Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок

перед вживанням їжі спецодяг та індивідуальні засоби захисту необхідно знімати, ретельно мити руки теплою водою з милом і щіткою, прополіскувати рот слабким розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору). Перед тим, як зняти рукавиці з рук, рукавиці необхідно ретельно вимити;

щодня після закінчення роботи потрібно знімати спецодяг, очищати його і прибирати у шафу, ретельно прополіскувати рот слабким розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору), приймати душ і чистити зуби.

29. У ртутних кімнатах необхідно щодня проводити вологе прибирання, а один раз на місяць обов'язково обмивати теплою мильною водою стелі, стіни, меблі, віконні рами, скло та підвіконня, двері тощо.

Один раз на квартал вищезазначене прибирання необхідно проводити із застосуванням засобів хімічної демеркуризації з наступним змиванням розчину з підлоги водою.

30. Інвентар для прибирання приміщень, у яких проводяться роботи з ртуттю, не дозволяється використовувати для прибирання інших приміщень. Зазначений інвентар необхідно зберігати у металевому ящику, що щільно закривається і має пристрій місцевого відсмоктування та пофарбований у яскравий застережний колір. На відміну від іншого інвентар для прибирання приміщень, у яких проводяться роботи з ртуттю, повинен бути пофарбований у червоний колір.

Після прибирання інвентар необхідно обробити розчинами демеркуризації.

31. Біля виходу з приміщень, де проводяться роботи з ртуттю, повинні бути килими з рифленої гуми, які необхідно щодня обробляти у піддонах з чорної листової сталі розчином марганцевокислого калію, підкисленим соляною кислотою.

32. Виробничі приміщення, де встановлено прилади і апарати з ртуттю, повинні відповідати "Санитарным правилам при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением" .

33. Матеріал зовнішніх поверхонь виробничого обладнання, де використовується ртуть, не повинен абсорбувати ртуть та вступати з нею у хімічну взаємодію.

На цих поверхнях необхідно проводити прибирання і демеркуризацію.

34. Електродвигуни та електроапаратура, що установлюються в ртутних кімнатах або інших приміщеннях, де можливе виділення пари ртуті, за наявності в них проводів і деталей з кольорових металів повинні бути покриті речовинами, стійкими до ртуті.

1. Для забезпечення безпечної експлуатації тепловикористовувальних установок теплові мережі та системи повинні бути обладнані арматурою і приладами відповідно до вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2007 року за № 197/13464.

2. Під час експлуатації тепловикористовувальних установок, де за технологією виробництва неприпустима різка зміна параметрів або скорочення теплопостачання, що може викликати пожежу, вибух тощо, адміністрацією повинні бути розроблені заходи, що унеможливлюють такі явища.

Експлуатація таких установок проводиться за інструкцією, розробленою і затвердженою адміністрацією.

3. Кожен працівник повинен виконувати тільки доручену йому роботу. Перехід на інше робоче місце здійснюється тільки з дозволу начальника цеху (зміни) після проходження відповідного інструктажу.

4. Забороняється самовільно залишати робоче місце.

У разі хвороби або поганого самопочуття працівник зобов'язаний повідомити про це безпосереднього керівника.

5. Робоче місце повинно утримуватися в чистоті та порядку.

6. Під час включення тепловикористовувальної установки в роботу повинен здійснюватися повільний прогрів паропроводу і апарата шляхом поступового відкривання запірного пристрою (вентиля, засувки або автоматичного клапана) на паропроводі. Швидкість підняття тиску і температури в установці повинна визначатися інструкцією з безпечного обслуговування апарата.

Під час появи навіть слабких гідравлічних ударів або вібрації доступ пари в установку повинен бути зменшений до їх зникнення шляхом прикриття запірного пристрою. Після зникнення гідравлічних ударів і вібрації збільшення тиску і температури може тривати зі швидкістю, що не викликає знову їх появи.

7. Пуск обладнання повинен здійснюватися тільки після ретельної перевірки справності обладнання.

Перед пуском устаткування необхідно переконатися у відсутності в небезпечних місцях людей, сторонніх предметів, дати попереджувальний сигнал і переконатися у справності кнопки "Стоп" шляхом пробного пуску.

8. Чистити, змащувати і ремонтувати обладнання з рухомими частинами, а також проводити його внутрішній огляд дозволяється тільки після того, як обладнання зупинено, зі шківів знято приводні ремені, на розподільчих щитах і рубильниках, електропускових механізмах вивішено плакат "Не включати! Працюють люди!" і знято запобіжники на щиті.

9. Запускати обладнання після його зупинки має право лише працівник, який здійснював зупинку або який прийняв по зміні обов'язки такого працівника і попереджений про стан справ. Час зупинки і причини, а також час включення тепловикористовувальної установки і обладнання зазначаються в оперативному журналі.

10. У випадках, коли в тепловикористовувальну установку вводяться або в ній можуть утворитися пожежовибухонебезпечні чи отруйні гази, необхідно унеможливити потрапляння таких газів або пари в робоче приміщення шляхом відведення назовні труб від запобіжних клапанів або вибухових пластин.

11. Над установками з паровиділенням або над такими, що виділяють шкідливі гази, повинні встановлюватися витяжні пристрої або примусова витяжна вентиляція. Забороняється працювати з вимкненою витяжною вентиляцією під час розвантаження або завантаження тепловикористовувальної установки технологічним продуктом (масою).

12. Теплові установки, апарати, що працюють з отруйним або вибухонебезпечним рідким чи газовим середовищем, повинні мати на підвідній лінії від насоса або компресора зворотний клапан, який автоматично закривається тиском з установки.

13. Рухомі й обертові частини машин і механізмів, розташовані на висоті менше 2 м від рівня підлоги або робочих площадок, повинні мати суцільне або сітчасте огородження.

Розміри вічок не повинні перевищувати 25х25 мм. Огородження повинні підвішуватися на шарнірах. Глухе кріплення огорож допускається за умови влаштування в них вікон з шарнірними кришками (дверцями) для доступу до частин машини, що потребує частого обслуговування.

14. Усі механізми, що мають робочий і холостий шківи, повинні мати пристрої для переведення ременів з робочого на холосте положення, обладнані запірними пристосуваннями, що унеможливлюють самовільний перехід ременя з холостого на робочий шків.

15. Надягання, знімання та підправляння на ходу приводних ременів, а також підсипання каніфолі під буксуючі ремені забороняються.

16. Ставати на бар'єри майданчиків, запобіжні кожухи муфт, підшипників тощо, а також на трубопроводи, конструкції і перекриття, що не призначені для проходу по них і не мають спеціальних огорож і поручнів, забороняється.

17. У разі користування паровим або водяним шлангом під час обдування, обмивання обладнання необхідно перевірити міцність кріплення шланга до трубопроводу і наконечника до шланга. Наконечник повинен бути теплоізольований на довжині не менше 1 м.

У резервуарах і підземних спорудах найчастіше містяться такі вибухонебезпечні і шкідливі гази: метан, пропан, пропілен, бутилен, окис вуглецю, вуглекислий газ, сірководень, аміак, хлор, ацетилен.

Метан CH4 (болотний газ) - безбарвний горючий газ, без запаху, легший за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється під час повільного гниття без доступу повітря решток рослин (клітковини під водою - у болотах, стоячих водах, ставках або внаслідок розкладання решток рослин - у покладах кам'яного вугілля). Метан є складовою частиною промислового газу. У випадку несправного газопроводу він може проникати у підземні споруди. Не отруйний, але його присутність зменшує кількість кисню у повітряному середовищі підземних споруд, що призводить до порушення нормального дихання під час проведення робіт у цих спорудах. Якщо вміст метану у повітрі становить 5-15 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.

Пропан C3H8, бутан C4H10, пропілен C3H6 і бутилен C4H8 - безбарвні горючі гази, важчі за повітря, без запаху, важко змішуються з повітрям. Вдихання пропану і бутану у невеликих кількостях не викликає отруєння. Пропілен і бутилен діють наркотично.

Зріджені гази у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші за такого вмісту, % від об'єму:

Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.

Окис вуглецю CO - безбарвний газ, без запаху, горючий і вибухонебезпечний, трохи легший за повітря. Окис вуглецю дуже отруйний. Фізіологічний вплив окису вуглецю на людину залежить від його концентрації у повітрі і тривалості вдихання.

Вдихання повітря, що містить окис вуглецю понад ГДК (20 мг/куб. м), може призвести до отруєння і навіть до смерті. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі становить 12,5-75 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засіб захисту: фільтрувальний протигаз типу CO.

Вуглекислий газ CO2 (двоокис вуглецю) - безбарвний газ, без запаху, важчий за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється внаслідок розкладання органічних речовин. Утворюється також у резервуарах (баках, бункерах тощо) за наявності в них сульфовугілля або вугілля внаслідок його повільного окислення.

Потрапивши у підземну споруду, вуглекислий газ витискує повітря, заповнюючи з дна простір цієї споруди. Вуглекислий газ не отруйний, але діє наркотично і може подразнювати слизові оболонки очей. За високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню у повітрі.

Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Сірководень H2S - безбарвний газ, має запах тухлих яєць, трохи важчий за повітря. Отруйний, діє на нервову систему, подразнює дихальні шляхи і очі.

Якщо вміст сірководню в повітрі становить 4,3-45,5 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту: фільтрувальні протигази типів В, КД.

Аміак NH3 - горючий газ з різким характерним запахом, легший за повітря, отруйний, подразнює очі і дихальні шляхи, викликає розлад дихання. Якщо вміст аміаку в повітрі становить 15-28% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засіб захисту: фільтрувальний протигаз типу КД.

Водень H2 - безбарвний газ, без смаку і запаху, набагато легший за повітря. Водень - фізіологічно інертний газ, але за високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню. Водень утворюється під час зіткнення реагентів, що містять кислоту, з металевими стінками ємностей, що не мають антикорозійного покриття. Якщо вміст водню у повітрі становить 4-75 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Кисень O2 - безбарвний газ, без запаху і смаку, важчий за повітря. Не має токсичних властивостей, але у разі тривалого вдихання чистого кисню (за атмосферного тиску) спричиняє смерть внаслідок розвитку плеврального набрякання легенів.

Кисень не горючий, але є основним газом, що підтримує горіння речовин. Дуже активний, сполучається з більшістю елементів. З горючими газами кисень утворює вибухонебезпечні суміші.

Хлор Cl2 - жовто-зелений газ з різким подразливим запахом, важчий за повітря. Хлор хімічно дуже активний, безпосередньо сполучається майже з усіма металами і неметалами. Суміші хлору з воднем вмістом від 5,8 до 85,5% вибухонебезпечні.

Хлор подразнює слизові оболонки очей і дихальні шляхи.

Під час вдихання середніх і низьких концентрацій хлору спостерігаються стиснення і біль у грудях, сухий кашель, часте дихання, різь в очах, слізливість, підвищення температури тіла. Можливе набрякання легенів, судороги.

ГДК хлору у повітрі становить 1 мг/куб. м.

Засіб захисту: фільтрувальний протигаз типу В.

Ацетилен C2H2 - безбарвний горючий газ, легший за повітря. Суміші з повітрям вмістом від 2,3 до 80,7% вибухонебезпечні. Ацетилен діє наркотично.

Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.

Примітка.

У разі нашарування різних видів ґрунту крутість схилів для всіх пластів необхідно визначати за найслабкішим видом ґрунту.

Примітки:.

1. У разі виконання робіт за нарядами заповнюються тільки колонки 1, 7, 8.

2. У разі виконання робіт за розпорядженнями заповнюються всі колонки, крім колонки 1.

На електростанції аміак надходить у вигляді водних розчинів, що містять від 22 до 25% NH3 (густина 0,9 г/куб. см за температури +15°C).

Водний розчин аміаку має лужні властивості. Значення pH 1%-ного розчину становить 11,7. Водні розчини аміаку здатні викликати отруєння організму. Під час вдихання повітря, яке містить 5% аміаку, починається різкий розлад дихання, слізливість, біль в очах, сильні напади кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання. За високої концентрації аміак може викликати опіки слизової оболонки очей і призвести до сліпоти.

Індивідуальні засоби захисту: гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, захисні окуляри, прогумований фартух, фільтрувальні протигази типів К, КД або М.

Хімічно чиста сірчана кислота - безбарвна масляниста рідина, що застигає у кристалічну масу за температури +10°C. Технічна концентрована сірчана кислота має густину 1,84 г/куб. см і містить близько 98% H2SO4. З водою змішується у будь-яких пропорціях з виділенням великої кількості тепла (до 92 кДж на 1 моль (22 ккал на 1 грам-молекулу) кислоти). Тому, щоб уникнути розбризкування, необхідно кислоту лити у воду, а не навпаки.

Під час нагрівання сірчаної кислоти утворюється пара сірчаного ангідриду, яка у разі сполучення з водяною парою повітря утворює кислотний туман.

Сірчана кислота при потраплянні на шкіру викликає сильні й дуже болючі опіки, що важко піддаються лікуванню. Вдихання пари сірчаної кислоти призводить до подразнення і опіків верхніх дихальних шляхів.

Потрапляння міцної сірчаної кислоти в очі загрожує втратою зору, тому під час роботи з нею необхідна особлива обережність.

Працівники, які проводять зливання кислоти, повинні працювати в одязі з кислотозахисної тканини, прогумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукавицях, захисних щитках типу НБХ, мати фільтрувальні протигази типів В, БКФ, М або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

У разі розливання сірчаної або будь-якої іншої кислоти на підлогу її необхідно негайно нейтралізувати - посипати содою або негашеним вапном, прибрати лопатою, а потім ретельно промити це місце сильним струменем води. Під час прибирання кислоти ніс і рот необхідно закривати пов'язкою, змоченою содовим розчином, а очі захищати спеціальними окулярами.

У разі потрапляння кислоти на одяг її необхідно змити сильним струменем води, нейтралізувати 2-3%-ним розчином соди і знову промити водою.

Хімічно чиста соляна кислота - безбарвна рідина густиною 1,19 г/куб.см, містить близько 37% хлористого водню, на повітрі "димить".

Соляна ("димуча") кислота має задушливий запах і під час вдихання подразнює верхні дихальні шляхи, горло, викликає кашель, хрипоту. У разі тривалої дії на шкіру призводить до опіків третього ступеню.

Технічна соляна кислота - рідина жовтого кольору із задушливим запахом, містить 27,5 % хлористого водню.

Соляна інгібована кислота - темно-коричнева рідина густиною 1,1-1,12 г/куб.см, не "димить". Фізіологічна дія на організм людини технічної та інгібованої кислот така сама, як і хімічно чистої кислоти.

Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу В або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, решта засобів така сама, як і під час роботи з сірчаною кислотою.

Їдкий натр - біла, непрозора, дуже гігроскопічна речовина. Сильний луг. Значення pH 1%-ного водного розчину становить 13.

Як тверда речовина, так і концентровані її розчини викликають дуже сильні опіки шкіри. Потрапляння лугу в очі може призвести до їх важких захворювань і навіть до втрати зору.

Працівник, який працює з їдким натром, повинен мати захисні щитки, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, бавовняний спецодяг, прогумований фартух і гумове взуття.

У разі потрапляння розчину їдкого натру на одяг його необхідно змити водою, а потім нейтралізувати 1%-ним розчином оцтової кислоти і знову промити водою.

Кальцинована сода і фосфат натрію - білі кристалічні речовини, що добре розчиняються у воді. Водні розчини мають лужну реакцію. У кристалічному вигляді на організм не діють. У пилоподібному стані сода і фосфат натрію ушкоджують дихальні шляхи й очі, подразнюють слизову оболонку очей.

Гарячі концентровані розчини можуть бути небезпечними, особливо у разі потрапляння бризок в очі. Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу, необхідно надягати протипиловий респіратор, захисні окуляри.

Негашене вапно і каустичний магнезит - порошки білого кольору. Пил або краплі вапна, потрапляючи у дихальні шляхи, викликають кашель, печуть, а у разі потрапляння на шкіру подразнюють її.

Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу зазначених реагентів, працівники повинні надягати брезентовий костюм, захисні окуляри, гумові рукавиці, протипиловий респіратор.

Розчини сірчанокислого алюмінію і сірчанокислого заліза мають кислу реакцію.

Бавовняні тканини під дією розчинів коагулянту руйнуються, тому у разі потрапляння розчину на таку тканину облиті місця необхідно швидко промити водою або змочити 24%-ним розчином кальцинованої соди або фосфату натрію.

Розчини, що потрапили на шкіру або в очі, можуть викликати подразнення і призвести до тимчасової непрацездатності. Під час роботи з коагулянтами працівники повинні надягати прогумований фартух, захисні окуляри, гумове взуття і гумові рукавиці.

Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу коагулянтів, необхідно застосовувати протипиловий респіратор.

Поліакриламід - желеподібна речовина. Температура його розм'якшення становить +180°C. Добре розчиняється у воді. Малотоксичний. Під час нагрівання поліакриламіду до понад 100°C виділяється аміак.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, респіратори типу "Лепесток", "Астра-2" або РУ-60М.

Трилон Б - білий кристалічний порошок. Розчинність його у воді становить 10% (за температури +20°C).

Помітної фізіологічної дії на організм людини трилон Б не має.

Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу трилону Б, необхідно надягати рукавиці, захисні окуляри, протипиловий респіратор.

Гідразингідрат - безбарвна рідина, що за запахом нагадує аміак. Легкозаймистий. Отруйний.

Гідразингідрат добре розчиняється у воді і спиртах. Температура кипіння становить +118,5°C, замерзання - -51,7°C, спалаху - +73°C. Густина гідразингідрату - 1,03 г/куб.см.

Гідразингідрат містить 64% гідразину. Гідразингідрат поглинає з повітря вологу, кисень, вуглекислоту, є слабким лугом.

Гідразингідрат - сильний відновник, легко розкладається під дією каталізаторів нагрівання. У суміші з киснем вибухонебезпечний. Під час контакту з окисами деяких металів, азбестом або активованим вугіллям може самозайматись.

Токсичний для організму людини. Солі гідразину (гідразинсульфат і фосфорнокислий гідразин) - кристалічні речовини білого кольору, що погано розчиняються у холодній воді, краще - у гарячій.

Їхні водні розчини мають кислу реакцію. Гідразинсульфат і фосфорнокислий гідразин є відновниками, отруйні.

Сполуки гідразингідрату у разі потрапляння в організм викликають зміни у печінці і крові.

Пара і пил гідразингідрату і його солей пошкоджують слизові оболонки дихальних шляхів і очей. Дія розчинів гідразину на шкіру залежно від індивідуального сприймання може призвести до дерматитів.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, фільтрувальний протигаз типу КД або А.

Октадециламін - воскоподібна речовина зі специфічним запахом. Густина октадециламіну становить 0,83 г/куб. см, температура плавлення +54-55°C, кипіння - +349°C.

За температури понад +350 °C без доступу повітря октадециламін розкладається з утворенням більш низькомолекулярних вуглеводнів і аміаку.

Октадециламін не розчиняється у холодній і гарячій воді, але за температури понад +75°C утворює з водою емульсію концентрацією до 100 мг/кг. Розчиняється у спиртах, оцтовій кислоті, ефірах та в інших органічних розчинниках.

Октадециламін для людини практично нешкідливий, але необхідно уникати прямого контакту з ним, бо залежно від індивідуального сприймання іноді спостерігаються почервоніння і свербіння шкіри, які, як правило, через кілька днів після припинення контакту з реагентом зникають.

Індивідуальний засіб захисту: гумові рукавиці.

Адипінова кислота - кристалічна речовина, двохосновна, порівняно слабка.

Температура розплавлення адипінової кислоти становить +150°C, розчинність за температури +15°C - 1,42%, а за температури +100°C - 61,53% (від маси).

Завислий у повітрі пил цієї кислоти вибухонебезпечний, осілий - пожежонебезпечний. Пил кислоти подразнює слизові оболонки.

Індивідуальні засоби захисту від пилу: респіратор, захисні окуляри.

Розчини адипінової кислоти практично безпечні, тому спеціальні заходи захисту не потрібні.

Розчин фтористого водню у воді називається плавиковою кислотою. Технічна кислота містить 40-70% фтористого водню. Плавикова кислота легко реагує з двоокисом кремнію.

Солі плавикової кислоти: фтористий натрій або фтористий амоній.

Фтористий натрій - кристалічна речовина з температурою розплавлення +997°C. Погано розчиняється у воді: за температури +15°C розчинність у воді становить 3,5%, а за температури +25°C - 4%.

Фтористий амоній - безбарвні кристали. Відносна молекулярна маса 37,04.

Кристалічний фтористий амоній гігроскопічний, плавиться на повітрі, добре розчиняється у воді.

Кисла сіль фтористого амонію (гідрофторид амонію) має відносну молекулярну масу 57,05. Це безбарвні кристали, що розпилюються у повітрі та добре розчиняються у воді.

Плавикова кислота і її солі дуже отруйні. Вдихання пари кислоти спричиняє запалення дихальних шляхів і руйнування зубів. У разі потрапляння в організм кислота і її солі викликають захворювання кишечника і шлунка. Фтористі солі не діють на непошкоджену шкіру. У разі потрапляння у свіжий поріз, подряпину або під нігті можуть спричинити пухирі та рани, що важко загоюються.

Індивідуальні засоби захисту від плавикової кислоти: фартух, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, гумові чоботи, захисні окуляри, фільтрувальний протигаз типу В.

Індивідуальні засоби захисту від солей плавикової кислоти: протипиловий респіратор, захисні окуляри і гумові рукавиці.

Фталевий ангідрид - білі лускоподібні кристали. Його відносна молекулярна маса становить 148, температура розплавлення - +130,8°C, кипіння - +284,5°C. Важко розчиняється у холодній воді, добре - у гарячій, утворюючи фталеву кислоту. Пара і пил фталевого ангідриду викликають сильне подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей. У разі дії фталевого ангідриду на шкіру виникають червоні плями, зрідка пухирі, що нагадують пухирі від опіків.

Індивідуальні засоби захисту: захисні окуляри, гумові рукавиці, респіратор для захисту від вдихання пари і аерозолів або фільтрувальний протигаз типу А.

Малеїновий ангідрид - тверда речовина. Його відносна молекулярна маса становить 98, температура розплавлення - +54°C, кипіння - +202°C. Розчиняється ангідрид в ацетоні, хлороформі. У разі сполучення з водою перетворюється на малеїнову кислоту.

За токсичними властивостями він схожий на фталевий ангідрид.

Індивідуальні засоби захисту ті самі, що й під час роботи з фталевим ангідридом.

Нітрит натрію - безбарвні або жовті кристали. Температура розплавлення становить +271°C. Нітрит натрію добре розчиняється у воді, є окисником, у розчинах розкладається за температури понад +70°C з виділенням окисів азоту бурого кольору. Під час підкислення концентрованих розчинів нітриту натрію також відбувається його розкладання з виділенням окислів азоту.

У розчинах нітрит натрію повільно окислюється киснем повітря у нітрат.

Окисли азоту у разі вдихання викликають кашель, подразнення носоглоткової порожнини і легенів, накопичуються в організмі при вдиханні їх навіть у незначній кількості.

Нітрит натрію - отруйна речовина.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, фільтрувальні протигази типів В, БКФ.

ОП-7, ОП-10 - маслянисті в'язкі рідини або легкоплавкі пасти коричневого кольору, які розчиняються у воді. Під час додавання у ці речовини від 1 до 2 г/л води утворюються розчини, що мають високу змочувальну здатність. Під час перемішування водних розчинів утворюється стійка піна. Мають мийні властивості. Реакція розведеного водного розчину слабколужна, концентрованого - нейтральна.

Вдихання аерозолю ОП-7 викликає слабке подразнення верхніх дихальних шляхів. Потрапляння його в рот призводить до запалення.

Спеціальних заходів захисту не потребує.

Каптакс - порошок жовтого кольору. Його відносна молекулярна маса становить 167,26, температура розплавлення - +179°C. Практично не розчиняється у воді, розчиняється у спирті. У разі потрапляння у дихальні шляхи каптакс викликає подразнення, на шкіру - дерматити.

Індивідуальні засоби захисту: респіратори "Лепесток", "Астра-2" або РУ-6ОМ, рукавиці з матеріалу, що не містить прискорювачів, стабілізаторів, антиокислювачів тощо, силіконовий захисний крем для рук.

"Чорна кислота" - розчин низькомолекулярних органічних кислот. Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, гумові чоботи і фартух.

Уротропін - безбарвні гігроскопічні кристали. Розчиняється у спирті. У слабкокислому розчині розкладається на аміак і формальдегід.

Спеціальних заходів захисту не потребує.

Перекис водню - безбарвна сироподібна рідина густиною 1,45 г/куб.см. Змішується у будь-яких співвідношеннях з холодною водою, має окиснювально-відновні властивості. Перекис водню - слабка кислота. На світлі з каталізатором розкладається.

Індивідуальні засоби захисту: рукавиці з поліхлорвінілу, поліетилену, поліефірних пластиків і захисні окуляри.

Карбід кальцію - тверда речовина сірого кольору густиною 2,22 г/куб.см. Під час взаємодії карбіду кальцію з невеликою кількістю вологи і у разі контакту з окисниками виділяється ацетилен і карбід розігрівається.

Карбід кальцію, потрапляючи на шкіру, призводить до запалення і утворення виразок. Небезпечним є потрапляння карбіду кальцію в очі.

Індивідуальні засоби захисту: протипиловий респіратор, захисні окуляри і гумові рукавиці. Для захисту шкіри рук необхідно застосовувати захисні креми і пасти.

Дихлоретан - безбарвна, легколетка, легкозаймиста рідина густиною 1,253 г/куб. см. Коефіцієнт розчинення пари у воді становить 26,3 за температури +20°C і 17,5 за температури +30°C.

Дихлоретан діє як наркотик, який призводить до дистрофічних змін у печінці, нирках та інших органах, проникає крізь шкіру, спричиняє помутніння рогівки очей.

Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А або БКФ, гумові рукавиці, гумові чоботи і фартух з прогумованої тканини.

Чотирихлористий вуглець - безбарвна летка рідина густиною 1,59 г/куб. см. Коефіцієнт розчинення пари у воді становить 1,04 за темперарури +20°C і 0,73 за температури +30°C. У разі контакту з полум'ям або розжареними предметами розкладається з утворенням фосгену.

Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А або шлангові протигази типів ПШ-1 і ПШ-2, гумові рукавиці, нарукавники і фартухи з поліхлорвініловим покриттям.

Основні енергетичні мастила (турбінні та трансформаторні) - продукти переробки нафти. Для поліпшення експлуатаційних властивостей мастил використовують присадки, у тому числі фенольного типу (топанол).

Тривалий контакт з мастилом, а також робота з присадками (залежно від індивідуальної сприйнятливості шкіри) можуть спричинити дерматити і навіть екземи.

Засоби захисту: захисні креми для рук, рукавиці з мастилостійких матеріалів.

Синтетичні вогнетривкі турбінні мастила ("Іввіоль-3", ОМТІ) - токсичні. Викликають отруєння здебільшого у разі потрапляння у шлунково-кишковий тракт.

Індивідуальні засоби захисту: фартухи, нарукавники, головні убори з текстовінітовим покриттям, гумові рукавиці на основі натурального каучуку або квалітексу, гумові чоботи, фільтрувальний протигаз типу БКФ. Під час виконання робіт у хімічній лабораторії: гумові рукавиці на основі натурального каучуку або квалітексу.

Бензол - безбарвна, летка, вогненебезпечна рідина з характерним запахом.

Відносна молекулярна маса - 78,12, густина - 0,879 г/куб.см (за температури +15°C). Випаровується бензол за кімнатної температури, пара його у 2,69 раза важча за повітря. Концентрація пари бензолу у повітрі від 1,5 до 8% від об'єму вибухонебезпечна.

Бензол потрапляє в організм через органи дихання і крізь шкіру. Бензол - отруйна речовина, що впливає понад усе на центральну нервову систему. У разі багаторазової дії бензолу навіть низьких концентрацій можуть розвиватись хронічні захворювання.

Індивідуальні засоби захисту: захисні креми і пасти, фільтрувальний протигаз типу А, фартух з прогумованої тканини, гумові чоботи і гумові рукавиці.

На енергопідприємствах застосовуються такі лакофарбові матеріали, як лаки ПХВ, лак-етиноль, емаль ВЛ-515, епоксидні смоли тощо, а також різноманітні розчинники до них (Р-4, Р-60, етилцелюлоза тощо), що містять речовини з токсичними властивостями.

Робота з такими речовинами може призвести до різних захворювань шкіри, а з епоксидними смолами - також і до захворювань нервової системи та печінки.

Індивідуальні засоби захисту: шланговий протигаз або респіратор, захисний костюм, рукавиці. Для захисту шкіри рук необхідно використовувати відповідні захисні пасти.

Перед початком роботи 5 - 10 г пасти або крему наносять на шкіру рук і розтирають до отримання тонкого шару. Після закінчення роботи пасту або крем змивають водою з милом.