4.27. Переносні ручні електричні світильники в приміщеннях з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях повинні живитись від мережі напругою до 42 В, а за особливо несприятливих умов, коли загроза ураження електричним струмом посилюється через тісноту, незручність виконання роботи, можливість торкання працівника до металевих заземлених елементів, - напругою до 12 В.
У приміщеннях без підвищеної небезпеки дозволяється користуватись переносними електричними світильниками напругою 220 В.
5. Механізоване навантажування, розвантажування та переміщування вантажів
5.1. Навантажувально-розвантажувальні роботи проводяться механізованим способом за допомогою підіймально-транспортного обладнання або засобів малої механізації.
Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, пов'язаних з використанням засобів залізничного або автомобільного транспорту, необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 грудня 2007 року № 311, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2007 року за № 1419/14686 (НПАОП 63.21-1.22-07), Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 31 грудня 2008 року № 308, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 лютого 2009 року за № 103/16119 (НПАОП 0.00-1.22-08), Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07), та інших чинних нормативно-правових актів.
5.2. Перебування у траншеї під час опускання до неї труб та інших елементів обладнання і арматури, а також перебування під обладнанням і вузлами трубопроводів до завершення їх закріплення забороняється.
5.3. На електрифікованих залізницях підніматись на дахи вагонів, цистерн, навантажених платформ, напіввагонів і контейнерів для виконання будь-яких робіт дозволяється тільки після вимкнення контактної мережі та її заземлення.
5.4. Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт на відкритому рухомому складі поблизу електрифікованої залізниці необхідно стежити, щоб працівники та інструмент, яким вони користуються, а також вироби, що навантажуються (розвантажуються), були на відстані понад 2 м від струмовідних частин контактної мережі, яка перебуває під напругою.
Роботу на рухомому складі, розміщеному на відстані від 2 до 4 м від струмовідних частин контактної мережі, дозволяється проводити без знімання напруги і заземлення контактної мережі, але під наглядом спеціально призначеного працівника.
За більшої відстані від струмовідних частин нагляд не потрібен.
Розвантажувати цистерни з паливом, кислотами і лугами під проводами контактної мережі заборонено.
5.5. Працівники перевозяться справними та спеціально для цього призначеними транспортними засобами.
Не дозволяється перевезення працівників поза кабіною автомобіля-самоскида, автомобіля-цистерни, трактора, а також іншими спеціалізованими автомобілями (самохідними машинами і механізмами, вантажними причепами, напівпричепами, вантажними моторолерами тощо), конструкція яких не пристосована для перевезення людей.
5.6. Перевозити вибухові, горючі, сильнодіючі отруйні, легкозаймисті та інші небезпечні вантажі, а також знешкоджену тару з-під них необхідно з дотриманням вимог Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та інших чинних нормативно-правових актів.
5.7. Зливати кислоти та інші небезпечні вантажі з цистерн або розвантажувати їх у тарі необхідно з дотриманням вимог пункту 1.14 розділу XII цих Правил.
5.8. Бутлі з кислотами, лугами та рідкими негорючими хімікатами перевозяться в корзинах або дерев’яних латах, що відповідають вимогам пункту 1.22 цього розділу. Бутлі установлюються в кузові автомобіля і щільно закриваються.
Не дозволяється ставити корзини (або лати) з бутлями одна на одну (у два яруси) без міцних прокладок, що захищають нижній ярус від розбивання під час перевезення.
5.9. Горючі рідини необхідно перевозити на автомобілях із застосуванням металевої тари із щільно загвинченою пробкою. Перевозити такі рідини у бутлях, бідонах, відрах і подібних їм ємностях заборонено.
5.10. Експлуатувати навантажувачі необхідно з дотриманням вимог інструкцій заводів - виробників навантажувачів.
5.11. Для навантажування і розвантажування штучних вантажів необхідно передбачати з боку під'їзду транспортних засобів на висоті підлоги кузова транспортного засобу спеціальні площадки (платформи, естакади, рампи) завширшки понад 1,5 м з кутом нахилу до 5°.
Ширина естакади, що призначена для пересування транспортних засобів, повинна бути понад 3 м.
Естакади, рампи складів, під’їзних шляхів необхідно обладнати колесовідбійними запобіжними пристроями, щоб унеможливити з'їзд і перекидання транспортних засобів.
5.12. Навантажувально-розвантажувальні роботи з важкими (масою понад 3 т) і довгомірними (завдовжки понад 6 м) вантажами, а також роботи, що виконуються за допомогою грейфера та інших механічних вантажозахоплювальних пристроїв, дозволяється виконувати за відсутності працівників у кузові транспортного засобу.
5.13. Під час установлення транспортних засобів для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт необхідно вживати заходів для запобігання самочинному руху цих засобів.
5.14. Площадки для проміжного складування вантажів необхідно розміщувати на відстані понад 2,5 м від залізничних колій і автомобільних доріг.
5.15. Вантажі на площадці необхідно складувати таким чином:
цеглу в пакетах на піддонах - не більше ніж у 2 яруси; у контейнерах - в 1 ярус;
плиткові матеріали (плити азбестоцементні, листи азбестоцементні хвилясті і плоскі) - у стопи заввишки до 1 м;
теплоізоляційні вироби і конструкції у контейнерах і піддонах - у штабелі не більше ніж у 2 яруси;
дрібносортовий метал - у стелажі заввишки до 1,5 м;
великогабаритне і важке обладнання та його частини - в 1 ряд на підкладках;
чорні прокатні метали (швелери, двотаврові балки, сортова сталь) - у штабелі заввишки до 1,5 м з підкладками і прокладками;
листовий метал - у штабелі заввишки до 1 м. Установлювати металеві листи на ребро заборонено;
труби діаметром до 300 мм - у штабелі заввишки до 3 м на підкладках і прокладках з кінцевими упорами;
труби діаметром понад 300 мм - у штабелі заввишки до 3 м. Складування здійснюється у сідло без прокладок.
Нижній ряд труб необхідно укладати на підкладки, закріплювати інвентарними металевими башмаками або кінцевими упорами, надійно закріпленими на підкладках.
5.16. Вантажі (крім баласту, що розвантажується для шляхових робіт) необхідно розміщувати на відстані не менше 2 м від зовнішньої грані найближчої до вантажу залізничної рейки - для штабелів заввишки до 1,2 м, а у разі більшої висоти штабелів - на відстані не менше 2,5 м.
Укладені вантажі не повинні мати частин, що стирчать (дроти, ломи, шпали тощо).
6. Ручне навантажування, розвантажування та переміщування вантажів
6.1. Під час піднімання і переміщування вантажів вручну необхідно дотримуватися норм перенесення вантажів, установлених чинним законодавством.
6.2. Дороги, якими переміщують вантажі, потрібно підтримувати у чистоті, не допускається їх захаращування.
6.3. Під час застосування такелажних пристосувань (котків, сходів, тачок, канатів тощо), а також ломів, лопат тощо необхідно перевіряти їх справність перед початком проведення робіт.
6.4. Під час навантажування труб, бочок і розвантажування їх з автомашин і платформ необхідно використовувати похилі площадки або лати з утриманням вантажів канатами.
6.5. Стояти потрібно збоку від вантажу, який піднімають або опускають по похилій площині.
6.6. Канат, що застосовується для навантажування і розвантажування, необхідно підбирати з урахуванням маси вантажу.
Швидкість опускання вантажу повинні регулювати працівники, які перебувають у кузові автомашини (на платформі).
6.7. Не дозволяється одночасне розвантажування автомашини або платформи і прибирання (перенесення в інше місце) раніше спущених вантажів.
6.8. Наповнений бутель повинні переносити двоє працівників. Бутель разом з корзиною (латами) розміщувати у спеціальному дерев'яному ящику з ручками або переносити на спеціальних ношах з отвором посередині і латами, в які бутель повинен входити разом з корзиною на 2/3 висоти.
На короткі відстані і сходами дозволяється переносити бутлі у корзинах двом працівникам тільки після попередньої перевірки дна корзини і ручок на міцність.
Допускається перевозити бутлі на спеціальних візках.
6.9. Під час перекочування дерев’яних бочок по землі підштовхувати їх необхідно біля обручів, тягнути за краї бочки не дозволяється.
Важкі бочки необхідно переміщувати на роликах або котках.
6.10. У виробничих приміщеннях переносити вручну довгомірні вантажі дозволяється лише у разі незначного обсягу робіт.
Довгомірні вантажі необхідно переносити за допомогою спеціальних захоплювальних пристосувань у вигляді кліщів.
Дозволяється переносити довгомірні вантажі на плечах кількома працівниками однакового зросту. Під час перенесення і скидання таких вантажів працівники, які їх переносять, повинні стояти з одного боку вантажу.
Переносити вантаж на держаках лопат, ломах тощо заборонено.
6.11. Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт уночі всі робочі місця повинні бути освітлені.
7. Зварювальні та інші вогневі роботи
7.1. Електрозварювальні, газополум’яні та інші вогневі роботи необхідно проводити з дотриманням вимог Правил пожежної безпеки в Україні , затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).
7.2. Вогневі роботи на обладнанні, розміщеному в зоні діючого устаткування і у виробничих приміщеннях, необхідно проводити за нарядом-допуском (далі - наряд), форма якого наведена в додатку 3 до цих Правил.
У рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду зазначаються, крім заходів щодо підготовки робочих місць і заходів безпеки, також заходи щодо забезпечення робочого місця первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог чинного законодавства.
Оформлений наряд є одночасно дозволом на проведення вогневих робіт.
Вогневі роботи, що проводяться у спеціально відведених і обладнаних місцях у цехах, майстернях і на відкритих площадках, виконуються без оформлення наряду. Місця проведення таких робіт повинні бути обгороджені і мати відповідні написи.
7.3. Під час проведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечному обладнанні (мазутних резервуарах, газопроводах, газорозподільних пунктах, мастилопроводах, бункерах з пилом тощо) наряд повинен погоджувати головний інженер підприємства, а заходи пожежної безпеки, зазначені в наряді, - посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку підприємства.
7.4. У разі виникнення аварій зварювальні та інші вогневі роботи дозволяється виконувати без оформлення наряду, але обов'язково під безпосереднім наглядом начальника цеху (підрозділу) або за його вказівкою під наглядом іншого відповідального інженерно-технічного працівника цього цеху (підрозділу).
8. Радіографічна дефектоскопія обладнання
8.1. Використання у складі виробничого обладнання радіоізотопних приладів має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) під час провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання у радіоізотопній дефектоскопії , затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 21 вересня 2010 року № 121, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 950/18245, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України , затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02).
8.2. Норми радіаційної безпеки, порядок проведення робіт, облік, зберігання і видавання дефектоскопів, утримання приміщень, заходи особистої профілактики, система організації, обсяг і порядок проведення радіаційного контролю, включаючи розроблення заходів щодо попередження і ліквідації аварій, повинні відповідати вимогам Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" , затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 липня 1997 року № 208 (ДГН 6.6.1-6.5.001-98), та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення) (далі - НРБУ-97/Д-2000), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 12 липня 2000 року № 116.
9. Проведення робіт у резервуарах та підземних спорудах. Газонебезпечні роботи.
9.1. Організація і проведення газонебезпечних робіт у резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам розділів 1, 4, 6, 7 НПАОП 0.00-1.20-98 та (або) інших чинних нормативно-правових актів, що застосовуються у відповідній галузі.
9.2. Безпосередньо перед спусканням у резервуар, підземну споруду, перед тим, як увійти до газонебезпечного приміщення, необхідно перевірити в них вміст небезпечних і шкідливих речовин у повітрі робочої зони і достатність кисню (вміст кисню повинен бути понад 20% від об’єму).
Аналіз повітряного середовища необхідно проводити щодня перед початком проведення робіт.
Необхідність контролю повітря робочої зони у газонебезпечному приміщенні або газонебезпечній підземній споруді в період проведення робіт повинен визначати керівник робіт.
Газонебезпечні роботи необхідно проводити під безпосереднім наглядом керівника робіт.
Також перед спусканням у резервуар, підземну споруду необхідно провести у них вимірювання температури повітря та за наявності - води.
9.3. Характеристики вибухонебезпечних і шкідливих газів, що найчастіше утворюються в підземних спорудах, наведено в додатку 4 до цих Правил.
9.4. Працівники цеху (району, дільниці) повинні знати перелік газонебезпечних підземних споруд, зазначений у пункті 1.26 цього розділу.
Ці споруди необхідно зазначати на технологічній схемі і маршрутній карті. Вони повинні мати пофарбовані люки (рекомендується другу кришку люка або його циліндричну частину фарбувати у жовтий колір).
9.5. Для визначення стану повітряного середовища у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні допускаються працівники, які пройшли навчання, вміють користуватись засобами вимірювань для контролю небезпечних і шкідливих речовин.
9.6. Відбирати проби для аналізу повітряного середовища необхідно за допомогою шланга, який опускається в отвір люка резервуара, підземної споруди або встановлюється у напіввідчинених дверях газонебезпечного приміщення.
Кінець шланга необхідно опускати на відстань від рівня підлоги (дна резервуара) не більше 1 м - у разі відбирання проби з нижньої частини підземної споруди або резервуара, в якому може бути виявлена шкідлива речовина, важча за повітря, та на 20 - 30 см - у разі відбирання проби з його верхньої частини, у якій може бути виявлена шкідлива речовина з меншою щільністю, ніж повітря.
9.7. Спускатись у резервуари та підземні споруди і входити до газонебезпечних приміщень для відбирання проб повітря заборонено.
9.8. До початку і під час проведення робіт у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні необхідно забезпечити природну або примусову їх вентиляцію.
Природну вентиляцію камер і каналів необхідно створювати відкриванням не менше двох люків з установленням біля них спеціальних козирків, що спрямовують повітряні потоки.
Примусова вентиляція проводиться за наявності у повітрі резервуара, підземної споруди або іншого газонебезпечного приміщення шкідливих речовин або за температури повітря у них понад + 30°C.
Для створення примусової вентиляції можна використовувати вентилятори або компресори, які повністю замінюють повітря у підземній споруді або резервуарі протягом 10-15 хв. Шланг вентилятора, опущений у підземну споруду, не повинен доходити до рівня підлоги на 20-25 см.
Якщо природна або примусова вентиляція не забезпечує повного видалення небезпечних або шкідливих речовин, спускатись у резервуар, підземну споруду, входити до газонебезпечного приміщення дозволяється тільки у шланговому або киснеізолювальному протигазі, рятувальному поясі з прикріпленою до нього рятувальною мотузкою, другий кінець якої має тримати наглядач.
9.9. Проводити вентиляцію резервуарів, підземних споруд, газонебезпечних приміщень за допомогою кисню заборонено.
9.10. В обох напрямках руху транспорту на відстані 10-15 м від відкритих люків підземних споруд, розміщених на проїзній частині дороги, необхідно установити застережний дорожній знак. За населеними пунктами на відстані понад 50 м від місця проведення робіт з боку руху транспорту додатково необхідно установити попереджувальний дорожній знак. Місце проведення робіт потрібно обгородити. Обгороджену зону взимку необхідно очищувати від снігу, льоду і посипати піском.
Уночі й у разі недостатньої видимості застережні дорожні знаки та огородження біля місця проведення робіт мають бути освітлені лампами напругою до 42 В.
Під час перерви в роботі, після закінчення робочого дня або після закінчення роботи залишати огородження і відкриті люки на проїзній частині дороги заборонено.
Під час проведення робіт у підземній споруді, розташованій поза проїзною частиною дороги, як огородження, які повинні стояти протягом усього часу проведення робіт в цій споруді, необхідно використовувати переносні триноги, які установлюють біля кожного відкритого люка.
9.11. Перед допуском працівників до проведення робіт усередині резервуарів, підземних споруд необхідно вивести з роботи і відділити заглушками трубопроводи, через які можливе потрапляння вибухонебезпечних, пожежонебезпечних, агресивних та отруйних речовин. Вимикальну арматуру необхідно закривати. Вентилі відкритих дренажів, з’єднаних з атмосферою, повинні бути відкриті. З електроприводів арматури та електричних кіл їх керування необхідно зняти напругу. Штурвали (маховики) арматури необхідно заблокувати ланцюгами або іншими пристосуваннями і замкнути на замок. На перекритій запірній арматурі необхідно вивісити заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".
9.12. Під час відкривання люка резервуара, підземної споруди потрібно стояти з підвітряного боку (спиною або боком до вітру).
9.13. Тривалість перебування працівників у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні, а також тривалість відпочинку (з виходом із цих об'єктів) залежно від умов і характеру роботи повинен визначати керівник робіт.
9.14. Працювати в резервуарі чи підземній споруді за температури повітря вище зазначеної у пункті 4.18 цього розділу допускається тільки у разі виникнення аварії (якщо вона загрожує життю працівників, може спричинити руйнування обладнання тощо) з дозволу керівника робіт і під його безпосереднім керівництвом. Таку роботу дозволяється виконувати лише за умови обов'язкового вжиття необхідних заходів щодо захисту працівників від можливого перегрівання та опіків: робота повинна виконуватись в теплому спецодязі, а за наявності в підземній споруді або резервуарі рідкого середовища - також з використанням гумового взуття. Режим роботи і відпочинку в цьому разі визначає керівник робіт.
9.15. Заборонено перебувати всередині резервуара чи підземної споруди за температури повітря понад +50°C (температура повітря вимірюється на відстані 0,7 м від стінки резервуара (підземної споруди)), а також за наявності в них води, нагрітої до температури понад +45°C. За температури води менше +45°C рівень води над підлогою не повинен перевищувати 200 мм.
За наявності пари в резервуарі чи підземній споруді працівники повинні перебувати в них у шланговому або киснеізолювальному протигазі, рятувальному поясі з рятувальною мотузкою.
9.16. Для виконання робіт усередині газонебезпечного резервуара (приміщення, підземної споруди тощо) повинна призначатись бригада не менше ніж з трьох працівників, які заздалегідь мають бути проінструктовані про порядок проведення роботи та можливу небезпеку під час її виконання, а також має бути перевірена правильність їхніх дій на робочому місці.
Один з членів бригади повинен працювати всередині резервуара, а двоє інших членів бригади (наглядачі) повинні стояти зверху біля люка або дверей газонебезпечного приміщення і стежити за роботою працівника, який виконує роботу всередині резервуара, і за станом повітрозабірного патрубка шлангового протигаза.
Один з наглядачів повинен тримати в руках кінець рятувальної мотузки, а другий її кінець має бути прикріплений до рятувального пояса працівника, який перебуває всередині резервуара.
Наглядач повинен відпускати або натягувати рятувальну мотузку і шланг лише за сигналом працівника, який виконує роботу в резервуарі. Другий наглядач повинен бути з надягненим рятувальним поясом і мати при собі шланговий протигаз у положенні "наготові".
Якщо в діях працівника, який виконує роботу всередині резервуара, з'явились ознаки нездужання, намагання зняти протигаз тощо, а також у разі виникнення інших небезпечних непередбачених обставин роботу потрібно негайно припинити, а працівника з резервуара евакуювати.
Працювати всередині резервуара повинен тільки один працівник. У разі необхідності проведення робіт всередині резервуара двома працівниками потрібно призначити ще одного наглядача та передбачити заходи щодо одночасного надання допомоги обом працівникам.
9.17. Наглядачі не мають права відлучатись від люка резервуара чи підземної споруди і відволікатись на інші роботи доти, доки там перебуває працівник.
Під час проведення робіт у глибокій і довгій підземній споруді, коли зоровий нагляд за працівником, який виконує в ній роботу, підтримувати неможливо, з ним необхідно організувати радіозв’язок, зв’язок по телефону або за допомогою загальноприйнятих сигналів.
У разі потреби до потерпілого може спуститись лише один з наглядачів у попередньо надягнених протигазі та рятувальному поясі. Кінець рятувальної мотузки передається іншому наглядачеві, який повинен залишитись біля люка або дверей газонебезпечного резервуара чи підземної споруди.
9.18. Перед початком проведення робіт необхідно перевірити справність протигаза і шлангів.
Герметичність протигаза і шланга перевіряється затискуванням рукою кінця шланга в надягненому протигазі. Якщо в такому положенні дихати неможливо, то протигаз справний.
Протигаз з примусовим подаванням повітря обов’язково перевіряється також на справність повітродувки і роботи її приводів.
9.19. Перед спусканням у газонебезпечний резервуар, газонебезпечну підземну споруду, а також перед тим, як увійти до газонебезпечного приміщення, гофрований шланг, що підводить повітря до дихального клапана маски протигаза, необхідно закріпити на поясному ремені.
Повітрозабірні патрубки протигаза розміщувати з підвітряного боку від місця виділення або місця можливого виділення шкідливих речовин і укріплювати таким чином, щоб не допустити засмоктування пилу з поверхні ґрунту.
За відсутності примусового подавання повітря за допомогою вентилятора довжина шланга має бути не більше 10 м, а у разі примусового подавання - менше 40 м. Шланг не повинен мати різких перегинів або бути чим-небудь затисненим.
9.20. Аналіз повітря у підземній споруді або резервуарі необхідно проводити газоаналізатором вибухозахищеного типу, а за його відсутності - шляхом відбирання проби повітря і аналізу його поза спорудою чи резервуаром.
9.21. Під час проведення робіт усередині газонебезпечного резервуара, газонебезпечної підземної споруди або газонебезпечного приміщення необхідно застосовувати рятувальні пояси і рятувальні мотузки.
Рятувальні пояси повинні мати наплічні ремені зі сторони спини з кільцем на їх перетині для кріплення рятувальної мотузки.
Рятувальний пояс потрібно підганяти таким чином, щоб кільце було не нижче лопаток.
9.22. Під час проведення газонебезпечних робіт потрібно дотримуватись таких вимог:
як переносне джерело світла використовувати акумуляторні ліхтарі тільки у вибухозахищеному виконанні або світильники напругою до 12 В, які живляться від трансформатора із заземленою вторинною обмоткою, установленого поза газонебезпечним резервуаром, газонебезпечною підземною спорудою або газонебезпечним приміщенням (застосування автотрансформаторів для живлення переносних світильників заборонено). Заборонено також вмикати і вимикати світильники у газонебезпечних місцях, а також використовувати відкритий вогонь. Апаратуру керування освітленням і вентиляцією необхідно винести за межі газонебезпечного приміщення;
інструмент повинен бути виготовлений з кольорового металу, який не дає іскроутворення. Допускається використання інструменту з чорного металу за умови, що його робоча частина ретельно змащена густим мастилом;
використовувати електродрилі та інші електрифіковані інструменти, а також пристосування, що дають іскріння, заборонено;
взуття працівників має бути без сталевих підківок і цвяхів, в іншому разі необхідно взувати калоші.
9.23. Для зв’язку наглядача з працівником, який перебуває у підземній споруді, за допомогою рятувальної мотузки необхідно використовувати таку сигналізацію:
один ривок рятувальної мотузки працівника, який виконує роботу в споруді (резервуарі), означає "Підтягуй шланг і мотузку". У цьому разі підтягувати їх треба після подавання наглядачем сигналу (одного ривка) і отримання відповідного сигналу з газонебезпечної підземної споруди (резервуара) у вигляді одного ривка. Якщо відповідь не отримано, необхідно витягувати з газонебезпечної підземної споруди не тільки шланг і мотузку, а й самого працівника, бо можливо, що ривок трапився через його падіння;
два ривки означають "Спусти шланг і мотузку". Такий сигнал подає працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді (резервуарі), коли йому треба здійснити переміщення;
три ривки означають "Усе в порядку".
Рятувальну мотузку і шланг має тягти працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді (резервуарі). Тому наглядач повинен так тримати мотузку і шланг, щоб не заважати їх переміщуванню і не давати можливості їм падати. Як тільки працівник, який виконує роботу у споруді (резервуарі), перестав пересуватись, він має подати сигнал - три ривки, що означає "Усе в порядку". Наглядач, не отримавши сигналу після зупинення руху мотузки і шланга, повинен подати працівнику, який перебуває у споруді (резервуарі), сигнал одним ривком, на який він повинен отримати відповідь трьома ривками.
Неодноразові ривки рятувальної вірьовки, що подає наглядач, означають, що працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді (резервуарі), повинен підійти до люка або піднятись на поверхню. Такі самі сигнали, що подає працівник, який перебуває всередині резервуара, означають вимогу витягти його з резервуара.
9.24. Наглядачі повинні розміщуватись з підвітряного боку, періодично упевнюватись у самопочутті працівника, який перебуває всередині резервуара, за його сигналом опускати і витягувати назовні рятувальну мотузку і шланг.
9.25. У разі нанесення на внутрішні поверхні підземних споруд (резервуарів) захисних покриттів, що супроводжується виділенням шкідливих і вибухонебезпечних речовин, необхідно передбачати примусове видалення цих речовин, а також захист органів дихання працюючих.
9.26. Під час виконання робіт у киснеізолювальному протигазі необхідно стежити, щоб залишковий тиск кисню в балоні протигаза був достатній для забезпечення повернення працівника, який виконує роботу в протигазі, від місця проведення робіт до незагазованої зони.
9.27. Кришки підземних люків необхідно відкривати і закривати за допомогою спеціальних гаків завдовжки понад 500 мм. Виконувати такі операції безпосередньо руками, гайковими ключами або іншими (не призначеними для цього) предметами заборонено.
9.28. Перед тим, як закривати люки після закінчення роботи, керівник і виконавець робіт повинні перевірити, чи не залишився випадково всередині підземної споруди (резервуара) хтось з працівників, а також чи не залишились забуті там матеріали, інструменти та інші сторонні предмети.
Після закінчення робіт у підземній споруді (резервуарі) всі люки повинні бути закриті.
10. Обслуговування теплообмінних апаратів та трубопроводів
10.1. Організацію виконання робіт з обслуговування теплообмінних апаратів і трубопроводів потрібно проводити відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води , затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 08 вересня 1998 року № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98), та інших чинних нормативно-правових актів.
10.2. Заборонено експлуатувати теплообмінні апарати у разі виявлення дефектів, що можуть спричинити порушення надійної і безпечної роботи, а також у разі відсутності і несправності елементів їх захисту та регуляторів рівня. Про виявлені дефекти та несправності потрібно зробити запис у паспорті теплообмінного апарата із зазначенням причини заборони його експлуатації.
10.3. Усі трубопроводи і теплообмінні апарати повинні мати у верхніх точках повітряні клапани, а в нижніх точках і застійних зонах - дренажні пристрої, що сполучаються безпосередньо з атмосферою.
10.4. Заборонено під час роботи теплообмінного апарата проводити його ремонт або виконувати роботи, пов'язані з ліквідацією нещільностей з’єднань окремих елементів апарата, що перебувають під тиском, за винятком випадків, зазначених у пункті 10.14 цього розділу.
10.5. Справність запобіжних клапанів, манометрів та іншої арматури теплообмінного апарата повинні перевіряти працівники, що їх обслуговують, відповідно до інструкції з обслуговування теплообмінних апаратів.
10.6. Теплообмінний апарат або ділянку трубопроводу, що підлягає ремонту, необхідно перекрити як з боку суміжних теплопроводів і обладнання, так і з боку дренажних і обвідних ліній, щоб уникнути потрапляння в нього пари або гарячої води.
Дренажні лінії і повітряні клапани, що сполучаються безпосередньо з атмосферою, повинні бути відкриті.
10.7. Виводити з роботи для ремонту або для внутрішнього огляду теплообмінні апарати і ділянки трубопроводу, що від'єднуються від діючого обладнання, необхідно двома послідовно установленими засувками, між якими повинен бути дренажний пристрій, що сполучається безпосередньо з атмосферою.
Допускається однією засувкою виводити з дії теплообмінний апарат або ділянку трубопроводу з тиском до 6 МПа (60 кгс/кв.см). У цьому разі не повинно бути виходу пари в атмосферу крізь дренаж, який відкрито на час ремонту або внутрішнього огляду на виведеній з роботи ділянці.
У разі проведення робіт усередині теплообмінного апарата або трубопроводу необхідно перекрити арматуру й установити заглушку. Товщина заглушки повинна відповідати параметрам робочого середовища. Для перевірки встановлення заглушок на фланцевій арматурі трубопроводу, що виводиться з дії, заглушки повинні мати добре видимі хвостовики.
10.8. З теплообмінних апаратів і трубопроводів, виведених з роботи для ремонту, необхідно зняти тиск і звільнити їх від пари і води. З електроприводів вимикальної арматури необхідно зняти напругу, а з мережі живлення електроприводів - запобіжники. Цю арматуру необхідно закрити. Вентилі відкритих дренажів, що сполучаються безпосередньо з атмосферою, необхідно відкрити. Вентилі дренажів закритого типу після дренування теплообмінного апарата (трубопроводу) повинні бути закриті. Між запірною арматурою і теплообмінним апаратом (трубопроводом) повинна бути арматура, що безпосередньо сполучається з атмосферою. Вимикальна арматура і вентилі дренажів необхідно заблокувати ланцюгами або іншими пристосуваннями і замкнути на замки. Виконання зазначених вимог обов'язкове також на трубопроводах з установленою заглушкою.
На вентилях, засувках вимикальної арматури необхідно вивішувати заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди"; на вентилях відкритих дренажів - "Не закривати! Працюють люди"; на ключах керування електроприводами вимикальної арматури - "Не вмикати! Працюють люди"; на місці проведення робіт - настановчий знак "Працювати тут!".
Розпочинати ремонт апаратів і трубопроводів, що не мають дренажів і повітряних клапанів, а також за наявності надлишкового тиску в них заборонено.
Дренування води і пароводяної суміші необхідно проводити через спускову арматуру.
Якщо під час допуску виник сумнів у тому, що внаслідок засмічення лінії дренажу вода із виведеного у ремонт трубопроводу повністю не видалена, розпочинати ремонтні роботи заборонено.
10.9. Засувки і вентилі необхідно відкривати і закривати тільки із застосуванням важелів, передбачених інструкцією з експлуатації арматури. Не дозволяється для подовження плеча рукоятки або маховика використовувати випадкові предмети.
10.10. Для проведення ремонтних робіт на одному з підігрівників високого тиску (за групової схеми їх увімкнення) необхідно вимкнути всю групу підігрівників.
10.11. Під час відгвинчування болтів фланцевих з’єднань трубопроводів послаблювати болти потрібно обережно, щоб запобігти можливому викиданню пароводяної суміші у разі неповного дренування трубопроводу. Крім цього, необхідно запобігти випадінню із фланців металевих прокладок і вимірювальних шайб і падінню їх униз шляхом відгородження розташованих нижче ділянок, улаштування настилів, установлення піддонів тощо.
10.12. Дозволяється відключати однією засувкою (без установлення заглушок) теплообмінні апарати на тих потоках, де робочий тиск не перевищує атмосферний і температура теплоносія менше +45°C.
10.13. У разі виведення у ремонт обладнання з вибухонебезпечними, отруйними і агресивними речовинами це обладнання необхідно вивести з дії, спорожнити, очистити (промити, продути) і відділити заглушками від діючого обладнання незалежно від тиску і температури речовин, що транспортуються.
10.14. Під час випробування і прогрівання трубопроводів пари і води дозволяється підтягувати:
болти фланцевих з’єднань - за надлишкового тиску до 0,5 МПа (5 кгс/кв.см);
сальники сталевих компенсаторів та сальники арматури - за тиску до 1,2 МПа (12 кгс/кв.см). Сальники підтягувати обережно, щоб не зірвати болти.
Якщо застосовуються спеціальні пристосування, сальники дозволяється підтягувати у разі тиску до 6 МПа (60 кгс/кв.см) за розпорядженням і під керівництвом працівника, який дав розпорядження на проведення цієї роботи.
10.15. Добивання сальників компенсаторів і арматури дозволяється виконувати у разі надлишкового тиску в трубопроводах до 0,02 МПа (0,2 кгс/кв.см) і за температури теплоносія до +45°C.
Замінювати сальникову набивку компенсаторів дозволяється тільки після повного спорожнення трубопроводу.
10.16. Підтягувати нарізне з'єднання сальника арматури або фланцеве з'єднання необхідно поступово, по черзі, з діаметрально протилежних боків (у цьому разі працівник повинен стояти збоку від можливого викидання струменя води або пари).
10.17. Розпочинати ремонт арматури на трубопроводах пари і гарячої води, яка не має або має нечітку технологічну нумерацію, заборонено.
10.18. Штуцери контрольно-вимірювальної апаратури необхідно підтягувати, якщо тиск не перевищує 0,3 МПа (3 кгс/кв.см), тільки гайковими ключами, розмір яких відповідає граням елементів, що підтягуються, щоб запобігти пошкодженню штуцерів (застосовувати для виконання цієї роботи інші ключі, а також подовжувальні важелі заборонено).
Перед тим, як розпочати підтягування штуцерів, необхідно перевірити стан видимої частини різі, особливо на штуцерах повітряних клапанів.
Під час підтягування нарізного з’єднання працівник повинен стояти з протилежного боку від струменя води або пари, які можуть з’явитись у разі зривання різі.
10.19. Прогрівання і пуск паропроводів необхідно виконувати згідно з місцевою інструкцією або за спеціальною програмою.
10.20. Під час прогрівання паропроводу спочатку необхідно відкривати дренажі, потім поступово і обережно байпаси (парові вентилі). У разі виникнення гідравлічних ударів прогрівання необхідно припинити до повного зникнення їх і вжити заходів щодо усунення причин, що викликали ці удари.
10.21. Перед прогріванням паропроводу під час пуску теплової мережі додатково необхідно перекрити конденсаційні горщики.
10.22. У разі засмічення проходу дренажного штуцера під час прогрівання або підвищення тиску в паропроводі штуцер необхідно продути швидким закриванням та відкриванням вентиля.
Якщо засмічення проходу дренажного штуцера неможливо усунути продуванням, необхідно повністю перекрити паропровід і прочистити дренажний штуцер.
Працівник, який продуває дренажний штуцер, повинен стояти з боку, протилежного виходу конденсату або пари, і виконувати цю роботу в рукавицях.
10.23. Продування паропроводів необхідно виконувати згідно з інструкцією, затвердженою керівником монтажної, ремонтної або пусконалагоджувальної організації (дільниці) і узгодженою з керівником підприємства (цеху).
Тимчасові трубопроводи, спеціально прокладені для продування паропроводів, не повинні торкатись дерев’яних конструкцій, щоб запобігти виникненню пожежі. Вони мають лежати вільно (з урахуванням теплових подовжень), не створюючи надмірного тиску на перекриття та інші конструкції.
У місцях обслуговування тимчасовий трубопровід повинен покриватись ізоляцією. Опору для кінцевої частини труби, що виходить за межі споруди, потрібно надійно закріпити. Місце випускання пари необхідно вибирати таким чином, щоб у небезпечній зоні не було механізмів, обладнання та людей.
Для регулювання продування на початку ділянки паропроводу, що підлягає продуванню, необхідно установити парову засувку. Перед початком продування увесь паропровід необхідно покрити тепловою ізоляцією, а нерухомі опори - надійно закріпити. Тимчасові засоби підмощування біля паропроводу необхідно демонтувати.
Безпосередньо перед початком продування дренажі повинні бути закриті, щоб уникнути засмічування. Відкривати парову засувку потрібно поступово.
З появою ознак гідравлічних ударів необхідно негайно припинити подавання пари у паропровід і повністю відкрити всі дренажі.
Працівники, які беруть участь у продуванні паропроводів, повинні наглядати за його станом, а також за станом рухомих опор і підвісок.
Територію у місці виходу випускної труби тимчасового трубопроводу, прокладеного для продування паропроводу, необхідно обгородити і на її межах виставити наглядачів.
Працівники, які беруть участь у продуванні паропроводу, повинні користуватись засобами індивідуального захисту органів слуху.
11. Ремонт обертових механізмів
11.1. Підготовка до ремонту обертових механізмів повинна проводитись згідно з умовами виконання робіт, зазначеними у наряді. У цьому разі механізм необхідно зупинити, напругу з електродвигуна механізму та електроприводів арматури зняти.
Якщо робота на механізмі пов’язана з можливим торканням до його обертових частин, кабель живлення електродвигуна необхідно заземлювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97 та НПАОП 40.1-1.21-98 .
Якщо робота на механізмі не пов'язана з торканням до обертових частин механізму, та у разі роз’єднання з’єднувальної муфти заземлювати кабельну лінію не потрібно.
У разі одночасного проведення робіт на обертовому механізмі і на електродвигуні муфту необхідно розчепити. Цю роботу необхідно виконувати за нарядом на ремонт обертового механізму.
Штурвали приводів керування арматурою потрібно замкнути на замок з допомогою ланцюгів або інших пристроїв і пристосувань.
На виведених з роботи приводах і пусковому пристрої механізму необхідно вивішувати знаки безпеки про заборону подавання напруги і оперування запірною арматурою, а на місці проведення робіт - настановчий знак безпеки "Працювати тут!".
11.2. Під час виведення у ремонт обертових механізмів з електроприводом знімати напругу з електродвигуна та електроприводів арматури повинні оперативні або оперативно-виробничі електротехнічні працівники.
11.3. Під час пробного увімкнення або балансування обертового механізму необхідно оперувати кнопкою аварійного вимикання електродвигуна механізму.
Біля кнопки аварійного вимикання має стояти спеціально призначений працівник, який за сигналом керівника робіт повинен негайно вимкнути механізм.
11.4. Перед пуском обертового механізму, у тому числі й перед проведенням його випробування, потрібно скласти муфту зчеплення, установити всі огородження рухомих частин, зняти знаки безпеки, прибрати інструмент, матеріали та вивести працівників з місця проведення робіт.
Керівник робіт повинен здати наряд начальнику зміни цеху. У разі виконання роботи за проміжним нарядом його необхідно здати працівнику, який видав наряд.
Після проведення випробувань механізму, якщо виникла необхідність продовження робіт на ньому, робоче місце знову повинно готуватись згідно з умовами виконання робіт, що передбачені нарядом.
11.5. Під час балансування ротора обертового механізму установлювати балансувальні вантажі дозволяється тільки після його закріплення, що унеможливлює обертання ротора.
11.6. Перед проведенням статичного балансування роторів димососів або вентиляторів на спеціальних балансувальних верстатах необхідно установлювати підпори, щоб перешкодити падінню ротора.
11.7. Проводити роботи всередині вентилятора, димососа дозволяється тільки після перекривання низхідного газоходу міцним настилом та вжиття заходів, що унеможливлюють обертання ротора.
11.8. Пристосування, що використовуються для виймання роторів тягодуттьових машин, повинні відповідати вимогам нормативних документів заводів - виробників тепломеханічного обладнання.
Із зони, де проводять виймання ротора тягодуттьових машин, необхідно вивести працівників.
11.9. Ремонтні роботи на тягодуттьових машинах на висоті понад 1,3 м необхідно проводити з риштувань та помостів.
11.10. Під час замінювання броні і наплавлювання лопаток тягодуттьових машин кришки корпусів повинні бути відкриті.
11.11. Усі зварювальні роботи, що проводяться безпосередньо на роторі тягодуттьових машин, необхідно виконувати із заземленим ротором.
11.12. Під час наплавлення лопаток тягодуттьових машин необхідно уникати пропалювання металу та потрапляння розплавленого металу на електрозварника.
Наплавлення лопаток тягодуттьових машин без виймання ротора необхідно виконувати за наявності вентиляції, що забезпечує необхідний повітрообмін, і під контролем наглядача, який повинен перебувати ззовні тягодуттьової машини.
Електрозварник, що перебуває всередині тягодуттьової машини, повинен виконувати роботу із застосуванням рятувального пояса і рятувальної мотузки, кінець якої має бути у наглядача, та застосовувати засоби захисту від ураження електричним струмом.
Наглядач повинен мати групу II з електробезпеки і за необхідності користуватись однополюсним вимикачем електрозварювальної мережі, який має знаходитись ззовні тягодуттьової машини.
12. Теплоізоляційні та обмурувальні роботи
12.1. Теплоізоляційні роботи необхідно виконувати за умови відсутності виходу пари, витікань, викидів горючих газів у зоні проведення робіт і за температури на поверхні обладнання до +60°C.
Антикорозійні, фарбувальні та теплоізоляційні роботи на обладнанні та конструкціях необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
Проводити теплоізоляційні роботи на обладнанні у разі несталого режиму його роботи, а також у разі несталого режиму роботи сусіднього діючого обладнання, розташованого на небезпечній відстані від нього, заборонено.
12.2. Дозволяється виконувати розбирання окремої ділянки ізоляції на діючому обладнанні для визначення нещільності за умови дотримання необхідних заходів безпеки (використання гаків на довгих держаках, перебування з боку, протилежного місцю виходу пари в атмосферу або витікання тощо).
12.3. Не дозволяється проводити ізоляційні роботи на обладнанні під час його гідравлічного і пневматичного випробування, а також у зоні випробовування обладнання або трубопроводів.
12.4. Наносити ізоляційну мастику необхідно у гумових рукавицях і захисних окулярах.
12.5. Роботи з мінеральною ватою і скловатою та виробами з неї необхідно проводити у захисних окулярах, протипиловому респіраторі і рукавицях з міцної тканини. Під час проведення цих робіт брюки надягати поверх чобіт (навипуск) і не засукувати рукава. Рукава та комірець спецодягу потрібно застебнути.
Роботи з рідким склом, теплоізоляційними та іншими матеріалами у вигляді мастик, до складу яких входить рідке скло, а також роботи з нанесення ізоляції і штукатурки з використанням вапняно-азбестоцементних, перлітових, вермикулітових розчинів і мастик необхідно виконувати у гумових кислото- і лугостійких рукавицях і захисних окулярах.
12.6. Різання теплоізоляційних виробів стаціонарною або переносною циркулярною пилкою повинні виконувати працівники, які пройшли відповідне навчання та інструктаж (цю роботу дозволяється виконувати лише у разі жорсткого закріплення пилки, установлення огороджень та за умови увімкненої витяжної вентиляції).
Під час проведення різальних робіт необхідно користуватись дерев’яними підштовхувачами, а також уникати наближення рук до диска пилки, що обертається.
12.7. Під час проведення теплоізоляційних робіт із застосуванням дроту кінці дротяного каркаса ізоляції і дротяних кріпильних деталей повинні бути загнутими і закритими шаром ізоляції. Залишати кінці дроту незагнутими, а також використовувати невідпалений дріт заборонено.
12.8. Ізоляційні матеріали, що розвантажуються, необхідно складувати згідно з вимогами пункту 5.15 цього розділу.
Сипкі ізоляційні матеріали необхідно складувати у штабелі заввишки до 1,2 м. Брати сипкі матеріали із штабелів необхідно тільки зверху.
12.9. Подавання ізоляційних матеріалів на висоту необхідно механізувати.
Курні ізоляційні матеріали, мінеральну вату або скловату необхідно подавати на місце проведення робіт у контейнерах або пакетах з дотриманням умов, що унеможливлюють їх розпилювання.
12.10. Не дозволяється під час розбирання ізоляції та обмурування ударяти по стінках трубопроводів і обладнання. Ізоляцію необхідно розбирати у напрямку тільки зверху вниз із застосуванням захисних окулярів, а також зволожувати, щоб уникнути пиловиділення.
12.11. Під час розкроювання і різання листового металу і склопластиків руки необхідно тримати якомога далі від леза ножа ножиць і застосовувати захисні рукавиці, щоб уникнути порізу рук задирками і гострими краями.
12.12. Перед початком пневматичного транспортування ізоляційних матеріалів необхідно переконатись у справності установки пневматичного подавання розчинів.
Працювати з несправними елементами установки пневматичного подавання розчинів, а також за відсутності або несправності манометрів, що показують тиск повітря, що транспортується, забороняється.
Шланги, якими подається розчин або мастика, не повинні бути перегнутими.
12.13. Розчинопроводи після монтажу і надалі (не рідше ніж через кожні 3 місяці) повинні проходити гідравлічне випробування тиском, що в 1,5 рази перевищує робочий. Результати випробувань розчинопроводів необхідно оформлювати актом та робити відмітки у технічному паспорті.
12.14. Не дозволяється ремонтувати розчинопроводи, що перебувають під тиском, а також підтягувати їхні фланцеві з'єднання.
12.15. Якщо розчин не проходить через з'єднання (стики) розчинопроводів, необхідно вимкнути компресор, розібрати несправний вузол і усунути пробку, що утворилася. Простукувати розчинопровід для усунення пробки заборонено.
12.16. Перед тим, як виконати очищення барабана розчиномішалки, рубильник необхідно вимкнути, зняти запобіжники з електродвигуна розчиномішалки, заземлити кабель живлення електродвигуна і на рубильнику вивісити заборонний знак безпеки "Не вмикати! Працюють люди".
Барабан розчиномішалки необхідно закривати захисною сіткою з вічками розміром не більше 70х70 мм.
Під час роботи розчиномішалки просувати руки у барабан, а також розвантажувати його на ходу заборонено.
Очищати приямок для завантажувального ковша розчиномішалки дозволяється тільки після фіксації ковша у піднятому положенні.
Не дозволяється працівникам перебувати під піднятим і незафіксованим ковшем.
12.17. Під час продування і чищення розчинопроводу необхідно працювати у захисних окулярах.
Під час продування розчинопроводу стисненим повітрям необхідно вивести із зони продувки на відстань понад 10 м усіх працівників, крім тих, хто безпосередньо виконує цю роботу.
12.18. Під час нанесення ізоляції на обладнання напилюванням необхідно вживати заходів, що унеможливлюють забруднення розміщеного поруч обладнання.
13. Обслуговування компресорів і повітропроводів
13.1. Експлуатацію і ремонт компресорних установок і повітропроводів необхідно проводити відповідно до вимог "Правил устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07 грудня 1971 року, та інших чинних нормативно-правових актів.