Про затвердження Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України

6.1. Прикріплення особи на медичний облік до лікувально-профілактичного закладу СБУ проводиться за місцем проходження військової служби (роботи) або проживання.

Військовослужбовець протягом місячного строку з дня його призначення на посаду зобов'язаний подати необхідні документи для прикріплення на медичне обслуговування.

6.2. Облік осіб, які перебувають на медичному обліку, ведеться у реєстраційно-обліковому підрозділі поліклініки або в порядку, визначеному керівником закладу охорони здоров'я СБУ. Рішення про прикріплення особи на медичний облік приймається начальником лікувально-профілактичного закладу СБУ (його заступником з лікувальної частини) за заявкою про прикріплення на медичний облік (додаток 1) керівника підрозділу кадрового забезпечення, в якому проходить військову службу (працює) ця особа.

До цієї заявки додається документ, що підтверджує право особи на медичний облік у закладі охорони здоров'я СБУ (довідка підрозділу кадрового забезпечення про родинну належність особи до члена сім'ї співробітника-військовослужбовця або працівника СБУ, посвідчення ветерана війни, ветерана військової служби, ветерана праці, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, довідка МСЕК про інвалідність, свідоцтво про смерть військовослужбовця тощо).

6.3. У закладах охорони здоров'я СБУ використовується облікова статистична документація, яка затверджена наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

6.4. Основним обліковим медичним документом особи є медична карта амбулаторного пацієнта.

6.5. Медичні картки амбулаторного хворого зберігаються у реєстратурі поліклініки за номерним принципом. У випадку, коли пацієнти не відвідували поліклініку п'ять років і більше, вони передаються до архіву закладу охорони здоров'я СБУ. Медичні картки амбулаторного хворого знищуються в установленому порядку після п'ятирічного зберігання в архіві ВМУ СБУ або ВМС. У випадку смерті пацієнта медична карта амбулаторного хворого передається до архіву, де зберігається протягом п'яти років.

6.6. Особа з числа прикріплених контингентів, яка втратила право перебування на медичному обліку у лікувально-профілактичному закладі СБУ, знімається з обліку. Їй особисто передаються медична карта амбулаторного пацієнта та інші медичні документи, а перепустка на прохід до закладу охорони здоров'я СБУ вилучається обліково-реєстраційним підрозділом цього закладу і знищується в установленому порядку.

6.7. Вхід на територію (у приміщення) закладу охорони здоров'я СБУ здійснюється за службовим посвідченням або перепустками, форми яких наведено у додатку 2, пенсійним посвідченням (для пенсіонерів СБУ), свідоцтвом про народження (для малолітніх та неповнолітніх дітей) або разовою перепусткою.

6.8. Перепустки оформлюються в обліково-реєстраційному відділенні (реєстратурі) закладу охорони здоров'я СБУ.

7.1. Пацієнт має право на:

кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, в тому числі лікуючого, методів лікування відповідно до рекомендацій лікуючого лікаря, а також закладу охорони здоров'я;

обстеження, проведення консультацій спеціалістів, лікування і утримання у закладі охорони здоров'я СБУ відповідно до державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я СБУ та санітарно-гігієнічних стандартів;

достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, діагноз та інші відомості, отримані при його обстеженні та лікуванні, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь, ознайомлення із медичною документацією щодо стану свого здоров'я;

збереження таємниці медичної інформації про стан свого здоров'я;

інформацію про можливий ризик застосування нових лікарських засобів та методів лікування;

дачу добровільної згоди на медичне втручання;

відмову від медичного втручання;

відмову від лікування, крім випадків, коли його хвороба становить соціальну небезпеку;

отримання направлення на консультацію або лікування до іншого закладу охорони здоров'я та за межі України відповідно до вимог законодавства України;

полегшення болю, пов'язаного із захворюванням та/або медичним втручанням;

гуманне ставлення з боку медичного персоналу;

відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю неналежним лікуванням;

правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

допуск до пацієнта адвоката або іншого законного представника для захисту його прав;

можливість проведення незалежної медичної експертизи у випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути обмежені загальновизнані права людини і громадянина;

допуск до пацієнта священнослужителя для відправлення релігійного обряду;

звернення зі скаргою на неправомірні рішення і дії медичного персоналу до керівника закладу охорони здоров'я СБУ, медичної асоціації, у тому числі міжнародної, або до суду для захисту своїх прав.

7.2. Обов'язки щодо забезпечення прав пацієнта несуть лікуючий лікар, інші медичні та фармацевтичні працівники, керівник закладу охорони здоров'я СБУ.

7.3. Невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для пацієнта, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

7.4. Пацієнт зобов'язаний:

дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я СБУ;

виконувати вказівки та рекомендації лікуючого лікаря;

активно співпрацювати з лікарем у питаннях власного одужання і сприяти цьому;

не завдавати шкоди власному здоров'ю та здоров'ю оточуючих людей;

поважати права медичних та фармацевтичних працівників, а також права інших пацієнтів.

У певних випадках, пов'язаних з хворобою, що має інфекційний та суспільно небезпечний характер, а також у випадках, встановлених законодавством України, пацієнт зобов'язаний проходити медичний огляд, лікування, перебувати під медичним наглядом тощо.

7.5. Відповідальність пацієнта за порушення законодавства про охорону здоров'я виникає у випадках, коли він заподіє шкоду здоров'ю інших пацієнтів, медичним та фармацевтичним працівникам, майну закладу охорони здоров'я або вчиняє інші правопорушення.

7.6. Медичні та фармацевтичні працівники мають право на:

забезпечення робочим місцем і заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;

забезпечення необхідними умовами для здійснення медичної практики із дотриманням правил і технологій надання медичної допомоги;

підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п'ять років у відповідних закладах та установах;

вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;

отримання заробітної плати відповідно до займаної посади, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, а також результатів проведеної роботи;

безплатне користування соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацією, необхідною для виконання професійних обов'язків;

скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством України;

обов'язкове страхування за рахунок держави у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю у зв'язку з виконанням професійних обов'язків у випадках, передбачених законодавством;

соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;

пільгові умови пенсійного забезпечення;

першочергове одержання медичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами;

судовий захист професійної честі та гідності;

захист від втручання окремих осіб або органів при здійсненні професійної діяльності, за винятком випадків некомпетентності та професійної помилки;

надання неповної інформації про стан здоров'я пацієнта в тих випадках, коли інформація про хворобу може погіршити стан здоров'я пацієнта, батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, а також зашкодити процесові лікування;

створення наукових медичних товариств, професійних спілок та інших громадських організацій;

обізнаність щодо своїх прав і службових обов'язків;

користування іншими правами відповідно до законодавства України.

7.7. Лікар має право відмовитися від подальшого лікування пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я СБУ і за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров'ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров'я пацієнта у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення встановленого для нього режиму лікування.

7.8. Медичні та фармацевтичні працівники зобов'язані:

сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу;

завжди стверджувати найвищі стандарти професійної діяльності;

самовіддано надавати компетентну медичну допомогу, зі співчуттям та повагою до людської гідності;

не порушувати прав і законних інтересів пацієнта;

постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності;

забезпечити лікування пацієнта до його видужання або передачі іншому лікарю;

не допускати захворювань пацієнта, обумовлених застосуванням лікарських засобів;

зберігати таємницю інформації особистого характеру, отриманої при здійсненні лікарської діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

призначати лікування після проведеного медичного обстеження пацієнта;

безоплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях незалежно від часу, місця та інших обставин;

отримувати згоду пацієнта на будь-яке медичне втручання відповідно до законодавства України;

знати та суворо виконувати свої службові обов'язки;

реєструвати відмову пацієнта від будь-якої медичної допомоги;

повідомляти пацієнту безпосередньо або через його законних представників або близьких родичів про стан його здоров'я;

інформувати пацієнта або його законних представників про можливий ризик при медичному втручанні, а також при відмові від медичного втручання;

дотримуватись вимог професійної етики і деонтології;

подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров'я;

поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати, в тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя;

виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством України.

7.9. Відносини медичного і фармацевтичного працівника та пацієнта мають ґрунтуватися на взаємній повазі та довірі.

7.10. При виконанні своїх професійних обов'язків медичні та фармацевтичні працівники не мають права піддавати пацієнта необґрунтованому ризику, навіть за його згодою.

7.11. Забороняється задовольняти прохання пацієнта про переривання життя (евтаназія).