Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ

Для великих торфових родовищ проектом розвідки встановлюються певні співвідношення категорій запасів, що відрізняються від співвідношень, зазначених у пункті 13.3 цієї Інструкції. За категорією А вивчаються тільки ділянки торфового покладу першочергової відробки, а співвідношення площ, що вивчаються за різними категоріями запасів, установлюються у відповідності до програми розвитку майбутнього торфодобувного підприємства.

11.5. Вивченість розвіданих родовищ повинна забезпечувати:

визначення умов осушення та експлуатації родовища та відповідних можливих змін його поверхні;

довивчення та уточнення якості і технологічних характеристик торфової сировини;

визначення вихідних даних для опрацювання проектів будівництва торфодобувних об'єктів та об'єктів переробки торфу, що створюються або реконструюються на їхній базі;

можливість комплексного вивчення, освоєння та вирішення питань охорони навколишнього природного середовища.

При проведенні геологорозвідувальних робіт на торф, від пошукових до розвідувальних, необхідно їх спрямовувати на вивчення:

будови торфового покладу, його площі і глибини;

кількісних і якісних параметрів торфового покладу та їх мінливості;

запасів торфу та їх розподілу за типовими (технологічними) ділянками чи напрямами використання;

геологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних, гідрологічних, радіоекологічних умов залягання торфового покладу та характеру рельєфу і ситуації поверхні.

11.6. Побудова планово-висотної основи проводиться з метою створення топографічної основи для проведення комплексу геологорозвідувальних робіт та отримання даних для складання плану торфового родовища та водоприймачів, визначення магістрального ходу та зондувальної (розвідувальної) мережі для вивчення торфового покладу. На основі аналізу топографічних матеріалів і натурного обстеження слід намітити раціональну систему ходів для проведення робіт з вивчення торфового покладу, визначити склад необхідних додаткових топографічних робіт, які обумовлюються повнотою, якістю і масштабом зйомки.

Комплекс робіт для побудови планово-висотної основи слід виконувати згідно з "Инструкцией по разведке торфяных месторождений СССР", затвердженою Міністерством геології СРСР 21.01.83 (частина II розділ 1, частина III розділ 1).

11.7. Оцінка радіоактивного забруднення торфового родовища (ділянки) проводиться в силу специфічних особливостей природних ландшафтів районів зосередження основних запасів торфу та співпадання з ними радіоактивного забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та обмеження використання торфової сировини з підвищеним вмістом радіонуклідів. У зв'язку з цим необхідно виконувати оцінку радіоактивного забруднення та радіаційно-гігієнічну оцінку торфової сировини і торфових товарних продуктів, незалежно від стадії геологорозвідувальних робіт на торфових родовищах.

Під час оцінки радіоактивного забруднення торфових родовищ та радіаційно-гігієнічної оцінки торфової сировини слід дотримуватися законодавства з радіаційної безпеки України.

11.8. Зондування й опробування торфових покладів, вивчення пенькуватості тощо слід виконувати згідно з "Инструкцией по разведке торфяных месторождений СССР", затвердженою Міністерством геології СРСР від 21.01.83 (частина II розділ 2; частина III Розділ 2; частина IV ).

12.1. Підрахунок запасів торфу слід виконувати відповідно до вимог Класифікації запасів. Запаси (ресурси) підраховуються (оцінюються) за результатами виконаних робіт.

Підрахунок запасів здійснюється згідно з установленими кондиціями, обґрунтування яких проводиться на підставі техніко-економічних розрахунків, за умови найбільш повного і раціонального використання запасів торфу та збереження навколишнього природного середовища.

12.2. Вихідні параметри для підрахунку розвіданих запасів визначаються на підставі даних зондування, опробування торфового покладу та геологічної документації (опису).

12.3. Підрахунку та обліку підлягають загальні і видобувні запаси торфу за наявності їх на місці залягання як у цілому для родовища, а також для виділених типових ділянок за напрямами використання у тисячах тонн при 40% умовної вологості.

Крім запасів торфу, належить також підраховувати окремо запаси сапропелю, вапнякового торфу, вівіаніту, донних відкладів та інших літологічних утворень, що знаходяться у торфовому покладі в межах площі його розповсюдження.

12.4. Підрахунок запасів здійснюється в межах промислової глибини торфового покладу, встановленої вимогами кондицій.

12.5. Побудову контурів торфових покладів слід здійснювати за потужності в пунктах зондування в межах промислової глибини (з очосом).

12.6. У кожному пункті зондування визначаються:

загальна потужність (глибина) торфового покладу ;

потужність очосу або мінерального наносу;

потужність придонного шару;

потужність певного типу торфового покладу за визначеним напрямом використання;

потужність мінеральних, водних прошарків та донних відкладів (сапропелю, мергелю та ін.).

12.6.1. До загальної глибини слід уключати потужності всіх шарів торфового покладу, від поверхні до мінерального дна, разом з внутрішніми і зовнішніми прошарками, якщо середня зольність за перетином залишається в межах вимог кондицій.

12.6.2. До потужності очісного шару (очосу) включається потужність живого шару мхів, трав'яної рослинності або мінерального наносу у вигляді мулуватих, глинистих і піщаних відкладів. Якщо якість верхнього шару моху чи трав'яної рослинності відповідає вимогам кондицій, то він включається до підрахунку запасів.

12.6.3. До потужності придонного захисного шару відноситься шар торфу, який залишається після відробки запасів торфового покладу, товщина (потужність) якого встановлюється кондиціями. Однак у залежності від мети подальшого використання виробленого простору потужність придонного захисного шару повинна становити не менше:

для вирощування сільськогосподарських культур - 0,5 м;

лісорозведення - 0,3 м;

під водоймища - 0,15 м.

12.6.4. Визначення глибини (потужності) певного типу торфового покладу за напрямом використання мінеральних, водних прошарків та донних відкладів (сапропелю, мергелю та ін.) у перетині проводиться відповідно до вимог встановлених кондицій.

12.7. Середня глибина (потужність) торфового покладу в підрахунковій площі визначається як середня арифметична величина (з точністю до сотих часток метра). Визначення середньої потужності проводиться окремо за кожною типовою ділянкою, у межах якої підраховуються запаси.

Середню потужність очосу на кожній ділянці слід визначати окремо на пунктах зондування як середньоарифметичну величину.

12.8. Середні показники якості торфу (ступінь розкладу, зольність та вологість) на окремих типових ділянках або взагалі на родовищі визначаються як середньозважені.

12.9. Визначення площ підрахункових блоків торфового родовища належить проводити в межах виділених типових ділянок. Сума площ окремих типових ділянок не повинна відрізнятися від загальної площі контуру родовища.

Визначення площ планіметром проводиться з точністю до 0,1 га для ділянок (родовищ) площею до 100 га і з точністю до 1 га для родовищ (ділянок) більшої площі.

12.10. Межі між різними промисловими технологічними типами торфу (типовими ділянками) належить проводити на половині відстані між сусідніми пунктами відбору проб (перетинами) з різними типами торфової сировини за напрямом використання.

12.11. Позабалансові запаси підраховуються і обліковуються, якщо є можливість їхнього окремого видобутку і складування чи збереження на місці залягання для відпрацювання у майбутньому.

12.12. Підрахунок запасів слід проводити на планах, масштаб топографічної основи яких знаходиться у відповідності до площі родовища (таблиця 2).

12.13. Визначення запасів (об'ємів) торфу або спільно залягаючих копалин проводиться з точністю до тисяч кубічних метрів.

Об'єми покладу торфу, визначені в тис. куб.м, належить перерахувати в тис. т при 40% умовній волозі.

13.3. У разі виконання вказаних в підпунктах 12.1 і 12.2 вимог до підрахунку запасів балансові запаси торфу різних категорій можуть мати такі орієнтовні співвідношення, наведені в таблиці 3.

13.4. На родовищах, що експлуатуються, слід проводити дорозвідку та експлуатаційну розвідку відповідно до стандарту підприємства.

Дорозвідку розроблюваних торфових родовищ слід проводити в недостатньо вивчених їх частинах шляхом згущення мережі зондування.

Експлуатаційною розвідкою, яка випереджує розвиток видобувних робіт, належить уточнювати дані про внутрішню будову, якісні та кількісні показники, умови залягання торфових покладів, оцінку їхніх запасів.

13.5. За результатами проведених робіт з дорозвідки (розвідки) родовищ (ділянок) торфу, що розробляються, здійснюється переведення попередньо розвіданих запасів у розвідані, підрахунок і облік додатково виявлених запасів, а умовно балансові та позабалансові запаси, які залучаються до розробки, переводяться до балансових. Рух запасів на родовищі (ділянці) відображається у щорічній звітній формі 5ГР.

Якщо у процесі проведення розвідки або експлуатації виявляються додаткові (у порівнянні із затвердженими Державною комісією України по запасах корисних копалин) запаси торфу в кількостях, які суттєво не впливають на величину річної потужності торфового підприємства, то їх слід розглядати як додаткову сировину. Підрахунок запасів належить проводити згідно з діючими кондиціями в оперативному порядку, а заново розвідані запаси залучати до експлуатації з мірою виробничих потреб. Завдання економічної оцінки зводиться до оперативного обліку заново розвіданих запасів торфової сировини та їх впливу на промислове значення родовища (ділянки). Запаси враховуються (приймаються) Науково-технічною радою торфодобувних підприємств, враховуються у щорічній звітності і не потребують державної експертизи або оцінки.

Повторній експертизі (оцінці) підлягають запаси торфових родовищ, що розробляються, якщо сумарні розвідані запаси внаслідок гірничодобувних чи додаткових геологорозвідувальних робіт зростають більш як на 50% або зменшуються на більш як 20% порівняно із запасами, раніше оціненими Державною комісією України по запасах корисних копалин.