Про затвердження Правил охорони праці при виробництві шкіргалантерейних виробів

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402,

1. Затвердити Правила охорони праці при виробництві шкіргалантерейних виробів, що додаються.

2. З набранням чинності цим наказом уважати таким, що не застосовується на території України, "ОСТ 17-54-85. Система стандартов безопасности труда. Процессы производстенные предприятий кожгалантерейной промышленности. Требования безопасности", затверджений Міністерством легкої промисловості СРСР та зареєстрований Державним комітетом СРСР по стандартам 14 січня 1986 року за № 8369259.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

3.1. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3.2. У встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3.3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

1.1. Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також юридичних і фізичних осіб - підприємців (далі - суб’єкти господарювання), які відповідно до чинного законодавства використовують найману працю та займаються виробництвом шкіргалантерейних виробів.

Ці Правила регламентують вимоги щодо безпечного виконання робіт у технологічних процесах шкіргалантерейного виробництва.

1.2. Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і аваріям на виробництві роботодавець зобов'язаний відповідно до Закону України "Про охорону праці" створити в кожному структурному підрозділі, на кожному робочому місці безпечні і здорові умови праці.

1.3. З метою організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям у процесі роботи, роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за № 1526/10125.

1.4. Суб’єктом господарювання розробляються інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за № 226/2666.

1.5. При прийомі на роботу працівник відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" ознайомлюється з умовами праці на робочому місці та вимогами щодо запобігання несприятливій дії небезпечних і шкідливих факторів виробничого процесу, а також його правами, у тому числі на компенсацію за роботу в таких умовах.

1.6. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників шкіргалантерейного виробництва проводяться відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511.

Не допускаються до роботи працівники, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці.

1.7. Попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться відповідно до Закону України "Про охорону праці" та Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

1.8. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

1.9. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами, працівники шкіргалантерейної галузі забезпечуються безплатно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137, Типових норм безплатної видачі засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств текстильної та легкої промисловості, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії Всесоюзної Ради Професійних Cпілок від 13 вересня 1979 року № 394/II-9.

Не допускаються до роботи працівники, які не мають відповідного спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

1.10. Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

1.11. Для захисту органів слуху за рівнів шуму 80 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками або засобами індивідуального захисту зразка "беруші" згідно з ГОСТом 12.4.051-87 "CCБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний", затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 29 жовтня 1987 року № 4856, ДСТУ EN 352-1-2002 "Засоби індивідуального захисту органа слуху. Вимоги безпеки і випробування", затвердженим наказом Держстандарту України від 12 липня 2002 року № 433.

1.12. Під час виконання робіт, пов’язаних з можливістю ураження очей, працівники забезпечуються захисними окулярами згідно з ГОСТом 12.4.013-85 "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия", затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 13 травня 1985 року № 1787.

1.13. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, видаються засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТу 12.4.002-97 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний", затвердженого протоколом Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту СРСР від 25 квітня 1997 року № 11.

1.14. Для захисту шкіри рук від шкідливих хімічних речовин працівникам видаються захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТу 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 21 вересня 1979 року № 3639.

1.15. Вибір і застосування засобів індивідуального захисту органів дихання для працівників шкіргалантерейного виробництва здійснюються відповідно до вимог ДСТУ ГОСТу 12.4.041-2006 "Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 10 листопада 2006 року № 322, та Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2008 року за № 285/14976.

1.16. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту очищуються, дезінфікуються, провітрюються та висушуються.

1.17. Спецодяг зберігається окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні, яке слід провітрювати.

1.1. Територія суб’єкта господарювання та розташовані на ній будівлі повинні відповідати вимогам СНіП "Генеральные планы промышленных предприятий. Планировка, размещение зданий и сооружений", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 грудня 1980 року № 213, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та цих Правил.

1.2. Територія суб’єкта господарювання огороджується, впорядковується і утримується в належному санітарному стані. Для зберігання відходів виробництва та сміття обладнуються спеціальні майданчики з твердим покриттям, звідки вони транспортуються у місця організованого складування - на полігони, звалища. Під час їх зберігання необхідно запобігати забрудненню ними ґрунту, води, повітря.

1.3. Територія суб’єкта господарювання має бути вирівняна і спланована так, щоб був забезпечений відвід стічних вод від будівель, майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до водостоків.

1.4. Перед в’їздом на територію суб’єкта господарювання розміщується інформація (схеми, плани) про розташування виробничих підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ, швидкість руху автотранспорту.

1.5. На території суб’єкта господарювання впорядковуються дороги з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху транспорту, техніки, а також пішохідні доріжки та тротуари. Дороги і пішохідні доріжки систематично очищуються від бруду та снігу.

1.6. Пожежні водойми, траншеї, конденсатні, каналізаційні та інші технічні колодязі, що влаштовуються з виробничою метою, огороджуються або закриваються міцними кришками, а в темну пору доби освітлюються. До водоймищ, які є джерелами протипожежного водопостачання, обладнуються під’їзди з твердим покриттям. Для зупинки та розвороту автомобілів біля водоймищ облаштовуються майданчики розміром не менше ніж 12 х 12 м.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, у холодний період року утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки рекомендується фарбувати в червоний колір.

1.7. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання паливних і мастильних матеріалів розташовуються у спеціально відведених місцях (ділянках).

1.8. Протипожежні перешкоди (стіни, перегородки, перекриття, протипожежні ворота, двері та інше) вибухопожежонебезпечних приміщень повинні мати межу вогнестійкості відповідно до вимог Державних будівельних норм "Пожежна безпека об’єктів будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 3 грудня 2002 року № 88 (далі - ДБН В.1.1-7-2002).

1.9. Небезпечні зони на території промислових майданчиків суб’єктів господарювання, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях позначаються знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТу 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 24 травня 1976 року № 1267, і обгороджуються.

1.10. Об’ємно-планувальні і конструктивні рішення виробничих будівель і споруд повинні відповідати вимогам СНіП "Производственные здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 січня 1986 року № 287, ДБН В.1.1-7-2002, Державних будівельних норм "Природне і штучне освітлення", затверджених наказом Мінбуду України від 15 травня 2006 року № 168 (далі - ДБН В.2.5-28:2006), ГОСТу 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 29 вересня 1988 року № 3388, та цих Правил.

1.11. Виробничі будівлі та споруди в процесі експлуатації, а також у період її тимчасового припинення повинні перебувати під систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження цих об’єктів, відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Держбуду України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за 424/2864.

1.12. Виробничі будівлі та споруди повинні бути обладнані технічними засобами протипожежного захисту (автоматичними установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу) та первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом МНС України від 22 серпня 2005 року № 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2005 року за № 990/11270, ДБН В 1.1-7-2002, Державних будівельних норм "Інженерне обладнання будівель і споруд. Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 22 грудня 2010 року № 537, Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України від 2 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153, ГОСТу 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 жовтня 1983 року № 4882.

1.13. Технічні засоби протипожежного захисту та первинні засоби пожежогасіння утримуються у справному технічному стані відповідно до вимог технічної документації на них, а також відповідно до НАПБ А.01.001-2004 та Правил пожежної безпеки для підприємств легкої промисловості, затверджених Мінлегпромом УРСР 5 травня 1990 року.

1.14. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У приміщеннях з холодною підлогою постійні робочі місця повинні бути обладнані підставками та килимками.

1.15. Вхідні двері виробничих приміщень, розташованих у районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для холодної пори року 15 °С і нижче, повинні бути обладнані тамбурами або повітряно-тепловими завісами, а двері тамбурів обладнані безпечними пристроями для самостійного зачинення та фіксації у відкритому положенні.

1.16. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення (гардеробні, переддушові, душові, умивальні, убиральні, для зберігання спецодягу, одягу) повинні відповідати вимогам СНіП "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 грудня 1987 року № 313 (далі - СНіП 2.09.04-87).

1.17. У виробничих приміщеннях і на території суб’єкта господарювання забороняється паління тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць.

Спеціально визначені та обладнані для паління місця повинні бути позначені знаком або написом, мати урну або попільницю з негорючих матеріалів.

Курильні приміщення повинні розміщуватись суміжно з убиральнями або приміщеннями для відпочинку чи обігрівання. Допускається використовувати курильні і шлюзові при убиральнях з кількістю працівників не більш ніж 100 осіб у найбільшій зміні. Курильні при приміщеннях для відпочинку чи обігрівання повинні мати вентиляцію.

1.18. У всіх умивальнях має бути достатня кількість мийних засобів та повітряно-теплових сушарок для рук.

1.19. Уживати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях і їдальнях, кімнатах для відпочинку та вживання їжі, які повинні бути обладнані умивальниками з проточною водою, ємностями для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та необхідними меблями.

1.20. Експлуатація вантажопідіймальних машин повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 9 липня 2007 року за № 784/14051.

1.21. Експлуатація повітряних компресорів і повітропроводів повинна проводитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 28 грудня 1971 року.

1.22. Посудини, що працюють під тиском, повинні експлуатуватись відповідно до вимог чинного законодавства.

1.23. При виконанні електрозварювальних і газозварювальних робіт слід дотримуватись вимог Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при електрозварювальних роботах, затверджених Мінхіммашем СРСР 22 травня 1986 року.

1.24. Експлуатація металообробного устаткування та інструменту повинна здійснюватись відповідно до вимог чинного законодавства.

2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006.

Природне освітлення повинно бути максимально використане. Для захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно застосовувати штори, жалюзі.

2.2. Для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини повинно бути передбачено місцеве освітлення стаціонарними світильниками.

2.3. Для додаткового освітлення закритих вузлів і механізмів під час огляду і ремонту в обладнанні повинні бути передбачені спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні розетки для підключення переносних ламп із закритими ковпаками.

2.4. Для місцевого освітлення необхідно застосовувати світильники з лампами розжарювання з напругою не вище 42 В. Допускається застосування світильників з люмінесцентними лампами з напругою 127-220 В за умов недопущення випадкових доторкань до їх струмопровідних частин.

2.5. Світильники місцевого освітлення як з лампами розжарювання, так і з люмінесцентними лампами повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу із захисним кутом не менше 30°, а при встановленні світильника не вище рівня очей працівника - не менше 10°.

2.6. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних приміщень повинен проводитись залежно від класу вибухопожежонебезпеки згідно з чинним законодавством.

2.7. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам ГОСТу 12.4.120-83 "ССБТ. Средства коллективной защиты от ионизирующих излучений. Общие технические требования", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 31 січня 1983 року № 516, ГОСТу 12.4.123-83 "ССБТ. Средства коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 21 січня 1983 року № 299, та Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСанПіН 3.3.6.096-2002).

2.8. Ремонт та нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 9 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

2.9. Очищення світильників та арматури здійснюється тільки після відключення напруги електричної мережі та їх охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та деталі підлягають заміні). Під час виконання цієї роботи необхідно використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані драбини.

2.10. Очищення від забруднення віконного скла, скляних світлових прорізів, ліхтарів і світильників здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006 не менше двох разів на рік (або залежно від забруднення), а в приміщеннях зі значним виділенням пилу і кіптяви повинно виконуватись не рідше чотирьох разів на рік.

2.11. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця освітлюються відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006.

2.12. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю за освітленістю не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп.

3.1. Виробничі, допоміжні будівлі і приміщення повинні бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, у тому числі аварійною протидимною вентиляцією, а також системою опалення з урахуванням вимог СНіП "Отопление, вентиляция и кондиционирование", затверджених Держбудом СРСР 28 листопада 1991 року, ДСТУ БА.3.2-12:2009 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования", затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 23 грудня 2009 року № 678, та НАПБ А.01.001-2004.

3.2. Для очищення запиленого та загазованого повітря, що проходить через місцеві витяжні пристрої перед викидом його в атмосферу, повинні бути обладнані пилогазоочищувальні пристрої (циклони, фільтри, пилоосадочні камери або водяні завіси тощо).

3.3. Пилові камери, циклони, фільтри, за винятком індивідуальних аспіраційних пристроїв, змонтованих на машинах, повинні встановлюватись поза робочим приміщенням.

3.4. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), НАПБ А.01.001-2004 та ГОСТу 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", затверджених постановою Держстандарту СРСР від 29 вересня 1988 року № 88. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню.

3.5. Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1, 2, 3 класів небезпеки), відповідно до вимог ГОСТу 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 березня 1976 року № 579, або їх кількість не перевищує допустимих концентрацій, а у повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин.

3.6. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість споживачів, ніж це передбачено проектом.

3.7. Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен періодично перевірятися відповідно до затверджених роботодавцем графіків.

3.8. У разі зміни технологічного процесу та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (у цеху), вентиляційні установки повинні бути пристосовані до нового режиму роботи.

3.9. Опалювальні прилади повинні мати огорожу, яка запобігає потраплянню на них пилу та різних матеріалів виробництва й можливому дотику працівника, а також гладку поверхню, яку легко очищати від пилу.

3.10. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні не більше 43 °С згідно з ДСТУ ЕN 13202-2002 "Ергономіка теплового середовища. Температури гарячих поверхонь, доступних до дотику. Посібник з установлення граничних значень температур поверхонь в стандартах на продукцію з використання EN 563", затвердженим наказом Держстандарту України від 31 березня 2004 року № 60.

4.1. Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог СНіП "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 4 жовтня 1985 року № 169 (далі - СНіП 2.04.01-85), а також протипожежним водопостачанням згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.

4.2. Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації повинні відповідати вимогам СНіП "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27 липня 1984 року № 123, СНіП "Канализация. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 21 травня 1985 року № 71.

Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і водостоків повинно відповідати вимогам СНіП 2.04.01-85.

4.3. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України , затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог ГОСТу 12.3.006-75 "ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 14 серпня 1975 року № 2152.

4.4. Кожний суб’єкт господарювання забезпечується подачею води для:

санітарно-гігієнічних потреб;

виробничо-технічних потреб;

потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.

4.5. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.

4.6. Для забезпечення працівників питною водою потрібно встановлювати водопровідні колонки, автомати газованої води, кулери або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною водою разового використання в дрібній розфасовці.

4.7. Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 року за № 452/17747.

4.8. Вода для душових, умивальників, для охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.

4.9. Трубопроводи для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод повинні мати крани для відбору проб.

5.1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, НПАОП 40.1-1.21-98, ГОСТу 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 17 вересня 1984 року № 3236, ДСанПіН 3.3.6.096-2002, експлуатаційної документації та цих Правил.

5.2. Улаштування і експлуатація внутрішніх мереж електроустановок мають відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97.

5.3. Електропроводка та арматура силової і освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях повинні бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.

5.4. Використання електрозахисних засобів під час виконання робіт у технологічних процесах, пов’язаних з обслуговуванням електроустановок, потрібно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства.

5.5. Електрообладнання повинно мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТу 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 15 травня 1981 року № 2404 (далі - ГОСТ 12.1.030-81), та бути захищеним від попадання пилу, вологи.

5.6. Стан ізоляції і надійність заземлення щороку та після капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними приладами зі складанням відповідного акта, в якому зазначаються виявлені дефекти, згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.

5.7. Електроприлади й електрообладнання, установлені на обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки слід негайно вимкнути і вжити заходів до відновлення заземлення.

5.8. Обладнання, під час роботи якого можливе утворення статичної електрики, повинно мати пристрій, який виключає можливість її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити згідно з вимогами ГОСТу 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 27 січня 1983 року № 428 (далі - ГОСТ 12.4.124-83).

5.9. Увімкнення до електричної мережі ручних переносних електроінструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98, ГОСТу 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 27 листопада 1991 року № 1563.

5.10. Очищення електрообладнання від пилу необхідно здійснювати за графіком, але не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях щотижня відповідно до НПАОП 40.1-1.21.98 та НАПБ А.01.001-2004.

5.11. Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і персональних комп’ютерах необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 березня 2010 року № 65, зареєстрованих у Міністерстві юстиції 19 квітня 2010 року за № 293/17588.

5.12. Усі будівлі, споруди та зовнішні установки повинні бути захищені від потрапляння блискавки та вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд", затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 27 червня 2008 року № 269.

6.1. Під час виконання технологічних процесів у шкіргалантерейному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТу 12.0.003-74 "ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 18 листопада 1974 року № 2551.

6.2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників мають відповідати вимогам ГОСТу 12.1.005-88, ДСанПіН 3.3.6.096-2002, Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37, ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТу 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 6 червня 1983 року № 2773 (далі - ГОСТ 12.1.003-83), ДБН В.2.5-28:2006.

6.3. Виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що використовуються у технологічному процесі шкіргалантерейного виробництва, повинно відповідати вимогам Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

3.1. Улаштування і утримання виробничих будівель, приміщень повинні відповідати вимогам НПАОП 45.2-4.01.98, НАПБ А.01.001-2004, НАПБ Б.01.043-90/170, ДСТУ 3273-95 "Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги", затвердженого наказом Держстандарту України від 19 грудня 1995 року № 434, СНіП 2.09.02-85, Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання, затверджених Міністерством охорони здоров’я СРСР 4 квітня 1973 року (далі - СП 1042-73).

3.2. Усі приміщення повинні бути обладнані технічними засобами протипожежного захисту та первинними засобами пожежогасіння. При необхідності встановлюються газоаналізатори і системи димовидалення.

3.3. Стіни і стелі робочих приміщень повинні бути гладкими, рівними, зручними для очищення і пофарбовані у світлі тони.

3.4. Підлога у виробничих приміщеннях повинна бути щільною, рівною, не слизькою, без вибоїн.

3.5. У приміщеннях для збереження хімікатів підлога повинна бути бетонною або з асфальтовим покриттям. Допускається опорядження підлоги кислотостійкою плиткою.

3.6. Уся мережа трубопроводів повинна бути заглиблена в підлогу або піднята і укріплена на висоті не менше ніж 2 м від підлоги і пофарбована згідно з вимогами ГОСТу 12.4.026-76.

3.7. Усі люки, колодязі, канали повинні бути закриті кришками або суцільними настилами. Відкриті отвори в підлозі виробничих приміщень повинні бути огороджені з усіх боків міцними перилами висотою не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу заввишки не менше 0,15 м.

3.8. Усі мостики, майданчики, проходи, похилі естакади та інші споруди, які підняті над рівнем підлоги на 0,5 м і більше, а також драбини, які ведуть до них, повинні мати перила заввишки не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу заввишки не менше 0,15 м. Місця переходів через трубопроводи та інші комунікації повинні бути обладнані настилами.

3.9. Ширина проїздів для цехового транспорту повинна бути при русі в одному напрямку не менше максимальної ширини завантажених транспортних засобів плюс 1,0 м, а при зустрічному русі - не менше подвійної максимальної ширини транспортних засобів плюс 1 м.

3.10. Ширина головних проходів у виробничих приміщеннях для руху працівників без вантажу повинна бути не менше 1,5 м, а другорядних проходів, які використовуються для ремонту, огляду і змащування обладнання, - не менше 0,8 м.

3.11. Для пропуску транспортерів через перегородки і стіни необхідно влаштовувати отвори мінімальних розмірів. Проміжок між верхньою і нижньою гілками транспортера повинен бути максимально закритий.

3.12. Зовнішні входи і виходи у виробничих приміщеннях повинні мати утеплений тамбур або повітряні теплові завіси.

3.13. Дверні прорізи для транспортування сировини, напівфабрикатів, готової продукції повинні влаштовуватись відповідно до габаритів транспортних засобів, що застосовуються, і забезпечувати вільні проходи по обидва боки від цих габаритів не менше 0,7 м, а за висотою - не менше 0,2 м.

3.14. У виробничих приміщеннях сходові площадки, проходи, проїзди, віконні прорізи, опалювальні прилади, електричні шафи, електродвигуни, протипожежне обладнання, робочі місця не повинні захаращуватись сировиною, напівфабрикатами, готовою продукцією, відходами виробництва, тарою, які повинні міститися в установлених місцях.

3.15. Передача вантажів з одного поверху на інший повинна бути механізована. При передачі вантажів зверху вниз можуть застосовуватись похилі спуски, які повинні бути огороджені, щоб унеможливити травмування робітників вантажем.

3.16. У всіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинні бути встановлені урни та ящики з кришками, які щільно закриваються, для збору відходів і сміття. Урни та ящики повинні очищатись не рідше одного разу за зміну і ретельно дезінфікуватись.

3.17. Облаштування і розташування складів повинні відповідати вимогам СНіП "Складские здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 грудня 1985 року № 280, а їх обладнання з пожежобезпеки повинно відповідати вимогам ГОСТу 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", затвердженого постановою Державного комітету по управлінню якістю продукції СРСР від 14 червня 1991 року № 875 (далі - ГОСТ 12.1.004-91).

3.18. Висота приміщень складського, транспортного господарства, компресорних тощо має бути не менше 3,6 м.

3.19. Усі допоміжні споруди і приміщення повинні відповідати нормам проектування згідно зі СНіП 2.09.04-87.

3.20. Віконні стулки і ліхтарні рами, які відкриваються для природного провітрювання, повинні бути обладнані пристроями, які легко управляються для відкривання і встановлення їх у необхідному положенні.

3.21. Перелік спеціальних побутових приміщень і пристроїв для шкіргалантерейного виробництва визначається залежно від характеристики виробничих процесів і переліку професій працівників шкіргалантерейної галузі з віднесенням їх до відповідних груп виробничого процесу.

3.22. Для зменшення шуму в приміщеннях вентиляційні агрегати повинні бути розміщені в ізольованих вентиляційних камерах та встановлені на віброфундаменті, а повітроводи повинні приєднуватись до вентилятора за допомогою м’яких вставок.

1.1. Технологічні процеси організовують відповідно до вимог ГОСТу 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 25 квітня 1975 року № 1064, ГОСТу 12.1.004-91, СП № 1042-73 та вимог цих Правил.

1.2. Організація процесу та розміщення обладнання повинні забезпечувати потоковість технологічного процесу та можливість застосування механізації і автоматизації важких та небезпечних операцій, вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування сировини, напівфабрикатів, готової продукції.

1.3. Технологічні процеси із застосуванням речовин, здатних при певних умовах створити вибухонебезпечне середовище (нанесення фарби, лаку на вироби, приготування клею), організовують відповідно до вимог ГОСТу 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 березня 1976 року № 579.

1.4. Засоби герметизації і аспірації дільниць у місцях утворення шкідливих речовин, які супроводжуються утворенням пилу, пари і газу (промірювання і розбракування матеріалів, настилання матеріалів, видалення відходів, розкрій тканини на розкрійних смугових машинах, розкрій матеріалів на пресах, спускання країв деталей, вирівнювання деталей по товщині, профілювання деталей по контуру, нанесення клею, загинання країв деталей, зшивання деталей, пофарбування країв деталей, тонування, шовкографія), повинні бути передбачені в технологічних процесах.

1.5. Гігієнічні норми вібрації, що передається на руки працівників при роботі на розкрійних машинах, вирубувальних пресах, швейних машинах, обладнанні для встановлення фурнітури, не повинні перевищувати допустимі величини згідно з ДСТУ ГОСТом 12.1.012:2008, ДСН 3.3.6.039-99.

1.6. При організації технологічних процесів проводяться технічні та організаційні заходи, що забезпечують захист працівників від дії електричного струму, відповідно до вимог ГОСТу 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты", затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 17 липня 1979 року № 2582, та ГОСТу 12.1.030-81.

1.7. Технологічні процеси організовують у приміщеннях, у яких забезпечуються нормовані параметри повітря робочої зони щодо мікроклімату і концентрації токсичних речовин згідно з ГОСТом 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99.

1.8. Контроль за параметрами технологічних процесів тиснення, формування, високочастотного зварювання, нанесення клею, зволоження шкіри для виробництва рукавиць повинен здійснюватись контрольно-вимірювальними приладами, які встановлюються в зручних для обслуговування і спостереження місцях.

2.1. Підготовчо-розкрійне виробництво.

Під час організації процесів підготовчо-розкрійного виробництва повинні бути передбачені:

місця для збереження матеріалів (тканини, шкіри, штучної шкіри, плівки, фурнітури);

вільний доступ до обладнання, місць зберігання матеріалів;

механізація вантажно-розвантажувальних робіт.

Розкриття кіп матеріалів повинно виконуватись спеціальним інструментом.

2.2. Розкрій деталей шкіргалантерейних виробів на пресах.

Подання матеріалів (тканини, натуральної шкіри, штучної шкіри, плівки) у зону розкрою і видалення відходів з робочого місця повинні бути механізовані.

2.3. Розкрій матеріалів на розкрійних стрічкових машинах.

Матеріали необхідно розкроювати по металевих лекалах або лекалах з металевою окантовкою.

Розкрійні столи, лекала та металева окантовка лекал повинні мати гладку, без задирок поверхню.

Заточення ножів електророзкрійних машин повинно виконуватись на заточувальному пристрої на машині з включеним електродвигуном у положенні, коли машина відведена з настилу.

На машинах із зворотно-поступальним рухом заточення ножа здійснюється вручну, коли вимкнена машина.

На стрічковій розкрійній машині повинні бути спеціальні пристрої, що виключають можливість травмування працівника під час вирізання дрібних деталей (розміром не більше 100 х 100 мм).

Різання різноманітних плівок повинно виконуватись на спеціально обладнаних для цього машинах.

Розкрій плівкових матеріалів повинен проводитись за наявності спеціальних пристроїв для утримання і переміщення напівфабрикатів у процесі різання.

Розкрій полотна із синтетичних волокон повинен мати запобіжну операцію - накладання на верхній шар крою аркуша паперу і затискання затискачами з боку, протилежного тому, що розкроюється, щоб уникнути зсування шарів і травмування працівників.

Під час розкроювання синтетичних матеріалів треба уникати оплавлення, з цією метою необхідно застосовувати спеціальне змащування стрічкового ножа.

У разі попадання тканини в паз плоского напрямлювача стрічкового ножа витягувати її потрібно тільки після вимкнення машини та повної її зупинки.

Очищення шківа стрічкової розкрійної машини повинно проводитись спеціальним інструментом.

Відходи від стрічкових розкрійних машин повинні збиратися і транспортуватися механічними та пневматичними пристроями.

Процес розкрою повинен здійснюватись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.

2.4. Вирівнювання деталей за товщиною, профілювання їх по контуру.

Заправлення дрібних деталей в машини для вирівнювання, профілювання тощо повинно проводитись спеціальними шаблонами.

2.5. Спускання країв деталей шкіргалантерейних виробів.

Процес спускання країв повинен здійснюватись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції для видалення пилу і відходів.

2.6. Нанесення клею на органічних розчинниках на деталі шкіргалантерейних виробів.

Нанесення клею, сушіння нанесеного на деталі клею повинні проводитись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.

Очищення від клею робочого місця необхідно проводити спеціальними пристосуваннями (лопаточками, шкребками з кольорового металу, дерева тощо), які виключають іскріння.

При роботі з клеями, які потребують підігріву, повинно бути автоматичне регулювання температури нагріву клею.

2.7. Фарбування країв деталей.

Фарбування країв деталей повинно здійснюватись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.

Очищення робочого місця від забруднень, розмішування фарби повинні проводитись пристосуваннями з кольорового металу або дерева.

2.8. Загинання країв деталей з використанням клеїв-розплавів.

Процес загинання країв деталей з використанням клеїв-розплавів повинен проводитись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.

Регулювання температури нагріву клею повинно бути автоматичним.

2.9. Загинання країв деталей паралельним способом на машині.

При загинанні країв деталей на машині завантаження і вивантаження деталей повинні проводитись при висунутій каретці.

2.10. Зварювання деталей шкіргалантерейних виробів у високочастотному електричному полі.

Процес зварювання деталей повинен проводитись при закритому екрані з додержанням вимог ДСН 3.3.6.096-02.

2.11. Зшивання деталей шкіргалантерейних виробів на швейних машинах.

При зшиванні деталей з одночасним обрізанням їх країв повинні бути передбачені пристрої для збирання і видалення відходів.

2.12. Маркування виробів.

Маркування виробів з використанням фарб на органічних розчинниках повинно проводитись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.

2.13. Зволоження шкіри для виробництва рукавиць.

У процесі зволоження повинен бути передбачений контроль температурного режиму згідно з технологічним процесом.

Робочий тиск повітря в пневмосистемі не повинен перевищувати 0,63 МПа (6,3 кгс/кв. см).

2.14. Перетягування шкіри для виробництва рукавиць.

Регулювання нагріву валів повинно бути автоматизовано.

2.15. Формування рукавиць.

Регулювання температури нагріву правил повинно бути автоматизовано.

2.16. Встановлення фурнітури на вироби.

Процес встановлення фурнітури на вироби повинен бути напівавтоматичний.

2.17. Тиснення виробів (натуральна та штучна шкіра).

Регулювання температури нагріву повинно бути автоматизовано.

На окремих моделях пресів повинно працювати блокування автоматичного підіймання каретки, а робота вестись тільки обома руками.