Про організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими

1. Щоденник індивідуальної роботи із засудженим (далі - Щоденник) складається на кожного засудженого, який відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

2. У структурі Щоденника передбачаються 14 розділів, а саме:

розділ I. Відомості про переміщення засудженого під час відбування покарання;

розділ II. Відомості про засудженого та вчинений злочин;

розділ III. Первинне вивчення засудженого;

розділ IV. Відомості про стан здоров'я, фізичні особливості;

розділ V. Особливі відмітки;

розділ VI. Відомості про наявність природних обдарувань, здібностей, навичок, інші характеристики (фактори захисту);

розділ VII. Карта періодичного проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

розділ VIII. Індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим (складається відповідно до криміногенних потреб "Житло", "Освіта", "Працевлаштування", "Матеріальне становище", "Вживання алкоголю", "Вживання психоактивних речовин", "Мислення, емоції та поведінка", "Стосунки у суспільстві", "Стосунки з рідними", "Ставлення до правопорушення", "Характеристика під час оцінюваного періоду відбування покарання", "Готовність до змін", "Здоров'я" та ін.);

розділ VIII-I. Спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю (додається до Щоденника у разі переведення засудженого до дільниці посиленого контролю);

розділ IX. Психологічна характеристика та рекомендації психолога;

розділ X. Результати індивідуального спостереження за засудженим та зміст проведених з ним бесід;

розділ XI. Облік заохочень та стягнень;

розділ XII. Результати розгляду на комісії з питань застосування заохочувальних норм законодавства, амністії, помилування тощо;

розділ XIII. Відмітки про перевірки Щоденника;

розділ XIV. Порядок ведення Щоденника індивідуальної роботи із засудженим.

3. Установча частина Щоденника (розділи I - IV) заповнюється начальником дільниці карантину, діагностики та розподілу установи на основі даних особової справи засудженого та у разі необхідності за його участю.

4. До розділів V і VI вносяться додаткові дані про особу засудженого, що не передбачені оцінкою ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та її переглядами, але мають значення для реалізації Індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим (далі - індивідуальна програма), результати окремих бесід з ним. Не менше ніж раз на півроку начальником відділення соціально-психологічної служби робляться записи про зміни в поведінці, соціальних зв'язках, поглядах засудженого, ставленні до близьких родичів та членів сім'ї, до інших засуджених; виникнення нових позитивних або негативних звичок, проявів тощо.

5. Під час проведення соціально-виховної роботи із засудженим періодично здійснюється перегляд оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення.

Перегляд оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення здійснюється один раз на шість місяців або частіше у випадках, передбачених пунктом 11 розділу III Положення про відділення соціально-психологічної служби (у разі необхідності до Щоденника додаються додаткові аркуші із зазначеною формою).

Результати проведених оцінок ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення фіксуються у карті періодичного проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення (розділ VII).

6. Начальник відділення соціально-психологічної служби вивчає особову справу засудженого та інші документи, які містять інформацію про нього, проводить із засудженим бесіди та на підставі отриманої інформації здійснює оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України.

За результатами оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення спільно із засудженим (розділ VIII) складається Програма.

Індивідуальна програма на 6 місяців повинна містити цілі та заходи, встановлені не більше як до чотирьох пріоритетних криміногенних потреб. Пріоритетність криміногенних потреб та цілей соціально-виховної роботи визначається із урахуванням рівня вмотивованості засудженого, рівня впливу та рівня ризику ймовірної шкоди життю та здоров'ю стосовно інших осіб.

У процесі визначення пріоритетів потрібно дотримуватися низки вимог:

фактори з високим рівнем ризику мають високий рівень важливості та терміновості і тому потребують першочергово планування відповідних цілей та заходів щодо зменшення впливу на криміногенну потребу;

фактори з середнім/високим рівнем ризику за наявності зв'язку з ризиком шкоди, мають високий рівень важливості та терміновості і тому потребують першочергово планування відповідних цілей та заходів щодо зменшення впливу на криміногенну потребу та зменшення шкоди життю чи здоров'ю оточуючих;

фактори з середнім рівнем ризику мають середній рівень важливості і терміновості і можуть відкладатися на більш віддалений термін (у разі виявлення факторів із високим рівнем ризику та середнім за наявності зв'язку з ризиком шкоди);

фактори з низьким рівнем ризику не потребують планування відповідних цілей та заходів щодо зменшення впливу на криміногенну потребу. Але, можна планувати цілі та заходи, які будуть направлені на вдосконалення/розвитку певних навичок, формування певних досягнень, що належать до фактору ризику, який визначений, як низький, засуджений може отримати необхідні консультації або бути перенаправлений для участі у відповідних програмах, заходах, для отримання необхідних послуг.

Також важливим є планування цілей та заходів, які прямо не пов'язані із ризиком вчинення повторного кримінального правопорушення особою, проте впливають на забезпечення нормального стану фізичного та психічного здоров'я і реагування на ризики, пов'язані із ним, є важливої умовою забезпечення її прав та ресоціалізації.

7. До розділу VIII щоквартально вносяться відповідні записи щодо оцінювання поведінки засудженого, які беруться до уваги при прийнятті рішення про доцільність або недоцільність застосування до нього заходів заохочення, та вносяться результати реалізації індивідуальної програми, рекомендації щодо подальшої роботи, які беруться до уваги при визначенні актуальних цілей та/або заходів індивідуальної програми. Після перегляду оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення кожні півроку переглядається індивідуальна програма, в якій зазначаються актуальні цілі та заходи роботи із засудженим та до Щоденника долучається новий розділ VIII.

8. У разі переведення засудженого до дільниці посиленого контролю, стосовно нього складається Спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю (розділ VIII-I), в якій визначаються по одній цілі та заходи індивідуально-виховного та психотерапевтичного та психокорегувального характеру, необхідні для досягнення цих цілей.

Спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю, складається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення на визначений у постанові начальника колонії строк у термін не пізніше 10 днів з дня переведення засудженого до дільниці посиленого контролю.

За 10 днів до закінчення строку виконання спеціальної індивідуальної програми роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю, заповнюються "Результати реалізації спеціальної індивідуальної програми", "Рекомендації щодо подальшої роботи" та "Психологічна характеристика засудженого та пропозиції щодо доцільності переведення до дільниці ресоціалізації" та подаються начальником відділення соціально-психологічної служби на розгляд начальнику виправної колонії разом із клопотанням про переведення засудженого до дільниці ресоціалізації або пропозицією щодо подальшого залишення у дільниці посиленого контролю.

У разі прийняття рішення про залишення засудженого у дільниці посиленого контролю складається нова спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю, на визначений начальником виправної колонії строк.

9. До розділу IX психологом вносяться дані психологічного обстеження, психологічна характеристика засудженого та рекомендації щодо особливостей проведення з ним індивідуальної роботи. Також в розділ IX психолог вносить в хронологічному порядку короткий зміст та результати проведених інших досліджень, консультацій тощо під час відбування покарання засудженим.

10. До розділу X начальник соціально-психологічної служби в хронологічному порядку вносить короткі записи бесід із засудженим з метою отримання/оновлення інформації, необхідної для складання/перегляду оцінки ризиків, а також робить записи результатів проведених бесід/заходів, які зазначені в індивідуальній програмі засудженого. В розділ X може вноситься інша інформація/бесіди, яка стосується та може бути використана для оцінки ризиків скоєння повторного кримінального правопорушення та мати вплив на реалізацію індивідуальної програми.

11. При переведенні засудженого до іншої установи, у випадку ведення його у паперовій формі, Щоденник обов'язково долучається до особової справи засудженого для подальшої реалізації, а після звільнення - зберігається в особовій справі.

12. Ведення Щоденника та стан реалізації індивідуальної програми не менше одного разу на рік повинні перевірятися керівниками та інспекторським складом соціально-психологічної служби, про що робляться відповідні відмітки в розділі XIII.

13. У разі прибуття до установи засудженого, на якого вже складено Щоденник в іншій установі, він обов'язково перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, про що робиться відмітка у розділі XIII.