20.5. Роботи з ударної обробки каменю необхідно виконувати в окремому приміщенні або на окремому робочому місці, яке повинне бути захищене переносними або стаціонарними звукопоглинальними екранами достатньою висотою залежно від оброблюваного каменю, але не менше ніж 2,0 м.
20.6. Завантажувальні майданчики, шляхи подачі блоків і плит каменю повинні бути добре освітлені.
20.7. Міжопераційне переміщення плит масою більше ніж 20 кг у технологічному процесі обробки повинне проводитися за допомогою засобів механізації (візків, рольгангів).
20.8. Технологічні процеси обробки каменю на розпилювальних, а також шліфувально-полірувальних верстатах повинні проводитися з подачею охолоджувальної рідини. У разі припинення подачі охолоджувальної рідини передбачається автоматична зупинка устаткування.
20.9. Стічні води технологічних процесів каменеобробки перед скиданням у каналізаційну мережу повинні бути очищені від шкідливих речовин і механічних домішок.
20.10. Переміщення передавальних візків до розпилювальних верстатів повинне бути механізоване. Швидкість переміщення візків по рейкових коліях повинна бути не більшою ніж 0,25 м/с. Переміщення передавальних візків повинне супроводжуватися звуковим попереджувальним сигналом.
20.11. Ходова частина передавального візка з напрямними повинна бути розміщена нижче рівня підлоги так, щоб рівень напрямних на платформі передавального візка збігався з рівнем рейкових колій верстатного візка розпилювальних рамних верстатів.
20.12. Передавальні візки повинні мати стопорні пристрої, що унеможливлюють мимовільне викочування з них верстатних візків.
20.13. Блок, встановлений на верстатний візок, повинен бути жорстко закріплений затискачами, передбаченими конструкцією верстатного візка. Під час складання набору з декількох блоків вони повинні встановлюватися на верстатний візок так, щоб був унеможливлений їх зсув або зрушення відносно один одного. Кріплення блоків у наборі повинне проводитися цементувальними сумішами (гіпсопилковою, бетонною та іншими сумішами). Використання будь-яких металевих кріплень не допускається.
20.14. Верстатний візок у робочій зоні розпилювального верстата повинен бути жорстко закріплений за допомогою пристосувань, передбачених конструкцією візка. Застосовувати інші способи кріплень верстатного візка не дозволяється.
20.15. Перед викочуванням верстатного візка з верстата розпиляний набір блоків на ньому повинен бути закріплений дерев'яними клинами між відкидними стійками верстатного візка.
20.16. Металеві сітчасті знімні огорожі приводів подачі та зворотно- поступального руху пильної рами повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм так, щоб у разі, якщо огорожу знято або неправильно встановлено, верстат автоматично зупинявся.
20.17. Пульт керування рамного верстата повинен бути виведений за огорожу верстата і розташований в місцях, зручних для обслуговування так, щоб не закривався огляд спостереження за рухомими частинами верстата.
20.18. Зміна комплекту пил рамних верстатів повинна здійснюватися у крайньому нижньому положенні пильної рами.
20.19. Відрізний круг алмазно-дискових розпилювальних верстатів повинен бути захищений суцільним металевим кожухом з регулюванням величини розкриття робочої частини круга за розміром блока, що розрізається, або плити. Застосовувати алмазно-відрізні круги з тріщинами на корпусі або сегментах не дозволяється.
20.20. Столи верстатів для шліфування і полірування плит повинні мати борти заввишки не менше ніж 0,25 м, що захищають працівників від бризок води, абразиву та частинок оброблюваного каменю.
20.21. Шліфувально-полірувальні конвеєри повинні мати блокуючі пристрої, що забезпечують їх автоматичну зупинку, якщо зупинилось обертання шліфувальних головок, припинився їх рух, зламався шліфувальний інструмент або зруйнувався оброблюваний камінь.
20.22. Конструкція збірних фрез повинна унеможливлювати випадання зубців під час роботи. Застосовувати фрези зі зламаними зубцями не дозволяється.
20.23. У разі падіння тиску в системі гідравлічного затиску каменю верстат повинен автоматично зупинятися.
20.24. Зона різання верстатів з торцевими фрезами, що працюють без подачі охолоджувальної рідини, обладнується місцевим відсмоктуванням, з’єднаним з аспіраційною системою.
20.25. Кам'яний блок на місці розколу укладається на дерев'яні прокладки так, щоб його верхня площина була горизонтальною. Розколювати блоки, що знаходяться в штабелі, не дозволяється.
20.26. Конструкція ультразвукової установки повинна повністю унеможливлювати безпосередній контакт працівника з ультразвуковою головкою, рідиною та оброблюваним каменем.
20.27. Для роботи з ручним пневматичним інструментом (перфораторами, рубальними, відбійними молотками тощо) необхідно застосовувати віброгасильні пристрої (каретки, маніпулятори, утримувачі).
20.28. Працівники, зайняті ударною обробкою каменю, забезпечуються захисними окулярами і протишумами-навушниками.
20.29. Обробка каменю термоструминним інструментом повинна проводитися на обладнаному відкритому майданчику або в звукоізолюючій кабіні з перегородками з негорючих матеріалів і бути забезпечена засобами пожежогасіння (пінними вогнегасниками, азбестовою ковдрою, ящиком з піском тощо).
20.30. Робочий тиск у напірних рукавах термоструминного інструменту не повинен перевищувати значень, зазначених у вимогах експлуатаційних документів заводу-виробника.
20.31. Як паливо в термоструменевих бензоповітряних інструментах необхідно застосовувати бензин марки А-80. Застосовувати етилований бензин не дозволяється.
20.32. Терморізальники повинні бути забезпечені захисними окулярами типу "ЗП" зі світлофільтрами і протишумами.
20.33. Подрібнення компонентів клеєних сполук (затверджувачів, наповнювачів тощо) повинно проводитися в закритих розмелювальних апаратах, а приготування клейових сумішей - у герметичних мішалках.
20.34. Термостати і сушильні камери повинні бути герметизовані та теплоізольовані.
20.35. Робоча поверхня столу, на якій проводиться склеювання плит (нанесення клейової суміші, заливка), повинна мати змінне покриття.
20.36. Відкриті майданчики для складування блоків повинні бути без вибоїн і мати ухил не більше ніж 5°, а також забезпечені відведенням поверхневих вод. У зимовий час майданчики необхідно посипати піском, золою або шлаком.
20.37. Блоки природного каменю необхідно укладати в штабелі на дерев'яні прокладки не більше ніж у два ряди за висотою.
20.38. Для підйому на штабель необхідно застосовувати переносні драбини. Верхні кінці їх повинні мати крюки, а нижні - гострі наконечники. Під час користування драбинами на бетонних підлогах нижні кінці повинні мати гумові наконечники.
20.39. Облицьовувальні плити, упаковані в дерев'яні ящики, необхідно укладати в штабелі. Висота штабеля в разі ручного укладання не повинна бути більшою ніж 3,0 м, а у разі використання механізмів - не більшою ніж 6,0 м.
Під час зберігання плит без тари вони повинні бути встановлені бічною поверхнею на дерев'яні прокладки не більше ніж у два ряди за висотою і спиратися на передбачені для цього опори під кутом 10-15°. Використання стін і колон будівель як опори не допускається.
20.40. Проводити роботи з укладання або розбирання двох сусідніх штабелів одночасно не дозволяється.
XXI. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопостачання та каналізації, захисту від шкідливих і небезпечних факторів
1. Загальні вимоги
1.1. Мікрокліматичні параметри і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень фабрик повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.
Для забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці на фабриках повинні бути:
ефективні системи загальнообмінної і місцевої вентиляції, у тому числі аспірації та кондиціювання повітря;
служби (дільниці, бригади, цехи) з експлуатації та ремонту санітарно-технічних пристроїв;
заходи, у першу чергу технологічні, щодо систематичного поліпшення умов праці на робочих місцях. Строк приведення всіх робочих місць відповідно до вимог чинних норм визначається за узгодженням з органами санітарного нагляду.
1.2. Внутрішні поверхні стін і стелі будівель повинні бути гладкими, такими, що унеможливлюють накопичення пилу і полегшують його прибирання. У всіх випадках повинно здійснюватися мокре або пневматичне прибирання пилу, що осів (механізованим способом).
1.3. У виробничих приміщеннях, де передбачається мокре прибирання підлоги, а також у цехах з мокрим технологічним процесом, підлоги повинні бути з водонепроникним покриттям. Нахил підлоги повинен відповідати вимогам, затвердженим у встановленому порядку.
Прокладені по підлозі на нульовій відмітці рейки повинні бути утоплені, стічні канави закриті знімними кришками.
1.4. Усі служби на діючих фабриках повинні бути забезпечені аптечками, що знаходяться у безпосередній близькості від місця робіт, з медикаментами та перев'язувальним матеріалом, запас яких повинен своєчасно поповнюватися. За наявність і своєчасне поповнення аптечок відповідають керівники служб.
1.5. Норми ГДК аерозолів хлориду натрію в повітрі робочої зони повинні визначатися за результатами санітарно-гігієнічних досліджень спеціалізованих організацій для даного родовища солі з урахуванням дисперсного складу пилу та вмісту в ньому небезпечних профпатологічних фракцій.
2. Вимоги до опалення будівель і споруд
2.1. Системи опалення будівель і споруд збагачувальних фабрик і фабрик огрудкування повинні відповідати проекту, затвердженому в установленому порядку.
2.2. Для опалення будівель і споруд фабрик передбачаються системи, прилади та теплоносії, що не утворюють шкідливих речовин.
2.3. У виробничих приміщеннях, що належать до категорій А, Б, В з пожежної небезпеки, застосовується повітряне опалення, сполучене з припливною вентиляцією, водяне та парове опалення.
Ворота виробничих будівель обладнуються повітряними та повітро-тепловими завісами.
2.4. Виробничі будівлі, що опалюються, та побутові будівлі, що стоять окремо, необхідно з’єднувати переходами, що опалюються.
Місця прилягання галерей до будівель облаштовуються так, щоб холодне повітря не надходило на робочі місця.
2.5. Температура повітря усередині міжцехових опалювальних галерей повинна бути 10°С у разі вологого прибирання та 5°С - в інших випадках.
2.6. Для тих, хто працює в неопалювальних виробничих і складських приміщеннях, передбачаються приміщення для обігріву.
Відстань від неопалювальних робочих місць, що розташовані в будівлях, до приміщень для обігріву працівників не повинна бути більшою ніж 75 м, а від робочих місць на території підприємства - не більшою ніж 150 м.
3. Вимоги до вентиляції та вентиляційних систем
3.1. Повітря в робочій зоні виробничих приміщень у цехах збагачувальних фабрик і фабрик огрудкування повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99.
3.2. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-12:2009 "Системи вентиляційні. Загальні вимоги" (далі - ДСТУ Б А.3.2-12:2009).
3.3. В усіх виробничих приміщеннях, де можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин під час виробничого процесу, припливно-витяжна вентиляція повинна працювати постійно та зменшувати вміст шкідливих речовин у цих приміщеннях до ГДК.
Якщо система вентиляції несправна, експлуатація технологічного устаткування, робота якого супроводжується виділенням токсичних, вибухопожежонебезпечних речовин, не дозволяється.
3.4. Під час виконання технологічних процесів усі аспіраційні установки в приміщеннях фабрики, що передбачені проектом, повинні працювати.
3.5. Інструментальну перевірку ефективності роботи вентиляційних систем необхідно проводити не менше ніж один раз на рік, а також після кожного їх капітального ремонту та реконструкції. Акти перевірок затверджуються роботодавцем відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-12:2009.
3.6. Пуск нових систем механічної вентиляції необхідно проводити після їх випробувань на санітарно-гігієнічну ефективність. Перед здачею систем в експлуатацію на них повинні бути затверджені роботодавцем паспорти та інструкції з експлуатації.
У кожному цеху (відділенні, дільниці) повинен бути журнал, у який необхідно записувати всі дані про ремонти вентиляційних установок. Зміни у схемах вентиляції повинні вноситися в їх паспорти.
3.7. У разі блокування роботи вентиляційних і експлуатаційних установок з основним і допоміжним устаткуванням повинні бути передбачені пускові пристрої безпосередньо біля вентиляційного або аспіраційного устаткування.
3.8. Витяжні вентиляційні системи приміщень і апаратів, у яких можливе виділення вибухонебезпечних і пожежонебезпечних речовин високих концентрацій (водню, сірковуглецю, ціанистого водню тощо), повинні здійснюватися у вибухонебезпечному виконанні.
3.9. Приміщення сорбції, десорбції, регенерації, зберігання і приготування реагентів обладнуються безперервно діючими автоматичними приладами контролю повітряного середовища із системою сигналізації (звуковою, світловою), що сповіщає про перевищення у повітрі робочої зони парів синильної кислоти вище ГДК.
3.10. Працювати в приміщеннях десорбції, регенерації і електролізу дозволяється тільки при безперервно діючій загальнообмінній вентиляції. У разі виходу вентиляційних систем з ладу або у разі підвищення концентрації шкідливих речовин у повітряному середовищі вище ГДК обслуговуючий персонал повинен негайно залишити приміщення. Вхід у приміщення дозволяється тільки після відновлення роботи загальнообмінної вентиляції та зниження вмісту шкідливих домішок в атмосфері приміщень до ГДК.
3.11. Приміщення електролізу товарного регенератора, крім системи загальнообмінної вентиляції, додатково обладнується системою аварійної вентиляції та приладами, що сигналізують про вміст у повітрі парів кислоти в концентраціях, що перевищують ГДК, і вибухонебезпечних концентрацій водню.
3.12. У приміщеннях для зберігання реагентів, які виділяють вибухонебезпечні пари і гази з токсичною дією або неприємним запахом, витяжка повинна здійснюватися з нижньої і верхньої зон приміщення з метою унеможливлення виникнення застійних зон.
3.13. Система місцевої витяжки у приміщенні для приготування ціанистих розчинів повинна бути зблокована з резервною вентиляційною установкою.
3.14. Під час роботи технологічного устаткування всі основні припливно-витяжні вентиляційні і аспіраційні установки повинні працювати безперервно. У разі несправності систем вентиляції експлуатація технологічного устаткування, робота якого супроводжується виділенням пилу та газу, не дозволяється.
3.15. Вентиляційні установки обладнуються пристосуваннями (лючки, штуцери) для контролю та вимірювання швидкості руху, тиску та температури повітря у повітроводах і пристроях, а також запірно-регулювальною арматурою.
3.16. Відбір проб повітря на визначення вмісту у ньому пилу та інших шкідливих речовин, перевірку мікрокліматичних умов на робочих місцях необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.
4. Вимоги до водопостачання та каналізації
4.1. Влаштування систем водопостачання та каналізації збагачувальних фабрик та фабрик огрудкування повинно відповідати проектній документації, яка передбачає забезпечення усіх вимог безпеки.
4.2. Вибір системи водопостачання та норми якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинен відповідати вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".
4.3. Господарсько-питні водопроводи, що живляться від міського водопроводу, не повинні мати безпосереднього з’єднання з іншими господарсько-питними водопроводами, що живляться від місцевих джерел водопостачання.
4.4. З’єднувати мережі господарсько-питного водопостачання з мережами водопроводів, якими подається технічна вода, не дозволяється.
4.5. У гарячих цехах роботодавець повинен забезпечувати працівників підсоленою газованою водою для пиття з розрахунку 4 - 5 л на зміну для однієї людини, а також іншими видами напоїв для профілактики зневоднення організму відповідно до вимог методичних рекомендацій "Профилактика перегревания у работающих в условиях нагревающего микроклимата", затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 05 березня 1990 року № 5172.
4.6. Для роздачі газованої води в цехах облаштовуються пункти з водоструминним промиванням склянок або одноразовими стаканчиками. Пункти повинні бути ізольовані від пилу та інших шкідливих факторів виробничого середовища і постійно утримуватися в чистоті.
Для користування питною водою облаштовуються фонтанчики. За відсутності господарсько-питного водопроводу необхідно встановлювати зачохлені питні бачки з фонтануючими насадками.
Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".
4.7. У відділеннях, де можливий контакт працівників з флотореагентами, встановлюються умивальники з холодною і гарячою водою, пристрої для швидкого змивання речовин, що потрапили на шкіру, струменем води, а також фонтанчики для промивання очей.
4.8. Каналізаційні стоки технологічних апаратів облаштовуються гідравлічними затворами та повинні мати фланцеві з’єднання. На випусках каналізації забруднених стоків повинні бути встановлені гідравлічні затвори та забезпечені зручні і безпечні умови їх очищення та ремонту.
4.9. Оглядати та очищати каналізаційні мережі та колодязі необхідно за нарядом-допуском відповідно до порядку проведення газонебезпечних робіт, зазначеного в НПАОП 27.1-1.09-09.
4.10. Випуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі й під час аварій, не дозволяється. Ці продукти необхідно спрямовувати в технологічні ємності для подальшої переробки або знешкоджувати.
4.11. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, які є власністю фабрики, треба утримувати в справності, чистоті та не допускати, щоб вони забруднювали воду, ґрунт і повітряне середовище.
4.12. За відсутності господарсько-фекальної каналізації дозволяється за погодженням з органами виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці влаштовувати на фабриці вигрібні ями з пристроями, що запобігають забрудненню ґрунту, та спускати воду від душових і умивальників у виробничу каналізацію.
4.13. На території фабрики туалетні кімнати повинні бути теплими, обладнаними водопостачанням і каналізацією.
4.14. Відповідальні особи з нагляду за технічним і санітарним станом водопостачання та каналізації повинні призначатися роботодавцем.
5. Боротьба з пилом та шкідливими газами
5.1. Технологічне обладнання, робота якого супроводжується пилогазовиділеннями: дробарки, бункери, грохоти, елеватори, витратні бачки ціанідів, сухі магнітні, електромагнітні та електричні сепаратори, місця вивантаження реагентів, розкриття тари та посуду, розчинні чани реагентів і відстійники, апарати для подачі та розмелювання сухих реагентів, головні та хвостові частини випалювальних машин, розвантажувальні частини агломашин, охолоджувальні барабани, місця навантаження сипких матеріалів (котунів, агломерату, тальку, каоліну, графіту тощо) у вагони насипом, місця гасіння шлаку, місця завантаження та розвантаження стрічкових, пластинчастих і скребкових конвеєрів, обладнується укриттями, що мають патрубки місцевих відсмоктувачів для підключення до аспіраційних установок, або іншими системами пилогазопридушення (гідрознепилення, яке включає зволоження переробленого сипкого матеріалу або осадження пилу диспергованою водою, повітряно-механічною піною тощо), робота яких повинна бути зблокована з технологічним обладнанням.
Блокування повинно забезпечувати увімкнення системи пилогазопридушення за 3 - 5 хв. до початку роботи та вимкнення її не раніше ніж через 5 хв. після зупинення обладнання або роботи його без навантаження.
Експлуатація обладнання в разі несправності або відключеної системи пилогазопридушення не допускається.
5.2. У разі значних пиловиділень для зниження інтенсивності утворення пилу необхідно передбачити пристрої для попереднього осадження пилу в аспіраційних укриттях і скорочення необхідних обсягів відсмоктувального повітря.
Для скорочення вторинних пиловиділень під час використання конвеєрного транспорту повинне здійснюватися очищення холостої гілки стрічкових конвеєрів.
5.3. Повітря, що видаляється аспіраційними установками, перед викидом в атмосферу повинне підлягати очищенню до концентрації пилу в ньому, яка відповідає граничнодопустимому викиду, визначеному для даного джерела забруднення атмосфери згідно з ГОСТ 17.2.3.02-78 "Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимих выбросов вредных веществ промышленными предприятиями". Очисні пристрої повинні обиратися з урахуванням фізико-хімічних властивостей пилу.
5.4. Видалення пилу з пилоосаджувальних пристроїв необхідно здійснювати гідропневмотранспортом або іншим способом. Під час випуску пилу з пилоосаджувальних пристроїв у систему гідро- і пневмотранспорту повинно бути унеможливлено надходження його в навколишній простір.
Вивезення пилу від пилоосаджувальних пристроїв необхідно проводити у пристосованих для цього ємностях або із застосуванням пневмогідротранспорту.
5.5. Приймальні майданчики бункерів обладнуються ефективними засобами пилопридушення.
У приймальному бункері під час його розвантаження необхідно залишати частину сировини як подушку висотою не менше ніж 1,0 м, що унеможливлює надходження запиленого повітря у виробниче приміщення.
5.6. Для виробничих приміщень під час збагачення сірчаних руд, що належать до категорії А і Б з вибухо- і пожежонебезпечності, у яких можливе виділення великої кількості вибухонебезпечних або їдких парів і газів, а також у відділеннях молоткових дробарок, де можливе виділення сірчаних газів під час вибуху пилу в дробарках, передбачається пристрій аварійної витяжної вентиляції.
У відділенні молоткових дробарок працівники повинні використовувати ізолюючі протигази для захисту від сірчаних газів, що утворюються під час "бахкання" у дробарках.
5.7. На золотодобувних фабриках облаштовуються місцеві відсмоктувачі:
у подрібнювальному відділенні - від завантажувальних і розвантажувальних горловин млинів, розмел у яких здійснюється у ціанистому середовищі;
у відділенні сушіння концентрату - від завантажувальних і розвантажувальних отворів сушильної печі (барабанів);
у відділеннях сушіння цинкових осадів - від завантажувальних люків сушильних шаф (печей);
у відділенні ціанування - від обладнання та ємностей з ціанистими розчинами (пульпою);
у реагентному відділенні - від камер розкриття та випорожнення тари з токсичними реагентами, живильників реагентів, змішувачів і збірних чанів;
у відділенні знешкодження прометанів - від апаратури знешкодження;
у сорбційному відділенні - від повзунів і грохотів для видалення смоли;
у регенераційному відділенні - від регенераційних колонок і ємностей реагентів;
у відділенні електролізу - від електролітів і печі для спалювання графітового атину.
5.8. У відділеннях ціанування та приготування ціанистих розчинів повітря, яке видаляється витяжною вентиляцією, повинно відсмоктуватися з верхньої зони приміщення. Повітря припливних вентиляційних систем повинне подаватися у робочу зону до робочих місць і проходів.
5.9. Повітроводи та пиловловлюючі апарати аспіраційних систем повинні підлягати систематичній перевірці та очищенню від пилу, що осів у них. Очищення повинне проводитися у строки, визначені інструкціями з експлуатації. Запис про очищення повинен заноситися в експлуатаційний журнал системи.
Для забезпечення безперебійного транспортування паропилової суміші по аспіраційних повітроводах передбачаються заходи, що запобігають їх заростанню (теплоізоляція повітроводів, підігрів їх стінок або середовища, що відсмоктується, гідрозмив пиловідкладень тощо).
5.10. Не дозволяється проникати усередину повітроводів, укриттів, припливних і витяжних вентиляційних камер, пилоочисних апаратів тощо до повного припинення їх роботи, провітрювання внутрішніх пристроїв установок, розбирання електросхем відповідного устаткування і оформлення допуску.
5.11. Температура повітря в галереях конвеєрів, що транспортують нагріті вологі матеріали у холодну пору року, повинна бути не нижче ніж 20°С. Робоча гілка конвеєра з обладнанням природних витяжок з викидом паропилової суміші в атмосферу повинна бути повністю укрита. У цих галереях повинна бути також загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція з підігрівом припливного повітря у холодну пору року.
5.12. У разі транспортування сухих порошкоподібних матеріалів конвеєрами робоча гілка конвеєра повинна бути повністю герметизована.
6. Захист від теплових впливів
6.1. У приміщеннях із значним надлишком теплоти (більше 23 Вт/м-3) у виробничих корпусах необхідно передбачати аерацію, одночасно передбачаючи світлоаераційні ліхтарі з вітрозахисними панелями.
У приміщеннях необхідно передбачати проходи, майданчики, а також пристрої та пристосування для зручного та безпечного обслуговування, ремонту, скління і двобічного очищення скла світлоаераційних ліхтарів відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08.
6.2. Для виробничого обладнання та комунікацій, що є джерелами значних тепловиділень, передбачаються заходи, які забезпечують температуру зовнішніх поверхонь відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.
6.3. Над запалювальними горнами агломераційних машин з температурою зовнішньої поверхні вище ніж 45°С влаштовуються зонти з витяжними трубами, виведеними на 1 - 2 м вище найбільш високої частини будівлі, та дефлекторами.
6.4. Для запалювальних горнів, у яких між боковими стінками і бортами палет є зазор, влаштовуються екрани для захисту від променистого тепла.
6.5. Конструкція випалювальних машин повинна бути такою, щоб забезпечувалось ефективне ущільнення у вузлі "горн - випалювальні візки" з метою унеможливлення у процесі експлуатації вибивання газів і теплового випромінювання у приміщення розжареним шаром котунів.
6.6. Для захисту робочих місць біля сушильних установок від променевого тепла вони обладнуються повітряними душами.
6.7. Конвеєри, що транспортують розжарені, гарячі матеріали, обладнуються теплозахисними екранами з боку робочих проходів.
7. Захист від шуму та вібрації
7.1. Рівні шуму та вібрації, які негативно впливають на працівників фабрик, повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99).
7.2. Вентилятори, димососи, повітродувки, компресори, рівні шуму яких перевищують допустимі норми, необхідно розташовувати у звукоізольованих камерах або у звукоізольованих укриттях (кожухах), обладнувати глушниками шуму з боку всмоктування та нагнітання, засобами віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам та фундаментам.
7.3. Дробарки, млини, грохоти, електродвигуни, редуктори та інше устаткування, що створює шум, оснащуються засобами поглинання шуму, або розміщуються у звукоізольованих боксах, або повинні бути відокремлені звукоізолювальними перегородками чи екранами.
7.4. Ручний інструмент (вібротрамбовки, відбійні молотки, перфоратори тощо) оснащується засобами захисту від вібрації та шуму.
7.5. Під час роботи ручним віброінструментом працівники повинні застосовувати віброзахисні рукавиці.
7.6. Працівники цехів, де рівні звукового тиску перевищують граничнодопустимі (більше ніж на 5 дБА), забезпечуються засобами індивідуального захисту органів слуху.
7.7. Для працівників цехів з рівнями звукового тиску, що перевищують граничнодопустимі більше ніж на 10 дБА, обладнуються звукоізольовані кімнати відпочинку.
7.8. Відділення дробарок, млинів і грохотів на підприємствах, які вводяться в експлуатацію, повинні бути звукоізольовані одне від одного і від інших виробничих приміщень.
7.9. Металеві майданчики навколо дробарок, млинів, грохотів, редукторів, вентиляторів та іншого обладнання, що створює підвищену вібрацію, повинні бути віброізольовані від фундаменту.
7.10. Тримачі оброблюваних деталей ударно-пресового обладнання (молотки, преси тощо), що продукують підвищені рівні вібрації, повинні мати віброзахисні рукоятки, а працівники, що з ними працюють, забезпечуються віброзахисними рукавицями.
7.11. Мостові крани оснащуються звукоізольованими кабінами спостереження та віброізольованими кріслами або майданчиками.
XXII. Вимоги до радіаційної безпеки під час переробки руд з підвищеним вмістом природних радіонуклідів
22.1. Забезпечення радіаційної безпеки та радіаційного захисту працівників під час провадження діяльності з переробки руд, які мають підвищений вміст природних радіонуклідів, здійснюється відповідно до вимог розділів 16 - 18 Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).
22.2. Використання у складі виробничого обладнання радіоізотопних приладів має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, з дотриманням вимог НП 306.5.05/2.065-2002 "Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання", ДГН 6.6.1-6.5.001-98 "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" та ДСП 6.177-2005-09-02.
