Про затвердження Інструкції про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання

Відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" та з метою врегулювання проведення операцій з вугіллям державного резерву

1. Затвердити Інструкцію про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання, що додається.

2. Департаменту економіки оборони та безпеки (Неботов П.Г.) у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державного агентства резерву України Лелюка О.В.

1.1. Ця Інструкція встановлює класифікацію, вимоги до якості і безпеки вугілля, призначеного для зберігання у державному резерві, порядок та умови його поставки, закладення, зберігання і відпуску на пунктах відповідального зберігання.

1.2. Ця Інструкція є обов'язковою для виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, що здійснюють згідно з державними контрактами (договорами) (далі - договори) з Державним агентством резерву України (далі - Держрезерв) відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

1.3. Для зберігання на пунктах відповідального зберігання закладається вугілля, яке повинно відповідати всім вимогам до якості і безпеки вугілля, що встановлені чинними нормативно-правовими актами та нормативними документами.

2.1. Вугілля - це тверда горюча осадова порода, що утворилася переважно з відмерлих рослин унаслідок їх біохімічних, фізико-хімічних та фізичних змін. Вугілля складається з органічних речовин та мінімальних домішок. Основними елементами, що входять в органічну масу вугілля, є вуглець, водень, кисень, азот та органічна сірка. У вугіллі містяться також хімічні з'єднання деяких металів. Для оцінки вугілля як палива його умовно поділяють на горючу масу, яка є безводною та беззольною частиною вугілля, та негорючу - баласт, що складається із золи та вологи.

2.2. Вугілля залежно від значення середнього показника відбиття вітриніту, виходу летких речовин, теплоти згоряння на сухий або вологий беззольний стан, спікливості (вираженої товщиною пластичного шару) та індексу Рога згідно з ДСТУ 3472-96 "Вугілля буре, кам'яне та антрацит. Класифікація" (далі - ДСТУ 3472-96) поділяється на марки згідно з таблицею додатка 1 до цієї Інструкції.

2.3. Вугілля залежно від генетичних особливостей згідно з ГОСТ 25543-88 "Угли бурые, каменные и антрациты. Классификация по генетическим и технологическим параметрам" (далі - ГОСТ 25543-88) поділяється на:

класи - за середнім показником відбиття вітриніту згідно з таблицею 1 додатка 2 до цієї Інструкції;

категорії - за вмістом фюзенізованих компонентів на чисте вугілля згідно з таблицею 2 додатка 2 до цієї Інструкції;

типи - за максимальною вологоємкістю на беззольний стан для бурого вугілля, за об'ємним виходом летких речовин на сухий беззольний стан для антрацитів та за виходом летких речовин на сухий беззольний стан для кам'яного вугілля згідно з таблицями 3-5 додатка 2 до цієї Інструкції;

підтипи - за виходом смоли напівкоксування на сухий беззольний стан для бурого вугілля, за анізотропією відбиття вітриніту для антрацитів і за товщиною пластичного шару та індексом Рога для кам'яного вугілля згідно з таблицями 6-8 додатка 2 до цієї Інструкції.

Як додатковий параметр для більш детальної оцінки кам'яного вугілля на рівні з товщиною пластичного шару та індексом Рога використовують показник вільного спучування.

2.4. Буре, кам'яне вугілля та антрацити позначають семизначним кодовим числом, у якому:

перші дві цифри, що становлять двозначне число, зазначають клас та характеризують мінімальне значення величини показника відбиття вітриніту для цього класу, помножене на 10, згідно з таблицею 1 додатка 2 до цієї Інструкції;

третя цифра, що становить однозначне число, зазначає категорію та характеризує мінімальне значення суми фюзенізованих компонентів, поділене на 10, згідно з таблицею 2 додатка 2 до цієї Інструкції;

четверта і п'ята цифри, що становлять двозначне число, зазначають тип і характеризують: для бурого вугілля - мінімальне значення виходу величини максимальної вологоємкості на беззольний стан, для антрацитів - мінімальне значення величини об'ємного виходу летких речовин на сухий беззольний стан, для кам'яного вугілля - мінімальне значення виходу летких речовин на сухий беззольний стан для цього типу, поділене на 10, згідно з таблицями 3-5 додатка 2 до цієї Інструкції;

шоста і сьома цифри, що становлять двозначне число, зазначають підтип та характеризують: для бурого вугілля - мінімальне значення величини виходу смоли напівкоксування на сухий беззольний стан, для антрацитів - мінімальне значення величини анізотропії відбиття вітриніту, для кам'яного вугілля - абсолютне значення товщини пластичного шару для цього підтипу згідно з таблицями 6-8 додатка 2 до цієї Інструкції.

При використанні показника вільного спучування як додаткового параметра кам'яне вугілля позначають восьмизначним кодовим числом, у якому восьма цифра, що становить однозначне число, характеризує код показника вільного спучування, установлений відповідно до ГОСТ 30313-95 "Угли каменные и антрациты (угли среднего и высокого рангов). Кодификация", і відділяється від основного семизначного кодового числа дефісом.

2.5. Класифікація бурого, кам'яного вугілля та антрацитів за розміром кусків згідно з ГОСТ 19242-73 "Угли бурые, каменные и антрацит. Классификация по размеру кусков" наведена в таблиці 1 додатка 3 до цієї Інструкції.

2.6. Вугілля за своїми фізико-хімічними властивостями та здатністю до окислення і самозаймання поділяється на групи згідно з таблицею 2 додатка 3 до цієї Інструкції.

2.7. Вугілля, яке закладається до державного резерву, повинно відповідати марці, класу та іншим показникам, що встановлені чинними державними стандартами, технічними умовами та тимчасовими нормами.

3.1. Поставка і закладення вугілля до державного резерву здійснюються відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України норм накопичення вугілля у державному резерві та на підставі річних планів освіження матеріальних цінностей державного резерву.

Вугілля, що імпортується в Україну, закладенню до державного резерву не підлягає.

3.2. На зберігання до державного резерву закладається вугілля, що відповідає маркам згідно з ДСТУ 3472-96, генетичним параметрам згідно з ГОСТ 25543-88, вимогам цієї Інструкції та умовам договору, укладеного між постачальником або виробником і Держрезервом.

3.3. Вугілля до державного резерву відвантажується партіями. Кожна партія вугілля повинна супроводжуватися документом, що підтверджує його якість.

3.4. ІІри відвантаженні вугілля до державного резерву на всіх відвантажувальних документах (залізничних накладних, посвідченнях про якість тощо) постачальник або виробник повинен зробити відмітку "На зберігання".

3.5. Контроль за своєчасним відвантаженням вугілля підприємствам - відповідальним зберігачам здійснює Держрезерв.

3.6. Прийняття вугілля за кількістю та якістю пунктами відповідального зберігання здійснюється відповідно до "Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 (зі змінами), "Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (зі змінами), та чинних нормативних документів.

Оформлення документів щодо операцій з поставки вугілля здійснюється відповідно до Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1129.

3.7. Прийняття вугілля за кількістю здійснюється відповідальними особами підприємства - відповідального зберігача разом із представниками постачальника або виробника.

3.8. Прийняття вугілля за кількістю здійснюється за вагою вугілля, зазначеною в залізничних накладних. У разі виявлення нестачі вугілля складається комерційний акт.

3.9. При відвантаженні вугілля постачальник повинен зазначати в товарно-транспортній накладній зольність вугілля за результатами останнього аналізу, найменування шахти, вугільного розрізу або збагачувальної фабрики.

3.10. Не допускаються до поставки та закладення до державного резерву: шлам, вугілля та антрацити, які не мають затверджених норм показників якості.

3.11. Для проведення механічного випробування вугілля, а також перевірки відповідності його якості встановленим нормам здійснюється відбір контрольних проб.

Відбір контрольних проб на визначення вмісту вологи, сірки та теплоти згоряння здійснюється тільки в тому разі, коли ці показники є бракувальними.

3.12. Під час укладання вугілля необхідно добиватися компактності створюваного штабеля, тобто найменшого відношення поверхні штабеля до його об'єму, що досягається при максимально можливій його висоті.

3.13. Штабелі вугілля державного резерву повинні розташовуватися по території складу з урахуванням забезпечення кращих умов для розвантаження вугілля, яке надходить, раціонального використання корисної площі складу, зручності для проведення робіт з освіження, ліквідації вогнищ вугілля, що самонагрілося, безперешкодного руху транспорту.

3.14. Вугілля, що надійшло на зберігання та прийняте відповідно до вимог цієї Інструкції, оформляється приймальним актом, який готується підприємством - відповідальним зберігачем.

3.15. Документи про якість вугілля підшиваються в окрему справу та зберігаються протягом усього строку його зберігання і не менше ніж один рік після його відпуску.

3.16. Під час проведення вантажно-розвантажувальних і внутрішньоскладських робіт слід дотримуватися правил техніки безпеки та охорони праці згідно із законодавством.

4.1. За здатністю до окислення вугілля поділяється на чотири групи:

I група - вугілля найбільш стійке до окислення і не самозаймається під час зберігання;

II група - вугілля стійке до окислення і може самозайматися в окремих випадках;

III група - вугілля середньої стійкості до окислення і самозаймання;

IV група - вугілля нестійке, з підвищеною активністю до окислення і самозаймання.

4.2. За умовами зберігання вугілля поділяється на дві категорії:

категорія "А" - не потребує пошарового ущільнення під час формування штабеля (антрацити всіх сортів та окремі види кам'яного вугілля, що належать до I і II груп);

категорія "Б" - потребує обов'язкового ретельного ущільнення кожного шару вугілля (окремі види кам'яного вугілля III і IV груп та буре вугілля).

Суміші вугілля різних категорій належать до категорії "Б".

4.3. Майданчики для штабелів вугілля повинні бути очищені від рослинного шару, будівельного сміття та інших матеріалів, а потім вирівняні та щільно утрамбовані.

Не рекомендується застосовувати як основу під штабель бетон, асфальт або дерев'яний настил.

4.4. Під штабелями вугілля не рекомендується прокладання трубопроводів, водостічних каналів, дренажних пристроїв, теплофікаційних, кабельних та інших тунелів, а також кабельних ліній. У разі необхідності спорудження тунелю він повинен бути прохідним, мати достатню міцність і гідроізоляцію, а над перекриттям - шар щільно утрамбованого ґрунту товщиною не менше ніж 1 метр.

Не допускається улаштування в штабелях вугілля будь-яких вентиляційних каналів і витяжних труб з метою охолодження штабелів.

4.5. Опори конвеєрів видачі вугілля на склад повинні виготовлятись із спеціальних жароміцних конструкцій.

4.6. На складах вугілля (крім складів для антрацитів) повинні передбачатися спеціальні майданчики розміром не менше ніж п'ять відсотків загальної площі штабелів для гасіння самозаймистого вугілля та його остигання після видалення із штабеля.

4.7. Склади вугілля повинні бути обладнані освітленням для безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт у нічний час та протипожежним водопроводом.

4.8. Склади вугілля необхідно розміщувати відносно відкритих розподільних пристроїв і головних корпусів підприємств - відповідальних зберігачів з підвітряного боку до напрямку домінуючих вітрів.

4.9. Перед укладанням свіжого вугілля майданчик (основу) під штабель або його частину необхідно ретельно очистити від залишків старого вугілля, сміття, сторонніх предметів, після чого його планують, укочують і перевіряють геодезичні відмітки.

Забороняється зберігання вивантаженого вугілля у безформних купах та навалом більше ніж дві доби.

4.10. Забороняється змішувати вугілля нового надходження з вугіллям, що укладене в попередніх сезонах.

4.11. Габарити та форми штабелів не нормуються і лімітуються можливостями складських вантажно-розвантажувальних механізмів та передбаченим для складу майданчиком.

Якщо за умовами механізації складу вугілля виникає необхідність формування декількох штабелів, то розриви між ними визначаються виходячи з габаритів складських механізмів та умов їх експлуатації. Допускається встановлення обмежувальних підпірних залізобетонних стінок прямокутних вугільних штабелів.

4.12. Для зменшення втрат теплоцінності вугілля необхідно зменшувати поверхню штабеля, яка стикається з повітрям.

4.13. Для забезпечення можливості виконання робіт з ущільнення укосів, скидання снігу та мерзлих брил зі штабелів, а також проходу бульдозерів та інших механізмів згідно з вимогами ГКД 34.03.303-99 "Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та організаціях енергетичної галузі України" (далі - ГКД 34.03.303-99), ДНАОП 1.1.10-1.02-01 "Правила безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж" (далі - ДНАОП 1.1.10-1.02-01) відстань від краю штабелів до огорожі і фундаменту підкранових колій повинна бути не менше ніж 5 метрів, а до зовнішньої межі залізничної колії або краю автодороги - не менше ніж 2,5 метра.

4.14. Максимальна крутість укосу штабелів відповідає куту природного укосу сухого вугілля і повинна знаходитись у межах від 40° до 45°.

4.15. Верхню поверхню штабелів необхідно виконувати випуклою для полегшення стоку води. У районах, де часто випадають дощі, здійснюється організований стік води зі штабеля (улаштування жолобків зверху і на укосах штабеля з укладанням у них старої конвеєрної стрічки, розрізаних трубопроводів).

4.16. Поверхню штабеля з боку напрямку домінуючих вітрів необхідно ретельно ущільнити.

4.17. Формування штабеля доцільно починати з найбільш віддаленого від паливоподавальних пристроїв місця і нарощувати його назустріч руху вугілля. Спочатку створюється так звана "подушка" зі свіжого вугілля товщиною 0,5 метра. Застосовувати для цього шлак забороняється.

Штабелі вугілля I і II груп закладаються для тривалого зберігання без ущільнення, при цьому проводиться пошарове планування після нарощування кожних 1,5-2 метри висоти штабеля.

Вугілля III групи необхідно закладати шарами товщиною не більше ніж 1,5 метра, а вугілля IV групи - не більше ніж 1 метр. Поверхню кожного шару необхідно планувати, а потім ущільнювати гусеницями бульдозерів або котками. Березівське вугілля Кансько-Ачинського басейну необхідно закладати шарами товщиною не більше ніж 0,5 метра.

Два верхніх шари штабелів вугілля всіх груп повинні ущільнюватися через кожні 0,5 метра, при цьому верхній шар ущільнюється після попереднього засипання на нього дрібного вугілля.

4.18. Для механізації робіт на вугільних складах підприємств - відповідальних зберігачів можуть використовуватися крани-перевантажувачі, бульдозери і в окремих випадках стрілові крани та скрепери. Для оформлення штабелів використовуються переважно бульдозери.

4.19. Складання вугілля у великі окремі купи під час формування штабеля не дозволяється.

При формуванні штабеля для зменшення втрат від розвіювання не дозволяється скидати вугілля з висоти більше ніж 2 метри від поверхні штабеля.

4.20. Оформлення укосів штабеля (планування, ущільнення, прибирання великих кусків біля основи) є найбільш трудомісткою і відповідальною операцією. Оскільки укоси є найбільш схильними до самонагрівання і руйнування, зіштовхування вугілля з укосів не дозволяється. Вугілля необхідно підсувати бульдозером безпосередньо до краю майбутнього укосу. Воно не повинно по ньому скочуватися.

4.21. У разі якщо під час формування укосу не вдалось уникнути скупчення великих кусків біля основи штабеля, їх необхідно прибрати, укласти поверх штабеля. Після такої підготовки укосів їх необхідно ущільнити котком.

В ущільнених штабелях укоси біля нижнього краю штабеля необхідно підрізати і вугілля видалити або укласти поверх штабеля.

4.22. Зниження інтенсивності окислення та попередження розвіювання і вимивання вугілля здійснюються переважно шляхом ущільнення шарів вугілля під час формування штабелів та верхньої поверхні.

Ущільнення проводиться:

крутих укосів - котками (віброкотками);

горизонтальних поверхонь штабелів і пологих укосів - гусеницями бульдозерів або тракторами з причіпними котками.

4.23. Пошарове формування штабеля з одночасним ущільненням вугілля гусеницями бульдозерів або котком повинно проводитися шляхом багаторазового (не менше трьох разів) проходу механізмів по одному і тому самому сліду на поверхні штабеля з дотриманням під час роботи правила поступового переводу механізмів по ущільнюваній поверхні з одного сліду на інший за принципом "зміщеної колії". Такий спосіб пересування механізмів забезпечує ущільнення всієї поверхні штабеля.

При ущільненні укосів штабелів котками необхідне чотириразове проходження котка по одному і тому самому сліду.

4.24. Як приводні механізми котків при ущільненні крутих укосів застосовуються, як правило, два бульдозери, один з яких використовується як опора напрямного блока, а другий - як тяговий механізм (лебідка). Можуть застосовуватись інші способи ущільнення укосів.

4.25. Одним із шляхів зниження інтенсивності окислення і самонагрівання вугілля є формування штабелів під час низьких температур навколишнього середовища і в можливо короткі терміни.

4.26. У теплий період року штабелювання рекомендується проводити в нічний час.

4.27. Зберігання вугілля здійснюється, як правило, на відповідно обладнаних відкритих складах. Зберігання вугілля на необладнаних майданчиках забороняється.

Допускається зберігання вугілля державного резерву разом (в одному штабелі) з вугіллям, що зберігається на складах підприємств - відповідальних зберігачів згідно з галузевим нормативним документом СОУ-Н МПЕ 40.1.44.101:2005 "Вугілля на відкритих складах електростанцій. Інструкція із зберігання", затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 червня 2005 року № 274 (далі - СОУ-Н МПЕ 40.1.44.101:2005).

4.28. Реконструкція складів здійснюється за проектами згідно з вимогами будівельних норм і правил, ВНТП-81 "Нормы технологического проэктирования теплових электрических станций", ГКД 34.03.301-93 "Правила вибухопожежобезпеки паливоподач електростанцій" (далі - ГКД 34.03.301-93), ГКД 34.03.303-99 , ГКД 34.20.507-2003 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила" (далі - ГКД 34.20.507-2003), ДНАОП 1.1.10-1.02-01 , НАПБ 05.028-2004 "Протипожежний захист енергетичних підприємств, окремих об'єктів та енергоагрегатів. Інструкція з проектування і експлуатації" (далі - НАПБ 05.028-2004).

4.29. Залежно від місткості та умов експлуатації склади вугілля механізуються грейферними кранами-перевантажувачами, стріловими пересувними грейферними кранами, екскаваторами, бульдозерами, скреперами, конвеєрами, котками тощо.

4.30. Для зберігання вугілля різних марок на одному складі повинні передбачатися окремі ділянки складу. Спільне зберігання не дозволяється.

4.31. Температура в штабелях не повинна перевищувати 45°C. У разі виявлення температури вище 45°C нагляд за температурним режимом повинен здійснюватися щодня до стабілізації температури на рівні нижче 45°C.

4.32. Для вимірювання температури в штабелі за допомогою ртутного термометра необхідно попередньо встановити вертикальні контрольні металеві труби діаметром 25-50 міліметрів на глибину 2 метри, які повинні виступати над поверхнею на 0,2-0,3 метра. Нижні кінці труб заглушаються і загострюються, а верхні кінці щільно закриваються прив'язаною до труби дерев'яною пробкою. Після встановлення труб поверхня навколо них повинна ущільнюватися.

Внутрішня сторона пробки обладнується гачком для закріплення шнура з термометром, який повинен мати верхню межу вимірювань до +150°C і ціну поділки шкали до 5°C.

Для того, щоб покази термометра не змінювалися під час виймання його із труби, ртутну кульку необхідно помістити в мідний капсуль з машинною оливою. Для збереження постійної відстані (3-4 міліметри) між резервуаром термометра і стінкою капсуля на термометр надягається гумова пробка.

Капсуль рекомендується прикріпити до металевого чохла, у який повинен бути вміщений термометр. Усередині чохла термометр закріплюється гумовими пробками.

Час знаходження ртутного термометра в трубі під час вимірювання температури повинен становити не менше ніж 20 хвилин.

4.33. Атмосферні опади залежно від їх характеру впливають на збереженість штабеля.

При недостатньо ретельному ущільненні штабелів зливні дощі руйнують укоси, але вода не проникає всередину штабелів. Вода довготривалих дощів практично поглинається штабелем і можливі випадки розтікання штабеля та затоплення розрідженим вугіллям під'їзних колій і шляхів тощо.

4.34. Вимивини, зсуви та інші дефекти, які виникають у штабелі самозаймистого вугілля через деякий час, а також через часті дощі, повинні ліквідовуватися в найкоротший термін шляхом подачі свіжого вугілля, штабель повинен додатково ущільнюватися.

Після тривалих дощів рекомендується проводити додаткове ущільнення всього штабеля.

4.35. Сніг з поверхні штабеля рекомендується видаляти з настанням весняних відлиг для попередження руйнування поверхні штабеля і зволоження вугілля.

4.36. Дані всіх оглядів стану штабелів на складах вугілля, вимірювань температури та інші відомості заносяться в спеціальний журнал огляду вугілля, що зберігається на складі, із записом про вжиті заходи в разі виявлення осередків самонагрівання, вимивин, зсувів тощо.

4.37. Граничні строки зберігання вугілля в ущільнених штабелях місткістю 100000 тонн і більше становлять: 6 років - для вугілля I групи, 4 роки - для вугілля II групи, 3 роки - для вугілля III групи і 1-2 роки - для вугілля IV групи, а у штабелях місткістю менше ніж 100000 тонн: 2-3 роки - для вугілля I групи, 1,5 року - для вугілля II групи, 1 рік - для вугілля III групи, півроку - для вугілля IV групи згідно із СОУ-Н МПЕ 40.1.44.101:2005.

4.38. Строки зберігання вугілля визначаються від часу закінчення формування штабеля і встановлюються виходячи з умов зберігання відповідно до цієї Інструкції.

Втрати вугілля на складі є кількісні (механічні) та якісні (хімічні) і залежать від правильності і ретельності його складування та зберігання.

Механічні втрати вугілля обумовлені розвіюванням його під час операцій на складі і не повинні перевищувати норм природних втрат, визначених у ГНД 34.09.101-2003 "Методичні вказівки з обліку палива на електростанціях". Хімічні втрати, що обумовлені окисленням органічної частини вугілля киснем повітря, не нормовані.

4.39. За вугіллям, яке зберігається на складі, повинен бути встановлений систематичний нагляд з метою своєчасного виявлення осередків самонагрівання і самозаймання, а також дефектів, що виникають на штабелі (тріщин, зсувів тощо).

4.40. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабеля є зовнішній (візуальний) огляд, який проводиться за графіком черговою зміною або особою, призначеною начальником відповідного підрозділу зберігача. При зберіганні вугілля IV групи огляд складу проводиться тричі на тиждень, III групи - один раз на тиждень, I і II груп - не менше двох разів на місяць, а також щодня для всіх груп вугілля в разі швидкості вітру більше ніж 10 м/с, у разі випадання рясних дощів і виявлення осередків самонагрівання вугілля на окремих ділянках штабеля.

4.41. Під час проведення візуального огляду необхідно звертати особливу увагу на такі зовнішні ознаки зміни температури вугілля в штабелях:

поява за ніч на поверхні штабеля, близькій до осередку самонагрівання, вологих плям, які зникають зі сходом сонця;

швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або рясної роси;

поява пари і специфічного запаху продуктів розкладу вугілля;

утворення сольового нальоту на поверхні штабелів при випаданні опадів;

утворення проталин у сніговому покриві і фарбування снігу;

поява плям на поверхні безсніжної частини штабеля.

Контроль за появою осередків самонагрівання вугілля в штабелях може проводитися також інструментальними методами, наприклад за допомогою тепловізорів.

4.42. Температура вугілля в штабелі за допомогою приладів контролюється тільки в тих випадках, коли на окремих ділянках штабеля самонагрівання не припинилось і необхідно уточнити розміри осередків самонагрівання. При цьому використовуються термометри або інші термовимірювальні прилади.

4.43. Під час проведення візуального огляду штабеля особливу увагу необхідно звертати на стан укосів у нижній частині, де скупчуються великі куски вугілля, тому що в цих місцях проходить проникнення кисню в глибину штабеля, який сприяє самонагріванню і самозайманню вугілля.

4.44. У разі виявлення ознак самонагрівання вугілля необхідно негайно провести додаткове ущільнення поверхні штабеля на ділянці, що перевищує розміри осередку самонагрівання у 2 - 3 рази.

Після додаткового ущільнення за ділянкою з ознаками самонагрівання необхідно встановити щоденне візуальне спостереження.

Забороняється заливати водою осередок самозаймання вугілля безпосередньо в штабелі.

4.45. При видаленні вугілля з осередків самозаймання штабеля необхідно оконтурити майданчик, у межах якого виявлені ознаки самозаймання, вибрати вугілля із зони горіння за допомогою грейферного крана або екскаватора, включаючи і ту частину штабеля, яка зазнала самонагрівання і частково висохла. Залишене на цій ділянці штабеля вугілля необхідно перемішувати з масою ненагрітого вугілля, що лежить поряд. Рекомендується додавати дрібне вугілля, узяте краном з іншого місця штабеля, для засипання виробки, потім провести ретельне ущільнення вугілля в штабелі на ділянці ліквідованого осередку самозаймання.

Видалення вугілля, яке горить, та його гасіння вимагають максимальної обережності (розвантаження грейферів або ковшів проводиться на мінімальній висоті, не дозволяється виймати вугілля, яке горить, при сильному вітрі тощо), тому що частинки вугілля можуть бути причиною масового розповсюдження осередків поверхневого горіння на штабелі і виникнення пожеж за межами складів.

4.46. Освіження вугілля державного резерву проводиться самостійно підприємствами - відповідальними зберігачами без залучення додаткових коштів.

4.47. Освіження вугілля державного резерву підприємствами - відповідальними зберігачами здійснюється без розриву в часі. Підприємство - відповідальний зберігач здійснює:

закладання нового вугілля марки, аналогічної тій, що відпускається з державного резерву;

відпуск вугілля державного резерву, яке підлягає освіженню.

4.48. Освіження вугілля державного резерву оформлюється актом про освіження товарів (матеріалів) державного резерву (без розриву в часі) за формою № Р-17 для матеріальних цінностей державного резерву. Підприємство - відповідальний зберігач оформлює зазначений акт у день здійснення операції освіження та наступного робочого дня надсилає його разом з податковою накладною до Держрезерву.

4.49. Якщо підприємство - відповідальний зберігач не може здійснити освіження (заміну) вугілля державного резерву, яке закладено в нього, з поважних причин, Держрезерв на підставі звернення цього зберігача, що подається не пізніше ніж за шість місяців до закінчення терміну зберігання вугілля, приймає рішення стосовно доцільності подальшого зберігання вугілля на підприємстві - відповідальному зберігачу та проводить освіження (заміну) в установленому порядку або відпуск згідно з актом Кабінету Міністрів України.

5.1. Усі склади, транспортні, енергетичні та інші інженерні комунікації підприємств - відповідальних зберігачів повинні відповідати затвердженій проектній документації, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560 "Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" пройшла обов'язкову експертизу.

5.2. Експлуатація складських приміщень здійснюється відповідно до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд та Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд , затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за № 423/2863 та № 424/2864 відповідно.

5.3. Під час обслуговування складів вугілля необхідно додержуватися вимог ГКД 34.03.301-93, ГКД 34.03.303-99 , ГКД 34.20.507-2003, ДНАОП 1.1.10-1.02-01 , а також вимог заводських технічних документів з обслуговування механізмів вугільних складів (кранів, бульдозерів тощо), цієї Інструкції та додаткових заходів пожежної безпеки й охорони праці, які враховують місцеві умови.

5.4. На кожному підприємстві - відповідальному зберігачу для вугільного складу повинна бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки згідно з ГКД 34.03.303-99 .

Інструкція про заходи пожежної безпеки на вугільному складі узгоджується з пожежною охороною і затверджується керівництвом підприємства - відповідального зберігача.

5.5. На кожному підприємстві - відповідальному зберігачу з обслуговуючого персоналу вугільного складу утворюється організована добровільна пожежна дружина на допомогу пожежній охороні.

5.6. На складі вугілля повинна бути обладнана самостійна мережа протипожежного водопостачання або вона може входити до складу мережі протипожежного водопостачання пункту відповідального зберігання.

5.7. Пожежні гідранти на території складів вугілля повинні бути розміщені навколо штабелів не менше ніж через 150 метрів, а також навпроти розривів між штабелями і біля майданчика гасіння.

Мережа протипожежного водопроводу ділиться засувками на окремі ділянки, на кожній з яких повинно бути не більше п'яти гідрантів.

5.8. Для гасіння пожежі, що виникла на складі вугілля, необхідно мати запас змочувача (поверхнево-активної речовини) для додавання до води з метою підвищення вогнегасних властивостей води, зменшення її витрат і скорочення тривалості гасіння пожежі.

5.9. На відстані менше ніж 50 метрів від краю штабеля вугілля III і IV груп забороняється розведення відкритого вогню.

При в'їзді на територію складу повинен бути вивішений плакат з написом "Забороняється куріння і розведення відкритого вогню".

Спеціально обладнане місце для куріння повинно бути засипане шаром піску товщиною не менше ніж 30 сантиметрів і мати в теплий період року вкопану в землю бочку з водою, а в холодний період року - ящик з піском. Поряд повинен бути вивішений плакат з написом "Місце для куріння".

5.10. Огляд штабелів вугілля необхідно проводити в спецодязі і спецвзутті (брезентові костюми, чоботи). При цьому забороняється:

наближатися на відстань менше ніж 3 метри до крутих укосів як зверху, так і знизу штабеля, а також до ділянок штабеля з тліючим вугіллям;

ходити по свіжоукоченому вугіллю, особливо в місцях підземних бункерів.

6.1. Відпуск вугілля з державного резерву здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

6.2. Документальне оформлення операцій щодо відпуску вугілля проводиться відповідно до Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1129.

Примітка.

Марки вугілля, наведені згідно з ДСТУ 3472-96 "Вугілля буре, кам'яне та антрацит. Класифікація": А - антрацит, П - пісне, Ж - жирне, К - коксівне, Г - газове, ПС - піснувате спікливе, Д - довгополум'яне, Б - буре.