Про затвердження Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України

утримувати в постійній справності та готовності до роботи засоби технічного обслуговування та військового ремонту;

навчати спеціалістів групи правилам експлуатації, військового ремонту АТ та особливостям її конструкції;

контролювати виконання персоналом групи встановлених правил поводження із секретною апаратурою і документацією;

перевіряти відповідність палива, мастил, газів та спеціальних рідин технічним умовам за паспортними даними.

1. Бортовий інженер (старший бортовий технік, бортовий технік) входить до складу льотного екіпажу ПС, підпорядковується командиру екіпажу, а з питань експлуатації АТ виконує вказівки заступника командира ае з ІАС.

Під час виконання своїх функціональних обов'язків бортовий інженер (старший бортовий технік, бортовий технік) керується Правилами виконання польотів державної авіації України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, цими Правилами, КЛЕ, інструкцією льотного екіпажу та іншими керівними документами, які регламентують експлуатацію АТ.

2. Бортовий інженер (старший бортовий технік, бортовий технік) відповідає за:

своєчасну і якісну підготовку ПС до польоту в обсязі своїх функціональних обов'язків;

справність і збереження закріпленого за ним інструменту;

правильне й своєчасне оформлення бортової документації.

3. Бортовий інженер (старший бортовий технік, бортовий технік) повинен:

знати конструкцію й правила експлуатації ПС, силових установок, а також призначення, принципи роботи та правила поводження з усіма системами й обладнанням ПС;

знати технічний стан і ресурсні показники закріпленого за екіпажем ПС та його комплектувальних виробів;

знати сорти палива, масел, спеціальних рідин і газів, що застосовуються на ПС, норми їх витрати, а також фактичну витрату палива й масла на закріпленому за екіпажем ПС;

особисто контролювати якість і кількість заправлених в системи ПС палива, масла, спеціальних рідин і газів;

під час підготовки ПС до польоту силами льотного екіпажу на позабазовому аеродромі здійснювати (після допуску керівним складом підрозділу АТЗ) аеродромний контроль засобів заправлення, перевіряти відповідність палива, масла і спеціальних рідин дозволеним до застосування згідно з ЕД на ПС;

знати порядок розміщення пасажирів і вантажів у ПС, відповідно до вказівок командира екіпажу особисто розміщувати вантажі й забезпечувати надійність їх кріплення таким чином, щоб унеможливити їх переміщення і порушення експлуатаційних меж центрування ПС в польоті;

разом з командиром (штурманом) екіпажу проводити розрахунки центрування ПС, ІШР польоту;

знати й виконувати всі види оглядів і підготовок ПС до польоту;

знати обсяг і порядок виконання регламентних робіт;

контролювати виконання робіт на ПС спеціалістами ІТС авіаційної частини й визначати готовність ПС до виконання польотного завдання;

вести встановлену документацію.

1. Старший технік (технік) ПС відповідає за:

справність і бойову готовність, повноту та якість підготовки ПС до польоту;

навчання підпорядкованих йому осіб технічного екіпажу правилам і практичним навикам виконання робіт на ПС;

справність і збереження закріпленого за ним інструменту та обладнання;

збереження секретної апаратури, встановленої на ПС;

збереження АЗУ першого боєкомплекту.

Він підпорядковується начальнику ТЕЧ ланки (загону) і є безпосереднім начальником осіб технічного екіпажу ПС.

2. Старший технік (технік) ПС повинен:

знати конструкцію та правила технічної експлуатації ПС, силової установки, а також принцип роботи та правила експлуатації всіх систем і обладнання ПС, технічний стан і ресурс закріпленого за ним ПС, двигунів та обладнання;

знати сорти палива, масел, спеціальних рідин і газів, що застосовуються, норми їх витрати, а також фактичну витрату палива й масел на закріпленому за ним ПС;

особисто контролювати марку, якість і кількість палива, масла, спеціальних рідин, що заправляються в системи ПС, і заряджання газів;

знати обсяг підготовок і вміти виконувати всі види підготовок ПС до польоту, знати обсяг регламентних і періодичних робіт, інших робіт з ТО ПС та порядок їх виконання;

контролювати виконання робіт на ПС спеціалістами технічного екіпажу, ІТС обслуг і груп авіаційної частини;

доповідати начальнику ТЕЧ ланки про всі несправності та пошкодження ПС;

вести встановлений облік і звітність, контролювати правильність заповнення документації ПС технічним складом;

знати найменування блоків, місце встановлення секретної апаратури на ПС, їх заводські номери та вести облік секретної апаратури за формою встановленого зразка;

особисто проводити і вміти організовувати підготовку ПС до польоту, вміло перевіряти його технічний стан, виявляти та усувати несправності, складати картки обліку несправностей;

надавати допомогу льотчику під час посадки в ПС, у підготовці кабіни, парашута, а також під час запуску АД;

випускати в політ тільки справне та повністю підготовлене ПС, після закінчення передпольотної підготовки та підготовки до повторного польоту доповідати начальнику ТЕЧ ланки про виконану підготовку ПС до польоту;

після прибуття льотного складу для виконання польоту доповідати командиру екіпажу (льотчику) про виконані роботи на ПС і про ступінь готовності його до польоту;

після польоту отримувати зауваження льотного складу та спеціалістів, які виконують міжпольотний аналіз даних ЗОК (через старшого інженера польотів), про роботу АТ в польоті із записом в контрольному листі та вживати заходів щодо усунення зауважень льотного складу;

утримувати у справному стані і чистоті закріплене за ПС наземне обладнання, засоби маскування і укриття, своєчасно їх перевіряти та ремонтувати, виконувати прибирання стоянки (укриття) ПС і виходу до РД;

щомісяця проводити звірку номерів блоків секретного обладнання, встановленого на ПС із записом у журналі пономерного обліку секретного обладнання в ае (ІАС);

забезпечувати дотримання заходів безпеки, а також виконання вимог щодо ПД ТЗР, захисту від ЗМЗ, протипожежного захисту під час роботи персоналу на ПС і на стоянці ПС.

1. Старший технік (технік) відповідає за:

постійну справність і бойову готовність закріплених за обслугою (групою) ПС, спецавтомобілів, систем і обладнання;

справність, збереження і правильну експлуатацію закріплених за обслугою (групою) засобів технічного обслуговування АТ;

повноту і якість робіт, що виконуються на АТ.

Він підпорядковується начальнику (інженеру) обслуги (групи).

2. Старший технік (технік) обслуги (групи) повинен:

знати конструкцію АТ, порядок і правила її експлуатації, обсяг і технологію підготовок до польотів (регламентних робіт);

вміти особисто виконувати всі роботи з підготовки АТ;

якісно й своєчасно виконувати роботи на АТ;

вміти швидко знаходити і усувати несправності на АТ, складати картки обліку несправностей;

знати й вміти застосовувати ЗНО СЗ та засоби контролю і утримувати їх в постійній готовності до застосування;

навчати спеціалістів обслуги (групи) правилам і практичним навикам виконання робіт, а також перевіряти якість виконаних робіт на АТ;

доповідати начальнику обслуги (групи) про всі несправності, виявлені на АТ;

вести встановлений облік і звітність;

суворо виконувати вимоги з ПД ТЗР.

1. Бортовий механік відповідає за:

правильну експлуатацію в польоті закріплених за ним систем (агрегатів) АТ;

справність і збереження закріпленого за ним майна та інструменту.

Він підпорядковується командиру екіпажу (бортовому інженеру, старшому бортовому техніку).

2. Бортовий механік повинен:

знати конструкцію і правила експлуатації закріпленої за ним АТ та мати практичні навики з її експлуатації;

виконувати всі види оглядів і підготовок на закріпленій за ним АТ, вміти усувати на ній несправності;

доповідати бортовому інженеру (командиру екіпажу) про роботу АТ у польоті;

знати сорти палива, масел, спеціальних рідин і газів, що застосовуються, грамотно виконувати заправку систем ПС.

1. Старший механік (механік) відповідає за:

повноту і якість робіт, що виконуються на АТ;

справність та зберігання засобів технічного обслуговування, закріплених за ПС (обслугою, групою).

Він підпорядковується техніку ПС (начальнику обслуги, начальнику групи).

2. Старший механік (механік) повинен:

знати конструкцію і правила експлуатації закріпленої за ним АТ, постійно вдосконалювати практичні навики з виконання робіт;

якісно та своєчасно виконувати всі види робіт і підготовок на закріпленій за ним АТ;

знати сорти палива, масел, спеціальних рідин і газів, що застосовуються, грамотно виконувати заправку (зарядку) систем ПС;

знати правила застосування ЗНО СЗ, засобів контролю та вміти їх застосовувати;

вміти виявляти та усувати несправності АТ, про всі виявлені несправності доповідати техніку ПС і своєму безпосередньому начальнику;

дотримуватись вимоги заходів безпеки та інструкції з ПД ТЗР під час роботи на АТ.

1. Черговий інженер призначається на кожний день роботи на АТ із числа старших інженерів (інженерів) авіаційної частини і підпорядковується заступнику командира частини з ІАС. Він відповідає за дотримання ІТС встановленого порядку і заходів безпеки під час роботи на АТ.

2. Черговий інженер повинен:

знати обсяг та строки робіт, що підлягають виконанню на ПС частини, стежити за черговістю їх виконання відповідно до графіка підготовки;

знати перелік ЗАТО ПС, що виділяються відповідно до поданої заявки, й перевіряти своєчасність їх прибуття;

організовувати своєчасне отримання інформації від начальника ТЕЧ АТ частини, заступників командирів ае з ІАС про виконання на ПС найбільш складних робіт (запуск, опробування двигунів, прибирання та випуск шасі, пристрілювання зброї тощо);

стежити, щоб зазначені роботи виконувалися тільки в спеціально обладнаних місцях із дотриманням заходів безпеки;

у разі необхідності викликати відповідних спеціалістів ТЕЧ АТ частини для надання допомоги ІТС ае в усуненні несправностей, які виявлені під час огляду ПС;

контролювати підготовку ПС, що виконують бойове чергування, вживати заходів щодо забезпечення своєчасної готовності АТ і ІТС до несення бойового чергування;

організовувати розстановку ПС, що перелітають, і їх підготовку до польоту;

вести в журналі чергового інженера облік виявлених недоліків у роботі персоналу, несправностей АТ і вжитих заходів щодо їх усунення. Доповідати заступнику командира частини з ІАС про вжиті заходи;

своєчасно інформувати персонал про штормові попередження та заходи щодо ПД ТЗР.

 

Розпочато "___" ____________ 20___ р.

Закінчено "___" ____________ 20___ р.

І. План роботи на " " __________20__ р.

ІІ. Доповісти.

ІІІ. Для нотаток.

Особливості ведення журналу щоденних планів робіт

Журнал ведеться керівним ІТС від начальника ТЕЧ ланки (загону), обслуги обслуговування, групи до заступника командира частини з ІАС.

У графі "Найменування робіт" розділу І вказується вид робочого дня і зазначаються питання, що вирішуються спеціалістом особисто, за такими напрямами:

виконання робіт на АТ, у тому числі видача завдань підлеглому особовому складу;

ведення документації, облік напрацювання агрегатів (блоків);

виконання робіт щодо догляду за засобами експлуатації;

перевірка стану виробничої і навчальної бази, ЗТО;

узагальнення досвіду роботи особового складу;

індивідуальна робота з особовим складом;

виконання громадських обов’язків та інше.

У розділі ІІ вказується час, кому і з якого питання необхідно доповісти про виконання отриманої вказівки.

У розділі ІІІ протягом робочого дня записуються питання, які необхідно розібрати з підлеглим особовим складом, доповісти начальнику, піддати повторній перевірці тощо.

Після закінчення журнал знищується в установленому порядку за рішенням власника.

1. В органі управління авіацією ведеться загальний журнал та журнали за кожною спеціальністю окремо. За ведення журналів є відповідальними керівник ІАС органу управління авіацією та керівники ІАС за спеціальністю.

2. У загальному журналі враховуються всі вказівки, директиви та розпорядження з експлуатації АТ за всіма спеціальностями, які надійшли.

3. У журналах за кожною спеціальністю враховуються всі вказівки, директиви та розпорядження з експлуатації АТ за спеціальністю, які надійшли.

4. Графи 1-5 заповнюються при отриманні документа. Графа 6 заповнюється в тому випадку, якщо відпрацьовується розпорядження частинам по суті документа.

Графа 7 заповнюється при отриманні доповідей з частин (установ) про виконання вимог документа, графа 8 - після відправки доповіді про виконання документа всіма частинами (установами), яких стосується цей документ.

5. Після заповнення всіх аркушів журнал зберігається не менше одного року, потім знищується в установленому порядку за рішенням керівника ІАС органу управління авіацією.

У разі знищення журналу діючі вказівки переписуються до нового журналу.

1. В авіаційній частині (установі) обліково-плановою групою (відділенням) (особами, що визначені заступником командира (начальника) частини (установи) з ІАС) ведеться один журнал за всіма спеціальностями. За ведення журналу є відповідальним заступник командира (начальника) частини (установи) з ІАС.

2. Графи 1-6 заповнюються при отриманні документа, графа 8 - після відправки донесення про виконання особою, що відповідає за його виконання.

Графа 7 заповнюється щодо тих документів, в яких даються вказівки на проведення цільових оглядів та перевірок на авіаційній техніці. У цій графі записується номер (у порядку загальної нумерації), який надається листу контролю виконання цільової перевірки (огляду) за певним документом, а також вказується спеціальність, за якою відпрацьовується лист контролю (наприклад: 15/АВ, 16/ЛД).

3. Номер документа тривалої дії в графі 2 замальовується червоним олівцем.

4. Після заповнення аркушів журнал зберігається до переходу частини (установи) на новий тип авіаційної техніки. Із закінченого журналу постійно діючі та невиконані документи переписуються до нового журналу.

5. Облік номерних вказівок головного інженера авіації ведеться в окремому розділі.

1. Перебазування повітряним транспортом.

На випадок перебазування повітряним транспортом заступник командира частини з ІАС повинен мати дані з розподілу особового складу і технічного майна по літаках (ешелонах). На особовий склад і технічне майно складаються списки й описи. В опису вантажу, що перевозиться, вказуються його найменування, маса та об’єм.

З часу прибуття до літака для завантаження (посадки) і до розвантаження (висадки) ІТС виконує всі вказівки командира екіпажу транспортного літака, що стосуються порядку перевезення і дотримання правил поводження в літаку. Завантаження технічного майна контролюється членами екіпажу транспортного літака.

Технічне майно повинно бути завчасно підготовлене до перевезення. На зовнішньому боці контейнера (пакета) має зазначатися така інформація:

належність обслузі (групі);

прізвище відповідальної особи;

маса, т;

геометричні розміри (довжина, ширина, висота), м.

Усі контейнери (пакети) повинні відповідати таким вимогам:

мати такелажні вузли, що забезпечують завантаження і розвантаження;

мати не менше чотирьох силових вузлів або елементів конструкції для кріплення швартувальних тросів;

на вантажах масою 0,2 т і більше повинен бути позначений центр ваги і поруч проставлена його маса.

Вантажі, розташовані у спецавтомобілях, вантажних автомобілях, причепах, мають бути надійно закріплені. Маса і розташування центру ваги автомобіля повинні вказуватися з урахуванням вантажів, що знаходяться в кузові.

Відправник відповідає за підготовку вантажів, ураховуючи особливості їх перевезення, і усуває недоліки, виявлені екіпажем під час огляду.

Якщо обладнання літака недостатньо для забезпечення безпеки завантаження, швартування, транспортування і розвантаження вантажів, відправник вантажів поставляє необхідне додаткове обладнання.

Під час підготовки спецавтомобілів до перебазування необхідно привести у вихідне положення обладнання автомобілів і причепів відповідно до інструкції з експлуатації і перевірити:

надійність кріплення обладнання на кузовах, усередині кузовів і кабін;

справність гідравлічних систем живлення двигунів і агрегатів;

технічний стан двигунів, гальм, рульового керування і ходової частини;

тиск у шинах.

Заправлення паливних баків повинно бути не більше 75 % їх об’єму.

2. Перевезення ПС повітряним транспортом.

Підготовка ПС до перевезення, розбирання і розміщення його частин у вантажній кабіні транспортного літака мають виконуватися в суворій відповідності до діючих інструкцій і методичних рекомендацій з організації перевезення конкретного типу літака.

Транспортувальне обладнання, призначене для завантаження, розміщення і швартування ПС у вантажних кабінах транспортних літаків, зберігається на складах відповідних підрозділів та служб забезпечення або на складах центрального підпорядкування в укомплектованому і справному стані.

За збереження, укомплектованість і своєчасну доставку транспортувального обладнання є відповідальними підрозділи та служби забезпечення.

Прийом доставлених ПС і транспортувального обладнання від екіпажів транспортних літаків здійснює заступник командира авіаційної частини з ІАС.

Прийом і передача транспортувального обладнання проводяться за актом (накладною).

Заступник командира авіаційної частини з ІАС є відповідальним за збереження і відправлення на склад повністю укомплектованого транспортувального обладнання. Залишати деталі з комплекту транспортувального обладнання для потреб авіаційної частини забороняється.

Підготовка ПС до транспортування вертольотом на зовнішній підвісці проводиться відповідно до інструкції з перевезення (транспортування) ПС вертольотами. Під час транспортування ПС на зовнішній підвісці знаходитися будь-кому в кабіні цього ПС забороняється.

3. Перебазування автомобільним транспортом.

Перебазування автомобільним транспортом може здійснюватися самостійною колоною або в складі колон частини.

У разі перебазування самостійною колоною начальник колони призначається з осіб керівного складу ІАС частини.

Начальники ТЕЧ АТ частини, ТППР (СІС) зобов’язані мати завчасно складений розрахунок автомобільної колони, у якому відображаються розподіл особового складу і майна за кожним автомобілем, порядковий номер автомобіля в колоні, розподіл засобів зв’язку і зброї.

На кожний автомобіль призначається старший, який підпорядковується начальнику колони.

Командиром авіаційної частини призначається відповідальна за перебазування посадова особа, яка проводить інструктаж начальника колони і старших автомобілів і вручає начальнику колони посвідчення, що підтверджує його призначення. Начальник колони наносить на карту маршрут, графік руху та інші дані. Для уточнення маршруту руху за можливості проводиться його рекогносцировка.

Розташування автомобілів у колоні повинно забезпечувати необхідну швидкість руху у світлий і темний час доби, зручність управління на марші і постійну готовність до оборони у разі можливого нападу противника.

Приблизна будова колони на марші:

головний дозор;

групи спеціальних автомобілів;

автомобіль з технічним майном;

паливоцистерна (автомобіль з паливом);

група спецавтомобілів;

група технічної допомоги і тягач для буксирування автомобіля, що вийшов із ладу;

тиловий дозор.

Головний і тиловий дозори виділяються в разі перебазування в районі фронтової смуги. До завдання дозорів належить охорона колони від раптового нападу противника. Головний дозор рухається на відстані 5 км перед колоною, тиловий - на відстані 3 км позаду.

Дані про маршрут повідомляються старшим начальником, який віддає розпорядження на перебазування, і уточнюються загоном дорожнього забезпечення (головним дозором).

Під час завантаження автомобілів необхідно переконатися в тому, що:

ширина завантаженого автомобіля (причепа) не перевищує 3 м, висота - 4 м (від поверхні дороги);

вантаж не виступає позаду кузова більше ніж на 2 м;

навантаження на шасі не перевищує норми, встановленої для автомобілів цієї марки.

Для автоколони на марші приймаються такі орієнтовні швидкості руху:

на автомагістралях - до 50 км/год;

на справних шосейних дорогах - до 35 км/год;

на поліпшених профілірованих ґрунтових дорогах у суху погоду - до 25 км/год;

на ґрунтових непрофілірованих дорогах у суху погоду - до 20 км/год.

Уночі з повним світлом фар швидкість знижується на 25 % порівняно з денною, а під час руху з маскувальним освітленням - до 50 %.

В усіх випадках марш повинен відбуватися з максимально можливою для певних умов швидкістю руху. Під час руху дистанція між автомобілями має бути 25-50 м.

Величина добового переходу залежить від конкретних умов, за яких відбувається марш. При нормальному марші вона може в середньому дорівнювати 200-250 км, при форсованому - 250-350 км, а іноді й більше.

Для збереження сил особового складу, приймання їжі, технічного обслуговування, усунення несправностей, дозаправлення автомобілів і відновлення вихідного порядку в колоні призначаються малі і великі привали.

Малі привали призначаються через кожні 2-3 години, а взимку за сильних морозів - через 1-1,5 години руху. Тривалість привалів 20-30 хвилин.

Будова колони на малих привалах не порушується: автомобілі зупиняються на правому узбіччі дороги на відстані не менше 10 м один від одного або на дистанції, встановленій начальником колони.

Великі привали тривалістю 2-4 години призначаються, як правило, на початку другої половини добового переходу. Під час руху вночі, взимку в сильні морози і на відстань менше добового переходу великі привали зазвичай не призначаються.

Для великих привалів варто обирати райони зі сприятливими умовами з метою захисту від зброї масового ураження і маскування особового складу й автомобілів, а також з урахуванням наявності джерел води.

Особовий склад й автомобілі розміщуються в призначених місцях їх розосередження в порядку, що забезпечує підтримку постійної бойової готовності і найменші витрати часу на витягування колони.

За наявності на маршруті руху рубежів або пунктів регулювання (через 2-3 години руху) начальник колони зобов’язаний вжити всіх заходів щодо проходу рубежу (пункту) головною колоною у встановлений час.

Для керування рухом автомобілів усередині колони застосовуються умовні зорові сигнали відповідно до Стройового статуту Збройних Сил України.

Команди, які подаються умовними сигналами, повинні дублюватися у визначеній послідовності особами, призначеними начальником колони. За своєчасність і правильність дій за умовними сигналами відповідає водій.

Для полегшення орієнтування і дотримування необхідних дистанцій під час руху вночі бампери автомобілів фарбуються в білий колір, на лівій половині заднього борту автомобіля (причепа) наноситься біле коло діаметром 25-30 см.

У разі зустрічі з водними перешкодами, що мають глибину, яка не перевищує зазначену в таблиці 1, і за відсутності мостів обладнуються броди.

Переправи через замерзлі водні рубежі організуються залежно від товщини льоду. Тонкий лід може бути посилений настилом із дошок, дерев та інших підручних матеріалів.

Допустима товщина льоду і дистанція між колісними автомобілями під час переправи по льоду визначені в таблиці 2.

Марш у горах організується з урахуванням профілю маршруту. Під час руху на підйомах і спусках дистанція між автомобілями збільшується до 100 м.

У гірських умовах допускається недовантаження транспортних засобів на 15-20 %.

4. Перебазування залізничним (водним) транспортом.

Перебазування залізничним (водним) транспортом здійснюється відповідно до керівництв та інструкцій з експлуатації АТ, а також діючих нормативно-технічних документів з цього питання. Розрахунки на перебазування технічного майна необхідно проводити з урахуванням залізничних габаритів.

Забезпечення ІТС автомобільним транспортом, засобами завантаження і розвантаження, пакувальною тарою, матеріалами і засобами для кріплення АТ проводиться підрозділами та службами забезпечення.

Залізничний (водний) транспорт виділяється відповідно до плану оперативних перевезень за заявкою штабу авіаційної частини.

Перед відправкою залізничного ешелону з АТ під час перебазування частини заступник командира авіаційної частини з ІАС інструктує супроводжувачів про заходи протипожежної безпеки, порядок кріплення вантажу і спостереження за ним під час руху. Охорона вантажів організується штабом авіаційної частини.

ПС, призначені для перевезення залізничним (водним) транспортом, консервуються відповідно до експлуатаційної документації.