Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

1.8.8. На підприємствах, які не можна під'єднати до каналізаційної системи, потрібно влаштувати (побудувати) зовнішні убиральні з вигрібними ямами або іншими вмістищами. Вигрібні ями необхідно вчасно очищати, а вбиральні утримувати в належному санітарному стані.

1.8.9. Стічні води після миття автотракторної техніки, миття підлоги в приміщеннях для зберігання або обслуговування цієї техніки, які містять горючі рідини та завислі речовини, перед злиттям у каналізаційну мережу потрібно очищати в місцевих очисних установках.

Після очищення стічних вод від миття автомобілів вміст завислих речовин, включаючи нафтопродукти, в них не повинен перевищувати норм, встановлених "Санитарными правилами и нормами охраны поверхностных вод от загрязнения", затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.07.88 № 4630 (СанПіН 4630-88).

1.8.10. У разі відсутності зовнішньої каналізаційної системи випускання виробничих стічних вод потрібно здійснювати відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

1.9.1. Освітлення виробничих, допоміжних і побутових приміщень повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79 "Естественное и исскуственное освещение" (далі - СНиП II-4-79). Норми освітленості робочих поверхонь у лісі повинні відповідати вимогам "Отраслевых норм искусственного освещения предприятий лесной и деревообрабатывающей промышленности", затверджених заступником Міністра лісової та паперової промисловості СРСР 10.01.83 (НАОП 1.5.00-3.01-83).

1.9.2. Робочі місця в цехах за можливості повинні забезпечуватися достатнім природним освітленням, а за необхідності бути обладнані штучним освітленням, що забезпечує належні умови праці, захист здоров'я працівника. Світлові прорізи (отвори) всередині і назовні будівель заборонено загромаджувати виробами, інструментом, матеріалами та іншими предметами. Для захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно використовувати жалюзі, штори тощо.

1.9.3. Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення, а також інші приміщення без постійного перебування у них працівників дозволяється експлуатувати без природного освітлення.

1.9.4. Територія підприємства, під'їзди, проїзди транспортних засобів, пішохідні доріжки і небезпечні зони в темну пору доби чи за умови поганої видимості вдень повинні бути освітлені. Рівень освітленості повинен бути не менше 2 люксів.

1.9.5. Робочі місця, на яких після раптового знеструмлення пристроїв штучного освітлення може скластися травмонебезпечна ситуація, повинні бути обладнані системами аварійного освітлення з автоматичним вмиканням після знеструмлення загальної електричної мережі.

1.9.6. Аварійне освітлення повинно забезпечувати рівень освітленості робочих поверхонь не менше 5 % норми, встановленої для системи загального освітлення, але бути не менше за 2 люкси. На випадок евакуації людей повинен бути забезпечений рівень освітленості підлоги, основних проходів і сходів не нижче 0,5 люкса, на відкритій території - 0,2 люкса.

1.9.7. Контроль освітленості повинен проводитися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни джерел світла. Контроль потрібно здійснювати шляхом вимірювання освітленості на робочих місцях, перевіряння відповідності проекту на освітлення типам і кількості освітлювальних пристроїв, а також їх розміщенню щодо світлових прорізів (отворів) і устаткування.

Вимірювання рівня освітленості повинне проводитись у площині робочої поверхні відповідно до вимог ДСТУ Б.В.2.2-6-97 "Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітленості".

1.9.8. Експлуатація освітлювального устаткування повинна проводитися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.

1.9.9. Усі роботи з технічного обслуговування й очищення світильників слід проводити тільки після знеструмлення електроживлення світильників.

Чищення світильників місцевого освітлення повинно здійснюватись працівниками щозміни під час прибирання робочого місця.

Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинно проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.

1.9.10. У приміщеннях, де необхідно проводити ремонтні, налагоджувальні роботи, огляд виробничого устаткування, а також у технологічних галереях, тунелях потрібно передбачати використання переносних світильників, напруга електроживлення яких повинна відповідати вимогам електробезпеки.

1.9.11. У вибухонебезпечних приміщеннях необхідно використовувати світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

1.10.1. У виробничих приміщеннях протягом всього робочого часу з урахуванням використовуваних технологій і фізичного навантаження на працівників потрібно підтримувати сприятливу для організму людини температуру повітря відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99, а в приміщеннях для відпочинку, приймання їжі, чергування, у санітарних та санітарно-технічних - відповідно до призначення цих приміщень.

1.10.2. Згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" виробничі і допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами опалення (охолодження) і вентиляції. Чергове опалення потрібно влаштовувати так, щоб підтримувати температуру повітря не нижче +5° C, використовуючи основні опалювальні системи.

Використання тієї чи іншої системи вентиляції повинно бути обґрунтовано розрахунком, який має підтвердити необхідні повітрообмін, температуру і стан повітряного довкілля відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Вентиляційні установки повинні мати паспорти і періодично проходити випробування.

Підключати до вентиляційних систем потрібно таку кількість приймачів, яка передбачається проектом, розробленим спеціалізованою організацією.

1.10.3. Забезпечення будівель гарячою водою необхідно здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85.

1.10.4. У виробничих приміщеннях, де працюють машини із двигунами внутрішнього згорання, потрібно встановити і під час роботи машин використовувати примусову вентиляцію. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, за якого концентрація шкідливих речовин у повітрі цього приміщення не перевищувала б граничнодопустимих рівнів. Тривалість перебування працівників у виробничому приміщенні машини з невимкненим двигуном не повинна перевищувати часу, потрібного для виконання технологічного процесу. Машини мають бути обладнані глушниками шуму та іскрогасниками.

1.10.5. Припливно-витяжна вентиляція з'єднаних між собою приміщень повинна перешкоджати припливу повітря із приміщення з більшою концентрацією шкідливих газів, пари чи пилу у приміщення з меншим вмістом цих речовин.

1.10.6. Системи місцевої та загальнообмінної вентиляції повинні бути відокремленими.

1.10.7. Операторські приміщення, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономні системи вентиляції.

1.10.8. Джерела зі значним виділенням пари, газів, пилу потрібно загерметизувати й обладнати місцевими відсмоктувачами.

1.10.9. Аварійна вентиляція має забезпечувати кратність повітрообміну вище ефективності загальнообмінної вентиляції.

1.10.10. Усі вентиляційні установки, за винятком віконних та дахових вентиляторів, потрібно розташовувати в окремих приміщеннях.

1.10.11. Обсяг викидів з цехів та інших виробничих приміщень у повітря населених місць не повинен перевищувати встановлених нормативів відповідно до вимог Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 № 201 (ДСП 201-97).

1.10.12. Перед початком експлуатації заново змонтованих вентиляційних установок, після їх реконструкцій чи ремонту вентиляційні системи потрібно налагодити і випробувати. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен перевірятися при введенні об'єктів в експлуатацію, після їх реконструкції, зміні технологічного процесу та періодично відповідно до затверджених графіків.

1.10.13. У разі зміни технологічних процесів, а також перестановки виробничого устаткування, що забруднює повітря, вентиляційні установки повинні бути приведені відповідно до нових умов.

Незалежно від наявності примусової або природної вентиляції вікна повинні бути обладнані фрамугами для провітрювання, що відкриваються. Для відкриття фрамуг, вікон, створів, ліхтарів і для їх регулювання повинні бути влаштовані зручні пристосування, управління якими здійснюється з підлоги.

1.10.14. Опалення робочих приміщень повинно забезпечувати нормативний діапазон температур повітря на робочих місцях відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

1.10.15. Джерела зі значним виділенням конвекційної теплоти (обпалювальні печі, варильні та обжарювальні камери тощо) повинні мати теплову ізоляцію, щоб температура нагрітих поверхонь устаткування і огороджень робочих місць не перевищувала більше ніж на 2° C оптимальні величини температури повітря для даної категорії робіт відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

1.10.16. Експлуатація парових та водогрійних котлів, теплових мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 № 51 (далі - ДНАОП 0.00-1.08-94), і Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 № 117 (ДНАОП 0.00-1.11-98).

1.11.1. У виробничих приміщеннях, на постійних робочих місцях, у робочих зонах і на території підприємств рівень ультразвуку та інфразвуку не повинен перевищувати величин, передбачених вимогами Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), а рівень шуму також встановлених допустимих величин відповідно до вимог ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83).

1.11.2. Зони з рівнем інтенсивності шуму, вищим нормованих значень (80 дБ), повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76. Працівники, що працюють у цих зонах, повинні бути забезпечені роботодавцем засобами індивідуального захисту і використовувати їх за призначенням.

1.11.3. Слід уникати навіть короткочасного перебування працівників у зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБ у будь-якій октавній смузі.

1.11.4. Параметри вібрації на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99).

1.11.5. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму і вібрації, мають бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізолювання.

1.11.6. Маса вібрувального устаткування (інструменту) або його частин, які утримуються руками в різних положеннях у процесі роботи, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.

1.11.7. При роботі з устаткуванням (інструментом), що створює вібрацію, загальна тривалість контакту з вібрувальними поверхнями не повинна перевищувати 75 % тривалості робочої зміни.

1.11.8. На підприємствах, в організаціях та установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях з періодичністю, встановленою роботодавцем, але не рідше одного разу на рік.

1.12.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників на підприємствах повинні бути обладнані спеціальні приміщення відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 та цих Правил.

1.12.2. До складу санітарно-побутових приміщень повинні входити гардеробні, душові, умивальні, убиральні, курильні, місця для розміщення напівдушових, улаштування питного водопостачання, приміщення для обробляння, зберігання та видавання засобів індивідуального захисту.

1.12.3. Побутові приміщення дозволено розміщувати у прибудовах до виробничих будівель або в окремих будівлях. У разі, якщо це не суперечить санітарно-технічним нормам, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщень з вибухопожежонебезпечним виробництвом.

Вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин не повинні організовуватись під побутовими приміщеннями і над ними.

1.12.4. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі або в приміщеннях з температурою повітря на робочих місцях нижче +5° C, необхідно влаштовувати кімнати для обігріву.

Для сушіння робочого одягу дозволяється використовувати (у гардеробних) закриті шафи, обладнані пристроями для подавання в них підігрітого повітря і видалення вологого повітря.

1.12.5. На підприємствах повинні бути створені умови для дезінфекції, знепилення, знешкодження та прання спецодягу. Доставляти забруднений спецодяг потрібно в закритій тарі.

1.12.6. Кількість санітарних приладів - напідлогових чаш (унітазів) і пісуарів у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщеннях відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 повинна бути з розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і на 12 жінок у найбільш чисельній зміні, а в убиральнях, розташованих в адміністративних будівлях, - з розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і на 30 жінок. Вхід в убиральню повинен бути через тамбур. Вбиральні необхідно облаштовувати умивальниками з розрахунку один умивальник на 4 унітази і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вбиральню.

У чоловічих убиральнях дозволено влаштовувати замість індивідуальних лоткові пісуари з настінним зливом.

1.12.7. У разі відсутності убиралень у приміщенні при незначній кількості працівників та/або наявності незавершеного будівництва дозволяється обладнувати дворові убиральні з вигрібними ямами на відстані не ближче 25 і не далі 150 м від приміщення (будівлі). Зовнішні вбиральні повинні бути обладнані водонепроникними приймальниками з щільно закритими кришками і витяжкою з вигребу. Кількість місць у дворових убиральнях повинна бути згідно з нормативами, наведеними в підпункті 1.12.6 цих Правил.

2.1.1. Машини, виробниче устаткування, пристрої та інструмент повинні протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003-91 "ССТБ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91) і цим Правилам.

Позначення органів управління на виробничому устаткуванні повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.4.040-78 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения".

Слід працювати тільки на справних машинах та устаткуванні і користуватися лише справним інструментом.

2.1.2. Вантажопідіймальні машини і вантажозахоплювальні органи повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 № 132, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), ГОСТ 12.3.009-76 "ССТБ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.009-76), ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

2.1.3. Паросилове господарство, паропроводи, газопроводи, арматура і топочні пристрої, а також ацетиленові генератори, компресори, вулканізаційна апаратура та інше устаткування, яке перебуває під тиском, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 № 104 (ДНАОП 0.00-1.07-94), ДНАОП 0.00-1.08-94 і Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 № 254 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 318/2758 (далі - ДНАОП 0.00-1.20-98).

2.1.4. Машини, устаткування, механізований та ручний інструмент, контрольно-вимірювальні прилади повинні мати паспорт та керівництво з експлуатації відповідно до конструкторської документації.

2.1.5. Частини устаткування (у тому числі трубопроводи гідравлічних та пневматичних систем, запобіжні клапани, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може викликати виникнення небезпеки, повинні бути захищені або розташовані так, щоб запобігти їх випадковому пошкодженню. Небезпечні місця на устаткуванні повинні огороджуватися.

2.1.6. Сигнальне пофарбування машин, устаткування, трубопроводів, огороджень, а також знаки небезпеки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

2.1.7. Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати виробниче середовище викидами шкідливих речовин у кількості, більшій граничнодопустимих значень, установлених ГОСТ 12.1.005-88.

2.1.8. Устаткування, яке є джерелом шуму, ультразвуку, вібрації, слід виготовляти таким, при роботі якого перераховані шкідливі виробничі чинники у передбачених умовах та режимах експлуатації не перевищували б норм, установлених ГОСТ 12.1.003-83 та ГОСТ 12.1.012-90.

2.1.9. Устаткування, на якому в процесі роботи утворюються скалки, стружка, іскри, краплини змащувально-охолоджувальної рідини тощо, повинно бути оснащене захисними щитками, екранами, розміщеними між робочим інструментом і робочим місцем. За необхідності спостереження за процесом оброблення в екранах потрібно встановлювати оглядові вікна із прозорого і міцного матеріалу.

У випадку неможливості влаштування захисного екрана працівники повинні користуватися засобами індивідуального захисту (захисні окуляри, маски, щитки тощо).

2.1.10. Устаткування, під час роботи якого утворюється пил, дрібна стружка, шкідливі для здоров'я працівників аерозолі, рідини, гази, концентрація яких у робочій зоні може перевищувати допустиму норму, повинно бути оснащене засобами відсмоктування забрудненого повітря із зони оброблювання і очищення його від домішок. За необхідності до такого устаткування повинні бути приєднані індивідуальні пристрої, які включають у себе пило-, стружко- і газоприймальники та відсмоктувальні пристрої.

2.1.11. Вибракування стальних канатів потрібно проводити відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

2.1.12. Ріжучий і абразивний інструмент повинен зберігатися у відповідності до документації щодо його експлуатації на стелажах, полицях, у шафах чи скриньках.

Стелажі за своїми розмірами повинні відповідати найбільшим габаритам деталей, що укладаються на них, і мати написи про граничнодопустимі навантаження на них. Полицям стелажів слід надавати ухил усередину стелажа.

2.1.13. Усі контрольно-вимірювальні прилади потрібно утримувати у справному стані і забезпечувати проведення їх перевірок у порядку, установленому експлуатаційною документацією.

2.1.14. Огляд інструменту та пристроїв з метою вибракування зношених повинен проводитися відповідно до установленого графіка, але не рідше одного разу на 3 місяці за встановленим роботодавцем порядком.

2.1.15. Модернізовані і виготовлені на підприємстві устаткування та пристрої повинні відповідати вимогам проектної документації, яка пройшла державну експертизу на відповідність вимогам Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 № 431 (далі - ДНАОП 0.00-4.20-94).

2.2.1. Сільськогосподарські трактори та самохідні машини, які використовуються на лісогосподарських та лісозаготівельних роботах, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019-86 "ССТБ. Тракторы и машины самоходные сельскохозяйственные. Общие требования безопасности" та Державних санітарних правил з обладнання і влаштування тракторів і сільськогосподарських машин, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 41 (ДСП 3.3.2.041-99), лісогосподарські - НАОП 3.0.00-2.04-78.

2.2.2. Сільськогосподарські трактори та трактори загального призначення, що використовуються для трелювання деревини, повинні дообладнуватись гідрозахватами або лебідками зі сталевими канатами та щитами. Назване знаряддя повинне забезпечувати можливість переміщення дерев, деревних хлистів, довгоття та сортиментів у більш безпечному в порівнянні з волочінням напівнавантаженому положенні. Кабіни тракторів, що трелюють деревину з використанням чокерного оснащення, повинні додатково укріплюватись з боку лебідки з метою захисту тракториста від можливих ударів уламків деревини, чокерів, канатів.

2.2.3. Вимоги до лісопромислових тракторів, машин і устаткування, які встановлені ГОСТ 12.2.102-89 "ССБТ. Машины и оборудование лесозаготовительные и лесосплавные, тракторы лесопромышленные. Требования безопасности, методы контроля требований безопасности и оценки безопасности труда", є обов'язковими для дотримання під час використання названих технічних засобів. Вони повинні доповнюватись експлуатаційною документацією до технічних одиниць конкретних марок.

2.2.4. Система управління сортувальними лісоконвеєрами на нижніх лісоскладах та в цехах деревообробки повинна забезпечувати пуск і зупинку механізму приводу з будь-якого місця за всією довжиною лісоконвеєра.

2.2.5. Пульти управління лісопильними рамами і верстатами, що працюють на поточних лініях, повинні мати блокування запуску приводу головного руху і двосторонньої сигналізації (світлової та звукової), яке має діяти протягом не менше 10 с.

2.2.6. Лісопильні рами і верстати всіх типів повинні бути обладнані захисними пристроями і блокуванням відповідно до розділу 3 ГОСТ 12.2.026.0-93 "ССБТ. Оборудование деревообрабатывающее. Требования безопасности к конструкции" (далі - ГОСТ 12.2.026.0-93).

2.2.7. Конструкція лісопильних рам і деревообробних верстатів повинна відповідати спеціальним вимогам безпеки до конкретних груп деревообробного устаткування, викладеним у розділі 5 ГОСТ 12.2.026.0-93.

2.2.8. Лебідки, які використовуються на лісозаготівлі, повинні відповідати вимогам ДСТУ 4254-4:2002 "Лебідки трелювальні. Вимоги безпеки" (далі - ДСТУ 4254-4:2002), технічній документації на їх виготовлення, затвердженій у встановленому законодавством порядку, бути обладнані звуковим та світловим сигналами, їх барабани - надійними гальмами. Великовантажні лебідки, які використовуються на нижніх та проміжних лісоскладах, їх встановлення та використання повинні також відповідати вимогам наведеним у підпунктах 2.2.9 - 2.2.16.

2.2.9. Шеститонні та інші великовантажні лебідки, які використовуються для штабелювання колод, повинні встановлюватись на постійні місця. Під лебідки слід підстилати помости заввишки 0,5 м із лісоматеріалів, покладених на ґрунт і вкритих настилом з дощок завтовшки 50 - 75 мм. Над лебідками і робочими настилами потрібно влаштовувати дах. Для кожної лебідки потрібно відводити ділянку складу не більш ніж на 8 - 10 штабелів. Укладання колод у штабелі на кожній з ділянок необхідно починати з найбільш віддаленого від лебідки штабеля, а розбирання - у зворотному порядку.

2.2.10. Лебідки необхідно закріплювати сталевими канатами або ланцюгами так, щоб унеможливити їх зміщення.

2.2.11. Для закріплення блоків лебідки повинні бути забиті в ґрунт групи паль або зроблені інші пристосування, які б відповідали за міцністю зусиллям, що виникають при роботі. Палі повинні бути покриті листковою сталлю. Не дозволяється кріплення лебідок і блоків за випадкові предмети та споруди (опори повітряних ліній, частини споруд тощо). Блоки потрібно кріпити до груп паль сталевим канатом з розрахунковим запасом міцності.

2.2.12. Блоки необхідно огороджувати з боку внутрішнього кута, який утворюється канатом, що обводить блок, запобіжними стовпами, нахиленими у бік блоків, або канатними петлями.

2.2.13. Установлювати лебідки необхідно так, щоб барабанні вісі були перпендикулярні лінії руху канатів. Робочу вітку тягового каната потрібно розташовувати по осі штабеля. Робочі канати, канати або ланцюги для кріплення лебідки, стропи, гаки, блоки повинні мати 5,5-кратний запас міцності.

2.2.14. Канати повинні бути надійно закріплені на барабанах лебідки. У разі розмотування каната на барабані слід залишати не менше трьох його витків.

2.2.15. Об'єм пачок лісоматеріалів, які переміщуються лебідкою, повинен визначатися розрахунками в залежності від вантажопідіймальності лебідки та кута підіймання пачок.

2.2.16. Прокладання канатів канатно-блочної системи лебідок через лісоконвеєри повинне здійснюватись так, щоб унеможливити зачеплення канатів рухомими колодами або деталями лісоконвеєра.

2.3.1. Риштування та помости повинні відповідати вимогам пункту 7.2 Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 252 (далі - ДНАОП 1.1.10-1.04-01).

2.3.2. Риштування, поміст та інші пристрої для виконання робіт на висоті слід виготовляти інвентарними, за типовими проектами та мати паспорт заводу-виробника.

2.3.3. Трапи і містки повинні бути жорсткими і мати кріплення, які унеможливлюють їх зміщення. Прогин настилу за умови максимального навантаження не повинен бути більшим 0,02 м. Трапи і містки з довжиною більше 3 м повинні мати проміжні опори.

2.3.4. Містки (переходи), сходи, драбини, трапи, сходні виробничих приміщень, лісових складів мають бути виготовлені із металу чи пиломатеріалів хвойних порід першого і другого сорту без нахилу волокон.

2.3.5. Виконання робіт із використанням драбин слід проводити відповідно до вимог пункту 7.1 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.4.1. Влаштування конвеєрів та їх розміщення у виробничих будівлях повинні здійснюватися з дотриманням вимог розділів 2, 3 та 4 ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности".

2.4.2. Виконання робіт із використанням домкратів необхідно проводити відповідно до вимог розділу 6 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.4.3. Безпечна експлуатація підйомників повинна виконуватись відповідно до вимог розділів 3, 5 та 6 Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.12.2003 № 232 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за № 1262/8583 (далі - НПАОП 0.00-1.36-03). Залізничні підйомники слід використовувати також з виконанням вимог Правил технічної експлуатації залізниць в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за № 50/1854 (далі - ЦРБ 0004).

2.5.1. Загальні вимоги безпеки до конструкції приводів, огороджень та допоміжних пристроїв повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91.

2.5.2. На приводах і механізмах, які ними приводяться в рух, повинні бути нанесені стрілки, що показують напрям обертання або руху механізмів і двигунів.

2.5.3. У всіх випадках перед запуском устаткування в експлуатацію огородження повинні бути поставлені на місце і надійно закріплені. Працювати на устаткуванні із знятим чи несправним огородженням не дозволяється.

2.5.4. Транспортні засоби для переміщення заготовок, виробів тощо з одного місця на інше повинні бути обладнані огородженнями, які б унеможливлювали падіння транспортованих предметів.

2.5.5. Робота устаткування без блокувальних і запобіжних пристроїв, які є невід'ємною частиною конструкції, не дозволяється.

Запобіжні пристрої, призначені для попередження аварій, вибухів і виходу з ладу окремих частин устаткування, повинні бути калібровані і використовуватися тільки за призначенням.

2.6.1. Ручний інструмент (молотки, долота, гайкові ключі, зубила, багри, сокири тощо) повинен бути інвентарним, використовуватися в справному стані і відповідати технічній та експлуатаційній документації.

2.6.2. Ручний слюсарно-ковальський інструмент повинен відповідати вимогам розділу 5 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.6.3. Конструкція механізованого інструменту повинна відповідати вимогам ДСН 3.3.6.039-99.

Ручний механізований інструмент (шліфувальні машини, пилки, рубанки тощо) повинен мати захисні огорожі.

2.6.4. Ручний пневматичний інструмент ударної дії повинен мати пристрої, які усувають небезпеку самовільного вилітання робочого інструменту при холостому ході.

Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних машинах (інструменті) повинен бути:

розташований так, щоб унеможливити випадкове включення;

улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.

2.6.5. Приєднання шлангів до пневматичного інструменту, вхідного штуцера роздавального трубопроводу та з'єднання шлангів між собою повинно бути міцним і виконуватись тільки за допомогою штуцерів або ніпелів зі справною різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.

2.6.6. Ручні електричні машини (інструмент) повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 та перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців відповідно до вимог ГОСТ 12.2.013.0-91.

2.6.7. У конструкції ручного механізованого інструменту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішування та перенесення.

2.6.8. Інструмент механізований для лісозаготівель повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.104-84 "ССБТ. Инструмент механизированный для лесозаготовок. Общие требования безопасности".

2.6.9. Під час перевезення чи перенесення інструменту на великі відстані гострі частини пилок і сокир необхідно ховати у спеціальні чохли або інші засоби захисту (футляри з брезенту, дерева, лубу тощо).

3.1. Технічне обслуговування і ремонт машин та устаткування на території транспортно-ремонтних цехів необхідно проводити на спеціально відведених для цієї мети дільницях чи робочих постах, які повинні бути оснащені необхідним обладнанням, пристроями, інструментом і приладами.

3.2. Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у польових умовах має здійснюватись відповідно до вимог "Типовой инструкции для слесарей по ремонту автомобилей, тракторов и механизмов на предприятиях лесного хозяйства", затвердженої заступником Голови Державного комітету лісового господарства СРСР від 30.12.88 (НАОП 3.0.00-5.06-88).

Під час ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів слід дотримуватись вимог пожежної безпеки відповідно до НАПБ В.01.054-98/510.

3.3. На постах технічного обслуговування і ремонту, у виробничих приміщеннях і на відкритих майданчиках автомобілі, трактори, спеціальні машини та інші транспортні засоби повинні розміщуватися так, щоб відстані між ними, елементами будівель, стаціонарним технологічним устаткуванням і робочими місцями відповідали чинним нормам і правилам і забезпечували зручне та безпечне переміщення працівників, транспортних засобів і виконання технологічних операцій.

3.4. Місця постійного проведення ремонтних робіт повинні бути обладнані оглядовими канавами, естакадами, підйомниками. Довжина, ширина, глибина і висота оглядових канав і естакад мають визначатися в залежності від конструкції рухомого складу і технологічного устаткування.

3.5. Піднімати (підвішувати) трактори та лісозаготівельні машини на їх базі в польових умовах (лісосіці, лісовантажному пункті, верхньому лісоскладі тощо) лебідкою іншого трактора необхідно тільки за умови кріплення каната за раму трактора. При цьому тяговий канат лебідки потрібно розміщувати перпендикулярно повздовжній осі трактора, який піднімається, не допускаючи дотику каната з гострими деталями конструкції трактора. Перебування в тракторі по осі дії каната і збоку від нього на відстані, меншій довжини натягнутого каната під час піднімання (підвішування) трактора, є небезпечним і не повинно допускатись. Після закінчення піднімання, не підлізаючи під трактор, потрібно викласти під його піднятим боком клітку із брусів.

3.6. Піднімати устаткування, агрегати, вузли та інші збірні механізми вантажопідіймальними технічними засобами потрібно на спеціально призначені для цієї мети місця і пристрої відповідно до технічної документації і схем безпечних способів стропування, обв'язування і кантування вантажів. Схеми та інструкції повинні бути вивішені на робочих місцях.

3.7. При виконанні кріпильних робіт у важкодоступних місцях необхідно використовувати спеціальні викрутки. Працювати, сидячи на крилі автомобіля, стоячи на підніжці та на ребордах оглядової канави, заборонено.

3.8. Проведення робіт поблизу механізмів, які рухаються, електричних проводів і електроустановок дозволяється тільки за умови зупинки електроустаткування і зняття електричної напруги. У разі, якщо за умовами виробництва це зробити неможливо, небезпечні місця (зони) потрібно огородити і роботи здійснювати в присутності керівника робіт.

3.9. Для проведення робіт всередині цистерни (посудини) працівники додатково повинні бути забезпечені роботодавцем шланговим протигазом, запобіжним поясом з прикріпленим до нього рятувальним канатом, розрахованим на навантаження не менше 2 кН (200 кг), захисними окулярами та іншими засобами захисту, які мають використовуватись за потреби і вказуватись у наряді-допуску.

У разі застосування шлангового протигаза з довжиною шланга більше 11 м потрібно забезпечувати примусове подавання повітря під маску протигаза працівника в резервуарі.

Спецодяг не повинен мати металевих пряжок, ґудзиків та іншої фурнітури, а взуття - сталевих цвяхів, підківок і набойок.

Термін одноразового перебування в резервуарі (посудині) не повинен перевищувати 15 хвилин з наступним відпочинком на чистому повітрі не менше 15 хвилин.

3.10. Для освітлення всередині резервуара (посудини) потрібно використовувати акумуляторні батареї, вмикання і вимикання яких слід проводити тільки поза резервуаром.

3.11. Організація та проведення електрогазозварювальних робіт та експлуатація необхідного для цього устаткування повинні відповідати вимогам Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 255 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за № 541/5732 (ДНАОП 0.00-5.12-01), ДНАОП 0.07-1.01-80 "Техника безопасности в строительстве (СНиП III-4-80)" (далі - ДНАОП 0.07-1.01-80), ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности", ГОСТ 12.3.036-84 "ССБТ. Газоплазменная обработка металлов. Требования безопасности" та ГОСТ 12.1.013-78.

3.12. При виконанні ковальських, пресових та термічних робіт слід дотримуватись вимог Державних санітарних правил для ковальсько-пресових цехів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 № 200 (ДСП 200-97).

3.13. У разі використання газових паяльників під час виконання мідницьких робіт слід керуватись вимогами ДНАОП 0.00-1.20-98.

3.14. При виконанні електрогазозварювальних, ковальсько-пресових, термічних, гальванічних, мідницьких, шиномонтажних, вулканізаційних, кузовних, оббивальних, фарбувальних та антикорозійних робіт, робіт з полімерними матеріалами, під час ремонту і зарядження акумуляторів, паяльних та інших робіт рівень шкідливих речовин у робочій зоні не повинен перевищувати граничнодопустимих рівнів, вказаних у "Списку ПДК вредных веществ в воздухе рабочей зоны", затвердженому постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 26.05.88 № 4617 (із змінами).

3.15. Поводження з промисловими відходами має відповідати Гігієнічним вимогам щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29 (ДсанПіН 2.2.7.029-99).

4.1. Розташування устаткування на дільницях і в цехах має відповідати характеру виробництва і використовуваним технологічним процесам, а також забезпечувати нешкідливі і безпечні умови праці. Організація і виконання робіт на механічній дільниці повинні відповідати вимогам "Санитарных правил для механических цехов (обработка металлов резанием)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 07.12.89 № 5160 (ДНАОП 0.03-1.48-89), експлуатаційної документації на верстати (лінії) та цих Правил.

4.2. Вимоги безпеки до процесів обробки різанням повинні бути викладені в технологічних документах і виконуватись протягом усього технологічного процесу.

4.3. Робочі місця для працівників, що виконують роботи сидячи та стоячи, мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" та підпунктам 1.6.19, 1.6.20, 1.6.21, 1.6.22 цих Правил.

4.4. Приводити у дію та обслуговувати верстати повинні тільки ті працівники, за якими вони закріплені.

Ремонт верстатів повинен виконуватись спеціально призначеними працівниками, що мають фахову підготовку відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

4.5. Вимкнення верстата обов'язкове:

у разі припинення подавання струму;

перед заміною робочого інструменту, установленням деталі, що обробляється, зняттям її з верстата;

перед ремонтом, чищенням та змащуванням верстата, прибиранням відходів.

4.6. Для зняття, встановлення деталей або заготовок масою більше 20 кг необхідно використовувати підіймально-транспортні технічні засоби, обладнані спеціальними органами (захватами).

4.7. Укладання матеріалів та деталей біля робочих місць повинно робитися способом, що забезпечує їх стійкість.

4.8. Робоче місце працівника, що працює на верстаті і навколо нього, повинне завжди утримуватися в чистоті і не захаращуватись виробами та матеріалами.

4.9. Прибирання відходів від верстата за відсутності спеціальних пристроїв повинно робитися тільки за допомогою відповідних пристосувань (гаків, щіток). Гаки повинні мати гладку рукоятку та щиток, який запобігає порізам рук працівника стружкою.

Прибирання стружки з робочих проходів повинно проводитися ретельно, накопичення стружки не дозволяється. Стружка має збиратись у спеціальні ящики і в міру їх заповнення видалятись із приміщення.

4.10. При залишенні робочого місця (навіть короткочасно) працівник, що працює на верстаті, повинен вимкнути верстат.

4.11. Біля кожного верстата має бути вивішена табличка із зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію.

4.12. При роботах на токарних верстатах необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.2.003-91 та ГОСТ 12.2.062-81 "Оборудование производственное. Ограждения защитные".

4.13. Під час роботи на свердлильних, фрезерних, заточувальних та шліфувальних верстатах слід керуватись вимогами ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.009-80 "ССБТ. Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности", ДСТУ 2752-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати металорізальні. Вимоги безпеки", ДСТУ 2753-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати деревообробні побутові. Вимоги безпеки", ДСТУ 2754-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати металорізальні. Методи оцінювання безпеки".

4.14. Робота на ножицях має здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.2.118-88 "ССБТ. Ножницы. Требования безопасности".

4.15. При роботах на пресах необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.2.117-88 "ССБТ. Прессы гидравлические. Требования безопасности".

5.1.1. Організація лісогосподарських, лісозаготівельних та лісотранспортних робіт на забрудненій радіонуклідами території повинна гарантувати неперевищення ліміту дози опромінення відповідно до вимог "Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормативи", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 № 208 та введених у дію постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 № 62 (далі - ДГН 6.6.1-6.5.001-98), унеможливлювати додаткове опромінення.

5.1.2. Під час ведення робіт на радіоактивно забруднених територіях слід керуватися вимогами ДГН 6.6.1-6.5.001-98 та цими Правилами.

5.2.1. У разі виконання робіт у зонах радіоактивного забруднення 2 - 5 та 5 - 15 Кі/км-2, крім первинного інструктажу, з усіма працівниками на об'єкті додатково повинен бути проведений цільовий інструктаж з радіаційної безпеки за видами робіт з обов'язковим зазначенням потреби використання необхідних засобів індивідуального захисту.

5.2.2. На територіях із щільністю радіоактивного забруднення 5 - 15 Кі/км-2 не слід перевозити працівників на робочі об'єкти у відкритому автотранспорті. Перевезення працівників повинне здійснюватись в автобусах або на вкритому, спеціально пристосованому герметизованому автотранспорті з протипиловими повітряними фільтрами. Перед подаванням автотранспорту для перевезення працівників у салонах необхідно провести вологе прибирання. Слід уникати сухого прибирання.

5.2.3. В умовах інтенсивного пилоутворення необхідно використовувати респіратори і захисні окуляри та періодично не рідше одного разу на місяць здійснювати очищення та дезактивацію засобів індивідуального захисту з наступним контролем ефективності дезактивації.

5.2.4. Приймати їжу працівники повинні винятково у спеціально пристосованих місцях. Не слід облаштовувати такі місця у зоні радіоактивного забруднення з рівнем 5 - 15 Кі/км-2. За умови роботи у зоні значного радіоактивного забруднення для приймання їжі працівники повинні бути вивезені у менш забруднену зону.

Привезення води та гарячого харчування повинне проводитись тільки у герметично закритій тарі, а інших продуктів харчування - упакованими у поліетиленові пакети. Не слід використовувати для пиття воду з відкритих водойм та джерел.

5.2.5. На територіях підприємств зі щільністю радіоактивного забруднення 5 - 15 Кі/км-2 техніка, яка працювала у лісі, повинна проходити миття на спеціально облаштованих майданчиках дезактивації. Будівництво таких майданчиків дезактивації має проводитись подалі від колодязів питної води, річок, озер.

Обмивання та дезактивація техніки повинні проводитись у напрямку від менш забруднених частин до більш забруднених. Після дезактивації техніки слід провести контроль її радіоактивного забруднення.

5.2.6. Не рідше одного разу на тиждень необхідно проводити контроль поверхневого забруднення спецодягу та спецвзуття (приладами КРБ-1 або МКС-01). У разі перевищення після прання допустимих нормативів поверхневого забруднення одягу - такий одяг слід вилучити з користування та замінити новим.

5.3.1. Усі види робіт в умовах радіоактивного забруднення території взимку повинні виконуватись за наявності снігового покриву, а протягом вегетації - у вологу погоду.

5.3.2. Проходи (гони) лісогосподарської техніки на радіоактивно забрудненій території повинні виконуватись таким чином, щоб вітер був зустрічним або боковим. На сухих ґрунтах одночасну роботу кількох машин у гонах дозволяється виконувати тільки на великих площах, унеможливлюючи взаємний негативний вплив пилоутворення.

5.3.3. Під час підготовки ґрунту та посадки лісу слід використовувати техніку з герметизованими кабінами. Садіння лісу повинне проводитись з максимальним використанням лісосадильних автоматів. Використовувати лісосадильні машини потрібно при зволоженому ґрунті.

5.3.4. У разі роботи у лісах зони безумовного відселення з щільностями забруднення ґрунту більше 15 Кі/км-2 (гасіння лісових пожеж, боротьба з шкідниками лісу та інше) на бригаду потрібно оформляти наряд-допуск за формою, наведеною в додатку 1. У ньому повинно бути визначено: місце проведення робіт, завдання, список працівників, бригадир, ланкові, тривалість робочого часу, заходи радіаційної безпеки, засоби індивідуального захисту, розрахункова середня доза опромінення.

5.3.5. Спостереження за пожежним станом забруднених територій слід здійснювати переважно з пожежних веж за допомогою телекамер (дистанційне) або патрулювання з гелікоптерів та літаків. У випадку наземного патрулювання маршрути слід прокладати з урахуванням радіаційної обстановки. Гасіння низових лісових та торфових пожеж необхідно починати з тилу з подальшим переходом до флангових та фронтальної ділянок пожежі.

5.3.6. Під час звалювання лісу, після зрізування дерева та його падіння наступні роботи (обрубування гілок, розкряжування стовбура тощо) слід проводити після того, як осяде пил.

5.3.7. У разі проведення лісосічних робіт у зоні зі щільністю радіоактивного забруднення 5 - 15 Кі/км-2 потрібно запобігати трелюванню дерев з кронами. Під час очищення лісосік порубні рештки слід збирати в купи для перегнивання, складати на волоки чи технологічні коридори.

5.3.8. Під час заготівлі живиці працівники повинні бути забезпечені роботодавцем респіраторами та захисними окулярами, використовувати їх.

6.1. Технологічні процеси повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273-95 "Безпечність виробничих підприємств. Загальні положення та вимоги", ГОСТ 12.3.002-75 "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.002-75), ГОСТ 12.3.009-76, не мати прихованих небезпек.

6.2. Використання у виробництві шкідливих речовин дозволяється після їх державної регламентації та державної реєстрації відповідно до вимог Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.95 № 420.

6.3. Перед переїздом робочих машин, тракторів і агрегатів через штучні споруди необхідно за допомогою дорожнього знака перевірити відповідність дозволеної вантажопідіймальності споруди масі агрегату, що переміщується, та візуально впевнитися у справності штучної споруди.

6.4. Зупиняти транспортні засоби слід у місцях, які є зручними для безпечного виходу та входження в їх кабіну тракториста (машиніста, оператора).

6.5. При виявленні на робочому об'єкті вибухонебезпечних предметів (снарядів, бомб, мін тощо) усі роботи слід негайно припинити, межі ділянки позначити знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 з написом "Обережно! Небезпечність вибуху", організувати охорону та передати повідомлення в органи МНС.

6.6. Роботи в цехах, на нижніх та проміжних лісоскладах, а також у лісі повинні виконуватись відповідно до затверджених карт технологічного процесу, а за необхідності згідно з іншою проектно-технологічною документацією, яка затверджується у встановленому порядку (положеннями, проектами організації робіт, типовими технологічними процесами, технологічними регламентами, технологічними інструкціями тощо), зміст яких не повинен суперечити нормативно-правовим актам з охорони праці.

6.7. Картами технологічного процесу необхідно завершувати доведення до відома бригад (ланок) і окремих працівників вимог з охорони праці, які відсутні в експлуатаційній документації на технічні засоби і в повній мірі не можуть бути включені в акти з охорони праці підприємства. Зміст карти технологічного процесу повинен відповідати вимогам ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения требований безопасности труда в технологической документации" з доповненнями, які необхідні для регламентації безпечного ведення окремих видів робіт, враховувати особливості робочого об'єкта, виділених бригаді знарядь праці, прийнятої технології робіт, рівня повноти врахування вимог безпеки праці в інструкції з охорони праці та в інших документах для бригади. Під час їх розроблення максимум необхідної інформації слід подавати графічно та в табличній формі.

6.8. Нормативно-правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві, та технологічні документи, які бригада або ланка повинні виконувати в доповнення до вимог карти технологічного процесу, в карті необхідно називати в розділі "Особливі вказівки".

6.9. Під час роботи в зонах охорони слід керуватися:

а) електричних мереж - Правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 № 209;

б) магістральних трубопроводів - Правилами охорони магістральних трубопроводів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747.

6.10. Організаційне та технологічне керівництво роботами в лісі та на лісоскладах повинні здійснювати майстер або інший працівник, які успішно пройшли перевірку знань з безпечного ведення конкретних робіт. У розпорядженні керівника робіт повинно бути таке число бригад (ланок), роботу яких він спроможний щозмінно організувати та проконтролювати.

6.11. Відпочинок, переходи та переїзди (за винятком агрегатних лісових машин з укріпленими кабінами) повинні виконуватись в обхід небезпечних територій.

6.12. Сідати (лягати) для відпочинку працівникам слід у побутових приміщеннях, а в лісі, як виняток, відпочинок сидячи дозволяється в місцях, які добре видні з кабін технічних засобів, що рухаються на робочому об'єкті, але не на шляху їх руху.