14.3.15 Після стропування бочок храпівцями або іншими захоплювальними пристосуваннями під час їх штабелювання вантажники повинні негайно відійти на безпечну відстань.
14.3.16 Вивільняти бочки з храпівців дозволяється лише після того, як усі бочки ляжуть на місце і вантажний шкентель стріли послабиться. З упорів вантажу потрібно скидати обидва храпівці.
14.3.17 Переміщення бочок великої ваги вручну по горизонтальній площині вантажники повинні виконувати перекочуванням, штовхаючи їх перед собою.
14.3.18 Під час скочування бочок з листа автонавантажувача у вагон або штабель працівники не повинні перебувати у місцях у напрямку руху бочок.
14.3.19 Перекочування бочкових вантажів вручну ланцюжком по похилій поверхні допускається лише в разі ухилу не більше ніж 2,5% з інтервалом між окремими місцями вантажів не менше 10 м.
14.3.20 У разі завантаження критих вагонів бочковим вантажем вагою понад 100 кг відстань від верхнього ярусу до частин стелі, що виступають, має бути не меншою 1 м.
14.3.21 Укладання в штабель порожньої бочкотари дозволяється виконувати вручну на висоту до 8 рядів. Укладання за допомогою механізмів (навантажувачів, кранів) може виконуватися на більшу висоту, але не більше ніж на 5 м.
14.3.22 Штабель бочок укладається уступом з усіх боків на половину діаметра бочки пірамідою без сепарування рядів. Закріплення нижнього ряду бочок має бути виконане брусами.
14.3.23 У разі штабелювання скляних банок у колони висота останніх має бути не більшою 2,5 м для банок місткістю 0,5 л і не більшою 2,0 м для банок місткістю понад 0,5 л.
14.3.24 Укладання скляних банок і балонів у колони повинно супроводжуватися перекладанням рядів банок фанерою.
14.3.25 Висота колони бляшаних банок має бути не більше 3 м, а її ширина - не більшою 1,5 м.
14.3.26 Під час укладання верхніх рядів колон банок необхідно користуватися драбиною-приступкою. Банки наверх слід подавати у ящиках.
14.3.27 Штабелі навалочних вантажів повинні бути укладені з дотриманням кутів природних ухилів або в достатньо міцних підпірних стінах.
14.3.28 Розбирання штабелів незалежно від вантажу необхідно проводити зверху і рівномірно за всією довжиною.
14.3.29 Зберігання харчової солі повинно проводитись у спеціально призначених для цих завдань складах. Злежану сіль слід ламати молотками, ломами тощо, починаючи з верхніх країв бурта, залишаючи невеликі уступи, до основи. Залишати верхній шар у вигляді козирка не дозволяється. Під час ламання злежаної солі необхідно застосовувати захисні окуляри.
14.3.30 Пиловидні товари (борошно, цукор тощо) необхідно зберігати у бункерах та інших закритих ємностях, вживаючи заходів проти розпилення їх у процесі навантаження та розвантаження.
14.3.31 Бункери та інші ємності повинні бути обладнані пристроями для механічного обрушення зависань матеріалів.
14.3.32 Складувати ящики (піддони) з жерстю у штабелі необхідно до висоти не більше 1,5 м з дотриманням ширини проходів не менше ніж 0,7 м.
14.3.33 Пакувальний папір у рулонах необхідно укладати на висоту не більше 3 рядів з прокладками з дощок між рядами. Крайні рулони треба підклинювати упорами.
14.3.34 За необхідності проходу працівників по навалочному вантажу на останній потрібно покласти дошки.
14.3.35 Під час зберігання аміачної селітри необхідно дотримуватися заходів особливої обережності.
14.3.36 Методи формування штабелів у кожному випадку повинні визначатися відповідною технологічною картою. В окремих випадках дозволяється (під відповідальність завідувача складу) складування нових видів вантажів без технологічних карт, але з обов'язковим дотриманням усіх заходів безпеки залежно від характеристики вантажів.
14.4 Вимоги безпеки під час робіт з небезпечними вантажами і шкідливими речовинами
14.4.1 Під час робіт з небезпечними і шкідливими (вибухонебезпечними, легкозаймистими, агресивними, отруйними тощо) та іншими вантажами і речовинами з властивостями, що загрожують здоров'ю та життю працівників або негативно впливають на навколишнє природне середовище, а також у разі улаштування їх складів необхідно виконувати вимоги Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 29.10.93 N 105 (ДНАОП 0.00-1.24-93), НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.007-76* "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10.03.76 N 579 (із змінами та доповненнями), ГОСТ 12.3.010-82 "ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 12.05.82 N 1893, ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 29.04.80 N 1973 (із змінами та доповненнями), ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 19.08.88 N 2957.
14.4.2 У місцях зберігання і переробки небезпечних вантажів і речовин повинні бути встановлені плакати "Отруйні", "Вогненебезпечні", "Обережно" тощо, а також вивішені інструкції з охорони праці під час роботи з небезпечними вантажами і шкідливими речовинами.
14.4.3 Місця переробки небезпечних вантажів і речовин повинні бути забезпечені підтоварниками, прокладками, брезентом та іншими допоміжними матеріалами, такелажем, кріпильними виробами, дошками, знешкоджувальними речовинами (чистим гасом, хлорним вапном), обтиральним матеріалом, тирсою, піском, водою.
Ці речовини повинні бути розташовані у доступних місцях і в достатній кількості для негайного змиву і знешкодження небезпечних речовин у разі їх розливання, висипання, попадання на працівника або ліквідації аварійних ситуацій.
14.4.4 У разі зберігання небезпечних вантажів на відкритих майданчиках повинні бути влаштовані спеціальні навіси.
14.4.5 Усі небезпечні вантажі, що розміщуються на відкритих робочих майданчиках, а також на складах, повинні бути під охороною.
14.4.6 Небезпечні речовини повинні мати доброякісну тару, що відповідає вимогам діючих стандартів і забезпечує збереження речовин від ушкоджень, псування, висипання, розливання, випаровування, а також гарантує безпеку під час їх зберігання та транспортування.
14.4.7 На тарі (сулії, балоні, бочці тощо) має бути чітко написана назва речовини, що в ній зберігається.
14.4.8 Перед початком робіт з небезпечними вантажами відповідальний виконавець робіт повинен провести цільовий інструктаж працівників з дотримання правил охорони праці та пожежної безпеки під час виконання робіт. Роботи повинні виконуватися тільки після оформлення наряду-допуску.
14.4.9 Вивантаження із залізничних цистерн бензину, кислот та інших рідин, які не дозволяється зливати через нижній відвід, повинно бути механізованим.
14.4.10 Під час зливання або заправки автоцистерн паливними рідинами обов'язкове заземлення корпусу цистерн.
14.4.11 Для транспортування легкозаймистих і горючих рідин потрібно використовувати лише металеву тару з металевими герметичними пробками.
14.4.12 Склади з легкозаймистими рідинами і речовинами повинні бути обладнані блискавковідводами.
14.4.13 Вогненебезпечні та легкозаймисті рідини і речовини (бензин, гас, лаки, фарби тощо) повинні зберігатися в окремих складських приміщеннях.
14.4.14 Біля входу до складу, в якому зберігаються горючі рідини, має бути достатня кількість засобів пожежогасіння.
14.4.15 Не дозволяється в місці зберігання вогненебезпечних рідин виконувати роботи, що можуть призвести до іскроутворення і спалаху.
14.4.16 Під час зберігання на складі речовин, що виділяють пил, для запобігання утворенню вибухонебезпечних концентрацій пилу в повітрі необхідно накривати та максимально герметизувати місця утворення пилу, улаштовувати пиловідсмоктувальну вентиляцію.
14.4.17 Негашене вапно має зберігатися в закритих складах, забезпечених належною вентиляцією.
14.4.18 У цих складах не дозволяється встановлювати водяні та парові батареї обігрівання. Висота штабеля вапна, укладеного вручну, не повинна перевищувати 1,5 м, прохід між штабелями має бути не меншим 3 м.
14.4.19 Хлорне вапно має зберігатися в дерев'яних, добре закупорених бочках, що перебувають під навісом або у холодному приміщенні, забезпеченому надійною вентиляцією.
14.4.20 Для переміщення бочок і барабанів з хлорним вапном треба використовувати автомашини, електрокари тощо. Ручне перекочування їх не дозволяється.
14.4.21 Транспортування обпікаючих рідин (кислот, лугів та інших рідких хімікатів), що зберігаються у скляній тарі, повинно виконуватися на спеціально пристосованих ношах, візках, що забезпечують повну безпеку транспортування.
14.4.22 Навантаження і розвантаження обпікаючих рідин, а також встановлення тари з цими рідинами у транспортні пристосування повинні виконуватися двома вантажниками.
14.4.23 Не дозволяється транспортування, навантаження і вивантаження обпікаючих рідин за допомогою механічних підіймачів, за винятком ліфтів і шахтних підіймачів.
14.4.24 Сулії та інші скляні або керамічні посудини, в яких зберігаються або транспортуються рідкі небезпечні речовини, повинні бути упаковані в дерев'яні ящики, захисні грати або плетені корзини з прокладкою вільних проміжків м'яким пакувальним матеріалом (соломою, стружкою тощо).
14.4.25 Не дозволяється зберігати кислоти і луги на складах загального призначення та у підвальних приміщеннях.
14.4.26 Кислоти і луги необхідно зберігати в окремих приміщеннях, підлога яких має стік і виконана з негорючих матеріалів.
14.4.27 Не дозволяється зберігати азотну кислоту та її розчини в приміщеннях, де розміщуються займисті речовини.
14.4.28 Баки, цистерни і подібні ємності для зберігання агресивних рідин повинні мати щільні кришки та бути забезпечені місцевою витяжною вентиляцією.
14.4.29 Отруйні речовини слід зберігати в ізольованих сухих приміщеннях, обладнаних постійно діючою припливно-витяжною вентиляцією і примусовою вентиляцією на випадок аварії. Підлога має бути цементною, бетонною або викладеною плиткою, а стіни на висоту 2 м повинні бути пофарбовані масляною фарбою або викладені керамічною плиткою тощо.
14.4.30 Приміщення для зберігання отруйних речовин повинні бути забезпечені засобами для знешкодження, дегазації отрути, засобами особистого захисту працівників (протигазами, кисневими приладами), аптечкою для надання першої допомоги та телефонним зв'язком.
14.4.31 Рідкий хлор і аміак, що застосовуються для дезінфекції води, повинні надходити від заводів-постачальників у стальних балонах, бочках або залізничних цистернах.
14.4.32 Внутрішнє улаштування складів хлору і аміаку має бути виконане згідно з відповідними чинними санітарними нормами.
14.4.33 Склади зберігання рідкого хлору і аміаку повинні мати ручні хімічні вогнегасники в кількості не менше двох на кожен вихід.
14.4.34 Біля складу з хлором у дворі має бути влаштована ємність глибиною 2 м і діаметром 1,5 м, заповнена розчином вапна.
Ємність повинна мати підвід води, водонепроникні дно і стіни.
14.4.35 На складах зберігання рідкого хлору і аміаку біля входу, а також у підсобних приміщеннях складів слід встановити відра з розчином гіпосульфіту з содою і мати запас обтирального матеріалу і марлевих пов'язок.
14.4.36 Перед входом працівників у приміщення складу з рідким хлором потрібно попередньо через кватирку контрольного ліхтаря з'ясувати наявність у повітрі приміщення вільного хлору та його концентрацію за допомогою газоаналізатора або спеціальних лакмусових папірців.
14.4.37 Якщо виявиться значна концентрація хлору в приміщенні складу, то склад потрібно провентилювати; з приміщення повинні бути видалені балони або бочки, що протікають.
14.4.38 Дегазація приміщень складу і забруднених хлором місць повинна проводитись розчином гіпосульфіту та соди за допомогою гідропульта. Вхід працівників до складу допускається лише в надягнутих протигазах.
14.4.39 Приміщення для зберігання, фасування і розливання хлору й аміаку повинні бути обладнані постійно діючою й аварійною механічною витяжною вентиляцією з природним припливом повітря, а також індикаторами або автоматичними засобами сигналізації наявності в повітрі цих приміщень отруйного газу.
14.4.40 У разі виявлення отруйних випарів, газів, висипання або проливання шкідливих речовин роботи треба негайно припинити. Ділянка, на якій було розсипано або пролито шкідливу речовину, має бути знешкоджена нейтралізуючими речовинами, а в разі необхідності повинні бути виконані протипожежні заходи.
14.4.41 Такелаж, що стикався з отруйними речовинами, має бути ретельно очищений і промитий. Цей такелаж не повинен застосовуватись для інших вантажів.
14.4.42 Трюм, вагон, автомашина, робочий майданчик, склад та інші місця, де проводилась переробка небезпечних вантажів і шкідливих речовин, повинні бути піддані ретельній механічній та санітарній обробці у спеціально відведеному безпечному місці.
14.4.43 Не дозволяється контакт кисню з речовинами і матеріалами, що утворюють горючі суміші з підвищеною вибухо- і пожежонебезпекою.
15 Вимоги електробезпеки
15.1 Загальні вимоги
15.1.1 Улаштування, утримання, експлуатація і обслуговування електричних установок та електричних мереж берегових рибообробних підприємств повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (ДНАОП 0.00-1.32-01), ДНАОП 0.00-1.21-98, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕЕС), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 22.04.97 N 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97), ГОСТ 12.1.030-81, Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002).
15.1.2 Обслуговування діючих електроустановок, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань мають здійснюватися спеціально підготовленим електротехнічним персоналом, який має відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98, підтверджену посвідченням.
15.1.3 Кваліфікація осіб оперативного персоналу, що одноосібно обслуговує електроустановки напругою вище 1 кВ, та старших по зміні або бригаді, закріпленій за даною електроустановкою, повинна бути не нижче IV групи, а для електроустановок напругою до 1 кВ - не нижче III групи з електробезпеки.
15.1.4 Включення і відключення магістральних або живильних ліній електромережі повинно виконуватися тільки електротехнічним персоналом. Лінії, що живлять окремі електроприймачі чи групи, можуть включатися та відключатися персоналом, який обслуговує ці електроприймачі.
15.1.5 У приміщенні чергового персоналу, що обслуговує електроустановки, повинні бути вивішені правила надання першої допомоги потерпілим від електричного струму та у разі інших нещасних випадків.
15.2 Електробезпека
15.2.1 Виконання та ступінь захисту електродвигунів, пускової та захисної апаратури, електроосвітлювальної апаратури та електромереж повинні відповідати класу зони за ПУЕ та Переліком категорій і класів зон за вибухо-, вибухопожежо- та пожежонебезпечністю об'єктів рибного господарства, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 07.02.2001 N 17, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2001 за N 821/6012 (НАПБ В.06.016-2001/400), мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.
15.2.2 На підприємствах повинен бути забезпечений захист кабельних ліній від механічних пошкоджень, корозії, вібрації та перегріву.
15.2.3 У разі наближення грози необхідно припинити всі роботи на повітряних лініях і у відкритих розподільних пристроях, а в закритих розподільних пристроях - роботи на уводах і комутаційній апаратурі, яка приєднана до повітряних ліній.
15.2.4 Електропроводка й арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях мають бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії.
15.2.5 Експлуатацію електрозахисних засобів, що застосовуються під час експлуатації та ремонту електроустановок, необхідно здійснювати згідно з вимогами Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 253 (ДНАОП 1.1.10-1.07-01).
15.2.6 Захист від статичної електрики необхідно проводити згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.29-97.
15.2.7 З'єднання приладів, апаратів та двигунів з проводами повинно бути надійно ізольоване і не спричиняти недопустимих місцевих перегрівань.
15.2.8 Під час виконання роботи поблизу відкритих струмоведучих частин електричних пристроїв підлога повинна бути обладнана дерев'яними щитами, решітками, покритими гумовими або діелектричними килимками. Знімати огородження струмоведучих частин, що перебувають під напругою, не дозволяється.
15.2.9 Пускову апаратуру необхідно розміщувати безпосередньо поблизу електродвигунів та робочих місць; у разі застосування кнопкових станцій необхідно захищати їх від випадкових включань; розподільне, електросилове й освітлювальне обладнання, а також окремі пускові прилади слід розміщувати в безпечному і зручному для обслуговування місці.
15.2.10 Для живлення переносних і пересувних електроприймачів слід застосовувати шнури і гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.
15.2.11 Згідно з пунктом 1.7.46 ПУЕ все електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинне мати надійне захисне заземлення або занулення.
15.2.12 Вимірювання опору ізоляції заземлення, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, вказаними в ПТЕЕС і ДНАОП 0.00-1.21-98.
15.2.13 Постійні заземлювальні пристрої повинні відповідати вимогам ПУЕ і мати паспорт, у якому містяться схема заземлення, основні технічні та розрахункові величини, дані результатів оглядів і випробувань.
15.2.14 Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують призначення окремих ланцюгів і панелей.
15.2.15 Струмоведучі частини пускорегулювальних і захисних апаратів повинні бути захищені від випадкових дотиків. У спеціальних приміщеннях (електромашинних, щитових, станціях управління тощо) допускається відкрите, без захисних кожухів, встановлення апаратів.
15.2.16 Двері розподільних пристроїв повинні замикатися на ключ.
15.2.17 На приводах комунікаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення "Включено" та "Відключено".
15.2.18 Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок не дозволяється.
15.2.19 Запобіжні огляди та ремонти електричних мереж і ліній повинні виконуватися для приміщень з нормальною вологістю не рідше 1 разу на 6 місяців, а для сирих приміщень та високовольтних повітряних ліній (ПЛ) не рідше 1 разу на 3 місяці.
15.2.20 Перевірка електродвигунів і пускової апаратури повинна виконуватись одночасно з перевіркою приводних механізмів, але не рідше 1 разу на 6 місяців.
15.2.21 Приєднання до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98 та ГОСТ 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету стандартизації та метрології СРСР від 30.09.91 N 1563.
15.2.22 Ручні електричні машини (інструмент) та допоміжне обладнання до них підлягає періодичній перевірці не менше одного разу на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91.
15.2.23 Блискавкозахист будівель і споруд підприємств повинен виконуватися згідно з вимогами "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений" (далі - РД 34.21.122-87).
15.3 Вимоги безпеки під час робіт з акумуляторами
15.3.1 Ремонт і заряджання акумуляторних батарей потрібно проводити в окремих приміщеннях, оснащених відповідним устаткуванням, приладами, пристроями та інструментом.
15.3.2 Усі роботи з кислотою, лугом і свинцем повинен проводити спеціально навчений персонал.
15.3.3 Для переміщення акумуляторних батарей на території та у приміщеннях підприємства необхідно користуватися спеціальними візками, платформа яких унеможливлює падіння батарей.
15.3.4 Під час перенесення вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережних заходів, щоб уникнути обливання електролітом.
15.3.5 Усі посудини з кислотою, лугом, дистильованою водою і нейтралізуючим розчином повинні мати відповідні написи.
15.3.6 Готувати кислотний електроліт необхідно у спеціальних посудинах (керамічних, пластмасових), при цьому слід спочатку налити дистильовану воду, а потім до неї доливати тонким струменем кислоту.
15.3.7 Акумуляторні батареї, що встановлюються для заряджання, повинні з'єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і унеможливлюють іскріння.
15.3.8 Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від'єднання їх повинно проводитися тільки за умови виключеного зарядного обладнання.
15.3.9 Контроль за станом заряджання повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням не дозволяється.
15.3.10 Заряджання акумуляторних батарей повинно проводитися тільки у разі відкритих пробок і включеної вентиляції.
15.3.11 Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед початком заряджання батарей і відключатися після повного видалення газів, але не раніше ніж через 1,5 години після закінчення заряджання.
15.3.12 Вентиляція зарядного відділення повинна блокуватися із зарядним пристроєм так, щоб зарядний струм не подавався до акумуляторних батарей у разі, якщо вентиляція не працює.
15.3.13 Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В.
15.3.14 Спільно зберігати та заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні не дозволяється.
15.3.15 В акумуляторній дільниці повинні бути умивальник, мило, вата в упаковці, рушник і закриті посудини з нейтралізуючим кислоту розчином питної соди (5-10% концентрації для шкіри тіла і 2-3% концентрації для очей).
15.3.16 Під час експлуатації лужних акумуляторів нейтралізуючим розчином повинен бути розчин борної кислоти (5-10% концентрації для шкіри тіла і 2-3% концентрації для очей).
15.3.17 У разі попадання кислоти або лугу:
на відкриті частини тіла необхідно негайно промити ці ділянки тіла нейтралізуючим розчином, а потім водою з милом;
в очі необхідно промити їх нейтралізуючим розчином, потім водою і негайно звернутися до лікаря.
15.3.18 Електроліт, що пролився на стелаж чи верстат, необхідно витерти ганчір'ям, змоченим у 10% нейтралізуючому розчині, а пролитий на підлогу - спочатку посипати тирсою, зібрати її, а потім це місце змочити нейтралізуючим розчином і протерти насухо.
15.3.19 На вхідних дверях в акумуляторну дільницю необхідно прикріплювати знаки безпеки "Курити заборонено", а на дверях зарядного відділення - "Вхід заборонено", "Користуватися відкритим вогнем заборонено".
15.3.20 У приміщеннях акумуляторної дільниці не дозволяється зберігати продукти харчування і приймати їжу.
16 Вимоги безпеки до влаштування та експлуатації систем автоматизації і сигналізації
16.1 Загальні вимоги
16.1.1. Монтаж і експлуатація систем контролю та автоматизації виробничих процесів на рибообробних підприємствах повинні виконуватися з урахуванням вимог "Инструкции по проектированию электроустановок, систем автоматизации технологического оборудования" (ВСН 205-84), ДБН В.2.5-56:2010 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 22 грудня 2010 року N 537 (далі - ДБН В.2.5-56:2010), НАПБ А.01.001-2004, СНиП 3.05.07-85 "Системы автоматизации", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 18.10.1985 N 175 (із змінами), ПУЕ, ВНТП 03-86 і ВНТП 35-86.
( Підпункт 16.1.1 пункту 16.1 глави 16 в редакції Наказу Міністерства надзвичайних ситуацій N 1185 від 10.09.2012 )
16.1.2 Перевірку, випробування контрольно-вимірювальних приладів та автоматичних пристроїв потрібно проводити згідно з державним стандартом України "Державні випробування засобів вимірювальної техніки. Основні положення, організація, порядок проведення і розгляду результатів" (ДСТУ 3400-2000).
16.1.3 Система електроживлення КВПіА повинна забезпечувати необхідну надійність живлення, належну якість електроенергії, зручність і безпеку експлуатації.
16.1.4 Конструкція, виконання, спосіб установлення і клас ізоляції приладів, апаратів та інших засобів автоматизації повинні відповідати умовам навколишнього середовища і номінальній напрузі мережі.
16.1.5 Для живлення КВПіА повинні використовуватися цехові розподільні щити, до яких не підключене різкозмінне навантаження (потужні електродвигуни, електропечі тощо).
16.1.6 Оперативні та неоперативні щити (пульти) в зовнішніх установках повинні встановлюватися в спеціальних щитових приміщеннях (операторських, диспетчерських, апаратних тощо).
16.1.7 Щитові приміщення не повинні розташовуватися над виробничими приміщеннями категорій А, Б, під і над вентиляційними камерами виробничої вентиляції, під душовими та санвузлами.
16.1.8 Підлога у щитових приміщеннях повинна бути неелектропровідною. Під час ремонту електроапаратури щитів на підлозі перед ними обов'язково повинен бути діелектричний гумовий килимок.
16.1.9 Не дозволяється вводити в щитові приміщення пожежні водопроводи і розташовувати в них шафи для пожежних кранів та рукавів. Як засіб пожежогасіння у цих приміщеннях треба застосовувати вуглекислотні та порошкові вогнегасники.
16.1.10 У щитових приміщеннях необхідно забезпечувати нормальне освітлення всіх деталей щитів і пультів, яке не повинно утворювати відблиск на шкалах приладів. Повинно бути передбачено робоче й аварійне освітлення.
16.1.11 Ширина проходів обслуговування перед щитами і позаду щитів (якщо є такий прохід), встановлених у виробничих приміщеннях, повинна бути не менше 0,8 м. Ця відстань повинна обчислюватися: від відкритих на 90 град. дверей у разі кута відкривання дверей захищених щитів 90 град.-110 град.; від корпуса щита - у разі кута відкривання дверей 170 град.
16.1.12 Захищені щити із внутрішнім проходом довжиною понад 1,2 м повинні мати два виходи.
16.1.13 У разі встановлення відкритих щитів у щитових приміщеннях необхідно додержуватися таких вимог:
відстань від найбільш виступних відкритих струмопровідних частин апаратів і приладів, розташованих на протилежно встановлених рядах щитів, повинна бути не менше 1,5 м, причому ширина проходу між рядами щитів повинна бути не менше 0,8 м;
відстань від найбільш виступних відкритих струмопровідних частин апаратів і приладів, встановлених на внутрішніх стінках щита, до розташованої позаду стіни приміщення повинна бути не менше 1,0 м у разі ширини проходу не менше 0,8 м; допускається звуження проходу в окремих місцях, наприклад будівельними конструкціями до 0,6 м;
проходи обслуговування між щитами за умови їх довжини понад 7 м повинні мати два виходи;
не дозволяється використовувати проходи для обслуговування (перед щитом, між щитами і позаду щита) як основний чи запасний прохід, а також для транспортування до інших приміщень різного устаткування.
16.1.14 Контрольно-вимірювальні прилади і засоби автоматизації потрібно монтувати після закінчення будівельних робіт і встановлення технологічного обладнання.
16.1.15 Залишати щити автоматики і контрольно-вимірювальних приладів незамкнутими не дозволяється.
16.1.16 У щитових приміщеннях повинно бути повітряне опалення.
16.2 Контрольно-вимірювальні прилади
16.2.1 Вимірювання і регулювання технологічних параметрів (витрати, температури, тиску тощо) повинні здійснюватися контрольно-вимірювальними приладами та регуляторами, які пройшли атестацію та своєчасну перевірку. Вимірювальні прилади повинні відповідати діючим стандартам, мати необхідний клас точності та виконання.
16.2.2 Усі встановлені манометри (мановакуумметри) повинні бути запломбовані та мати клеймо перевірки, що повинна проводитися 1 раз на 12 місяців, а також кожного разу після виконаного ремонту.
16.2.3 Контрольні перевірки приладів повинні проводитися не рідше 1 разу на 6 місяців. Не дозволяється застосування несправних, не атестованих контрольно-вимірювальних приладів, а також приладів зі строком перевірки, що минув.
16.2.4 Вимірювальні прилади повинні встановлюватися так, щоб циферблат розміщувався у вертикальній площині, був захищений від нагрівання і добре освітлювався.
16.2.5 На манометрі повинна бути червона стрілка навпроти поділки, що відповідає допустимому робочому тиску.
16.2.6 Для аміачних систем дозволяється застосовувати тільки такі манометри (мановакуумметри), на яких є напис "аміак".
16.2.7 Не дозволяється виконувати будь-які ремонтні та налагоджувальні роботи в приладах:
які перебувають під напругою;
незаземлених у разі можливого подання напруги;
на трубопроводах і резервуарах, що перебувають під тиском рідин і газів.
16.2.8 Перед початком робіт прилади необхідно відключити від електромережі і повісити на пристроях включення таблички "Не вмикати - працюють люди".
16.2.9 Проводити огляд або ремонт приладів з висувним шасі дозволяється тільки після того, як вони будуть попередньо закріплені на верстаку або стенді.
16.3 Системи автоматизації
16.3.1 Щитові приміщення систем автоматизації допускається розташовувати поруч з розподільними пристроями, трансформаторними підстанціями, машинними та іншими електротехнічними приміщеннями за умови, що силове електроустаткування не впливає негативно на роботу пристроїв систем автоматизації та обслуговуючий персонал.
16.3.2 У схемах живлення регуляторів і приладів, що складаються з кількох взаємозв'язаних елементів (окремі блоки регуляторів, датчики та вторинні прилади), повинні встановлюватися загальні апарати управління і захисту. На відгалуженнях до окремих елементів регуляторів, які за необхідності можуть відключатися (регулюючі прилади під час дистанційного управління тощо), повинні додатково встановлюватися індивідуальні вимикачі.
16.3.3 Виконавчі механізми автоматичних регуляторів необхідно піддавати випробуванню разом з технологічною арматурою і комунікаціями.
16.3.4 Під час управління електродвигунами виконавчих механізмів і електроприводів (засувок, вентилів тощо) з кількох місць чи за наявності кількох видів управління (автоматичного, дистанційного, місцевого) повинні бути передбачені перемикаючі апарати (ключі вибору режиму), які унеможливлюють пуск електродвигунів з кількох місць.
16.3.5 Ключі вибору (ключі безпеки) залежно від вимог зручності експлуатації та техніки безпеки повинні встановлюватися як за місцем (безпосередньо поблизу механізму), так і на щиті, з якого ведеться управління.
16.3.6 Не треба поєднувати функції ключа вибору режиму з апаратами управління електродвигунів.
16.4 Сигналізація і зв'язок
16.4.1 Будівлі, приміщення та споруди рибообробних підприємств повинні обладнуватися автоматичною пожежною і охоронною сигналізацією.
16.4.2 Технічні засоби пожежної сигналізації не встановлюються у приміщеннях та будівлях, обладнаних автоматичними засобами пожежогасіння, у приміщеннях з цілодобовим режимом роботи та у приміщеннях площею менше 100 кв. м, якщо сумарна площа приміщень на підприємстві менша 1000 кв. м.
16.4.3 Утримання у працездатному стані установок пожежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичних установок пожежогасіння (далі - АУП) повинно забезпечуватися такими заходами, як проведення технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби, матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності, опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого і чергового персоналу тощо.
16.4.4 Для якісної експлуатації УПС та АУП на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені:
особа, яка відповідає за експлуатацію УПС та АУП;
оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП (оперативний персонал - для щоденного контролю, черговий персонал - для цілодобового); функції оперативного (чергового) персоналу можуть суміщатися.
16.4.5 Установлені пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово і постійно триматись у чистоті. До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і обладнання повинна бути не менше 0,6 м.
16.4.6 Апаратура УПС повинна бути опломбованою і встановлюватися в місцях, недоступних для сторонніх осіб. Клемні коробки приладів повинні бути закриті захисними кришками і опломбовані, а корпуси приладів - заземлені.
16.4.7 Приміщення з установленими в ньому приймально-контрольними приладами та станціями має бути сухим і добре вентильованим, а також обладнаним аварійним освітленням, мати достатній рівень природного та штучного освітлення.
16.4.8 Електроживлення УПС та АУП має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм і ПУЕ. У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин у режимі "тривога".
16.4.9 Для своєчасного оповіщення працівників та термінового виклику відповідних служб (пожежного підрозділу, швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальної бригади, санепідемслужби, інспекцій екологічної та з питань охорони праці, інших органів держнагляду) у разі нештатних ситуацій (пожежі, аварії, нещасних випадків тощо) рибообробні підприємства повинні бути оснащені надійними засобами зв'язку (телефон, радіо, гучномовці, оповіщувачі) для передачі необхідного повідомлення в будь-який час доби.
17 Вимоги безпеки до влаштування та експлуатації систем теплопостачання і теплотехнічних установок
17.1 Загальні вимоги
17.1.1 Улаштування та експлуатація систем теплопостачання і теплотехнічних установок повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.07-94, НАПБ А.01.001-2004, СНиП II-35-76 "Котельные установки", затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах будівництва від 31.12.76 N 229 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 30.12.86 N 75 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.14-88, СНиП II-89-80 та інших нормативних документів, що належать до систем теплопостачання, теплотехнічних установок та їх обслуговування.
17.1.2 Будова та експлуатація устаткування, що працює з використанням газу, повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98), та ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.04.2001 N 101.
17.1.3 Не дозволяється проводити ремонтні роботи на трубопроводах і обладнанні, що знаходяться під тиском рідин, пари і газів.
17.2 Котельні установки
17.2.1 Котельні установки рибообробних підприємств повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.05.94 N 51 (далі - ДНАОП 0.00-1.08-94) (із змінами та доповненнями), Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град.С, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.07.96 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.11.96 за N 655/1680 (ДНАОП 0.00-1.26-96).
17.2.2 Стаціонарні котли повинні встановлюватися у будівлях і приміщеннях, що відповідають вимогам СНиП II-35-76.
17.2.3 Стіни всередині виробничих приміщень повинні бути гладкими і пофарбовані водостійкою фарбою у світлі тони.
17.2.4 Підлога приміщення котельні на відмітці обслуговування і нижче повинна мати покриття, що легко відмивається.
17.2.5 Будівлі котелень згідно з чинними будівельними, санітарними і технічними нормами повинні бути забезпечені:
надійною системою електропостачання і зв'язку;
природним і штучним (у тому числі аварійним) освітленням;
вентиляцією, водопроводом і каналізацією, а за необхідності також опаленням;
побутовими і службовими приміщеннями для персоналу котельні;
майстернями (майданчиками) для ремонту котельного устаткування.
17.2.6 Вихідні двері з котельного приміщення повинні відкриватися назовні та мати табличку "Стороннім вхід заборонений".
17.2.7 Розташування котлів і допоміжного обладнання в котельних (віддаль між котлами і будівельними конструкціями, ширина проходів), а також улаштування майданчиків і драбин для обслуговування обладнання незалежно від параметрів теплоносія необхідно передбачати згідно з ДНАОП 0.00-1.08-94.
17.3 Теплові мережі
17.3.1 Траси, способи прокладання та конструкція теплових мереж повинні задовольняти вимоги СНиП II-89-80 і СНиП 2.04.07-86.
17.3.2 У разі надземної відкритої прокладки трубопроводів теплових мереж допускається спільна прокладка трубопроводів усіх категорій з технологічними трубопроводами різного призначення, крім випадків, коли таке прокладання суперечить правилам безпеки.
17.3.3 Камери для обслуговування підземних трубопроводів повинні мати не менше двох люків з драбинами або скобами.
17.3.4 Не дозволяється прокладання теплових мереж у непрохідних каналах чи тунелях підприємств разом з киснепроводами, з трубопроводами стисненого повітря тиском понад 1,6 МПа, з трубопроводами легкозаймистих і отруйних рідин, а також з силовими та освітлювальними кабелями.
17.3.5 У разі прокладання теплових мереж над землею застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не дозволяється, за винятком трубопроводів, прокладених поза підприємствами та населеними пунктами. У цьому разі повинні влаштовуватись вставки довжиною 5 м з негорючих матеріалів не менше ніж на кожні 100 м протяжності трубопроводу.
17.3.6 З'єднання деталей і елементів трубопроводів повинні бути зварними. Застосування фланцевих з'єднань може бути допущено лише для приєднання трубопроводів до арматури і деталей обладнання, що мають фланці.
17.3.7 Трубопроводи пари та гарячої води повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076, із змінами та доповненнями (ДНАОП 0.00-1.11-98).
17.3.8 Усі елементи трубопроводів з температурою зовнішньої поверхні стінки вище 55 град.С, що розташовуються у доступних для обслуговуючого персоналу місцях, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, температура зовнішньої поверхні якої не повинна перевищувати 55 град.С.
17.3.9 Трубопровід, розрахунковий тиск якого нижчий від тиску джерела, що живить його, повинен мати редукційний пристрій з манометром і запобіжним клапаном, які встановлюються з боку меншого тиску.
17.3.10 Редукційні і редукційно-охолоджувальні пристрої повинні мати автоматичне регулювання тиску і температури пари.
17.3.11 Запобіжні пристрої повинні бути розраховані і відрегульовані таким чином, щоб тиск в елементі, що захищається, не перевищував розрахунковий більше ніж на 10%.
17.3.12 Перед ремонтом трубопроводів повинно бути проведено відключення ділянки трубопроводу, що ремонтується, пониження в ній тиску до атмосферного і видалення води, пари, повітря.
17.3.13 Трубопроводи, на яких відбулися розриви або порушення герметичності, необхідно негайно відключити від теплової мережі.
17.3.14 Вирви з гарячою водою після розривів трубопроводів повинні своєчасно обгороджуватися.
18 Вимоги безпеки до влаштування та експлуатації систем водопостачання і каналізації
18.1 Загальні вимоги
18.1.1 Рибообробне підприємство повинно бути забезпечено водою для виробництва харчової продукції, господарсько-питних і технічних потреб, поливання території та протипожежного водопостачання.
18.1.2 Будівництво та експлуатація систем водопостачання і каналізації рибообробних підприємств повинні виконуватись з урахуванням вимог СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 10.04.85 N 169 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 21.05.85 N 71, СНиП 3.05.04-85* "Наружные сети и сооружения водоснабжения и канализации", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 31.05.85 N 73 (вид. 1990 р., із змінами та доповненнями), ДБН А.2.2-1-2003 "Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд", затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 15.12.2003 N 214, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року N 465 "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами", "Санитарных правил и норм охраны прибрежных вод морей от загрязнения в местах водопользования населения", затверджених головним державним санітарним лікарем СРСР 06.06.88 (СанПиН 4631-89), Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691, НАПБ А.01.001-2004.
18.1.3 Господарсько-питний водопровід, який живиться від міського водопроводу, не повинен мати безпосереднього з'єднання з іншими господарсько-питними водопроводами, що живляться від місцевих джерел водопостачання.
18.1.4 З'єднання мереж господарсько-питного водопроводу з мережами водопроводів, які подають воду непитної якості, не дозволяється.
18.1.5 Для джерел водопостачання, водозабірних та інших водопровідних споруд і водоводів необхідно передбачати зони санітарної охорони і забезпечувати санітарно-епідеміологічну надійність.
18.1.6 Для забезпечення працівників водою для пиття треба передбачати автомати газованої води, фонтанчики, закриті баки з фонтануючими насадками.
18.2 Водозабірні споруди
18.2.1 Під час будівництва та експлуатації водозабірних споруд треба дотримуватися вимог діючих правил безпеки проведення гідротехнічних та водолазних робіт.
18.2.2 На глибоких річках з бистрою течією (понад 0,3-0,7 м/с) очищення вхідних решіток повинно проводитися водолазами або працівниками, які мають відповідну підготовку і забезпечені необхідним обладнанням і пристосуванням.
18.2.3 Очищення вхідних решіток ручними граблями з човнів або льоду дозволяється тільки за умови слабкої течії (до 0,2 м/с), малої глибини (до 2 м) і тільки в разі незначного забруднення.
18.2.4 Очищення великих решіток, оголовків від засмічення потрібно проводити за допомогою спрощених механічних грабель.
18.2.5 У зимовий час водозабірні споруди або їх частини, що виступають з води або стикуються з поверхнею льоду, повинні регулярно обколюватися від льоду.
18.2.6 Рух по льоду річки чи водойми (під час очищення решіток, оголовка від льоду, обколювання обмерзлих частин споруд) допускається після перевірки товщини льоду та за умови безперервного нагляду за його станом. Працівники повинні користуватися запобіжними поясами і вірьовками.
18.2.7 Для проведення робіт і проходу людей необхідно укладати на льоду дощані настили.
18.2.8 Під час проведення берегоукріплювальних робіт на водозабірних спорудах на видимому місці повинні бути розташовані рятувальні засоби (круги, гаки, вірьовки, пояси тощо). У безпосередній близькості від місця проведення робіт повинні розміщуватись рятувальні човни з черговими рятувальниками, оснащені необхідним рятувальним інвентарем.
18.2.9 Усі роботи, пов'язані зі спуском працівників у водоприймальні колодязі, необхідно проводити тільки в разі зупинених насосів.
18.2.10 Роботи з очищення водоприймального колодязя від осаду і спускання в колодязь слід проводити відповідно до вимог, викладених у пункті 20.3 цих Правил.
18.3 Насосні станції
18.3.1 Категорію надійності електропостачання водопровідних і каналізаційних насосних станцій необхідно встановлювати залежно від технологічних процесів, які вони обслуговують.
18.3.2 Насосні станції всіх призначень повинні передбачатися без постійного обслуговувального персоналу і мати такі види управління:
автоматичне (залежно від технологічних вимог);
автоматичне включення резервних насосів у разі аварійного відключення агрегатів, що працюють;
дистанційне - з пункту управління;
місцеве - персоналом, який наглядає за роботою насосів періодично.
18.3.3 Насосні станції для перекачування побутових і виробничих стічних вод слід розташовувати в окремих будівлях або зблокованих з очисними спорудами. Насоси для перекачування стічних вод необхідно встановлювати "під заливом".
18.3.4 Для недопущення можливого затоплення агрегатів в аварійних ситуаціях у заглиблених приміщеннях машинного залу потрібно:
розміщувати електродвигуни насосів на висоті не менше 0,5 м від підлоги;
улаштовувати водозбірний приямок з дренажним насосом нижче рівня підлоги машинного залу або передбачувати відкачування води з приямка основним насосом.
18.3.5 Насосні станції протипожежного водопостачання допускається розташовувати у виробничих будівлях, у цьому разі вони повинні бути відокремлені протипожежними перегородками.
18.3.6 Для безпечної експлуатації обладнання в насосних станціях необхідно мати ширину проходів не менше:
між насосними агрегатами - 1 м;
між насосами або електродвигунами та стіною в заглиблених приміщеннях - 0,7 м, в інших - 1 м;
між компресорами або повітродувками - 1,5 м, між ними і стіною - 1 м;
між нерухомими виступними частинами обладнання - 0,7 м;
перед електричним розподільним щитом - 2 м;
у приймальному відділенні станції з механізованими граблями - 1,2 м (перед фронтом - 1,5 м), з ручною очисткою - 0,7 м.
18.3.7 Особливих заходів перестороги треба додержуватися під час обслуговування приймального резервуара каналізаційної насосної станції, у який разом зі стічними водами можуть потрапляти горючі, вибухонебезпечні та отруйні речовини.
18.3.8 Зняті з решіток відходи, що не подрібнюються, повинні не рідше одного разу на день видалятися з приміщення.
18.3.9 Виконання робіт з ремонту обладнання, що міститься під водою, допускається тільки після спорожнення резервуара, камери, басейну.
18.3.10 Приміщення насосних станцій повинні триматись у чистоті, мати достатнє освітлення і надійну вентиляцію.