Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію

Неприйняття ЧСЧ з боку суспільства створює додаткові бар'єри при обговоренні індивідуальних ризиків, пов'язаних зі статевою поведінкою. ЧСЧ буває складно зізнатися стосовно наявності незахищеного сексу з іншими чоловіками. Потрібно знайти делікатний підхід до пацієнта, щоб реалістично оцінити його індивідуальні ризики і надати необхідну підтримку.

При консультуванні необхідно висвітлити питання, передбачені у розділах 4.2 та 4.3 цього Порядку, з урахуванням особливостей осіб, що консультуються.

Необхідно приділити достатньо уваги розвіюванню певних міфів, пов'язаних із статевою поведінкою, що існують у даній соціальній групі, надати достовірну інформацію щодо безпечних та небезпечних моделей поведінки. Важливо, щоб декілька негативних результатів тесту не призвели до втрати належної уваги ЧСЧ до питань безпечного сексу. Одним із завдань консультування є підвищення мотивації пацієнта до практики безпечної сексуальної поведінки.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Перед та після тестове консультування ув'язнених та засуджених проводиться відповідно до розділів 4.2 та 4.3 цього Порядку з урахуванням нижчевказаних особливостей та специфіки поведінки ув'язненого або засудженого, в залежності від яких консультування може проводитись відповідно до розділів 5 - 7 цього додатка.

До ув'язнення спосіб життя багатьох із засуджених та ув'язнених можна назвати ризикованим як у відношенні до себе, так і до оточуючих.

Серед осіб, які позбавлені волі, можна виділити категорії з високим ризиком інфікування ВІЛ: споживачів ін'єкційних наркотиків, працівників комерційного сексу та осіб, які займаються незахищеним сексом з багатьма партнерами. Крім того, у місцях відбування покарань практикується традиційне нанесення татуювань та секс між чоловіками. Основною перешкодою на шляху консультування та тестування на ВІЛ цих категорій є страх засудження іншими членами колективу. Тому роль консультанта полягає у створенні атмосфери довіри, забезпеченні суворої конфіденційності факту проходження пацієнтом тесту на наявність ВІЛ-інфекції та його результату. Необхідно пояснити пацієнту, що результат тесту становить лікарську таємницю, передача відомостей щодо результатів обстеження може надаватись лише у передбачених законодавством України випадках.

Одночасно необхідно дати роз'яснення важливості для нього знання свого ВІЛ-статусу та мотивувати його на проходження тесту.

У багатьох ув'язнених, враховуючи неодноразові судимості, втрачені родинні зв'язки. Під час проведення консультування таких осіб необхідно спільно із засудженим з'ясувати від яких організацій, спільнот він хотів би отримати підтримку після звільнення з місць позбавлення волі. В установах виконання покарань законодавчо заборонено зберігання одноразових шприців та обмежена доступність одноразових засобів для гоління, презервативів у зв'язку з відсутністю в ув'язнених достатніх коштів на їх придбання. Тому при проведенні консультування необхідно звернути увагу на можливість дезинфекції приладів для гоління, татуювання, шприців в умовах установи, пояснити, де саме він може отримати дезинфікуючі засоби. Пояснити, де він може придбати в установі презерватив. При відсутності у нього коштів запропонувати йому звернутись з проханням до родичів або знайомих про передачу презервативів в посилках-передачах.

Недопущення внутрішньолікарняного інфікування ВІЛ внаслідок переливання донорської крові (її компонентів), а також використання в медичній практиці отриманих від донорів інших біологічних рідин, клітин, органів, тканин є одним з найважливіших завдань та пріоритетів системи охорони здоров'я України у забезпеченні протидії поширенню ВІЛ-інфекції. Чинним законодавством України передбачено обов'язкове тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції крові (її компонентів), отриманої від донорів крові та донорів інших біологічних рідин, клітин, тканин і органів людини, що використовуються в медичній практиці та наукових дослідженнях.

Обов'язковість дослідження для виявлення ВІЛ-інфекції крові, отриманої від донора крові (її компонентів), інших біологічних рідин, клітин, тканин, органів, або від особи, що виявила бажання стати донором (далі - донор), не суперечить положенням чинного законодавства України про добровільність обстеження на ВІЛ-інфекцію тому, що донор після передтестового консультування має право відмовитись від давання крові, тобто і від обов'язкового обстеження перед ним.

Анонімність дослідження, якщо особа обстежується саме як донор, виключається.

Консультування донора має таку ж мету і передбачає висвітлення тих же питань, як і консультування інших категорій населення відповідно до розділу 4 цього Порядку.

Разом з тим консультування донорів (особливо передтестове) має свої особливості.

Консультування донорів крові (її компонентів) проводиться у закладах служби переливання крові або у відділеннях трансфузіології обласних, міських або районних лікарень, консультування донорів інших біологічних рідин, клітин, органів, тканин - у державних або комунальних закладах охорони здоров'я, в яких вони в зв'язку з цим проходять обстеження.

В окремих випадках з урахуванням обмежених ресурсів може проводитись групове передтестове консультування донорів крові (її компонентів).

У зв'язку з відсутністю гарантії обов'язкової зустрічі з донором для повідомлення про результат його тестування при негативному результаті тесту на ВІЛ максимальний обсяг профілактичної інформації повинен бути наданий саме під час передтестового консультування, в тому числі надання інформації щодо:

шляхів та факторів ризику інфікування ВІЛ;

заходів профілактики ВІЛ-інфекції;

значення можливої ризикованої поведінки потенційного донора для подальшого інфікування його реципієнтів (враховуючи період "вікна" та можливість хибно-негативних результатів);

юридичних аспектів, моральної та кримінальної відповідальності за завідоме поставлення під загрозу інфікування та інфікування ВІЛ його майбутніх реципієнтів;

значень негативного, невизначеного або позитивного результатів тесту як при первинному скринінгу його крові, так і після проведення підтверджуючих (верифікаційних) досліджень;

подальшої можливості бути донором у разі позитивного результату при первинному скринінгу його крові та наступних негативних результатів його обстеження;

необхідності відмови від донорства для медичних працівників при наявності у них в анамнезі протягом останніх 12 місяців аварійних ситуацій під час надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД (з урахуванням можливості подовження періоду "серологічного вікна" внаслідок отримання курсу профілактичного лікування);

визначення того, що інформована згода передбачає обізнаність донора про можливі результати тестування його крові, порядок отримання ним результату тесту та потенційну інфекційну небезпеку для його майбутнього/них реципієнта/тів при наявності у донора протягом останніх 3-х місяців ризикованої щодо можливості ВІЛ-інфікування поведінки.

Таким чином, під час передтестового консультування необхідно:

забезпечити донора інформацією в такому обсязі, що дав би йому змогу вирішити, чи хоче він бути донором та пройти перевірку на наявність ВІЛ-інфекції;

при проведенні індивідуального консультування зробити попередню оцінку можливої належності донора до груп ризику, оцінити розуміння донором факторів особистої ризикованої поведінки та дати йому відповідні рекомендації;

визначитись з донором стосовно порядку повідомлення його про результат тесту на ВІЛ.

Передтестове консультування дає донору можливість:

отримати інформацію щодо шляхів і ризиків інфікування та заходів профілактики ВІЛ-інфекції, оцінити наявність особистих ризиків інфікування ВІЛ;

усвідомити моральну та кримінальну відповідальність за завідоме поставлення під загрозу інфікування та інфікування ВІЛ його майбутніх реципієнтів;

відмовитись при бажанні від донації;

дати інформовану згоду на проходження тесту на ВІЛ та визначитись з порядком повідомлення йому про результат тесту (при негативному, позитивному або сумнівному результаті).

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" повідомлення особи, в якої за даними медичного огляду виявлено ВІЛ-інфекцію, повинен здійснювати медичний працівник того закладу охорони здоров'я, де проведено медичний огляд цієї особи для виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

У пункті 5 Правил медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 2026 "Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД", визначено, що медичний огляд на ВІЛ-інфекцію проводиться шляхом забору крові або інших біологічних рідин, що направляються до спеціальної лабораторії діагностики СНІДу.

Специфікою післятестового консультування донора (у тому числі при позитивному або невизначеному результаті тесту на ВІЛ-інфекцію) є те, що донор звичайно не звертається самостійно за результатами тесту, бо визначення власного ВІЛ-статусу не є його метою при донації. Тому надзвичайно важливо під час дотестового консультування донора визначити найбільш прийнятний для нього порядок повідомлення про результат тесту на ВІЛ (особливо позитивний чи невизначений (сумнівний).

При зверненні донора у заклади служби крові за результатом тесту, повідомлення про результат проводить підготовлений фахівець цього закладу з одночасним первинним післятестовим консультуванням в обсязі, передбаченим розділом 4.3 цього Порядку.

Якщо донор не звернувся у заклади служби крові за результатом тесту, повідомлення про результат тесту з одночасним первинним післятестовим консультуванням проводять фахівці територільної поліклініки або регіонального центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.

ДКТ працівників медичних закладів є одним з важливих компонентів профілактики інфікування ВІЛ на робочому місті, що направлені на зниження ризику передачі збудників інфекційних захворювань між пацієнтами і медичними працівниками через контакт з кров'ю та іншими біологічними рідинами під час надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД.

Працівник медичного закладу, який під час надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованому або хворому на СНІД мав контакт з його кров'ю або іншими біологічними рідинами (далі - постраждалий), для профілактики інфікування ВІЛ під час виконання службових обов'язків повинен отримати курс профілактичного лікування (за його згодою). Для призначення курсу бажано визначити ВІЛ-статус постраждалого на момент виникнення аварійної ситуації на робочому місці.

Перед- та післятестове консультування постраждалих проводиться відповідно до розділів 4.2 та 4.3 цього Порядку з урахуванням вказаних нижче особливостей.

Консультування проводиться у такій послідовності: