л дозволено не визначати.
Вимірювання транспортних засобів з двотактним двигуном не проводиться.
Якщо КТЗ має декілька випускних труб, вимірювання необхідно проводити в кожній з них окремо. За результат вимірювання беруть більший з одержаних результатів вимірювання вмісту СО і CnHm у кожній із випускних труб.
На КТЗ, випуску до 2004 року, при проведені випробувань, як альтернативу можна використовувати норми і методи вимірювання передбачені ДСТУ 4277:2004 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Атмосфера. Норми і методи вимірювань оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі".
Граничні значення вмісту СО, CnHm у ВГ та граничні межі лямбда залежно від дати виробництва або першої реєстрації КТЗ, зазначені в таблиці 12.
Таблиця 12
__________
* лямбда має відповідати вимогам виробника або, за відсутності таких вимог, не виходити за граничні межі, зазначені в таблиці.
Для КТЗ, обладнаного системою бортової діагностики OBD з універсальним роз’ємом для підключення OBD-сканера, необхідно перевірити працездатність індикатора несправностей OBD та відсутність зареєстрованих кодів несправностей, пов’язаних з викидами. У разі негативного результату (непрацездатності індикатора або наявності кодів несправностей), недолік фіксується, але не враховується, якщо вміст СО та CnHm у ВГ КТЗ за результатами вимірювання не перевищує граничні значення, а л не виходить за граничні межі.
Для КТЗ, який на момент виготовлення відповідає екологічним нормам не нижче рівня "Євро-5", позитивний результат зчитування інформації з OBD (відсутність зареєстрованих кодів несправностей) дозволяє вважати КТЗ відповідним без вимірювань газоаналізатором.
Підготовка та початок вимірювання починається з проведення зовнішнього огляду, перевірити комплектність та відсутність явних несправностей систем випуску ВГ, нейтралізації ВГ, рециркуляції ВГ, вентиляції картера двигуна, відсутність прогарів, пробоїн та нещільностей у з’єднаннях, які призводять до витоку ВГ і підсмоктування повітря та можуть вплинути на результати вимірювань викидів.
Далі, проводиться перевірка працездатність індикатора несправностей OBD та зчитати інформацію щодо наявних несправностей відповідним приладом (OBD-сканером).
Повністю прогріти двигун (можливо пробігом). Температура моторної оливи або охолоджуваної рідини має бути не менше ніж встановлено виробником, а за відсутності цих даних - не менше ніж +60 °C.
Занурити зонд-пробовідбірник газоаналізатора у випускну трубу КТЗ на глибину не менше ніж 300 мм від зрізу (від короткої кромки зрізу, якщо зріз косий). За неможливості встановити зонд на глибину 300 мм треба застосувати патрубок-подовжувач випускної труби.
Запустити двигун, встановити n підв та витримати цей режим протягом не менше ніж 30 с. Встановити n мін і після стабілізації показів газоаналізатора, але не пізніше ніж через 60 с, виміряти вміст СО і CnHm.
Встановити nпідв і після стабілізації показів газоаналізатора, але не пізніше ніж через 60 с, виміряти вміст СО, CnHm та лямбда.
3. Викиди двигуна із самозайманням робочої суміші від стиску (дизеля) проводиться з використанням відповідного обладнання.
Для вимірювання димності ВГ КТЗ необхідно застосувати димомір безперервної дії, що працює за методом просвічування ВГ, і визначає непрозорість за натуральним показником поглинання K (м–1) та/або за лінійним показником поглинання N у відсотках (за шкалою Хартриджа) з подальшим перерахунком результату вимірювання N у значення K згідно з таблицею. Основна приведена похибка димоміра не повинна перевищувати ±2,0 % за шкалою Хартриджа.
Має бути забезпечена можливість роздруковування результатів вимірювання димності із зазначенням реєстраційного чи ідентифікаційного номера КТЗ та дати і часу випробувань.
Температуру моторної оливи в двигуні визначають датчиком температури в трубці для щупа рівня оливи або охолоджуваної рідини. За неможливості такого вимірювання нормальний тепловий стан двигуна оцінюють зчитуванням інформації з OBD, штатними приладами КТЗ або за спрацьовуванням вентилятора системи охолоджування.
Частоту обертання визначають тахометром, підключеним до двигуна, або за неможливості підключення - зчитуванням інформації з OBD або штатним тахометром КТЗ.
Димність ВГ вимірюють під час серії циклів вільного прискорення з увімкненим стоянковим гальмом КТЗ, з нейтральним положенням важеля коробки передач та з увімкненим зчепленням, а для КТЗ з автоматичною коробкою передач - з нейтральним або паркувальним положенням вибирача режиму.
Якщо двигун КТЗ може працювати за дизельним та газодизельним циклами, непрозорість ВГ вимірюють тільки за роботи за дизельним циклом.
Перерахунок значень лінійного показника поглинання N (%) у значення натурального показника поглинання K (м–1) зазначено у таблиці 13.
Таблиця 13