Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України

3.10.10. Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується консулом. В акті опису за підписом консула, свідків та інших заінтересованих осіб, які беруть участь в описі майна, із прикладанням печатки консула робиться запис про причини і час припинення опису або його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

3.10.11. Усі примірники акта опису підписуються консулом, свідками, хранителем спадкового майна та іншими заінтересованими особами, які брали участь у здійсненні опису, та особою, якій передано на зберігання це майно, якщо вона була призначена.

У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження хранителя, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.

Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Один примірник видається під розписку хранителеві спадкового майна.

3.10.12. Хранителем спадкового майна може бути призначена особа з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місцеперебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.

Якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини. На бажання спадкоємців за законом, у разі наявності виконавця заповіту, консул може призначити хранителем майна, що спадкується за законом, з числа інших осіб.

3.10.13. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб за окремим описом здаються не пізніше наступного після проведення опису дня в депозит консулу, де перебувають до видачі спадкоємцям або передання їх відповідному фінансовому органу в разі визнання спадщини відумерлою та переходу майна у власність територіальної громади.

Срібло і монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) у будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати та ін.), вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються на зберігання до банківської установи місцезнаходження дипломатичного представництва чи консульської установи не пізніше наступного після проведення опису дня.

Зберігання спадкового майна в депозиті консула чи в банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності, прийняті на зберігання консулом вказаними вище способами, реєструються в книзі обліку цінностей (додаток 53).

3.10.14. Якщо в складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим особам. За неможливості передати перераховане вище майно на відповідальне зберігання воно зберігається у консула до передачі спадкоємцям.

3.10.15. Питання про зберігання виявлених у складі майна померлого вибухових речовин і засобів вибуху, боєприпасів, зброї, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії (газових пістолетів, револьверів і патронів до них), вирішується консулом з урахуванням законодавства країни його перебування.

При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, консул повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.

3.10.16. У разі виключення спадкового майна з акта опису на останньому робиться спеціальний напис, у якому за підписом консула, а також інших осіб, що підписали акт опису, вказується перелік вилучених предметів. Цей напис скріплюється печаткою консула.

3.10.17. Консул попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання чи в управління спадкове майно, про відповідальність у разі розтрати або його приховування, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду.

3.10.18. Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, установленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.

Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до консула через Міністерство закордонних справ України надійде повідомлення нотаріуса за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини особами, право спадкування у яких залежить від неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадщини іншими спадкоємцями (частина третя статті 1270 Цивільного кодексу України, і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців (стаття 1276 Цивільного кодексу України).

3.10.19. Заходи до охорони спадкового майна припиняє консул за місцем їх ужиття.

Про припинення охорони спадкового майна консул через Міністерство закордонних справ України попередньо повідомляє нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

3.11. Видача свідоцтва про право на спадщину

3.11.1. На майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, консулом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, установлені статтею 1298 Цивільного кодексу України.

Свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковій реєстрації (через Міністерство закордонних справ України) у Спадковому реєстрі у порядку, встановленому законодавством.

3.11.2. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

3.11.3. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

3.11.4. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому спадкодавець проживав постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років, фізичної особи, яка досягла чотирнадцяти років, недієздатної особи визначене статтею 29 Цивільного кодексу України.

Строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців. Цей строк починається з дня відкриття спадщини.

3.11.5. Якщо свідоцтво про право на спадщину видане на майно, яке підлягає державній реєстрації, про це повинно бути вказано в тексті свідоцтва.

3.11.6. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу.

Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до консула.

Засвідчення справжності підпису не потрібне, якщо спадкоємець особисто з'явився до консула і подав заяву. У цьому разі консул установлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві і вказує найменування документа, що посвідчує особу, його номер, дату видачі, найменування установи, яка видала документ, рік народження спадкоємця.

Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати консулу заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути викладені в письмовій формі і подані консулу до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на їх заявах має бути нотаріально засвідчена.

Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину без згоди своїх батьків або піклувальника.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття спадщини.

Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

3.11.7. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, установленого для її прийняття.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Спадкоємець має право відмовитися від частки в спадщині іншого спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

3.11.8. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається консулу.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

3.11.9. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини на підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них за окремими реєстраційними номерами із зазначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців, як тих, кому вже видані свідоцтва, так і тих, частка спадщини яких залишається відкритою.

Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

3.11.10. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, хто постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чи подав заяву консулу про прийняття спадщини.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання консулу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

3.11.11. Консул при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, наявність заповіту (через Міністерство закордонних справ України) за даними Спадкового реєстру. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.

Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть або витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, або документом, виданим компетентним органом іноземної держави, за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану; повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису; копії актових записів; копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.

Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу державної реєстрації актів цивільного стану про народження, а непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис спадкоємців на якій має бути засвідчений у відповідності до правил, викладених у підпункті 3.11.6 цього Положення.

Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію / останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо), а якщо місце проживання особи невідоме, - документом про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частини, крім випадків, передбачених абзацом другим підпункту 2.17 глави 2 цього Положення.

Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Якщо останнє місце проживання спадкодавця було на території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, консулу подається відповідна заява спадкоємця.

У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів консул вимагає копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця відкриття спадщини.

Консул на прохання спадкоємців померлого на підставі статті 46 Закону України "Про нотаріат" вправі витребувати відомості та документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, указаний консулом.

3.11.12. Консул при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Перевірка наявності заповіту (секретного заповіту) здійснюється через Міністерство закордонних справ України за допомогою Спадкового реєстру у порядку, встановленому законодавством.

Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, консул вимагає подання документів, які б стверджували ці відносини.

3.11.13. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (секретним заповітом) оригінал чи дублікат заповіту (копія (фотокопія) секретного заповіту), оригінал чи дублікат протоколу про оголошення секретного заповіту, які подаються спадкоємцем, залишається у справах консула.

На бажання спадкоємця до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке йому видається, може бути додана нотаріально засвідчена копія (фотокопія) заповіту (секретного заповіту), протоколу про оголошення секретного заповіту або копія (фотокопія) дубліката заповіту чи протоколу.

3.11.14. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом консул через Міністерство закордонних справ України перевіряє за даними Спадкового реєстру наявність спадкової справи, заповіту.

3.11.15. Спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на спадщину певної частини спадкового майна, надалі видаються наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше виданому свідоцтві.

3.11.16. Свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкоємця, який, прийнявши спадщину, помер, не оформивши своїх спадкових прав, видається за місцем останнього проживання такого спадкодавця (спадкоємця), оскільки прийнята спадщина належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини. Якщо місце відкриття спадщини після першого спадкодавця інше і у нього є ще інші спадкоємці, то таке свідоцтво про право на спадщину видається з урахуванням документів спадкової справи першого спадкодавця, копії яких повинен надіслати нотаріус, який відкрив цю спадкову справу.

3.11.17. Консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

3.11.18. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться консулом після подання документа, що підтверджує право власності спадкодавця на це майно, крім випадків, передбачених абзацом другим підпункту 2.17 глави 2 цього Положення, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна за даними Державного реєстру прав шляхом безпосереднього доступу до нього.

3.11.19. У разі наявності заборони консул роз'яснює спадкоємцям про їх обов'язок повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини або про одержання ними свідоцтва про право на спадщину.

У цьому випадку та у випадку, передбаченому підпунктом 3.11.17 цього Положення, у тексті свідоцтва про право на спадщину вказується, що спадкоємцям роз'яснено зміст статті 1281 Цивільного кодексу України.

Якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, консул вимагає документ, що підтверджує право власності, крім випадків, передбачених абзацом другим підпункту 2.17 глави 2 цього Положення.

У тому разі, коли документ, що підтверджує право власності на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (наприклад, свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір комерційної концесії тощо), консул перевіряє документ і, крім посилання на його реквізити у свідоцтві про право на спадщину, робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах консула. Допускається приєднання до матеріалів спадкової справи засвідчених у встановленому порядку фотокопій документів, що підтверджують право власності на майно, які повертаються спадкоємцям.

3.11.20. У свідоцтві про право на спадщину на майно, яке видається на підставі договору довічного утримання (догляду), указуються всі обов'язки, що переходять до спадкоємця (спадкоємців). Договір довічного утримання (догляду) додається до матеріалів спадкової справи, а спадкоємцям видаються його копії.

При видачі свідоцтв про право на спадщину на підставі договору довічного утримання (догляду) на нерухоме майно консул через Міністерство закордонних справ України надсилає копію виданого свідоцтва нотаріусу, яким було посвідчено договір довічного утримання (догляду), для внесення інформації до Державного реєстру прав.

3.11.21. Право на грошовий вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (заповіт, заповідальне розпорядження).

На вклад, щодо якого зроблено заповідальне розпорядження банку (фінансовій установі), спадкоємцям видається свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на підставі відповідним чином оформленої копії особового рахунку вкладника банку (фінансової установи) з заповідальним розпорядженням на ньому, яка надійшла на запит консула.

3.11.22. Свідоцтво про право на спадщину на страхову виплату (страхове відшкодування), щодо якого страхувальник зробив спеціальну вказівку страховій установі, після смерті страхувальника не видається.

3.11.23. У разі смерті того з подружжя, на ім'я якого видано документ, що підтверджує право власності, свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається консулом за місцем відкриття спадщини на підставі письмової заяви другого з подружжя, з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна подружжя.

Відсутнім спадкоємцям повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до консула, повідомляються ним усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями. У повідомленні вказується склад спільного майна подружжя, на частку якого буде видано свідоцтво другому з подружжя, а також роз'яснюється право спадкоємців на звернення до суду, якщо вони будуть оспорювати майнові права того із подружжя, що є живим.

3.11.24. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим і на ім'я якого видано документ, що підтверджує право власності, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка у спільній власності померлого подружжя.

Письмова згода того з подружжя, що є живим, викладається окремою заявою.

Справжність підписів спадкоємців і одного з подружжя має бути засвідчена у відповідності до правил, викладених у підпункті 3.11.6 цього Положення.

У разі відмови того з подружжя, що є живим, надати таку згоду консул відмовляє у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя і роз'яснює спадкоємцям порядок звернення до суду.

3.11.25. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається консулом за місцем відкриття спадщини як до, так і після закінчення строку на прийняття спадщини.

Видача таких свідоцтв після смерті обох із подружжя за заявами лише спадкоємців не допускається.

3.11.26. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них консул вимагає, крім свідоцтва про смерть, документи і перевіряє обставини, зазначені в підпункті 3.11.12 цього Положення.

3.11.27. Якщо до складу спільного майна подружжя входить майно, що підлягає реєстрації, консул повинен дотримуватись також вимог підпунктів 3.11.18, 3.11.19 цього Положення.

Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, до складу якого входить майно, що підлягає державній реєстрації, консул роз'яснює спадкоємцям про необхідність такої реєстрації прав на нерухомість у відповідному органі, про що, з посиланням на статтю 182 Цивільного кодексу України, зазначає в тексті свідоцтва.

3.11.28. Зацікавлені спадкоємці за законом можуть після відкриття спадщини, до видачі свідоцтва про право на спадщину, змінити черговість одержання права на спадкування, уклавши про це нотаріально посвідчений договір.

Такий договір не може порушувати прав спадкоємця (спадкоємців), який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

Факти прийняття спадщини особою, яка за цим договором одержує право на спадкування, установлюється в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

3.11.29. Спадкоємці за законом на підставі нотаріально посвідченого договору між ними, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них (стаття 1267 Цивільного кодексу України.

Такий договір може бути посвідчений до видачі свідоцтва про право на спадщину.

3.11.30. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці ( частина друга і третя статті 1272 Цивільного кодексу України, вона підлягає перерозподілу між ними.

Спадкоємець, який з'явився після спливу строку для прийняття спадщини та до її перерозподілу, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, подає консулу за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Перерозподіл спадщини здійснюється після видачі свідоцтв про право на спадщину за письмовою згодою всіх спадкоємців відповідно до вимог статті 1280 Цивільного кодексу України, але до державної реєстрації права власності, якщо свідоцтва видані на об'єкти нерухомого майна.

Спадкоємцям після повернення ними раніше виданих свідоцтв про право на спадщину видаються нові свідоцтва.

Договір поділу спадкового майна укладається за письмовою заявою спадкоємців, оформленою відповідно до вимог підпункту 3.11.6 цього Положення та з урахуванням статей 1278-1279 Цивільного кодексу України.

Визначені у договорі поділу реальні частини спадкового майна повинні відповідати ідеальним часткам, на які видано свідоцтво про право на спадщину. Якщо вартість часток, виділених в натурі, не відповідає вартості ідеальних часток, можлива грошова компенсація.

3.11.31. Консулом ведуться книга обліку спадкових справ (додаток 53) та алфавітна книга спадкових справ (додаток 54).

У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про прийняття спадщини, про відкликання заяви про прийняття спадщини, про видачу свідоцтв про право на спадщину, про відмову від спадщини, про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи; заяви про укладання договору про управління спадщиною; заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою, заводиться спадкова справа на ім'я померлого.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

На всіх заявах зазначаються час їх надходження та номер спадкової справи.

У спадкову справу підшиваються документи, які були витребувані від спадкоємців, юридичних осіб, подані іншими, крім спадкоємців, фізичними особами, а також примірник договору про управління спадщиною, договору про зміну черговості одержання права на спадкування, примірник договору про зміну розміру частки в спадщині, свідоцтва виконавця заповіту, свідоцтва про право на спадщину тощо.

Консул за даними Спадкового реєстру (через Міністерство закордонних справ України) перевіряє наявність заведеної спадкової справи. Якщо така спадкова справа заведена за місцем відкриття спадщини, консул відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження.

3.11.32. Усі заведені спадкові справи та відомості про списання спадкової справи до архіву підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі у порядку, встановленому законодавством.

Консул до закінчення строку для прийняття спадщини може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

3.12. Засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і витягів з них

3.12.1. Консули засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій (фотокопій) не заборонено законом.

Вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена консулом, нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, або начальником установи виконання покарань.

Не допускається засвідчення вірності копії (фотокопії) з документа, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить відповідному державному органові, а також засвідчення вірності копії (фотокопії) з додатка без пред'явлення основного документа (витяг із залікової відомості).

3.12.2. Вірність копії з копії документа може бути засвідчена консулом, якщо вірність копії (фотокопії) засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа має бути викладена на бланку юридичної особи з відміткою про те, що оригінал документа перебуває в справах юридичної особи, яка видала документ.

Вірність копії з копії рішення суду (наприклад, витяг з нього) може бути засвідчена консулом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало законної сили і що оригінал рішення міститься в суді з зазначенням номера справи.

Не може бути засвідчена копія документа з копії копії цього самого документа. Вірність копії з копії певного документа може бути засвідчена лише один раз.

3.12.3. Засвідчення консулами копій офіційних документів, які видаються органами державної реєстрації актів цивільного стану громадян для подальшого використання за кордоном, здійснюється лише після попередньої легалізації оригіналів цих документів або проставляння апостиля ( Інструкція про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затверджена наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року за № 535/6823, та Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства юстиції України від 05 грудня 2003 року № 237/803/151/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472).

3.12.4. Достовірність витягу може бути засвідчена лише в тому разі, коли його зроблено з документа, у якому міститься рішення кількох не зв'язаних між собою питань. Витяг має відтворювати повний текст частини документа з певного питання.

При виготовленні витягу з багатосторінкового документа обов'язково відтворюється текст першої та останньої сторінок, які дають змогу ідентифікувати документ, справжність витягу з якого засвідчується.

Засвідчення вірності витягу з документа здійснюється за правилами, викладеними в підпунктах 3.12.1, 3.12.2 цього Положення.

3.12.5. Консул зобов'язаний звірити з оригіналом копію (фотокопію) чи витяг з документа, вірність яких він засвідчує.

3.13. Засвідчення справжності підпису на документах

3.13.1. Консул засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що паплюжать честь і гідність людини.

На документах може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому разі консул встановлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована в учиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчувальному написі.

3.13.2. Консул, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

3.13.3. Консул не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на зазначеному документі може бути засвідчена в разі, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.

3.13.4. Консул засвідчує справжність кваліфікованого електронного підпису, враховуючи положення порядку вчинення нотаріальних дій з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

3.14. Засвідчення вірності перекладу

3.14.1. Консул засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо консул не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує консул у порядку, установленому підрозділом 3.13 цього Положення. При цьому перекладач поряд з документом, що встановлює його особу, повинен представити документ, який стверджує його кваліфікацію та знання відповідної мови.

3.14.2. Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення правочину, засвідчення справжність копії та ін.) одночасно вчиняється й переклад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з оригіналом правочину, копією тощо на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався на лівому боці, а переклад - на правому. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під перекладом уміщується підпис перекладача. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього.

Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом консула та його печаткою.

3.15. Посвідчення фактів

3.15.1. Консул на прохання фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є живою.

3.15.2. Консул на прохання фізичної особи посвідчує факт перебування її в певному місці.

3.15.3. Посвідчення факту, що фізична особа є живою, та факту перебування її в певному місці провадиться як при явці фізичної особи до консула, так і поза приміщенням, що є робочим місцем консула.

3.15.4. Факти, що малолітня дитина, недієздатна фізична особа є живою чи перебуває в певному місці, посвідчуються на прохання її законних представників (батьків, усиновителів, опікуна).

Факти, згадані вище, щодо неповнолітньої дитини, фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, посвідчуються на їх прохання та за згодою на це законних представників (батьків, усиновителів, піклувальників), з дотриманням вимог підпункту 3.1.4 цього Положення.

3.15.5. Консул на прохання фізичної особи посвідчує її тотожність з особою, зображеною на поданій нею фотокартці.

3.15.6. На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування фізичної особи в певному місці консул видає заінтересованим особам, а на підтвердження тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, - цій фізичній особі відповідні свідоцтва (підпункт 2.14 цього Положення).

3.15.7. На примірнику свідоцтва про тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, уміщується фотокартка, яка розташовується у верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється підписом консула і його печаткою. При цьому печатка має розміщуватися частково на фотокартці, а частково - на свідоцтві.

3.15.8. Консул посвідчує час пред'явлення йому документа, оформленого у відповідності до діючого законодавства.

На підтвердження цієї обставини консул робить посвідчувальний напис на документі із зазначенням особи, що його пред'явила.

3.15.9. Консулу, який на прохання фізичної особи посвідчує певний факт, зацікавленою особою подається заява.

3.15.10. Консул передає заяви фізичних осіб та юридичних осіб іншим фізичним особам та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону і не містять відомостей, що паплюжать честь і гідність людини.

Заяви подаються консулу належним чином оформленими не менше ніж у двох примірниках, один з яких надсилається поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передається особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

3.15.11. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передання заяви.

У свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.

Передавання заяви та видача свідоцтва про передавання заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.

Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.

3.16. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів

3.16.1. Консул у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми та цінні папери для передавання їх кредитору.

Прийняття консулом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання, яке встановлюється в договорі, а якщо воно не встановлено, - виконання зобов'язання провадиться за місцем, передбаченим статтею 532 Цивільного кодексу України.

3.16.2. Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за заявою зацікавленої особи. Заява має містити відомості:

- щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передавання якій його внесено, а саме:

для фізичних осіб: громадян України - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), серія (за наявності) та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (за наявності); іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), громадянство, серія (за наявності) та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання за межами України;

для юридичних осіб: резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передавання якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до консула, відомості); нерезидентів - найменування, місцезнаходження та держава, де зареєстровано юридичну особу, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передавання якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до консула, відомості);

- щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок;

- щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане безпосередньо.

На бажання особи до заяви можуть бути включені обґрунтування та розрахунок, згідно з якими робиться внесок. У разі прийняття в депозит цінних паперів, випущених у документарній формі, у заяві зазначається їхня сумарна номінальна вартість.

3.16.3. Консул видає особі, яка внесла в депозит грошові суми або цінні папери, квитанцію про внесок. На прохання боржника напис про внесок може бути зроблений на поданому документі, що встановлює заборгованість або з якого випливає внесення грошових сум, або цінних паперів у депозит.

3.16.4. Про надходження грошових сум і цінних паперів консул повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

Якщо боржник не вказав адреси кредитора і консулу ця адреса невідома, боржник попереджається, що повідомлення кредитора про внесення грошей або цінних паперів у депозит є його обов'язком.

3.16.5. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмової згоди на це особи, на користь якої був зроблений внесок (кредитора), або за рішенням суду.

3.17. Вчинення виконавчих написів

3.17.1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна консули вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), установлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (із змінами і доповненнями).

Законодавством України можуть бути встановлені випадки заборони звернення стягнення на окремі види майна (стаття 89 Сімейного кодексу України, стаття 754 Цивільного кодексу України та ін.).

Виконавчий напис вчиняється консулом незалежно від місця виконання вимоги, перебування боржника або стягувача.

3.17.2. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником консулу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено:

- відомості про найменування й адресу стягувача та боржника;

- дату та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Консул може зажадати від стягувача надання йому іншої інформації чи документів, якщо це буде необхідно для вчинення виконавчого напису.

3.17.3. Консул учиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

3.17.4. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, наступного після відповідної календарної дати, з якої у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

3.17.5. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком.

3.17.6. Виконавчий напис має містити відомості, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про нотаріат".

3.17.7. Виконавчий напис учиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені правочини, опротестований вексель та ін.).

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа аркуші паперу.

3.17.8. Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром для реєстрації нотаріальних дій.