Про затвердження Інструкції з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання

Відповідно до Закону України "Про транспорт", Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 204, та з метою організації ефективної боротьби за живучість суден внутрішнього плавання

1. Затвердити Інструкцію з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання (далі - Інструкція), що додається.

2. Департаменту нормативно-правового забезпечення (Ониськів М.М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Державному департаменту морського і річкового транспорту (Работньов В.Г.) довести цей наказ до відома всіх зацікавлених підприємств та організацій.

4. Вважати таким, що втратило чинність, "Наставление по борьбе за живучесть судов", введене в дію наказом ВО Головрічфлоту УРСР від 27.01.89 N 20.

5. Наказ Міністерства транспорту України від 23.06.2004 N 533 "Про затвердження Інструкції з боротьби за живучість на суднах внутрішнього плавання" скасувати як такий, що не набрав чинності.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Касапчука В.А.

1.1. Ця Інструкція є нормативним актом, що регламентує дії членів екіпажів суден внутрішнього плавання, крім суден риболовного флоту, за судновими тривогами - боротьбу з пожежами, водою, аварійними пошкодженнями, розливом нафтопродуктів, а також рятування пасажирів і членів екіпажів суден із використанням суднових колективних і індивідуальних рятувальних засобів.

1.2. Вимоги Інструкції є обов'язкові та поширюються на екіпажі річкових суден, які експлуатуються на внутрішніх водних шляхах України, що перебувають в експлуатації, на навігаційному ремонті чи на відстої з екіпажем на борту; судновласників (далі - Судновласник), незалежно від форм власності, працівників проектно-конструкторських бюро, судноремонтних і суднобудівельних заводів та інших організацій, пов'язаних із експлуатацією суден внутрішнього плавання, їх проектуванням, будівництвом і ремонтом.

1.3. Дія Інструкції не поширюється на екіпажі дебаркадерів, плавучих причалів, нафтоперегонних станцій та інших стоєчних суден, постійно ошвартованих до берега, боротьба з аваріями на яких ведеться береговими силами і засобами.

1.4. На підставі цієї Інструкції Судновласником розробляється більш детальна Інструкція з боротьби за живучість для кожного типу судна з урахуванням конструкцій і особливостей конкретного судна.

1.5. В Інструкції наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійне постачання - аварійний інвентар, аварійні матеріали і переносні водовідливні засоби (мотонасоси, заглибні електронасоси, водоструминні ежектори);

аварійний або пожежний пост - місце, де зберігається аварійне або протипожежне постачання, або місце, де розміщуються станція пожежної сигналізації і пускові пристрої протипожежних систем;

боротьба екіпажу за живучість судна - організовані, енергійні та кваліфіковані дії екіпажу судна у разі виникнення аварійних обставин з метою ліквідації або зменшення їх негативного впливу на безпеку судна, людей та збереження вантажу;

боротьба за непотоплюваність судна - сукупність дій екіпажу, спрямованих на підтримку і відновлення плавучості й остійності судна;

водогазонепроникні закривки - люки, двері, горловини та інші закривки, встановлені на конструктивних елементах судна з метою унеможливлення проникнення крізь них води і газів;

готовність екіпажу до боротьби за живучість судна - знання і вміння екіпажу виконувати організовані, рішучі і кваліфіковані дії, що направлені на ліквідацію аварійних обставин або зменшення їх небезпечного впливу на судно і людей;

живучість судна - сукупність судноплавних і конструктивних особливостей судна, що дозволяють екіпажу судна боротися з наслідками аварії за збереження судна;

зовнішні запірні пристрої суднової вентиляції - двері і кришки шахт, грибовидні головки, клінкети, засувки та інші пристрої, які встановлені на повітропроводах із метою герметизації приміщень;

капітан судна - особа, яка здійснює самостійне командування судном незалежно від конкретного найменування посади (капітан-дублер, командир, багермейстер, шкіпер);

машинні приміщення - приміщення, в яких розміщуються головні двигуни, котли, допоміжні механізми, електричне устатковання, майстерні, комори;

механік судна - заступник капітана з технічної експлуатації судна (старший механік, механік-дублер);

остійність - здатність судна, яке виведене з положення рівноваги під дією зовнішніх сил, знову повертатися до нього після припинення цієї дії;

перший штурман судна - перший заступник капітана (старший помічник капітана, багермейстера, перший помічник командира);

плавучість - здатність судна перебувати на плаву в заданому положенні відносно поверхні води;

пожежна безпека судна - здатність судна протистояти виникненню і поширенню вибухів і пожеж, а також їх впливу на судно і вантаж;

попереджувальні заходи - заходи, які забезпечують нормальну експлуатацію судна згідно з його призначенням, готовність екіпажу до боротьби за живучість судна;

протипожежне постачання - переносні засоби боротьби з пожежами, пожежний інвентар і матеріали, які призначені для гасіння пожежі;

протипожежні закривки - двері, люки та інші закривки, що встановлені на вогнестійких і вогнезатримних конструктивних елементах судна, рівноцінних щодо вогнестійкості, що перешкоджають розповсюдженню пожежі і диму по судну та створюють умови для безпечної евакуації людей із суднових приміщень, а також сприяють успішній боротьбі з пожежею;

рятувальні засоби - рятувальні шлюпки і плоти з їх устаткованням і постачанням, плавучі прилади, рятувальні жилети або нагрудники, рятувальні круги, рятувальні костюми - комбінезони;

судновий журнал - термін, який використовується для позначення "вахтового", "єдиного вахтового" і "суднового журналу";

судновласник - юридична чи фізична особа, що експлуатує судно від свого імені незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.

1.6. Організація керування річковим судном повинна здійснюватись таким чином, щоб було забезпечено надійне і гнучке керівництво всім особовим складом.

1.7. Кожний член екіпажу зобов'язаний знати своє місце та обов'язки за тривогами згідно з розкладом: за загальносудновою тривогою, за тривогою "Людина за бортом", за шлюпочною тривогою (у разі залишення судна).

1.8. Розклади за тривогами складає перший штурман і механік до введення судна в експлуатацію з урахуванням усіх особливостей судна і наявності екіпажу, їх затверджує капітан, вивчає і відпрацьовує весь екіпаж. Дублікати розкладу вивішують у приміщеннях команди. Над ліжком кожного члена екіпажу прикріплюють особисту карточку члена екіпажу, в якій вказані значення сигналів тривог, обов'язки і місце збору за всіма тривогами, номер і місце перебування у шлюпці.

1.9. Сигнали тривог обов'язкові для всього екіпажу судна. Діями за тривогами керує капітан судна.

1.10. За розкладом пожежної і водяної тривог частина екіпажу судна заступає і несе посилену вахту на містку, у машинному відділенні, а на пасажирських суднах додатково створюють групи охорони порядку.

1.11. Екіпаж судна зобов'язаний строго дотримуватися правил та виконувати всі заходи щодо забезпечення непотоплюваності судна за будь-яких умов плавання.

1.12. Завідувачі приміщень систематично спостерігають за приміщеннями, перевіряють візуально герметичність і у разі наявності несправності негайно доповідають про це першому штурману.

1.13. Періодично перевіряються справність і готовність до дії забортних отворів.

1.14. До початку і після закінчення кожної вантажної операції перевіряються відсутність водотічності вантажних трюмів і дія приймальних відростків водовідливної та осушувальної систем.

1.15. Перший штурман спільно зі старшим механіком раз у 3 місяці контролюють технічний стан зовнішньої обшивки, поперечних та подовжніх водонепроникних перебірок, другого дна, про що роблять запис у судновому журналі. Регістр судноплавства України проводить періодичний огляд судна.

1.16. Екіпаж судна зобов'язаний строго дотримуватися протипожежного режиму і виконувати всі заходи щодо забезпечення вибухо- і пожежобезпеки судна.

1.17. Зварювальні роботи і роботи із застосуванням відкритого вогню виконуються тільки з дозволу капітана і ведуться на судні під контролем вахтової служби з приведенням у готовність протипожежних засобів. Дрібні роботи в машинно-котельному відділенні (наплавка підшипників, заправка інструментів, пайка) проводяться з дозволу старшого механіка з дотриманням усіх заходів пожежної безпеки.

1.18. Під час вантажних операцій з вибухо- і пожежонебезпечними вантажами у найбільш небезпечних місцях виставляються вахтові з пожежної безпеки, які забезпечують дотримання всіх правил навантаження небезпечних вантажів і в разі потреби вживають заходи з ліквідації загрози вибуху чи пожежі.

1.19. Підготовка екіпажу до боротьби за живучість судна проводиться згідно з планом-календарем, затвердженим капітаном, і контролюється першим штурманом. Вона включає заняття, тренування і навчання, що повинні проводитися з максимальним використанням плакатів, навчальних кінофільмів і діафільмів, технічних засобів, аварійного протипожежного майна і рятувальних засобів, вдень і вночі, у гарну і погану погоду, на ходу і на якорі, в умовах справного та умовно пошкодженого чи охопленого пожежею судна. У ході навчань з використанням усього аварійного і протипожежного майна та рятувальних засобів мають бути відпрацьовані зв'язок, взаємодія аварійних партій, груп і ходових вахт.

1.20. Живучість судна забезпечується:

запасом плавучості й остійності;

пожежною безпекою;

живучістю суднової техніки;

підготовкою екіпажу до боротьби за живучість судна і діями з її підтримання і відновлення.

2.1. Загальні заходи

2.1.1. Порядок експлуатації корпусу судна, головних і допоміжних двигунів суднових систем, пристроїв і устатковання визначаються "Правилами технической эксплуатации речного транспорта", введеними в дію наказом Головрічфлоту УРСР від 07.06.74 N 133 (далі - Правила технічної експлуатації) та інструкціями заводів-виробників.

2.1.2. Загальний протипожежний режим на суднах підтримується в суворій відповідності до вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, незалежно від форм власності.

2.1.3. Завантаження судна виконується відповідно до наказу Регістру судноплавства України від 22.09.98 N 6 "О Правилах Регистра и формах документов" (далі - Правила Регістру судноплавства України).

2.1.4. Під час навантаження палубного вантажу передбачаються:

огороджені аварійні проходи (перехідні містки) по всьому судну, які мають достатнє освітлення;

вільний доступ до входів у вантажні приміщення;

вільний доступ до місць розташування аварійного майна;

вільний доступ до протипожежних постів і кранів пожежної магістралі;

вільний доступ до входів у житлові і службові приміщення і виходів із них.

2.1.5. Розміщення, кріплення і перевезення вантажу здійснюються відповідно до вимог "Правил перевозок грузов", введених у дію наказом Головрічфлоту УРСР від 16.06.80 N 142, частин 1, 2, які регламентують ці питання, з урахуванням роду вантажу і району плавання (далі - Правила перевезень вантажів).

2.1.6. Склад, розміщення і характеристики засобів боротьби за живучість судна, рятувальних засобів, аварійного і протипожежного постачання визначаються Правилами Регістру судноплавства України, нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки на суднах незалежно від форм власності і галузевої належності.

2.2. Маркування шпангоутів, водогазонепроникних і протипожежних закривок, запірних пристроїв суднової вентиляції, трубопроводів і електрощитів

2.2.1. На суднах, що будуються, всі види маркування виконуються суднобудівельним підприємством.

2.2.2. Кожній палубі, водонепроникній перебірці, шпангоуту, відсіку надаються номери або назви відповідно до будівельної специфікації.

2.2.3. На всіх дверях, люках (за винятком люкових закривок трюмів), горловинах танків (цистерн), запірних пристроях суднової вентиляції, пробках запірних отворів, головках повітряних труб танків заводом-будівником судна повинні бути укріплені стаціонарні планки або зроблені написи назв приміщень, куди вони ведуть, а для запірних пристроїв суднової вентиляції - принцип дії і назва приміщення, що вентилюється.

2.2.4. На кожному судні з обох бортів повинні бути нанесені номери шпангоутів на внутрішній частині фальшбортів або на видних місцях палуби біля бортів судна.

Номери наносяться синьою або білою фарбою через кожні п'ять шпангоутів. Під номером шпангоута, який міститься на водонепроникній перебірці, наноситься риска. Висота цифр - 100 мм, ширина штриха - 10 мм.

2.2.5. Забортні отвори позначаються кругом, розділеним за горизонталлю рискою. У верхній частині круга вказується перша літера назви отвору, а у нижній - відстань у метрах від краю верхньої палуби до верхнього краю отвору. Позначення наноситься на фальшбортах чорною або білою фарбою. Внутрішній діаметр круга - 250 мм, висота літер, цифр - 100 мм, ширина штриха - 10 мм.

2.2.6. У машинних приміщеннях судна на обох бортах на кожному п'ятому шпангоуті повинні бути нанесені їх номери та лінія, що відповідає літній вантажній ватерлінії для прісної води. Ширина смуги ватерлінії - 20 мм. Розмір і колір цифр - згідно з підпунктом 2.2.4 цієї Інструкції.

2.2.7. Маркірування та порядок задраювання (віддраювання) дверей, кришок, люків і горловин, а також запірних пристроїв суднової вентиляції встановлюються відповідно до додатків 1 і 2 до цієї Інструкції.

Ілюмінатори приміщень, закривки яких мають маркування "Б", "П", "Т", повинні бути задраєні одночасно з цими закривками.

Під час загальносуднової тривоги закривки, які мають маркування "Б", "З", "П", "Т", у разі потреби можуть бути віддраєні тільки за командою або за дозволом з головного командного пункту. При цьому біля закривок "Б" і "З" встановлюється спецвахта. Коли минула потреба, їх задраювання виконується також тільки за командою або з відома головного командного пункту. Час віддраювання і задраювання закривок записується в судновому журналі.

Маркування наноситься безпосередньо на дверях, кришках люків і горловин на найбільш видному місці. Воно наноситься з двох сторін на дверях і закривках, які мають приводи задраювання ззовні і зсередини, і з однієї сторони, якщо двері мають задрайки тільки ззовні.

2.2.8. Віднесення дверей, кришок, люків, горловин та запірних пристроїв суднової вентиляції до того чи іншого знака маркування визначається таким чином: на піднаглядних Регістру судноплавства України суднах, що експлуатуються, - Судновласником або адміністрацією судна, а на суднах, які будуються, - заводом-суднобудівником відповідно до додатків 1 та 2 до цієї Інструкції.

Маркування наноситься безпосередньо на вентиляційній закривці в найбільш зручному для огляду місці. Допускається переносити маркування на близькорозташованій поверхні інших конструкцій у разі, якщо вентиляційні закривки невеликого розміру або розташовані незручно для нанесення маркування.

На вентиляційних закривках, які мають привід (керування приводом) задраювання з однієї сторони, маркування наноситься з сторони привода.

На вентиляційних закривках, які мають приводи задраювання ззовні і всередині контуру, який герметизують, маркування наноситься з двох сторін.

На кожній вентиляційній закривці повинна бути закріплена планка, на якій вказується принцип дії вентиляції та найменування вентиляційного приміщення.

2.2.9. Суднові трубопроводи повинні мати розпізнавальні знаки і забарвлення відповідно до додатка 3 до цієї Інструкції.

2.2.10. Електророзподільні щити повинні мати умовні позначення відповідно до додатка 4 до цієї Інструкції.

2.2.11. На судновій арматурі трубопроводів повинна бути металева планка за призначенням, яка встановлюється заводом-виробником.

2.2.12. Для позначення шляхів до рятувальних засобів і санітарних пунктів, місць розташування аварійного і протипожежного постачання застосовують вказівні знаки відповідно до додатка 5 до цієї Інструкції, місця їх нанесення на суднах, що будуються, визначаються проектними організаціями, на суднах, які експлуатуються, - адміністрацією судна.

2.2.13. Табель розпізнавального пофарбування і маркування предметів аварійного і протипожежного постачання, рятувальних засобів і балонів наведений у додатку 6 до цієї Інструкції.

2.2.14. Усі отвори в корпусі суден внутрішнього плавання мають бути забезпечені щільними закривками згідно з Правилами Регістру судноплавства України.

2.3. Забезпечення готовності до дії стаціонарних засобів боротьби за живучість судна

2.3.1. За підтримання у справному стані і готовності до негайної дії засобів боротьби за живучість судна відповідають члени екіпажу згідно з посадовими інструкціями та розкладом за тривогами.

2.3.2. Усі системи забезпечення живучості судна повинні бути у постійній готовності до негайної дії.

2.3.3. За загальносудновою тривогою система водяного пожежогасіння має бути під робочим тиском, а резервні пожежні насоси мають бути готовими до негайного запуску. До всіх пожежних кранів подається вода.

При мінусових температурах під час навчальних тривог до пожежних кранів, які розташовані ззовні і в неопалюваних приміщеннях, вода не подається.

2.3.4. Судно повинно забезпечуватися відповідно до чинних норм повним комплектом запасних частин, інструменту і витратного матеріалу для усування аварійних пошкоджень систем живучості судна.

Запасні частини повинні зберігатися поблизу тих систем, для яких вони призначені, і не повинні витрачатися для планового ремонту цих систем.

2.3.5. Усі судна внутрішнього плавання повинні бути забезпечені осушувальною системою. Конструкція судна має бути такою, щоб в умовах нормальної роботи та керування забезпечувати достатню безпеку стосовно заливання згідно з Правилами Регістру судноплавства України.

2.4. Зберігання аварійного і протипожежного постачання і рятувальних засобів

2.4.1. Аварійне і протипожежне постачання і рятувальні засоби повинні:

завжди бути готові до негайного використання для боротьби за живучість судна, для рятування екіпажу і надання допомоги іншому судну, яке зазнало лиха;

своєчасно проходити огляд на придатність до плавання відповідно до Правил Регістру судноплавства України;

підтримуватися у справному стані відповідно до вимог інструкцій заводів-виробників;

використовуватися тільки за своїм прямим призначенням, а також на заняттях і навчальних тривогах;

із заходом судна в порт поповнювати аварійним і протипожежним постачанням, а також рятувальними засобами після використання відповідно до чинних норм;

мати розпізнавальне забарвлення і маркування відповідно до Правил Регістру судноплавства України.

2.4.2. Робочі поверхні металевих виробів, які входять до комплекту предметів аварійного та протипожежного постачання, повинні бути покриті тонким шаром нейтрального мастила.

2.4.3. Аварійне і протипожежне постачання, рятувальні засоби повинні розміщуватися на штатних місцях, а також на аварійних і пожежних постах відповідно до Правил Регістру судноплавства України.

2.4.4. Зберігати аварійне і протипожежне постачання разом з іншим судновим майном або вантажем забороняється.

Дозволяється суміщення аварійного і пожежного постів.

2.4.5. У разі наявності на судні аварійної партії і аварійної групи машинного приміщення утворюють не менше двох сумісних пожежних і аварійних постів - палубного і машинного. Якщо відповідно до розкладу за тривогами на судні аварійна група машинного приміщення не організовується, то може бути утворений тільки один аварійно-пожежний пост.

2.4.6. Розміщення загальносуднових аварійних і протипожежних постів повинно відповідати таким вимогам:

палубні пости повинні розташовуватися вище головної палуби, вхід до них, як правило, має бути з відкритої палуби;

у разі розташування постів у суднових приміщеннях вони повинні бути огороджені металевими перебірками, мати освітлення від основної і аварійної мережі і вільні проходи до них;

у разі неможливості обладнання таких постів, аварійне і протипожежне постачання, рятувальні засоби можна розміщувати в спеціально обладнаних скринях;

над входом у пост або на скрині з майном повинен бути нанесений напис "Протипожежне і/або аварійне постачання". Слова "Протипожежне постачання" наносяться червоною фарбою, "Аварійне постачання" - синьою. У написі "Протипожежне і аварійне постачання" слово "аварійне" наноситься синьою фарбою, решта слів - червоною. Висота літер у написах - 50-100 мм, ширина штриха - 5-10 мм.

На посту на видному місці або на внутрішній стороні кришки скрині повинен бути вивішений опис постачання, що зберігається.

2.4.7. Розміщення і зберігання аварійного і протипожежного постачання повинні відповідати вимогам Правил Регістру судноплавства України і забезпечувати:

комплектність і повний набір майна на кожному посту для боротьби з водою, парою, вогнем і димом;

наявність на аварійних і пожежних постах штатних місць для кріплення майна;

вільний доступ до кожного предмета в комплекті майна;

збереження майна під час тривалого зберігання.

2.4.8. Зберігання аварійного постачання повинно відповідати таким вимогам:

м'які пластирі, складені й упаковані в чохли, повинні зберігатися на стелажах, банкетах або бути підвішеними до рострів, підволоку;

усе устатковання для них повинно зберігатися поруч на посту або в скрині;

сипучі і рідкі аварійні матеріали повинні зберігатися в спеціальній вологонепроникній тарі з кришками, які щільно закриваються і відкриваються руками без застосування інструменту, цемент повинен зберігатися в водонепроникній тарі місткістю 25-50 кг, яка має ручки для перенесення;

легкий інструмент повинен зберігатися в спеціальних сумках;

легководолазне спорядження у разі відсутності на судні спеціального аварійного поста повинно зберігатися в коморах або шафах для зберігання водолазного майна.

2.4.9. Рятувальним шлюпкам правого борту надаються непарні номери, а шлюпкам лівого борту - парні, нумерація ведеться від носа до корми.

Аналогічна нумерація надається твердим і надувним рятувальним плотам і рятувальним плавучим приладам.

2.4.10. Рятувальні шлюпки в положенні "по-похідному" закріплюються штатними кріпленнями (шлюп-талями й найтовами), які повинні швидко віддаватися за сигналами тривог "Людина за бортом" і "Шлюпочна тривога".

2.4.11. Усі рятувальні шлюпки з укладеними в них предметами постачання повинні закриватися зверху чохлами або спеціальними щитами, в кожній шлюпці мають бути опис і схема розміщення предметів постачання.

2.4.12. Моторні рятувальні шлюпки повинні мати постійно розміщений на них регламентований запас палива, запасних частин та інструменту.

2.4.13. Рятувальні круги треба розміщувати в легкодоступних місцях рівномірно з обох бортів судна.

2.4.14. Рятувальні жилети (нагрудники) і костюми-комбінезони повинні зберігатися в легкодоступних місцях.

2.4.15. Рятувальні човни та плоти повинні бути оснащені згідно з вимогами Правил Регістру судноплавства України.

2.5. Доступ до приміщень судна, що замикаються

2.5.1. На судні в будь-який час доби має бути забезпечений доступ до всіх приміщень судна, що замикаються. Для цього дверні замки всіх приміщень повинні мати по два комплекти ключів.

2.5.2. Перший комплект ключів повинен зберігатися:

від приміщень станцій пожежогасіння, румпельної і запасних виходів - у спеціальних шафах, розташованих біля входу в ці приміщення і безпосередньо біля запасних виходів;

від приміщень із матеріальними цінностями - у завідуючих приміщеннями;

від кают екіпажу - у осіб, що їх займають;

від кают пасажирів - на спеціальній судновій дошці, в установленому місці (приміщенні).

2.5.3. Другий комплект ключів від усіх приміщень, за винятком кают членів екіпажу, зберігається на спеціальній дошці, розташованій в установленому приміщенні. Дошка з ключами повинна замикатися і опечатуватися, а ключ від неї разом із ключем від приміщення, де розташована дошка, має бути у вахтового начальника.

Дошка з ключами другого комплекту від кают членів екіпажу міститься в каюті першого штурмана. Ключ від цієї дошки має бути у першого штурмана, а за його відсутності - у вахтового начальника.

Під час загальносуднових тривог каюти екіпажу, а під час шлюпочної тривоги - і пасажирів, не повинні замикатися на ключ.

2.5.4. У разі екстреної потреби на судні дозволяється мати універсальний ключ від усіх приміщень першому штурману, механіку судна і на стоянці в порту - вахтовому начальнику.

3.1. Підготовка до боротьби за живучість судна обов'язкова для всього екіпажу і повинна проводитися з урахуванням типу і конструктивних особливостей судна, роду вантажу, що перевозиться, району плавання в комплексі з технічним навчанням відповідно до вимог цієї Інструкції.

Підготовка екіпажу до боротьби за живучість судна повинна проводитись з максимальним використанням матеріальної частини (плакати, кінофільми, майно, інвентар), а також - самостійна підготовка.

3.2. Основна мета підготовки - досягнення належного рівня знань і натренованості екіпажу, забезпечення належної організації, злагодженості, а також точності і швидкості його дій щодо кваліфікаційного застосування всіх засобів боротьби за живучість судна і рятувальних засобів у складних аварійних обставинах.

3.3. Підготовка екіпажу до боротьби за живучість судна повинна бути послідовною і включати:

вивчення будови судна, суднової техніки, в тому числі стаціонарних технічних засобів боротьби за живучість судна і предметів аварійного і протипожежного постачання і рятувальних засобів;

вивчення попереджувальних засобів із забезпечення живучості судна;

вивчення організації і методів боротьби з водою, пожежами, димом;

відпрацювання первинних заходів із боротьби за живучість судна згідно з додатком 7 до цієї Інструкції;

підготовку командного складу до керівництва боротьбою за живучість судна і відпрацювання його взаємозамінності, відпрацювання зв'язку і взаємодії головного командного пункту з аварійними партіями, групами і окремими постами;

відпрацювання взаємодії і взаємозамінності членів екіпажу з боротьби за живучість судна;

вивчення і відпрацювання способів надання першої медичної допомоги постраждалим;

вивчення і відпрацювання обов'язків за всіма тривогами.

3.4. Підготовка екіпажу до боротьби за непотоплюваність повинна включати: вивчення конструктивних особливостей судна і запобіжних заходів забезпечення його непотоплюваності, а також документації з остійності і непотоплюваності судна (тільки командним складом);

відпрацювання практичних навичок:

з проведення розрахунків для прийняття заходів проти перекидання судна через втрату чи різке зниження його остійності, для збереження достатнього запасу плавучості;

з розвідування місця надходження забортної води всередину судна, запобігання її поширенню по судну, а також забезпечення водонепроникності окремих приміщень;

із закладання пробоїн і використання аварійного постачання;

із використання стаціонарних засобів боротьби з водою;

з підкріплення водонепроникних перебірок і закривок;

взаємодії членів екіпажу під час боротьби з водою.

3.5. Підготовка екіпажу до боротьби з пожежею повинна включати:

вивчення конструктивних особливостей судна і протипожежних заходів щодо запобігання пожежам і вибухам, а також організації і заходів боротьби з вогнем і димом;

відпрацювання практичних навичок:

з розвідування осередку пожежі, вибору вогнегасних засобів, запобігання розповсюдженню і ліквідації пожежі;

із використання стаціонарних засобів боротьби з пожежами;

із використання протипожежного постачання;

способів подання води та інших вогнегасних речовин до місць пожежі.

3.6 Підготовка екіпажу до боротьби за живучість суднової техніки повинна включати:

вивчення запобіжних заходів забезпечення живучості суднової техніки, а також її експлуатаційних характеристик і взаємозамінності;

відпрацювання практичних навичок із управління судновою технікою у разі різних аварійних обставин, а також усунення її пошкоджень;

відпрацювання практичних навичок із забезпечення надійності роботи електромеханічної установки для забезпечення ходу і керованості судна;

вивчення способів безперебійного забезпечення споживачів електроенергією;

вивчення методів і способів лагодження пошкоджених систем, магістралей.

3.7. Частота проведення кожного виду навчальних тривог встановлюється капітаном залежно від рівня підготовки екіпажу, але не рідше ніж один раз на місяць. При цьому тривоги щодо боротьби з пожежами і залишення судна на пасажирських суднах внутрішнього плавання повинні проводитися не рідше двох разів на місяць.

Під час проведення навчальних тривог кожна рятувальна або чергова шлюпка не рідше ніж через три місяці повинна з розписаною на ній командою спускатися і маневрувати на воді.

У разі зміни екіпажу більше ніж на 25% навчальні тривоги щодо боротьби з пожежею і залишення судна мають бути проведені не пізніше ніж через 24 години після такої зміни.

3.8. На заняттях вивчаються, а на тренуваннях практично відпрацьовуються питання, викладені в підпункті 3.3 цієї Інструкції.

У ході занять кожний член екіпажу повинен засвоїти, що основою успіху боротьби за живучість судна є безумовне виконання всіх запобіжних заходів, бездоганне знання усіх своїх обов'язків щодо тривог і уміння впевнено їх виконувати в складних аварійних обставинах, чітка взаємодія всього екіпажу.

У результаті тренувань усі члени екіпажу повинні здобути надійні практичні навички з упевненого, швидкого і точного виконання своїх обов'язків щодо всіх суднових тривог в складних аварійних обставинах.

Усі особи командного складу машинної команди повинні уміти: запустити і зупинити дизель-генератор, мотопомпу, пожежний насос, засоби водовідливу, осушення, затоплення, стаціонарні системи пожежогасіння та інші аварійні протипожежні і рятувальні засоби.

Усі особи штурманського складу повинні уміти запустити в дію стаціонарні системи пожежогасіння, пуск яких передбачений із стернової рубки або інших приміщень, крім машинних.

3.9. Під час навчальних тривог відпрацьовуються:

організація спостереження;

організація зв'язку і взаємодія головного командного пункту, аварійних партій, груп і окремих постів;

практичні навички з використання аварійних партій і груп засобів боротьби за живучість судна;

організація боротьби за живучість судна в цілому і відпрацювання окремих завдань (боротьба з пожежами, водою, аварійними пошкодженнями);

організація і практичне використання рятувальних засобів;

практичні навички з надання першої медичної допомоги.

3.10. Навчальні тривоги оголошуються за розпорядженням капітана.

Оголошення виду навчальної тривоги попереджується словом "навчальна".

Навчальні тривоги повинні проводитися з максимально можливим наближенням до реальних аварійних умов і обставин (у різний час доби, з імітацією пожежі, задимлення, надходження води, виходу із ладу освітлення, механізмів та систем судна).

Якщо в ході тренувань і навчальних тривог виникне справжня аварія або нещасний випадок з людиною, то всі доповіді і розпорядження попереджуються словом "фактично", яке зобов'язує кожного члена екіпажу прийняти донесення, доповідь або наказ не як умовні, а як реальні і негайно діяти за ними.

3.11. Після кожної навчальної тривоги капітаном здійснюється розгляд недоліків і надаються розпорядження щодо їх усунення. У судновому журналі робляться докладні записи про проведені тривоги. Якщо тривога не проводилась у терміни, зазначені в підпункті 3.7 цієї Інструкції, або проводилась у неповному обсязі (без спуску шлюпки на воду, подання води у пожежну систему, фактичного використання вогнегасників), то у судновому журналі вказується причина непроведення цієї тривоги або проведення в неповному обсязі. Прострочена тривога має бути проведена в найближчий час.

4.1. Загальні заходи

4.1.1. Організація боротьби за живучість судна є складовою частиною повсякденної організації служби на судні і спрямована на раціональне використання суднової техніки і найбільш ефективну діяльність екіпажу стосовно збереження і відновлення живучості судна при аварійних обставинах.

4.1.2. Дія екіпажу з боротьби за живучість судна визначається цією Інструкцією та складеними на її основі судновими розкладами (основним і стоянковим) за тривогами і особистими карточками членів екіпажу згідно з підпунктом 1.8 цієї Інструкції.

4.1.3. При чисельності екіпажу, бригади (бригад), які одночасно перебувають на борту судна, менше ніж 6 осіб розклади за тривогами і особисті карточки не складаються. У цьому разі боротьбу за живучість судна, рятування екіпажу і пасажирів організовує капітан, керуючись цією Інструкцією, а також виходячи з виду і особливостей судна, району плавання, складу аварійного, протипожежного і рятувального устатковання і постачання з максимальним залученням берегових сил і засобів, а також інших суден.

4.1.4. На суднах, де згідно з підпунктом 4.1.3 цієї Інструкції складання розкладів за тривогами і особистих карточок не вимагається, робиться витяг з Інструкції (додаток 8 до цієї Інструкції) на ходу і на стоянці, а також складається інформаційний лист для пасажирів (тільки на пасажирських суднах) відповідно до шлюпочної тривоги (під час залишення судна) і вивішуються на видних місцях у приміщеннях, які найбільше відвідують екіпаж і пасажири.

Схеми розташування рятувальних засобів, аварійного та протипожежного постачання складається відповідно до його типу, призначення, засобів зв'язку і сигналізації, району плавання.

Заняття і тренування з боротьби за живучість судна, рятування екіпажу і пасажирів на цих суднах проводяться загальним порядком відповідно до цієї Інструкції.

4.1.5. При чисельності екіпажу 6 осіб і більше дії екіпажу з боротьби за живучість судна, залишення судна, рятування пасажирів визначаються: на ходу - основним розкладом за тривогами судна (додаток 9 до цієї Інструкції) і особистими карточками членів екіпажу (додаток 10 до цієї Інструкції), на стоянці - стоянковим розкладом за тривогами (додаток 11 до цієї Інструкції).

4.1.6. У разі виникнення обставин, які загрожують судну, людям і вантажу (пожежа, пробоїна), капітан зобов'язаний повідомити про це Судновласника, а також у найближчий порт (пристань), у разі потреби - звернутися за допомогою до інших суден.

4.2. Первинні заходи з боротьби за живучість судна

Кожний член екіпажу на своєму вахтовому посту, в приміщенні завідування і своїй каюті повинен уміти:

4.2.1. З усіх видів боротьби за живучість судна:

а) орієнтуватися в темряві, знаходити вихід, вхід, будь-який механізм, прилад, клапан, трубопровід;

б) герметизувати відсік, у якому розташований вахтовий пост, приміщення завідування і каюта, задраювати водонепроникні і протипожежні двері, люки, горловини, ілюмінатори, вентиляційні головки (грибки);

в) знати розміщення і вміти знаходити будь-яке штатне аварійне і протипожежне майно (особливо в темряві);

г) приготувати до дії і використання за призначенням аварійне і протипожежне майно, рятувальні засоби і стаціонарні засоби боротьби за живучість судна;

ґ) визначати за маркуванням і розпізнавальними знаками призначення трубопроводів, клапанів, електрощитів, а також дверей, люків, горловин;

д) відшукувати, закривати і відкривати клапани, кінгстони, ввести і вивести з дії стаціонарні засоби боротьби за живучість судна за допомогою аварійних приводів із відкритих частин палуби та з суміжних приміщень;

е) користуватися всіма засобами внутрішньосуднового зв'язку і сигналізації;

є) включати і виключати аварійне освітлення, відшукати місця підключення і озброїти переносний світильник; користуватися акумуляторними аварійними ліхтарями як у вибухобезпечному, так і в звичайному виконанні;

ж) включати і виключати вентиляцію на вахтовому посту;

з) швидко виявляти і виносити постраждалих із небезпечної зони, застосовувати різні захисні засоби;

и) виконувати обов'язки посильного і доставляти донесення на головний командний пункт або в інші приміщення судна, добре знати розташування суднових приміщень;

і) надавати першу медичну допомогу.

4.2.2. З боротьби із водою:

а) визначити затоплення суміжного відсіку (приміщення) за різними ознаками (постукування, через запотівання, через вихід повітря з повітряних труб, за фільтрацією) і повідомити на головний командний пункт;

б) приготувати до дії осушувальну систему та інші водовідливні і осушувальні засоби, осушити приміщення стаціонарними і переносними засобами;

в) використовувати існуючі засоби для спуску і перепуску води в суміжне приміщення;

г) підкріпити перебірку, двері, горловину, поставити упори на підволоку;

ґ) ліквідувати фільтрацію води крізь різні нещільності, тріщини і шви, що розійшлися, різними способами за допомогою аварійного майна;

д) затуляти нижче і вище ватерлінії невелику пробоїну в корпусі судна, рвану щілину за допомогою аварійного майна і штатних засобів (щитів, клинів, пробок та інших засобів);

е) у разі неминучого затоплення приміщення зупинити діючі технічні засоби, не пристосовані для роботи під водою, покинути приміщення і вжити заходів для недопущення розповсюдження води в суміжні приміщення.

4.2.3. З боротьби із пожежами:

а) доповісти на головний командний пункт про виникнення пожежі і вжити заходів з боротьби із нею;

б) приєднати пожежний рукав до ствола та пожежного крана;

в) ефективно використовувати пожежні стволи в будь-якому приміщенні;

г) правильно вибрати з існуючих у наявності засобів необхідний засіб для ліквідації пожежі (пальних речовин, палива, мастильних матеріалів, електропроводки і електромеханізмів, фарби, ізоляції бортів, дерева) і ефективно його використати;

ґ) користуватися дихальними ізолюючими апаратами і термостійкими костюмами (лише для осіб, допущених до роботи в цих апаратах) і передати умовні сигнали з задимленого приміщення за допомогою запобіжного троса;

д) організувати безпечну евакуацію людей.

4.2.4. З боротьби із пошкодженням технічних засобів:

а) відключати пошкоджену ділянку електромережі за допомогою рубильників та інших засобів, зняти живлення з пошкодженого механізму;

б) полагодити пошкоджену (попередньо знеструмлену) ділянку електромережі шляхом постановлення спеціальних відростків;

в) замінити запобіжник в електромережі; поставити бугель, заглушку, клетнівку на пошкоджену ділянку трубопроводу;

г) зупинити в аварійному випадку будь-який механізм, що працює;

ґ) у разі пошкодження механізму, пристрою, системи перейти на пристрої, що дублюють їх функції; подати аварійне живлення до механізму обхідним шляхом або від запасних джерел.

4.2.5. З використання рятувальних засобів:

а) вміти плавати;

б) правильно надягати рятувальний жилет (нагрудник);

в) плигати у воду з висоти у рятувальному жилеті (нагруднику);

г) плавати у рятувальному жилеті (нагруднику);

ґ) правильно використовувати рятувальний круг;

д) триматися на воді без рятувального жилета (нагрудника);

е) правильно скидати рятувальний (жорсткий і надувний) пліт;

є) сідати на рятувальний пліт у рятувальному жилеті (нагруднику) з судна та з води;

ж) надавати допомогу під час посадки на рятувальний засіб;

з) експлуатувати устатковання рятувальних засобів, включаючи експлуатацію переносного радіоустатковання (якщо це для нього передбачається);

и) ставити плавучий якір;

і) правильно користуватися лінеметальною установкою;

ї) подавати і приймати сигнали, які використовуються для керування шлюпкою під час рятування людини, яка перебуває у воді.

4.3. Суднові тривоги

4.3.1. Установлені такі види тривог:

загальносуднова;

"Людина за бортом";

шлюпочна (під час залишення судна).

4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

загальносуднова - сімома або більше короткими звуковими сигналами і наступним за ними одним довготривалим сигналом; при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін;

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

шлюпочна (під час залишення судна) - не менше ніж сім разів короткими (1 с) дзвінками та одним тривалим (5-6 с) дзвінком гучного бою, сигнал повторюється три - чотири рази.

4.3.3. Сигнали тривог дублюються голосом по трансляції з указанням виду тривог: загальносуднова, "Людина за бортом", шлюпочна. У разі пробоїни, пожежі або розливу нафтопродуктів про це оголошується додатково з зазначенням місця. У разі відсутності трансляції місце пробоїни або пожежі оголошується будь-яким іншим доступним способом.

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом.

4.3.4. Загальносуднова тривога оголошується вахтовим начальником у разі:

потреби завчасно підготувати судно з метою запобігання якій-небудь передбаченій небезпеці (тільки за розпорядженням капітана);

надходження всередину забортної води або розповсюдження води по судну;

виникнення на судні вибуху, пожежі або виявлення їх ознак - диму і запаху горілого;

потреби захисту судна й екіпажу у разі розливу нафтопродуктів та інших аварійних обставинах.

4.3.5. Тривога "Людина за бортом" оголошується вахтовим начальником у разі падіння людини за борт чи при виявленні людини (людей) за бортом.

4.3.6. Шлюпочна тривога (під час залишення судна) оголошується тільки капітаном судна у випадку загрози загибелі судна, коли виникає потреба залишення судна екіпажем і пасажирами.

4.3.7. Усі члени екіпажу, а також особи, які не входять до штату, але постійно працюють на судні, під час оголошення суднових тривог зобов'язані швидко зайняти свої місця за розкладом, при цьому бути одягненими за сезоном з урахуванням виду тривог, при собі мати рятувальні жилети (нагрудники). Останні надягаються негайно під час оголошення шлюпочної тривоги.

За тривогою "Людина за бортом" рятувальні жилети (нагрудники) надягають тільки особи, які розписані у рятувальній шлюпці, а також ті, що готують її до спуску.

4.4. Розклади за тривогами

4.4.1. Основними робочими документами з організації і ведення боротьби за живучість судна є основний розклад за тривогами, стоянковий розклад за тривогами (де це вимагається згідно з підпунктом 4.1.5 цієї Інструкції) і особисті карточки членів екіпажу.

Основний розклад за тривогами складається на повний склад екіпажу при екіпажному методі і тільки на членів бригади (бригад), які одночасно перебувають на судні, при бригадному методі роботи.

Особи, які не входять у штат, але постійно працюють на судні (працівники ресторану, турбюро), включаються в основний розклад за тривогами і мають особисті карточки нарівні з членами екіпажу.

Керівники практики і практиканти за шлюпочною тривогою розписуються за шлюпками як пасажири або гребці, а за рештою тривог - дублюють обов'язки штатних членів екіпажу, і перед номером їх особистих карточок проставляється нуль.

4.4.2. Розклади за тривогами (основні і стоянкові) для кожної серії суден рекомендується складати силами служб безпеки судноводіння разом із службами суднового господарства згідно з формою додатків 9 та 11 до цієї Інструкції.

4.4.3. Розклади за тривогами (основні і стоянкові) складаються і затверджуються до здавання судна в експлуатацію.

4.4.4. Розклади за тривогами (основні і стоянкові) розробляє перший штурман і механік, керуючись цією Інструкцією, виходячи з особливостей судна, складу і режиму праці екіпажу, району плавання.

Обов'язки членів екіпажу за тривогами, які працюють екіпажним методом, повинні бути у разі можливості максимально наближені до їх посадових інструкцій. При цьому особи, які виконують найбільш відповідальні обов'язки, - командири аварійних партій (груп), командири шлюпок - повинні мати заступників.

Розклади за тривогами затверджуються капітаном.

На малих суднах, де перший штурман і механік відсутні, розклади за тривогами розробляються і затверджуються капітаном.

На суднах, де у складі вахти немає вахтового механіка, обов'язки вахтового механіка у стоянковий розклад не вносяться. При цьому обов'язки вахтового начальника у розкладі після слів "першочергових дій екіпажу" доповнюються словами "призначає члена екіпажу для забезпечення роботи механізмів і герметизації машинного приміщення, після прибуття старшої за посадою особи штурманської спеціальності діє за її розпорядженнями".

4.4.5. Основний розклад за тривогами повинен бути вивішений на видному місці, в приміщенні, яке найбільш відвідується екіпажем, і на головному командному пункті.

Стоянковий розклад за тривогами вивішується на найбільш видному місці, а копія його має бути у вахтового начальника.

4.4.6. При складанні розкладу за тривогами на пасажирських суднах, які працюють екіпажним методом, на 6-14 осіб повинна передбачатися одна аварійна група, на 15-49 осіб - одна аварійна партія й аварійна група машинного приміщення, на 50 осіб і більше - носова і кормова аварійні партії й аварійна група машинного приміщення.

4.4.7. В основному розкладі за тривогами судна (додаток 9 до цієї Інструкції) для суден, які працюють екіпажним методом, повинні бути вказані:

усі види і сигнали тривог;

розташування рятувальних засобів, аварійного і протипожежного постачання, а також осіб командного складу (за посадою), відповідальних за їх справний стан і готовність до негайного використання;

схема візуального спостереження за повітрям і водою.

У колонку 1 розкладу вписуються посади всіх членів екіпажу і осіб, які не входять до штату екіпажу, але постійно працюють на судні, а також практиканти, викладачі, керівники практики. Посадові особи, які тимчасово перебувають на судні (капітани-наставники, механіки-наставники, робітники теплотехнічних партій), до розкладу не заносяться.