Проби золи дозволяється відбирати тільки через спеціальні золовідбірні циклончики. Перед відгвинчуванням стакана із золою пробовідбірний пристрій потрібно легенько обстукати.
2.14. Проби повітря для аналізу необхідно відбирати переносними газоаналізаторами в присутності наглядача, призначеного начальником зміни відповідного цеху.
Під час відбирання проб повітря з резервуарів, колодязів, колекторів, каналів необхідно дотримуватись вимог глави 9 розділу IV цих Правил.
2.15. Проби необхідно відбирати у посуд без гострих країв і граней, а для їх транспортування використовувати спеціальні ящики. Носити в руках скляні колби з пробами не дозволяється.
2.16. Зберігати та вживати їжу в хімічних лабораторіях, а також палити на робочому місці заборонено.
2.17. Розчини шкідливих речовин необхідно переливати тільки під витяжною вентиляцією з використанням ручного насоса, сифона або спеціальної лійки, що має повітровідвідну трубку і запобіжний щиток.
2.18. Для приготування розчинів сірчаної кислоти необхідно використовувати посуд з термостійкого скла.
Кислоту необхідно доливати у воду тонкою цівкою, неперервно помішуючи, оскільки розведення кислоти супроводжується виділенням тепла з подальшим розбризкуванням кислоти.
Лити воду в сірчану кислоту заборонено.
2.19. Використовувати сірчану кислоту в ексикаторах як водопоглинальний засіб заборонено.
2.20. Тверді луги необхідно брати пінцетами або фарфоровими ложечками, а не руками.
Куски твердих лугів дозволяється розколювати тільки у спеціально відведеному для цього місці, загорнувши їх у папір. Цю роботу необхідно виконувати в захисних окулярах.
2.21. На всіх склянках з реактивами повинні бути написи з назвою реактиву.
Зберігати у робочих приміщеннях будь-які невідомі речовини заборонено.
2.22. Легколеткі та гігроскопічні речовини, що використовуються під час виконання робіт в хімічних лабораторіях, повинні міститись у склянках з притертими пробками під витяжною вентиляцією.
2.23. Для набирання рідини у піпетку необхідно користуватись грушею.
2.24. Відпрацьовані кислоти, луги та інші шкідливі речовини необхідно збирати в керамічні банки, скляні бутлі або в інший спеціальний посуд і після їх нейтралізації зливати у каналізацію або у спеціально відведене для цього місце.
2.25. Прибирати розлиті розчини шкідливих речовин дозволяється тільки після попередньої їх нейтралізації. Якщо виділяються шкідливі гази або пара, роботу потрібно виконувати у протигазі.
2.26. Під час роботи з хромовою сумішшю необхідно уникати потрапляння її на шкіру, одяг та взуття. Працювати необхідно у гумових рукавицях, фартусі і захисних окулярах.
2.27. Усі отруйні речовини (ціанисті солі, металева ртуть та її солі, солі миш'яку, барію, ванадію, бруцин, сірковуглець, сірчаний ефір тощо) та їх розчини необхідно зберігати в окремій шафі, що замикається на ключ, з написом на ній "Отрута!".
Посудини з отруйними речовинами повинні бути щільно закриті і мати чіткі яскраві етикетки з назвою речовин і написом на них "Отрута!".
2.28. У випадку використання в хімічній лабораторії отруйних речовин обов'язково повинна бути розроблена спеціальна інструкція щодо заходів безпеки під час роботи з цими речовинами.
2.29. Відповідальним за зберігання і використання отруйних речовин на підприємстві необхідно призначити наказом відповідного працівника.
2.30. Отримання і видавання отруйних речовин потрібно записувати до спеціального журналу довільної форми.
Працівник, який відповідає за використання отрут, повинен під час їх видавання провести інструктаж.
2.31. Розчини отруйних речовин, необхідних для повсякденної роботи, необхідно зберігати в окремій шафі з написом на ній "Отрута!".
Залишати отруйні речовини на робочому столі заборонено.
2.32. У разі забруднення одягу отруйними речовинами його необхідно негайно замінити.
Отруйні речовини, розлиті на підлогу або обладнання, необхідно зібрати, а забруднене місце - промити.
У разі випадкового розлиття легколетких отруйних речовин працівників необхідно вивести з приміщення лабораторії, а приміщення провентилювати до повного випаровування розлитої речовини і видалення її пари.
2.33. Роботи, пов’язані з нагріванням отруйних розчинів або з виділенням отруйних газів, необхідно обов'язково проводити у витяжних шафах на водяних банях (просувати голову у шафу під час проведення цих робіт заборонено). Заборонено також нагрівати отруйні розчини на відкритому вогні.
2.34. Під час вакуум-перегонок, що проводяться за допомогою лабораторних водоструминних насосів, необхідно перед насосом на лінії відсмоктування продуктів перегонки установлювати уловлювачі з хімічними речовинами, які забезпечують поглинання шкідливих газів і пари, що відсмоктуються.
2.35. Під час роботи з металевою ртуттю та її сполуками необхідно дотримуватись вимог розділу XIV цих Правил.
2.36. У разі потрапляння отруйної речовини на зовнішню частину склянки краплі цієї речовини необхідно зняти фільтрувальним папером (оберігаючи руки) і спалити його у витяжній шафі (під тягою).
2.37. Зважувати отруйні речовини необхідно у витяжній шафі (під тягою).
2.38. Під час роботи зі скляним посудом (збирання приладів зі скла, різання скляних трубок, надівання гумових трубок на скляні вироби тощо) необхідно надягати бавовняні рукавиці.
Краї скляних трубок потрібно змочувати водою, гліцерином або вазеліновим мастилом; гострі краї скляних деталей необхідно оплавляти або обпилювати.
У випадку заїдання притертих скляних пробок потрібно легенько постукати по шийці склянки дерев’яним предметом. Якщо пробка не відкривається, потрібно намочити чисту ганчірку в гарячій воді і швидко обгорнути нею шийку склянки.
Ці операції необхідно повторити кілька разів. Якщо й після цього вийняти пробку не вдається, шийку склянки обрізати або відмовитись від використання склянки.
Під час роботи зі скляним посудом необхідно дотримуватись таких вимог:
не допускати нагрівання рідин у закритих колбах або приладах, що не мають сполучення з атмосферою;
під час нагрівання рідини у пробірці або колбочці необхідно тримати їх так, щоб отвір був спрямований у бік від себе та від працівників, які перебувають поруч;
для перенесення посудин з гарячою рідиною необхідно надягати бавовняні рукавиці або користуватись рушником (посудину у цьому разі потрібно тримати обома руками: однією - за дно, іншою - за шийку);
великі хімічні стакани з рідиною необхідно піднімати тільки двома руками й так, щоб відігнуті краї стакана спирались на вказівні пальці;
переносити бутлі з будь-якою рідиною дозволяється тільки у спеціально призначених для цього корзинах або латах;
розфасовувати рідину потрібно за допомогою сифонів, а їдку рідину - у довгому прогумованому фартусі, гумових чоботях, рукавицях і в захисній масці.
2.39. У лабораторії можна користуватись тільки тим скляним посудом, що не має надколів, тріщин, гострих країв.
2.40. Роботи, проведення яких може супроводжуватись бурхливим протіканням хімічного процесу, розбризкуванням гарячих або шкідливих речовин, а також роботи під вакуумом необхідно виконувати у витяжних шафах на листах або піддонах, а під час їх проведення користуватись захисними щитками, гумовим фартухом та рукавицями.
2.41. Працювати з полум'яфотометром потрібно під тягою.
2.42. Посудини, призначені для роботи під вакуумом (колби Бунзена, табульовані ексикатори тощо), необхідно попередньо випробувати під запобіжним сітчастим ковпаком за допомогою повітряного насоса.
2.43. Прилади та апарати, що використовуються для одержання газів, повинні бути зібрані таким чином, щоб у разі припинення роботи приладу або апарата газ, що в ньому утворюється, міг виходити через газопромивники.
Для виявлення витікання газу потрібно користуватись мильним розчином; для цього не дозволяється використовувати відкритий вогонь.
У разі виявлення в приміщенні запаху газу необхідно негайно закрити газові крани, припинити користування електровимикачами (тумблерами), посилити вентиляцію і (за потреби) викликати аварійну службу.
2.44. Речовини, що легко розкладаються, та легколеткі рідини (перекис водню, перекис натрію і калію, ефіри, спирти, ацетон, сірковуглець, бензол тощо) необхідно зберігати у темному холодному місці в невеликих кількостях.
2.45. У робочих приміщеннях хімічної лабораторії дозволяється зберігати не більше 1 кг горючих речовин кожної назви і не більше 4 кг від їх загальної кількості. Зазначені речовини необхідно тримати в герметично закритому посуді в спеціальній шафі або металевому ящику, на яких має бути знак безпеки "Обережно! Легкозаймисті речовини".
Контроль за безпечним зберіганням і використанням вибухонебезпечних і горючих речовин покладається на призначеного наказом відповідального працівника.
2.46. Користуватись відкритим вогнем під час переливання або перекачування горючих речовин, а також у разі екстрагування з використанням горючих речовин заборонено.
У разі потреби для підігрівання горючих речовин необхідно використовувати водяні бані або електричні нагрівники закритого типу.
2.47. Роботи, пов’язані з використанням органічних розчинників, необхідно проводити у витяжній шафі.
2.48. Випадково розлиту горючу речовину необхідно засипати піском і прибрати дерев'яною лопаткою або пластмасовим совком. Використовувати для цієї мети сталеві лопатки (совки) заборонено.
2.49. Заборонено гасити водою палаючі речовини, що не розчиняються у воді (бензин, скипидар, ефір, мастила тощо).
2.50. Ремонт і контроль ізоляції електрообладнання та електроприладів у хімічній лабораторії повинні виконувати працівники електричного цеху.
2.51. Металеві корпуси електрообладнання та приладів (сушильні шафи, муфельні печі, кондуктометри, pH-метри тощо), що живляться від мережі напругою 220 В, повинні бути заземлені.
Користуватись електроплитками з відкритою спіраллю заборонено.
2.52. Електронагрівальні прилади необхідно установлювати на відстані понад 300 мм від стін на столах, захищених сталевими листами і покритих теплоізоляційним матеріалом.
2.53. Штепсельні вилки світильників напругою 12 і 42 В не повинні підходити до розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В, а розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятись від розеток мережі напругою 127 і 220 В. На всіх розетках повинні бути написи із зазначенням номінальної напруги.
Вмикати в одну розетку кілька електронагрівальних приладів заборонено.
2.54. У разі виявлення дефектів в ізоляції проводів, несправності їхніх пускачів, рубильників, штепселів, розеток, штепсельних вилок та іншої арматури, а також у разі порушення заземлення та огороджень роботу необхідно негайно припинити до усунення несправності.
Переносити (пересувати) увімкнені прилади і ремонтувати обладнання, що перебуває під напругою, заборонено.
У випадку займання проводів або електроприладів їх необхідно знеструмити і загасити вогонь за допомогою первинних засобів пожежогасіння.
2.55. Вмикати нові прилади та електрообладнання, а також збільшувати кількість світильників і електронагрівальних приладів необхідно тільки з дозволу керівництва електроцеху (електрослужби).
2.56. Не дозволяється залишати без нагляду увімкнені електроприлади.
2.57. У випадку припинення подавання електроенергії всі електроприлади необхідно негайно вимкнути.
2.58. Зберігати і установлювати безпосередньо у робочих приміщеннях лабораторій балони з отруйними та горючими газами, а також з газами, що підтримують горіння, заборонено.
2.59. Газові балони, газові редуктори і рукави газорозбірних постів необхідно експлуатувати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
2.60. Під час роботи з балонами потрібно уникати ударів по них і не забруднювати їх мастилом або жиром.
2.61. Відкривати вентилі редукторів необхідно повільно та плавно, стоячи збоку від редуктора. Безпосередньо перед вентилем у момент його відкривання не повинні перебувати працівники і не повинно бути незакріплених предметів.
XIII. Вимоги щодо безпечного обслуговування теплових мереж
1. Теплові пункти потрібно розміщувати в окремих ізольованих приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Якщо довжина приміщення теплового пункту перевищує 12 м, приміщення повинно мати не менше двох виходів.
Габарити теплових пунктів повинні забезпечувати можливість нормального обслуговування обладнання (теплообмінних апаратів, перекачувальних пристроїв, арматури, трубопроводів тощо).
2. У підземних теплових камерах площею від 2,5 до 6 кв.м повинно бути не менше двох люків, розміщених по діагоналі, а якщо площа камер становить 6 кв.м і більше - не менше чотирьох люків.
Спускатись у камери потрібно стаціонарними металевими сходами і скобами-східцями, розміщеними безпосередньо під люками.
3. Для переміщування обладнання та арматури в теплових пунктах повинні бути інвентарні підіймально-транспортні пристрої.
Для випадків, коли неможливо використати інвентарні пристрої, мають бути передбачені такі стаціонарні підіймально-транспортні пристрої:
якщо маса вантажу, що переміщується, становить від 0,1 до 1,0 т - монорейки з ручними талями та кішками або підвісні ручні однобалкові крани;
від 1,0 до 2,0 т - підвісні ручні однобалкові крани;
понад 2,0 т - підвісні електричні однобалкові крани.
Дозволяється використовувати пересувні підіймально-транспортні засоби.
4. Під час обслуговування підземних теплопроводів, камер та каналів необхідно дотримуватись вимог глави 9 розділу IV цих Правил.
5. Розпорядженням по району теплових мереж за майстрами та слюсарями необхідно закріплювати відповідні ділянки теплової мережі з точним визначенням меж обслуговування.
Оперативне обслуговування теплової мережі району протягом зміни повинен здійснювати черговий диспетчер району, а у центральній диспетчерській службі мережі - черговий диспетчер служби.
6. Обходи (об'їзди) теплотраси без спускання працівників у підземні споруди повинна здійснювати група не менше ніж з двох працівників.
Під час спускання в камеру або проведення в ній робіт необхідно дотримуватись вимог глави 9 розділу IV цих Правил. У бригаді має бути не менше ніж три працівники.
Під час обходу (об’їзду) теплотраси працівники, крім слюсарних інструментів, повинні мати: ключ - для відкривання люка камери; гачок - для відкривання камер; огородження - для установлення їх біля відкритих камер і на проїзній частині вулиці; засоби освітлювання (акумуляторні ліхтарі, ручні світильники напругою до 12 В у вибухозахищеному виконанні); газоаналізатор, а також бути забезпечені сигнальними жилетами.
Бригада працівників протягом зміни повинна регулярно підтримувати зв'язок з черговим диспетчером району і повідомляти йому про виконану роботу, а у разі виявлення небезпечних для працівників та цілісності обладнання дефектів - вживати заходів щодо негайного виведення обладнання з роботи.
7. Роботи, пов’язані з пуском водяних і парових теплових мереж, а також з випробуванням мережі або окремих її елементів та конструкцій, необхідно проводити за програмою, затвердженою головним інженером теплових мереж (електростанції).
Під час пуску щойно побудованих магістральних мереж, що відходять безпосередньо від колекторів ТЕЦ (у разі використання для промивання трубопроводів мережних і підживлювальних насосів ТЕЦ), і під час проведення випробувань мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру програми робіт необхідно узгоджувати з головним інженером електростанції, а за необхідності - із споживачами.
У програмах виконання робіт потрібно передбачати необхідні заходи щодо безпеки працівників.
8. Гідропневматичне промивання трубопроводів і випробування мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру необхідно проводити за нарядом під безпосереднім керівництвом начальника району (цеху) або його заступника.
Допускається виконувати промивання під керівництвом іншого керівника або спеціаліста району (цеху), призначеного розпорядженням начальника району (цеху).
9. У разі пуску теплових мереж теплопроводи необхідно заповнювати водою під тиском, що перевищує статичний тиск теплової мережі, яка заповнюється, не більше ніж на 0,2 МПа (2 кгс/кв. см) за умови від'єднання систем споживачів.
Незалежно від джерел водопостачання трубопроводи теплових мереж необхідно заповнювати водою з температурою до +70°C.
10. Працівники, які здійснюють контроль за повітряними клапанами у тепловій камері під час заповнення мережі, мають перебувати збоку від фланцевих з'єднань. Арматура повинна мати відводи, що спрямовані в бік приямка. Відстань від кінця відводу до верху приямка має бути не більше 50 мм.
Відкривати і закривати повітряні клапани необхідно маховиками вручну без застосування замість важелів ключів та інших пристосувань.
Відкривати повітряні клапани під час повторних продувок після заповнення теплової мережі потрібно особливо обережно, не допускаючи скидання значної кількості води.
11. Під час гідропневматичного промивання теплових мереж і проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск системи споживачів і теплові пункти необхідно від’єднати.
Не дозволяється одночасно проводити гідропневматичне промивання теплових мереж і систем споживачів.
12. Проводити ремонтні та інші роботи на ділянках теплової мережі під час їх гідропневматичного промивання заборонено.
Заборонено перебування працівників, які безпосередньо не беруть участі у промиванні, поблизу трубопроводів, що підлягають промиванню.
13. Місця скидання водоповітряної суміші із трубопроводів, що підлягають промиванню, необхідно обгородити і не допускати наближення до них сторонніх осіб.
Трубопроводи, з яких скидають водоповітряні суміші, по всій довжині мають бути надійно закріплені.
14. У разі використання шлангів для підведення стисненого повітря від компресора до трубопроводів, що підлягають промиванню, їх необхідно з'єднувати зі штуцерами спеціальними хомутами. На штуцерах має бути насічка, щоб уникнути сповзання з них шланга. На кожному з’єднанні повинно бути не менше двох хомутів. Потрібно наглядати за щільністю і міцністю з’єднань шлангів зі штуцерами протягом всього періоду промивання.
Використовувати шланги, що не розраховані на необхідний тиск, заборонено.
Зворотний клапан на повітропроводі необхідно добре притерти та перевірити на щільність гідропресом.
15. Не допускається перебування працівників у камерах і прохідних каналах ділянки теплової мережі, що підлягає промиванню, у момент подавання повітря у трубопроводи, що промиваються.
16. Перед початком проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск необхідно ретельно видалити повітря з трубопроводів, що підлягають випробуванню.
17. Під час проведення випробування теплової мережі на розрахункову температуру від неї необхідно від'єднати системи опалення дитячих і лікувальних установ, системи опалення з безпосереднім приєднанням, відкриті системи гарячого водопостачання, калориферні установки, а також неавтоматизовані закриті системи гарячого водопостачання.
Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплові пункти і місцеві системи споживачів необхідно від’єднати від мережі, що підлягає випробуванню.
У випадку порушення щільності вимикальної арматури на тепловому пункті споживачів необхідно від’єднати від теплової мережі засувками, що містяться у камерах приєднання їх до цієї мережі, або заглушками, установленими на теплових пунктах.
18. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія відповідальний працівник абонента повинен організувати постійне чергування абонентських працівників на теплових пунктах і в системах споживачів.
Крім того, під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункову температуру необхідно організувати постійний нагляд за всією теплотрасою, для чого вздовж траси за вказівкою керівника випробувань і з урахуванням місцевих умов розставити наглядачів зі складу працівників, які експлуатують теплові мережі, і абонентів, а також відповідних служб промислових підприємств.
Особливу увагу потрібно приділяти ділянкам теплової мережі у місцях руху пішоходів і транспорту, ділянкам безканального прокладання, а також ділянкам, на яких раніше траплялися випадки корозійного руйнування труб.
19. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія заборонено:
виконувати роботи на ділянках, що підлягають випробуванню;
перебувати працівникам у камерах, каналах, тунелях і спускатись в них;
стояти навпроти фланцевих з'єднань трубопроводів та арматури;
усувати виявлені несправності.
Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплоносія заборонено різко підвищувати тиск, а також заборонено його підвищення понад граничне значення, передбачене програмою випробувань.
Температура води у трубопроводах під час проведення випробувань на розрахунковий тиск не повинна перевищувати +40°C.
Під час проведення випробувань на розрахункову температуру обходити камери і тунелі необхідно по верху траси.
Контролювати стан нерухомих опор, компенсаторів, арматури, фланців тощо необхідно через люки, не спускаючись у камери.
20. Заборонено проводити випробування одночасно на розрахунковий тиск і на розрахункову температуру.
21. Для проведення роботи у трубопроводі необхідно створити безпечні умови праці: забезпечити відсутність газу у самому трубопроводі та в камерах теплової мережі.
22. Залазити в трубопровід для огляду і очищення його від сторонніх предметів дозволяється тільки на прямолінійних ділянках завдовжки не більше 150 м, якщо діаметр трубопроводу не менше 0,8 м. У цьому разі необхідно забезпечити з обох кінців ділянки трубопроводу вільний вихід.
Відгалуження, що має ділянка, перемички та з'єднання з іншими трубопроводами повинні бути надійно від’єднані.
Для огляду і очищення трубопроводу необхідно призначати не менше трьох працівників, двоє з яких повинні перебувати біля обох виходів з трубопроводу та наглядати за тими, хто працює.
Працювати у трубопроводі потрібно у брезентовому костюмі та рукавицях, у чоботях, наколінниках, захисних окулярах та касці. Кінець рятувальної мотузки запобіжного пояса повинен бути в руках наглядача з боку входу в трубопровід. Наглядач з боку виходу з трубопроводу повинен мати ліхтар для освітлення виходу.
23. Приміщення теплових пунктів, в яких немає постійних оперативно-виробничих працівників, необхідно замикати на замок, а ключі зберігати у точно встановлених місцях і видавати працівникам, які зазначені в списку, затвердженому начальником району теплової мережі (цеху електростанції).
24. Між тепловою мережею (електростанцією) і абонентом має бути визначена межа обслуговування обладнання, з якою працівники повинні бути ознайомлені під підпис.
25. Під час проведення поточних ремонтних робіт на тепловому пункті за температури теплоносія менше +75°C обладнання необхідно перекрити головними засувками, установленими на тепловому пункті.
За температури теплоносія теплової мережі більше +75°C ремонт і заміну обладнання на тепловому пункті дозволяється проводити тільки після виведення з дії системи головними засувками на тепловому пункті та засувками на відгалуженні до абонента (у найближчій камері).
Засувки на відгалуженні до абонента (у найближчій камері) та систему опалення повинні виводити з дії працівники, у віданні яких перебуває це обладнання.
Не дозволяється проводити ремонт арматури без нумерації, а також за нарядами, у яких не зазначені номери вимикальних, спускових, а також тих засувок і вентилів, що підлягають виведенню у ремонт.
Не дозволяється проводити роботи на арматурі трубопроводів, що не мають дренажів і повітряних клапанів, а також у випадку, коли з дренажів капає вода, нагріта до температури більше +45°C.
26. Для заміни корпусу елеватора необхідно зняти болти з двох найближчих фланців вставки перед елеватором.
Не дозволяється виймати конус елеватора відтягуванням ділянок труби перед елеватором.
27. У разі введення в дію теплового пункту та системи, що живляться парою, необхідно попередньо відкрити дренажі та прогріти трубопроводи й обладнання зі швидкістю, що не допускає виникнення гідравлічних ударів.
28. Роботи з шурфування підземних прокладок потрібно проводити відповідно до вимог глави 14 розділу IV цих Правил.
29. У випадку розривання трубопроводу і розтікання гарячої води небезпечну зону необхідно обгородити, виставити наглядачів, на огородженні установити знаки безпеки, а вночі - сигнальне освітлення.
30. Під час проведення демонтажу окремих ділянок трубопроводів необхідно стежити, щоб решта трубопроводів перебувала у сталому положенні. Консольні кінці трубопроводів, що висять, повинні спиратись на тимчасові стояки.
Не дозволяється під час укладання великогабаритних вузлів трубопроводів залишати без закріплення відгалуження, що нависають.
31. Перед початком проведення монтажу трубопроводів необхідно перевірити стійкість укосів і міцність кріплення траншей, у які будуть укладені трубопроводи, міцність кріплень стінок, а також необхідну за умовами безпеки крутість схилів та траншей, уздовж яких очікується переміщування машин.
32. Перебувати працівникам у траншеї, камері, каналі (тунелі) під час опускання в них труб або інших елементів обладнання та арматури, а також стояти під обладнанням і вузлами трубопроводів, що установлюються, до остаточного їх закріплення заборонено.
33. У тунелях повинна бути припливно-витяжна вентиляція.
Під час проведення робіт у тунелях за температури повітря понад +45°C працівники повинні бути одягнені у теплий (ватяний) одяг.
Не дозволяється перебувати у тунелях за температури повітря понад +50°C.
34. Після закінчення будівельно-монтажних робіт перед прийманням трубопроводів необхідно провести випробування їх на міцність і герметичність.
Крім того, конденсатопроводи і трубопроводи водяних теплових мереж необхідно промити, паропроводи продути парою, а трубопроводи водяних теплових мереж у разі відкритої системи теплопостачання та мережі гарячого водопостачання - промити та продезінфікувати.
35. Перед початком проведення випробувань керівник робіт повинен:
перевірити виконання усіх підготовчих заходів;
організувати перевірку стану засобів вимірювань, необхідних для проведення випробувань;
проінструктувати всіх членів бригади про їхні обов'язки під час проведення кожного окремого етапу випробувань і про заходи безпеки;
перевірити від'єднання передбачених програмою відгалужень і теплових пунктів.
36. Від’єднувати теплопроводи для ремонту необхідно відповідно до вимог виробничих інструкцій. За наявності складних схем теплопроводів потрібно використовувати бланки перемикань.
37. Знижувати тиск і дренувати воду з трубопроводів потрібно через спускову арматуру - дренажі й повітряні клапани.
Знижувати тиск у трубах і дренувати їх шляхом послаблення частини болтів фланцевих з'єднань дозволяється лише тоді, коли неможливо випорожнити трубопровід через спускову арматуру. Температура води, що дренується, у цьому випадку повинна бути менше +45°C.
Послаблювати болтові з'єднання необхідно з боку, протилежного перебуванню працівника, який виконує зазначені роботи.
38. Не дозволяється під час проведення ремонту теплових мереж використовувати демонтовані збірні залізобетонні і бетонні елементи тримальних конструкцій з наявними слідами пошкоджень.
39. У разі виконання робіт, пов’язаних з прокладанням, ремонтом і переобладнанням підземних споруд теплових мереж в місцях можливого перебування людей, керівники теплових мереж повинні узгоджувати порядок проведення таких робіт з відповідальними службами місцевих органів виконавчої влади.
XIV. Вимоги безпечного обслуговування пристроїв теплової автоматики, тепломеханічних вимірювань та захистів
1. Вмикати і вимикати первинні (запірні) вентилі датчиків автоматики, КВП і захистів повинні працівники, які обслуговують ТМО. Обслуговувати інші вентилі, установлені перед датчиками автоматики, КВП і захистів, а також оглядати пристрої цеху ТАВ на ТМО та здійснювати внутрішній огляд теплових щитів, панелей тощо повинні працівники цеху ТАВ з відома працівників, які обслуговують ТМО.
2. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегуляторів, установлених на посудинах, трубопроводах і арматурі, необхідно проводити з дотриманням вимог пунктів 10.5-10.8, 10.12, 10.13, 10.17, 10.21 розділу IV цих Правил.
3. Комплексне випробування технологічних захистів після капітального ремонту або монтажу, налагоджування схем автоматики зі зніманням характеристик основного і допоміжного обладнання та випробування комплектів автоматики необхідно проводити за спеціальними програмами із зазначенням в них заходів, що створюють безпечні умови праці під час проведення цих робіт.
4. Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) необхідно шляхом перекривання первинних (відбірних) вентилів, установлених на імпульсних лініях, без використання важеля. Якщо імпульсні лінії датчика під'єднані до різних відбірних пристроїв, необхідно перекрити первинні (відбірні) вентилі на всіх цих пристроях.
Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) з тиском понад 6 МПа (60 кгс/кв.см) необхідно шляхом перекривання двох послідовно установлених запірних вентилів, один з яких (відбірний) розташований безпосередньо біля трубопроводу (посудини), а інший - на імпульсній лінії перед датчиком.
5. Від'єднувати імпульсні лінії, що виводяться в ремонт, від діючого обладнання потрібно двома послідовно установленими вентилями. Між ними повинен бути дренажний пристрій, сполучений безпосередньо з атмосферою.
У разі неможливості здійснити від'єднання імпульсної лінії з тиском понад 6 МПа (60 кгс/кв.см) двома вентилями трубопровід (посудину) необхідно вивести з дії.
Допускається від’єднувати одним вентилем імпульсні лінії з тиском до 6,0 МПа (60 кгс/кв.см). У цьому разі пара не повинна виходити в атмосферу через відкритий дренаж на ділянці, що від'єднується.
6. Якщо трубопровід або посудина, до яких приєднані імпульсні лінії, залишаються під тиском, то запірні вентилі імпульсних ліній повинні бути перекриті, а на них мають бути вивішені знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".
7. Відсутність тиску у від’єднаній імпульсній лінії необхідно перевіряти шляхом сполучення її з атмосферою.
Якщо на імпульсній лінії немає продувальних пристроїв, відсутність тиску необхідно перевіряти шляхом від'єднання цієї лінії від датчика: накидну гайку, що приєднує лінію до датчика, потрібно обережно відгвинчувати гайковим ключем доти, доки з-під гайки не з’явиться вода, не знизиться тиск у лінії і не зменшиться витікання. Через 30 - 40 с треба відгвинтити гайку ще на півоберта-оберт і зняти тиск. У міру зниження тиску гайку необхідно відгвинтити ще з таким розрахунком, щоб до моменту повної відсутності тиску вона була загвинчена на штуцер в 3-4 оберти.
Якщо в міру відгвинчування гайки зі штуцера тиск в лінії не знижується, потрібно загвинтити гайку і вжити заходів щодо більш повного від'єднання імпульсної лінії. Зазначені операції необхідно проводити в рукавицях.
Від'єднувати імпульсні лінії води за температури більше +45°C і з тиском понад 1,2 МПа (12 кгс/кв.см) заборонено. За температури води менше +45°C тиск не повинен перевищувати 6,0 МПа (60 кгс/кв.см).
8. Врізування імпульсних ліній на трубопроводах і посудинах, розбирання фланців вимірювальних діафрагм, арматури, врізування гільз термопар, установлення чутливих елементів манометричних термометрів повинні проводити працівники основних цехів, за якими закріплено обладнання, у присутності представника цеху ТАВ. Зазначені роботи потрібно проводити тільки після того, як у трубопроводах і посудинах знято тиск, а також у разі відкритих дренажів.
9. Замінювати, налагоджувати термопари і термометри опору, розміщені у важкодоступних місцях і в місцях, де температура перевищує зазначену в пункті 4.18 розділу IV цих Правил, повинні не менше ніж два працівники з дотриманням вимог пункту 9.13 розділу IV цих Правил.
Проводити роботи у місцях за температури повітря більше +60°C заборонено.
10. За відсутності спеціальних продувальних пристроїв або у разі засмічених продувальних ліній продування імпульсних ліній води за температури більше +45°C дозволяється проводити за умови, що тиск не перевищує 1,2 МПа (12 кгс/кв.см).
Продування імпульсних ліній води за температури до +45°C допускається проводити за умови, що тиск не перевищує 6,0 МПа (60 кгс/кв.см).
Продування необхідно виконувати за нарядом у такій технологічній послідовності:
від'єднати датчик - для цього спочатку необхідно прикрити плюсовий і мінусовий вентилі, а потім повністю відкрити зрівняльний вентиль. Після цього повністю закрити плюсовий і мінусовий вентилі;
один працівник повинен залишатись на місці продування, інший - перекривати запірні вентилі у місці приєднання лінії до трубопроводу або апарата, після чого подати першому працівникові знак про те, що лінія від'єднана;
перший працівник повинен відгвинтити гайки, що з'єднують лінію з датчиком, стравити через них тиск, а потім відгвинтити їх повністю. Переконавшись у тому, що тиск стравлено, лінію відводять від датчика і закріплюють;
другий працівник повинен поступово повністю відкрити запірний вентиль на початку лінії продування. Продування повним струменем необхідно проводити протягом 1,2-2 хв., після чого за сигналом першого працівника перекрити запірний вентиль. Після закінчення продування однієї із з'єднувальних ліній необхідно починати продування другої лінії;
після припинення виходу пари з ліній перший працівник повинен приєднати їх до датчика. Накидні гайки у цьому разі повністю не затягують. Запірний вентиль на початку лінії відкривають на півоберта;
після появи води через накидну гайку і видалення повітря з лінії накидні гайки необхідно щільно затягнути;
через 5-10 хв. після приєднання датчика і заповнення імпульсних ліній конденсатом запірні вентилі необхідно повністю відкрити;
продування плюсової і мінусової з’єднувальних ліній необхідно проводити окремо.
На час від'єднування датчика від імпульсної лінії на всіх запірних вентилях лінії необхідно вивішувати знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".
Якщо продувальні лінії об’єднані на стенді датчиків у дренажний колектор, а зливання з нього через відкриту лійку здійснюють у зливний колектор, то під час продування імпульсних ліній необхідно дотримуватись застережних заходів.
Необхідно враховувати, що у разі непрохідності колектора зливу через іржу, накип з відкритої лійки може утворюватись зворотний струмінь гарячої води і пари, який може травмувати працівників.
Режим продування імпульсних ліній повинен бути поступовим, вони мають продуватись тільки до того стану, коли зливання води відбувається без утворення зворотного потоку зі зливальної лійки.
Під час проведення вищезазначених робіт необхідно користуватись захисними щитками і рукавицями.
11. У випадку виникнення аварійних ситуацій продування імпульсних ліній необхідно припинити, а арматуру - перекрити.
12. Під час проведення робіт на мастильних імпульсних лініях з них необхідно повністю злити мастило.
Зливання мастила повинно здійснюватись шляхом від’єднування лінії біля первинного вентиля і приладу через нижню точку.
Якщо імпульсна лінія біля первинного вентиля приварена і злити з неї мастило неможливо, то з боку манометра в лінію необхідно ввести хлорвінілову трубку, через яку мастило необхідно відсмоктувати грушею. Довжину трубки потрібно вибирати з розрахунку звільнення від мастила ділянки імпульсної трубки до 1,5 м від місця зварювання.
Мастило з трубок необхідно зливати в посудину, щоб уникнути потрапляння його на підлогу.
13. Замінювати манометри, датчики можна тільки після перекривання первинних (відбірних) вентилів.
Накидні гайки манометрів, датчиків потрібно відгвинчувати поступово, як це зазначено у пункті 7 цього розділу.
14. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегуляторів всередині топок котлів, газоходів, повітроводів, барабанів котлів необхідно проводити з дотриманням вимог глави 9 розділу IV і пунктів 4.1-4.34 розділу VII цих Правил.
15. Роботи, що потребують розкриття люків бункерів для доступу до датчиків, необхідно проводити з дотриманням заходів безпеки, зазначених у пунктах 2.1-2.17 розділу VII цих Правил.
16. Ремонтувати, усувати дефекти, змащувати пристрої, установлені на конвеєрах паливоподавання, необхідно тільки після зупинення конвеєра і зняття напруги з його електродвигуна. На вимикальному пристрої потрібно вивісити знак безпеки "Не вмикати! Працюють люди".
Налагоджування, регулювання датчиків, що контролюють наявність вугілля на стрічці, сигналізаторів перекосу стрічки, регулювання гальм тощо дозволяється виконувати під час роботи конвеєра з дотриманням заходів безпеки, зазначених у главі 4 розділу VI цих Правил.
Працівники, які налагоджують, регулюють датчики, сингалізатори тощо, повинні знати місце розташування пристроїв аварійної зупинки конвеєрів і вміти ними користуватись.
17. Під час обслуговування пристроїв ТАВ на обладнанні мазутного господарства необхідно дотримуватись вимог пунктів 1.35, 2.23 розділу IV, пунктів 5.15, 5.22-5.24, 6.1-6.3 розділу VI і глави 9 розділу IV цих Правил.
18. Під час обслуговування пристроїв контролю і автоматики у газовому господарстві необхідно дотримуватись вимог пунктів 1.31, 1.32 розділу IV, пунктів 3.1-3.5 розділу VII і глави 9 розділу IV цих Правил.
19. Контрольно-вимірювальні прилади потрібно приєднувати до газопроводів тиском більше 0,1 МПа (1 кгс/кв.см) металевими трубками, а у разі тиску газу меншого, ніж 0,1 МПа (1 кгс/кв.см), - гумовими трубками завдовжки до 1 м, закріпленими хомутами. На відводах до приладів необхідно передбачати вимикальні пристрої.
Після знімання датчиків КВП, автоматики, захистів на від’єднані від датчика імпульсні лінії потрібно установлювати заглушки.
20. На манометрах, установлених на газопроводах, червоною рискою необхідно зробити позначку робочого тиску.
21. Під час проведення робіт в пристроях автоматики, теплотехнічних вимірювань і захистів, розміщених на обладнанні хімічного цеху, необхідно дотримуватись вимог глав 9 і 10 розділу IV та розділу XI цих Правил.
22. Імпульсні лінії, арматуру і датчики, що підлягають ремонту і приєднані до кислото- та лугопроводів або до резервуарів з кислотами та лугами, необхідно звільнити від кислоти або лугу та від’єднати від працюючих трубопроводів і резервуарів заглушками. Після цього імпульсні лінії, арматуру, датчики, що підлягають ремонту, необхідно ретельно промити водою до нейтральної реакції промивальних вод.
Перед початком проведення робіт працівники цеху ТАВ у присутності оперативних працівників зміни хімічного цеху повинні переконатись у тому, що імпульсні лінії, які підлягають ремонту, від’єднані від діючого обладнання заглушками, а також усунена можливість потрапляння в них кислоти або лугу і повністю видалені реагенти.
23. Роботи на імпульсних лініях та апаратурі цеху ТАВ, установлених в хімічному цеху, під час проведення яких можуть трапитись випадкові викиди агресивного середовища (кислоти, лугу, коагулянту), необхідно виконувати у гумових рукавицях, прогумованому фартусі і захисному щитку.
24. Працівники цеху ТАВ, які виконують роботу у приміщеннях хімічного цеху, повинні знати основні властивості реагентів, що використовуються, і правила поводження з ними згідно з додатком 8 до цих Правил.
XV. Вимоги безпечної роботи з ртутними приладами
1. Під час роботи з ртуттю, її сполуками і приладами із ртутним заповненням необхідно дотримуватись вимог "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением" , затверджених МОЗ СРСР 04 квітня 1988 року.
2. Основні роботи з ртутними приладами (зливання і заповнення ртуттю, розбирання, збирання, ремонт і очищення ртутних приладів, очищення і фільтрація ртуті тощо) необхідно проводити у спеціально відведених для цього ртутних кімнатах, ізольованих від інших приміщень.
3. Обладнання ртутних кімнат, захист їхніх будівельних конструкцій і робочих меблів від пари ртуті, вентиляція, опалення, освітлення, водопостачання та каналізація, устаткування, утримання побутових приміщень повинні задовольняти вимогам "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением" .
4. Ртутні кімнати повинні мати таке обладнання:
стенд для розбирання і складання приладів;
жолоб з чорного металу під стендом, установлений з нахилом. До жолоба повинна бути приварена зливна трубка, під якою розміщують посудину з водою;
стіл з гладенькою мармуровою або виготовленою з чорного металу похилою плитою з жолобами по краях і зливною трубою, під якою установлюють посудину з водою.
5. Усе обладнання і меблі ртутних кімнат (стенди, робочі столи, шафи тощо) повинні бути на ніжках заввишки не менше 200 мм. У таких кімнатах використовувати м'які меблі, гардини, штори і завіси заборонено.
Робочі меблі повинні мати яскраве маркування, щоб унеможливити використання їх в інших місцях.
Металеві частини апаратів і приладів (каркаси, підставки, стояки тощо) повинні бути гладенькими і пофарбованими нітроемалями і лаками.
Під робочою поверхнею столів і витяжних шаф для роботи з ртуттю не повинно бути шухляд, шаф.
6. Приміщення, у яких проводять роботу із ртуттю (ртутні кімнати), необхідно щотижня перевіряти на вміст пари ртуті у повітрі робочої зони, а результати аналізу записувати в журнал реєстрації аналізів довільної форми.
Виробничі приміщення, у яких установлені прилади і апарати з ртуттю, необхідно перевіряти шляхом аналізу повітря не рідше двох разів на рік.
7. У ртутних кімнатах, крім періодичних перевірок шляхом аналізу повітря, потрібно проводити повсякденний контроль повітряного середовища за допомогою реактивних папірців, які за наявності у повітрі пари ртуті набувають рожевого відтінку.
Реактивні папірці необхідно підвішувати біля робочих місць на рівні дихання працівника (на висоті приблизно 1,5-1,7 м від підлоги) на термін не більше однієї доби.
8. Підрозділи підприємства, працівники якого проводять роботу з ртуттю, повинні мати місцеві інструкції щодо заходів безпеки під час роботи з ртуттю, складені з урахуванням вимог цих Правил, "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением", а також специфіки умов праці на цьому підприємстві.
9. У приміщеннях ртутних кімнат ртуть повинна зберігатись у витяжній шафі в скляному посуді з товстими стінками або такому, що не б'ється, з притертими пробками (на вакуумній замазці), установленому в амортизаційний футляр на металевих піддонах.
Невеликі кількості ртуті (від 20 до 30 мл) дозволяється зберігати в шафі у запаяних скляних ампулах, укладених у пластмасові або металеві футляри.
Щодня, не менше ніж за 15 хв. до початку проведення робіт, в цих приміщеннях необхідно вмикати припливно-витяжну вентиляцію.
10. Заповнення ртуттю приладів і апаратів та її зливання дозволяється проводити тільки у ртутній кімнаті над піддоном з чорного металу під витяжним зонтом і за умови увімкненої витяжної вентиляції.
Розбирати ртутні прилади і апарати необхідно у ртутних кімнатах на піддоні або спеціально обладнаному столі.
Категорично заборонено розбирати ртутні прилади і апарати у виробничих приміщеннях.
У разі пошкодження приладів або апаратів, в інших аварійних випадках та надзвичайних ситуаціях допускається зливати ртуть безпосередньо у виробничих приміщеннях.
11. Зливати ртуть з приладів і апаратів як у ртутних кімнатах, так і у виробничих приміщеннях допускається тільки в посудини, заповнені водою.
Усі посудини з водою, призначені для тимчасового приймання ртуті, що розлилася або зливається, перед закінченням зміни необхідно звільнити від ртуті і знову залити водою.
Для недопущення розливання ртуті на підлогу посудини з нею необхідно установлювати на піддони з чорного металу або емальовані.
Зважувати, очищати і фільтрувати ртуть дозволяється тільки у ртутних кімнатах у витяжній шафі за умови увімкненої витяжної вентиляції, яку дозволяється вимкнути лише через 30 хв. після закінчення роботи з ртуттю.
12. Очищення, дистилювання ртуті, заповнення нею приладів та інші роботи з відкритою ртуттю потрібно проводити у хлорвінілових або тонких гумових рукавицях, головному уборі і в захисних окулярах. Брати ртуть незахищеними руками або відсмоктувати її ротом категорично заборонено.
Під час розливання ртуті або у разі виходу з ладу місцевої витяжної вентиляції необхідно працювати у протигазах з фільтрувальними коробками.
13. Не допускається стикання з ртуттю деталей приладів з кольорових металів.
Виявлені під час розбирання приладів і апаратів амальговані деталі зберігати в ртутних кімнатах у спеціальних посудинах з водою.
Знімати амальгаму з амальгованих деталей за допомогою нагрівання дозволяється тільки всередині витяжної шафи і за умови увімкненої вентиляції.
14. Щоб уникнути витікання ртуті з посудин, вакуумметрів, необхідно щільно закривати ці посудини гумовими пробками з виведенням скляної трубки заввишки від 50 до 60 мм, що сполучає посудини з атмосферою.
15. У робочих приміщеннях не повинні зберігатись прилади та апарати, що не застосовуються. У робочих приміщеннях не дозволяється використовувати биті прилади та апарати з ртуттю, барометри і вакуумметри, в яких ртуть міститься у відкритих посудинах.
16. У виробничих приміщеннях ртутні прилади з крихкими скляними деталями необхідно захищати від ударів.
17. Установлені у виробничих приміщеннях прилади й апарати з ртуттю потрібно обладнати уловлювальними посудинами, щоб не допустити витікання з них ртуті у разі випадкового порушення герметичності.
18. Термометри з ртутним заповненням необхідно зберігати і транспортувати у футлярах.
Термометри, установлені на робочих місцях, повинні мати захисні металеві кожухи (оправки).
19. Продувати, вводити в дію і виводити з дії прилади, заповнені ртуттю, потрібно обережно, уникаючи витікання ртуті у трубопроводи або виробничі приміщення.
20. Розлиту ртуть необхідно негайно і ретельно зібрати у герметичний балон, емальований або фарфоровий посуд.
Краплі розлитої ртуті необхідно збирати гумовою грушею або іншим пристосуванням з боків забрудненої ділянки у напрямку до центру, щоб запобігти проникненню ртуті у підлогу і розповсюдженню її по всьому приміщенню.
Повноту збирання ртуті перевіряють за допомогою лупи.
Ртуть, що залишилась, необхідно прибирати з підлоги ганчіркою, змоченою у 0,2%-ному підкисленому розчині марганцевокислого калію або 20%-ному розчині хлорного заліза.
21. У випадку виявлення ртуті, що витекла у приміщення, працівники, які помітили її витікання, повинні негайно доповісти про це керівництву підрозділу для вжиття невідкладних заходів.
Після відповідної обробки зараженої ділянки виробничого приміщення необхідно провести аналіз повітря в ньому на вміст пари ртуті, який не повинен перевищувати граничних значень.
22. Спецодяг повинен зберігатись у тому самому приміщенні, у якому проводиться робота з ртуттю, в окремих гардеробах, обладнаних індивідуальними шафами з місцевою витяжкою.
Шафи для зберігання одягу повинні виготовлятись з листової сталі і мати відділення для зберігання предметів особистої гігієни і засобів захисту.
23. Відносити спецодяг, у якому виконувались роботи з ртуттю, додому, а також ходити у ньому в їдальню заборонено.
24. Прати спецодяг, у якому виконувались роботи з ртуттю, потрібно щотижня, окремо від іншого спецодягу. Прати такий спецодяг у домашніх умовах заборонено.
25. Одночасно з пранням спецодягу необхідно промивати шафи, де він зберігається, гарячою водою з милом, а потім 0,1%-ним розчином марганцевокислого калію.
26. Спецодяг, у якому виконувались роботи з ртуттю, перед пранням гарячою водою (+70-80°C) у мильно-содовому розчині (з розрахунку 4 л розчину на 1 кг одягу) повинен бути знепилений і прополосканий у пральній машині холодною водою протягом 30 хв.
Спецодяг необхідно прати двічі. Після першого прання його потрібно прополоскати у пральній машині спочатку гарячою, а потім холодною водою для видалення лугу, і протягом 30 хв. обробляти 1-2%-ним розчином соляної кислоти. Вдруге спецодяг необхідно прати лужним розчином за температури +70-80°C протягом 20 хв., потім полоскати в холодній воді, крохмалити, віджимати, сушити і прасувати.
27. Палити, а також зберігати, вживати їжу та пити воду в приміщеннях, де проводяться роботи з ртуттю, категорично заборонено.
28. Працівники, які виконують роботу з ртуттю, повинні дотримуватись таких гігієнічних вимог:
