Про затвердження Правил охорони праці під час виробництва парфумерно-косметичної продукції

3.8. У приміщеннях, де використовується устаткування, робота якого створює підвищений рівень шуму, необхідно використовувати колективні засоби захисту: звукоізолювальні (кожухи, екрани, кабіни) та звукопоглинальні пристрої (облицювальні, штучні звукопоглиначі); глушники аеродинамічного шуму; огороджувальні пристрої відповідно до вимог ДСТУ 7238:2011 "Система стандартів безпеки праці. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація".

3.9. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39.

Обладнання, під час роботи якого виникає підвищений рівень вібрації, повинно оснащуватись віброізолювальними, віброгасильними, вібропоглинальними або огороджувальними пристроями.

3.10. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень.

Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.

3.11. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості робочого часу.

3.12. Засоби захисту від статичної електрики у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" та ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".

3.13. Розміщення обладнання у виробничих приміщеннях та на відкритих майданчиках повинно забезпечувати зручну і безпечну його експлуатацію, можливість проведення ремонтних робіт та організації оперативних заходів щодо запобігання аварійним ситуаціям або локалізації аварій.

3.14. У пожежонебезпечних зонах необхідно застосовувати кабелі та проводи, які не поширюють горіння.

3.15. На робочих місцях повинні знаходитись інструкції з охорони праці, розроблені відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

3.16. Місця можливого виділення шкідливих речовин необхідно обладнувати відсмоктувачами місцевої витяжної вентиляції.

Заборонено об’єднувати місцеві відсмоктувачі від різного устаткування в одну систему.

Для очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші необхідно використовувати пиловловлювачі або фільтри.

3.17. Робоче місце не повинно бути захаращене сторонніми предметами, готовою продукцією та відходами виробництва.

3.18. У виробничих приміщеннях повинна бути встановлена система автоматичного включення аварійної вентиляції, зблокована з газоаналізаторами.

У разі виникнення аварійної ситуації автоматизоване управління технологічними процесами та системою протиаварійного захисту повинно забезпечувати відключення всієї лінії.

Крім системи автоматичного вмикання аварійної вентиляції повинна бути передбачена можливість ручного вмикання аварійної вентиляції за допомогою пускових пристроїв.

3.19. Робочі місця повинні бути розташовані поза зоною переміщення механізмів та вантажів, забезпечувати зручність спостереження за технологічним процесом та керування ним.

1.1. Машини, устаткування та системи керування ними повинні відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62, ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные", ГОСТ 12.2.063-81 "ССБТ. Арматура промышленная трубопроводная. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.064, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования", ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (з обмеженою сферою застосування - тільки в питанні гігієнічного нормування в галузі вібрації) та ГОСТ 12.2.124-90 "ССБТ. Оборудование продовольственное. Общие требования безопасности".

1.2. Вимоги до безпеки, маркування, введення в обіг та експлуатації запобіжних пристроїв та устаткування, що працює під тиском, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском.

1.3. Будова, виготовлення, монтаж, приймання, експлуатація, ремонт котельних установок повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів, затверджених Державним комітетом з нагляду за безпечним проведенням робіт в промисловості та гірничому нагляді при Раді Міністрів СРСР 30 серпня 1966 року (НПАОП 0.00-1.60-66).

1.4. Експлуатацію стаціонарних поршневих та ротаційних повітряних компресорів та нагнітальних трубопроводів пневмотранспорту необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.016-81 "ССБТ. Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности".

1.5. Експлуатацію стрічкових конвеєрів необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности".

1.6. Будова, установлення та експлуатація вантажопідіймальних кранів усіх типів, ручних та електричних талів, лебідок для підіймання вантажу, підіймальних вантажозахоплювальних механізмів та пристроїв повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

1.7. Експлуатувати підйомники необхідно з дотриманням вимог Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08 грудня 2003 року № 232, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2003 року за № 1262/8583 (НПАОП 0.00-1.36-03).

1.8. Не дозволяється проводити технологічний процес в установках та верстатах з несправностями, а також при відключених контрольно-вимірювальних приладах, що визначають встановлені технологічні параметри (температуру, тиск, концентрацію парів).

1.9. Устаткування та трубопроводи, що виділяють тепло і які можуть викликати небезпеку займання матеріалів, вибуху газів, парів, повинні бути теплоізольовані. Температура ізольованої поверхні не повинна перевищувати 45-° С.

Застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається.

1.10. Монтаж, налагодження, ремонт, реконструкцію та експлуатацію електричних установок електричних станцій, електричних мереж необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97.

Улаштування, утримання, експлуатацію, обслуговування і ремонт електричних установок та електричних мереж слід здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98).

1.11. Експлуатацію тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02 грудня 2013 року № 892, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2013 року за № 2127/24659 (НПАОП 0.00-1.69-13).

1.12. Завантаження, переміщення, вивантаження та транспортування устаткування повинні бути механізовані.

1.13. Очищення та миття устаткування повинні виконуватись без перебування працівників усередині нього. Процес з обробки (видалення залишку, промивка, пропарювання) устаткування повинен бути механізованим.

1.14. Виробниче устаткування з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом згідно з вимогами ДСТУ 7237:2011 "Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту".

1.15. Експлуатацію та ремонт устаткування на висоті необхідно здійснювати з дотриманням вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).

1.16. Майданчики обслуговування машин та устаткування, що розташовані на висоті, повинні мати огорожі та сходи з поруччям. Висота огорож, поруччя повинна бути не менше 1,0 м. Вертикальні стояки огорож, поруччя повинні розміщуватись з кроком не більше 1,2 м. З країв настили площадок повинні мати суцільну зашивку висотою не менше 0,15 м.

Площадки постійних робочих місць повинні мати вільний прохід не менше 0,7 м.

Для огородження допускається застосовувати металеву сітку. Площадки для обслуговування устаткування та апаратів з рідкими продуктами (масло, спирт, розчинники, хімікати) з метою запобігання розливу необхідно виконувати непроникними з нахилом у бік зливу до аварійної ємності.

На підвісних площадках повинна бути передбачена огорожа висотою не менше 1,2 м з трьох зовнішніх боків.

1.17. Ширина площадок для постійного обслуговування устаткування та сходів, що ведуть до них, повинна складати не менше 0,8 м.

Крок сходинок сходів повинен становити не більше 0,25 м, ширина сходинок не менше 0,12 м.

1.18. Площадки для обслуговування устаткування з підвищеною небезпекою довжиною понад 3,0 м, а також у вибухопожежонебезпечних виробництвах повинні мати не менше двох сходів, розташованих з протилежних боків.

1.19. Переносні драбини повинні мати відповідні пристрої, що запобігають можливості зсуву та перекидання під час роботи. Нижні кінці переносних драбин та драбинок повинні мати оковки з гострими наконечниками, а при користуванні ними на асфальтових, бетонних та подібних підлогах - підкладки з неслизького матеріалу. За необхідності закріплення верхніх кінців драбин вони повинні мати гаки.

1.20. Для переходу через конвеєри повинні бути влаштовані перехідні містки шириною не менше 1,0 м з поруччям по обидва боки.

1.21. Риштування повинні бути обладнані сходами та трапами для підйому та спуску працівників. Для риштувань довжиною понад 40 м повинні встановлюватись не менше двох сходів чи трапів. Верхній кінець сходів або трапа повинен бути закріплений до поперечного риштування.

Отвори в настилі риштувань для виходу зі сходів повинні бути огороджені. Кут нахилу сходів не повинен перевищувати 60-° до горизонтальної площини. Ухил пандуса не повинен перевищувати 1:3.

1.22. Трапи та містки повинні бути жорсткими та мати кріплення, які виключають можливість їх зміщення. Прогинання настилу під максимальним розрахунковим навантаженням не повинно перевищувати 0,02 м.

1.23. Якщо довжина трапів чи містків перевищує 3 м, під ними повинні встановлюватись проміжні опори. Ширина трапів та містків повинна бути не менше 0,6 м.

Трапи та містки повинні мати поруччя, закраїни та один проміжний горизонтальний елемент.

1.24. Сходи площадки постійного робочого місця висотою понад 1,5 м повинні мати нахил відносно горизонту не більше 45-°, меншої висоти - не більше 60-°. Сходи на висоті 3-5 м повинні мати перехідну площадку.

Площадка повинна мати табличку із зазначенням максимально допустимого для неї загального навантаження.

Площадки та сходи повинні бути виконані з матеріалу, що виключає сковзання.

1.25. Технологічне устаткування, яке небезпечне у відношенні накопичення зарядів статичної електрики, повинно бути заземлене не менше ніж у двох місцях.

1.26. Слюсарні інструменти, наконечники шлангів повинні бути виготовлені з матеріалів, що не утворюють іскор при ударах. Ключі на кранах повинні бути закріплені.

2.1. Виробниче устаткування, для якого причиною небезпеки можуть бути перевантаження, порушення послідовності роботи механізмів, спад напруги в електричній мережі, а також тиску у пневмо- або гідросистемі нижче допустимих граничних значень, повинно мати відповідні запобіжні пристрої та блокування.

2.2. Вбудовані до устаткування аспіраційні та витяжні вентиляційні системи повинні бути зблоковані з пусковими пристроями устаткування.

2.3. Фланцеві з'єднання, сальники насосів та мішалок, крани та вентилі апаратів для жиророзчинювальних речовин з високою проникною здатністю (вуглеводів жирного та ароматичного рядів) повинні виконуватись з відповідного матеріалу без використання жирних мастил та набивок для частин, що труться.

2.4. Складальні одиниці устаткування, які під час обслуговування здатні переміщуватись під дією гравітаційних сил до зони обслуговування, повинні бути обладнані стопорними пристроями, які виключають можливість такого самостійного переміщення.

Конструкція кришок до машин, апаратів і ємкостей повинна виключати самостійне їх падіння.

2.5. Робочі механізми з небезпечним інерційним рухом повинні мати автоматичне гальмування в усіх випадках зупинки устаткування.

2.6. Резервуари, збірники, апарати, мірники, які заповнюються шкідливими, вибухопожежонебезпечними та їдкими речовинами, повинні бути оснащені рівнемірами та переливними трубами з відводом до резервного збірника. Для ремонту або аварійного звільнення посудин, що працюють під тиском, повинна бути передбачена можливість транспортування їх вмісту за допомогою насосів, самопливом та іншими засобами до складських резервуарів, технологічних апаратів та спеціально призначених для цієї мети аварійних або дренажних збірників із забезпеченням повного звільнення трубопроводів.

2.7. Технологічне устаткування, де у разі пуску у роботу або зупинки, а також при відхиленнях від встановленого режиму можливе утворення вибухопожежонебезпечних сумішей, повинно забезпечуватись системами продування їх інертними газами або водяною парою.

2.8. У конструкції резервуарів повинні бути передбачені блокувальні пристрої, що забезпечують вимикання розташованих усередині резервуарів механізмів (мішалки, змійовики) при відкриванні кришок люків (лазів) та виключають можливість їх включення при відкритих кришках.

3.1. Механізми керування виробничим устаткуванням повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064 та мати чіткі позначення або написи, що пояснюють їх функціональне призначення ("ПУСК", "СТОП", "АВАРІЙНА"). Конструкція та розташування механізмів керування повинні виключати можливість мимовільного та самочинного включення та виключення устаткування.

3.2. На устаткуванні, що обслуговується одним працівником, ширина зони обслуговування якого більша ніж 2,5 м, допускається встановлювати дублюючі кнопки "ПУСК" та "СТОП" так, щоб працівник міг бачити їх з будь-якого місця робочої зони.

3.3. Устаткування та його пускова апаратура, що розташовані у різних виробничих приміщеннях, а також складні агрегати, що поєднані виробничим циклом, повинні бути облаштовані:

звуковою або світловою сигналізацією (для оповіщення про готовність до вмикання цього механізму або комплексу механізмів від працівника, відповідального за їх обслуговування);

пристроями, що виключають можливість дистанційного пуску зупинених на ремонт механізмів або ліній (вимикачі, перемикачі, вилки роз'єднання).

3.4. Органи керування виробничим устаткуванням, що обслуговується одночасно кількома працівниками, повинні мати блокування, що забезпечує необхідну послідовність дій.

Повинні бути передбачені додаткові аварійні вимикачі, коли частина устаткування, що є небезпечною для працівників, знаходиться поза межами видимості працівника.

3.5. Великогабаритні машини, при обслуговуванні яких оператор повинен перебувати у русі, а також конвеєри, довжина яких перевищує 10 м, повинні мати аварійні кнопки "СТОП". Кількість аварійних кнопок повинна бути такою, щоб відстань між ними не перевищувала 10 м та щоб був забезпечений вільний доступ до них з будь-якого місця, де може перебувати працівник. При розташуванні устаткування у суміжних приміщеннях аварійні кнопки "СТОП" повинні бути у кожному приміщенні.

Крім того, конвеєри у головній та хвостовій частинах повинні бути обладнані аварійними кнопками для зупинки конвеєрів.

В місцях підвищеної небезпеки конвеєри повинні бути додатково обладнані пристроями вимикання для зупинки конвеєра у аварійних ситуаціях в будь-якому місці з боку проходу для обслуговування.

3.6. Конвеєри довжиною понад 50 м або такі, що проходять через ряд суміжних приміщень, повинні бути обладнані сигналізацією, зблокованою з пусковим пристроєм.

3.7. Машини та устаткування повинні мати індивідуальні приводи.

На машинах, які мають головний привід та привід окремих механізмів, у разі можливості виникнення небезпеки при непередбаченій зупинці одного з них, двигуни всіх приводів повинні мати електричне блокування для взаємного вимикання у разі раптової зупинки одного з приводів.

3.8. Виробниче устаткування з кількома приводними двигунами повинно за необхідності мати кнопку негайної зупинки, що вимикає одночасно всі приводи (там, де це допускається технологічним процесом). При розміщенні устаткування у декількох приміщеннях аварійні кнопки "Стоп" повинні бути у кожному приміщенні.

3.9. Контакти апаратів вмикання та вимикання устаткування повинні бути захищені від потрапляння у них пилу, дії емульсій, масел та інших рідин, що застосовуються у виробництві.

3.10. Пускові механізми, що керують напрямком руху інших механізмів, повинні мати фіксоване нейтральне положення, а їх робоче положення, що відповідає конкретному напрямку руху механізмів, повинно бути позначене стрілкою та написом, що вказує напрям руху.

3.11. Живильні пристрої повинні мати запобіжні засоби (клапани) для виключення можливості зворотного викиду продукту з наступної машини.

4.1. Рухомі, обертові та такі, що виступають, частини устаткування, допоміжних механізмів повинні бути надійно огороджені або розташовані так, щоб виключалась можливість травмування працівників.

Огородження повинні бути пофарбовані у кольори відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

Відстань між огородженням, виготовленим з перфорованого матеріалу або сітки, та небезпечним елементом повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062.

4.2. Конвеєри, розташовані над проходами, повинні мати знизу суцільне огородження, розташоване не нижче 2,0 м від рівня підлоги, а з боків - борти, що піднімаються над верхньою несучою стрічкою на 0,4 м.

4.3. Огородження повинні бути міцними, легкими, надійно закріпленими, не мати ріжучих країв, гострих кутів та не повинні торкатися до рухомих частин устаткування.

Знімні огородження повинні мати ручки, дужки, скоби чи відповідні пристрої (залежно від маси та експлуатаційної зручності) для зручного та безпечного утримання при зніманні та встановленні.

5.1. Бункери-живильники повинні бути обладнані запобіжними ґратами, які замикаються поруччям або відповідними пристроями, що виключають можливість падіння працівників у бункери.

5.2. Зони заповнення тари продуктом та закупорювання повинні бути огороджені суцільним кожухом знизу та з боків.

5.3. Живильні пристрої для подавання вибухопожежонебезпечних матеріалів повинні мати блокувальні пристрої для припинення подачі цих матеріалів у разі виникнення аварійних ситуацій.

6.1. Будова, монтаж та експлуатація трубопроводів пари та гарячої води повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08 вересня 1998 року № 177, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98).

6.2. Трубопроводи повинні бути пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" та позначені знаками безпеки відповідно до Технічного регламенту знаків безпеки.

6.3. У кожному цеху, на кожній дільниці повинні бути вивішені технологічні схеми розташування та зв'язку апаратів та трубопроводів, виконані в умовних позначеннях. Запірні пристрої на схемах повинні бути пронумеровані, а напрямок руху продуктів вказаний стрілкою.

Нумерація устаткування, апаратів, посудин, запірних пристроїв та арматури повинна бути єдиною на схемах та в експлуатаційній документації з обслуговування устаткування.

6.4. Продуктопроводи не повинні перетинати віконних прорізів та сходових кліток. Трубопроводи, що прокладаються по підлозі у проїздах та проходах, не повинні виступати над поверхнею підлоги.

6.5. На дільницях комунікацій та апаратів, де внаслідок конденсації продукту можливі звуження або закупорювання трубопроводу, повинні встановлюватись манометри з сигналізацією.

6.6. На трубопроводах у місцях їх проходження над проїздами, проходами, ворітьми не повинно бути роз'ємних сполучень та запірної арматури.

6.7. Запірна та регулююча арматура трубопроводів повинна бути доступною для обслуговування. У випадку розташування арматури вище 1,7 м для її обслуговування повинні передбачатись спеціальні пристрої або площадки.

6.8. Прокладання трубопроводів повинно відповідати проектній документації, затвердженій в установленому порядку, з дотриманням заходів, які б виключали можливість передачі додаткових навантажень на труби (встановлення гільз, патронів). Місця перетинання протипожежних стін (перекриття) трубопроводами повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димо-, газонепроникнення.

6.9. Не дозволяється прокладати транзитні трубопроводи для транспортування вибухопожежонебезпечних речовин крізь побутові, підсобні та адміністративно-господарчі приміщення, розподільчі електричні пристрої, приміщення щитів та пультів автоматизації, вентиляційні камери, машинні відділення, шахти і приямки ліфтів, а також крізь холодильні камери, склади.

6.10. Запірна та запірно-регулювальна арматура повинна встановлюватись на штуцерах, які безпосередньо приєднані до посудини та виводять з неї робоче середовище, та мати відповідне маркування.

6.11. Відігрівати трубопроводи у разі їх замерзання паяльними лампами або засобами із застосуванням відкритого вогню не дозволяється.

6.12. Складові частини устаткування масою понад 16 кг повинні транспортуватись на робочі місця за допомогою вантажопідіймальних засобів.

6.13. Устаткування, його складові частини, деталі та їх елементи повинні проходити періодичний технічний огляд з оцінкою технічного стану та визначенням умов та строку подальшої їх експлуатації відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687 (далі - Порядок проведення огляду, випробування та експертного обстеження).

7.1. Ремонт, повірка і регулювання контрольно-вимірювальних приладів, а також систем блокування і сигналізації повинні виконуватися відповідно до ДСТУ 3400:2006 "Метрологія. Державні випробування засобів вимірювальної техніки. Основні положення, організація, порядок проведення і розгляду результатів" та інших вимог чинного законодавства.

КВПіА повинні відповідати категорії приміщень та будівель, де їх установлюють.

7.2. На всіх манометрах, вакуумметрах, амперметрах, дистанційних термометрах тощо повинно бути клеймо (пломба) з позначенням строку повірки.

7.3. Кількість запобіжних клапанів та їх пропускна здатність повинні бути вибрані за розрахунком відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 "Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.2.085). Між посудиною та запобіжним клапаном не повинно бути запірного органу.

Настроювання та регулювання запобіжних клапанів повинні виконуватись відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 12.2.085.

Відвідні трубопроводи запобіжних клапанів та імпульсні лінії в місцях можливого накопичення конденсату повинні бути обладнані дренажними пристроями для видалення конденсату. Встановлення запірних органів або іншої арматури на дренажних трубопроводах не допускається. Середовище, що відходить від запобіжних клапанів та дренажів, повинно відводитись до безпечного місця.

7.4. На посудинах, що обігріваються полум'ям або горючими газами, в яких можливе зниження рівня рідини нижче допустимого, повинно бути встановлено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.

8.1. Роботи з хімічного очищення устаткування (парових котлів, випарних апаратів, теплообмінників, технологічних ємностей) виконуються відповідно до інструкції, затвердженої керівником суб’єкта господарювання.

8.2. Хімічне очищення (виварювання) устаткування для запобігання накопиченню вибухопожежонебезпечних газів необхідно здійснювати при працюючому повітряному насосі.

8.3. Під час виварювання устаткування соляною кислотою, а також при огляді корпусів після виварювання для запобігання вибуху не дозволяється користування відкритим вогнем (куріння, запалювання сірників, користування світильниками з відкритим полум'ям).

8.4. Внутрішній огляд устаткування після закінчення хімічного очищення повинен проводитись після його вентиляції з виконанням аналізу повітря у ньому на відсутність шкідливих речовин.

8.5. Роботи, пов'язані із санітарною обробкою (миття та дезінфекція) технологічного обладнання, устаткування, технологічних трубопроводів, інвентарю, тари, повинні бути максимально механізовані.

У випадку виконання робіт з миття, очищення, дезінфекції, дезінсекції і дератизації ємності ручним способом із перебуванням працівників усередині необхідно дотримуватись вимог безпеки, які викладено у главі 2 розділу V цих Правил.

8.6. Нанесення розчинів дезінфекційних засобів на поверхню посудин ручним способом повинно здійснюватись без розбризкування.

8.7. Для дезінфекції технологічного обладнання, устаткування, технологічних трубопроводів, інвентарю, тари допускається використовувати відповідні дезінфекційні засоби, на які отримано висновок санітарно-епідеміологічної експертизи відповідно до вимог Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 жовтня 2000 року № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 року за № 4/5195 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 14 березня 2006 року № 120).

Дезінфекційні засоби використовуються відповідно до вимог чинного законодавства.

Для миття та знежирювання поверхонь слід застосовувати незаймисті засоби.

8.8. Не дозволяється застосовувати лужні розчини при дезінфекції алюмінієвих резервуарів, а також зберігати їх в посудинах з алюмінію та оцинкованої сталі.

8.9. Нанесення захисних покриттів на внутрішні поверхні технологічних посудин необхідно проводити з дотриманням вимог Правил охорони праці під час фарбувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26 листопада 2013 року № 865, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2013 року за № 2109/24641 (НПАОП 28.0-1.32-13).

9.1. Ємності з горючими і шкідливими речовинами повинні бути герметизовані і укомплектовані: рівнемірами, що виключають необхідність відчинення люків; сигналізаторами верхніх рівнів; переливними трубами з виведенням у резервний збірник; пробовідбірними кранами, оснащеними вентиляційними пристроями.

9.2. Ємнісна апаратура з ЛЗР обладнується не менше ніж трьома сигналізаторами рівня. Сигналізація граничного верхнього рівня повинна здійснюватись від двох сигналізаторів рівня, нижнього - від одного.

9.3. В устаткуванні, оснащеному мішалками, скребковими механізмами (реактори, варильні і розтоплювальні котли, реактори-змішувачі, технологічні ємності та посудини), повинно бути передбачено блокування кришок люків з пусковими пристроями електродвигунів.

9.4. Варильні і розтоплювальні котли, реактори, баки, плавильні камери і паропроводи, які виділяють тепло у виробничі приміщення, повинні бути теплоізольовані.

Камери для розтоплювання сировини у тарі (діжки, фляги, банки) повинні бути обладнані витяжною вентиляцією. Вентилятори і повітропроводи повинні мати антикорозійне покриття.

9.5. Конвеєри розливу парфумерно-косметичних рідин, закупорювання, етикетування флаконів повинні мати пристрої для відведення повернених парфумерно-косметичних рідин у резервні ємності.

9.6. Ємності для збирання парфумерно-косметичних рідин з розбитих і негерметичних флаконів повинні мати пристрій, що регулярно подає поворотну рідину у збірники.

9.7. Вузол ділення потоку машин пакування парфумерно-косметичних виробів слід обладнувати безконтактним блокуванням (фотоблокуванням).

9.8. Валки вальцювальних машин (для вальцювання крему, пігментної пасти) повинні бути огороджені.

9.9. Мийні машини для скляної тари повинні відповідати вимогам чинного законодавства. Завантаження посуду у мийні машини та його вивантаження повинні бути механізовані.

9.10. Машини для миття тари повинні бути укомплектовані спеціальною станцією для приготування і подачі мийного розчину у машину, автоматичним редукуючим пристроєм на підвідному паропроводі, контрольно-вимірювальними приладами і запобіжними клапанами.

9.11. Конструкція машин для миття тари повинна:

забезпечувати можливість видалення склобою пристроями і пристосуваннями (скребачки, щітки), що входять до комплекту машини;

виключати розбризкування мийного розчину, гарячої води і протікання пари;

передбачати піддони для запобігання розтіканню води і мийних розчинів по підлозі мийного відділення, а також зливні труби такого діаметру, що виключають переливання води або розчину через край ванни.

9.12. Просіювачі, змішувачі, транспортувальні пристрої у виробництві порошкоподібних косметичних виробів (пудри, зубних і мильних порошків) повинні бути герметичними. Завантажувальні люки, штуцери, розвантажувальні пристрої повинні бути обладнані місцевою примусовою витяжною вентиляцією.

9.13. Кришки завантажувальних пристроїв, оглядових вікон і люків просіювачів і змішувачів, знімні огородження корпусу шнека-змішувача повинні бути зблоковані з пусковими пристроями електродвигунів.

9.14. Спіральні лопаті завантажувального бункера-просіювача повинні бути закриті запобіжними ґратами, зблокованими з пусковим пристроєм електродвигуна.

9.15. Зона запресовування порошкових продуктів (наприклад, компактної пудри, тіней, рум’ян) повинна бути огороджена відкидним огородженням і зблокована з електродвигуном.

1.1. Виробничі процеси повинні відповідати вимогам Правил охорони праці на об’єктах з виробництва товарів побутової хімії, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28 серпня 2013 року № 600, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 року за № 1589/24121 (НПАОП 24.0-1.20-13), ГОСТ 12.3.002 та інших вимог чинного законодавства.

1.2. Роботи підвищеної небезпеки слід виконувати за нарядами-допусками, оформленими в установленому порядку. Форма наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки наведена в додатку до цих Правил.

1.3. Під час проведення технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих речовин 1 та 2 класів небезпеки, відповідно до ГОСТ 12.1.007 повинна бути виключена можливість контакту працівників із цими речовинами.

Окремі стадії технологічного процесу, які не можуть виконуватися в герметичному обладнанні (підготовка матеріалів, завантаження сировини та вивантаження продукції), повинні бути механізованими або виконуватися з використанням механічних пристроїв, що унеможливлюють безпосередній контакт працівників зі шкідливими речовинами.

1.4. Поводження з відходами, які утворюються на виробництві парфумерно-косметичної продукції, повинно здійснюватись відповідно до вимог чинного законодавства.

1.5. Системи протиаварійного захисту повинні проходити періодичний технічний огляд відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження.

Не дозволяється застосовувати у системах протиаварійного захисту багатоточкові прилади контролю параметрів, що визначають вибухонебезпечність процесу.

1.6. Переміщення пилоутворюючих матеріалів здійснюється методом пневмо- і гідротранспортування за допомогою транспортних пристроїв, що виключають шкідливі виділення у повітря робочої зони.

Наповнення тари пилоутворюючими матеріалами повинно здійснюватись з примусовою механічною подачею (роторними, шнековими і іншими живильниками) з вилученням або максимальним зменшенням висоти вільного падіння матеріалів. Повітря, яке витискується з тари під час її заповнення, повинно відсмоктуватись та очищатись.

Отруйні рідини і суспензії повинні транспортуватись (переміщатись) трубами, змонтованими з нахилом у бік подачі.

1.7. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях не дозволяється проведення ремонтних робіт при вимкнених припливно-витяжних вентиляційних системах.

1.8. Під час ремонтних робіт не дозволяється проведення процесу, при виконанні якого можливе виділення вибухопожежонебезпечних речовин.

1.9. У разі виявлення токсичних або вибухопожежонебезпечних газів у кількості вище ГДР ремонтні роботи повинні бути припинені, а працівники виведені з небезпечної зони.

1.10. Виробничі приміщення (відділення підготовки компонентів та варки, фасувальне відділення) повинні бути обладнані УФ-лампами та установками знезаражування повітря для забезпечення вимог мікробіологічної чистоти парфумерно-косметичної продукції згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.9.027-99.

2.1. Ємності та резервуари, в яких проводитимуться роботи, повинні бути:

виведені з експлуатації, звільнені від продуктів (речовин);

відключені від усіх комунікацій установленням заглушок, очищені, промиті водою, за необхідності пропарені, охолоджені та провентильовані, якщо це допускається технологічним процесом, за необхідності продуті інертним газом (підведення інертного газу повинно здійснюватися стаціонарно з встановленням запірного вентиля та зворотного клапана);

від’єднанні від водяних, парових, продуктових і інших трубопроводів шляхом закриття вентилів, засувок або кранів із встановленням на трубопроводах заглушок з вибитими на їх хвостовиках, що виходять назовні, порядковими номерами і рівнем тиску, на який вони розраховані;

попередньо провітрені через відкриті верхні та нижні люки;

перевірені на наявність шкідливих речовин з проведенням лабораторного аналізу повітряного середовища усередині ємності з відбором проб у верхній зоні на відстані не менше 1 м від нижнього люка і в нижній - на відстані не більше 0,2 м від днища;

перевірені на наявність і справність інвентарю, переносних електросвітильників напругою 12 В;

оснащені плакатами з попереджувальним написом "Не вмикати!".

Приводи механізмів, робочі механізми, які розміщені в ємностях та резервуарах, мають бути знеструмлені та відключені від електродвигунів зняттям запобіжників або іншим способом.

2.2. Роботи всередині ємностей повинні проводити бригади у складі не менше трьох працівників (працюючий, дублер і спостерігач). За необхідності виконання робіт у ємностях більше ніж одним працівником необхідно передбачати додаткові заходи безпеки: збільшення числа спостерігачів (не менше одного спостерігача на одного працівника в апараті), встановлення послідовності виконання роботи та порядку евакуації працівників, розміщення обладнання на місці проведення робіт.

2.3. Після здійснення підготовчих заходів (перевірки, провітрювання, нейтралізації, промивання) необхідно провести аналіз повітря усередині ємності за допомогою газоаналізатора або індикатора.

2.4. Якщо вміст шкідливих та небезпечних речовин через 2-3 години після пропарювання перевищує ГДК або вміст кисню у повітрі менше 19%, роботи усередині ємності повинні виконуватись з використанням працівниками відповідних ЗІЗОД (шлангових протигазів ПШ-1 і ПШ-2 або кисневоізолюючих апаратів). Використання фільтруючих протигазів не дозволяється.

2.5. При виявленні будь-яких несправностей (прокол шланга, зупинка повітродувки, обрив рятувальної линви), а також при спробі працівника зняти шолом-маску протигаза робота усередині ємності має бути призупинена, а працівника треба підняти з ємності.

2.6. У разі втрати працівником свідомості в ємності дублер повинен негайно підняти його з ємності. При цьому дублер терміново викликає на допомогу інших працівників і лише після їх прибуття спускається до ємності.

2.7. Якщо під час роботи в ємності працівник відчує слабкість, він зобов'язаний подати сигнал спостерігачеві, припинити роботу та піднятись з ємності.

2.8. Тривалість одноразового перебування працівника в протигазі не повинна перевищувати 15 хвилин з подальшим відпочинком на чистому повітрі не менше 15 хвилин.

2.9. Роботи усередині резервуарів та апаратів, у яких можливе утворення вибухопожежонебезпечних сумішей, повинні виконуватись за допомогою інструменту та обладнання, які виключають можливість іскроутворення. Виконання робіт усередині подібних резервуарів та апаратів у спеціальному одязі з матеріалів, що електризуються, не дозволяється.

2.10. Після закінчення робіт усередині ємності начальник цеху (зміни), де проводились роботи, повинен особисто перевірити відсутність усередині ємності працівників, інвентарю, інструменту.

2.11. Роботи із застосуванням інструментів та пристроїв необхідно виконувати відповідно до вимог Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19 грудня 2013 року № 966, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 року за № 327/25104 (НПАОП 0.00-1.71-13).

2.12. Оглядові колодязі повинні перекриватись чавунними (бетонними) кришками.

2.13. Зварювальні роботи необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 28.52-1.31-13.

2.14. Організація та безпечне виконання газонебезпечних робіт повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-5.12-01. Проведення вогневих робіт усередині ємності із застосуванням зрідженого газу або з використанням газорізки не дозволяється.

3.1. Роботи в хімічних лабораторіях повинні проводитись з дотриманням вимог Правил охорони праці під час роботи в хімічних лабораторіях, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11 вересня 2012 року № 1192, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2012 року за № 1648/21960 (НПАОП 73.1-1.11-12).

3.2. Роботи з мікроорганізмами повинні проводитись в окремих лабораторіях відповідно до вимог Правил влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю ДСП 9.9.5-080-02, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28 січня 2002 року № 1.

3.3. Рідини з температурою кипіння понад 100-° С повинні нагріватися на електронагрівальних приладах (колбонагрівачах).

3.4. Для уникнення вибуху діетиловий ефір випарювати досуха не дозволяється.

4.1. Технологічний процес з виготовлення парфумерно-косметичної продукції повинен проводитися в герметичному устаткуванні і за допомогою завантажувальних засобів при працюючій вентиляції (загальнообмінної і місцевої).

4.2. Завантаження сировини в апарати (перколятори, реактори, змішувачі тощо), передача напівпродукту з однієї одиниці устаткування до іншої (за технологічною схемою), перемішування парфумерних рідин, передача готової продукції на фільтрування повинні бути механізовані. Транспортування спирту етилового і парфумерних рідин трубопроводами, у закритих збірниках слід проводити механізованим способом (насоси, мішалки) або за допомогою інертного газу. Застосування для цього стисненого повітря не допускається.

4.3. Розчинення невеликих кількостей кристалічних запашних речовин у будь-якому компоненті композиції у спеціальних посудинах (стальйонках) у разі нагрівання на водяній бані повинно проводитися у витяжних шафах.

4.4. Стальйонки з гарячою композицією повинні піднімати не менше двох працівників, руки яких мають бути захищені відповідними ЗІЗ (брезентовими рукавицями). Транспортування стальйонок слід проводити на спеціально пристосованих візках. Візки повинні мати упори і накладки на колесах з матеріалу, що не утворює іскор.

4.5. Відбір проб сировини та готової продукції з технологічного устаткування (мірильників, апаратів, реакторів) необхідно проводити за допомогою пробовідбірних кранів при працюючій місцевій витяжній вентиляції.

4.6. У випадку аварійного розливу ГР, ЛЗР або хімікатів необхідно негайно ввімкнути аварійну вентиляцію і прибрати розлиті речовини (засипати піском, зібрати алюмінієвим совком у тару для відходів).

4.7. Виробництво парфумерно-косметичної продукції, небезпечне у відношенні виділення у повітря робочої зони вибухопожежонебезпечних парів, пилу і шкідливих речовин, повинно проводитися в герметичному устаткуванні.

4.8. Технологічне устаткування виробництва парфумерно-косметичної продукції повинно бути заземлене.

4.9. Завантаження вибухопожежонебезпечних і шкідливих речовин повинно проводитися механізованим способом.

У разі роботи із шкідливими хімічними речовинами (наприклад, формаліном, кислотою тіогліколевою) ручні процеси повинні бути виключені. Скляна тара з шкідливими хімічними речовинами (кислотою тіогліколевою) повинна мати захисні пристрої (облямівку, кошик, ящик із рейок). Піднімати і переносити скляну тару з шкідливими хімічними речовинами (кислотою тіогліколевою) необхідно у закритому вигляді із застосуванням ЗІЗ.

4.10. Завантаження, ручні процеси з невеликими кількостями речовин повинні проводитися за діючою місцевою вентиляцією із застосуванням ЗІЗ та ЗІЗОД.

4.11. Транспортування розтопленої сировини у варильне відділення повинно бути механізованим.

4.12. Технологічні процеси з пиловими матеріалами у виробництві парфумерно-косметичної продукції повинні проводитися в технологічному устаткуванні (просіювачах, змішувачах, транспортувальних пристроях), що підключено до систем аспірації.

4.13. Пускові пристрої устаткування повинні бути зблоковані таким чином, щоб їх пуск був неможливий без попереднього пуску аспіраційних систем з розривом у часі 15 секунд, зупинення аспіраційних систем здійснюється через 2-3 хвилини після зупинки технологічного устаткування.

4.14. Дверцята, кришки і люки устаткування, призначені для оперативного контролю за їх роботою, повинні влаштовуватись у місцях, доступних для безпечного обслуговування, та щільно зачинятись.

4.15. Аспіраційні повітроводи слід по можливості прокладати вертикально з нахилом не менше 60-° до горизонту з мінімальною довжиною горизонтальних ділянок, які слід розташовувати у місцях, зручних для обслуговування.

Матеріали, що застосовуються для виготовлення аспіраційних пристроїв, повинні бути негорючими і стійкими до дії середовища, яке видаляється.

Внутрішня поверхня аспіраційних пристроїв повинна бути гладкою, без виступів та задирок.

4.16. У горизонтальних ділянках люки для очищення повітроводів мають установлюватися на відстані не більше 4 м, а також біля фасонних деталей повітроводів (відведення, трійники).

4.17. Аспіраційні установки повинні бути справними. Не менше разу на місяць слід перевіряти наявність пилу, відкладеного усередині горизонтальних повітроводів аспіраційних установок, та у разі необхідності проводити їх очищення.

5.1. Фасування парфумерно-косметичної продукції повинно проводитися автоматичним способом, який виключає виділення у повітря робочої зони шкідливих парів.

5.2. Автоматичні і напівавтоматичні лінії розливу парфумерно-косметичних рідин, закупорювання, етикетування флаконів повинні мати систему відведення розлитих рідин у резервні збірники. Лінії розливу парфумерно-косметичних рідин повинні бути оснащені пристроями вакуумного відсмоктування зворотних рідин з флаконів.

Витратне устаткування фасування парфумерно-косметичної продукції, резервні збірники зворотної рідини повинні бути герметичними.

5.3. Зона розливу парфумерно-косметичних рідин за допомогою вакуум- патронів повинна бути обладнана місцевою витяжною вентиляцією.