3.34. У місцях розміщення підвісних конвеєрів і монорейок над проходами, проїздами та робочими місцями обладнуються суцільні огородження, що запобігають падінню матеріалів або будь-яких предметів, що розсипаються. Висота огороджень повинна забезпечувати безпечний прохід людей і проїзд транспорту.
3.35. Колисковий конвеєр обладнується блокуванням, що вимикає електродвигун у разі обриву механічного ланцюга.
Швидкість руху колискових конвеєрів не повинна перевищувати 0,5 м/с.
4. Вимоги безпеки до канатних доріг
4.1. Під час доставки руди канатними дорогами розвантажувальні воронки приймальних бункерів повинні бути закриті ґратами з чарунками не більше ніж 400x400 мм.
4.2. Робочі місця біля розвантажувальних воронок у зоні виходу канатів зі станції повинні мати огородження, які забезпечують безпеку праці у разі самочинного від’єднання вагонетки від тягового каната. Місця під контрвантажами повинні бути огороджені на висоту не менше ніж 2,0 м, а колодязі контрвантажів - закриті настилами.
4.3. Робочі майданчики біля розвантажувальних воронок і станції канатної дороги повинні мати між собою прямий телефонний зв'язок із сигналізацією, а також можливість аварійного зупинення привода канатної дороги з подачею сигналу машиністу.
У разі раптової зупинки канатної дороги її запуск до з'ясування причин зупинки та усування несправностей не дозволяється.
XV. Вимоги до охорони праці на складах руди, концентратів і нерудних матеріалів
15.1. На складах необхідно дотримувати вимоги з охорони праці до:
технологічних процесів складування, транспортування та зберігання вантажів;
складських приміщень, складського устаткування, вантажів і тари;
підйомно-транспортних машин (екскаваторів, кранів, конвеєрів, рейкового та безрейкового транспорту тощо);
електроустаткування та системи керування;
обслуговуючого персоналу.
15.2. Складські галереї повинні мати опалення, дренажні системи та бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
15.3. Під час формування складів за допомогою штабелеукладачів необхідно контролювати стан рейкової колії та водозбірних канав, не допускаючи їх засипання, а також обмерзання робочих майданчиків, трапів, драбин.
Зона дії штабелеукладача в темну пору доби повинна бути освітленою.
15.4. Під час транспортування сипких матеріалів до складу по трубопроводах необхідно забезпечити герметичність їх з’єднань та місць пересипок. У місцях, де герметизація неможлива за умовами технології, повинні бути обладнані системи аспіраційного відсмоктування.
15.5. Не дозволяється складувати товарний каолін-сирець і талькову руду поблизу складів з вугіллям, цементом та вапном. Під час навантаження тальку, каоліну та графіту у вагони розсипом необхідно застосовувати засоби боротьби з пилом.
15.6. На складах вихідної сировини та готової продукції не дозволяється стояти та пересуватися по укосах штабеля заскладованого матеріалу.
15.7. У темну пору доби залізничні колії на складах повинні бути освітлені. Якщо колії неосвітлені, роботи не дозволяються.
15.8. Під час роботи екскаватора працівникам (у тому числі обслуговуючому персоналу) не дозволяється перебувати у зоні дії ковша, троса, блоків, скрепера. Очищати ківш (ротор) необхідно тільки після зупинення екскаватора та з дозволу машиніста екскаватора. Ківш (ротор) повинен бути в цьому випадку опущений на землю.
15.9. Під час навантаження матеріалів екскаваторами або мостовими перевантажувачами в залізничні вагони бригада повинна безумовно виконувати сигнали машиніста екскаватора або перевантажувача, які повинні діяти відповідно до вимог Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 15 лютого 2010 року № 70, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2010 року за № 237/17532.
15.10. У неробочий час ківш екскаватора (ротор навантажувача) повинен бути опущений на ґрунт, кабіна закрита, електричний кабель вимкнений.
15.11. Під час роботи багаточерпакових екскаваторів та мостових перевантажувачів працівники не повинні перебувати біля вагонів, що завантажуються, під завантажувальними, розвантажувальними люками, конвеєрами та перевантажувальними пристроями.
15.12. Залишати без догляду на складах бульдозери з працюючим двигуном і піднятим ножем, а під час роботи спрямовувати трос, ставати на підвісну раму і ніж не дозволяється. Не дозволяється також робота на бульдозері без блокування, що запобігає запуску двигуна, якщо ввімкнено коробку передач або якщо немає обладнання для запуску двигуна з кабіни.
15.13. Максимальні кути укосу сировини, яку заскладовано, не повинні перевищувати: під час роботи бульдозерів на підйом - 25°, а під час роботи під уклон (спуск з вантажем) - 30°. Уклон під’їзних колій до бункерів під час навантаження сировини та матеріалу не повинен перевищувати 6°.
15.14. Проходи з боку рудних складів огороджуються бруствером або огорожею.
15.15. У складах, що завантажуються за допомогою стрічкових конвеєрів, самохідних бункерів або роторних екскаваторів, поздовжні щілини верхньої галереї, через які матеріал скидається у склад, огороджуються постійними поручнями або закриваються ґратами з отворами розміром не більше ніж 300x300 мм.
XVI. Вимоги з безпеки до електричного устаткування
1. Вимоги з безпеки до електричних установок напругою до 1000 В
1.1. Експлуатацію та ремонт електроустановок повинні здійснювати спеціально підготовлені працівники, які за своєю кваліфікацією відповідають вимогам НПАОП 40.1-1.21-98. Усі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні бути навчені способам надання першої долікарської допомоги на випадок ураження електричним струмом.
1.2. Увімкнення та вимкнення окремих виробничих машин і механізмів за допомогою пускової апаратури повинні здійснюватися працівниками, які одержали дозвіл на обслуговування цих машин і механізмів, пройшли відповідний інструктаж і мають право на самостійне їх обслуговування.
1.3. Огляд електроустановок електротехнічним персоналом необхідно проводити відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (НПАОП 40.1-1.01-97), з дотриманням заходів, що забезпечують повну безпеку працівників, які виконують ці роботи. Результати огляду записуються в оперативний журнал.
1.4. Виявлена в процесі огляду несправність не повинна усуватися одним працівником. Про несправність працівник зобов'язаний негайно повідомити свого безпосереднього начальника і зробити відповідний запис в експлуатаційному журналі.
Усунення такого роду несправностей проводиться за вказівкою вищого керівника під наглядом іншої особи з дотриманням заходів, що забезпечують безпечне виконання робіт.
1.5. Перед пуском тимчасово вимкненого устаткування треба його оглянути, переконатися у готовності до прийому напруги та попередити обслуговуючий персонал, що працює на ньому, про наступне увімкнення.
1.6. Під час обслуговування електроустановок необхідно застосовувати захисні засоби (діелектричні рукавиці, боти, килимки, ізолюючі підставки), покажчики напруги, переносні заземлення, а також засоби індивідуального захисту - захисні окуляри, монтажні пояси, кігті.
1.7. Перед застосуванням захисні засоби ретельно оглядаються, очищаються, перевіряються на відсутність зовнішніх пошкоджень, а також чи відповідають вони (за клеймом) напрузі і чи не закінчився строк їх періодичного випробування. У разі виявлення несправних захисних засобів або з простроченим клеймом вони негайно вилучаються із застосування. Опір ізоляції інструменту, що використовується під час роботи в електричних установках (плоскогубці, викрутки тощо), повинен регулярно перевірятися.
1.8. На фабриках дозволяється застосовувати електромеханічне устаткування, електричні двигуни, трансформатори, апарати, вимірювальні прилади, апарати захисту, кабелі, проводи тощо, що відповідають вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (ПТЕЕС).
1.9. Діючі електропідстанції та інші розподільні пристрої без постійного обслуговуючого персоналу повинні бути закриті на замок або інший пристрій. На зовнішніх дверях необхідно зазначити їх назву та призначення. Електропідстанції повинні бути повністю забезпечені захисними засобами та засобами пожежогасіння.
На приводах комутаційних апаратів, закритих кожухами або встановлених за щитом, повинні бути чітко зазначені положення "увімкнено" і "вимкнено", а також належність комутаційної апаратури.
1.10. Мережі та устаткування освітлення будівель, приміщень та споруд фабрик повинні виконуватися відповідно до вимог глави 6.11 розділу 6 ПТЕЕС та розділу 6 ПУЭ.
1.11. Електроінструмент, що застосовується на фабриках, та його використання повинні відповідати вимогам глави 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98.
2. Вимоги безпеки до електричних установок напругою вище 1000 В
2.1. В електроустановках напругою вище 1000 В під час проведення огляду однією особою не дозволяється проводити будь-які роботи, а також заходити за огорожу, входити в камери розподільних пристроїв і до вибухових камер масляних вимикачів. Огляд обладнання, апаратури і ошинковки повинен проводитися з порога камери або стоячи перед бар'єром.
На тимчасових огорожах повинні бути плакати "Стій! Висока напруга!".
2.2. Не дозволяється наближатися до місця замикання виявленого пошкодження (з’єднання будь-якої струмовідної частини електроустановки з землею) на відстань меншу ніж 4 - 5 м у закритих розподільних пристроях і 8 - 10 м - на відкритих підстанціях.
Наближення на ближчу відстань допустиме тільки для виконання операцій з комутаційною апаратурою, яка дає змогу ліквідувати замикання на землю, а також під час надання необхідної допомоги постраждалим. У цих випадках необхідно обов'язково захистити себе від дії крокового напруження, використовуючи діелектричне взуття, килимки або інші, надійно ізолюючі від землі, засоби. Всі операції повинні проводитися в діелектричних рукавичках або за допомогою ізолюючої штанги.
2.3. Ремонтні роботи в електроустановках напругою понад 1000 В повинні проводитися після виконання організаційних і технічних заходів безпеки із застосуванням засобів індивідуального захисту відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.
2.4. Керівник робіт повинен увесь час перебувати на місці робіт. Залишатися у приміщенні установок напругою вище 1000 В або на відкритій підстанції одному працівнику зі складу ремонтної бригади, у тому числі керівнику робіт, не дозволяється.
За необхідності відлучитися керівник робіт, якщо на цей час його не може замінити інша відповідальна особа, зобов'язаний на час своєї відсутності вивести бригаду з приміщення і зачинити за собою двері.
2.5. Допускається короткочасна відсутність одного або декількох працівників бригади. У такому випадку керівник робіт повинен провести необхідний інструктаж. До повернення відсутніх керівник робіт не має права залишати робоче місце.
2.6. Під час перерви робіт протягом робочого дня (на обід або за умовами виконання робіт) бригаду необхідно вивести з приміщення електропристрою або з відкритої підстанції. Плакати, огорожа і заземлення залишаються на місці. Жодний з працівників не має права після перерви зайти в приміщення установки з напругою вище 1000 В або у відкриту підстанцію за відсутності керівника робіт.
Допуск бригади до місця роботи після такої перерви оперативним персоналом не повинен проводитися. Керівник робіт сам повинен визначити бригаді місце робіт.
2.7. Після повного закінчення роботи місце робіт необхідно прибрати, а керівнику робіт оглянути його.
2.8. Роботи з драбини можна виконувати у тому випадку, якщо драбина відповідає вимогам РСТ УССР 1735-87 "Драбини дерев’яні та металеві. Загальні технічні умови" (далі - РСТ УССР 1735-87), підтримується іншим працівником і так встановлена, що можливість доторкання або небезпечного наближення працівника до невимкнених струмовідних частин у разі випадкового його падіння виключено.
2.9. Пересувні огорожі (сітка або щит) повинні мати конструкцію, що виключає можливість випадкового або помилкового доторкання працівників до струмовідних частин, які залишилися під напругою, і перекриття самою огорожею струмовідних частин. Огорожа повинна бути безпечною та стійкою.
3. Вимоги безпеки до електричних двигунів
3.1. На електричних двигунах і механізмах наносяться стрілки, що позначають напрям обертання вала механізму та електродвигуна.
3.2. Електропривід негайно вимикається від мережі у випадках:
появи диму чи вогню з електродвигуна або його пускорегулюючої апаратури;
нещасного випадку з працівником для негайної зупинки електродвигуна;
вібрації понад допустиму норму, що може призвести до руйнування електродвигуна;
поломки приводного механізму;
у разі швидкого нагрівання електродвигуна.
3.3. Електропривод повинен бути негайно відімкнений від мережі у випадках, зазначених пунктом 6.5.17 глави 6.5 розділу 6 ПТЕЕС.
На кожній фабриці повинен бути розроблений ПОР із заміни електродвигунів та усунення аварійних ситуацій в установках.
3.4. Виводи статорної обмотки і кабельні воронки електричних машин повинні бути укріплені і захищені огорожами, знімати які під час роботи машин не дозволяється. Обертові частини машин (шківи, муфти, вентилятори та відкриті частини валів) також повинні бути огороджені.
Коробки виводів електричних машин і пускорегулюючої апаратури, які встановлено поза щитами і зборками, повинні бути ущільнені і закриті кришкою, яку не можна відкрити без спеціального пристрою.
3.5. Виводи обмоток статора, якоря та полюсів повинні бути промарковані. На пускорегулювальних пристроях повинні бути позначення "Пуск" і "Стоп".
3.6. На вимикачах, контакторах, магнітних пускачах, рубильниках тощо, а також на запобіжниках, змонтованих на групових щитах, повинні бути написи, що зазначають, до якого двигуна вони належать.
3.7. Перед ремонтом електродвигуна та пускорегулювальної апаратури електрообладнання повинне бути від'єднане від живильної мережі та вивішено попереджувальні плакати "Не вмикати! Працюють люди!". Роботи повинні проводитися за нарядом-допуском або розпорядженням із застосуванням биркової системи.
Зняти плакат "Не вмикати! Працюють люди!" та ввімкнути машину можна тільки після того, як працівник, який прийняв роботу, зробить запис у наряді-допуску на ввімкнення електродвигуна.
3.8. Операції з пусковими пристроями електродвигунів, що мають ручне керування, повинні проводитися в діелектричних рукавичках. Перед пристроями, що розташовані у вологих місцях, повинні бути укладені ізолюючі підставки.
3.9. Якщо під час робіт ремонтний персонал може торкатися до рухомих частин електродвигуна або механізму, то крім вимикача вимикається також роз'єднувач, на привід якого вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!".
3.10. Перед початком робіт на електродвигунах необхідно вжити заходів, що запобігають помилковому ввімкненню вимикачів та роз'єднувачів, якими проведено вимкнення (зняття рукояток приводів, закриття їх на замок тощо).
4. Вимоги безпеки до спеціальних електричних установок
4.1. Улаштування, обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинні відповідати вимогам ПТЕЕС, ПУЭ, НПАОП 40.1-1.21-98, Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6. 096-02), і ГОСТу 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности".
До електрозварювальних робіт допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання, перевірку теоретичних знань інструкцій з охорони праці, практичних навичок, що мають не нижче II кваліфікаційної групи з електробезпеки, посвідчення зварювальника та запис у посвідченні про перевірку знань і про допуск до виконання цих робіт.
4.2. Постійні електрозварювальні роботи в будівлях повинні проводитися у відведених для цього приміщеннях із стінами з неспалимих матеріалів та які обладнано загальнообмінною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами від робочих місць.
У приміщеннях для електрозварювальних робіт повинні бути передбачені проходи шириною не менше ніж 0,8 м.
4.3. Зварювальні агрегати у відділеннях та цехах фабрики повинні підключатися до зварювальних постів.
4.4. Зварювальні кола джерел зварювального струму не повинні мати з’єднань з колами, що приєднані до мережі.
4.5. Двері шаф та кожухів зварювального обладнання, у разі відкриття яких можливий доступ до струмовідних частин, що перебувають під напругою вище ніж 42 В змінного або 110 В постійного струму, повинні мати блокування, яке під час відчинення дверей вимикає від мережі пристрої, що знаходяться всередині шафи.
Дозволяється замість блокування застосовувати замки зі спеціальними ключами, якщо під час роботи не треба відчиняти двері.
4.6. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), повинні відповідати вимогам пунктів 7.1.18-7.1.20 глави 7.1 розділу 7 ПТЕЕС.
4.7. Не дозволяється проводити будь-які ремонти зварювальних установок під напругою.
4.8. У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід необхідно ізолювати так само, як і провід, що приєднаний до електродотримача.
Зварювальні установки на час їхнього переміщення необхідно від'єднувати від мережі.
4.9. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різаки повинні відповідати вимогам ПУЭ, ГОСТ 12.2.007.8-75 "ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности".
4.10. Під час електрозварювальних робіт не дозволяється використовувати зворотний провід мережі заземлення, а також металеві конструкції будівель і споруд, трубопроводів і технологічного устаткування.
4.11. Рукоятки електродотримача виготовлюються з неспалимого діелектричного і теплоізолюючого матеріалу.
Струмовідні частини електродотримача повинні бути ізольовані, а також повинен бути забезпечений захист від випадкового доторкання до них рук зварювальника або виробу, що підлягає зварюванню.
4.12. У майстернях, кабінах, на робочих місцях зварювання повинні вивішуватися плакати, які попереджують про можливість опромінення очей та шкіри працюючих. Постійні місця електрозварювальних робіт, розташованих усередині приміщення і поза приміщенням, повинні огороджуватися світлонепроникними щитами або завісами з неспалимого матеріалу.
4.13. Установки з електричного очищення газів і пилоуловлювання повинні бути виконані відповідно до вимог ПТЕЕС і НПАОП 27.1-1.09-09.
4.14. Користування ключами від чарунок підвищувально-вирівнювальних агрегатів та інших місць розташування частин, що перебувають під напругою вище 1000 В, повинно проводитися не менше ніж двома працівниками, які мають кваліфікаційну групу згідно з ПТЕЕС.
4.15. Увімкнення електроагрегатів і ліній випрямленої напруги, а також перехід на резервні агрегати можуть виконуватися одним працівником оперативного персоналу. Черговий з газоочисної установки може залучатися як член (друга особа) бригади.
4.16. Внутрішній огляд і ремонт електрофільтра або його секцій необхідно проводити згідно з ПОР і нарядом-допуском після аналізу повітря на відсутність в електрофільтрі шкідливих газів. Черговий і оперативний персонал, який бере участь у цих роботах, повинен бути ознайомлений з ПОР під розпис.
4.17. Під час роботи у верхній частині електрофільтрів, що уловлюють пил, необхідно відкривати тільки верхні люки. До початку роботи у нижній частині електрофільтрів, що уловлюють пил, необхідно струсити електроди та повністю звільнити бункери від пилу.
4.18. Влаштування та розміщення електричних установок (печей) повинні відповідати вимогам ПУЭ.
4.19. Експлуатація електротермічних установок повинна здійснюватися відповідно до вимог глави 7.2 розділу 7 ПТЕЕС.
4.20. Не дозволяється у виробничих цехах фабрик використовувати електроприлади побутового призначення.
4.21. Живлення пристроїв зв'язку, сигналізації та автоматики на фабриках повинно здійснюватися напругою не вище ніж 220 В від силової мережі, акумуляторних батарей або випрямних установок. Схеми керування сигналізації та постачання приладів КВПіА, що розташовані на щитах, пультах і панелях керування, повинні мати сигналізацію про наявність напруги на них.
4.22. Роботи з вимірювальними приладами, пристроями релейного захисту, автоматики, телемеханіки та зв’язку повинні виконуватися відповідно до вимог глави 6.5 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98.
Агрегати та апарати з дистанційним керуванням обладнуються КВПіА із зазначенням параметрів технологічного процесу на місці установки агрегату та на щиті керування. Агрегати, робота яких передбачена в автоматичному режимі, повинні мати сигналізацію про ввімкнення їх у даний режим. Регулювання, ремонт приладів та засобів автоматизації повинні проводити працівники служби КВПіА.
Контрольно-вимірювальні прилади повинні встановлюватися в освітлених місцях, зручних і безпечних для спостереження.
Експлуатація несправних і з простроченими строками перевірки контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється.
4.23. Для пристроїв, що живляться напругою не вище ніж 24 В, допускається проведення ліній голими проводами.
4.24. Між взаємозв'язаними дільницями і агрегатами фабрик встановлюється гучномовний та телефонний зв'язок. Усі телефонні лінії повинні бути не менш як двопровідні.
Засоби зв'язку та сигналізації розташовуються у зонах максимальної видимості й чутності для працівників, а також повинні бути легкодоступними і безпечними під час обслуговування.
4.25. Установки зв'язку, сигналізації та автоматики захищаються від впливу ліній високої напруги, грозових розрядів і блукаючих струмів. Електричні прилади та щити заземляються відповідно до ПУЭ.
XVII. Вимоги до охорони праці під час виконання ремонтно-монтажних робіт
1. Загальні вимоги
1.1. На фабриках і в цехах повинні проводитися регулярні планові огляди обладнання відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.
1.2. Переміщення обладнання або його частин, маса яких перевищує 30 кг, повинно проводитися підйомно-транспортними засобами.
Вантажопідйомність підйомно-транспортного механізму повинна відповідати масі найбільш важкої частини, що піднімається, або масі всієї машини, відповідно до вимог НПАОП.0.00-1.01-07.
1.3. Усі роботи з переміщення вантажів повинні проводитися за вказівкою і з дозволу осіб, відповідальних за виконання такелажних робіт. Підійманням великогабаритних вузлів і деталей машин повинна керувати особа, відповідальна за проведення цих робіт.
1.4. Роботи зі стропування вантажів повинен виконувати стропальник, який має посвідчення на виконання таких робіт.
Усі роботи із закріплення стропами вантажу, що підіймається, необхідно проводити у рукавицях.
1.5. Підтягування деталей і вузлів підйомними механізмами по землі, підлозі, рейках та іншим шляхом з косим натягом канатів не дозволяється.
1.6. Під час виконання такелажних робіт команду кранівнику повинна подавати одна особа, якщо вона має кваліфікацію стропальника. Подача команди кількома особами не дозволяється.
1.7. Не дозволяється працювати на несправних підйомно-транспортних механізмах і пристосуваннях, а також на механізмах, у яких закінчився строк технічного огляду.
1.8. Перед початком ремонту обладнання робота машин і механізмів повинна бути припинена. Ремонт обладнання і апаратів (бункери, дробарки, грохоти, класифікатори, чани, зумпфи, флотаційні машини, конвеєри тощо) дозволяється розпочинати тільки після очищення і промивання від сировини та пилу, що в них містяться, а також після розбирання електричної схеми і взяття бирки виконавцем робіт.
1.9. Під час одночасного ремонту механізму та його електроприводу повинно бути забезпечено безпечне виконання робіт.
1.10. Перебування на робочих (ремонтних) дільницях немаркованих та забракованих знімних вантажозахватних пристроїв та тари не дозволяється.
2. Вимоги безпеки під час проведення ремонтних робіт
2.1. Організація та проведення ремонтів обладнання повинні відповідати вимогам НПАОП 27.1-1.06-08, а також цих Правил.
Ремонти основного обладнання повинні проводитися за розробленими та затвердженими ПОР. У ПОР повинні бути зазначені особи, відповідальні за дотримання безпеки під час проведення ремонту, кількість працівників та їх професії, машини та інструмент, що застосовуються, а також порядок і послідовність виконання ремонтних робіт, заходів безпеки.
2.2. Для механізації ремонтних робіт повинні бути передбачені необхідні вантажопідйомні засоби і пристосування, що дадуть змогу піднімати та знімати важке обладнання, вузли та деталі.
Експлуатація вантажопідйомних засобів повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.01-07.
2.3. Зупинка обладнання, агрегатів, апаратів і комунікацій для внутрішнього огляду, очищення та ремонту, а також їх пуск повинні здійснюватися відповідно до вимог технологічних інструкцій.
2.4. На кожній фабриці складається перелік об'єктів і обладнання, ремонт яких повинен проводитися із застосуванням биркової системи, нарядів-допусків, оформленням ПОР. Цей перелік затверджується керівництвом підприємства. Розміри ремонтно-монтажних майданчиків повинні забезпечувати розміщення на них крупних вузлів і деталей машин, пристроїв та інструменту, а також необхідних матеріалів для виконання ремонтних робіт. Під час розміщення вузлів і деталей машин на ремонтно-монтажному майданчику необхідно забезпечити проходи між ними відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08. Майданчик не повинен захаращуватися і повинен відповідати масі вантажу, що розміщується на ньому.
2.5. Під час робіт, виконувати які необхідно на помостах, останні повинні улаштовуватися на міцних риштуваннях, збудованих відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07). Використання для цієї мети будь-яких опор не дозволяється.
2.6. Помости і драбини, що застосовуються для ремонтних робіт, повинні відповідати вимогам РСТ УССР 1735-87.
Драбини, встановлені на гладких поверхнях, повинні мати гумові наконечники, а встановлені на землі повинні мати гострі металеві. Драбини повинні надійно спиратися верхніми кінцями на міцну опору. Не дозволяється застосовувати зв’язані драбини.
Під час встановлення приставних драбин на підкранових балках, на елементах металоконструкцій тощо необхідно надійно прикріплювати верх і низ сходів до конструкцій. Під час обслуговування та ремонту електроустановок застосовувати металеві драбини не дозволяється. Приставні інвентарні драбини повинні бути випробувані та мати відповідне маркування.
На всіх драбинах, що знаходяться в експлуатації на прикріплених до них бирках, повинні бути зазначені інвентарний номер, дата наступного випробування, належність цеху (дільниці).
2.7. Не дозволяється підкидати будь-які предмети (деталі та інструменти) для подачі працівникам, які працюють нагорі. Їх необхідно піднімати мотузкою, до середини якої надійно прив'язуються необхідні предмети. Другий кінець мотузки повинен знаходитися у руках працівника, що стоїть унизу, який утримує предмети, що піднімаються, від розхитування.
2.8. У разі неможливості влаштування помостів під час виконання робіт з драбин на висоті більше ніж 2,0 м працівники повинні користуватися запобіжними поясами. Місця закріплення запобіжних поясів під час виконання робіт на висоті повинні бути зазначені у наряді.
2.9. Не дозволяється ведення будь-яких робіт під монтажними прорізами.
2.10. Для механізації ремонтних робіт повинні передбачатися необхідні пристосування, що дають змогу піднімати важке обладнання.
Для механізації ремонту в зоні ремонтного майданчика повинні бути встановлені підсилені елементи перекриття для навішування блоків або закріплення монорейки.
Підвішувати тимчасові пристрої до ферм, балок та інших будівельних конструкцій не дозволяється без перевірки цих конструкцій на міцність.
2.11. Перед виконанням ремонтно-монтажних робіт у діючих цехах і відділеннях фабрик керівник ремонтних робіт спільно з адміністрацією цеху або відділення зобов’язані розробити заходи, що забезпечують безпечне виконання робіт, а також нормальну роботу обладнання, що залишилось в експлуатації.
Під час виконання ремонтів підрядною організацією роботи повинні проводитися згідно з ПОР і нарядом-допуском.
2.12. Ремонтні роботи у пожежонебезпечних місцях, що пов'язані з вогневими роботами, повинні проводитися за нарядом-допуском, оформленим у визначеному порядку.
2.13. Піднімання і опускання працівників під час виконання ремонтних робіт на дробарках необхідно здійснювати з використанням драбин, які повинні відповідати вимогам РСТ УССР 1735-87.
Спуск працівників у робочу зону без запобіжного пояса і страхувального каната не дозволяється.
2.14. Зварювання та різання футерувальних плит усередині барабана млина повинні здійснюватися відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).
2.15. Обладнання, що працює у середовищі з токсичними реагентами (ціаніди тощо), перед ремонтом повинно бути ретельно очищено і знешкоджено від цих реагентів.
2.16. Приєднання та роз’єднання повітряних шлангів пневматичних інструментів і установок дозволяються тільки після припинення подачі стисненого повітря.
2.17. Під час роботи випалювальних установок не дозволяється виконувати ремонтні роботи на газових комунікаціях і контрольно-вимірювальній апаратурі.
3. Вимоги безпеки під час виконання газополум’яних робіт
3.1. Виконувати газозварювальні роботи необхідно з дотриманням вимог ГОСТу 12.3.036-84 "ССБТ. Газопламенная обработка металлов. Требования безопасности".
3.2. Усі займисті матеріали (мастило, обтиральні матеріали тощо) повинні бути прибрані на відстань не менше ніж 10 м від місця зварювальних робіт.
3.3. Під час зварювання всі дерев'яні або інші частини споруд, що займаються і знаходяться від місця зварювання на відстані ближче 2 м, повинні бути закриті азбестовими або сталевими листами.
3.4. У нестаціонарних місцях проведення зварювальних і газополум’яних робіт повинні бути вогнегасники або пожежний рукав (шланг), приєднаний до пожежного трубопроводу або бака із запасом води не менше ніж 1 м-3, та ящик з піском.
3.5. Зварювання важких та громіздких деталей дозволяється проводити тільки за наявності відповідних підйомних пристосувань, які дають змогу зручно пересувати та обертати деталі, що зварюються.
3.6. Працівники, зайняті підготовкою деталей до зварювання (очищенням їх до та після зварювання), повинні користуватися захисними окулярами.
3.7. Не дозволяється зберігати у зварювальній майстерні гас, бензин та інші легкозаймисті речовини.
3.8. Ремонтні роботи повинні виконуватися відповідно до технологічних карт, затверджених керівництвом фабрики, у яких повинні бути передбачені заходи безпеки під час виконання окремих операцій з ремонту.
3.9. Небезпечні зони під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені і перед ними вивішені попереджувальні плакати.
3.10. Пальники і різаки, що призначені для проведення газорізальних робіт на рідкому паливі, повинні бути обладнані зворотними клапанами, які запобігають зворотному удару у кисневому шлангу.
3.11. Ремонт сушильних установок (сушильні барабани, шахтні та електричні печі тощо) дозволяється проводити лише після повного зупинення, продувки, відключення подачі теплоносія та зниження температури ділянки, яка потребує ремонту, до 40°С за відсутності загазованості.
XVIII. Вимоги до охорони праці під час обробки руд і пісків, що містять золото
1. Загальні вимоги
1.1. На золотодобувних фабриках застосування процесу амальгамування не допускається.
1.2. Підлога, стіни, стелі, будівельні конструкції цехів та відділень золотодобувних фабрик, де застосовують високотоксичні реагенти (ціаніди тощо), повинні бути щільними, гладкими та мати гідрофобні покриття, які не вбирають розчини та легко миються.
Технологічні отвори (прорізи) міжповерхових перекриттів, крім поручнів, повинні бути обладнані вологонепроникними бар’єрами висотою не менше ніж 0,2 м.
1.3. Для запобігання накопиченню розчинів та пульпи підлога золотовидобувних фабрик (у тому числі під ємностями і обладнанням) повинна бути з уклоном у бік дренажних каналів і зумпфів. Під обладнанням, яке встановлюється на майданчиках і міжповерхових перекриттях, повинна обов’язково бути улаштована дренажна система зі стоком у зумпфи або ємності, що розташовані нижче.
Дренажна система підлоги, що складається з каналів і зумпфів з насосами, повинна забезпечувати збирання стоків та їх повернення у технологічний процес.
Викид стоків з фабричної підлоги без попереднього їх знешкодження не дозволяється.
1.4. Не допускається виконувати в одному приміщенні ціанування та процеси, що протікають у кислому середовищі.
Виняток можливий, якщо обидва процеси складають єдиний технологічний ланцюг. У цьому випадку належить вживати особливих заходів безпеки (робота всіх апаратів під вакуумом, безперервний контроль складу повітря на робочих місцях тощо).
1.5. Відділення, у яких технологічні процеси протікають у кислому середовищі, повинні мати відокремлені від решти фабрики дренажні системи. Кислі дренажні води перед викидом необхідно нейтралізувати.
Підлога, стіни, будівельні конструкції та обладнання цих відділень повинні мати кислотостійкі покриття.
1.6. У місцях інтенсивного газовиділення повинні бути улаштовані місцеві відсмоктувачі повітря:
у подрібнювальному відділенні фабрики - від завантажувальних та розвантажувальних горловин млинів, розмелювання в яких здійснюється у ціанистому середовищі;
у відділенні сушіння концентрату - від завантажувальних та розвантажувальних отворів сушильних печей (барабанів);
у відділенні сушіння цинкових осадів - від завантажувальних дверцят сушильних шаф (печей);
у реагентному відділенні - від камер розкриття та спорожнення тари з токсичними реагентами, живильників реагентів, мутилок та збірних чанів;
у відділенні знешкодження промстоків - від апаратури знешкодження;
у сорбційному відділенні - від пачуків і грохотів для виділення смоли;
у регенераційному відділенні - від регенераційних колонок і ємностей реагентів;
у відділенні електролізу - від електролізерів і печі для випалювання графітованого ватину.
1.7. Умови викиду відхідних газів (кількість, місце, висота тощо) повинні бути узгоджені з органами державного санітарного нагляду.
1.8. Витяжні вентиляційні системи апаратів, з яких можливе виділення високих концентрацій вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин (водню, сірковуглецю, ціанистого водню тощо), повинні виготовлятися у вибухобезпечному виконанні.
2. Вимоги охорони праці до відділень ціанування
2.1. Для запобігання безпосередньому контакту обслуговуючого персоналу з ціанистими розчинами (пульпою) та зменшенню отруйних викидів у робочі зони обладнання та ємності відділення ціанування повинні бути максимально герметизовані або обладнані укриттями з місцевими відсмоктувачами.
Контроль за технологічним процесом та керування обладнанням повинні бути повністю автоматизованими або здійснюватися дистанційно.
2.2. Обладнання та ємності процесу ціанування обладнуються пристроями, які автоматично унеможливлюють випадкові переливання розчинів (пульпи), та переливними трубопроводами.
2.3. Деталі обладнання, трубопроводи, арматура та інші пристрої, які можуть контактувати або контактують з ціанистими розчинами (пульпою) або їх парами, виготовляються з ціаностійких матеріалів. Електропроводка та деталі з кольорових металів та їх сплавів (мідних, мідно-цинкових, алюмінієвих та інших) повинні бути ізольовані від контакту з ціанідами.
2.4. Концентрація захисного лугу у ціанистих розчинах (пульпі), що знаходяться у невкритому та неаспірованому обладнанні та ємностях, повинна постійно підтримуватися на рівні не нижче ніж 0,01 - 0,025 % за оксидом кальцію.
2.5. Газоповітряну суміш, що відсмоктується вакуум-насосами, перед її викидом в атмосферу необхідно очищати від шкідливих та отруйних компонентів і унеможливлювати її потрапляння у повітрозабірні пристрої припливних вентиляційних систем.
2.6. Фільтрувальні чохли (полотна) перед зняттям з фільтрів освітлювальних і осаджувальних установок необхідно промивати водою до повного виведення ціанідів.
2.7. Промивати кислотою фільтрувальну тканину (чохли, полотна тощо) дозволяється в ізольованому приміщенні, обладнаному загальнообмінною вентиляцією.
Фільтрувальна тканина, оброблена кислотою, перед повторним використанням повинна промиватися водою до повного видалення кислоти.
2.8. Усі роботи з регенерації фільтрувальної тканини (кислотна обробка, прання, сушіння) повинні бути максимально механізовані.
2.9. Кислотне промивання фільтрувальної тканини безпосередньо на фільтрі дозволяється у виняткових випадках тільки після ретельного його промивання водою до повного видалення пульпи та ціанідів. Перед вмиканням фільтра фільтрувальну тканину та фільтр необхідно промивати до повного видалення кислоти.
2.10. Приміщення для сушіння, подрібнення, випробування та упакування цинкових осадів повинні бути ізольовані від відділення ціанування та обладнані загальнообмінною вентиляцією з технологічним і санітарним очищенням викидів.
2.11. Сушіння цинкових осадів необхідно здійснювати в герметичних сушильних шафах (печах) під вакуумом. Сушіння цинкових осадів на відкритих плитах не дозволяється.
2.12. Жаровні з висушеними цинковими осадами необхідно охолоджувати в герметичних шафах під розрідженням.
2.13. Приміщення для знешкодження ціановмісних промислових стоків повинні бути ізольовані від інших приміщень фабрики та обладнані загальнообмінною та аварійною вентиляцією з дистанційним керуванням.
2.14. Знешкоджувати ціановмісні промислові стоки із застосуванням хлоровмісних продуктів та інших реагентів (перекису вуглецю, озону тощо) дозволяється тільки у герметично закритому устаткуванні, обладнаному повітровідсмоктувачем, приладами контролю та дистанційного керування.
2.15. Виносити неочищений від токсичних речовин спецодяг з території фабрики та виходити у спецодязі за її межі не дозволяється.
Спецодяг необхідно прати та ремонтувати централізовано після попереднього знешкодження.
2.16. Працювати з ціанистими розчинами (пульпою) дозволяється тільки у гумових рукавицях, фартусі та чоботях. Штанини (холоші) повинні бути одягнені поверх чобіт. Місця роботи з ціанистими розчинами обладнуються місцевою вентиляцією.
2.17. Для надання невідкладної допомоги на всіх стадіях відділення ціанування повинні бути обладнані спеціальними пунктами на всіх робочих майданчиках з таким розрахунком, щоб відстань від них до будь-якого ціановмісного обладнання не перевищувала 25 м.
Підходи до пунктів невідкладної допомоги повинні бути добре освітлені, легко доступні, не захаращені іншим обладнанням і комунікаціями.
2.18. На спеціальному пункті повинна бути аптечка першої допомоги з набором протиотрут, медикаментами та перев’язувальними засобами, а також необхідним посудом, інструкцією із застосування протиотрут. До спеціального пункту повинна бути підведена холодна і тепла вода, що подається через змішувач у витратний патрубок, розміщений на рівні 2 м від підлоги, від якого проведено шланг до умивальника. На витратних патрубках встановлення розбризкувачів не дозволяється.
3. Вимоги до відділень сорбції, десорбції, регенерації та електролізу
3.1. Для запобігання викидам в атмосферу робочих приміщень високотоксичних речовин устаткування відділення (пачуки, колонки, грохоти) повинно бути повністю герметизовано, а відсмоктування газів - здійснюватися безпосередньо з-під укриттів.
3.2. Контроль і керування процесами десорбції та регенерації повинні бути автоматизованими.
3.3. Під час переміщення смоли по колонках оглядові вікна та кришки колонок повинні бути наглухо закриті.
У процесі транспортування смоли у колонку з іншим складом середовища (з лужної в кислу і навпаки) розчини повинні відокремлюватися повністю. Транспортувати розчини разом зі смолою не дозволяється.
3.4. Проби смоли і розчинів відбирати з колонок дозволяється тільки крізь лючки у кришках або крізь дверцята з боку колонок. Відкривати кришки колонок для відбору проб не дозволяється.
3.5. Повернення у ціанистий процес кислих промивних розчинів десорбції і регенерації дозволяється тільки після попередньої їх нейтралізації лугами (вапно, їдкий натр).
3.6. Приміщення електролізу товарного регенерату обладнується системами загальнообмінної та аварійної вентиляції і приладами, що сигналізують про вміст у повітрі водню та парів кислот у концентраціях, що перевищують ГДК.
3.7. Під час заміни в електролізері катодних блоків працівники повинні бути одягнені в гумовий спецодяг (гумові чоботи, фартух, рукавиці) та користуватися захисними окулярами.
4. Вимоги з безпеки під час збагачення пісків
4.1. Під час роботи на конвеєрно-скруберних промивних приладах зв’язок між обслуговуючим персоналом (оператором, бункерувальником та машиністом насосної станції) повинен бути двобічним і дубльованим.
4.2. Для скидання валунів з конвеєрної стрічки промивного приладу вздовж нього повинні бути влаштовані лотки.
Місце складування валунів повинно бути огороджено.
4.3. Зависання промислових приладів у бункерах дозволяється усувати струменем води під тиском або призначеними для цього пристроями.
Прибирати валуни з бункера допускається за допомогою крана або пристроїв (блока, троса тощо) тільки після зупинки живильника та конвеєра.
4.4. Розміщення робочого місця гідромоніторника повинно забезпечувати широкий огляд місця розмиву пісків, гідропромивного лотка та галькового відвалу, а також іншого обладнання, розміщеного поблизу гідроелеватора.
Для утеплення промислових приладів, призначених для роботи в зимових умовах, у кожному окремому випадку повинні вживатися заходи, що забезпечують безпеку персоналу та надійність роботи устаткування.
XIX. Вимоги до охорони праці під час виробництва солі
19.1. Суміщати в одному приміщенні виробництво солі з домішками гексаціаноферату калію та з іншими домішками не дозволяється.
19.2. Приміщення, в якому проводиться виготовлення солі з додаванням спецій та ароматизаторів, до складу яких входять спирти, кетони, альдегіди, обладнуються припливно-витяжною вентиляцією.
19.3. Устаткування, комунікації і ємності, що використовуються під час виробництва солі з домішками ароматизаторів і ароматів, повинні бути герметичними і заземленими від статичної електрики.
19.4. Виробничий персонал забезпечується засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 0.00-3.10-08, а також дерматологічними засобами захисту згідно з ГОСТом 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования".
19.5. Відбір проб солі необхідно проводити лише у визначених точках технологічної системи, які визначаються розпорядженням роботодавця. Для відбору обладнуються робочі місця (майданчики).
Відбір проб у випадкових, необладнаних місцях не дозволяється.
19.6. Місце відбирання проб повинно бути легкодоступне, зручне та безпечне, а також мати освітлення та огородження всіх рухомих частин устаткування.
19.7. Приміщення пакувальних машин повинно бути ізольоване від складу товарного продукту стіною з отворами для проходження конвеєрних стрічок, обладнаних герметичними ущільненнями у вигляді фартухів, штор тощо.
19.8. Тару до робочого місця машиніста пакувальної машини необхідно транспортувати механізованим способом.
19.9. Перед прес-конвеєрами для спрямування мішків з готовим продуктом повинні бути встановлені напрямні пристрої. Під час роботи прес-конвеєра спрямовувати в нього мішки з упакованим продуктом або звільняти їх вручну не дозволяється.
19.10. Шнекові перевантажувачі повинні мати обмежувачі ходу візка. Перебувати перед шнековим перевантажувачем під час його роботи не дозволяється.
19.11. Шнекові перевантажувачі, розташовані у приміщенні з вільним доступом обслуговуючого персоналу, обладнуються пересувним пристроєм, що закриває розвантажувальні отвори.
19.12. Прес для брикетування солі повинен працювати в закритих приміщеннях категорії "В" з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ГОСТу 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования".
19.13. Вузли розфасовувально-пакувальних автоматів повинні бути герметизовані і оснащені пристроями для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.
19.14. Під час очищення, промивки деталей розфасовувально-пакувального автомата важіль фрикціона повинен бути зафіксований стопорним пристроєм.
19.15. Знімати браковані пачки, проводити очищення клеєпереносного механізму, якщо автомат не вимкнено, - не дозволяється.
19.16. Мішкозашивні машини обладнуються відсікаючим пристроєм для обрізання нитки. Форма і розташування ножа повинні унеможливлювати травмування рук працівників.
19.17. Елементи конструкції вагового автоматичного дозатора для затарювання солі в мішки, з яких під час заповнення сіллю підвагового бункера та мішка виділяється пил, повинні бути герметизовані та обладнані вузлами для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.
19.18. Складування упакованої в пакети, ящики та паперові мішки солі в зоні робочих місць машиністів розфасовувально-пакувальних автоматів і ліній затарювання не дозволяється.
19.19. Переміщення транспортних пакетів і упаковок солі по похилих площинах повинне здійснюватися під кутом не більше ніж 30°, що забезпечує плавне ковзання, з обов'язковим улаштуванням бічних огорож і упоровловлювача в нижній частині.
19.20. Укладання солі в паперових пакетах, картонних і дерев'яних ящиках, мішках, транспортних пакетах, контейнерах повинно проводитися на складі або під час ручного завантаження у вагон стійкими штабелями висотою 2,5 м і 4,0 м - під час механізованого завантаження.
19.21. Завантажувати сіль навалом у залізничні вагони необхідно механізованим способом, що унеможливлює забруднення навколишнього середовища.
19.22. Під час завантаження солі навалом в автотранспорт її необхідно рівномірно розміщувати по всій площі кузова, щоб не допустити довільного зрушення насипаного конуса під час руху автомобіля.
XX. Вимоги до охорони праці під час обробки штучного каміння
20.1. Під час розміщення, установки, монтажу, експлуатації та ремонту виробничого устаткування і технологічних ліній обробки каміння необхідно керуватися вимогами ГОСТу 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТу 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" та інструкцій заводів-виробників устаткування.
20.2. На робочих місцях біля каменеобробних верстатів повинні бути укладені дерев'яні настили шириною не менше ніж 1,5 м. Просвіти між планками повинні бути не більше ніж 0,03 м.
20.3. Замінювати різальні інструменти необхідно тільки після того, як зупинено устаткування та розібрано електричну схему, а на пускових пристроях вивішено заборонний знак "Не вмикати! Працюють люди!".
20.4. Під час організації та ведення технологічних процесів розпилювання блоків, окантовки, шліфування та полірування плит у робочій зоні виробничих приміщень повинні бути забезпечені метеорологічні умови відповідно до вимог ГОСТу 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88) і Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).
