Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України

Консул не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.

При посвідченні правочинів консули можуть приймати договори, укладені від імені юридичних осіб їх філіями чи представництвами, підписані уповноваженими на це особами цих філій чи представництв.

Якщо від імені юридичної особи діє орган його управління, консул витребовує документ, який стверджує повноваження цього органу (статут, засновницький договір, установчий акт, рішення зборів тощо).

3.1.7. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Договори щодо майна, належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, крім нерухомого, можуть бути посвідчені консулом при наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такого договору повинна бути нотаріально засвідчена.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються вимоги, установлені цим Положенням щодо майна, що є правом спільної сумісної власності подружжя. На підтвердження факту проживання однією сім'єю осіб, які не перебувають у шлюбі, консулом можуть бути прийняті: договір про спільне проживання та ведення спільного господарства, рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, тощо, якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

3.1.8. Договори про оренду майна посвідчуються консулом після перевірки через Міністерство закордонних справ України відсутності заборони на відчуження або арешту за даними шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав.

У разі наявності заборони договори щодо майна, обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу).

Якщо на майно, що передається в оренду, накладено арешт судовими чи слідчими органами, договори про оренду такого майна посвідчуються лише після зняття арешту.

Договори про оренду рухомого майна (майнових прав) посвідчуються консулом після перевірки через Міністерство закордонних справ України відсутності публічних обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

3.1.9. Договори сторін про розірвання чи зміну нотаріально посвідчених консулом договорів оформляються шляхом складання окремого договору.

Один примірник договору про розірвання чи зміну нотаріально посвідченого договору додається до примірника договору, що міститься в справах консула, а другий - підшивається в наряд за поточний рік. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується консулом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання. Відмітка підписується консулом і скріплюється його печаткою. Про розірвання договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано договір, що розривається, та зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про розірвання.

3.1.10. Якщо консул, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі звільнення, відпустки тощо), договір про зміну або розірвання основного договору може бути посвідчений іншим консулом.

Укладання договорів про зміну або розірвання нотаріально посвідчених договорів здійснюється з дотриманням правил підпункту 3.1.7 цього Положення.

Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового органу.

У разі одержання рішення суду про розірвання нотаріально посвідченого договору або визнання його недійсним консул робить про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в його справах, долучивши до нього копію рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, по змозі, на всіх інших примірниках договору.

Консульський збір за посвідчення договору про зміну або розірвання посвідченого консулом договору сторонам не повертається.

3.1.11. Ціна в договорі про відчуження майна встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

3.2. Посвідчення договорів найму (оренди) або позички транспортних засобів

3.2.1. Договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу посвідчуються консулами незалежно від місця їх реєстрації.

3.2.2. При посвідченні договору найму (оренди) або позички транспортного засобу консул вимагає для огляду документ, що підтверджує право власності фізичної та юридичної особи на цей транспортний засіб.

3.2.3. При укладанні згаданих договорів наймодавець (орендодавець), позичкодавець зобов'язані повідомити наймача (орендатора), користувача про всі права третіх осіб на майно, що передається у найм (оренду), позичку. Про права третіх осіб на таке майно зазначається у тексті договору.

3.2.4. Договори піднайму посвідчуються консулами за наявності згоди наймодавця про передачу майна в піднайм, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк дії договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договорів піднайму застосовуються положення цього підрозділу.

3.3. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів

3.3.1. Договори про відчуження транспортних засобів (автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок), зареєстрованих на території України, посвідчуються консулом незалежно від місця їх реєстрації.

3.3.2. Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності відчужувачів на це майно, та перевірки через Міністерство закордонних справ України відсутності публічних обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У разі наявності публічного обтяження договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів посвідчуються з дотриманням вимог, передбачених підпунктом 3.1.8 цього Положення.

При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку, консул перевіряє наявність у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) відмітки про зняття його з обліку.

3.3.3. Консулу також подається документ про оціночну вартість транспортного засобу, визначену суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна.

3.3.4. При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, що є спільною власністю подружжя, вимагається згода другого з подружжя, яка оформлюється консулом з дотриманням вимог, викладених у підпункті 3.1.7 цього Положення.

3.3.5. Не допускається посвідчення договорів відчуження автомобілів, безоплатно переданих (або проданих на пільгових умовах) особам з інвалідністю відповідними органами праці та соціального захисту населення ( Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (зі змінами).

3.3.6. Договори про відчуження повітряних суден, катерів, яхт, моторних човнів посвідчуються з дотриманням вимог підпунку 3.1.7 цього Положення ( Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.97 № 1069).

3.4. Посвідчення договорів доручення

3.4.1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується учинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного, а також може бути встановлена плата за виконання повіреним обов'язків за договором доручення, якщо інше не встановлено законом.

У договорі доручення або у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Повноваження, передані довірителем за такою довіреністю, не можуть виходити за межі повноважень, передбачених договором доручення.

У договорі доручення на укладення договору дарування обов'язково вказується ім'я обдаровуваного. Якщо ця вимога не виконана, договір доручення є недійсним.

3.4.2. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором доручення або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.

Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії.

Права та обов'язки повіреного і довірителя встановлені статтями 1006, 1007 Цивільного кодексу України.

3.4.3. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного.

3.5. Посвідчення довіреностей

3.5.1. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

3.5.2. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

3.5.3. Довіреності (їх дублікати) на право розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, а також довіреності, видані в порядку передоручення, їх скасування або припинення дії, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей безпосередньо консулом, що має доступ до Єдиного реєстру довіреностей через інформаційну мережу Міністерства юстиції України або через Міністерство закордонних справ України відповідно до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року № 111/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 року за № 1378/13252.

Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, консулом не посвідчується.

Довіреність на укладання договору дарування, у якій не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемною.

У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника й особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім'я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

3.5.4. Строк, на який може бути видана довіреність, визначається цивільним законодавством України. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Строк дії довіреності зазначається літерами.

Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є недійсною.

Довіреність, призначена для вчинення дій за кордоном, яка не містить указівок про строк її дії, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

3.5.5. При посвідченні довіреностей від імені юридичної особи консул дотримується правил, викладених у підпункті 3.1.6 цього Положення.

3.5.6. При посвідченні довіреності на ведення справи в суді консул роз'яснює довірителю, що вповноважена особа (представник) управі вчиняти від його імені усі процесуальні дії. Обмеження повноважень представника щодо вчинення конкретних процесуальних дій мають бути обумовлені в довіреності.

3.5.7. Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями можуть бути передані телеграфом.

Телеграма-довіреність складається з тексту довіреності та посвідчувального напису з розшифруванням підпису консула і його печатки.

3.5.8. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі в разі, якщо це встановлено договором між особою, яку представляють, і представником або законом, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Довіреність, видана в порядку передоручення, посвідчується нотаріально після подання відповідного договору або законодавчого акта, який підтверджує право на передовіру.

При посвідченні довіреності в порядку передоручення консул роз'яснює представнику довірителя вимоги статті 240 Цивільного кодексу України, про що зазначається в тексті довіреності.

У довіреності, виданій у порядку передоручення, не допускається передача повіреній особі права на передоручення.

Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.

Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії, указаного в документі, на підставі якого вона видана.

У довіреності, виданій у порядку передоручення, мають бути вказані дата і місце посвідчення договору, прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання сторін, у необхідних випадках їх службове становище або реквізити законодавчого акта, на підтвердження якого видано довіреність у порядку передоручення.

На договорі, на підставі якого видано довіреність в порядку передоручення, робиться відмітка про передоручення. Копія відповідного договору додається до примірника довіреності, що залишається в дипломатичному представництві чи консульській установі України.

3.5.9. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, згідно із статтею 10 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Консул при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах консула і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник довіреності, що є у неї, то напис про скасування довіреності або передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою додається до примірника, що зберігається у справах консула.

Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено консулом за правилами підпункту 3.15.10 цього Положення шляхом передавання відповідної заяви.

3.6. Посвідчення договорів управління майном

3.6.1. За договором управління майном одна сторона - установник управління, який є власником майна, передає це майно другій стороні - управителеві на певний строк і за плату.

Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Предметом такого договору може бути майно, передане в заставу.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

3.6.2. Управителем майна за договором управління може бути суб'єкт підприємницької діяльності. На підтвердження цього консул отримує інформацію з Єдиного державного реєстру, використовуючи безоплатний доступ до відомостей Єдиного державного реєстру за допомогою порталу електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Консул роздруковує відповідні відомості з Єдиного державного реєстру та долучає до примірника договору, який залишається у його справах.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна.

Управитель майна діє без довіреності.

Управитель управляє майном особисто. Він може передати право управління майном іншій особі (замісникові) лише у випадках, передбачених ст. 1041 Цивільного кодексу України. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника як за свої власні.

Установник управління може також надати управителю право доручати іншій особі (замісникові) вчиняти від його імені дії, необхідні для управління майном, про що зазначається в тексті договору.

Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договори застави лише за згодою установника управління.

3.6.3. Не може бути управителем майна за договором управління вигодонабувач (особа, яка має право за умовами договору набувати вигоди від майна, переданого в управління).

Управителем майна не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

3.6.4. Договір управління майном повинен містити такі істотні умови:

- перелік майна, що передається в управління;

- розмір і форму плати за управління майном.

Договором управління майном може бути передбачений строк його дії.

Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він уважається укладеним на п'ять років.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

3.6.5. Договір управління нерухомим майном посвідчується консулом за умови подання установником управління документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, крім випадків, передбачених абзацом другим підпункту 2.17 глави 2 цього Положення.

Документ, що підтверджує право власності, після його огляду повертається власникові, а в тексті договору зазначаються найменування цього документа, номер і дата його видачі та назва органу, що його видав. У разі реєстрації нерухомого майна в Державному реєстрі прав у тексті договору зазначаються посилання на цей реєстр, номер і дата отримання інформації з нього.

3.6.6. Припинення дії договору управління майном здійснюється на підставі відповідного договору (статті 651, 654 Цивільного кодексу України. У цьому випадку сторони договору повертають консулу примірники договору управління майном, які долучаються до примірника договору, що зберігається у справах консула.

У разі відмови однієї із сторін від договору управління майном з підстав, передбачених статтею 1044 Цивільного кодексу України, вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.

У такому повідомленні може бути вказана дата припинення дії договору управління майном.

Повідомлення другої сторони про відмову від договору може бути вчинено шляхом передачі заяви за правилами підпункту 3.15.10 цього Положення.

Якщо від договору управління майном установник управління відмовляється з підстав, не передбачених пунктом шостим частини першої статті 1044 Цивільного кодексу України, договір припиняється за умови виплати управителеві плати, передбаченої законом.

Про припинення договору управління майном консул робить відповідні відмітки на всіх примірниках договору та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

3.7. Посвідчення шлюбного договору

3.7.1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя мають право за власним бажанням укласти договір щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов'язки як батьків.

Шлюбний договір повинен бути нотаріально посвідченим.

3.7.2. Шлюбний вік жінок та чоловіків встановлюється Сімейним кодексом України.

Якщо укладання шлюбного договору здійснюється між неповнолітніми особами до реєстрації шлюбу, посвідчення договору здійснюється за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Справжність підпису(ів) батьків (усиновлювачів) або піклувальників на заяві про їх згоду на посвідчення шлюбного договору між неповнолітніми повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

3.7.3. Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, укладений подружжям, - у день його нотаріального посвідчення, про що має бути зазначено в тексті договору.

У шлюбному договорі можуть бути встановлені загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов'язків, а також чинність договору або окремих його умов після припинення шлюбу.

3.7.4. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина або чоловік передають для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.

Сторони можуть домовитися про:

- непоширеність на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного кодексу України щодо підстав набуття права спільної сумісної власності подружжя і про те, щоб вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;

- можливий порядок поділу майна, у тому числі в разі розірвання шлюбу;

- використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей або інших осіб.

Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо останні не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

3.7.5. Шлюбним договором може бути визначений порядок користування житлом. Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з них, подружжя може домовитися про:

- порядок користування ним;

- звільнення житлового приміщення тим із подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;

- проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є спільною власністю їх та їхніх родичів.

3.7.6. Умовами шлюбного договору може бути передбачена можливість надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі на умовах, визначених у договорі, а також можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису консула в порядку, установленому підрозділом 3.17 цього Положення.

3.7.7. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

3.7.8. Умови шлюбного договору можуть бути змінені за договором сторін, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений лише за рішенням суду.

3.7.9. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору.

У разі відмови подружжя від шлюбного договору права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання консулу письмової заяви про відмову від договору, справжність підписів на якій має бути засвідчена в нотаріальному порядку.

На підставі заяви консул припиняє дію шлюбного договору, про що робить відповідні відмітки на всіх примірниках договору та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (статті 651, 654 Цивільного кодексу України.

3.7.10. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний лише за рішенням суду.

3.8. Посвідчення заповітів

3.8.1. Консул посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, які складені відповідно до вимог статей 1233 - 1257 Цивільного кодексу України та особисто подані консулу.

Посвідчення заповіту через представників не допускається.

3.8.2. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний власноручно заповідачем.

Заповідач може написати заповіт власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Консул може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем, про що останній зазначає перед своїм підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням, у його присутності та в присутності запрошених ним двох свідків він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в підпункті 2.6 цього Положення. У цьому разі консул установлює особу свідків та фізичної особи, яка підписала заповіт, засвідчує справжність їх підписів, про що зазначає у посвідчувальному написі на заповіті.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

3.8.3. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:

- консул;

- особи, на користь яких складено заповіт;

- члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

- особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

3.8.4. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків посвідчення заповітів подружжя.

3.8.5. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше нерухоме чи рухоме майно, обов'язок надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.

Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена в заповіті, наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини і є недійсною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

3.8.6. До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опікуном над малолітньою дитиною або піклувальником над неповнолітньою дитиною певну фізичну особу, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети, тощо).

3.8.7. Консул при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку в спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

3.8.8. Консули посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.

Секретний заповіт подається консулу особою, що його склала, у заклеєному конверті. Конверт, у якому міститься секретний заповіт, має бути підписаний власноручно заповідачем у присутності консула. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності консула, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним, та в присутності консула проставити на окремому аркуші свій підпис, з тим щоб консул міг перевірити тотожність цього підпису.

Консул учиняє на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису заповідача, скріплює його печаткою, реєструє цю нотаріальну дію в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і в присутності заповідача вміщує його в інший конверт, який також опечатує і зазначає на ньому прізвище, ім'я, по батькові, дату народження заповідача і дату прийняття на зберігання цього заповіту.

Секретний заповіт приймається консулом на зберігання без складання опису.

3.8.9. У разі одержання повідомлення про відкриття спадщини і свідоцтва про смерть заповідача консул, у якого зберігається секретний заповіт, призначає день оголошення змісту цього заповіту.

Про день та час оголошення змісту заповіту консул повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.

3.8.10. Консул у присутності заінтересованих осіб та двох свідків розпечатує конверт, у якому зберігався секретний заповіт, конверт із секретним заповітом та оголошує його зміст.

Про оголошення секретного заповіту складається протокол, який підписують консул та свідки (додаток 49).

У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту; дата та номер за реєстром засвідчення справжності підпису заповідача, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; стан конвертів, у яких містився секретний заповіт, а також відтворюється весь текст заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й інші істотні обставини оголошення заповіту.

3.8.11. Протокол про оголошення секретного заповіту прочитується свідками до його підписання. Справжність підписів свідків на протоколі нотаріально засвідчується.

Якщо в призначений для оголошення секретного заповіту день з'являться не всі заінтересовані особи, консул оголошує зміст секретного заповіту тим особам, що з'явилися.

У разі з'явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту консул може ознайомити її з протоколом оголошення секретного заповіту лише в разі, якщо вона входить до кола спадкоємців за цим заповітом. Про ознайомлення такого спадкоємця з протоколом на останньому проставляється відповідна відмітка, яка підписується цим спадкоємцем.

Секретний заповіт та протокол про його оголошення залишаються в справах дипломатичного представництва чи консульської установи України до їх передачі на зберігання до Київського міського державного нотаріального архіву через Міністерство закордонних справ України.

Спадкоємцям за секретним заповітом, на їхнє бажання, можуть бути видані примірники протоколу про оголошення секретного заповіту, а спадкоємцям, які з'явилися після оголошення секретного заповіту, - дублікат протоколу. За бажанням спадкоємців їм може бути видана копія (фотокопія) секретного заповіту.

3.8.12. Якщо з тексту заповіту неможливо визначити справжню волю заповідача щодо розпорядження майном, консул роз'яснює заінтересованим особам їх право на звернення до суду (статті 213, 1256 Цивільного кодексу України.

3.8.13. Секретні заповіти зберігаються в окремому пакеті (папці з клапанами) в залізних шафах чи сейфах.

До оголошення консулом секретних заповітів підшивання їх в окремі наряди не допускається.

3.8.14. Заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт чи внести до нього зміни.

Справжність підпису на заяві про скасування заповіту (секретного заповіту) має бути нотаріально засвідчена.

Консул при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, робить про це відмітку на примірнику заповіту (на конверті, у якому міститься секретний заповіт, та на свідоцтві про прийняття секретного заповіту на зберігання), що зберігається у справах консула, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (коли заповіт скасовується заявою) долучається до примірника, що зберігається у консула.

Консул, якому при посвідченні заповіту стало відомо про наявність раніше посвідченого заповіту, через Міністерство закордонних справ України повідомляє про новий заповіт нотаріуса, орган місцевого самоврядування чи державний нотаріальний архів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Скасування заповіту, унесення до нього змін провадяться у порядку, установленому Цивільним кодексом України та цим Положенням для посвідчення заповіту.

3.8.15. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту.

3.8.16. Усі заповіти, у тому числі такі, які змінюють або скасовують в установленому законодавством порядку раніше посвідчені заповіти, дублікати заповітів, а також заяви про скасування заповітів підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі через Міністерство закордонних справ України у порядку, встановленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 831/19569.

При внесенні відомостей до Спадкового реєстру консул обов'язково зазначає вид посвідченого заповіту (секретний, заповіт подружжя).

Заповіти, посвідчені консулом, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток 50).

3.8.17. Посвідчені консулом заповіти зберігаються у справах консула до їх передачі через Міністерство закордонних справ України до Київського міського державного нотаріального архіву у встановленому порядку.

3.9. Посвідчення угод між подружжям, батьками дитини, а також особами, які проживають однією сім'єю

3.9.1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

3.9.2. Подружжя має право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також є їх особистою приватною власністю.

Між подружжям (особами, які проживають однією сім'єю) можуть бути укладені договори, зокрема:

- про надання утримання;

- про припинення права на утримання за домовленістю подружжя;

- про розмір та сплату аліментів на дитину;

- про спільне проживання та ведення спільного господарства тощо.

3.9.3. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України .

3.9.4. За домовленістю подружжя між ними може бути укладений договір про надання утримання одному з них, який підлягає нотаріальному посвідченню. Такий договір має визначати умови, розмір та строки виплати аліментів. За домовленістю сторін утримання може надаватися як у натуральній, так і в грошовій формі.

Право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатною (за віком або за станом здоров'я) визнається особа, яка досягла установленого законом пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II, III груп, що підтверджується відповідними документами.

Подружжя, на користь якого складається договір, уважається таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, установленого законом. Ця умова також повинна бути підтверджена документально.

Про встановлення вказаних обставин консул зазначає у тексті договору. На примірнику договору про надання утримання, що залишається в справах консула, робиться відмітка, у якій зазначаються реквізити документів, що підтверджують установлені консулом обставини.

3.9.5. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло в неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання з підстав, викладених у статті 76 Сімейного кодексу України.

3.9.6. У тексті договору, перед підписом сторін, зазначається, що сторонам роз'яснено зміст частини 4 статті 77 Сімейного кодексу України про те, що в разі від'їзду платника аліментів на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед, а також частини 2 статті 78 цього Кодексу, відповідно до вимог якого в разі невиконання умов договору про надання утримання консулом може бути вчинений виконавчий напис про стягнення аліментів.

3.9.7. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 91 Сімейного кодексу України.

3.9.8. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 82, 83, 85, 89 Сімейного кодексу України . З цих підстав, за бажанням подружжя, а також осіб, шлюб між якими було розірвано, може бути укладений договір про припинення договору про надання утримання, який підлягає нотаріальному посвідченню.

3.9.9. Договір про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати посвідчується консулом після перевірки факту внесення на депозитний рахунок консула відповідної грошової суми. На доказ унесення в депозит обумовленої сторонами суми консулу для огляду подається відповідна квитанція, про що зазначається у тексті договору (стаття 89 Сімейного кодексу України.

3.9.10. Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину. Умови договору мають визначати розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом України.

У тексті такого договору перед підписом сторін зазначається, що їм роз'яснено зміст частини 2 статті 189 Сімейного кодексу України, відповідно до вимог якого в разі невиконання умов договору про сплату аліментів консулом може бути вчинений виконавчий напис.

3.10. Ужиття заходів до охорони спадкового майна

3.10.1. Консул за дорученням нотаріуса, за місцем відкриття спадщини, надісланого через Міністерство закордонних справ України, за заявою спадкоємців або виконавця заповіту або за своєю власною ініціативою уживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів.

Ці заходи вживаються ним безпосередньо.

Заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна реєструються в книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна (додаток 51), а також в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, якщо спадкова справа ще не була заведена (додаток 52).

Доручення нотаріусів та повідомлення спадкоємців, виконавців заповіту про наявність майна, яке залишилось після померлих, реєструються в книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Заходи до охорони спадкового майна консул вживає в день надходження до дипломатичного представництва чи консульської установи України доручення або заяви про наявність спадкового майна, що потребує охорони.

3.10.2. Перед ужиттям заходів до охорони спадкового майна консул установлює факт смерті спадкодавця, місце відкриття спадщини, наявність майна, його склад та місцезнаходження, наявність (через Міністерство закордонних справ України) спадкової справи за даними Спадкового реєстру.

Про опис спадкового майна консул зобов'язаний повідомити тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

У разі призначення спадкодавцем виконавця заповіту заходи щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини вживаються виконавцем заповіту.

3.10.3. До здійснення опису спадкового майна консул зобов'язаний з'ясувати, чи були попередньо вжиті заходи до охорони спадкового майна. Якщо такі заходи було вжито, консул з'ясовує, ким і коли було опечатано приміщення з майном спадкодавця.

3.10.4. У разі необхідності консул повідомляє про майбутній опис спадкового майна посадових осіб, представників компетентних органів країни перебування консула та інших заінтересованих осіб.

3.10.5. Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов'язковою.

3.10.6. Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред'являють майно для опису, майно вивезене тощо), консул складає про це акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.

3.10.7. Про охорону спадкового майна консул складає акт опису спадкового майна і передає на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках, один з яких залишається у справах консула, який вживав заходів до охорони майна, два інші примірники надсилаються нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

В акті опису мають бути зазначені: дата і час складання опису, прізвище, ім'я, по батькові консула, який здійснює опис, назва дипломатичного представництва чи консульської установи України, надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна; прізвища, імена, по батькові й адреси осіб, які беруть участь в описі; прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця; час його смерті і місцезнаходження майна, що описується; чи було опечатане приміщення до прибуття консула і ким; чи не була порушена пломба або печатка; докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, колір, сорт та ін.) й оцінка кожного з перерахованих у ньому предметів та процент їх зносу. Оцінка описаних предметів (з урахуванням їх зносу) провадиться консулом та особами, які брали участь в описі спадкового майна.

У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста (оцінювача).

Оплата праці спеціалістів (оцінювачів) здійснюється спадкоємцями.

3.10.8. На кожній сторінці акта опису підбивається підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.

3.10.9. До акта опису включається все майно, яке є в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок вирішення питання про виключення цього майна з акта опису.