Достатнім є проведення комбінованого дослідження (випробування) (28 днів для кожного періоду) для телят для розведення та великої рогатої худоби на відгодівлі.
Таблиця 4. Тривалість досліджень (випробувань) на переносимість для овець.
| Цільові тварини | Тривалість досліджень (випробувань) | Характеристика цільових тварин |
| Ягнята на вирощуванні та ягнята на відгодівлі | 28 днів | х |
Таблиця 5. Тривалість досліджень (випробувань) на переносимість для лососевих та інших видів риб.
| Цільові тварини | Тривалість Досліджень (випробувань) | Характеристика цільових тварин |
| Лосось і форель | 90 днів | х |
В якості альтернативи, замість 90-денного дослідження (випробування) може бути проведене дослідження (випробування), в рамках якого риба збільшує свою початкову масу тіла щонайменше у два рази від початку випробування.
Якщо кормова добавка призначена для використання лише для маточного поголів’я, дослідження (випробування) на переносимість повинні проводитися якомога ближче до періоду нересту. Тривалість дослідження (випробування) на переносимість складає 90 днів, при цьому враховується якість та здатність ікри до виживання.
Таблиця 6. Тривалість досліджень (випробувань) на переносимість для домашніх та інших непродуктивних тварин.
| Цільові тварини | Тривалість досліджень (випробувань) | Характеристика цільових тварин |
| Собаки та коти | 28 днів | х |
Таблиця 7. Тривалість досліджень (випробувань) на переносимість для кролів.
| Цільові тварини | Тривалість досліджень (випробувань) | Характеристика цільових тварин |
| Кролі на відгодівлі | 28 днів | х |
| Самиці для розведення | 1 цикл | Від моменту запліднення до кінця періоду відлучення |
Для підсисних та відлучених кроленят проводиться 49-денне дослідження (випробування) (через один тиждень після окролу). Самиці до відлучення також повинні використовуватися в дослідженні (випробувані).
Якщо кормова добавка використовується протягом коротшого періоду, ніж той, який визначений для відповідної категорії тварин, добавку слід вводити у відповідності до запропонованих умов застосування. В будь-якому випадку тривалість періоду спостереження не повинна бути меншою ніж 28 днів. Беруться до уваги при проведенні дослідження (випробування) відповідні параметри (наприклад, у випадку зі свиноматками для відтворення - кількість поросят, народжених живими, при аналізі періоду вагітності або кількість та маса тіла відлучених поросят при аналізі періоду лактації).
3.1.1.3. Умови експерименту.
Для кожного дослідження (випробування) складають індивідуальний протокол, в який вносять докладні відомості про всі експериментальні групи. Протокол досліджень (випробувань) складають із вказанням загальних описових даних, зокрема, зазначаючи наступну інформацію:
1) характеристику стада, а саме: місцезнаходження та розмір; умови годівлі та вирощування, спосіб годівлі; для водних видів - розмір та кількість резервуарів чи садків на фермі, освітлення та якість води, в тому числі температура та мінералізація води;
2) характеристику тварин, а саме: види (для водних видів, призначених для споживання людиною, вказують їх звичну назву, а також латинську назву в дужках), породу, вік (розмір - для водних видів), стать, порядок ідентифікації, фізіологічну стадію та загальний стан здоров’я;
3) відомості про дати, тривалість лабораторних досліджень (випробувань) та параметри, що досліджувалися;
4) характеристику раціону тварин: опис процесу виробництва та кількісного складу кормів у перерахунку на використовувані інгредієнти, відповідних поживних речовин (їх значень, отриманих шляхом лабораторних досліджень (випробувань)) та поживна цінність. Записи щодо приймання кормів тваринами;
5) відомості про концентрацію діючої речовини та/або агента (у відповідних випадках вказуються відомості про речовини, які використовуються для порівняння) у кормах, що визначена за допомогою контрольних лабораторних досліджень (випробувань) із застосуванням загальновизнаних методів (методик), а також ідентифікаційний номер партії;
6) відомості про кількість експериментальних і контрольних груп, кількість тварин в кожній групі: кількість тварин, які використовуються у дослідженнях (випробуваннях), повинна забезпечувати можливість проведення статистичної оцінки отриманих результатів. Зазначають методи (методики) статистичної оцінки, що застосовувалися. В звіті вказують усі відомості про тварин, або експериментальних одиниць, задіяних у дослідженнях (випробуваннях). Повідомляється про випадки, для яких неможливо провести оцінку через недостатність або втрату даних, та їх розподіл у групах класифікованих тварин;
7) тривалість та превалювання небажаних наслідків використання кормової добавки для окремих особин чи груп; наводяться також докладні дані про спостереження, які використовувалися в рамках дослідження (випробування);
8) записи про всі проведені лікувально-профілактичні заходи, що були виконані протягом досліджень (випробувань). Якщо протягом проведення дослідження (випробування) здійснюються необхідні лікувально-профілактичні заходи, вони не повинні впливати на хід і результати цього дослідження (випробування).
3.1.2. Мікробіологічні дослідження (випробування).
Мікробіологічні дослідження (випробування) проводяться з метою:
а) визначення здатності кормової добавки викликати перехресну резистентність до антибіотиків, що використовуються в гуманній або ветеринарній медицині;
б) відбору стійких штамів бактерій в польових умовах у цільових видів, які здійснюють вплив на умовно-патогенні мікроорганізми, що присутні у травному тракті і здатні спричиняти поширення або виділення зоонозних мікроорганізмів;
в) спричинення виділення або випорожнення зоонозних мікроорганізмів, що присутні в травному тракті.
Якщо діюча речовина має протимікробну активність на рівні концентрації корму, необхідно визначати мінімальну концентрацію всмоктування для відповідних видів бактерій згідно з стандартними процедурами. У разі виявлення протимікробної активності визначають здатність кормової добавки до селекції стійких бактеріальних штамів in vitro та у цільових видів, а також спроможність викликати перехресну резистентність до відповідних антибіотиків.
Для всіх мікробних кормових добавок, а також інших кормових добавок, які спричиняють вплив на кишкову мікрофлору, повинні проводитися дослідження (випробування) з врахуванням рівня їх застосування. Результати цих досліджень (випробувань) повинні доводити відсутність виникнення сприятливих умов для надмірного росту і розповсюдження потенційно патогенних мікроорганізмів внаслідок використання кормової добавки.
Вибір мікроорганізмів, що підлягають лабораторному моніторингу, залежить від цільових видів, але повинен включати відповідні зоонозні види незалежно від їх здатності викликати симптоми у цільових тварин.
3.2. Дослідження (випробування) безпечності кормової добавки для споживачів.
Метою цих досліджень (випробування) є оцінка безпечності кормової добавки для споживачів та визначення можливих залишкових кількостей кормової добавки чи її метаболітів в харчових продуктах, отриманих від тварин, яким згодовують оброблені кормовою добавкою корми чи воду.
3.2.1. Дослідження (випробування) метаболізму та залишків.
Визначення метаболічного шляху кормової добавки у цільових видів є визначальним фактором при ідентифікації та кількісному визначенні залишкових кількостей в їстівних тканинах або харчових продуктах, отриманих від тварин, яким згодовують корм або воду з вмістом кормової добавки. Надаються результати досліджень (випробувань) всмоктування, розподілу, метаболізму та виділення речовини (та її метаболітів).
Дослідження (випробування) метаболізму та залишків повинні проводитись із застосуванням методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), що відповідають вимогам статті 21 Закону про державний контроль. При цьому, необхідно дотримуватися правил щодо благополуччя тварин.
Дослідження (випробування) метаболізму та залишкових кількостей у цільових тварин проводять з використанням діючої речовини, внесеної в корм (але не через зонд).
Проводиться структурна ідентифікація метаболітів діючої речовини, які становлять понад 10 % від загальної кількості залишків в їстівних тканинах та харчових продуктах тваринного походження, і понад 20 % від загальної кількості залишків у виділеннях. Якщо метаболічний шлях діючої речовини викликає токсикологічне занепокоєння, ідентифікації підлягають також метаболіти, рівень яких нижчий вказаних в цьому абзаці значень.
Результати кінетичних досліджень (випробувань) залишків складають основу для розрахунку впливу на людину та встановлення періоду очікування і, за необхідності - ММЗ. Надається пропозиція щодо маркерного залишку.
Для деяких кормових добавок, залежно від їх природи чи використання, не завжди може бути необхідним дослідження (випробування) метаболізму та залишків.
3.2.1.1. Метаболічні дослідження (випробування).
Мета метаболічних досліджень (випробувань) - оцінити поглинання, розподіл, біотрансформацію та виділення кормової добавки у цільових видів.
Для досягнення встановленої мети необхідно провести наступні дослідження (випробування):
1) визначення метаболічного балансу після одноразового введення діючої речовини у дозах, запропонованих до застосування (загальна кількість, що відповідає щоденному прийому) та, можливо, багаторазова доза (якщо це обґрунтовано) для оцінки приблизної швидкості та ступеня всмоктування, розподілу (плазма/кров) та виділення (сеча, жовч, фекалії, молоко, яйця, повітря, що виділяється, виділення через зябра) у обох статей тварин, де це доречно;
2) метаболічне профілювання, ідентифікація метаболіту (речовин) у виділеннях та тканинах і розподіл у тканинах та продуктах встановлюються після багаторазового введення поміченої сполуки тваринам у стаціонарний стан (метаболічна рівновага), визначений рівнями плазми. Застосовувана доза повинна відповідати найбільшій дозі, запропонованій до використання, і повинна бути включена в корм.
3.2.1.2. Дослідження (випробування) залишків.
Необхідно враховувати кількість та характер залишків, які не екстрагуються з їстівних тканин чи харчових продуктів тваринного походження.
Дослідження (випробування) залишків необхідні для всіх речовин, для яких необхідні метаболічні дослідження (випробування).
Якщо речовина є природним компонентом рідин або тканин організму або є природним чином у значних кількостях у продуктах харчування або кормах, вимога до дослідження (випробування) залишків обмежується порівнянням рівнів тканин та/або продуктів у необробленій групі тварин та у групі, якій введена найвища заявлена доза.
Впродовж проведення дослідження (випробування) для основних видів тварин одночасно оцінюють загальну кількість залишків, що мають токсикологічне значення, та визначають маркерний залишок діючої речовини в їстівній тканині (печінка, нирки, м’язи, шкіра, шкіра та жир) та продуктах (молоці, яйцях та меді). Маркерний залишок - це залишок, визначений для лабораторного дослідження (випробування), концентрація якого має відоме співвідношення до загального залишку, що викликає токсикологічне занепокоєння стосовно вмісту в тканинах. Дослідження (випробування) також повинні мати завдання отримання даних про постійність залишків у тканинах або харчових продуктах тваринного походження для встановлення відповідного періоду виведення.
Для визначення періоду виведення пропонована мінімальна кількість відібраних зразків їстівних тканин та/або харчових продуктів тваринного походження у кожній часовій точці є такою:
1) їстівні тканини тварин:
а) свині, вівці, свині та мінорні види - 4 зразка;
б) птиці - 6 зразків;
в) лососеві та інші риби - 10 зразків;
2) харчові продукти тваринного походження:
а) молоко - 8 зразків;
б) яйця -1 0 яєць;
в) мед - 8 зразків.
Необхідно дотримуватися відповідного розподілу між кількістю тварин різної статі.
Залишки вимірюються від нульового часу виведення (стаціонарний стан) та щонайменше трьох інших часових точок відбору.
Надається пропозиція щодо маркерного залишку.
Дослідження (випробування) поглинання, розподілу та виділення, включаючи ідентифікацію основних метаболітів, проводять на лабораторних видах тварин, у яких отримано найнижчий рівень несприятливого впливу (далі - НРНВ), або, за замовчуванням, на щурах обох статей. Проводяться додаткові дослідження (випробування) окремих метаболітів, якщо ці метаболіти виробляються цільовими видами і не утворюються значною мірою в лабораторних видах.
3.2.1.3. Дослідження (випробування) метаболізму.
Проводиться дослідження (випробування) метаболізму, що включає метаболічний баланс, метаболічний профіль та виявлення основних метаболітів у сечі і фекаліях. Якщо інший вид лабораторних тварин виявляє помітну різницю з чутливістю у щура, потребується надання додаткової інформації.
3.2.1.4. Біодоступність залишків.
Оцінка ризиків для споживачів, пов’язаних із залишками в харчових продуктах тваринного походження, може враховувати додатковий коефіцієнт безпечності щодо визначення їх біодоступності за допомогою відповідних лабораторних тварин та міжнародно визнаних методів (методик).
3.2.2. Токсикологічні дослідження (випробування).
Безпечність кормової добавки оцінюється на основі токсикологічних досліджень (випробувань), проведених in vitro та in vivo на лабораторних тваринах. Вони, як правило, включають визначення:
1) гострої токсичності;
2) генотоксичності (мутагенності, кластогенності);
3) субхронічної пероральної токсичності;
4) хронічної пероральної токсичності та/або канцерогенності;
5) репродуктивної токсичності, включаючи тератогенність; і
6) інші дослідження (випробування).
Подальші дослідження (випробування), що надають додаткову інформацію, необхідну для оцінки безпечності діючої речовини та її залишків, повинні проводитися у разі наявності підстав для занепокоєння.
На основі результатів цих досліджень (випробувань) необхідно встановити токсикологічний НРНВ.
Можуть знадобитися додаткові дослідження (випробування) окремих метаболітів, якщо ці метаболіти виробляються цільовими видами і не утворюються значною мірою при використанні лабораторних тварин. Якщо доступні дані стосовно метаболічних досліджень (випробувань) у людини, такі дані повинні враховуватися при визначенні характеру можливих додаткових досліджень (випробувань).
Токсикологічні дослідження (випробування) повинні проводитися з діючою речовиною. Якщо діюча речовина присутня в продукті бродіння, продукт ферментації повинен бути випробуваний. Тестований продукт ферментації повинен бути ідентичним тому, який повинен використовуватися в комерційному продукті.
Дослідження (випробування) повинні проводитись із застосуванням міжнародно затверджених методів (методик) та проводитись відповідно до законодавства чи Керівних принципів ОЕСР та відповідно до принципів GLP. Дослідження (випробування), що стосуються лабораторних тварин, повинні відповідати вимогам щодо благополуччя тварин, встановлених законодавством, а такі дослідження (випробування) не повинні повторюватися без відсутності обґрунтованої необхідності.
3.2.2.1. Гостра токсичність.
Необхідно надати результати дослідження (випробування) гострої токсичності для класифікації та надання обмеженої характеристики токсичності сполуки.
Дослідження (випробування) гострої токсичності проводяться щонайменше у двох видів ссавців. Якщо це доречно, то один лабораторний вид може бути замінений цільовим видом.
Непотрібно визначати точне значення напівлетальної дози; приблизне визначення мінімальної летальної дози є достатнім. Максимальне дозування не повинно перевищувати 2 000 мг/кг маси тіла.
З метою зменшення кількості залучених тварин та уникнення їх страждань постійно розробляються нові протоколи тестування стосовно дози гострої токсичності. Дослідження (випробування) за такими процедурами можуть проводитися тільки після належної валідації.
При проведенні таких досліджень (випробування) дотримуються таких керівництв ОЕСР:
а) 402 (гостра дермальна токсичність);
б) 420 (методика фіксованої дози);
в) 423 (методика гострої токсичного класу);
г) 425 (процедура вгору-вниз).
3.2.2.2. Дослідження (випробування) генотоксичності включно з мутагенністю.
Для ідентифікації діючих речовин та, якщо доречно, їх метаболітів і продуктів розпаду з мутагенними та генотоксичними властивостями, проводять обрану комбінацію різних тестів на генотоксичність. Якщо необхідно, випробування проводяться без метаболічної активації ссавців. Крім того, до уваги приймають сумісність випробуваного матеріалу з тест-системою.
Основний набір досліджень (випробувань) включає наступні тести:
1) індукція генних мутацій у бактерій та/або в клітинах ссавців (переважно tk-аналіз лімфоми миші);
2) індукція хромосомних аберацій у клітинах ссавців;
3) in vivo тест у ссавців.
Можуть знадобитися додаткові випробування залежно від результатів вищезазначених досліджень (випробувань) та з урахуванням всього профілю токсичності речовини, а також від її призначення.
Протоколи досліджень (випробування) повинні відповідати таким керівництвам ОЕСР, а саме:
а) 471 (тест зворотної мутації Salmonella typhimurium);
б) 472 (тест зворотної мутації Escherichia coli);
в) 473 (in vitro тест на хромосомну аберрацію ссавців);
г) 474 (тест на мікроядерні еритроцити ссавців);
ґ) 475 (тест на хромосомну аберрацію кісткового мозку ссавців);
д) 476 (in vitro тест на мутацію клітинних генів ссавців);
е) 482 (in vitro позаплановий синтез ДНК у клітинах ссавців),
є) а також іншим відповідним керівництвам ОЕСР щодо проведення досліджень in vitro та in vivo.
3.2.2.3. Дослідження (випробування) субхронічної токсичності при пероральній повторній дозі.
Для дослідження (випробування) субхронічного токсичного потенціалу діючої речовини необхідно щонайменше одне дослідження (випробування) для одного виду гризунів, яке повинно тривати не менше 90 днів. Якщо необхідно, проводять повторне дослідження (випробування) з видами, що не відносяться до гризунів. Продукт, що випробується, повинен вводитися перорально щонайменше в трьох рівнях на додаток до контрольної групи для отримання відповіді на дозу. Зазвичай слід очікувати, що максимальна доза буде виявляти докази несприятливих наслідків. Найнижчий рівень дози не є свідченням токсичності.
Протоколи зазначених в цьому підпункті досліджень (випробувань) повинні відповідати керівництвам ОЕСР 408 (гризуни) або 409 (не гризуни).
3.2.2.4. Дослідження (випробування) хронічної пероральної токсичності (включаючи дослідження (випробування) канцерогенності).
Для дослідження (випробування) хронічного токсичного потенціалу та канцерогенного потенціалу проводять дослідження (випробування) хронічної пероральної токсичності щонайменше для одного виду з тривалістю щонайменше 12 місяців. Обраний для дослідження (випробування) вид тварин повинен бути найбільш відповідним на основі всіх наявних наукових даних, включаючи результати 90-денних досліджень (випробувань). Типовим видом є щур. Якщо вимагається друге дослідження (випробування), можна використовувати гризунів або види, які не є гризунами. Продукт, що досліджується, повинен вводитися перорально щонайменше в трьох рівнях на додаток до контрольної групи для отримання відповіді на дозу.
Якщо дослідження (випробування) хронічної токсичності поєднується з дослідженням (випробуванням) канцерогенності, його тривалість збільшується до 18 місяців для мишей та хом’яків і до 24 місяців для щурів.
Дослідження (випробування) канцерогенності можуть не проводитися, якщо діюча речовина та її метаболіти:
1) послідовно дають негативні результати в тестах на генотоксичність;
2) структурно не відносяться до відомих канцерогенів;
3) не дають реакцій, що свідчать про потенційну (перед) неоплазію при вивченні хронічної токсичності.
Протоколи зазначених в цьому підпункті досліджень (випробуваннь) повинні відповідати керівництвам ОЕСР 452 (дослідження (випробування) хронічної токсичності) або 453 (комбіноване дослідження (випробування) хронічної токсичності та/або канцерогенності).
3.2.2.5. Дослідження (випробування) репродуктивної токсичності (включаючи токсичність для внутрішньоутробного розвитку).
З метою виявлення можливих порушень репродуктивної функції самців чи самок або шкідливого впливу на потомство внаслідок введення діючої речовини необхідно вивчити репродуктивну функцію шляхом:
1) дослідження (випробування) репродуктивної токсичності на двох поколіннях; і
2) дослідження (випробування) токсичності внутрішньоутробного розвитку (дослідження (випробування) тератогенності).
Для нових досліджень (випробувань) можуть використовуватися валідовані альтернативні методи (методики), що зменшують кількість тварин для їх проведення.
3.2.2.5.1. Дослідження (випробування) репродуктивної токсичності на двох поколіннях.
Дослідження (випробування) репродуктивної функції необхідно проводити і поширювати щонайменше на два синівські покоління (F1, F2) щонайменше в одного виду, як правило, гризунів, і їх можна поєднувати з дослідженням (випробуванням) тератогенності. Досліджувана речовина вводиться перорально самцям та самкам у відповідний час до спаровування. Введення триває до відлучення покоління F2.
Необхідно ретельно спостерігати та повідомляти про всі ознаки та прояви репродуктивної функції, вагітності, пологів, материнської поведінки, вигодовування, росту та розвитку потомства F1 від запліднення до зрілості та розвитку потомства F2 до відлучення. Протоколи дослідження (випробування) репродуктивної токсичності повинні відповідати керівництву ОЕСР 416 (репродуктивна токсичність).
3.2.2.5.2. Дослідження (випробування) токсичності внутрішньоутробного розвитку (тератогенність).
Мета полягає у виявленні несприятливих наслідків для вагітних самок та розвитку ембріона та плода в результаті впливу від імплантації протягом усього періоду вагітності. Такі наслідки включають посилену токсичність для вагітних самиць, ембріофетальну смерть, зміну росту плоду та структурні порушення та аномалії у плоду.
Щури, як правило, є видом, що застосовується для першого дослідження (випробування). Якщо спостерігається негативний або однозначний результат тератогенності, проводять ще одне дослідження (випробування) токсичності розвитку для другого виду тварин, переважно кроликів. Якщо дослідження (випробування) на щурах є позитивним щодо тератогенності, дослідження (випробування) у другого виду не є обов’язковим, за винятком випадків, коли огляд всіх основних досліджень (випробування) свідчить про те, що ПДН базуватиметься на тератогенності щурів. У цьому випадку потрібно буде вивчити другий вид тварин, щоб визначити найбільш чутливі види для цієї кінцевої точки. Протоколи повинні відповідати Керівництву ОЕСР 414 (дослідження / випробування токсичності внутрішньоутробного розвитку).
3.2.2.6. Інші специфічні токсикологічні та фармакологічні дослідження (випробування).
Подальші дослідження (випробування), що надають додаткову інформацію, корисну для оцінки безпечності діючої речовини та її залишків, повинні проводитися у разі необхідності. Такі дослідження (випробування) можуть включати вивчення фармакологічних реакцій, реакцій у молодих (допубертальних) тварин, імунотоксичності чи нейротоксичності.
3.2.2.7. Визначення НРНВ.
НРНВ, як правило, заснований на токсикологічних реакціях, але іноді фармакологічні реакції можуть бути більш доцільними.
Вибирається найнижчий НРНВ. Усі висновки з попередніх розділів разом з усіма іншими відповідними опублікованими даними (включаючи будь-яку відповідну інформацію про вплив діючої речовини на людину) та інформацію, де це доцільно, про хімічні речовини, що мають тісно пов’язану хімічну структуру, повинні враховуватися при виявленні найнижчих НРНВ, що виражається в мг на кг маси тіла на добу.
3.2.3. Оцінка безпечності для споживачів.
Безпечність кормової добавки для споживачів оцінюється порівнянням встановленого ПДН та розрахованого теоретичного споживання кормової добавки або її метаболітів з харчовими продуктами. Якщо розрахунок здійснюється для вітамінів і мікроелементів, замість ПДН застосовують ВР.
3.2.3.1. Пропозиція щодо ПДН для діючої речовини (речовин).
ПДН (в одиницях вимірювання мг кормової добавки або пов’язаного з добавками матеріалу на людину в день) отримують шляхом ділення найнижчого НРНВ (мг на кг маси тіла) на відповідний коефіцієнт безпечності та множення на середню масу тіла людини 60 кг.
Якщо це доцільно, надається пропоноване значення ПДН. ПДН також може бути позначено "не вказано" у разі низької токсичності при тестах на тваринах. ПДН не пропонується, якщо речовина проявляє генотоксичні або канцерогенні властивості до організму людини.
Встановлення ПДН передбачає подібність метаболічного шляху діючої речовини у цільових тварин та лабораторних тварин відповідно підпункту 3.2.1.4 цього додатку, яка гарантує, що споживачі піддаються впливу тих самих залишків, що і лабораторні тварини, які використовуються в токсикологічних дослідженнях (випробуваннях). Якщо зазначена подібність метаболічного шляху відсутня, необхідні додаткові дослідження (випробування) для іншого виду лабораторних тварин або метаболітів, характерних для цільового виду, які сформують основу для встановлення ПДН.
Коефіцієнт безпечності, що використовується для встановлення ПДН для певної кормової добавки, враховує характер біологічних реакцій та якість даних, що використовуються для ідентифікації НРНВ, релевантність цих впливів для людини та їх реверсивність, знання щодо прямого впливу залишків на людину.
Для розрахунку ПДН застосовується коефіцієнт безпечності, який дорівнює, щонайменше, 100 (якщо надано повний токсикологічний пакет). Якщо доступні дані про діючу речовину щодо впливу на людину, є прийнятним нижчий коефіцієнт безпечності. Більші коефіцієнти безпечності можуть застосовуватися для врахування додаткових джерел невизначеності даних або там, де НРНВ встановлюється на основі визначеної критичної кінцевої точки, наприклад тератогенності.
3.2.3.2. ВР (верхній можливий рівень вживання).
Для деяких кормових добавок може бути більш доцільною оцінка безпечності, що ґрунтується на рівні ВР. ВР є максимальним рівнем загального хронічного щоденного споживання поживної речовини (з усіх джерел) який вважається таким, що, за умови його неперевищення є малоймовірним ризик негативних наслідків для здоров’я споживачів або для окремих груп споживачів.
Досьє повинно містити дані, які доводять, що використання кормової добавки не призведе до ситуації, в якій можна було б перевищити ВР з урахуванням усіх можливих джерел поживних речовин.
Якщо одержувані рівні залишків поживної кормової добавки або її метаболіту в харчових продуктах тваринного походження вищі, ніж те, що вважається нормальним або очікуваним для цих продуктів, це повинно бути чітко зазначено.
3.2.3.3. Вплив на споживачів.
Загальне споживання людиною кормової добавки та/або її метаболітів з усіх джерел повинно бути нижче ПДН або ВР.
Розрахунок теоретичного споживання з харчовими продуктами тваринного походження проводять з урахуванням концентрації (загального залишку, розрахованого як середнє арифметичне, так і найвищого одиничного значення), виміряної в тканинах та харчових продуктах тваринного походження після припинення вживання твариною кормової добавки. Крім того, при необхідності, величини щоденного споживання людиною кормової добавки через харчові продукти визначаються за найгіршим сценарієм для різних періодів виведення.
Для кормових добавок, призначених для різних видів тварин, вплив на людину через споживання тканин розраховується окремо для ссавців, птахів та риб відповідно до найвищої дози кормової добавки, яку вони отримують. У доречних випадках до цієї цифри додається вплив з молока та яєць. Наприклад, у випадках застосування кормової добавки для лактуючих ссавців та яйценосних птахів, відповідні найбільші значення в придатних для споживання тканинах додаються до тих, які споживаються з молоком та яйцями. Там, де кормова добавка використовується для риб та яйценосних птахів і лактуючих ссавців, відповідні найбільші значення в їстівних тканинах додаються до показників споживання яєць та молока. Інші комбінації передбачаються таким же чином.
Для окремих кормових добавок (наприклад, деякі поживні та сенсорні кормові добавки або кормові добавки, призначені для мінорних видів), можливо, доцільно уточнити оцінку впливу на людину, використовуючи більш реалістичні показники споживання, але все-таки дотримуючись найбільш консервативного підходу.
Таблиця 1. Теоретичні показники щоденного споживання людини (тканин або харчових продуктів тваринного походження)
| х | Ссавці | Птахи | Риба | Інший |
| М’язи | 300 | 300 | 300 (12) | х |
| Печінка | 100 | 10 | х | х |
| Нирки | 50 | 10 | х | х |
| Жир | 50 (13) | 90 (14) | х | х |
| Молоко | 1 500 | х | х | х |
| Яйця | х | 100 | х | х |
| Мед | х | х | х | 20 |
3.2.3.4. Пропозиція щодо ММЗ.
ММЗ - максимальна концентрація залишків (в одиницях вимірювання мкг маркерного залишку на кг природної їстівної тканини або харчового продукту тваринного походження), яка може бути дозволена законодавством або визнана як прийнятна в харчових продуктах. Цей показник визначається відповідно до типу та кількості залишку, які вважаються такими, що не мають токсикологічної небезпеки для здоров’я людини, як це відображається в ПДН. ММЗ неможливо встановлювати за відсутності ПДН.
При встановленні ММЗ для кормових добавок враховуються також залишки, які надходять з інших джерел (наприклад, харчових продуктів рослинного походження). Крім того, ММЗ може бути знижений таким чином, щоб відповідати умовам використання кормових добавок і настільки, наскільки доступні методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань).
У деяких випадках встановлюються індивідуальні ММЗ (у перерахунку на мг маркерного залишку на кг їстівної природної тканини або продукту) для різних тканин або продуктів цільових видів тварин. Окремі ММЗ для різних тканин або продуктів повинні відображати кінетику виснаження та варіабельність рівнів залишків у цих тканинах та/або продуктах різних тваринних видів, призначених для використання. Варіабельність, як правило, вважається нормальною при використанні 95 % довірчого інтервалу. Якщо межа довіри не може бути обчислена через малу кількість вибірок, варіабельність виражається шляхом врахування найвищого індивідуального значення.
Дослідження (випробування) з метою встановлення ММЗ для кокцидіостатиків та гістомоностатиків проводяться згідно з відповідними правилами, встановленими для ветеринарних лікарських засобів.
Дослідження (випробування) з метою встановлення ММЗ для категорій кормових добавок, що не є кокцидіостатиками та гістомоностатиками, де необхідно, проводяться згідно з вимогами цього додатку.
Для визначення впливу на людину загального залишку, як визначається в підпункті 3.2.3.3. цього додатку, запропоновані ММЗ для різних тканин або харчових продуктів тваринного походження, повинні враховувати співвідношення маркерного залишку до загального залишку.
Таблиця 2. Терміни, що використовуються для визначення ММЗ
Значення для ЗКЗ та КМЗ, що встановлені шляхом лабораторних досліджень (випробувань), повинні бути надані відповідно до шаблону, наведеного в таблиці 3 цього пункту цього додатку, а також інші значення, отримані шляхом обчислення. Якщо повний набір даних недоступний, оскільки значення знаходяться нижче межі виявлення (МВ), може бути прийнятною екстраполяція СЗ.
Визначення ММЗ може бути здійснено тільки у тому випадку, якщо сума окремих НЗ нижче ПДН. При перевищенні ПДН альтернативою може бути використання даних із більш тривалого часу виведення або меншої дози. Перша пропозиція щодо ММЗ може бути сформульована, використовуючи значення КМЗ як орієнтир та беручи до уваги МВ методу (методики) лабораторного дослідження (випробування). Сума НЗММЗ, отримана від запропонованих ММЗ, повинна бути нижче ПДН і наближатися до суми окремих НЗ. Якщо показник ПДН перевищений, пропонується нижча МДГОВ і порівняння повторюється.
Для певних кормових добавок у молоці, яйцях або м’ясі можуть утворюватися залишки, що не перевищують значення ММЗ, що, тим не менш, може порушувати якість харчового продуту в окремих процесах його переробки. Для таких кормових добавок може бути доцільним встановлення максимально (для харчового продукту), поєднуваний з процесом залишок (МППЗ) на додаток до встановлення значень ММЗ.
Таблиця 3. Шаблон для визначення пропозиції стосовно ММЗ
| Печінка | Нирки | М’язи | Шкіра та жир | Молоко | Яйця | Мед | Сума | |
| ЗКЗ (мг на кг) | х | |||||||
| КМЗ (мг на кг) | х | |||||||
| СЗ | х | |||||||
| НЗ (мг) | х | |||||||
| Запропоновані ММЗ (мг на кг) | х | |||||||
| НЗММЗ (мг) |
3.2.3.5. Пропозиція щодо періоду виведення.
Час виведення включає період після припинення введення кормової добавки, необхідний для того, щоб рівні залишків опустилися нижче ММЗ.
3.3. Дослідження (випробування) безпеки використання кормової добавки для користувачів та/або працівників.
Працівники можуть піддаватися впливу інгаляції або впливу на шкірний покрив під час виготовлення, поводження або використання кормової добавки. Наприклад, працівники сільського господарства потенційно можуть піддаватися впливу під час поводження з кормовою добавкою або її змішування з кормами. Зважаючи на вищезазначене, необхідно надавати інформацію про те, як поводитися з кормовою добавкою.
Повинна бути проведена оцінка ризику для працівників. Досвід роботи на виробництві є важливим джерелом інформації для оцінки ризиків для працівників від потрапляння кормової добавки з повітрям та контактним шляхом. Особливе занепокоєння викликають кормові добавки та/або корми, оброблені кормовими добавками та/або тваринні виділення, які перебувають у сухій порошкоподібній формі або можуть спричинити її утворення, та кормові добавки, які можуть мати алергенний потенціал.
3.3.1. Токсикологічна оцінка ризику для безпеки користувачів та/або працівників.
Ризики для працівників оцінюються в серії досліджень (випробувань), використовуючи кормову добавку у формі, за якою подано заявку. Дослідження (випробування) гострої інгаляційної токсичності повинні проводитись, якщо продукт може утворювати пил або туман, яким дихають. Необхідно провести дослідження (випробування) дермального подразнення, і якщо вони дають негативні результати, оцінити подразнення слизової оболонки (наприклад, очей). Також необхідно оцінювати алергенний потенціал та/або потенціал дермальної сенсибілізації. Дані про токсичність, отримані при вивченні безпечності для споживачів згідно пункту 3.2.2. цього додатка, повинні використовуватися для оцінки потенційної системної токсичності кормової добавки. Все зазначене в цьому абзаці, оцінюється, якщо необхідно, шляхом прямого вимірювання та спеціальних досліджень (випробувань).
3.3.1.1. Вплив на дихальну систему.
Необхідно надати докази того, що рівень пилу або пару, що утворюється від кормової добавки і потрапляє у повітря, не становитиме небезпеки для здоров’я користувачів та/або працівників. Ці докази включають, коли це необхідно, наступне:
а) інгаляційні дослідження (випробування) у лабораторних тварин;
б) опубліковані епідеміологічні дані та/або власні дані заявників про стан роботи на підприємстві та/або подразливість;
в) тести на сенсибілізацію дихальної системи.
Дослідження (випробування) гострої інгаляційної токсичності проводяться якщо частинки або краплі діаметром менше 50 мкм становлять більше 1 % у перерахунку на масу продукту.
Протоколи досліджень (випробувань) гострої інгаляційної токсичності повинні відповідати положенням керівництва ОЕСР 403 (гостра інгаляційна токсичність). Якщо проводяться дослідження (випробування) субхронічної токсичності, вони повинні відповідати положенням керівництва 412 ОЕСР (токсичність повторної інгаляційної дози: 28-денне або 14-денне дослідження (випробування)) або керівництва 413 ОЕСР (субхронічна інгаляційна токсичність: 90-денне дослідження (випробування)).
3.3.1.2. Вплив на очі та шкіру.
За наявності, надаються докази відсутності подразнення та/або сенсибілізації для випадків з людьми. Ці докази необхідно доповнювати результатами валідованих досліджень (випробувань) на тваринах щодо подразнення шкіри і очей, та щодо потенціалу сенсибілізації з використанням відповідної кормової добавки. Алергічний потенціал - потенціал дермальної сенсибілізації також повинен бути оцінений. Протоколи зазначених досліджень (випробувань) повинні відповідати таким керівництвам OECР:
а) 404 (дермальне подразнення та/або роз’їдання);
б) 405 (подразнення та/або роз’їдання очей);
в) 406 (дермальна сенсибілізація);
г) 429 (дермальна сенсибілізація - локальна оцінка лімфатичних вузлів).
Якщо корозійні властивості відомі або з опублікованих даних, або з спеціальних досліджень (випробувань) in vitro, подальші дослідження (випробування) in vivo не проводяться.
Дермальна токсичність повинна враховуватися, якщо кормова добавка токсична при вдиханні. Дослідження (випробування) повинні відповідати керівництву ОЕСР 402 (гостра дермальна токсичність).
3.3.1.3. Системна токсичність.
Дані про токсичність, отримані при вивченні безпеки споживача та інших вимог (включаючи повторну токсичність, мутагенність, канцерогенність та репродуктивне тестування та метаболічний шлях), повинні використовуватися для оцінки системної токсичності.
3.3.1.4. Оцінка впливу.
Надається інформація про те, як використання кормової добавки може спричинити вплив через всі шляхи (вдихання, через шкіру або ковтання). Ця інформація повинна включати кількісну оцінку, якщо вона доступна, наприклад, типову концентрацію в повітрі, забруднення шкіри або надходження в організм через проковтування. Якщо кількісна інформація недоступна, повинна бути надана достатня інформація для забезпечення адекватної оцінки впливу.
3.3.2. Заходи щодо контролю впливу.
Використовуючи інформацію з оцінки токсикології та впливу, робиться висновок про ризики для здоров’я користувачів та/або працівників (вдихання, подразнення, сенсибілізація та системна токсичність). Можуть бути запропоновані запобіжні заходи для зменшення або усунення впливу, однак, використання засобів індивідуального захисту розглядається як крайній захід для захисту від ризиків, пов’язаних із залишками, якщо вже запроваджені заходи контролю. Наприклад, доцільно розглянути питання про переформулювання продукту.
3.4. Дослідження (випробування) безпеки використання кормової добавки для довкілля.
Врахування впливу кормових добавок на довкілля є важливим, оскільки застосування кормових добавок, як правило, відбувається протягом тривалих періодів, часто включає великі групи тварин і діюча речовина може виділятися значною мірою як вихідна сполука чи її метаболіти.
Для визначення впливу кормових добавок на довкілля необхідно застосовувати поетапний підхід. Всі кормові добавки повинні бути оцінені через фазу I з метою виявлення тих кормових добавок, які не потребують подальшого тестування. Для інших кормових добавок необхідна оцінка в рамках другої фази (фаза II) для надання додаткової інформації, на основі якої можуть бути визнані необхідними подальші дослідження (випробування).
3.4.1. Оцінка фази I.
Метою оцінки в рамках фази I є визначення, чи ймовірний значний вплив кормової добавки або її метаболітів на довкілля та визначення потреби оцінки в рамках фази II, згідно Малюнку 1 "Дерево рішень".
Оцінка в рамках фази II може не здійснюватися, якщо виконується хоча б один із двох нижченаведених критеріїв, але при цьому немає науково обґрунтованих доказів для занепокоєння:
а) хімічна природа і біологічний ефект кормової добавки та умови її використання вказують на те, що вплив буде незначним, там, де кормова добавка:
є фізіологічною або природною речовиною, що не призведе до значного збільшення її концентрації в довкіллі; або
призначена для непродуктивних тварин;
б) найгірше значення прогнозованої концентрації в довкіллі (ПКД) занадто низьке щоб викликати занепокоєння. ПКД повинна бути оцінена для кожного компартменту, що є предметом розгляду, припускаючи, що 100 % застосованої дози виділяється у формі вихідної сполуки.
Якщо заявник не зможе довести, що кормова добавка відповідає хоча б одному із вищезазначених критеріїв, необхідна оцінка в рамках фази II.
3.4.1.1. Кормові добавки для наземних тварин.
Якщо виділення худоби використовуються для внесення в та/або на ґрунт, використання кормових добавок може призвести до забруднення ґрунту, ґрунтових та поверхневих вод (через дренаж та дощові стоки).
Найгірший випадок ПКД для ґрунту (ПКДґрунт) виникне у випадку урахування того, що всі виділені сполуки поширюються по ґрунту. Якщо ПКДґрунт (за замовчуванням на глибині 5 см) менше 10 мкг/кг, додаткова оцінка не потрібна.
Якщо ПКД для забруднення ґрунтових вод (ПКДгв) менше 0,1 мкг/л, не потрібно проводити оцінку впливу фази II щодо впливу кормової добавки на ґрунтові води.
3.4.1.2. Кормові добавки для водних тварин.
Кормові добавки, що використовуються в аквакультурі, можуть призвести до забруднення донних відкладень та води. Компартмент, що є предметом оцінки екологічного ризику для риб, вирощених у клітках, розглядається як донне відкладення. Для риб, які вирощуються у закритих водоймах, стічні води, що потрапляють у поверхневі води, створюють основний екологічний ризик.
Найгірші значення ПКД для донних відкладень (ПКДДВ) має місце у випадку врахування усіх виділених сполук, які накопичуються в цих відкладеннях. Якщо ПКДДВ (за замовчуванням глибина 20 см) менше 10 мкг на кг маси, що включає вологу, додаткова оцінка непотрібна.
Якщо ПКД у поверхневих водах (ПКДПВ) менше 0,1 мкг/л, додаткова оцінка не потрібна.
Малюнок 1. Фаза I - дерево рішень.
3.4.2. Оцінка фази II.
Мета фази II - оцінити потенціал впливу кормових добавок на нецільові види довкілля, включаючи як водні, так і наземні, а також оцінити можливість забруднення кормовими добавками підземних вод до неприйнятного рівня. Недоцільно оцінювати вплив кормових добавок на кожен вид довкілля, який може піддаватися впливу кормової добавки після введення цільовим видам. Результати досліджень (випробувань) на таксономічних рівнях можуть бути замінниками або показниками для діапазону видів довкілля.
Оцінка фази II базується на підході часткового ризику, в якому необхідно порівнювати обчислені значення ПКД та прогнозовану концентрацію без впливу (ПКБП) для кожного компартменту. ПКБП визначається на основі експериментально визначених кінцевих точок, поділених на відповідний коефіцієнт оцінки. Значення ПКБП розраховується для кожного компартменту.
Оцінка фази II починається з уточнення ПКД, якщо це можливо, і використовується дворівневий підхід до оцінки екологічного ризику.
Перший рівень, фаза IIA, використовує обмежену кількість досліджень (випробувань) про шлях та наслідки для створення консервативної оцінки ризику на основі впливу та реакцій в компартменті довкілля, що є предметом дослідження (випробування). Якщо співвідношення ПКД до ПКБП нижче одиниці, додаткова оцінка не потрібна крім випадків коли очікується біоакумуляція.
Якщо співвідношення ПКД до ПКБП передбачає неприйнятний ризик (співвідношення > 1), заявник переходить до фази IIB для уточнення оцінки екологічного ризику.
3.4.2.1. Фаза IIА
На додаток до компартментів, що є предметом дослідження (випробування) в рамках фази І, ПКД для поверхневих вод повинно розраховуватися з урахуванням стоків і дренажу.
На підставі даних, які не розглядаються в рамках фази І, для кожного компартменту довкілля, що є предметом дослідження (випробування), можна розраховувати уточнений ПКД. При встановленні уточненого ПКД враховують:
a) концентрацію діючих речовин (речовин) та/або метаболітів, що є предметом дослідження (випробування), у гної та/або рибних виділеннях після введення кормової добавки тваринам у запропонованій дозі. Цей розрахунок включає норми дозування та кількість виділень;
б) потенційну деградацію виділеної діючої речовини та/або метаболітів, що є предметом дослідження (випробування), під час звичайної практики переробки гною та зберігання до його застосування на та/або в ґрунті;
в) адсорбція та/або десорбція діючої речовини та/або метаболітів в ґрунт чи донні відкладення для аквакультури переважно визначаються відповідно до положень керівництва OECР 106 (щодо досліджень (випробування) ґрунту та/або донних відкладень);
г) деградація в системах ґрунту та води та/або донних відкладень (керівництв OECР 307 та 308 щодо досліджень деградації в системах ґрунту та води та/або донних відкладень відповідно);
д) інші фактори, такі як гідроліз, фотоліз, випаровування, розбавлення через орання.
Найвище значення для ПКД, отримане в результаті цих розрахунків для кожного компартменту довкілля, який є предметом дослідження (випробування), повинно бути визначено для цілей оцінки ризику фази II.