Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

Відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29,

1. Затвердити Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду в АПК, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України Правила.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням їх вимог.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Калиновській І.Г.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

- видання і розповсюдження Правил ;

- вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та лісогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Головному редактору журналу "Технополіс" (Спірін В.Ф.) опублікувати наказ в черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

1.1. Галузь застосування

Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі - Правила) установлюють вимоги з охорони праці, що поширюються на суб'єкти господарювання, які здійснюють науково-дослідну діяльність, виконують лісовпорядкувальні та вишукувальні роботи, створюють лісові насадження та доглядають за ними, здійснюють захист лісів від шкідників, хвороб та пожеж, ведуть будівництво і експлуатацію лісових доріг, лісосічні, лісотранспортні та лісоскладські роботи, заготівлю живиці та пневого осмолу, лісопиляння та інше первинне перероблення заготовленої деревини, роботи в малій лісохімії.

Правила є обов'язковими для виконання роботодавцями та працівниками, а також тимчасово залученими до праці аспірантами, стажерами, студентами і учнями навчальних закладів, які проходять виробничу практику на підприємствах та в організаціях, а також осіб, що підвищують кваліфікацію.

На основі Правил та інших нормативно-правових актів з охорони праці з урахуванням специфіки природно-виробничих умов функціонування підприємства (установи, організації) роботодавець зобов'язаний вчасно розробляти і затверджувати інструкції з охорони праці для професій та видів робіт, інші необхідні нормативні акти і документи відповідно до вимог, установлених законодавством.

1.2. Терміни та визначення

Болотні вікна - незначні за розмірами ділянки болота, часто менші 1 м.кв., на яких болотна "сплавина" не накриває воду та/чи грузький мул. Як правило, вкриті яскравою рослинністю, яку неважко відрізнити від оточуючого її трав'яного покриву.

Болотна "сплавина" - шар торфу, трави, моху, а іноді й кущів та невеликих деревець, що утворюється після заростання стоячих водойм, озер, ставків, стариць та вигинів рік. На неосушених болотах вона часто настільки тонка, що не витримує маси людини. Розпізнається за її коливанням під ногами.

Вертикаль схилу - напрямок вздовж схилу, перпендикулярний його горизонталі.

Верхній лісосклад - лісопромисловий склад, розташований біля лісовозної дороги (автомобільної, залізничної вузької колії) чи водного об'єкта і призначений для тимчасового зберігання деревної сировини, її навантажування на транспортні засоби для подальшого вивезення на нижні лісопромислові склади або пункти споживання, проміжні лісосклади, а при необхідності - і її оброблення (очищення дерев від гілок і сучків, повного чи часткового розкряжування, корування тощо).

Відносно безпечні погодні умови - погодні умови, за яких на деревах відсутній сніг та/або ожеледь (лід), ожеледиця на замерзлому ґрунті, а швидкість вітру не перевершує 5,2 м/с.

Візир - смуга шириною до 0,3 м, яку прорубують в лісі, як правило, паралельно одній із сторін кварталу для розмежування території на окремі таксаційні ділянки (візир таксаційний), відмежування лісосік або виділених в їх межах ділянок, у місцях наміченого розташування трелювальних, порожнякових тракторних та під'їзних шляхів, автомобільних доріг тощо.

Внутрішні зони безпеки - смуги лісу на лісосіці, що виділяються вздовж границь намічених до першочергового використання верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, а також діючих шляхів транспорту. Їх ширина повинна становити не менше подвійної висоти найбільш високих дерев.

Деревна сировина - повалені дерева, деревні хлисти, довгоття, круглі і колоті лісоматеріали, пнева і подрібнена деревина, а також відходи лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки, призначені для перероблення чи використання як палива.

Деревна ламань - верхівки, гілки та сучки дерев, які повністю відламались від дерева-носія, але зависли на ньому або сусідньому дереві чи впали на землю.

Деревний хлист (хлист) - стовбур поваленого дерева, очищений від гілок, верхівки і пневої частини.

Довгоття - відрізок хлиста, який має довжину, кратну довжині потрібних сортиментів з припуском на оброблення, і потребує додаткового розкряжування.

Додаткова робоча територія лісозаготівельної бригади (додаткова робоча територія) - територія, що іноді виділяється за межами лісосіки, на якій лісозаготівельна бригада в додаток до робіт на лісосіці виконує лісосічні та інші роботи. Додаткова робоча територія може включати:

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти;

елементи технологічного облаштування бригади (місця стоянки засобів виробництва, зберігання пально-мастильних матеріалів, заправлення ними технічних засобів, пожежного щита, відпочинку коней тощо);

трелювальні шляхи (волоки, траси канатних установок, наземні лісоспуски, озера, притоки річок та інші водні об'єкти), які з'єднують верхні лісосклади, а іноді й проміжні лісовантажні пункти з лісосіками, або ті, що окремими відрізками розташовуються за межами лісосік;

задіяні в технологічному процесі стежки;

відрізки транспортних шляхів (тракторних, включаючи порожнякові, автомобільних, під'їзних та залізничних вузької колії, водних об'єктів) та діючих стежок, які з'єднують верхні лісосклади з нижніми або пунктами споживання деревної сировини, базування працівників, техніки та гужового транспорту, що виділяються для лісосічних робіт, вивезення деревини та обслуговування бригади, якщо до їх побудови, реконструкції, ремонту чи утримання залучається лісозаготівельна бригада під час проведення лісосічних робіт.

Злам - частина відламаного стовбура дерева або відчахненої товстої гілки, яка повністю не відділилась від дерева-носія, висять на ньому чи ще й на іншому (підтримуючому) дереві або спирається на землю верхівкою.

Зовнішні зони безпеки - території, що виділяються вздовж елементів додаткової робочої території лісозаготівельної бригади та побутового приміщення, а також навкруги границь лісосіки, за винятком тих, вздовж яких найбільш небезпечні дерева необхідно прибирати з боку лісосіки, якщо остання розробляється за правилами вітровально-буреломної.

Координатний захист - дерев'яні, синтетичні або металеві дуги, що кріпляться до кінців осей возів, конструкцій причепа або опленей саней і призначені для зміщення вбік названих рухомих засобів у разі притиснення їх до дерев чи інших перешкод під час руху, відтіснення вбік людини, яка потрапила в небезпечну зону.

Круглий лісоматеріал - деревні хлисти, довгоття та круглі сортименти.

Лісокультурні роботи - роботи зі штучного створення лісових насаджень. Вони включають: збирання та оброблення лісового насіння, обробіток ґрунту в лісорозсадниках та в місцях вирощування стиглого лісу, висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин, догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.

Лісосічні роботи - роботи з заготівлі, трелювання та первинного оброблення деревини на лісосіці, додатковій робочій території лісозаготівельних бригад та в зовнішніх зонах безпеки.

Мала лісохімія - смолоскипидарне та дьогтекурне виробництва, виробництво хвойної олії та вуглевипалювання.

Небезпечна зона звалювання дерев - територія навкруги дерева під час його приземлення. Її радіус приймається за подвійною висотою найбільш високих з них, але повинен бути при прорідженнях, прохідних, санітарних та рубках головного користування не меншим за 50 м на рівнині і 60 м на схилах. Якщо крутість схилу перевищує 15 град., небезпечна зона звалювання дерев розповсюджується до підніжжя схилу з відстанню 60 м в обидва боки від вертикалі, на якій приземляється дерево.

Небезпечні дерева - дерева з гнилизною, вигорілою чи механічно ушкодженою більше як на 0,4 діаметра частиною стовбура; сухостійні (поступово відмерлі); завислі; з видимими давніми тріщинами в стовбурі; переламані та розчахнені, злами та відчахнуті стовбури, конкуренти від яких не відокремлені від дерева-носія; вивернені з корінням, що не лежать стійко на землі; нахилені під кутом понад 30 град. у результаті ушкодження кореневої системи, повного чи часткового відриву її від ґрунту або перенасичення ґрунту вологою; дерева, підтримуючі злами (відчахнення) сусідніх дерев; злами, що відокремились від дерева-носія, але верхівкою чи стовбуровою частиною вгрузли в землю в положенні, близькому до вертикального, іноді спираючись на підтримуючі дерева. Такі дерева або їх частини частіше, ніж інші, падають на землю від притиснення, поштовху, удару, розгойдування, потрясіння повітря чи ґрунту під час руху технічних засобів та звалюванні інших дерев, а також від дії вітру, смерчу, граду, навантаження крони снігом чи ожеледдю, а тому мають приземлюватись за відносно безпечних погодних умов з дотриманням вимог підпунктів 15.1.18 та 15.1.19 цих Правил.

Небезпечні території (території з наявністю небезпечних дерев) - території, що створюються в місцях можливого самопадіння небезпечних дерев та звалених ними при падінні інших, а також збитих при падіннях цих дерев завислих на деревах верховіть та гілок, інших небезпечних предметів. Границі небезпечних територій встановлюються на відстані від неприземлених небезпечних дерев, рівній їх подвійній висоті, але не меншій за 50 м у пристигаючих, стиглих та перестиглих деревостанах, 40 м - у середньовікових, 30 м - у молодняках та на не вкритих лісом землях. На схилах крутістю понад 15 град. границі небезпечних територій поперек схилу та в бік його підніжжя встановлюються на 10 м далі.

Нижній лісосклад - виробнича дільниця лісового підприємства, на якій здійснюють дооброблення деревної сировини, її сортування, а частково і перероблення, зберігання лісо- та пилопродукції, її відвантаження споживачам та/або транспортування в деревообробні цехи ділових лісоматеріалів, дров'яної деревини для технологічних потреб.

Основна територія лісосіки (основна територія) - частина лісосіки, за винятком зайнятої виділеними для першочергового використання верхніми лісоскладами та проміжними лісовантажними пунктами, діючими шляхами транспорту та внутрішніми зонами безпеки.

Пасіка - частина лісосіки, з якої повалені дерева або деревні хлисти на рівнині трелюють по одному пасічному трелювальному волоку тракторами в чокерному варіанті або яка виділяється як зона безпеки між місцями звалювання дерев (спускання-підіймання деревини) та веденням інших робіт при безчокерному або кінному трелюванні, а також на схилах крутістю понад 15 град.

Пеньок "зламанець" - дерево, у якого принаймні 25% стовбура з боку верхівки відламалось та відділилось під час падіння на нього інших дерев або безпосередньої дії стихійних явищ природи чи в результаті лісосічних робіт.

Підгірна небезпечна зона - територія, що розташована між лісосікою та підніжжям схилу крутістю понад 15 град. Її межі поперек схилу збігаються з вертикалями, що стоять щонайменше на 60 м від границь лісосіки і є продовженням границь зовнішніх зон безпеки, які виділяються на одних горизонталях з лісосікою.

Під'їзні шляхи - порожнякові тракторні шляхи та тракторні дороги або трелювальні волоки з шириною проїзної частини, її поперечним та поздовжнім ухилами, а також радіусами кривих у плані, допустимими за сприятливих погодних умов для переїздів автомобілів з вантажем.

Порожняковий тракторний шлях - шлях, який прокладається на схилах для переміщення незавантаженого трелювального трактора.

Проміжний лісовантажний пункт - майданчик, на якому закінчується трелювання деревини з використанням одних засобів виробництва і продовжується з застосуванням інших (тракторів, канатних установок тощо). Проміжний пункт може використовуватись і для часткового первинного оброблення деревної сировини, короткотермінового її зберігання.

Прихована небезпека - небезпека, для запобігання якої відсутні вимоги в документах підприємства (актах з охорони праці, картах технологічного процесу та інших) та/або в державних нормативно-правових актах з охорони праці.

Проміжний лісосклад - лісопромисловий склад, на якому закінчується вивезення деревної сировини одними транспортними засобами і починається іншими (на нижні лісосклади або пункти перероблення чи споживання). Виділяється для тимчасового зберігання деревної сировини.

Роботи у лісовому комплексі - роботи в лісі, під час вивезення та первинного перероблення продукції лісу на проміжних та нижніх лісоскладах, у цехах лісопиляння.

Території помірного ризику - території, на яких, а також у зонах безпеки вздовж них, небезпечні дерева відсутні або приземлені.

Трелювання волоком (волочінням) - чокерне трелювання, при якому долішній ряд переміщуваної пачки дерев, хлистів, довгоття або сортиментів чи окрема частина дерева прилягає до ґрунту всією довжиною.

Тріски - матеріал, що одержується шляхом подрібнення деревної сировини спеціальними рубальними машинами до встановлених розмірів.

Шматкові відходи - невикористані шматки пиломатеріалів та заготовок довжиною до 27 см, інших видів деревини та деревних матеріалів довжиною до 30 см.

Шпація - проміжок між укладеними деревними хлистами, довготтям, сортиментами, пиломатеріалами або заготовками у штабелі, достатній для протягування через нього стропів з обхватом пачки з двох її сторін.

1.3. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

1.3.1. Під час виконання робіт, пов'язаних з лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом, на працівника можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

1.3.2. Природні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

зовнішні метеорологічні чинники (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця, глибокий сніг на землі та сніг і ожеледь, що зависли на деревах, будівлях чи спорудах, тощо);

складні рельєфні, гідрологічні і ґрунтові умови (круті схили, осипи, обвали, каменепади, селі, зсуви, карстові воронки, повені, рідкий мул, болота та втоплені в них предмети, гірські ріки і водостоки);

небезпечні дерева під час їх самопадіння та дерева, що звалюються.

1.3.3. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

рухомі машини і мотоінструмент; рухомі частини виробничого устаткування; приведені в рух частини дерев; рухомі матеріали, вироби, деталі, заготовки та їх уламки, стружка; різальний інструмент; конструкції, які руйнуються;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин ;

підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, теплове проміння;

підвищена чи знижена температура поверхні устаткування, матеріалів і заготовок;

підвищений рівень шуму або вібрації на робочому місці;

підвищений рівень інфразвуку;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні;

електричний струм;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

підвищена напруга електричного поля;

підвищена напруга магнітного поля;

відсутність або нестача природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блискіт;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

радіаційне забруднення робочої зони;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях матеріалів, заготовок і деталей, інструменту і устаткування;

слизькість мокрих та обмерзлих поверхонь пересування;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

1.3.4. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

токсичні;

подразнювальні;

сенсибілізувальні;

канцерогенні;

алергенні.

1.3.5. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

хижі звірі, отруйні плазуни, павуки (каракурти, тарантули), кліщі, інші комахи тощо;

отруйні і подразнювальні рослини, їх плоди та пилок;

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності.

1.3.6. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

1.3.7. Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих чинників можуть бути:

нерегламентовані режими роботи технологічних систем і устаткування та помилкові дії працівників;

транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, лісопродукція, що рухаються;

пожежі, вибухи та інші аварії;

інженерні комунікації;

устаткування, яке працює під тиском;

легкозаймисті і токсичні речовини;

ручні роботи, що спричиняють фізичні і нервово-психічні перевантаження.

1.4. Вимоги до території виробничих майданчиків

1.4.1. До території підприємств у лісогосподарському і лісопромисловому виробництвах відносяться ділянки лісу, лісові дороги, землі лісових складів, цехів тощо. Територія підприємства з забудовами повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19.10.2004 N 126 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), а також цих Правил.

1.4.2. Розташування виробничих і допоміжних будівель і споруд повинно відповідати технологічному процесу виробництв. Територія виробничих майданчиків повинна бути рівною, спланованою так, щоб був забезпечений відвід поверхневих вод від будівель, споруд, проїздів, пішохідних доріжок. На території виробничих майданчиків, що розташовані за межами вкритих лісом земель, потрібно влаштовувати озеленені площадки для відпочинку працівників.

1.4.3. Територія постійних виробничих майданчиків повинна бути огородженою.

1.4.4. Для тимчасового зберігання власних транспортних засобів працівників роботодавці облаштовують спеціальні майданчики поза огородженою територією підприємства.

1.4.5. У місцях в'їзду на огороджену територію повинні бути встановлені схема руху транспортних засобів та пішоходів, знаки безпеки руху.

1.4.6. Для зберігання різних матеріалів і вантажів на території підприємства відповідно до вимог пункту 18.2 цих Правил повинні передбачатися спеціальні майданчики, за необхідності оснащені стелажами і підставками.

1.4.7. Пожежні водойми, траншеї та інші споруди, влаштовані для виробничих потреб, слід закрити чи огородити, а в темний період доби забезпечити їх освітлення. Використовувати пожежні водойми потрібно лише за призначенням.

1.4.8. На території постійних виробничих майданчиків підприємств для проїзду транспорту і іншої техніки, а також переходів повинні бути дороги і пішохідні проходи з твердим покриттям. Проїзна частина доріг та пішохідні проходи повинні систематично очищатися від бруду та снігу, а в темний час доби - освітлюватися.

1.4.9. У місцях перехрещення залізничних колій з пішохідними і автомобільними шляхами повинні бути влаштовані переходи і переїзди через залізничні колії, обладнані попереджувальними знаками і світлозвуковою сигналізацією.

1.4.10. Ширина автодоріг, влаштованих на території виробничих майданчиків підприємств, повинна визначатися в залежності від типу використовуваних автомобілів чи тракторів і категорії дороги. В усіх випадках ширина проїзної частини повинна бути на 1 м більша ширини використовуваних на підприємстві машин чи інших рухомих транспортних засобів.

Ширина пішохідних проходів повинна бути не менше 1,5 м. За інтенсивності пішохідного руху меншої, ніж 100 людей в одну годину, в обох напрямках дозволяється влаштування проходів шириною 1 м.

1.4.11. Швидкість руху транспортних засобів на під'їзних шляхах і проїздах не повинна перевищувати 10 км/год., у виробничих приміщеннях - 5 км/год. Швидкість руху залізничного транспорту не повинна перевищувати 5 км/год.

1.4.12. На території підприємства повинні бути встановлені дорожні знаки відповідно до вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" (далі - ДСТУ 4100-2002) та Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

1.4.13. Виходи із приміщень, які розташовані поблизу залізничної колії, повинні бути паралельними їй. У разі влаштування виходів із приміщень в напрямку, перпендикулярному залізничній колії, перед виходами повинні бути встановлені огороджувальні бар'єри довжиною не менше 5 м у кожен бік від виходу. Огороджувальні бар'єри потрібно також установлювати в місцях виїзду рухомого складу на залізничні колії із-за будівель і споруд, які заважають нормальній видимості.

1.4.14. Небезпечні зони на території постійних виробничих майданчиків підприємств, на внутрішніх транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях, на спорудах і робочих місцях повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76) і огороджені.

1.5. Вимоги до виробничих будівель і споруд

1.5.1. Приміщення і споруди, обладнання їх водопроводом, каналізацією, опаленням, вентиляцією та електротехнічними засобами повинні відповідати розробленим проектам згідно з вимогами чинних санітарних та будівельних норм і правил ( Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, СНиП 2.09.02-85 "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), а також діючих у галузі норм технологічного проектування ОНТП 02-85 "Общесоюзные нормы технологического проектирования лесозаготовительных предприятий" (далі - ОНТП 02-85), ВНТП 06-85 "Нормы технического проектирования деревообрабатывающих производств по выпуску столярных изделий и паркетных щитов при объеме переработки пиломатериалов до 10 тыс.куб.м в год" (далі - ВНТП 06-85).

1.5.2. Виробничі будівлі і споруди повинні регулярно перевірятися на предмет визначення можливості їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету з питань будівництва, архітектури і житлової політики та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 423/2863. На всі виробничі будівлі і споруди роботодавець повинен складати паспорти.

1.5.3. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів повинно здійснюватись відповідно до ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення" (далі - ДБН А.3.1-3-94).

1.5.4. Розташування устаткування на дільницях і в цехах має відповідати характеру виробництва і використовуваним технологічним процесам, а також забезпечувати здорові і безпечні умови праці.

1.5.5. Висота приміщень повинна дозволяти розміщувати коло стелі устаткування і комунікації так, щоб у місцях регулярного проходу людей висота від низу устаткування (комунікацій) до підлоги була не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей - 1,8 м. Найменша відстань від верху технологічного устаткування до стелі повинна бути 0,4 м.

Ширина постійних проходів, вільних від устаткування і комунікацій, повинна бути не менше 1 м.

1.5.6. Приміщення у залежності від розмірів і напрямків їх використання, від фізичних і хімічних властивостей матеріалів, які використовуються у виробництві, а також залежно від найбільш можливої кількості присутніх працівників повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння і необхідною кількістю сигнальних та аварійних пристроїв відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" (далі - ГОСТ 12.4.009-83), ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76) і НАПБ А.01.001-2004.

1.5.7. Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів та дверей, необхідних для забезпечення евакуації працівників з виробничих, складських та інших будівель повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85 та пункту 4.3 НАПБ А.01.001-2004.

1.5.8. Евакуаційні шляхи та виходи відповідно до вимог пункту 4.3 НАПБ А.01.001-2004 повинні відповідати таким вимогам:

забезпечувати швидкий і безпечний рух працівників у разі виникнення небезпеки;

не мати сторонніх предметів, інших перешкод;

забезпечувати вихід із приміщень найкоротшим шляхом у будь-який час;

бути позначені відповідними знаками, нанесеними так, щоб їх було видно з робочих місць;

бути обладнані аварійним освітленням, яке автоматично включається у разі відключення електричного струму у мережі загального освітлення;

мати двері евакуаційних виходів, які відчиняються тільки назовні (вони не повинні бути розсувні чи обертові та замикатися на ключ або мати запори, які ускладнюють їх відкривання).

Для евакуації працівників у воротах для автомобільного транспорту допускається влаштовувати двері (без порогів або з порогами висотою не більше 0,1 м), що відкриваються у напрямку виходу з будівлі.

З урахуванням вимог будівельних норм виходи можуть влаштовуватися через тамбури-шлюзи.

1.5.9. Кількість, розташування й розміри аварійних проходів і аварійних виходів повинні визначатися з урахуванням характеристик використовуваного устаткування, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.

1.5.10. Розміри отвору воріт для транспортування вантажів безрейковим транспортом мають перевищувати габаритні розміри завантажених транспортних засобів за висотою на 0,2 м і за шириною на 0,6 м.

1.5.11. Ворота, двері, вікна, люки та інші рухомі елементи будівель і споруд повинні легко відкриватися на всю ширину отвору і фіксуватися в потрібному положенні. На прозорих дверях (воротах) на висоті очей повинна бути нанесена позначка.

Вікна у відкритому положенні не повинні створювати небезпеку для працівників.

1.5.12. Дверні отвори виробничих і допоміжних приміщень повинні встановлюватись без порогів і виступів, а двері мають відкриватися назовні.

1.5.13. Двері у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,6 год., відкриватися в бік виходу з приміщення і бути забезпечені пристроями для самозакриття відповідно до вимог СНиП 2.09.02-85.

1.5.14. У закритих виробничих приміщеннях мікроклімат повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99). Повітротехнічне устаткування повинне забезпечувати встановлені параметри мікроклімату.

Пристрої для вентиляції закритих виробничих приміщень не повинні створювати протягів.

1.5.15. Підлоги в приміщеннях повинні бути рівними, неслизькими, без щілин. У приміщеннях з холодними підлогами місця постійного перебування на них працівників повинні мати теплоізолювальні настили.

На дільницях, де використовуються агресивні і отруйні речовини, підлоги повинні бути стійкими до хімічної дії та легко оброблятися під час проведення дезінфекції і вологого прибирання.

1.5.16. Проїзди в цехах повинні бути постійно вільними і позначеними на підлозі лініями шириною не менше 0,05 м, які відрізняються від підлоги кольором.

Підлога в приміщеннях для зберігання техніки, а також поверхня відкритих майданчиків повинні мати розмітку, виконану водостійкою фарбою або іншим способом і вказувати місце стоянки техніки та проїзди.

Уздовж стін приміщень для зберігання автомобілів та інших транспортних засобів повинні бути зроблені колесовідбійні пристрої.

1.5.17. Мінімальна ширина проїзду для перевезення деталей і виробів всередині виробничих приміщень повинна бути не менше ширини транспортного засобу з вантажем плюс 1,2 м; у разі перевезення деталей і виробів рейковим транспортом - не менше ширини транспортного засобу з вантажем плюс 2 м (по 1 м з кожного боку).

1.5.18. Розміри пішохідних тунелів, галерей і естакад повинні відповідати таким вимогам:

висота тунелів, галерей і комунікацій від рівня підлоги до низу конструкцій покрить (перекрить), які виступають, не повинна бути менше 2,1 м;

ширина тунелів, галерей і естакад повинна відповідати розрахунковим величинам, але бути не менше 1,5 м.

Транспортні і комунікаційні галереї і естакади повинні мати вільний від обладнання і комунікацій прохід шириною не менше 0,7 м.

1.5.19. Кожне робоче місце має бути зручним і таким, що не заважає діям працівників. Оптимальні рішення з організації робочих місць, розташування верстатів і ліній, міжверстатного устаткування, місць складування, проходів, проїздів повинні прийматися відповідно до конкретних умов виробничого процесу з урахуванням конструктивних особливостей устаткування, його ремонту й обслуговування, оброблюваного матеріалу, запобігання дії на працівника небезпечних і шкідливих чинників.

1.5.20. Відстані між верстатами, елементами будівель і споруд мають визначатися діючими в галузі нормами технологічного проектування.

1.5.21. Робоче місце біля устаткування, під час роботи на якому є можливість пошкодження захисних пристроїв, різального інструменту і викидання різальним інструментом оброблюваного матеріалу або його обрізків, повинне бути розташоване не в напрямку їх можливого викидання. Його слід визначати експлуатаційною документацією на відповідне устаткування.

1.5.22. По периметру надвірних стін будівель, висота яких до верху карниза більша 10 м, на дахах потрібно встановлювати огородження з вогнестійких матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.

1.5.23. Суміжні приміщення з різко вираженою різницею температур і вологості потрібно відокремлювати одне від одного тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами чи повітряними завісами.

1.5.24. Приміщення, у яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.

1.5.25. Виробничі і складські будівлі та приміщення необхідно обладнувати блискавкозахистом згідно з вимогами РД 34.21.122-87 "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений" .

1.5.26. У приміщеннях повинні бути спеціально відведені місця для зберігання інструменту, первинних засобів пожежогасіння, аптечок першої медичної допомоги із встановленням відповідних знаків, написів, плакатів, а також попереджувальні знаки з безпеки праці, пожежної безпеки і виробничої санітарії.

1.5.27. Зберігати інструмент і обтиральні матеріали потрібно в спеціальних шафах. Зберігати потрібно лише обладнання, інвентар, матеріали, які мають безпосереднє відношення до даного виробництва.

1.6. Електробезпека

1.6.1. Електроустановки, які використовуються на лісогосподарських підприємствах та в цехах первинної переробки деревини, повинні відповідати вимогам чинних "Правил устройства электроустановок", затверджених Міністерством енергетики СРСР 04.07.84 (далі - "Правила устройства электроустановок"), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (ДНАОП 1.1.10-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - ДНАОП 0.00-1.21-98), Правил будови електроустановок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (ДНАОП 0.00-1.32-01), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97), ГОСТ 12.1.038-82 "ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов", ГОСТ 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", ГОСТ 12.1.013-78 "ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.013-78), а також технічних паспортів на них та інструкцій з безпечної їх експлуатації заводів-виробників.

1.6.2. Обслуговування діючих електроустановок, проведення в них оперативних перемикань, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань повинні здійснюватись спеціально підготовленим електротехнічним персоналом, який повинен бути в складі енергетичної служби підприємства та мати відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 .

1.6.3. Електроустановки, під час роботи на яких створюються небезпечні для здоров'я працівника електромагнітні поля, повинні використовуватись з виконанням вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6-096-2002).

1.6.4. Експлуатацію електрозахисних ізолювальних засобів необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Під час роботи з використанням електрозахисних засобів (ізолювальних штанг і кліщів, електровимірювальних кліщів, покажчиків напруги) дозволяється наближення працівника до струмопровідних частин на відстань, що визначається довжиною ізолювальної частини цих засобів.

1.6.5. Доторкатись до ізоляторів електроустановки, що перебуває під напругою, слід з використанням електрозахисних засобів.

1.6.6. Роботи на повітряних лініях та у відкритих або закритих розподільчих пристроях необхідно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.

1.6.7. Усі пускові пристрої повинні бути обладнані так, щоб унеможливити пуск машин і механізмів, а також увімкнення енергетичних мереж сторонніми особами. Відкриті струмопровідні частини електричних установок повинні бути розташовані в недоступних для працівників місцях або огороджені (ізольовані) від випадкового дотику до них. Апаратуру відкритого виконання (рубильники, запобіжники тощо) потрібно встановлювати в металевих конструкціях, що закриваються на замок, і вивішувати попереджувальні написи та знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Усі пускорегулювальні прилади повинні мати написи про своє призначення.

1.6.8. Рубильники та інші пускові пристрої у разі припинення подання струму мають автоматично вимкнутися з метою уникнення самочинного пуску електродвигунів у разі відновлення подання раптово зниклої напруги.

1.6.9. Не слід знімати або відкривати захисні засоби струмопровідних частин, що перебувають під напругою.

1.6.10. Використання в приміщеннях пересувних електроприймачів повинно відповідати чинним "Правилам устройства электроустановок".

1.6.11. При появі загрози, пов'язаної з доторканням до струмопровідних частин електродвигуна або до обертових частин електродвигуна і механізму, який вони приводять у рух, необхідно зупинити електродвигун і на його пусковому пристрої або ключі керування вивісити плакат "Не вмикати! Працюють люди".

1.6.12. Під'єднання до електричної мережі ручного переносного інструменту потрібно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 та ГОСТ 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные електрические. Общие требования безопасности и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91).

1.6.13. Кабель електроінструменту повинен бути захищений від випадкових пошкоджень і зіткнень з гарячими, вогкими та масними поверхнями.

1.6.14. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинні мати надійне захисне заземлення або занулення відповідно до ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).

1.6.15. Заземлення корпуса електроінструменту потрібно здійснювати спеціальною жилою живильного кабелю, яку забороняється використовувати в якості провідника робочого струму. Не слід використовувати з цією метою нульовий робочий провід.

1.6.16. Заземлювальні пристрої повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030-81. Для тієї частини електрообладнання, яка може опинитися під напругою внаслідок порушення ізоляції, потрібно забезпечити надійний контакт із заземлювальним пристроєм або із заземленими конструкціями, на яких воно встановлено.

1.6.17. Згідно з вимогами "Правил устройства электроустановок" приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів, заземлювального контуру і до защемлюваних конструкцій слід виконувати зварюванням, а до корпусів апаратів, машин та опор повітряних ліній електропередач - зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.

1.6.18. Трансформатори необхідно встановлювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.2-75 "ССБТ. Трансформаторы силовые и реакторы электрические. Требования безопасности".

1.6.19. Усі роботи щодо обслуговування і ремонту електрообладнання, електроінструменту та освітлювальної мережі потрібно виконувати тільки після від'єднання електроживлення. У місцях від'єднання необхідно встановлювати знаки безпеки, що забороняють вмикання системи електроживлення.

1.6.20. Устаткування, під час роботи якого може утворюватися статична електрика, повинно мати пристрої, що унеможливлюють її накопичення.

1.6.21. Діючі електроустановки всіх споживачів номінальною напругою до 220 В, незалежно від належності до відомств, повинні проходити випробування в обсязі і з періодичністю відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок".

Ізоляція електрообладнання виробництва іноземних виробників, яка згідно з технічною документацією випробувана напругою нижчою, ніж передбачена "Правилами устройства электроустановок", повинна випробовуватись напругою, яка встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням досвіду експлуатації, але не нижче 90% напруги випробовування, яка прийнята виробником, за умови, що інші вказівки постачальника відсутні.

1.6.22. Електроустаткування мобільних (пересувних) побутових приміщень повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 .

1.6.23. Мобільні споруди мають бути заземлені відповідно до вимог ГОСТ 23274-84 "Здания мобильные (инвентарные). Электроустановки. Общие технические условия".

1.7. Пожежна безпека

1.7.1. Пожежна безпека на лісогосподарських і лісопромислових підприємствах повинна досягатися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, створення безпечних умов праці працівникам, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожежі, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, "Правил пожарной безопасности в лесной и деревообрабатывающей промышленности ППБО-117-81", затверджених Міністерством лісової і деревообробної промисловості СРСР від 26.06.81 (НАПБ В.01.019-81/150), та Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.12.98 N 527 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.03.99 за N 157/3450 (далі - НАПБ В.01.054-98/510 ).

1.7.2. На кожному підприємстві з урахуванням ступеня його пожежної небезпеки потрібно виконувати встановлений протипожежний режим, а також розробляти загальнооб'єктову інструкцію про заходи пожежної безпеки для всіх вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, територій тощо).

1.7.3. Усі працівники у виробничих і складських приміщеннях у межах покладених на них функціональних обов'язків повинні знати пожежонебезпечні характеристики матеріалів і речовин, які використовуються в технологічних процесах чи зберігаються. Використовувати на виробництві і зберігати речовини і матеріали без зазначення характеристик їх пожежної і вибухової небезпеки заборонено.

1.7.4. Під час пожежонебезпечного періоду в лісових масивах на лісогосподарських підприємствах повинно бути встановлене цілодобове чергування відповідальних посадових осіб.

1.7.5. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових, вартових), а також лісової охорони роботодавцю потрібно розробити і затвердити інструкцію, в якій слід визначити обов'язки охоронців щодо контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території, приміщень та лісового фонду, порядку дії в разі виникнення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації і автоматичного гасіння пожеж, а також вказати, кого з посадових осіб підприємства потрібно сповіщати в разі пожежі.

1.7.6. На території підприємств слід установлювати і доводити до відома всіх працівників схему евакуації працівників і техніки на випадок виникнення пожежі.

1.7.7. Куріння на території підприємства дозволено тільки в спеціально відведених місцях, улаштування яких унеможливлює виникнення пожежі.

1.7.8. Роботи з будівництва, реконструкції підприємств чи їх підрозділів, технологічного переоснащення об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій можуть починатися тільки після перевірки проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

1.7.9. Пожежне обладнання та інвентар слід розміщувати на видних і легкодоступних місцях, утримувати їх справноми і готовими до негайного використання. Потрібно постійно контролювати їх технічний стан і призначити працівників, що відповідають за утримання пожежного обладнання та інвентарю у справному стані.

1.7.10. Приміщення залежно від розмірів і напрямків їх використання, фізичних і хімічних властивостей матеріалів, які використовуються у виробництві, а також залежно від найбільш можливої кількості присутніх працівників повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння і необхідною кількістю сигнальних та аварійних пристроїв відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.4.009-83 та ГОСТ 12.1.010 -76.

1.7.11. Вимоги пожежної безпеки до будівель громадського призначення лісових підприємств та порядок дій працівників у разі виникнення пожежі містяться у пунктах 4,7 та 9 НАПБ А.01.001-2004.

1.7.12. Усі види пожежної техніки та протипожежного обладнання, які використовуються для запобігання пожежам та їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідно до вимог Правил обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27.06.97 N 374 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.97 за N 407/2211 (НАПБ Б.01.003-97).

1.7.13. У виробничих, складських, адміністративних і допоміжних приміщеннях підприємств слід передбачати протипожежне водопостачання, яке повинне забезпечувати пропускання розрахункової кількості води для гасіння пожежі відповідно до вимог чинних будівельних норм для кожного типу будівель та споруд.

1.7.14. Усі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи будівлі повинні мати на вхідних дверях напис про категорію приміщення чи будівлі щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки.

1.7.15. Робота верстатів при вимкнених системах вентиляції і аспірації заборонена.

1.7.16. У разі, якщо на підприємствах вибухо- і пожежонебезпечні процеси, які відносяться до виробництв категорії В, організовано в приміщеннях спільно із процесами лісопиляння, необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:

технологічне устаткування повинно мати автоматичне блокування із системами припливно-витяжної вентиляції та з аспіраційними системами;

повинен бути виконаний весь комплекс заходів із захисту від статичної електрики;

регулярно відповідно до затвердженого графіка потрібно очищати від пилу аспіраційні системи, зокрема бункери і циклони.

1.7.17. Нижні лісосклади та склади пиломатеріалів повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.06-91 "Склады лесных материалов. Противопожарные нормы проектирования" (СНиП 2.11.06-91) та НАПБ А.01.001-2004.

1.8. Вимоги щодо водопостачання та каналізації

1.8.1. Роботодавець зобов'язаний забезпечити підпорядковані йому підрозділи господарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією. Розміщення і влаштування водопровідних і каналізаційних мереж повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" (далі - СНиП 2.04.01-85).