• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи , Державний комітет України по нагляду за охороною праці  | Наказ, Форма типового документа, Правила від 13.07.2005 № 119 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи , Державний комітет України по нагляду за охороною праці
  • Тип: Наказ, Форма типового документа, Правила
  • Дата: 13.07.2005
  • Номер: 119
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи , Державний комітет України по нагляду за охороною праці
  • Тип: Наказ, Форма типового документа, Правила
  • Дата: 13.07.2005
  • Номер: 119
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
15.3.50. Дерева, завислі на бокових гілках інших дерев або тонкі, дозволяється також знімати за допомогою:
коней;
важеля - шляхом переміщення відземка дерева в бік "від себе";
коловорота - закріпленням за відземок завислого дерева одного кінця прядив'яного каната і намотуванням іншого кінця за допомогою важеля на стовбур дерева, що росте, з відстані від кінця завислого дерева не менше 5 м, стоячи обличчям до дерева, що стягується;
кондака - повертанням дерева навколо його осі в напрямку "від себе".
15.3.51. Кожне зависле дерево повинне зніматися окремо.
15.3.52. Робота зняття завислих дерев повинна бути організована так, щоб унеможливлювалось:
стягування завислого дерева руками;
спилювання того дерева, на яке спирається зависле;
ходіння в місцях можливого падіння завислого дерева та підтримуючого зависле;
обрубування гілок, на які спирається зависле дерево;
збивання завислого дерева іншими деревами;
стягування одночасно кількох завислих дерев;
підрубування коріння або відземка завислого дерева та дерева, що підтримує зависле;
відпилювання чурбаків від відземкової частини завислого дерева;
розгойдування завислого дерева руками з метою його зняття;
знімання завислого дерева трактором одночасно з набиранням пачки дерев (деревних хлистів, довгоття, сортиментів);
стягування завислих дерев, якщо кабіна трактора відкрита, за відсутності скла на дверцятах кабіни, в момент висовування тракториста з кабіни;
знімання завислого дерева трелювальним гідрозахоплювачем або маніпулятором;
перебування людей у вертикальній площині натягнутого каната, а також на відстані, що не досягає двох висот дерева, яке стягується трактором, мотолебідкою, а під час стягування дерева на невкриту лісом землю - на відстані менше висоти дерева, збільшеної на 5 м.
15.4. Обрубування гілок та сучків
15.4.1. Місце обрубування гілок та сучків (далі - гілки) повинне визначатися картою технологічного процесу розроблення лісосіки. Обрубувати гілки на рівнині дозволяється поза небезпечною зоною звалювання дерев (на відстані не менше ніж 50 м від місця їх звалювання). На схилах ця відстань повинна становити не менше 60 м. При куті нахилу схилу понад 15° обрубування гілок дозволяється здійснювати лише на одній горизонталі з місцем виконання інших операцій або після їх закінчення.
15.4.2. Перед початком обрубування гілок працівники повинні впевнитися, що дерева розміщені в стійкому положенні.
15.4.3. Не слід обрубувати гілки на одному дереві кільком працівникам. У рівнинних умовах і на схилах з кутом нахилу до 15° мінімальна відстань між двома працівниками, які зайняті на обрубуванні гілок з хвойних і м'яколистяних дерев, повинна становити не менше 10 м, у твердолистяних - не менше 15 м, а на схилах з кутом нахилу понад 15° - 30 м.
15.4.4. Перед початком роботи працівник повинен:
одягти спецодяг, спецвзуття, окуляри та інші засоби індивідуального захисту;
одержати від керівника робіт завдання на виконання робіт із зазначенням місця їх проведення відповідно до карти технологічного процесу;
оглянути місце виконання робіт і за необхідності розчистити шляхи підходу до звалених дерев, намітити черговість дій з обрубування, збирання і спалювання гілля;
зайняти стійке положення з протилежного боку стовбура у відношенні до обрубуваних гілок;
до початку обрубування гілок закріпити дерева, які повалені уздовж схилу з кутом нахилу більше 20°. Повалені дерева в напрямку поперек схилу потрібно закріплювати при куті нахилу схилу більше 15° і обрубування гілок здійснювати, перебуваючи з нагірного боку щодо дерева;
упевнитися, що в небезпечній зоні обрубування гілок, названій у підпункті 15.4.3, а на схилах з кутом нахилу схилу понад 15°, і нижче схилом, відсутні люди.
15.4.5. Починаючи обрубування гілок, необхідно перевірити справність лісорубної сокири: лезо її повинно бути загостреним, а п'ятки - затуплені. Сокира не повинна мати тріщин, бути міцно насаджена на гладеньке топорище із сухої та міцної деревини, з потовщенням на кінці для надійного утримування в руках і розклиненням у місці насадки сокири. Кут насадки сокири повинен бути в межах 84 - 86°, довжина топорища вибирається з урахуванням зросту працівника.
15.4.6. Обрубування гілок має здійснюватись у напрямку від відземка до верхівки дерева.
15.4.7. Під час роботи слід запобігати:
обрубуванню гілок сокирою із тріснутим топорищем;
переміщенню працівника на поваленому дереві, сідланню його або перебуванню з боку розташування гілок, які підлягають обрубуванню;
виконанню роботи на нестійко лежачих деревах без попереднього закріплення їх;
збиванню сухих сучків обухом сокири;
перебуванню на пачках та штабелях дерев без попереднього їх розкочування;
обрубуванню сучків на деревах, натягнутих на щит трактора або на лісовозному транспорті.
15.4.8. При обрубуванні товстих гілок декількома попарними ударами для відокремлення трісок перший удар повинен наноситись у напрямку верхівки поваленого дерева, другий - у напрямку, близькому до вертикального.
15.4.9. Напружені гілки дозволяється обрубувати після очищення стовбура від сусідніх з ними гілок. При цьому працівник повинен перебувати з боку увігнутої частини гілки, яка звільняється від напруги, або стояти під кутом 90° до площини, що нею створюється.
15.4.10. Зачищення залишків сучків на стовбурах потрібно виконувати відповідно до вимог підпунктів 15.4.3, 15.4.6, 15.4.7 та 15.4.8 цих Правил.
15.4.11. У місцях концентрованого обрубування і накопичення гілок слід передбачити їх систематичне прибирання, щоб не допускати захаращеності робочих місць. Під час прибирання і складання гілок у купи сокира не повинна бути в руках або за поясом.
15.5. Очищення дерев від гілок та сучків за допомогою моторного інструменту
15.5.1. При очищенні дерев від гілок за допомогою моторного інструменту необхідно дотримуватись вимог підпунктів 15.4.1, 15.4.3, 15.4.4, 15.4.6, 15.4.7, 15.4.8, 15.4.10 цих Правил.
15.5.2. Під час очищення дерев від гілок працівнику дозволяється за один прохід відпилювати гілки з верхньої та бокових сторін стовбура, а також частини гілок, на які спирається дерево, дотримуючись таких вимог:
переконатись у тому, що він стоїть стійко. Для безпечного положення під час зрізання гілок з верхньої та бокових частин стовбура ступні ніг мають бути на відстані 10 - 12 см від поваленого дерева, а відстань між ступнями повинна становити 30 - 40 см;
не міняти положення ніг до закінчення циклу зрізання гілки, якщо пиляльна шина розміщена між стовбуром (гілкою) і працівником;
ліва нога під час роботи повинна бути ведучою;
не перехилятися через стовбур під час зрізання гілок з протилежного боку стовбура. Для збереження рівноваги при незмінному положенні ніг дозволяється спиратись коліном на безсучкову частину стовбура стійко лежачого дерева;
стовбур дерева необхідно використовувати як підпірку для корпусу бензопилки;
гілки, які мають внутрішню напругу, необхідно зрізати за два прийоми: спочатку слід перерізати гілку в місцях найбільшого напруження волокон, після чого зрізати гілку врівень із стовбуром. Під час підрізання напружених волокон гілок слід уникати випадків перебування працівника в зоні можливого руху пиляльної шини бензопилки в напрямку "на себе";
для попередження відкидання бензопилки слід уникати зрізання гілок кінцевим елементом пиляльної шини;
нижні гілки, на які спирається дерево, потрібно зрізати так, щоб це не призвело до переміщення стовбура і падіння його на ноги. Ноги у цьому разі мають бути на відстані не менше 30 - 40 см від стовбура дерева;
зрізання гілок з боку стовбура, де перебуває працівник, повинне виконуватися верхньою частиною шини рухом бензопилки "від себе". Товсті гілки дозволяється зрізати нижньою частиною шини рухом бензопилки "зверху вниз", уникати випадків зрізання таких гілок рухом бензопилки "на себе";
щоб уникнути затискання пиляльної шини в пропилі, довгі гілки мають зрізатися спочатку на відстані 1 - 1,5 м від стовбура, а потім - урівень з ним;
для натискання на бензопилу слід використовувати руки, а не масу всього тіла.
15.6. Розкряжування дерев та деревних хлистів на лісосіках
15.6.1. Місце розкряжування дерев після їх звалювання і очищення від гілок має визначатися картою технологічного процесу розроблення лісосіки.
15.6.2. Лісоруби, які виконують операцію розкряжування (далі - розкряжувальники), повинні бути забезпечені роботодавцем справним інструментом та допоміжними засобами (бензопилками, аншпугами, кондаками, клинками), а для роботи на схилах - додатково прядив'яними (сталевими) канатами або ланцюгами для прив'язування дерев, хлистів, довгоття.
15.6.3. Розкряжування деревини дозволяється на відстані поза небезпечними зонами звалювання дерев (не ближче 50 м, а на схилах - не ближче 60 м від місця звалювання).
15.6.4. Перед розкряжуванням деревини на лісосіках потрібно:
оглянути місцевість, оцінити стан прилягання стовбурів до землі, вирубати врівень із землею кущі, прибрати гілки, ломаччя деревини та інші перешкоди, які можуть заважати виконанню цієї операції;
переконатися у стійкості положення стовбура і за необхідності закріпити його підпірками або підкладками з деревини. Для приведення стовбура в стійке положення дозволяється використовувати такі допоміжні засоби, як кондаки, багри, прядив'яні канати, ланцюги;
закріпити дерева або частини дерев, які лежать уздовж схилу крутістю понад 20°, надійно прив'язавши їх до пеньків, дерев, виступів скель тощо;
розкряжовувати дерева, що лежать уздовж схилу крутістю понад 20°, слід у напрямку від верхівки до відземка, що дозволяє уникнути накочування сортиментів на працівника, який перебуває нижче схилом;
дерева, які лежать поперек схилу, слід закріплювати при крутості його понад 15°, а під час їх розкряжування працівник повинен перебувати з нагірного боку;
у разі, якщо дерево вивернене разом з корінням, розкряжовувати його дозволяється після попереднього закріплення кореневої брили дерев'яними підпірками.
15.6.5. Під час розкряжування деревини слід уникати випадків:
утримання стовбура ногою працівника;
розкряжовування деревини в штабелях і пачках без попереднього розкочування хлистів (довгоття), а також стоячи на них.
15.6.6. Для того, щоб пиляльний ланцюг не спадав і не рвався, початок і кінець пропилення необхідно виконувати плавно, без ривків.
15.6.7. Вивільняти затиснуту в різі пиляльну шину слід при непрацюючому двигуні.
15.6.8. Переходити від дерева до дерева потрібно при загальмованому пиляльному ланцюзі.
15.6.9. Під час роботи необхідно стояти так, щоб забезпечити стійкість і надійність робочого положення, а тіло не перебувало в площині обертання пиляльного ланцюга, а при відпилюванні верхівки - також у площині можливого руху звільненої від верховіття частини хлиста (підпункт 15.1.23).
15.6.10. Розпочинати розкряжування слід тільки після надійного зчеплення зубчастої опори бензопилки з деревиною. Виймати бензопилку із деревини дозволяється тільки тоді, коли її пильний ланцюг не обертається.
15.6.11. Розкряжування хлистів, які щільно прилягають до поверхні ґрунту і не перебувають під напругою, дозволяється виконувати одним пропиленням.
15.6.12. Якщо хлист у місці його розкряжування стиснутий знизу, а розтягнутий зверху, перший різ на глибину однієї третини його діаметра слід робити знизу від землі, а другий - зверху в зоні розтягнення. У разі розтягнення хлиста знизу, перше пропилення необхідно робити зверху у зоні стиснення, а друге - знизу.
15.6.13. Під час розкряжування дерев з боковим тиском розкряжувальник повинен перебувати з внутрішнього боку навпроти стисненої частини стовбура.
15.6.14. Розкряжування деревних хлистів на верхніх лісоскладах та проміжних лісовантажних пунктах необхідно виконувати відповідно до вимог підпунктів 20.2.5 та 20.2.6, а заправлення пилки паливно-мастильними матеріалами - відповідно до вимог пунктів 20.2.6 і 20.2.7 цих Правил.
15.6.15. Після закінчення виконання лісосічних операцій з використанням моторного інструменту необхідно:
очистити бензиномоторну пилку від тирси і бруду;
зняти пиляльний ланцюг, промити і покласти у ванну з маслом;
промити повітряний фільтр карбюратора та очистити сітку повітряного вентилятора безредукторної бензомоторної пилки;
зібрати розкряжувальні пристосування, перевірити їх справність, заточити ланцюг.
15.7. Трелювання деревини тракторами та безчокерними машинами
15.7.1. Трелювання деревини тракторами та безчокерними машинами необхідно здійснювати на трелювальних волоках. Під час підготовки таких волоків дерева і пеньки повинні зрізатись урівень із землею. Необхідно прибрати велике каміння, сушняк, вирубати чагарник і підріст, вирівняти урівень із землею купини, засипати ями, вимостити гіллям перезволожені ділянки, спланувати бульдозерами волоки на косогорах. Якщо підготовка волоків для використання гусеничних тракторів здійснюється поза косогорами, пеньки звичайної висоти дозволяється розрізати безредукторними пилками вертикально на частини, кожна з яких тяжіла б до поверхневого кореня. Такі пеньки після переїздів по них тракторів швидко ламаються, деревина вдавлюється в землю, покращуючи якість волоків.
15.7.2. Ширина підготовленого волока (технологічного коридору) для трелювання тракторами (машинами) з класом тяги 6 - 29 кН повинна бути рівною максимальній ширині трактора, збільшеній на 1 м, але не менше 3 м на рівнині і 5 м на косогорах. За ширину коридору повинна прийматись просіка, очищена від гілок і сучків до висоти, що перевищує як мінімум на 0,3 м висоту трактора. Для трелювання деревини тракторами (машинами) з класом тяги 30 - 60 кН волоки (під'їзні шляхи, технологічні коридори) необхідно прокладати шириною не менше 5 м на рівнині та 7 м на косогорах.
15.7.3. Трелювальні волоки, які прокладені поряд з крутоярами (річками, тіснинами, каньйонами) за відсутності з їх підгірного боку поруч з крутоярами дерев, повинні бути огороджені через 2,5 м стовпами висотою не менше 0,8 м над поверхнею землі. Замість стовпів дозволяється використовувати пеньки такої ж висоти від щойно звалених живих дерев. Волок дозволяється використовувати, якщо відстань від його меж до урізу берега або обриву перевищує щонайменше на 1 м їх глибину. У разі, якщо волок (під'їзний шлях) доводиться прокладати на менших відстанях від відкосів названих елементів гідрографічної сітки, необхідно попередньо проводити вишукувальні роботи і обґрунтування, а за необхідності будувати підпірні стінки, дренажі або інші укріплення. Не слід прокладати трелювальні волоки та трелювати деревину на відстані ближче 2 м від крайки відкосу та на ґрунтах за наявності зсувів, оскільки існує загроза сповзання або перекидання трактора.
15.7.4. Якщо натягування деревини робитиметься на щит трактором, який стоїть на косогірному волоці, вздовж цього волока необхідно тимчасово залишати з підгірного боку "відбійні" дерева або пеньки висотою близько 0,8 м на відстанях, що не перевищують 0,3 довжини пачок дерев (хлистів), які трелюються. У разі відсутності з підгірного боку косогірних волоків, названої кількості відбійних дерев або пеньків слід укладати з їх підгірного боку "відбійні" колоди. Трелювання дерев, хлистів або довгоття на косогірних волоках за відсутності з їх підгірного боку відбійних дерев або відбійних пеньків повинне здійснюватись відземками вперед.
15.7.5. Профілю щойно підготовленого волока на косогорі повинен надаватися нахил у нагірний бік у межах бокової стійкості завантаженого трактора (машини). Переміщення трелювального трактора (машини) з деревиною на волоках, відвальний ґрунт яких природно чи штучно не закріплений, допускається лише у виїмці, ширина якої має перевищувати щонайменше на 1 м ширину трактора. Не дозволяється використовувати косогірні волоки за наявності на них ухилу в підгірний бік, оскільки навіть на незначних поперечних ухилах (1°) спостерігається сповзання трактора до низу схилу.
15.7.6. Після машинного звалювання дерев трелювання деревини слід здійснювати волоками з горизонтальним поперечним профілем, які до цього служили маршрутом для проходження звалювальної машини. Під час руху трактора (машини) з пачкою деревини необхідно обминати круті повороти і об'їжджати високі пеньки, валуни, ями та інші перешкоди. Якщо перешкоду обминути не вдається, рух трактора може здійснюватися лише на першій передачі. Переїжджати через лежачі дерева і колоди трактором слід одночасно обома гусеницями (колесами) під прямим кутом, а через канаву та через рівчак - під кутом 15 - 20°.
15.7.7. Трелювання гусеничними та колісними тракторами і трелювальними машинами на схилах поза косогірними волоками дозволяється у межах параметрів на підіймання і спускання, передбачених в експлуатаційній документації на технічні засоби. За відсутності в документації таких даних дозволяється трелювання деревини гусеничними тракторами на косогірних волоках та волоках уздовж схилів з повздовжнім ухилом не більше 15° протягом всього року і від 16 до 25° - у літню пору, коли волок сухий. Трелювання деревини колісними тракторами дозволяється здійснювати на спуск при повздовжньому ухилі волока не більше 13° протягом усього року і не більше 17° - влітку при сухому ґрунті. Трелювання деревини колісними тракторами на підйом дозволяється на волоках з поздовжніми ухилами не більше 7°.
За відсутності на схилах достатньої кількості природних терас для розворотів колісних тракторів та трелювальних машин необхідно влаштовувати горизонтальні майданчики в таких місцях, де немає пеньків та інших перешкод, або попередньо усувати останні.
15.7.8. Трактор або безчокерна трелювальна машина повинні працювати поза небезпечною зоною звалювання дерев та/або спускання деревини.
15.7.9. На волоках, як і на тимчасових під'їзних (порожнякових) шляхах з повздовжнім ухилом понад 7° після закінчення переміщень деревини, через кожні 10 - 15 м слід укладати купи гілля, краще щойно заготовленого, придавлювати його камінням, неліквідною деревиною, ґрунтом або вживати інших надійних протируйнівних заходів відповідно до вимог пункту 57 Правил рубок головного користування в лісах України. Волоки з меншим повздовжнім нахилом, що на косогорах, слід зберігати для майбутніх переїздів колісної техніки, для чого запобігати їх руйнуванню шляхом організації водовідводів через бокові та нагірні канави, перепускні лотки або дренажні влаштування (системи) тощо.
15.7.10. Під час трелювання тракторами з чокерним оснащенням потрібно дотримуватися таких вимог:
чокерувати дерева (хлисти, довгоття) на відстані 0,5 - 0,7 м від відземкового зрізу або на відстані 0,9 - 1,2 м від верхівкової частини, працюючи в рукавицях;
встановлювати трактор на волоці для збирання пачки деревини так, щоб його повздовжня вісь збігалася з напрямком руху пачки (дерев, хлистів, сортиментів), яка натягується на щит, або відхилення не перевищувало 15°;
під час розмотування вантажного каната залишати на барабані лебідки щонайменше три його витки;
перед збиранням пачки скидати щит, подавати трактор назад, заглиблювати щит у землю, після чого загальмовувати обидві гусениці (колеса);
переходити поверх каната, виправляти зчеплення дерев та їх частин, відчіпляти і причіпляти дерева (хлисти), а також чокери, які зачепилися за перешкоди, лише після зупинки трактора, послаблення та опускання на землю вантажного каната лебідки;
сідати на трактор, виходити з нього, натягувати деревину на щит, розтягувати завали, стягувати завислі дерева після зупинки трактора;
відчіплювати дерева та круглі лісоматеріали після скидання пачки на землю і послаблення вантажного каната лебідки трактора;
перебувати поза зоною можливого маневрування трактора під час вирівнювання ним торців пачки, розвертань;
користуватися справними чокерами (без обірваних дротиків, тріщин у металі тощо);
під час чокерування і руху деревини на схилах працівникам перебувати з нагірного боку;
виконувати ремонт, змащення, очищення вузлів і механізмів після зупинки двигуна трактора;
умикати лебідку і розпочинати натягування деревини на щит після сигналу чокерівника та виходу його з небезпечної зони, яка повинна визначатись вимогами підпункту 15.7.16 цих Правил;
у всіх випадках розпочинати рух трактора після подання звукового сигналу;
трелювати деревні хлисти та довгоття верхівками вперед, а також їх штабелювати за відсутності в їх стовбуровій частині двох і більше невідпиляних верхівок;
на волоках з повздовжнім ухилом понад 6° спускати трактор з деревиною на передачах, не вище третьої.
15.7.11. Не дозволяти під час трелювання перебування чокерівника та інших працівників на щиті трактора, на деревах (хлистах, довготті, сортиментах), оскільки існує загроза їх падіння і травмування.
15.7.12. Трактористу не слід підтримувати тяговим канатом лебідки завантажені автомобілі під час їх спускання на слизьких дорогах або під'їзних шляхах з недопустимими для переміщення автотранспорту повздовжніми схилами, а також підтягувати названі транспортні засоби шляхом намотування каната на барабан лебідки, оскільки автомобіль і трактор можуть стати некерованими.
15.7.13. Якщо трактор у чокерному варіанті з вантажем забуксував, доцільно (після спускання з щита та відчеплення вантажу) спробувати виїхати на більш стійке місце, після чого забезпечити підтягування вантажу до цього місця. Самопідтягування колісного трактора, що забуксував, після прикріплення його тягового каната за відземок здорового дерева допускається за відсутності можливостей використання для цього живих пеньків. При цьому відстань між трактором і деревом, що утримує канат, під час намотування каната на барабан лебідки має перевищувати висоту дерева на 5 м, але бути не менше 35 м. У гірській та горбистій місцевостях для прив'язування каната слід використовувати дерева, які розташовані на схилі не вище горизонталі, на якій розміщується трактор. Прикріплювати канат до дерева слід біля землі, до пеньків - у зарубах. Дрібні дерева, що можуть бути звалені під час можливого падіння дерева, що утримує канат, слід попередньо приземлити. Перед увімкненням барабана лебідки тракторист зобов'язаний переконатись у відсутності людей та тварин у вертикальній площині натягнутого каната та в зоні можливого падіння дерева, що утримує канат, подати звуковий сигнал.
15.7.14. Якщо на щит трактора з чокерним оснащенням натягуються заздалегідь підготовлені пачки деревини, кожна з них повинна обв'язуватись не менше ніж двома витками тягового каната трактора.
15.7.15. Під час самопідтягування трактора, підтрельовування або трелювання, руху в порожняковому напрямку трактористу необхідно працювати з прикритими дверцятами кабіни, дверцятами із склом, не висовуватись у бокове вікно.
15.7.16. Перед підтягуванням деревини до трактора або підтрельовуванням її до волока чи проміжного лісовантажного пункту волочінням одночасно з рухом трактора чокерівникам необхідно виходити з небезпечної зони, що при цьому створюється, під кутом 40 - 50° до вертикальної площини натягнутого каната у бік, протилежний руху деревини, на схилах - у бік водорозділу. Відходити слід на відстань, що перевищує 10 м від деревини, яка приводиться в рух верхівками вперед, та трактора і на відстань, більшу принаймні на 5 м від довжини деревини, що приводиться в рух торцями вперед, сортиментів. Виходити з небезпечної зони необхідно за заздалегідь розчищеною доріжкою на вільну від повалених дерев територію, спостерігаючи за рухом деревини. У разі тракторного підтрельовування деревної сировини волочінням одночасно з рухом трактора останній має пересуватись на самій уповільненій швидкості.
15.7.17. Трелювання деревини торцями вперед необхідно здійснювати у напівнавантаженому положенні, під час якого один з кінців кожного переміщуваного дерева або його частини розміщується на вантажному пристосуванні трелювального засобу (на щиті або підвісці трактора в захваті, на колісних передках, підсанках, пні тощо) або в навантаженому положенні, під час якого деревина трелюється не торкаючись ґрунту. Супроводжувати вантаж, який трелюється у напівнавантаженому та навантаженому положеннях, дозволяється на відстані не менше 10 м позаду від нього.
15.7.18. Трелювати деревину необхідно за межами небезпечної зони звалювання дерев (на відстані не менше 50 м на рівнинах і 60 м у гірських умовах від місця їх звалювання).
Якщо вальник та його помічник виконують функції чокерівників, тракторист повинен на межі небезпечної зони звалювання дерев (біля заборонного знака ланки вальника) зупинити трактор, подати умовний сигнал і лише після сигналу вальника або помічника вальника, який слід подавати після закінчення звалювання чергового дерева, заїжджати в небезпечну зону до місця збирання пачки.
15.7.19. Під час трелювання деревини машинами маніпуляторного типу не дозволяється:
піднімати вантаж під час руху машини, різко гальмувати, робити круті повороти з піднятим гідроманіпулятором;
перебувати під стрілою, гідрозахватом та/чи піднятою ним деревиною;
здійснювати повертання стріли, коли захват заглиблений у навантажуваний лісоматеріал, відривати захоплювачем маніпулятора дерева, деревні хлисти, довгоття та сортименти, які примерзли до землі, вивільняти вручну деревину, що розміщується в гідрозахоплювачі.
Деревину, що примерзла до землі або прикидану ґрунтом, необхідно відділяти за допомогою відвалу.
15.7.20. Під час трелювання безчокерними машинами в темний час доби на робочій території бригади повинно працювати не менше двох працівників.
15.7.21. Технологічне оснащення безчокерних трелювальних машин під час холостого пробігу має бути в транспортному положенні.
15.7.22. Під час трелювання в темний час доби машиністи (трактористи, а також інші особи, які працюють на верхньому лісоскладі) повинні бути забезпечені електричними або іншими автономними засобами освітлення, які дають змогу подавати сигнали і безпечно працювати та переміщуватися за наявності аварійної ситуації.
15.8. Трелювання канатними установками
15.8.1. Монтаж канатних установок повинен здійснюватися відповідно до вимог експлуатаційної документації та карти технологічного процесу розроблення лісосіки, яка обслуговується установкою. Нижню станцію, якщо трелювання ведеться на спуск, слід облаштовувати за межами підгірної небезпечної зони.
У карті технологічного процесу розроблення лісосіки з використанням багатопрольотних канатних установок додатково до вимог пункту 15.1 цих Правил повинні міститися такі дані: ситуація траси, повздовжній профіль канатної установки, розрахункові тягові зусилля, провисання несучого каната, навантаження на опори, опорні пристрої, короткий опис улаштування опор, кріплення несучого каната, влаштування верхньої та нижньої станцій.
Для однопрольотних стаціонарних і мобільних канатних установок з невеликою відстанню трелювання в карті технологічного процесу дозволяється відзначати лише ситуацію траси та її повздовжній профіль.
15.8.2. Канати і матеріальна частина канатних установок за своїми габаритами, якістю і комплектацією повинні відповідати вимогам ДСТУ 4254-4:2002 і технічним вимогам щодо їх виготовлення.
15.8.3. Перед монтажем канатної установки необхідно визначити вид зв'язку між монтажниками (радіо чи телефонний зв'язок, гучномовець, сигнальні прапорці) та забезпечити його налагодження. Проводи телефонного зв'язку необхідно монтувати за межами зони, виділеної під трасу на територіях, приведених до помірного ризику, використовуючи під опори окремі дерева. Прокладання телефонної лінії слід здійснювати перед виконанням монтажних робіт, а демонтаж - після закінчення демонтажу канатної установки. Для роботи під час трелювання деревини між лебідником та чокерівниками повинен бути забезпечений надійний телефонний або за допомогою рації зв'язок.
15.8.4. Під опори в канатних трелювальних установках дозволяється використовування дерев або колод без гнилизни і тріщин. Діаметр опор (стояків) у верхньому відрубі повинен мати не менше як чотирикратний запас міцності.
Природні та штучні опори, залежно від висоти та навантаження, яке опорами сприймається з урахуванням запасу міцності, повинні мати діаметр у верхньому відрубі без кори для бука, береста, осики, сосни, смереки, кедра, ялиці не менше величин, наведених у таблиці 2.
Таблиця 2
Мінімальні діаметри опор в залежності від їх висоти та навантаження, що ними сприймається
Навантаження, кН  Допустимий діаметр опори у верхньому відрубі (см) при висоті опори, м 
12  16  20  24 
20  16.0  18.0  19.5  21.5  23.5 
40  19.0  22.5  24.5  26.0  28.0 
60  21.5  25.5  28.0  30.0  32.5 
80  23.5  27.5  31.0  33.5  35.5 
100  25.0  29.5  33.0  36.0  38.5 
120  26.0  31.0  35.0  38.5  41.5 
140  27.5  32.5  37.0  40.5  43.5 
160  28.5  34.0  38.5  42.5  45.5 
180  29.5  35.0  39.5  43.5 
200  30.5  36.0  41.0  45.0 
220  31.5  37.0  42.0 
240  32.5  38.0  43.0 
Примітки.
1. Допустимий збіг опори, починаючи від її середини, не повинен перевершувати 1 см на 1 м довжини стовбура.
2. Якщо під опори використовуються дерева таких твердих порід, як дуб, граб, груша, клен, модрина, ясен, дозволяється зменшення діаметра опори на 1 - 2 см.
15.8.5. Привід мобільної канатної установки або лебідка встановлюється на горизонтальному майданчику. При цьому лебідка повинна бути на відстані 40 довжин вантажного барабана, але не ближче ніж за 20 м від головної опори.
Привід мобільної канатної установки або лебідка закріплюється за пні (якорі) діаметром не менше 30 см за допомогою чотирьох розтяжок - двох бокових і двох задніх так, щоб не допустити зміщення установки (лебідки) під час роботи. Діаметр каната розтяжок має бути не меншим, ніж діаметр тягового каната установки. Лебідку необхідно центрувати за допомогою талрепів.
15.8.6. Природні та штучні опори слід закріпляти трьома розтяжками. Довжина кожної розтяжки повинна становити понад півтори висоти опори без урахування довжини, яка необхідна для закріплення розтяжки на опорі та якорі. Коли робоча висота опор є більшою 16 м, закріплення слід проводити на висоті, рівній 2/3 їх довжини додатковим поясом розтяжок.
15.8.7. Несучий канат трелювальної установки, розтяжки опор і наземні блоки потрібно кріпити до здорових пнів, з непошкодженою кореневою системою діаметром не менше 25 см і висотою від 0,3 до 0,5 м, а також до палевих або закладних якорів.
Пні, до яких кріпиться несучий канат, розтяжки чи блоки, слід окорювати, а за периметром шийки пня робити зарубки (жолобок), в який укладають канат.
Для створення якорів із декількох пнів їх потрібно зв'язувати сталевими канатами з послідовним або віялоподібним натягом. За відсутності пнів необхідно користуватися типовими гвинтовими, палевими або закладними якорями (анкерами). Якщо під якір використовується дерево, яке росте, то його потрібно закріпити двома розтяжками.
15.8.8. Під час піднімання штучної опори потрібно дотримуватися таких вимог:
поблизу місця встановлення опори підібрати здорове дерево діаметром на висоті грудей не менше ніж 24 см, на відстані 6 - 8 м від землі зрізати гілки і сучки, на висоті 5 - 7 м забити костилі та повісити на них блок відповідної вантажопідіймальності, через який пропустити канат трактора або лебідки;
закріпити дерево двома розтяжками з боку, протилежного підвішеному блоку;
викопати яму глибиною 0,5 м під п'ятою опори;
закріпити канатом нижній кінець опори з метою попередження ковзання його під час підіймання, закріпити канат трактора (лебідки) на верхньому кінці опори.
15.8.9. Несучий канат і розтяжки повинні кріпитися до пнів не вище 0,5 м від землі. Кількість витків каната навколо пня повинна бути не менше трьох. Вільний кінець каната необхідно прикріплювати до основного каната не менше ніж трьома затискачами.
Діаметр канатів у кожному конкретному випадку необхідно встановлювати, виходячи із зусилля, яке сприймається скобою блока з забезпеченням коефіцієнта запасу міцності не менше 3.
15.8.10. Блоки і вертлюги слід прикріплювати до опор або пнів відрізками каната або чокером з петлями на кінцях. Відрізок каната необхідно намотувати без натягу не менше ніж чотири рази навколо пня або стояка опори, при цьому кінець відрізка має обвиватися не менше трьох разів навколо двох верхніх витків. Чокер слід обмотувати навколо пня, якоря або вертлюга не менше трьох разів. Скобу блока або вертлюга потрібно навішувати на нижні два витки відрізка каната. За умови застосування чокера для прив'язування блоків його треба намотувати не менше ніж три рази навколо пня, якоря або стояка, а скобу блока надягати за обидві петлі.
15.8.11. Блоки, які розміщені на землі та навколо яких працюють працівники, потрібно огороджувати запобіжними стовпами, нахиленими в бік блоків, чи захисними петлями, а блоки на опорі - захисною петлею, яку потрібно робити із відрізка каната довжиною не менше ніж 5 м. Один кінець цього каната слід закріплювати на опорі, а другий - на розтяжці опори.
15.8.12. Монтаж канатно-блочного обладнання на штучних опорах слід виконувати, перебуваючи на землі. У разі монтажу штучних опор на крутому схилі біля основи опорного стояка необхідно підготувати горизонтальний майданчик, мінімальні розміри якого повинні бути 1 х 1 м.
15.8.13. Піднімання штучних опор потрібно здійснювати за допомогою тягача, трактора, мотолебідки або ручної лебідки. Допоміжні споруди для піднімання штучних опор повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 1,5 висоти опори.
15.8.14. Під час підготування природних опор до оснащення і монтажу на них канатно-блочного обладнання необхідно:
дерево, яке вибране під природну опору, очистити від гілок і сучків на висоту не менше 2 м вище зони розтяжок;
сухі гілки товщиною понад 1 см зрізати за всією висотою дерева;
обрізування гілок і сучків на висоті виконувати за допомогою ручної пилки;
піднімати із землі блоки, канати та інше обладнання за допомогою шнура або каната через монтажний блок, закріплений на опорі;
вести постійне спостереження із землі за монтажником установки, який працює на опорі; при цьому мати в наявності запасний монтажний пояс і комплект пристроїв для піднімання на опору.
15.8.15. Гілки та сучки на природних опорах необхідно відпилювати, а не зрубувати. Під час обрізування гілок і сучків працівникам слід перебувати на відстані понад 15 м від дерева, на якому ведуться монтажні роботи.
15.8.16. До робіт з оснащення природних опор слід допускати досвідчених працівників, спеціально підготовлених за програмами для монтажників лісозаготівельного устаткування 5-го розряду. Вони повинні використовувати монтажні пояси та лази для піднімання на дерево, костилі, які забивають у стовбур у шаховому порядку на відстані 35 - 45 см один від другого, чи інші пристрої, за допомогою яких здійснюється безпечне піднімання і фіксація працівників на висоті.
15.8.17. У разі відсутності живих дерев для природних опор і неможливості встановлення штучних опор несучий канат канатної установки дозволяється кріпити до колод, що закопуються в землю на протилежному схилі. Розміри колод та глибина їх закопування повинні визначатися додатковими розрахунками.
15.8.18. Несучий канат двоканатних установок потрібно розмотувати (витягувати) з котушки за допомогою тягового або монтажного каната із швидкістю не більше 1 м/сек.
15.8.19. Після підняття несучого каната на опори в місцях найбільшого провисання необхідно поставити підтримувальні ролики, щоб запобігти торканню тяговим канатом землі.
15.8.20. Під час роботи канатної установки проїзд і прохід ділянкою лісової дороги, яка розміщується в небезпечній зоні спускання (підіймання) деревини, повинен бути призупинений. Поверх автомобільної дороги загального користування у разі перетинання її трасою канатної установки необхідно спорудити огородження у вигляді навісу, який має служити захистом від випадкового падіння деревини на дорогу.
15.8.21. Монтаж канатних установок повинен здійснюватись відповідно до вимог підприємства-виробника. Лебідка канатної установки має бути закріплена так, щоб унеможливлювалось зрушення її з місця під час роботи. Для захисту лебідки від атмосферних опадів поверх неї повинен бути встановлений навіс, який би не обмежував огляд робочої зони.
15.8.22. Несучий канат і приводи канатних установок повинні бути обладнані захистом від блискавки. Рами лебідки, корпус генератора і електродвигуна необхідно заземлювати. Натяг несучого каната потрібно контролювати за допомогою динамометра.
15.8.23. Після завершення монтажних робіт канатну установку повинна прийняти спеціальна комісія підприємства з оформленням відповідного акта.
Запуск установки в експлуатацію дозволяється лише після усунення всіх зауважень комісії та проведення випробувань на статичне навантаження з перевищенням розрахункового на 25 % і динамічного - на 10 %.
15.8.24. Відповідальним за безпечну експлуатацію всіх систем канатної установки повинен бути оператор лебідки, який повинен завжди слідкувати за тим, щоб усі працівники перед початком маніпуляцій з канатною установкою перебували в безпечному місці, де їм не загрожує небезпека навіть у разі непередбачуваної аварії. Розпорядження оператора лебідки працівникам слід виконувати обов'язково. Лебідник повинен мати професійну підготовку, принаймні кваліфікаційний 5-й розряд, і посвідчення навчального закладу для допущення до роботи з підвищеною небезпекою відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.
( підпункт 15.8.24 пункту 15.8 із змінами, внесеними згідно з наказом  Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці  та гірничого нагляду від 07.11.2007 р. № 257 )
15.8.25. Намотування і розмотування канатів працівникам потрібно здійснювати так, щоб унеможливлювалося перебування працівників під канатами, між канатами та під підвішеним вантажем. Не повинно бути будь-яких маніпуляцій з вантажем, що рухається вздовж несучого каната. Вантаж можна виправляти за допомогою ручного інструменту тільки за умови, що тягові канати не рухаються і не перебувають під натягом.
Працівники, які на схилах маніпулюють з лісоматеріалами за допомогою ручного інструменту, повинні працювати з нагірного боку, постійно контролюючи стан схилу вище від себе. Під час підтягування тягового каната до вантажу необхідно тримати кінець каната чи петлю в рукавицях. Не слід намотувати канат навколо будь-яких частин тіла.
15.8.26. Переходи через натягнуті і навантажені канати та переміщуваний вантаж, а також перебування всередині внутрішнього кута канатів під час їх руху і в зоні напрямку натягнутих канатів і петель не дозволяються.
15.8.27. Місця вивантажування стрельованої канатною установкою деревини необхідно вчасно звільняти для наступного приймання круглих лісоматеріалів під час повторного руху каретки з вантажем. Під час наближення каретки з вантажем до місця вивантажування в зоні можливого руху канатів та деревини слід припиняти будь-які роботи.
Роботи з спускання (підіймання) деревини слід організовувати так, щоб унеможливлювалось перебування людей і виконання робіт під трасою канатної установки у межах усієї ширини просіки за винятком працівників, які обслуговують канатно-блочне обладнання.
15.8.28. Обслуговуючий персонал канатної установки повинен щоденно контролювати стан канатів, опор і анкерних пристроїв. Через кожні 3 місяці канатну установку повинен оглядати механік підприємства і наслідки огляду записувати в спеціальний журнал.
15.8.29. Рух мобільних канатних установок на автомобільних дорогах повинен організовуватися відповідно до Правил дорожнього руху.
15.9. Трелювання з використанням лісоспусків
15.9.1. Трелювання на лісоспусках необхідно здійснювати відповідно до режиму, який передбачений картою технологічного процесу на проведення робіт. Роботи повинні проводитися в світлу пору доби.
15.9.2. Ширина небезпечної зони вздовж лісоспусків повинна становити:
60 м (по 30 м з кожного боку) - при схилі з кутом нахилу до 15°;
120 м (по 60 м з кожного боку) - при схилі з кутом нахилу 16 - 30°;
на всю ширину схилу, якщо кут нахилу перевершує 30°.
15.9.3. Між працівниками-сигнальниками повинна бути встановлена звукова або видима сигналізація. У разі відсутності зв'язку спускання деревини слід припиняти. При видимій сигналізації перед початком роботи повинні бути розставлені на безпечній відстані від лісоспуску працівники, які виконують функції сигнальників, з таким розрахунком, щоб кожен з них бачив своїх сусідів і весь лоток лісоспуску був у полі їх зору.
15.9.4. Спускати колоди (хлисти) потрібно після отримання з нижнього майданчика сигналу про прибуття попередньої колоди і готовності до приймання наступної, а також за відсутності в небезпечній зоні людей, техніки, тварин.
15.9.5. Трелювати деревину лісоспуском із схилів, на яких у межах небезпечної зони нависають гірські породи або пласти снігу, дозволяється лише після усунення можливості їх обвалу.
15.9.6. У разі розміщення лісоспуску вище дороги проїзд нею на час спускання деревини має бути припинений.
15.9.7. Для проходів працівників до місця роботи на верхній майданчик лісоспуску і в зворотному напрямку повинна бути підготовлена стежка із переходами у важких місцях (через глибокі водотоки, крутояри, зсувні місця, завали тощо) за межами небезпечної зони лісоспуску, на територіях, обладнаних для помірного ризику. Переміщення працівників конструкціями лісоспуску і в прилеглій до нього небезпечній зоні не повинне дозволятись.
15.9.8. У разі розкочування хлистів (колод) на верхньому майданчику найближчі до лісоспуску хлисти (колоди) повинні бути закріплені.
15.9.9. Спускання деревини потрібно розпочинати зверху зрубаної частини пасіки. Під час проведення робіт необхідно:
спускати лісоспуском хлисти і колоди з обрубаними (обпиляними) на рівні з поверхнею стовбура гілками і сучками, а також не більше одного хлиста (колоди) за один прийом;
не залишати хлисти і колоди на лісоспусках після закінчення роботи або в обідню перерву.
15.9.10. У зимовий період перед початком спускання хлистів і колод лотки повинні бути очищені від снігу.
Застосовування як гальмівних засобів у лотку піску, гальки та інших сипучих матеріалів не повинне мати місця, оскільки це сприяє створенню завалів хлистів (колод).
15.9.11. У разі утворення в лотку завалу хлистів або колод спускання повинно бути призупинене, а завал необхідно ліквідувати. Ліквідацію завалу дозволяється розпочинати лише після закріплення канатами хлистів і колод, які розміщуються на лісоспуску вище тих, які повинні бути першочергово приведені в рух.
15.9.12. Товщина колод для борту дерев'яного лісоспуску (лотка), який призначений для переміщення деревних хлистів і колод, повинна бути не менше 30 см, для спускання полін - установлюватись окремими розрахунками. Несучі і направляючі (бокові) колоди (дошки) конструкції лотка повинні бути підігнані і міцно скріплені між собою. Стики колод (дощок) не повинні мати виступів і нерівностей, спрямованих проти руху деревини.
15.9.13. На верхньому майданчику лісоспуску повинен бути влаштований запираючий пристрій, щоб уникнути випадкового потрапляння колод у лоток у неробочий час, під час ремонту лісоспуску та в інших випадках.
15.9.14. Перед спусканням хлистів чи колод ґрунтом повинно бути підготовлене робоче місце і стежки для відходів працівників після зрушення хлиста (колоди). Перебування працівників з підгірного боку стосовно незакріпленої деревини є небезпечним і не повинне мати місця.
Під час спускання деревних хлистів ґрунтом дозволяється використовувати багри, аншпуги та інші ручні пристрої. Для розвертання хлистів і колод на верхньому майданчику лісоспуску необхідно використовувати лебідки з довжиною каната, що принаймні на 5 м перевищує довжину хлистів (колод), що спускаються. Хлисти та приверхівкове довгоття необхідно спускати товщим кінцем уперед, попередньо його закругливши за допомогою пилки та/чи сокири.
15.9.15. Розбирання завалу необхідно здійснювати після припинення спускання хлистів, колод чи полін лісоспуском. Розбирання завалу з хлистів або колод на нижніх майданчиках необхідно виконувати механізованими засобами, ручними лебідками або за допомогою коней, не допускаючи перекочування деревини в місце знаходження працівників та/або коней.
15.9.16. Для витягування хлистів та колод із завалу необхідно користуватися канатами довжиною не менше 20 м. Використовувати для розкочування хлистів і колод аншпуги і цапіни небезпечно і не дозволяється.
15.9.17. Розбирання переносних лотків слід здійснювати в напрямку зверху вниз.
15.10. Кінне трелювання
15.10.1. Трелювання деревини кіньми дозволяється в рівнинній місцевості та на схилах з кутом нахилу до 30°.
15.10.2. Коней, які використовуються на трелюванні деревини, необхідно підкувати на всі ноги. Підкови повинні мати шипи.
Кожен кінь повинен закріплюватись наказом роботодавця або розпорядженням по виробничому підрозділу за окремим трелювальником.
15.10.3. На трелюванні потрібно використовувати неполохливих і неноровистих коней віком старше 3-х років, добре об'їзджених і підготовлених до цієї роботи.
15.10.4. Кінне трелювання деревини дозволяється здійснювати на трелювальних волоках шириною не менше 2 м, а в гірських та горбистих умовах - 3 м. На поворотах радіусом до 15 м ширина волока має збільшуватися до 4 м. Мінімальна ширина трелювального волока повинна забезпечити прохідність коня з вантажем і наявність з обох боків 0,5-метрової захисної смуги.
15.10.5. Трелювальний волок необхідно розчистити від деревної і чагарникової рослинності з прибиранням порубних залишків і ламані на твердих ґрунтах. Наявні на волоці пеньки і купини слід зрізати врівень з поверхнею ґрунту, а вологі м'які місця ущільнити настилом з дрібного гілля або іншими способами.
15.10.6. Перед початком роботи потрібно перевірити наявність та справність необхідної збруї і допоміжних засобів (сокири, каната з гаком, ланцюга, клинків). Виїзд у ліс дозволяється лише на справних рухомих засобах, із збруєю і за наявності необхідного інвентарю.
15.10.7. Трелювальнику дозволяється тримати коня не за вуздечку, а за віжки, рухаючись на відстані не менше 2 м позаду вантажу, який трелюється волочінням.
15.10.8. На звільненій від дерев території, розташованій на рівнині, при трелюванні деревини на передках, санках або підсанках з наявністю координатного захисту трелювальнику дозволяється переміщуватися збоку вантажу, тримаючи коня за віжки.
15.10.9. На ділянках трелювального волока довжиною понад 5 м при схилах, крутість яких перевищує в літню суху погоду 15°, а в літню дощову погоду і взимку - 10°, необхідно використовувати гальмівні засоби (ланцюги, скоби тощо) або посипати волок шлаком, піском чи іншими матеріалами проти ковзання.
15.10.10. Початок і кінець ділянок волока, на яких необхідне гальмування, повинні бути відзначені попереджувальними знаками відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
15.10.11. Улітку відстань між окремими кіньми з вантажем на трелювальному волоці при його повздовжній крутості понад 15° повинна становити не менше 100 м. Узимку навіть при куті нахилу волока понад 10° відстань між кіньми, що рухаються з вантажем, має бути не менше 200 м.
15.10.12. У небезпечній зоні наземного спускання деревини не слід допускати в один і той же час комбіноване трелювання (спускання землею і трелювання деревини кіньми, кінне і тракторне трелювання тощо).