Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну геологічну службу України", підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 N 1689, та пункту 7 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432, з метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки торфових родовищ та умов визначення їхньої підготовленості до промислового освоєння

1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ (далі - Інструкція), що додається.

2. Інструкція набуває чинності з 01.01.2005.

3. Визнати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию по разведке торфяных месторождений СССР", затверджену наказом Міністерства геології СРСР 21.01.83, у частині I, розділи 2, 3, 7.

4. Начальнику відділу економіки мінеральної сировини Державної комісії України по запасах корисних копалин Пижуку І.П. подати Інструкцію на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити після державної реєстрації тиражування та надсилання до установ і організацій, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт, а також експлуатаційних робіт на торфових родовищах.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ (далі - Інструкція ) встановлює групування родовищ за природними типами і видами торфу, розподіл родовищ за складністю геологічної будови, принципи розподілу запасів торфу за промисловим значенням, техніко-економічним і геологічним вивченням, а також вимоги до вивченості торфових родовищ, підрахунку запасів і підготовленості їх до промислового освоєння, принципи оцінки ресурсів торфу в межах перспективних ділянок надр.

1.2. Вимоги Інструкції є обов'язковими для виконання підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт на торф, проектування й будівництво торфодобувних підприємств, експлуатацію родовищ та облік запасів і ресурсів торфу.

Інструкція опрацьована відповідно до таких актів законодавства та підзаконних актів: Кодекс України про надра. Водний кодекс України. Земельний кодекс України.

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432 (далі - Класифікація запасів).

Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 N 1689.

Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 N 1512.

Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.95 N 75.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 N 1540.

Інструкція про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті України по геології і використанню надр матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин, затверджена наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.09.95 N 35, зареєстрована в Мін'юсті України 01.11.95 за N 394/930.

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затверджене наказом Геолкому України від 15.02.2000 N 19, зареєстроване в Мін'юсті України 02.03.2000 за N 124/4345.

Нижченаведені терміни та визначення вживаються в Інструкції у такому значенні:

3.1. Торф - органічна гірська порода, що утворилася внаслідок відмирання і неповного біохімічного розкладу болотних рослин в умовах надлишкового зволоження при нестачі кисню, який може містити до 50% мінеральних компонентів на суху речовину.

Торф - органічна порода із зольністю менше 50%; порода із зольністю більше 50%, але менше 85% - органо-мінеральні відклади (далі - ОМВ). При більше 85% - порода відноситься до мінеральних ґрунтів.

Зовнішнє торф - це волокниста (при малому ступені розкладу рослинних залишків) чи пластична (при високому ступені розкладу) маса. Забарвлення торфу залежить від вмісту в ньому гумусу і змінюється від світло-жовтого у мало розкладеному стані до темно-коричневого чи майже чорного у сильно розкладеному стані.

3.2. Торфовий поклад - оконтурене згідно з вимогами кондицій по латералі та вертикалі геологічне тіло, що утворене нашаруванням торфу.

3.3. Торфове родовище - ділянка надр, що містить торфові поклади, які за розміром, якістю та умовами залягання придатні для рентабельної розробки.

3.4. Торфовий очіс (очісний шар торфу) - поверхневий рослинний шар покриву торфового родовища з живих і відмерлих мохів і трав, ще не порушений оторфуванням.

3.5. Нульова межа торфового родовища - межа виклинювання торфового покладу.

3.6. Межа промислової глибини торфового покладу - умовна межа, яка проводиться на площі торфового родовища по глибині торфового покладу, у межах якого економічно доцільна розробка торфового родовища.

3.7. Ботанічний склад торфу - процентний вміст залишків різних рослин у волокнистій, відмитій від гумусу, частині торфу.

3.8. Ступінь розкладу торфу - вміст у торфі аморфної безструктурної маси, що складається з гумінових речовин і негуміфікованих рослинних залишків, що втратили клітинну структуру.

3.10. Вологість торфу є виражене у відсотках відношення кількості води, що утримується у торфі, до загальної маси торфу. Розділяють такі види вологості торфу: природна, експлуатаційна, умовна і натуральна вологість готової продукції.

Природна вологість - вологість торфу в неосушеному покладі торфу.

Експлуатаційна вологість - вологість осушеного торфового покладу, підготовленого до експлуатації.

Умовна вологість - умовно прийняте значення вологості торфу, яке використовують при розрахунках запасів або обсягів видобутку та реалізації.

Натуральна вологість - фактична вологість торфу і готової продукції. Цей показник змінюється під впливом різних факторів, у зв'язку з цим кількість видобутого торфу при натуральній волозі перераховується на умовну вологу.

3.11. Питома теплота згорання - це кількість тепла, що виділяється при повному згоранні одиниці маси торфу у бомбі, з урахуванням теплоти утворення та теплоти розчинення сірчаної та азотної кислот, а також теплоти конденсації водяної пари.

Вища теплота згорання - теплота згорання торфу у бомбі без теплоти утворення кислот.

Нижча теплота згорання - теплота згорання торфу у бомбі без теплоти утворення кислот і без теплоти конденсації водяної пари.

3.12. Пенькуватість торфового покладу - відношення об'єму деревних включень (пеньків) до загального об'єму торфового покладу, вираженого у відсотках.

3.13. Типова ділянка - це частина площі покладу (родовища), що вміщує запаси торфу, які придатні для певного напряму використання (на паливо, добриво або підстилку).

У технічних вимогах до торфу як до сировини для різних виробництв у якості показників, що визначають його придатність, приймають загальнотехнічні властивості (ступінь розкладу, зольність, ботанічний склад, волога, кислотність та теплота згорання), вміст окремих компонентів хімічного складу (бітумів, гумінових кислот, редуцируючих речовин), хімічний склад золи (вміст оксидів кальцію, заліза, алюмінію, сірки), ємність поглинання, водопоглинанність, насипну щільність.

Для палива використовується торф із зольністю до 35%, а як добрива у сільському господарстві, - якщо зола вміщує корисні компоненти і має більшу зольність. Залежно від напряму використання гранична зольність торфової сировини приймається: 5-15% - для хімічного використання і термічної переробки, 15-23% - для паливних брикетів, 23-35% - для палива, 35% і більше - для виготовлення органічних добрив.

Торф малого ступеня розкладу застосовується для виробництва підстилочних, пакувальних, ізоляційних матеріалів та як сировина для гідролізного виробництва, верхня межа ступеня розкладу - від 10 до 20 і навіть 25%. Для цих видів використання ступінь розкладу приймається у залежності від виду продукції і напряму її застосування.

Торф високого ступеня розкладу може застосовуватися для хімічної переробки. Нижня межа ступеня розкладу торфу для цього виду використання приймається 30-35%.

У кожному конкретному випадку якість торфової сировини, що розвідується, оцінюється згідно з вимогами діючих ДСТУ, ТУ та вимогами технічного завдання замовника відповідно до напряму їх використання та встановлюється показниками постійних кондицій при затвердженні запасів Державною комісією України по запасах корисних копалин.

При геологічному вивченні торфових родовищ для оцінки якості торфової сировини слід користуватися чинними державними стандартами.

5.1. Відповідно до Класифікації запасів торфові родовища (ділянки) за складністю геологічної будови, умовами залягання і мінливістю властивостей торфових покладів (зольність, ступінь розкладу торфу, потужність, волога, вміст корисних та шкідливих компонентів) поділяються на 3 групи:

родовища (поклади) простої будови з витриманими кількісними та якісними показниками, передбаченими кондиціями або стандартами, коефіцієнт варіації яких не перевищує 40%;

родовища (поклади) складної будови з невитриманими кількісними та якісними показниками, передбаченими кондиціями або стандартами, коефіцієнт варіації яких змінюється від 40% до 100%;

родовища (поклади) дуже складної будови з мінливими кількісними та якісними показниками, передбаченими кондиціями або стандартами, коефіцієнт варіації яких більше 100%.

Належність родовища (ділянки) до тієї або іншої груп установлюється за ступенем складності геологічної будови основних торфових покладів, які вміщують переважну частину (70%) запасів родовища ділянки.

Група складності родовища визначається за найбільш мінливими властивостями, у першу чергу - підрахунковими параметрами, передбаченими стандартами або кондиціями.

5.2. За розмірами площі родовища поділяються на дрібні - до 100 га, середні - від 100 до 1000 га і великі - більше 1000 га.

6.1. Геологорозвідувальні роботи, спрямовані на пошук і розвідку торфових родовищ, належить проводити в послідовності, передбаченій Положенням про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затвердженим наказом Геолкому України від 15.02.2000 N 19, зареєстрованим в Мін'юсті України 02.03.2000 за N 124 /4345.

На виявлених у процесі пошукових робіт торфових родовищах для визначення їхнього промислового значення належить проводити пошуково-оцінювальні роботи і, у разі отримання позитивних результатів, проводити розвідувальні роботи з метою підготовки виявлених запасів торфу до промислового освоєння.

6.2. Відповідно до Класифікації запасів геологорозвідувальні роботи на торф належить проводити за такими напрямами:

геологічне вивчення виявлених торфових родовищ;

техніко-економічне вивчення умов експлуатації;

періодична геолого-економічна оцінка промислового значення об'єкта розвідки.

Геологічне вивчення слід спрямовувати на визначення складу, кількості, якості й технологічних властивостей торфу, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних, гідрологічних, радіоекологічних та інших умов залягання торфових покладів з метою обґрунтування проектних рішень щодо способу і системи видобутку та схеми переробки торфу.

Техніко-економічне вивчення торфових родовищ спрямовується на визначення із зростаючою детальністю радіоекологічних, гідрологічних, гірничотехнічних, географо-економічних, соціально-економічних, економічних та інших умов промислового освоєння виявлених торфових покладів, прийнятних способів і технологічних схем видобутку та переробки торфу, а також умов реалізації товарної продукції торфодобувного виробництва.

Геолого-економічна оцінка торфового родовища (ділянки) включає комплексний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення запасів торфу з метою оцінки їхнього промислового значення шляхом визначення із зростаючою детальністю техніко-економічних показників виробничого процесу та фінансових результатів реалізації товарної продукції.

Поточні геолого-економічні оцінки результатів геологорозвідувальних робіт належить проводити постійно. Постадійні (генеральні) геолого-економічні оцінки торфових родовищ слід виконувати для визначення доцільності проведення геологорозвідувальних робіт наступної стадії передбаченими кондиціями або стандартами або залучення розвіданих запасів до експлуатації.

6.3. Відповідно до прийнятої стадійності геологорозвідувальних робіт виділяються початкова, попередня і детальна геолого-економічні оцінки об'єктів геологорозвідувальних робіт на торф.

Початкова геолого-економічна оцінка (далі - ГЕО-3) проводиться для обґрунтування доцільності фінансування пошуково-оцінювальних робіт на ділянках потенційних торфових родовищ. Для проведення ГЕО-3 використовують виявлені ресурси і запаси торфу, підраховані і кількісно оцінені за матеріалами геолого-прогнозних та пошукових робіт. Якщо достовірність геологічної інформації та економічних даних, що використовуються на стадії початкової геолого-економічної оцінки, не дозволяє розділити ресурси і запаси торфу на балансові та позабалансові, то вони відносяться до таких, промислове значення яких не визначено. Матеріали ГЕО-3 подаються у формі техніко-економічних міркувань (далі - ТЕМ) щодо доцільності проведення подальших геологорозвідувальних робіт. Оцінка можливого промислового освоєння виявлених торфових родовищ та параметри попередніх кондицій для підрахунку запасів торфу обґрунтовуються укрупненими техніко-економічними розрахунками за аналогією з відомими промисловими торфовими родовищами та на підставі технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт.

Попередня геолого-економічна оцінка (далі - ГЕО-2) проводиться для обґрунтування доцільності промислового освоєння торфових родовищ (покладів) та фінансування робіт для розвідки і підготовки їх до експлуатації. ГЕО-2 здійснюється на основі підрахунку попередньо розвіданих та розвіданих запасів і оформляється як техніко-економічна доповідь (далі - ТЕД) щодо доцільності подальшої розвідки, включаючи дослідно-промислову розробку родовища. ТЕД уключає обґрунтування тимчасових кондицій для підрахунку попередньо розвіданих запасів торфу. Достовірність геологічної інформації та економічних досліджень достатня для розподілу запасів торфу на балансові та позабалансові за рівнем їх промислового значення. Параметри тимчасових кондицій апробуються Державною комісією України по запасах корисних копалин. Оцінка ефективності розробки родовища визначається за кінцевою товарною продукцією майбутнього торфодобувного підприємства. Техніко-економічні показники визначаються розрахунками або приймаються за аналогією.

Детальна геолого-економічна оцінка (далі - ГЕО-1) проводиться для визначення рівня економічної ефективності діяльності торфодобувного підприємства, що створюється або реконструюється, і доцільності фінансування робіт для його проектування та будівництва. ГЕО-1 здійснюється на основі розвіданих і, частково, попередньо розвіданих запасів торфу та включає техніко-економічне обґрунтування (далі - ТЕО) постійних кондицій для їх підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 повинні бути достатніми для прийняття рішення щодо фінансування будівництва підприємства без додаткових досліджень. За рівнем промислового значення запаси торфу можуть бути розподілені на балансові, умовно балансові і позабалансові. Матеріали детальної геолого-економічної оцінки торфового родовища подаються на затвердження до Державної комісії України по запасах корисних копалин. Позитивно оцінені Державною комісією України по запасах корисних копалин матеріали детальної геолого-економічної оцінки родовища є основним документом, що обґрунтовує доцільність фінансування робіт з опрацювання проектів будівництва торфодобувного підприємства.

6.4. Розвідка й освоєння торфових родовищ і великих масивів здійснюються послідовно на окремих частинах родовища (ділянках) із запасами торфу, що забезпечують роботу торфодобувного підприємства в обґрунтованих геологічними, геоморфологічними особливостями і техніко-економічними розрахунками межах. Обмежені за розміром і запасами ділянки (родовища) торфу, що надаються у користування окремим суб'єктам підприємницької діяльності, розвідуються та освоюються як самостійні об'єкти.

8.1. Розподіл запасів і ресурсів торфу на групи проводиться за показниками геолого-економічної оцінки (далі - ГЕО) результатів геологічного та техніко-економічного вивчення родовищ або перспективних ділянок надр (ділянок). Оцінка у процесі вивчення окремих об'єктів проводиться періодично з зростаючою детальністю, з метою визначення їхнього промислового значення, встановлення кондицій на окремі види торфової сировини і прогнозування економічної ефективності фінансування в реалізацію проектів робіт. Матеріали ГЕО використовуються користувачами надр для прийняття рішень щодо доцільності фінансування наступних геологорозвідувальних робіт або будівництва торфодобувних підприємств.

8.3. Геолого-економічна оцінка об'єктів геологорозвідувальних робіт виконується періодично як у зв'язку з отриманням нових геологічних даних по родовищу (ділянці), так і зі зміною потреби на торфову сировину різної якості, цін на неї, появи нових технологій використання торфової сировини тощо.

З підвищенням детальності геологічного вивчення торфового родовища (ділянки) збільшується точність його техніко-економічної оцінки. Однак за завданням замовника (суб'єкта, що фінансує роботи) більш високий рівень техніко-економічної оцінки може бути виконано і на більш ранніх стадіях геологорозвідувальних робіт.

8.4. За ступенем геолого-економічного вивчення запаси і ресурси торфу розподіляються на три групи:

1) запаси торфу, на базі яких проведена ГЕО-1 ефективності їх промислового освоєння. Матеріали ГЕО-1, які позитивно оцінені Державною комісією України по запасах корисних копалин, є для суб'єкта, що фінансує роботи, основним документом, який обґрунтовує економічну доцільність фінансування робіт з розробки проектів будівництва торфодобувного підприємства;

2) запаси торфу, для яких виконана ГЕО-2 промислового освоєння, а матеріали ТЕД про доцільність подальшої розвідки родовища (ділянки), включаючи обґрунтування тимчасових кондицій, повинні пройти апробацію в Державній комісії України по запасах корисних копалин або бути схвалені суб'єктом, що фінансує геологорозвідувальні роботи з подальшого вивчення і використання цих запасів;

3) запаси і ресурси торфу, на базі яких проведена ГЕО-3 можливого промислового освоєння, матеріали ТЕМ про доцільність проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт, параметри попередніх кондицій повинні бути схвалені суб'єктом, що фінансує геологорозвідувальні роботи з подальшого вивчення об'єкта.

9.1. За промисловим значенням запаси торфу та наявні в них корисні компоненти поділяються на групи:

9.1.1. Балансові запаси, які на момент підрахунку згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобувати і використовувати за умови застосування сучасної техніки і технології видобутку, переробки торфу, що забезпечують раціональне, комплексне використання супутніх корисних компонентів та копалин торфових родовищ, з дотриманням вимог охорони навколишнього природного середовища.

9.1.2. Умовно балансові (обмежено економічні) запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не можуть бути однозначно визначені, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але за різних причин не можуть бути використані на момент оцінки. Умовно балансові запаси належить виділяти лише на стадії детальної геолого-економічної оцінки.

9.1.3. Позабалансові (потенційно економічні) запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільними або технічно чи технологічно неможливими, але в майбутньому вони можуть бути переведені в балансові і стати об'єктом промислового значення.

9.1.4. Запаси з невизначеним промисловим значенням (можливо економічні), для яких виконано тільки ГЕО-3 з використанням припущених технологічних та економічних вихідних даних.

9.2. Ресурси торфу, кількісна та економічна оцінка яких проводиться за припущеними параметрами, в повному обсязі (загальні ресурси) належать до групи, промислове значення якої не визначено. Ця група ресурсів у відповідності до міжнародних вимог використовується для обліку кількості ресурсів, які можуть бути залучені до пошуків. Для визначення економічної доцільності подальших пошукових і прогнозно-пошукових робіт та розрахунку їхнього промислового значення при складанні ГЕО-3 в загальних ресурсах може виділятися їх видобувна частина. Ця частина ресурсів використовується тільки на галузевому рівні підприємств, які здійснюють геологорозвідувальні роботи.

Запаси і ресурси торфу, що характеризуються певними рівнями промислового значення, ступенями техніко-економічного та геологічного вивчення, розподіляються на класи, які ідентифікуються за допомогою міжнародного трьохпорядкового цифрового коду. У цьому коді одиницям відповідають групи запасів за ступенем геологічного вивчення, десяткам - за ступенем техніко-економічного вивчення і сотням - за промисловим значенням. Виділяється 9 класів різних рівнів вивченості запасів та ресурсів торфу об'єктів геологорозвідувальних робіт (таблиця 1).

Клас під кодом 111 включає розвідані, детально оцінені запаси, які можна ефективно видобути. Такі запаси належать до достовірних.

Класи під кодом 121 та 122, які об'єднують балансові запаси, що економічно попередньо оцінені, відносяться до вірогідних.

Клас 211 включає умовно балансові запаси, які розвідані та детально економічно оцінені.

Класи 221 і 222 об'єднують позабалансові розвідані та попередньо розвідані запаси, що попередньо оцінені економічно.

До класів 331, 332 та 333 відносяться розвідані і попередньо розвідані запаси та перспективні ресурси, що вперше економічно оцінені і промислове значення їх не визначено.

11.1. Послідовність проведення геологорозвідувальних робіт регламентується Положенням про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затвердженим наказом Геолкому України від 15.02.2000 N 19 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.03.2000 за N 124/4345, згідно з яким роботи поділяються на такі стадії (підстадії): пошукові роботи, пошуково-оцінювальні роботи та розвідка торфових родовищ.

11.4. Розвідку слід проводити на торфових родовищах, які отримали позитивну оцінку за даними пошуково-оцінювальних робіт. При проектуванні розвідувальних робіт використовуються прийняті у ТЕД рішення щодо границь ділянок надр, що розвідуються, необхідної кількості запасів, а також першочергових ділянок відробки родовища.

Розвідка проводиться на торфових родовищах з метою отримання даних для складання проекту будівництва торфодобувного підприємства. За результатами розвідки необхідно отримати достатні матеріали для опрацювання проектного завдання, розробки ТЕО постійних кондицій для підрахунку запасів торфу і супутніх корисних копалин. Виявлені запаси за результатами розвідки мають бути вивчені з детальністю, що забезпечує виконання вимог цієї Інструкції до родовищ, підготовлених для промислового освоєння.