Про затвердження Інструкції з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання

8.1.2. Капітан судна повинен постійно контролювати виконання командним складом графіка профілактичних оглядів і ремонтів устатковання та систем, несправність яких може привести до забруднення водного середовища.

8.1.3. Командний склад судна, відповідальний за стан окремих видів устатковання і систем, має постійно інструктувати та перевіряти знання інших членів екіпажу з питань експлуатації устатковання та систем, що є в його завідуванні.

8.1.4. Особа, відповідальна за проведення операції, під час якої можливе забруднення водного середовища (вантажні операції, бункерування), та підлеглий йому персонал повинні знати методи й прийоми щодо запобігання забрудненню, а також способи боротьби з розливами нафтопродуктів.

8.1.5. На кожнім судні, що транспортує нафтопродукти, має бути складений і вивішений розклад за тривогами. Регулярно, не рідше одного разу на місяць, повинні проводитися навчальні тривоги для відпрацьовування злагодженості дій екіпажу.

8.2. Повідомлення про забруднення водного середовища

8.2.1. Повідомлення про попадання у водне середовище нафтопродукту під час проведення вантажної операції, бункерування, передання проб забруднень у приймальному пункті передається диспетчерові порту, у якому виконується операція, та Судновласникові.

У повідомленні вказується таке:

назва судна, порт приписки, Судновласник;

причина попадання у водне середовище нафтопродукту та його орієнтовна кількість;

про вжиті заходи щодо локалізації розливу та необхідної допомоги з його ліквідації.

8.2.2. У разі аварії, що відбулася в рейсі та привела до попадання у водне середовище нафтопродукту, в диспетчерський пункт, у якому перебуває судно, і Судновласникові капітаном має бути передане повідомлення такого змісту:

назва судна, порт приписки, Судновласник;

місце, час і причина попадання у водне середовище нафтопродукту або іншого шкідливого вантажу;

кількість (орієнтовна) нафтопродукту або іншого шкідливого вантажу, його характеристика;

гідрометеорологічні умови в районі, де відбулася аварія, сила і напрямок вітру, хвилювання, видимість, швидкість плину;

ужиті заходи з локалізації забруднення і необхідна допомога з його ліквідації.

8.2.3. Кожне повідомлення про попадання у водне середовище нафтопродукту або іншого шкідливого вантажу може бути доповнено відомостями, які на думку капітана необхідні в даному конкретному випадку.

8.2.4. Усі повідомлення капітана про забруднення водного середовища нафтопродуктами мають бути дослівно записані у вахтовому журналі.

8.3. Дії екіпажу при аварії, що супроводжується забрудненням водного середовища

8.3.1. Якщо в результаті аварії ушкоджені вантажний танк або паливна цистерна, першочерговим завданням екіпажу є зменшення або унеможливлення попадання за борт нафтопродукту або іншого рідкого шкідливого вантажу.

8.3.2. Під час аварії, у результаті якої утворилася пробоїна у вантажному танку або паливній цистерні, необхідно у разі можливості виконати такі заходи:

перекачати вантаж з ушкодженого танка (цистерни) у вільні або не цілком залиті танки (цистерни);

підвести пластир і закрити пробоїну;

перекрити трубопроводи, пов'язані з ушкодженим танком (цистерною);

перекачати вантаж з ушкодженого танка (цистерни) на інше судно.

8.3.3. Слід у разі можливості створити припустимий крен на борт, протилежний тому, де утворилася пробоїна. З цією метою вантаж з ушкодженого танка та з інших танків ушкодженого борту перекачується в танки протилежного борту.

8.3.4. Під час перекачування вантажу в межах судна слід перевірити та закрити запірну арматуру на трубопроводах, що виходять за борт.

8.3.5. Під час аварії на нафторудовозі та при необхідності перекачування нафтопродукту з ушкодженого танка в суховантажний трюм слід звернути увагу на остійність судна, тому що вона залежить від наявності вільної поверхні рідкого вантажу, що у суховантажному трюмі нафторудовоза буде мати великі розміри.

8.3.6. Якщо в результаті утворення пробоїни у вантажному танку або паливній цистерні, незважаючи на вжиті заходи, частина вантажу вилилася за борт, слід вжити заходів щодо локалізації та збору розлитого вантажу.

8.3.7. Капітан судна, який допустив аварійний або інший розлив нафтопродуктів, при неможливості його локалізації та ліквідації власними силами повинен викликати через диспетчерський пункт оперативну групу, передати повідомлення про подію Судновласникові, забезпечити участь екіпажу в роботі з ліквідації розливу й залишатися на місці до завершення робіт з ліквідації наслідків розливу та проведення розслідування.

8.3.8. Представник Судновласника і капітан судна, що допустили розлив нафтопродуктів, повинні надавати всіляку допомогу під час розслідування причин розливу.

9.1. Загальні заходи

9.1.1. Підготовка екіпажу судна до рятування людини, яка перебуває у воді, має починатися із занять з послідовним проведенням показових навчальних тривог "Людина за бортом" із фактичним спуском рятувальної шлюпки на воду, установленням зв'язку "шлюпка - судно", керування шлюпкою з судна в світлий і темний час доби.

9.1.2. Під час відпрацювання практичних навичок з рятування людини, яка впала за борт, особливу увагу треба звернути на:

первинні дії особи, яка виявила людину, що впала за борт, а також дії вахтового начальника;

підхід до людини на шлюпці, підняття її в шлюпку, надання першої допомоги і передавання її на судно;

відпрацювання зв'язку судна з шлюпкою, у тому числі за допомогою шлюпочної радіостанції;

навчання судноводійського складу і відпрацювання з ним видів маневрування стосовно свого судна в різних умовах плавання (на річках, водосховищах): розворот на зворотний курс, зупинка судна, підхід на малому судні безпосередньо до потопаючого; схеми маневрування мають бути вивішені в ходовій рубці.

9.1.3. Під час перебування судна в рейсі чергова шлюпка, а у разі її відсутності - одна з рятувальних шлюпок, має бути не більше, ніж у п'ятихвилинній готовності до спуску для використання за тривогою "Людина за бортом".

9.1.4. Перший, хто помітив людину за бортом, зобов'язаний кинути їй рятувальний круг, голосно крикнути "Людина за бортом зліва (праворуч)" і, продовжуючи у разі можливості вести за нею спостереження, доповісти особисто або через кого-небудь на місток вахтовому начальнику.

9.1.5. Вахтовий начальник, отримавши повідомлення про людину, яка перебуває у воді і потребує допомоги, повинен перекласти стерно в сторону людини, що впала за борт, скинути у воду рятувальний круг із світло-димлячим буйком, оголосити тривогу "Людина за бортом" і номер шлюпки, яку треба готувати до спуску, включити радіолокаційну станцію (РЛС), виставити спостерігача з біноклем, почати маневрування з метою підходу до людини, яка перебуває у воді. У вузькостях, якщо дозволяє ситуація, стерно перекладається в сторону людини, яка впала за борт, стопориться машина.

9.2. Дії екіпажу за сигналом тривоги "Людина за бортом"

9.2.1. Піднявшись на місток і отримавши повідомлення вахтового начальника, капітан приймає на себе керівництво рятувальною операцією.

9.2.2. У складі екіпажу рятувальної шлюпки має бути судновий лікар або особа, яка уміє надати першу медичну допомогу.

9.2.3. Команда шлюпки, а також усі, хто приймає участь у підготовці і спуску шлюпки, мають бути в рятувальних жилетах (нагрудниках).

9.2.4. Напрямок на людину, яка зазнала лиха, вказується наглядачем або по радіо, або за допомогою прапорців удень чи триколірним ліхтарем уночі (білі тривалі проблиски означають, що курс шлюпки вірний, зелені - шлюпці триматись праворуч, червоні - шлюпці триматись ліворуч). Для указання потрібного напрямку руху рятувальної шлюпки в темний час можна використовувати також прожектор.

9.2.5. Пошук людей, які опинилися у воді, ведеться до тих пір, доки є надія на їх порятунок.

9.2.6. Якщо погодні умови не дозволяють зробити спуск шлюпки, судно повинно зайти з навітряного боку відносно людини, яка перебуває у воді, і лягти у дрейф. З борту треба спустити до води штормтрапи і/або вантажну сітку з рослинних або синтетичних тросів, підготувати рятувальні круги, підв'язані до міцних лінів. Рятувальний круг у разі потреби використовується для підведення людини, яку рятують, до штормтрапа або сітки. Якщо людина не спроможна самостійно піднятися на борт, їй треба надати в цьому допомогу.

9.2.7. Підняту з води людину треба доставити в тепле приміщення, роздягнути швидко і обережно, вжити у разі потреби заходи для оживлення (очищення рота, звільнення легень від води, штучне дихання, зовнішній масаж серця), зігріти одним із відомих способів, забезпечити постільний режим на строк не менше 24 години, давати заспокійливі й загальнозміцнювальні засоби, гаряче питво і висококалорійне харчування.

9.2.8. Під час надання першої допомоги особам, які мають сильне переохолодження, слід здійснювати:

нагрівання тіла розтиранням;

обігрівання постраждалих поступово, загорнувши їх в ковдри або сухий теплий одяг;

забезпечення їх додатковими джерелами тепла (гарячою грілкою, пляшкою з теплою водою);

давати тепле пиття, якщо потерпілі у свідомості;

бути надзвичайно уважними при поводженні з потерпілими.

Не можна для зігрівання застосовувати алкоголь, не можна зігрівати тіло потерпілих дуже швидко, так як швидке обігрівання може викликати погіршення стану здоров'я, також небезпечним може бути місцеве нагрівання окремих частин тіла.

10.1. Загальні заходи

10.1.1. Коли судну загрожує загибель і йому потрібна негайна допомога, за розпорядженням капітана подаються установлені сигнали лиха, у тому числі по радіо із зазначенням часу і характеру лиха, місцезнаходження судна і необхідної допомоги.

10.1.2. Судно залишається екіпажем і пасажирами за сигналом шлюпочної тривоги. Цей сигнал подається тільки за особистим розпорядженням капітана у випадках, коли судно потопає.

10.1.3. Для рятування людей капітан повинен:

маневрувати судном так, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови для спуску шлюпок та інших рятувальних засобів;

організувати максимально безпечну в цих умовах посадку пасажирів і членів екіпажу в рятувальні шлюпки і плоти.

Перший помічник капітана, перший штурман, механік і радист залишають судно за розпорядженням капітана. Капітан залишає судно останнім. Капітан повинен пам'ятати, що несвоєчасне залишення судна може бути причиною загибелі людей.

10.1.4. Чіткість організації залишення судна визначається правильністю прийнятої схеми евакуації людей, знанням ними своїх обов'язків за шлюпочною тривогою й умінням їх виконувати, злагодженістю дій екіпажу і пасажирів, готовністю рятувальних засобів до використання.

10.1.5. Забезпечення суден внутрішнього плавання рятувальними засобами здійснюється згідно з Правилами Регістру судноплавства України.

10.2. Підготовка екіпажу і пасажирів до залишення судна

10.2.1. Підготовка кожного члена екіпажу до використання рятувальних засобів повинна включати вивчення принципів виживання після залишення судна, а також закріплення практичних навичок з таких операцій:

виконання членами екіпажу своїх обов'язків під час шлюпочної тривоги;

підготовка і спуск на воду рятувальних шлюпок, ходіння на них під веслами, а також використання інших засобів руху;

використання інших колективних рятувальних засобів;

правила поводження під час перебування у рятувальній шлюпці або плоту;

використання індивідуальних рятувальних засобів;

використання забортних штормтрапів, запуск двигунів на моторних шлюпках і застосування різного устатковання і постачання рятувальних засобів, включаючи засоби сигналізації і радіозв'язку.

10.2.2. Пасажири мають бути проінструктовані про їх дії під час тривог. При цьому слід звернути особливу увагу на:

місця розташування і зміст особистих карточок, схем, малюнків і інструкцій, зазначених в підпунктах 4.4.8, 4.4.9 цієї Інструкції;

систему оповіщення за тривогами - сигнали тривог;

шляхи евакуації, місця збору і дії пасажирів за тривогами;

необхідність бути одягненим під час залишення судна в зручний, відповідний до сезону, одяг;

правильне надягання рятувальних жилетів і використання рятувальних кругів;

додержання порядку на трапах і в проходах;

необхідність використання штормтрапів для посадки у шлюпки і недоцільність стрибків за борт (особливо без рятувального жилета);

черговість посадки пасажирів у шлюпки (діти, хворі, жінки, люди похилого віку);

обов'язки членів екіпажу з надання допомоги пасажирам під час залишення судна;

правила поведінки в шлюпках.

10.2.3. Командиром рятувальної шлюпки і його заступником, командиром плоту можуть бути призначені тільки особи, які мають відповідну підготовку.

10.2.4. Командир (заступник командира) рятувального засобу повинен мати списки членів команди цього засобу і стежити за тим, щоб вони знали свої обов'язки.

10.3. Організація евакуації пасажирів і екіпажу судна

10.3.1. Маршрути евакуації мають бути позначені знаками-покажчиками. Забороняється захаращувати проходи і замикати двері на шляхах евакуації.

10.3.2. Відповідальним за організацію евакуації пасажирів є командир партії (групи) охорони порядку і безпеки.

10.3.3. Організація евакуації пасажирів залежить від конструктивних особливостей судна (внутрішнього розташування приміщень) і штатної чисельності пасажирської служби і може здійснюватися:

безпосереднім супроводженням пасажирів у шлюпки бортпровідниками (у разі складного розташування внутрішніх приміщень);

супроводженням пасажирів до першого регулювальника, який вказує подальший шлях руху.

10.3.4. Для регулювання руху і виведення пасажирів до рятувальних засобів із складу партії (групи) охорони порядку і безпеки призначаються регулювальники, які повинні мати нарукавні пов'язки "Регулювальник".

10.3.5. Основний принцип схеми розміщення регулювальників полягає в тому, щоб пасажир, куди б він не пішов, на ніс чи на корму, зустрів регулювальника на будь-якій палубі.

До обов'язків регулювальника входить регулювання рухом пасажирів у потрібному напрямку до рятувальних засобів, забезпечення їх безперервного виходу до рятувальних засобів, виключаючи можливість утворення натовпу, заторів, пробок.

10.3.6. За сигналом загальносуднової тривоги командир партії (групи) охорони порядку і безпеки повинен перевірити розміщення бортпровідників, регулювальників, доставку в рятувальні засоби додаткового постачання (продовольства, води, ковдр) і доповісти про це на головний командний пункт.

10.3.7. Під час оголошення шлюпочної тривоги робиться оголошення по судновій трансляції:

про підготовку пасажирів до залишення судна (пасажири повинні бути одягнені відповідно до сезону і з правильно надягненими рятувальними жилетами);

про те, які предмети дозволяється брати з собою (документи, гроші, запальничку, кухоль, ковдру);

про категоричну заборону брати з собою інші предмети і особисті речі, крім указаних.

10.3.8. Під час оголошення шлюпочної тривоги члени партії (групи) охорони порядку і безпеки перевіряють, щоб пасажири були одягнені відповідно до сезону і з правильно надягненими рятувальними жилетами і щоб вони не брали з собою інших предметів, крім дозволених. У разі потреби надають допомогу пасажирам під час надягання рятувальних жилетів.

10.3.9. Каюти повинні бути відкриті. Треба перевірити, чи всі члени екіпажу і пасажири покинули приміщення.

Про відсутність у каютах людей повинна надійти доповідь на головний командний пункт.

10.3.10. Спуск шлюпок повинен виконуватися так швидко, як це можливо. У разі можливості шлюпки приспускаються до палуби, з якої згідно з конструктивними особливостями судна виконується посадка пасажирів і екіпажу.

За командою з головного командного пункту скидаються плоти.

У першу чергу виконується посадка дітей, хворих, жінок і людей похилого віку. Для страхування їх від падіння використовуються викиди, рослинні (синтетичні) троси, ліні.

Потім виконується посадка решти пасажирів і членів екіпажу для керування шлюпкою (плотом) згідно з розкладом за шлюпочною тривогою.

Посадку треба виконувати швидко і безперервно. При цьому слід дотримуватися черговості спуску й інтервалу на трапі, щоб люди, які є вище, не наносили травм і поранень тим, що є нижче.

Екіпаж судна надає допомогу пасажирам під час зайняття ними місць у шлюпках (плотах).

До осіб, які порушили порядок посадки людей у рятувальні засоби або які створюють паніку, допускається застосовувати дозволені законодавством заходи примушення.

10.3.11. Кожний член екіпажу і пасажир зобов'язані швидко без метушні зайняти своє місце у шлюпці (на плоту) згідно з розкладом чи розпорядженням командира шлюпки (плота) і приступити до виконання своїх обов'язків та розпоряджень командира шлюпки (плота).

10.3.12. Закінчивши посадку у шлюпку (пліт), слід негайно відійти від судна на безпечну відстань (1-2 кабельтови) в сторону носа або корми, вести нагляд за судном і водяною поверхнею, щоб у разі потреби надати допомогу людям, які не встигли скористатися рятувальними засобами.

10.4. Заходи, що сприяють збереженню життя людей, які покинули судно, що потопає

10.4.1. Усі члени екіпажів суден мають бути ознайомлені з прийомами особистого виживання в будь-яких умовах і отримати навички з правильного надягання рятувального жилета, стрибків у воду і плавання в рятувальному жилеті, уміння триматися на воді без рятувального жилета, посадки на рятувальний пліт у рятувальному жилеті з судна та з води, надання допомоги під час посадки на рятувальний засіб, експлуатації устатковання рятувальних засобів (включаючи експлуатацію переносного устатковання), постановки плавучого якоря.

10.4.2. Усі члени екіпажу і пасажири під час залишення судна повинні у разі можливості розміщуватися в шлюпках і плотах.

Усі особи, які перебувають в рятувальному засобі (шлюпці, плоту), підпорядковуються командиру цього рятувального засобу, який відповідає за їх моральний і фізичний стан. Усі розпорядження командира повинні виконуватися беззаперечно.

10.4.3. Стрибати у воду під час залишення судна слід лише в крайніх випадках, коли немає можливості скористатися штормтрапами.

У цьому разі перед стрибком треба надіти рятувальний жилет (нагрудник). Стрибок здійснюється ногами вниз, при цьому той, хто рятується, охоплює свої плечі перехрещеними на грудях руками поверх нагрудника, міцно притискаючи і відтягуючи його донизу. Стрибнувши у воду, треба негайно відплисти від судна, поправити одяг, рятувальний нагрудник, нащупати свисток.

10.4.4. Не можна рухатися у воді для зігрівання - це приводить до більш швидкого переохолодження організму. Перебуваючи у воді, слід підтягнути схрещені ноги до живота, а руки притулити до грудей. Якщо у воді перебуває декілька осіб, треба як можна тісніше притулитися одне до одного, зберігаючи вертикальне положення. Пливти у воді слід лише для уникнення безпосередньої небезпеки і якщо є впевненість у здатності досягнути колективного рятувального засобу.

10.4.5. Треба уникати розлитого на водяній поверхні палива. Якщо це зробити неможливо, слід спробувати пропливти крізь нього з високо піднятою головою і закритим ротом.

10.4.6. Усіх людей, які перебувають у воді, треба як можна швидше взяти у шлюпку (пліт). Якщо шлюпка переповнена, людям, які перебувають у воді, слід триматися за її рятувальний леєр до перерозподілення їх по інших шлюпках (плотах).

10.4.7. Радіообладнання суден внутрішнього плавання повинне відповідати нормам Правил Регістру судноплавства України.

10.4.8. Сигналізацію загальної тривоги на малих суднах, на яких сигнал загальної тривоги, що передається голосом, не буде чутним у всіх місцях, в яких можуть бути люди, рекомендується обладнати електричною сигналізацією загальної тривоги, що забезпечує добру чутність у всіх кутках судна.

"4.2. Первинні заходи з боротьби за живучість судна

Кожний член екіпажу на своєму вахтовому посту, в приміщенні завідування і своїй каюті повинен уміти:

4.2.1. З усіх видів боротьби за живучість судна:

а) орієнтуватися в темряві, знаходити вихід, вхід, будь-який механізм, прилад, клапан, трубопровід;

б) герметизувати відсік, у якому розташований вахтовий пост, приміщення завідування і каюта, задраювати водонепроникні і протипожежні двері, люки, горловини, ілюмінатори, вентиляційні головки (грибки);

в) знати розміщення і вміти знаходити будь-яке штатне аварійне і протипожежне майно (особливо в темряві);

г) приготувати до дії і використання за призначенням аварійне і протипожежне майно, рятувальні засоби і стаціонарні засоби боротьби за живучість судна;

ґ) визначати за маркуванням і розпізнавальними знаками призначення трубопроводів, клапанів, електрощитів, а також дверей, люків, горловин;

д) відшукувати, закривати і відкривати клапани, кінгстони, ввести і вивести з дії стаціонарні засоби боротьби за живучість судна за допомогою аварійних приводів із відкритих частин палуби та з суміжних приміщень;

е) користуватися всіма засобами внутрішньосуднового зв'язку і сигналізації;

є) включати і виключати аварійне освітлення, відшукати місця підключення і озброїти переносний світильник; користуватися акумуляторними аварійними ліхтарями як у вибухобезпечному, так і в звичайному виконанні;

ж) включати і виключати вентиляцію на вахтовому посту;

з) швидко виявляти і виносити постраждалих із небезпечної зони, застосовувати різні захисні засоби;

и) виконувати обов'язки посильного і доставляти донесення на головний командний пункт або в інші приміщення судна, добре знати розташування суднових приміщень;

і) надавати першу медичну допомогу.

4.2.2. З боротьби із водою:

а) визначити затоплення суміжного відсіку (приміщення) за різними ознаками (постукування, через запотівання, через вихід повітря з повітряних труб, за фільтрацією) і повідомити на головний командний пункт;

б) приготувати до дії осушувальну систему та інші водовідливні і осушувальні засоби, осушити приміщення стаціонарними і переносними засобами;

в) використовувати існуючі засоби для спуску і перепуску води в суміжне приміщення;

г) підкріпити перебірку, двері, горловину, поставити упори на підволоку;

ґ) ліквідувати фільтрацію води крізь різні нещільності, тріщини і шви, що розійшлися, різними способами за допомогою аварійного майна;

д) затуляти нижче і вище ватерлінії невелику пробоїну в корпусі судна, рвану щілину за допомогою аварійного майна і штатних засобів (щитів, клинів, пробок та інших засобів);

е) у разі неминучого затоплення приміщення зупинити діючі технічні засоби, не пристосовані для роботи під водою, покинути приміщення і вжити заходів для недопущення розповсюдження води в суміжні приміщення.

4.2.3. З боротьби із пожежами:

а) доповісти на головний командний пункт про виникнення пожежі і вжити заходів з боротьби із нею;

б) приєднати пожежний рукав до ствола та пожежного крану;

в) ефективно використовувати пожежні стволи в будь-якому приміщенні;

г) правильно вибрати з існуючих у наявності засобів необхідний засіб для ліквідації пожежі (пальних речовин, палива, мастильних матеріалів, електропроводки і електромеханізмів, фарби, ізоляції бортів, дерева) і ефективно його використати;

ґ) користуватися дихальними ізолюючими апаратами і термостійкими костюмами (лише для осіб, допущених до роботи в цих апаратах) і передати умовні сигнали з задимленого приміщення за допомогою запобіжного троса;

д) організувати безпечну евакуацію людей.

4.2.4. З боротьби із пошкодженням технічних засобів:

а) відключати пошкоджену ділянку електромережі за допомогою рубильників та інших засобів, зняти живлення з пошкодженого механізму;

б) полагодити пошкоджену (попередньо знеструмлену) ділянку електромережі шляхом постановлення спеціальних відростків;

в) замінити запобіжник в електромережі; поставити бугель, заглушку, клетнівку на пошкоджену ділянку трубопроводу;

г) зупинити в аварійному випадку будь-який механізм, що працює;

ґ) у разі пошкодження механізму, пристрою, системи перейти на пристрої, що дублюють їх функції; подати аварійне живлення до механізму обхідним шляхом або від запасних джерел.

4.2.5. З використання рятувальних засобів:

а) вміти плавати;

б) правильно надягати рятувальний жилет (нагрудник);

в) плигати у воду з висоти у рятувальному жилеті (нагруднику);

г) плавати у рятувальному жилеті (нагруднику);

ґ) правильно використовувати рятувальний круг;

д) триматися на воді без рятувального жилета (нагрудника);

е) правильно скидати рятувальний (жорсткий і надувний) пліт;

є) сідати на рятувальний пліт у рятувальному жилеті (нагруднику) з судна та з води;

ж) надавати допомогу під час посадки на рятувальний засіб;

з) експлуатувати устатковання рятувальних засобів, включаючи експлуатацію переносного радіоустатковання (якщо це для нього передбачається);

и) ставити плавучий якір;

і) правильно користуватися лінеметальною установкою;

й) подавати і приймати сигнали, які використовуються для керування шлюпкою під час рятування людини, яка перебуває у воді."

"4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

загальносуднова - сімома або більше короткими звуковими сигналами і наступним за ними одним довготривалим сигналом; при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін;

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

шлюпочна (під час залишення судна) - не менше ніж сім разів короткими (1 с) дзвінками та одним тривалим (5-6 с) дзвінком гучного бою, сигнал повторюється три - чотири рази.

4.3.3. Сигнали тривог дублюються голосом по трансляції з указанням виду тривог: загальносуднова, "Людина за бортом", шлюпочна. У разі пробоїни, пожежі або розливу нафтопродуктів про це оголошується додатково з зазначенням місця. У разі відсутності трансляції місце пробоїни або пожежі оголошується будь-яким іншим доступним способом.

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом."

"4.6. Обов'язки за сигналами тривог

4.6.1. Кожний член екіпажу, який виявив небезпеку, що загрожує судну, людям і вантажу (людину, яка впала за борт, пожежу, надходження води, аварійне пошкодження), зобов'язаний негайно доповісти про це вахтовому начальнику і вжити заходів з її усунення, а у разі падіння людини за борт - кинути їй рятувальний круг.

4.6.2. Вахтовий начальник, отримавши таке повідомлення, повинен оголосити відповідну тривогу з указанням місця збору, змінити курс і йти до найближчого берегового пункту, де судну, екіпажу і пасажирам може бути надана необхідна допомога, а у разі падіння людини за борт - почати маневрування для її рятування.

4.6.3. Капітан за сигналом тривоги управляє судном і керує діями екіпажу з боротьби за живучість судна (рятування людини за бортом), залучаючи для цього у разі можливості берегові сили і засоби, а також допомогу інших суден; використовуючи ультракороткі хвилі (УКХ) або інші засоби зв'язку, які є на судні, доповідає диспетчеру та Судновласнику про те, що сталось, про заходи, що вживаються, і повідомляє, яка допомога потрібна судну та екіпажу.

4.6.4. Під час виходу за сигналом тривоги із каюти, службового приміщення члени екіпажу повинні загерметизувати приміщення, виключити освітлення і електроприлади.

Члени екіпажу за сигналом тривоги збираються в указаному місці, одягнуті за сезоном відповідно до виду тривоги, і діють за командами капітана."

"4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

загальносуднова - сімома або більше короткими звуковими сигналами і наступним за ними одним довготривалим сигналом; при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін;

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

шлюпочна (під час залишення судна) - не менше ніж сім разів короткими (1 с) дзвінками та одним тривалим (5-6 с) дзвінком гучного бою, сигнал повторюється три - чотири рази.

4.3.3. Сигнали тривог дублюються голосом по трансляції з указанням виду тривог: загальносуднова, "Людина за бортом", шлюпочна. У разі пробоїни, пожежі або розливу нафтопродуктів про це оголошується додатково з зазначенням місця. У разі відсутності трансляції місце пробоїни або пожежі оголошується будь-яким іншим доступним способом.

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом."

"4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

загальносуднова - сімома або більше короткими звуковими сигналами і наступним за ними одним довготривалим сигналом; при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін;

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

шлюпочна (під час залишення судна) - не менше ніж сім разів короткими (1 с) дзвінками та одним тривалим (5-6 с) дзвінком гучного бою, сигнал повторюється три - чотири рази.

4.3.3. Сигнали тривог дублюються голосом по трансляції з указанням виду тривог: загальносуднова, "Людина за бортом", шлюпочна. У разі пробоїни, пожежі або розливу нафтопродуктів про це оголошується додатково з зазначенням місця. У разі відсутності трансляції місце пробоїни або пожежі оголошується будь-яким іншим доступним способом.

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом."

"4.3.2. загальносуднова - сімома або більше короткими звуковими сигналами і наступним за ними одним довготривалим сигналом; при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін."

"4.6.4. Під час виходу за сигналом тривоги із каюти, службового приміщення члени екіпажу повинні загерметизувати приміщення, виключити освітлення і електроприлади.

Члени екіпажу за сигналом тривоги збираються в указаному місці, одягнуті за сезоном відповідно до виду тривоги, і діють за командами капітана.

4.6.5. При звільненні на берег усі члени екіпажу зобов'язані задраїти ілюмінатори своїх кают, виключити світло та електроприлади, загерметизувати приміщення, якими завідують.

4.6.6. Вахтовий начальник оголошує тривогу з указанням її виду, місця збору і першочергових дій екіпажу до прибуття старшої за посадою особи штурманської спеціальності, після чого діє за її розпорядженнями.

4.6.7. Вахтовий механік забезпечує роботу суднових механізмів, герметизацію машинного приміщення до прибуття старшого за посадою механіка, після чого діє за командою з головного командного пункту.

4.6.8. Вахтовий матрос за розпорядженням вахтового начальника сповіщає (по телефону або іншим способом) чергового диспетчера порту, у разі потреби - пожежну команду, капітана і старшого механіка.

4.6.9. На стоянці з прибуттям берегової пожежної команди керівництво ліквідацією пожежі здійснює командир берегової пожежної команди."

1.1. Інструкція з боротьби за живучість судна.

1.2. Розклади за тривогами (основний і стоянковий) або витяг з інструкції (там, де складання розкладів за тривогами і особистих карточок не вимагається).

1.3. Креслення і схеми (якщо вони передбачені технічною документацією судна):

1.3.1. Загального розташування приміщень судна із зазначенням трапів і коридорів.

1.3.2. Розташування вогнестійких і вогнезатримувальних конструкцій і закривок у них.

1.3.3. Розташування вентиляційних каналів, заслінок, місць включення.

1.3.4. Систем пожежної сигналізації.

1.3.5. Систем пожежогасіння.

1.3.6. Систем баластної, осушувальної і перепускної (при складанні схем і креслень користуватися умовними позначеннями).

1.4. Пожежно-контрольний формуляр (де це вимагається Правилами пожежної безпеки, діючими на суднах).

1.5. Інформація про остійність і непотоплюваність судна в об'ємі, який передбачений Правилами Регістру судноплавства України для даного судна.

1.6. Описи аварійного і протипожежного постачання.

2.1. Статичний кренометр.

2.2. Осадкометр (у разі можливості).

2.3. Прилад для визначення остійності судна (у разі можливості).

2.4. Засоби зв'язку з аварійними партіями, групами.

2.5. Сейф (шафа) для зберігання документів.

Кожний сигнал повторюється тим, хто прийняв його.