У колонку 2 записуються скорочені найменування посад командного складу і суднові номери рядового складу.
Функції щодо загального керування судном, головними двигунами і механізмами, спостереження і зв'язку, надання медичної допомоги, підтримання порядку і безпеки (на пасажирських суднах) заносяться у колонки 3-8.
Крім цього, в розклад за тривогами заносяться:
у колонку 3 - склад і місця збору членів аварійних партій (груп), а також розташування пункту медичної допомоги, обов'язки всіх членів екіпажу щодо затемнення і герметизації судна, розгортання пункту медичної допомоги і підготовки до негайної дії засобів боротьби за живучість судна і рятування пасажирів та екіпажу;
у колонку 4 - обов'язки щодо вимикання вентиляції, використання ізольованих дихальних апаратів, розвідки, локалізації і ліквідації осередку(ів) пожежі з використанням переносних і стаціонарних засобів та систем, а також виявлення і виносу із зони пожежі та задимлення осіб, які постраждали внаслідок пожежі;
у колонку 5 - обов'язки щодо розвідування місця надходження води, використання водолазного спорядження, обмеження поширення води по судну, укріплення перебірок і ліквідації течії шляхом підводки пластиря, встановлення щитів і цементних ящиків, використання водовідливних засобів;
у колонку 6 - обов'язки щодо розвідування джерела забруднення, локалізації і ліквідації розливу нафтопродуктів;
у колонку 7 - обов'язки щодо підготовки і спуску шлюпки, дії щодо рятування людини за бортом і надання їй медичної допомоги в шлюпці; на малих суднах, які не мають шлюпок, - обов'язки щодо піднімання людини з води безпосередньо на борт судна;
у колонку 8 - обов'язки щодо подавання сигналів лиха, щодо постачання колективних рятувальних засобів (у тому числі радіоапаратури), спуску рятувальних засобів, евакуації пасажирів і екіпажу з перевіркою повноти евакуації, рятування цінностей, вахтових журналів, суднових і вантажних документів, навігаційних карт рейсу, забезпечення роботи шлюпочних двигунів і радіостанцій.
4.4.8. Кожний член екіпажу (а також не член екіпажу, але який працює на судні) повинен мати над койкою особисту карточку члена екіпажу (додаток 10 до цієї Інструкції), в якій вказуються:
сигнали тривог;
місце збору і обов'язки за тривогами;
номер рятувальної шлюпки, за якою він закріплений за шлюпочною тривогою.
Пасажири повинні мати над койкою особисту карточку пасажира, в якій додатково додається інструкція з використання індивідуальних засобів рятування, що затверджується виробником, і вказується місце їх зберігання.
Особиста карточка пасажира заповнюється українською мовою. Якщо судно зайняте перевезенням іноземних пасажирів, то карточка пасажира має складатися із трьох колонок. У першій колонці міститься текст відповідною іноземною мовою, у другій - українською мовою і в третій колонці наводяться ілюстрації, як слід надягати рятувальний жилет і користуватися рятувальним кругом.
4.4.9. Поблизу місць збору пасажирів і на найбільш видних місцях у пасажирських приміщеннях повинні бути вивішені схеми, малюнки і витяги з Інструкції на відповідних мовах з метою інформування пасажирів стосовно:
шляхів евакуації під час пожежі;
шляхів до місць збору і до рятувальних засобів;
їх основних дій при тривогах;
способу надягання рятувальних жилетів.
4.5. Організація керівництва боротьбою за живучість судна
4.5.1. Загальне керівництво діями екіпажу за всіма тривогами здійснюється капітаном із головного командного пункту.
4.5.2. Для оперативного використання на головному командному пункті повинні бути (вивішені) схеми, документи і устатковання згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
4.5.3. На суднах, які обладнані пожежною сигналізацією, має бути забезпечений постійний контроль за розташованими на головному командному пункті приймальними станціями виявлення пожежі.
4.5.4. На головному командному пункті у разі відсутності або у разі виходу із ладу радіотрансляції, інших технічних засобів зв'язку на всі основні суднові об'єкти (машинні приміщення, приміщення екіпажу, пасажирів) повинна бути передбачена система передавання наказів через зв'язкового.
4.5.5. За сигналом загальносуднової тривоги командир аварійної партії (групи) зобов'язаний за допомогою внутрішньосуднових засобів зв'язку або через зв'язкових доповідати на головний командний пункт:
про збір і готовність аварійної партії (групи) до боротьби за живучість судна;
про місце, розміри і характер одержаних пошкоджень корпусу, інтенсивність надходження забортної води у відсіки і поширення її по судну;
про місце, розміри і характер пожежі та поширення її по судну;
про характер пошкоджень стаціонарних і переносних засобів боротьби за живучість судна та можливості введення їх у дію;
про дії аварійної партії (групи);
про нещасні випадки і загибель людей.
4.5.6. Механік за сигналами тривоги особисто, використовуючи внутрішні суднові засоби зв'язку або через зв'язкового, доповідає про зміни ходової вахти у машинних приміщеннях згідно з розкладом за тривогами (додаток 9 до цієї Інструкції) про готовність аварійної групи, а також суднових систем пожежогасіння, водовідливу та інших засобів боротьби за живучість судна.
4.5.7. Інші партії, групи та пости, партія (група) охорони порядку і безпеки, санітарна група (пост), пост радіозв'язку також доповідають на головний командний пункт про збір і готовність до дій.
4.5.8. За сигналом тривоги члени екіпажу, які перебувають на вахті, приступають до виконання обов'язків за тривогами після прибуття члена екіпажу, який зобов'язаний заступити на вахту відповідно до розкладу за тривогами.
4.6. Обов'язки за видами тривог
4.6.1. Кожний член екіпажу, який виявив небезпеку, що загрожує судну, людям і вантажу (людину, яка впала за борт, пожежу, надходження води, аварійне пошкодження), зобов'язаний негайно доповісти про це вахтовому начальнику і вжити заходів з її усунення, а у разі падіння людини за борт - кинути їй рятувальний круг.
4.6.2. Вахтовий начальник, отримавши таке повідомлення, повинен оголосити відповідну тривогу з указанням місця збору, змінити курс і йти до найближчого берегового пункту, де судну, екіпажу і пасажирам може бути надана необхідна допомога, а у разі падіння людини за борт - почати маневрування для її рятування.
4.6.3. Капітан за сигналом тривоги управляє судном і керує діями екіпажу з боротьби за живучість судна (рятування людини за бортом), залучаючи для цього у разі можливості берегові сили і засоби, а також допомогу інших суден, використовуючи ультракороткі хвилі (УКХ) або інші засоби зв'язку, які є на судні, доповідає диспетчеру та Судновласнику про те, що сталось, про заходи, що вживаються, і повідомляє, яка допомога потрібна судну та екіпажу.
4.6.4. Під час виходу за сигналом тривоги із каюти, службового приміщення члени екіпажу повинні загерметизувати приміщення, виключити освітлення і електроприлади.
Члени екіпажу за сигналом тривоги збираються в указаному місці, одягнуті за сезоном відповідно до виду тривоги, і діють за командами капітана.
4.6.5. При звільненні на берег усі члени екіпажу зобов'язані задраїти ілюмінатори своїх кают, виключити світло та електроприлади, загерметизувати приміщення, якими завідують.
4.6.6. Вахтовий начальник оголошує тривогу з указанням її виду, місця збору і першочергових дій екіпажу до прибуття старшої за посадою особи штурманської спеціальності, після чого діє за її розпорядженнями.
4.6.7. Вахтовий механік забезпечує роботу суднових механізмів, герметизацію машинного приміщення до прибуття старшого за посадою механіка, після чого діє за командою з головного командного пункту.
4.6.8. Вахтовий матрос за розпорядженням вахтового начальника сповіщає (по телефону або іншим способом) чергового диспетчера порту, у разі потреби - пожежну команду, капітана і старшого механіка.
4.6.9. На стоянці з прибуттям берегової пожежної команди керівництво ліквідацією пожежі здійснює командир берегової пожежної команди.
5. Боротьба екіпажу за непотоплюваність судна
5.1. Загальні заходи
5.1.1. Сукупність дій екіпажу, які спрямовані на підтримку і відновлення плавучості і остійності судна, розуміється як боротьба за його непотоплюваність.
5.1.2. Капітан і штурманський склад повинні уміти користуватися документацією з остійності і непотоплюваності судна, швидко оцінювати аварійну ситуацію і проводити заходи щодо випрямлення судна.
5.1.3. У ході боротьби за живучість судна екіпаж судна повинен прийняти енергійні, кваліфіковані дії в частині:
виявлення надходження води всередину судна та виявлення місць, розмірів і характеру пошкоджень у корпусі та інших суднових конструкціях;
припинення або обмеження надходження води всередину судна та поширення її по судну;
усунення з відсіків забортної, фільтраційної води і води, яка зібралася під час гасіння пожежі;
відновлення водонепроникності конструкцій корпусу судна (водонепроникних перебірок, палуб);
відновлення остійності, плавучості і випрямлення аварійного судна;
забезпечення ходу і керованості аварійного судна.
5.1.4. У разі загрози загибелі судна від недостатньої плавучості або остійності капітан повинен у разі можливості вжити заходів для посадки судна на мілину.
5.2. Боротьба з водою
5.2.1. За загальносудновою тривогою згідно з розкладом за тривогами:
виконується повна або за командою з головного командного пункту часткова герметизація корпусу, задраюються всі люки, двері, горловини, ілюмінатори і вентиляційні закривки;
після докладу на головний командний пункт про герметизацію корпусу судна, частина дверей, люків та закривок у разі потреби може бути відкрита згідно із додатками 1 та 2 до цієї Інструкції;
усі стаціонарні системи боротьби за живучість судна приводяться у повну готовність, аварійне майно зосереджується в районі аварії;
у разі потреби відключається за дозволом або розпорядженням з головного командного пункту електроживлення аварійних приміщень;
якщо є потреба і можливість, зупиняється поступальний рух судна;
виконується розвідка для встановлення фактичного положення в районі аварії.
5.2.2. Під час розвідки пошкоджених і суміжних із ними відсіків повинні бути виявлені:
характер і розміри пошкодження у зовнішній обшивці та інших конструкціях судна;
потреба підкріплення водонепроникних перебірок і їх закривок.
5.2.3. Під час обстеження відсіків у районі пошкоджень категорично забороняється відкривати або ослабляти водонепроникні закривки та ілюмінатори до тієї пори, доки не буде виявлено відсутність води в суміжних приміщеннях.
Наявність води в суміжному приміщенні може бути визначено через фільтрацію її крізь шви і нещільності, запотівання перебірок або інших конструкцій і глухий звук, який дає металевий предмет при ударі по суміжній перебірці.
Затоплення суміжного приміщення можна перевірити шляхом запуску у дію осушувального насоса, якщо є впевненість, що приймальний трубопровід непошкоджений.
5.2.4. Командир аварійної партії (групи) після проведення розвідки:
доповідає на головний командний пункт про її наслідки і дії аварійної партії (групи);
виділяє необхідну кількість людей і засобів для боротьби з водою і дає їм завдання;
організовує винесення постраждалих із аварійних відсіків і направляє їх на пост санітарної обробки;
організовує огляд приміщень, суміжних з аварійним відсіком, і у разі потреби дає розпорядження щодо забезпечення водонепроникності перебірок, закривок та їх підкріплення.
У доповіді повинні бути вказані:
район, розміри і характер пошкодження;
ступінь і швидкість затоплення відсіку водою;
стан водонепроникних перебірок і закривок;
вжиті заходи і необхідна допомога.
5.2.5. Боротьбу з надходженням води всередину судна і розповсюдженням її по судну слід вести рішучо, уміло і наполегливо, керуючись такими основними положеннями:
головним у боротьбі за непотоплюваність судна є обмеження розповсюдження води по судну;
боротьбу з розповсюдженням води по судну треба починати від зовнішніх меж затоплених відсіків, зосереджуючи основні сили і засоби на відсіках, які мають значні обсяги і вільні рівні води, а також життєво важливих для судна;
під час ведення боротьби з надходженням води всередину судна повинні застосовуватися негайно заходи із закладення пробоїн з одночасним включенням водовідливних засобів, а у тяжких випадках повинен закладатися пластир.
5.2.6. У разі відсутності в затопленому відсіку осушувальних засобів можуть бути використані переносні водовідливні засоби або, як виняток, із дозволу головного командного пункту відкриті перепускні клинкети для використання осушувальних засобів сусідніх відсіків.
Під час перепуску води в сусідній відсік слід вести постійний нагляд за її рівнем, не допускаючи підвищення її рівня до механізмів і устатковання.
5.2.7. Якщо вичерпані всі можливості і відстояти відсік від затоплення не вдалось, особовий склад може покинути відсік з дозволу командира аварійної партії або з дозволу старшої особи в відсіку.
Командир аварійної партії в цих випадках зобов'язаний:
доповісти обстановку на головний командний пункт, а також повідомити людей, які перебувають у сусідніх відсіках поряд із тими, що затоплюються;
задраїти і у разі потреби підкріпити підпірками всі водонепроникні закривки, а також підкріпити водонепроникні перебірки суміжних відсіків;
встановити нагляд за відсіком, що затоплюється, і суміжними з ним відсіками.
5.2.8. Пробоїни корпусу згідно з розмірами (кв.м) можна розподілити на такі:
малі __________________________________________________ до 0,2;
середні _______________________________________________ до 0,5;
великі ________________________________________________ до 2;
дуже великі ___________________________________________ більше 2.
Швидкість затоплення відсіку через великі і дуже великі пробоїни така, що практично не має можливості завести на пробоїну пластир раніше, ніж відбудеться повне затоплення відсіку. У цьому випадку вважається, що вода у відсіку піднялася до рівня забортної води.
5.2.9. У загальному випадку у разі одержання малої або середньої пробоїни, коли надходження води піддається відкачці судновими осушувальними насосами, рекомендується (якщо є можливість) зупинити рух судна, вирівняти крен відповідно до документації з остійності і непотоплюваності, яка є на судні, завести пластир, відкачати воду, закласти пробоїну, продовжити рух, вести нагляд за можливим надходженням води.
У разі одержання великої або дуже великої пробоїни вода, що поступає у відсік, не піддається відкачці судновими осушувальними насосами. У цьому випадку нарівні з проведенням вищевказаних заходів потрібно вести ретельну боротьбу з можливою фільтрацією води по судну.
5.2.10. На суднах із подвійними бортами і подвійним дном, які обладнані компресорами і спеціальними патрубками і шлангами для нагнітання повітря у відсіки, у разі пошкодження тільки днища або тільки зовнішнього борту треба виконати нагнітання повітря у затоплений відсік з метою зниження рівня води до місця її надходження всередину корпусу судна. При цьому треба вести старанний нагляд за перебірками затопленого відсіку і у разі виявлення їх випинання негайно зменшити компресійний тиск.
5.2.11. У разі одержання пробоїни по довжині більше розрахункової довжини затоплення, при якій згідно з документацією про остійність і непотоплюваність судна останнє приречене, слід вивести його, якщо це можливо, на мілину і оголосити шлюпочну тривогу та вжити заходів з рятування людей.
5.2.12. Після закінчення боротьби з водою все аварійне майно і стаціонарні засоби приводяться у готовність, майно, що вийшло з ладу, та інвентар ремонтуються і поповнюються до норм при першій можливості.
5.3. Підкріплення водонепроникних перебірок і закривок
5.3.1. Підкріплення водонепроникних перебірок і закривок виконується зі сторони відсіків, суміжних із затопленим, при:
повному затопленні відсіку;
значних випинаннях у полотнах перебірок і закривок;
наявності тріщин у конструкціях, пов'язаних із перебірками;
появі швів, що розійшлися, і ослабленні заклепок.
Найбільш важливі для забезпечення непотоплюваності судна водонепроникні закривки повинні у разі можливості мати заздалегідь підігнані і пронумеровані підпори, закріплені поблизу від цих закривок.
5.3.2. Під час підкріплення водонепроникних перебірок і закривок потрібно керуватися такими основними положеннями:
опорні місця повинні вибиратися на наборі корпусу судна;
для унеможливлення порушення водонепроникності або послаблення міцності перебірок і закривок забороняється виправляти залишкові деформації, які є у них, за допомогою упорів чи домкратів;
за підкріпленими перебірками або закривками повинен бути встановлений нагляд.
5.4. Забезпечення загальної міцності корпусу аварійного судна
Для зменшення напруг в корпусі аварійного судна слід керуватися такими положеннями:
у разі значних руйнувань корпусу в середній частині судна треба обмежувати затоплення відсіків у цьому районі з метою випрямлення судна;
для попередження подальшого поширення тріщин треба на кінцях цих тріщин просвердлити отвори діаметром до 15 мм;
повинні застосовуватися заходи щодо тимчасового відновлення зруйнованих або пошкоджених зв'язків;
за зруйнованими та пошкодженими зв'язками корпусу, особливо під час плавання у тяжких умовах, повинен бути встановлений нагляд.
5.5. Відновлення остійності і випрямлення аварійного судна
5.5.1. До проведення заходів з відновлення остійності і випрямлення аварійного судна слід встановити:
район пошкодження, кількість і розташування затоплених відсіків, особливо відсіків із великими вільними поверхнями води;
характер і величину зміни остійності судна;
посадку судна і мінімальну висоту його надводного борту;
кількість води, яка прийнята всередину судна, і запас його плавучості, що залишився;
наявність зрушення, перетікання і пересипання вантажів на пошкоджений борт;
наявність пробоїн і пошкоджень конструкцій судна та відстань їх від діючої ватерлінії судна.
5.5.2. Відновлення остійності і випрямлення аварійного судна повинне виконуватися тільки за допомогою таких заходів, які можна призупинити в будь-який момент. Під час проведення цих заходів повинні бути встановлені допустимі межі зниження запасу плавучості.
5.5.3. Заходи з відновлення остійності і випрямлення аварійного судна рекомендується проводити у такій послідовності:
прийняття заходів з припинення зрушення, перетікання чи пересипання вантажів на пошкоджений борт;
видалення води за борт із приміщень, розташованих вище діючої ватерлінії, починаючи з великих відсіків або, як виняток, спуск її у розташовані нижче приміщення;
видалення за борт фільтраційної води з відсіків, суміжних із затопленим;
осушення відсіків після закладання пробоїн і припинення надходження забортної води;
перекачування рідких вантажів у відсіки днища (танки, цистерни);
видалення за борт або переміщення вниз високо розташованих твердих вантажів;
баластування або осушення відсіків для випрямлення аварійного судна.
Усі заходи з випрямлення аварійного судна повинні проводитися таким чином, щоб вони не погіршували його остійності.
5.5.4. У разі неможливості визначити фактичну величину початкової остійності аварійного судна розрахунковим шляхом до проведення заходів щодо відновлення його остійності і випрямлення остійність потрібно вважати недостатньою, якщо:
при перекладанні стерна на борт судно на ходу перевалюється з борту на борт і не випрямляється при перекладанні стерна в положення "прямо";
судно, яке мало постійний крен на один борт, раптово перевалилось і отримало постійний крен на інший борт;
частково затоплені великі і широкі приміщення, які розташовані на палубах, платформах і другому дні;
є велика кількість фільтраційної води у відсіках судна при порожніх днищевих танках;
при симетричному відносно діаметральної площини затопленні відсіків крен аварійного судна перебільшує 5 град.
5.5.5. Перекачування рідких вантажів з міждонних відсіків у бортові дозволяється тільки у разі достатньої початкової остійності аварійного судна. Рідкі вантажі повинні перекачуватися у разі можливості симетрично відносно діаметральної площини із відсіків великої місткості у відсіки меншої місткості до повного їх заповнення без повітряних подушок.
5.5.6. Видалення вантажу за борт для збільшення остійності, випрямлення і збільшення запасу плавучості аварійного судна може бути виконано лише у випадках, якщо немає іншої можливості запобігти загибелі судна.
5.5.7. Під час випрямлення аварійного судна для зменшення крену треба вибирати відсіки, найбільш віддалені від діаметральної площини, а для зменшення диференту - відсіки, найбільш віддалені від міделя. При цьому слід вибирати, в першу чергу, днищеві відсіки.
5.5.8. Поперечне випрямлення аварійного судна повинно припинятися в усіх випадках при зменшенні крену до 5 град. для унеможливлення перевалювання судна на інший борт.
5.5.9. Поздовжнє випрямлення аварійного судна має виконуватися лише у виняткових випадках для забезпечення ходу і керованості, коли:
диферент безперервно зростає і є небезпека занурення відкритих частин палуби у воду та загибелі судна;
створюється загроза оголення гвинтів і стерен.
5.5.10. У разі поздовжнього випрямлення аварійного судна:
не можна допускати збільшення його крену;
треба враховувати поздовжню міцність корпусу судна.
5.5.11. На танкерах поперечне випрямлення може виконуватися шляхом подання повітря в аварійні вантажні танки, яке створює в них повітряні подушки.
Поздовжнє випрямлення танкерів у разі затоплення машинного приміщення може виконуватися перекачуванням вантажу з кормових вантажних танків у носові без порушення міцності судна.
5.5.12. Після випрямлення аварійного судна слід урахувати загальну кількість прийнятої води й оцінити запас плавучості, який залишився.
Якщо після випрямлення аварійного судна є можливість подальшого підвищення його остійності, мають бути вжиті заходи щодо подальшого їх відновлення.
У разі погіршення остійності судна потрібно спочатку з'ясувати причини погіршення остійності, а потім вжити заходів, які їх усувають.
6. Боротьба екіпажу з пожежами
6.1. Загальні заходи
6.1.1. Успіх боротьби з пожежами на судні забезпечується вмілими організованими діями членів екіпажу в частині:
виявлення місця, розміру і характеру пожежі;
встановлення наявності і евакуації людей із приміщень, які охоплені пожежею;
обмеження розповсюдження пожежі по судну;
попередження можливих вибухів під час пожежі;
боротьби з вогнем і ліквідацією наслідків пожежі.
6.1.2. Запобігання розповсюдженню пожежі та її ліквідація забезпечуються:
швидкою герметизацією судна;
негайним застосуванням і ефективним використанням первинних засобів пожежогасіння;
використанням на вирішальному напрямку членів аварійної партії з пожежними стволами та їх умілими діями;
вибором ефективної вогнегасної речовини;
безперебійним поданням вогнегасних засобів і маневруванням водяними та пінними стволами;
розкриванням конструкцій для утворення протипожежних розривів шляхом розбирання горючих матеріалів.
6.1.3. За загальносудновою тривогою згідно з розкладом за тривогами:
проводиться повна або за командою з головного командного пункту часткова герметизація корпусу і надбудов, задраюються всі люки, двері, горловини, ілюмінатори і вентиляційні закривки (частина дверей, люків і закривок у разі потреби після доповіді на головний командний пункт про герметизацію судна може бути віддраєна згідно з додатками 1 та 2 до цієї Інструкції);
усі стаціонарні системи пожежогасіння і засоби протипожежного постачання судна приводяться в повну готовність до негайної дії; при цьому кількість одночасно діючих пожежних кранів повинна визначатися таким чином, щоб не знижувався тиск води в пожежній системі;
аварійна партія надсилає групу розвідки у складі двох - трьох осіб, одягнених у спорядження пожежника, для встановлення фактичного стану в осередку пожежі й одночасно приступає до її гасіння (під час роботи у спорядженні пожежника із застосуванням ізолюючих дихальних апаратів використовуються умовні сигнали, вказані в додатку 13 до цієї Інструкції);
приймаються заходи із запобігання розповсюдженню пожежі і задимленню суміжних приміщень;
шлюпки, які опинилися під загрозою вогню, за командою з головного командного пункту негайно спускаються на воду.
6.1.4. Під час розвідки пожежі встановлюються осередок і розміри пожежі, наявність людей у палаючих приміщеннях, тип палаючих матеріалів (що горить), шляхи розповсюдження пожежі по судну, небезпека поширення пожежі для суміжних приміщень і людей, умови, які ускладнюють або полегшують боротьбу з пожежею.
6.1.5. Результати розвідки доповідаються на головний командний пункт, подальші дії екіпажу щодо боротьби з пожежею визначаються розпорядженнями з головного командного пункту.
6.1.6. До початку гасіння пожежі в будь-якому приміщенні останнє слід знеструмити. Відключення електроенергії у районі пожежі виконується за дозволом або командою з головного командного пункту.
Електричну напругу з головного або інших розподільних електрощитів треба знімати тільки в тому випадку, коли виникає пряма загроза короткого замикання і появи більш тяжкої аварії.
6.1.7. У разі займання рідкого палива в суднових приміщеннях гази, що виділяються, у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні концентрації.
Для запобігання вибухам горючих газів або парів у закритих об'ємах під час ведення боротьби з пожежею слід:
вжити заходів з обмеження розповсюдження газів і парів у інші приміщення судна;
за дозволом з головного командного пункту відключити електричні мережі в зоні накопичення горючих газів і парів;
знизити вибухонебезпечну концентрацію газів і парів шляхом підсилення вентилювання відсіку, заповнення його повітряно-механічною піною, вуглекислотою та інертними газами.
6.1.8. У разі розповсюдження вибухонебезпечних (вогненебезпечних) газів (парів) по судну для уникнення вибуху, пожежі або ураження людей слід:
ліквідувати всі джерела відкритого вогню;
припинити всі вантажні операції;
вивести, якщо можливо, судно на курс, який забезпечує безпеку членів екіпажу і пасажирів від ураження газами.
6.1.9. У приміщеннях, які заповнені газами або парою, усі роботи повинні проводитися у відповідному спорядженні.
6.1.10. У разі наявності постраждалих має бути забезпечена їх евакуація в безпечне місце для надання їм першої медичної допомоги.
6.2. Способи гасіння пожеж і вибір вогнегасних засобів
6.2.1. Гасіння пожеж базується на чотирьох принципах припинення горіння:
охолодження зони горіння або речовини, що горить;
ізоляції реагуючих речовин від зони горіння;
розбавлення реагуючих речовин;
хімічного уповільнення реакції горіння.
6.2.2. Кожний випадок суднової пожежі вимагає вибору найбільш ефективного вогнегасного засобу для її гасіння, при цьому слід враховувати:
безпеку людей;
місце виникнення пожежі;
що горить;
напрямок розповсюдження пожежі;
що міститься в суміжних приміщеннях;
наявність на судні тих або інших вогнегасних засобів і реальні можливості їх використання.
6.2.3. Застосовуються такі способи гасіння пожеж:
вплив на поверхню палаючих матеріалів охолоджувальними вогнегасними засобами;
утворення у зоні горіння або навколо неї негорючого газового або парового середовища;
утворення між зоною горіння і горючим матеріалом або повітрям ізолюючого шару з вогнегасних засобів.
6.2.4. Розрізняють такі вогнегасні засоби:
розбавляючі реагуючі рідини в зоні горіння (водяна пара, вуглекислий газ, азот та інші інертні гази і сполуки газогасіння);
ізоляція (хімічна, повітряно-механічна і низької, середньої високої кратності повітряно-механічна піна, вогнегасні порошки, негорючі сипучі речовини);
охолодження (вода компактна і розпилена, розчини з переважним вмістом води, вуглекислота - твердий діоксид вуглецю).
6.2.5. Вогнегасні засоби для гасіння пожеж небезпечних вантажів, які перевозяться на судні, повинні відповідати вимогам Правил перевезень вантажів (частина 2) і Правил Регістру судноплавства України. Заборонені вогнегасні засоби, рекомендовані і найбільш ефективні, і правила їх використання повинні бути доведені до відома всіх членів екіпажу, які пов'язані з перевезенням небезпечного вантажу, до приймання останнього на судно.
6.2.6. Для гасіння суднових пожеж використовуються різні вогнегасні засоби.
Вода застосовується як найбільш доступний та ефективний засіб гасіння пожеж більшості твердих, рідких і газоподібних речовин, за винятком горючих металів (алюміній, цинк, магній, натрій, калій, кальцій), які перебувають під струмом електроустатковання, а також карбіду, негашеного вапна.
Під час гасіння пожеж, які виникли в результаті займання вугілля, деревини та особливо волокнистих матеріалів, найбільший ефект досягається у разі додавання до води змочувачів.
Гасіння палаючих вибухових речовин можна виконувати лише водою.
Вода розпилена може застосовуватися для гасіння нафтопродуктів.
Спосіб гасіння пожежі шляхом затоплення приміщень належить застосовувати як надзвичайний захід і тільки після того, як будуть використані всі інші можливості і засоби пожежогасіння.
У разі гасіння пожежі водою слід враховувати:
вплив води, що зібралась у відсіках, на остійність і запас плавучості судна;
шкідливий вплив її на електроустатковання;
утворення задушливого і небезпечного для життя людей газу у разі попадання води у кислоту, мелясу (патоку);
псування харчових продуктів;
підмочування вантажу;
потребу відкачувати за борт воду, що зібралась у суднових приміщеннях.
Водяна пара (суха) застосовується головним чином для гасіння пожежі в закритих відсіках, приміщеннях, трюмах, танках.
Піна застосовується як хімічна, низької, середньої кратності повітряно-механічна суміш, найбільш ефективний засіб гасіння пожеж на суднах.
Кращий результат гасіння твердих і особливо волокнистих матеріалів досягається у разі застосування повітряно-механічної піни, яка є більш ефективним засобом, ніж інертні гази.
Піною можна гасити всі види пожеж, за винятком палаючого електроустатковання, яке перебуває під напругою, та палаючих металів (алюміній, магній, цинк, натрій, калій, кальцій).
Піна - ефективний засіб для гасіння горючих, не розчинних у воді рідин (бензин, гас, нафта, соляр, жири).
Під час гасіння горючих, розчинних у воді рідин (ацетон, спирт, етанол, гліцерин), найбільш ефективно використовувати піну на основі омиленого піногенераторного порошку ПГП-С або на основі звичайного порошку ПГП, але за умови збільшення інтенсивності подання піни.
Для гасіння палаючих нафтопродуктів 1-го, 2-го і 3-го класів застосовується піна, але найбільший ефект досягається у разі використання повітряно-механічної піни низької кратності.
Під час гасіння палаючих рідин всередині відсіку струмінь піни повинен подаватися якомога горизонтальніше і в напрямку від краю палаючої рідини до центру, щоб не розхлюпувати палаючу рідину і не зруйнувати піну.
Під час гасіння палаючих вертикальних поверхонь піну слід подавати у верхню частину вогнища пожежі.
Одночасно гасіння пожежі піною і водою не рекомендується, так як вода буде руйнувати піну.
Вуглекислий газ застосовується для гасіння пожежі в різних приміщеннях, куди він подається спеціальними трубопроводами, а також із установок місцевого призначення і переносних вогнегасників.
Вуглекислота застосовується як ефективний засіб для гасіння більшості горючих речовин, палаючого електроустатковання, що перебуває під напругою, і палаючого металу (алюміній, цинк, натрій, калій, кальцій). Вуглекислота не електропровідна в разі контакту з ними.
Гасінню вуглекислотою не піддається ряд речовин, які здатні горіти в інертному середовищі (бавовна, кіноплівка).
Приміщення, які заповнені вуглекислим газом, не повинні відкриватися раніше ніж через 2 години після запуску в нього газу, а в окремих випадках - до заходу в найближчий порт. Перебірки цього приміщення повинні у разі потреби охолоджуватися з суміжних приміщень. Під час відкриття приміщення можливе відновлення горіння внаслідок припливу свіжого повітря, а тому мають бути підготовлені засоби пожежогасіння.
Хімічне рідинне гасіння застосовується на суднах із стаціонарних установок і подається в закриті приміщення, що охороняються, спеціальними трубопроводами: фреон і брометилові сполуки СЖ-Б, "3, 5" більш ефективні в порівнянні з вуглекислим газом.
Для ліквідації невеликих осередків займання застосовуються кошма, азбестові і парусинові покривала, пісок.
6.2.7. Пуск стаціонарних систем об'ємного пожежогасіння здійснюється за командою або за дозволом з головного командного пункту.
У випадках, які не терплять зволікання і не дозволяють у створеній ситуації одержати дозвіл з головного командного пункту, команда про включення системи може бути дана командиром аварійної партії (групи) з наступною доповіддю про це на головний командний пункт.
Перед пуском стаціонарних систем пожежогасіння (парогасіння, вуглекислотне, рідинне гасіння, гасіння інертними газами) мають бути виконані такі заходи:
поданий аварійний сигнал у приміщення про запуск системи, зупинені механізми, виведені з приміщення всі люди, виконана повна герметизація приміщення;
у разі застосування повітряно-механічної піни середньої і високої кратності треба залишити отвори для виходу газоподібних речовин.
6.2.8. Для запобігання можливості повторного займання в приміщенні після використання засобів об'ємного пожежогасіння його вентилювання слід виконувати не раніше ніж через 1 годину після закінчення гасіння пожежі і вентилювати до повного знищення запаху, але не менше 30 хвилин.
До закінчення вентилювання заходити в приміщення забороняється. У виняткових випадках входити в приміщення, де проводилось гасіння пожежі засобами об'ємного пожежогасіння, дозволяється тільки із запобіжним тросом в ізолюючих апаратах при температурі у приміщенні не менше 60 град.C.
Суховантажні трюми, де гасіння пожежі виконувалось за допомогою стаціонарних вуглекислотних установок, відкриваються для вентиляції тільки після заходу судна у порт.
6.2.9. У разі відкриття задраєних на час гасіння пожежі закривок (дверей, люків, горловин) для вентилювання приміщень повинні бути вжиті заходи, які виключають попадання продуктів горіння в інші приміщення. Після ліквідації пожежі і вентилювання приміщень слід старанно оглянути їх і суміжні з ними приміщення.
6.3. Гасіння пожеж у трюмах
6.3.1. Гасіння пожеж у завантажених трюмах є складним внаслідок того, що доступ до осередку пожежі обмежений або навіть неможливий.
У разі вибору способу гасіння пожежі потрібно, виходячи із характеристик вантажів, які містяться в трюмі, вибрати вогнегасні засоби, які регламентовані Правилами перевезень вантажів.
6.3.2. Під час гасіння пожежі в завантаженому трюмі повинні бути вжиті такі заходи:
негайно припинити вантажні операції;
вжити заходів, які регламентовані Правилами перевезень вантажів, розміщених у трюмі і в суміжних із ним приміщеннях;
виконати повну герметизацію трюму або повне розкриття його, виходячи з властивостей вантажу і правил його перевезення;
включити стаціонарну систему об'ємного пожежогасіння, передбаченого для даного трюму;
підсилити нагляд за перебірками та іншими конструкціями суміжних приміщень, у разі потреби виконати їх охолодження забортною водою;
у разі потреби розвантажити суміжні трюми, які не охоплені пожежею.
В особливо складних випадках пожежі слід затопити трюм. При цьому повинно бути враховано:
вплив води, що приймається, на остійність і запас плавучості судна;
можливість спливання палаючого вантажу під палубу;
збільшення об'єму деяких вантажів, що особливо небезпечно у разі горіння зернових вантажів.
Під час гасіння пожежі в завантажених трюмах слід враховувати такі положення:
у разі гасіння хімікаліїв - необхідний постійний контроль за людьми, щоб уникнути отруєння газами;
у разі обстеження сусідніх приміщень - слід враховувати можливість проникнення в них їдких та отруйних газів;
у разі гасіння пожежі водою - відсутність домішок пари в диму показує, що вода не досягла вогнища.
Крім того, під час гасіння пожежі у вантажному трюмі слід пам'ятати, що більшість вантажів, які перевозяться, псуються від води, пари і піни, тому спочатку доцільно використовувати вуглекислий та інертні гази, якщо вони регламентовані Правилами перевезень вантажів.
6.3.3. Для гасіння вантажів, які горять і містяться в тарі, повинні застосовуватися вогнегасні засоби і способи гасіння, що регламентовані Правилами перевезень вантажів.
6.4. Гасіння пожеж у вантажних танках
6.4.1. Під час пожежі у вантажних танках, які використовуються для перевезення нафтопродуктів, повинні бути вжиті такі заходи:
негайно припинити вантажні операції, дегазацію і очистку танків, закрити клапани трубопроводів, а у разі потреби - від'єднати берегові шланги;
виконати повну герметизацію танків - закрити всі горловини, оглядові люки та інші отвори танків;
негайно включити стаціонарну систему пожежогасіння, яка передбачена для палаючого танка та суміжних з ним відсіків. У разі відсутності стаціонарної системи пожежогасіння треба заповнити суміжні відсіки звичайними вогнегасними засобами пожежогасіння;
встановити нагляд за перебірками та іншими конструкціями, у разі потреби виконати їх охолодження забортною водою.
6.4.2. Для гасіння пожежі частково заповнених танків можна подати в них воду для підняття рівня палаючих рідин з метою зменшення їх поверхонь, одночасно виконуючи охолодження сусідніх танків.
6.5. Гасіння пожеж у приміщеннях вантажних насосів нафтоналивних суден
6.5.1. Під час пожежі в приміщеннях вантажних насосів слід:
негайно припинити вантажні операції, дегазацію і очистку танків, закрити клапани трубопроводів, а у разі потреби - від'єднати берегові шланги;
вивести з дії механізми у приміщенні вантажних насосів і відключити їх електроживлення;
виконати повну герметизацію приміщення, закрити всі отвори і виключити вентиляцію;
включити стаціонарну систему пожежогасіння приміщення вантажних насосів;
установити нагляд за перебірками і конструкціями суміжних приміщень і у разі потреби виконати їх охолодження забортною водою.
6.5.2. Для гасіння невеликих пожеж у приміщеннях вантажних насосів можуть бути використані місцеві та переносні пінні вуглекислотні установки та вогнегасники.
6.6. Гасіння пожеж у машинних приміщеннях
6.6.1. Під час пожежі у машинних приміщеннях слід:
зупинити головний двигун, якщо дозволяють обставини, і непотрібні для життєзабезпечення судна і боротьби з вогнем механізми, виключити вентиляцію, знеструмити райони пожежі, виконати необхідну герметизацію (забезпечивши випуск диму в атмосферне повітря);
у разі використання води для гасіння пожежі вона повинна подаватися в осередок пожежі через розпилювальну насадку;
вжити заходів з видалення води, яка накопичується під час гасіння пожежі.
6.6.2. Під час пожежі під сланями машинного відділення слід використовувати призначені для цієї мети стаціонарні системи пожежогасіння.
6.6.3. Для забезпечення безпеки проходу через приміщення з високою температурою і осередками вогню повинні застосовуватися розпилювальні насадки на пожежних стволах для охолодження приміщення і для захисту людей.
6.6.4. Якщо під час гасіння пожежі у машинному приміщенні усі засоби боротьби з вогнем використані і ліквідувати пожежу не можна, то треба використати об'ємні системи пожежогасіння.
Одночасно з гасінням пожежі у машинному приміщенні треба вести нагляд за всіма сусідніми приміщеннями, охолоджуючи водою суміжні перебірки і конструкції, вжити заходів із запобігання вибуху палива в танках, які містяться у машинному приміщенні, шляхом заповнення їх парою або інертними газами і охолодження зовнішніх поверхонь цих танків, а також вжити заходів, які запобігають вибуху повітряних балонів.
6.7. Гасіння рідкого палаючого палива за бортом
6.7.1. Під час горіння палива біля борту судна слід:
вивести судно з небезпечного району, у разі можливості проти вітру і течії, при цьому відганяти водяними струменями паливо від бортів;
застосовувати піногасіння для покриття поверхні води в місцях, що загрожують судну;
охолоджувати корпус судна і прилеглі причали водяними струменями.
6.7.2. Для відгону палаючого палива на воді від борту треба подати водяні струмені під кутом 30 град. - 40 град. до поверхні води межами палаючої рідини.
6.8. Гасіння пожеж в житлових та службових приміщеннях
6.8.1. Для гасіння пожеж у житлових та службових приміщеннях належить застосовувати первинні засоби пожежегасіння та систему пожежегасіння. Для гасіння пожеж у важкодоступних приміщеннях судна, де немає людей, можна використовувати пару, вуглекислоту і брометилові сполуки. Забороняється використання парогасіння, рідинного гасіння і газогасіння в житлових і службових приміщеннях, де можуть перебувати люди.
6.8.2. У разі пожежі в каютах з метою запобігання посилення горіння і розповсюдження пожежі рекомендується не відкривати двері, а пожежні стволи подавати в ілюмінатори або через спеціально зроблені отвори в каютних дверях або перебірках.
6.8.3. Під час гасіння пожежі в житлових або службових приміщеннях треба відключити вентиляцію і наносити головні удари по шляхах розповсюдження вогню (порожнини між перебірками, підволоками, палубами і обшивкою ізоляції, вентиляційні канали). У разі потреби почати охолодження перебірок суміжних приміщень, використовуючи розпилену воду.
6.8.4. Одночасно із гасінням пожежі провести евакуацію людей із приміщень, які розташовані в районі пожежі (починаючи з кают, які розміщені на тій самій палубі і з того самого борту, де розташоване палаюче приміщення), відповідно до суднової схеми шляхів евакуації. Організувати пошук людей у задимлених приміщеннях.
6.9. Гасіння пожеж на відкритих палубах
Для гасіння пожеж на відкритих палубах і надбудовах слід:
у разі можливості розвернути судно таким чином, щоб вогонь відносило у бік від найбільш небезпечних вантажів і матеріалів, які є на судні;
подавати в осередок пожежі найбільшу кількість компактних струменів води з навітряного борту або інші вогнегасні засоби, найбільш ефективні для палаючого вантажу (матеріалів);
вести нагляд і охолоджувати водою сусідні приміщення, конструкції і вантажі.
6.10. Особливості гасіння пожеж електроустатковання і радіоустатковання
6.10.1. У разі горіння електро- і радіоустатковання, яке перебуває під струмом, треба негайно знеструмити його і приступити до гасіння за допомогою наявних вогнегасних засобів.
У разі неможливості знеструмлення електро- і радіоустатковання під час гасіння слід застосовувати вуглекислотні вогнегасники.
6.10.2. Запобігаючи псуванню електро- і радіоустатковання, гасити його слід у разі можливості вуглекислотою або повітряно-механічною піною, а у разі їх відсутності - водою або хімічною піною. При цьому треба враховувати:
вуглекислота не впливає на опір ізоляції електроустатковання і радіоустатковання;
повітряно-механічна піна знижує опір ізоляції, тому після її застосування електроустатковання і радіоустатковання потребує просушування;
у разі застосування води і хімічної піни електро- і радіоустатковання може бути виведено з ладу на довгий строк.
7. Боротьба екіпажу за живучість суднової техніки
7.1. Екіпаж повинен заздалегідь відпрацювати різні варіанти використання енергетичних засобів у аварійних випадках, а також дії з ліквідації основних можливих пошкоджень енергетичної установки судна, до яких належить вихід із ладу: котельних установок, систем живлення котлів водою або паливом, головних машин і валопроводів, допоміжних механізмів, стернового пристрою; пошкоджень: магістралей (парових, паливних, сушильних), пожежних та інших насосів, систем охолодження, електрогенераторів і електричних розподільних щитів.
Усі пошкодження повинні ліквідуватися згідно з Правилами технічної експлуатації та іншими чинними правилами з обслуговування енергетичної установки судна та іншої суднової техніки.
7.2. Під час аварій, пов'язаних із затопленням приміщень електростанцій або пожежами в них, подання електроенергії не повинно припинятися до останньої можливості.
Напругу з розподільних щитів слід знімати лише тоді, коли затоплення або пожежа можуть викликати коротке замикання.
7.3. У разі виходу з ладу однієї електростанції, одного або декількох суднових генераторів вахтовий механік зобов'язаний відключити несправні секції щита або генератора, забезпечивши нормальну роботу залишених у роботі генераторів, і доповісти про відключення вахтовому механіку, який доповідає про це механіку і вахтовому начальнику.
У разі пошкодження електроенергетичних установок, коли генератори в роботі не можуть повністю забезпечити потребу судна в електроенергії, споживачі забезпечуються живленням залежно від того, до якої з перелічених нижче груп вони належать:
перша група - споживачі, які забезпечують роботу навігаційної апаратури і засобів зв'язку;
друга група - споживачі, дія яких впливає на життєдіяльність судна, на підтримання ходу і керованість судна, але короткочасне припинення роботи яких не загрожує безпеці судна і не виводить з ладу всю схему каналізації струму;
третя група - уся решта споживачів.
Споживачі електроенергії під час перевантаження генераторів відключаються:
перша і друга групи - тільки з дозволу капітана;
третя група - з дозволу механіка або вахтового механіка з наступним повідомленням в обох випадках вахтового начальника.
У тих випадках, коли зупинка механізмів або систем тягне за собою зміну режиму руху судна, відключення їх може бути виконано тільки з дозволу вахтового начальника.
У разі безпосередньої загрози аварії механізму або небезпеки для життя людей вахтовий механік має право зупинити головний двигун або будь-який інший механізм із негайним повідомленням про це вахтового начальника і механіка.
8. Дії екіпажу при забрудненні водних шляхів нафтопродуктами й іншими шкідливими речовинами
8.1. Вимоги до підготовки екіпажу
8.1.1. Кожне судно, що транспортує нафтопродукти, є потенційною небезпекою забруднення водного середовища цим вантажем.