фундаменти під компресори повинні бути відокремлені від конструкцій будівлі (фундаментів стін, колон, перекриттів машинного відділення);
майданчики між фундаментами суміжних компресорів повинні бути вкладними, що вільно спираються на фундаменти;
трубопроводи, приєднані до машини, не повинні жорстко кріпитися до конструкцій будівлі; у разі необхідності використання жорстких кріплень повинні передбачатися відповідні компенсаційні пристрої;
трубопроводи, що з'єднують компресори з обладнанням, повинні мати достатню гнучкість, що компенсує деформації;
кількість заворотів обв'язувальних трубопроводів повинна бути мінімальною, радіус завороту трубопроводів повинен бути максимальним; підвищені вібрації труб, що виявлені під час пробного пуску установки, повинні бути усунуті.
11.1.7 Двері машинного й апаратного відділень, а також холодильних камер повинні відчинятися в бік виходу. Вони не повинні виходити безпосередньо у виробничі приміщення або зв'язані з ними коридори та сходові клітки.
11.1.8 Дозволяється улаштування виходу з машинного й апаратного відділень у приміщення обслуговувальних їх електророзподільних пристроїв, командних пунктів автоматизації, вентиляційних камер (за умови, що ці приміщення мають вихід назовні), а також у підсобно-побутові приміщення машинного й апаратного відділень.
11.1.9 Розташування холодильного обладнання повинно забезпечувати зручність і безпеку обслуговування. Арматура, що поодиноко розміщена на висоті не більше 3 м і рідко використовується, може обслуговуватися з переносних драбин.
11.1.10 Підлога машинних та апаратних відділень повинна бути рівною, з вогнетривкого матеріалу, що не піддається швидкому зносу, маслостійкою і нековзкою.
11.1.11 Відмітка підлоги машинного відділення і з'єднаних з ним через коридор підсобних приміщень не повинна бути нижчою від рівня території двору. Якщо ця відмітка перевищує рівень двору, на виході з машинного відділення повинен бути влаштований майданчик зі сходами. Не дозволяється улаштування сходин з підйомом перед виходами з машинного відділення назовні.
11.1.12 Поблизу машинних відділень повинні бути передбачені відокремлені вогнетривкою стіною допоміжні та побутові приміщення (для переодягання і зберігання спецодягу, санітарний вузол з душовою і умивальником, кімната для приймання їжі, кімната начальника цеху, ремонтна майстерня, комора запчастин тощо). Ухід у ці приміщення повинен бути через окремий коридор, що має вхід ззовні та зв'язаний дверима з машинним або апаратним відділеннями, при цьому підлога коридору повинна бути на однаковій позначці з підлогою машинного відділення.
11.1.13 Припливна та витяжна (вона є також аварійною) вентиляції в машинних відділеннях повинні бути примусовими з кратністю повітрообміну: припливна - не менше 3, витяжна (аварійна) - не менше 4 за годину.
11.1.14 У разі постійного обслуговування холодильної установки персоналом наявність природного освітлення в машинному відділенні обов'язкова.
11.1.15 У машинних відділеннях повинно бути передбачено робоче й аварійне (від незалежного джерела) освітлення. Аварійне освітлення повинно автоматично включатися у разі відключення основного джерела освітлення.
11.1.16 Не дозволяється експлуатація холодильної установки з несправними приладами захисної автоматики.
11.1.17 У машинному відділенні на видному місці потрібно вивісити:
інструкції з улаштування та безпечної експлуатації холодильної установки, обслуговування машин і апаратів, дій персоналу у разі виникнення аварійної ситуації, пожежної небезпеки;
правила надання першої долікарської допомоги;
графіки проведення планово-попереджувальних ремонтів (періодичних технічних обслуговувань);
схеми трубопроводів холодоагенту, холодоносія та води з нумерацією запірної арматури, приладів контролю й автоматики;
покажчики знаходження засобів індивідуального захисту;
номери телефонів швидкої допомоги, пожежної команди, диспетчера електромережі;
номери телефонів і адреси організацій, що обслуговують автоматизовану холодильну установку.
11.1.18 Машинне відділення холодильної установки повинно бути забезпечене первинними засобами пожежогасіння.
11.1.19 Вхід стороннім особам до машинного відділення не дозволяється, про що повинен бути вивішений попереджувальний напис поблизу вхідних дверей і заборонний знак.
11.1.20 Під час обслуговування холодильної установки повинен проводитися візуальний огляд обладнання, перевірка його герметичності, очищення поверхні обладнання від пилу і бруду.
11.1.21 Не дозволяється усунення інею з батарей безпосереднього охолодження механічним способом (допускається обмітання інею).
11.1.22 Механічне очищення від водяного каменю трубок кожухотрубних апаратів (конденсаторів і випарників з міжтрубним кипінням) повинно проводитися тільки після звільнення їх від холодоагенту під безпосереднім наглядом особи, відповідальної за безпечну експлуатацію установки.
11.1.23 У зимовий період під час перерв у роботі холодильної установки і можливості замерзання води необхідно спускати її з охолоджувальних оболонок циліндрів і сальників компресорів, водяних насосів, конденсаторів закритого типу, переохолоджувачів та інших апаратів, а також з водяних трубопроводів, для чого повинні бути передбачені спускні крани в найнижчих точках систем.
11.1.24 Необхідно систематично очищати від льоду, що утворюється в зимовий період, зрошувальні конденсатори, сходи і майданчики для їх обслуговування.
11.1.25 Виконання робіт (ремонт приміщень, теплоізоляція, пофарбування обладнання і труб тощо) у машинних відділеннях, а також у холодильних камерах працівниками, які не мають відношення до обслуговування й експлуатації холодильної установки і камер, повинно проводитися під наглядом працівника, відповідального за експлуатацію холодильної установки, після відповідного інструктажу.
Працівники, допущені до виконання наведених вище робіт, повинні бути проінструктовані щодо небезпечних наслідків пошкодження елементів холодильних установок, неприпустимості використання обладнання і труб в якості опор для робочих майданчиків (підмостків), драбин і засобів підйому матеріалів та заборони куріння у приміщеннях.
11.2 Аміачні холодильні установки
11.2.1 Для автоматизованих холодильних установок обов'язкова установка сигналізаторів витоку й аварійної концентрації парів аміаку в повітрі приміщень. Сигналізатори витоку повинні подавати попереджувальний сигнал у приміщення постійного поста охорони та вмикати припливно-витяжну вентиляцію у разі концентрації аміаку вище 500 мг/куб.м (0,07%).
11.2.2 За умови досягнення концентрації 1500 мг/куб.м (0,21%) сигналізатори аварійної концентрації повинні вимикати електропостачання всієї холодильної установки і одночасно вмикати аварійну і витяжну вентиляцію та світлозвукову сигналізацію у приміщенні постійного поста охорони і над входом в машинне відділення.
11.2.3 Приміщення машинного відділення повинно мати не менше двох виходів, максимально віддалених один від одного, в тому числі як мінімум, один, безпосередньо, назовні (допускається через тамбур).
11.2.4 Допускається улаштування одного виходу з невеликих машинних відділень (площею не більше 40 кв.м) за умови розміщення холодильної установки біля стіни, протилежної від входу, таким чином, щоб у процесі експлуатації виключалась необхідність присутності обслуговувального персоналу за холодильною установкою по відношенню до виходу.
11.2.5 Приміщення апаратного відділення, суміжного з машинним, повинно мати, крім дверей в останнє, вихід назовні. За неможливості його влаштування не повинно передбачатися відокремлене приміщення апаратної, у такому разі все обладнання, уключаючи компресори, апарати, посудини, аміачні насоси тощо, повинні розміщуватися у загальному залі машинного відділення.
11.2.6 Аміачні трубопроводи холодильних установок (включаючи з'єднувальні частини, арматуру, фасонні частини та ізоляцію) повинні мати таке розпізнавальне пофарбування: усмоктувальні - синє, рідинні - жовте, нагнітальні - червоне.
11.2.7 Первинне заповнення системи аміаком повинно оформлюватися актом з додатком розрахунку кількості необхідного для зарядки аміаку.
11.2.8 На компресорах і насосах, які працюють в автоматичному режимі, повинні бути на видному місці вивішені таблички: "Обережно! Вмикається автоматично".
11.3 Фреонові холодильні установки
11.3.1 У приміщеннях машинних відділень видалення повітря повинно здійснюватися поблизу холодильних агрегатів, при цьому 2/3 загального об'єму повітря видаляється з нижньої зони і 1/3 - з верхньої зони.
11.3.2 У разі розміщення фреонових установок у спільних з іншим обладнанням приміщеннях кратність повітрообміну систем вентиляції повинна вибиратися з огляду на максимально необхідну потребу.
11.3.3 У разі розташування фреонових установок не в машинних приміщеннях уміст холодоагенту в повітрі приміщення (у разі повного його витоку із системи) не повинен бути понад 10% об'єму приміщення.
11.3.4 Не дозволяється об'єднувати між собою фреонові трубопроводи агрегатованих холодильних установок заводської поставки (за виключенням трубопроводів, що об'єднують машини з дренажним ресивером, і аварійного викиду холодоагенту).
11.3.5 Трубопроводи неагрегатованих фреонових установок повинні мати розпізнавальне пофарбування: усмоктувальні - синє, нагнітальні - червоне, розсільні - сіре, водяні - зелене, інші рідинні - сріблясте.
11.3.6 Випробування апаратів (посудин) тиском повинно бути гідравлічним (із заповненням посудини для фреонових холодильних машин маслом) або пневматичним на такий же пробний тиск сухим інертним газом (азотом чи вуглекислотою) чи сухим повітрям з точкою роси не більше мінус 40 град.С. Випробування водою не дозволяється.
11.3.7 Допускається випробування на міцність проводити холодоагентом в апаратах, де можливо створити необхідний тиск холодоагенту шляхом, наприклад, прокачування підігрітої води або іншого теплоносія через випробовуваний апарат.
11.3.8 Балони з холодоагентом повинні зберігатися на спеціальному складі. У машинному відділенні дозволяється зберігати не більше одного балона з фреоном.
11.3.9 Первинне заповнення системи фреоном повинно оформлятися актом (з додатком розрахунку кількості холодоагенту, необхідного для зарядки системи).
11.3.10 Для холодильних машин повної заводської готовності акт про первинне заповнення системи фреоном не складається (за відсутності витоку холодоагенту з машини під час її транспортування).
12 Вимоги безпеки під час виконання робіт у виробничих хімічних лабораторіях
12.1 Загальні вимоги
12.1.1 Заводські лабораторії рибообробних підприємств повинні бути розташовані окремо від виробничих і допоміжних приміщень, а цехові лабораторії можна розташовувати безпосередньо в цеху, але ізольовано від виробничих приміщень цеху.
12.1.2 Підлога в лабораторіях повинна мати гладку, неслизьку поверхню, бути зручною для очищення; виконуватися з матеріалів, які стійкі до кислот, лугів, розчинників та інших хімічних речовин.
12.1.3 Стіни лабораторних приміщень повинні бути з вогнестійкого матеріалу, панелі до висоти 1,8 м повинні бути покриті масляною фарбою або облицювальною плиткою.
12.1.4 У лабораторних приміщеннях, окрім загальної припливно-витяжної вентиляції, повинні бути встановлені витяжні шафи з верхнім і нижнім відсмоктуванням.
12.1.5 Повітрообмін у лабораторії треба розраховувати так, щоб фактичні концентрації отруйних, вибухонебезпечних газів, випарів і пилу в повітрі робочих приміщень не перевищували допустимих концентрацій.
12.2 Вимоги безпеки під час роботи в лабораторіях
12.2.1 Швидкість повітря в зоні відкритих на 20-30 см стулок (дверцят) витяжної шафи під час роботи з неотруйними хімічними речовинами повинна бути 0,5-0,7 м/с, а у разі роботи з шкідливими отруйними речовинами - 1,0-1,2 м/с.
12.2.2 Відсмоктувач повітря з витяжної шафи, призначеної для робіт з отруйними речовинами, повинен бути ізольованим від відсмоктувачів інших шаф і вентиляції лабораторних приміщень.
12.2.3 Вимикачі електроламп, штепсельні розетки повинні бути розташовані ззовні витяжної шафи.
12.2.4 Стулки витяжних шаф повинні бути зачинені. За необхідності стулки на час роботи можна піднімати, але не більше ніж на 20-30 см так, щоб у шафі знаходились лише руки.
12.2.5 Внутрішні стінки витяжних шаф повинні бути викладені кислото- і вологостійким облицювальним матеріалом.
12.2.6 Усі роботи, пов'язані з випаровуванням різко пахучих або отруйних речовин (бензол, нітробензол, хлорофіл, сірковуглець, спирти, ефіри), повинні проводитися у витяжній шафі.
12.2.7 Проводити роботи у разі несправної вентиляції не дозволяється.
12.2.8 Робочі столи і витяжні шафи, призначені для робіт з кислотами і лугами, повинні бути покриті антикорозійним матеріалом, а під час роботи з вогнем, вогне- і вибухонебезпечними речовинами повинні бути повністю покриті негорючим матеріалом.
12.2.9 Ширина лабораторних столів повинна бути не менше 0,8 м.
12.2.10 Прохід між столами від меж робочих місць повинен бути не менше 1 м.
12.2.11 На робочих столах і у витяжних шафах газові та водяні крани необхідно розташовувати поблизу передніх бортів таким чином, щоб унеможливити їх випадкове відкривання.
12.2.12 У газовій мережі лабораторії обов'язково повинен бути загальний кран для швидкого й одночасного відключення всіх пальників, який необхідно встановлювати в доступному місці, віддаленому від місць роботи з вогненебезпечними речовинами. Місце розташування запірного крана повинно бути відомо всім працівникам лабораторії.
12.2.13 Усі газові, водяні та парові крани повинні бути ретельно припасовані і не давати пропусків.
12.2.14 Зливні патрубки раковин повинні мати гідравлічні затвори.
12.2.15 У разі виявлення витоку газу треба негайно закрити запірний кран, а приміщення провітрити.
12.2.16 За умови сильного загазування приміщення роботи в ньому повинні бути припинені, а працівники повинні залишити приміщення.
12.2.17 Перед початком робіт у лабораторії повинна приводитись у дію вентиляція, причому до повного провітрювання приміщення не дозволяється запалювати пальники та інші джерела вогню.
12.2.18 Експлуатація нагрівальних, сушильних та інших лабораторних приладів повинна задовольняти такі вимоги:
муфельні та тигельні печі, електроплитки, електричні бані, електросушильні печі тощо потрібно встановлювати на столах, обшитих металевими листами з азбестовою прокладкою; електронагрівальні прилади повинні бути розташовані на відстані не менше 25 см від стін;
не дозволяється користування несправними електронагрівальними приладами (оголений провід, відсутня штепсельна вилка, спостерігається іскріння тощо);
підключення двох і більше електронагрівальних приладів до однієї штепсельної розетки не дозволяється.
12.2.19 Для підтримання чистоти і забезпечення безпеки робочі місця і витяжні шафи не можна заставляти реактивами, посудом, приладами та іншим лабораторним обладнанням, що не використовується під час проведення даної роботи.
12.2.20 Залишки і відходи хімічних речовин перед злиттям у каналізацію належить нейтралізувати. Зливати в раковину хімічні речовини без попередньої їх нейтралізації не дозволяється.
12.2.21 У приміщеннях лабораторії не дозволяється:
мити підлогу легкозаймистими рідинами;
зберігати ганчірки, рушники, одяг, змочені в легкозаймистих і горючих рідинах;
прибирати у разі запалених пальників;
залишати без нагляду діючі апарати та електроприлади, запалені пальники тощо.
12.2.22 Після закінчення робіт у лабораторії робочі місця повинні бути прибрані, вимкнені всі газові, електричні та інші прилади, припинені хімічні реакції, відключені газ, електроенергія як на робочих місцях, так і на загальних вводах.
12.2.23 У лабораторії повинні розміщуватися справні чергові протигази та засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).
12.2.24 У кожній лабораторії повинна бути аптечка з набором необхідних медикаментів.
12.2.25 Щоб уникнути отруєнь, не дозволяється зберігати продукти та їсти в робочих кімнатах лабораторій.
12.3 Поводження з хімічними реактивами та їх зберігання
12.3.1 Хімічні реактиви належить зберігати у визначеному, призначеному для кожної речовини місці, в закритих скляних банках або інших посудинах. На кожній посудині повинна бути етикетка з точною назвою речовини та її докладною характеристикою (концентрація, питома вага, чистота тощо).
12.3.2 Зберігання посудин з реактивами без пробок, етикеток або в несправній тарі не дозволяється.
12.3.3 Не дозволяється застосовувати гумові пробки для посудин, які містять речовину, що розчиняє гуму або спричиняє її набухання.
12.3.4 Усі концентровані розчини сірчаної, азотної, соляної, оцтової та інших кислот, а також кристалічний йод, фосфорний ангідрид, азотнокислу мідь та інші легкозаймисті речовини потрібно зберігати у спеціальному скляному посуді з притертими пробками. Під час відкривання цих посудин необхідно дотримуватися обережності.
12.3.5 Зберігати розчини лугів і концентрованих кислот у тонкостінному скляному посуді не дозволяється.
12.3.6 Не дозволяється зберігати в посуді з притертими пробками луги у вигляді міцних розчинів або шматків.
12.3.7 Концентровані кислоти (азотна, сірчана тощо), сильнодіючі реактиви (бром, хлороформ) необхідно зберігати у витяжній шафі під тягою або у спеціально обладнаних вентильованих шафах.
12.3.8 Отруйні хімічні речовини дозволяється зберігати тільки в окремих шафах, що замикаються, суворо дотримуючись спеціальних правил та інструкцій щодо їх зберігання.
12.3.9 Плавикова кислота повинна зберігатися в парафінових бутлях, встановлених у ящики. Простір між стінками і пляшками необхідно засипати тирсою.
12.3.10 Переливати кислоти і луги з бутлів у склянки можна тільки за допомогою сифонів або ручних насосів, що не зазнають корозії.
12.3.11 Місця розливу та застосування отруйних і сильнодіючих речовин повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією. У них повинні бути умивальник з милом, чистим ганчір'ям і рушником, спеціальний гідрант з наконечниками, сплющеними на кінці гумового шланга довжиною 1 м (для миття рук), і фонтанчик для промивання очей.
12.3.12 Зважувати на аналітичних вагах у відкритих посудинах йод, аміак, концентровані кислоти (азотну, соляну, оцтову), що неприємно пахнуть, отруйні та інші легколеткі речовини не дозволяється. Наповнення посудин цими речовинами необхідно виконувати у витяжній шафі.
12.3.13 Під час складання розчинів міцних кислот, лугів, їдких і отруйних речовин необхідно набирати ці речовини тільки піпеткою за допомогою гумової груші, спеціальною автоматичною піпеткою або шприцом.
12.3.14 Будь-які сухі реактиви потрібно відбирати шпателем, склом, ложкою.
12.3.15 Кристалічні луги необхідно розчиняти повільним додаванням до води шматочків речовини, безперервно перемішуючи. Шматки лугу при цьому необхідно брати тільки щипцями, великі шматки їдких лугів розколювати на дрібні у спеціально відведеному місці, попередньо накривши шматок, що розбивається, цупкою матерією (бельтингом).
12.3.16 Особливої обережності необхідно дотримуватися під час приготування розчинів сірчаної кислоти. Її необхідно доливати у воду тонкою цівкою з безперервним перемішуванням. Доливати воду в сірчану кислоту не дозволяється.
12.3.17 Розлиті кислоти і луги належить негайно нейтралізувати, засипати піском, мокрий пісок прибрати і залишки змити водою.
12.3.18 Облитий концентрованими кислотами або лугами одяг необхідно негайно зняти, а тіло обмити водою.
12.3.19 Використаний хімічний посуд, що вміщував кислоти, луги та інші їдкі або отруйні речовини, потрібно звільнити від залишків, попередньо обробити (нейтралізувати) і ретельно вимити.
12.3.20 Під час перевезення, перенесення та виконання інших робіт з кислотами, лугами, легкозаймистими, горючими й отруйними речовинами повинні виконуватися вимоги, викладені в пункті 14.4 цих Правил.
12.3.21 Відпрацьовані кислоти і луги потрібно збирати роздільно у спеціальний посуд і після нейтралізації зливати у каналізацію.
12.3.22 Легкозаймисті та горючі рідини (гас, бензин, толуол, спирти, скипидар, ацетон тощо) повинні зберігатися у спеціальних посудинах з матеріалів, що не горять і не б'ються. Останні повинні зберігатися в металевих шафах, ящиках або вогнестійких коморах у кількості, що не перевищує добову потребу в них.
12.3.23 Ящик з горючими рідинами повинен бути встановлений на підлозі на протилежному від виходу боці і віддалений від джерел відкритого вогню, опалювальних приладів та інших джерел теплового випромінювання.
12.3.24 Загальний запас вогненебезпечних рідин, що одночасно зберігаються в кожному робочому приміщенні лабораторії, повинен визначатися за узгодженням з пожежною охороною в кожному окремому випадку і вказуватися в окремій інструкції.
12.3.25 Усі роботи з легкозаймистими та горючими рідинами повинні виконуватись у витяжній шафі за умови включеної вентиляції й обов'язково вимкнутих газових пальниках і електроприладах.
12.3.26 Концентрувати роботи з вогненебезпечними речовинами в одному місці не дозволяється.
12.3.27 Переганяти та нагрівати низькокиплячі вогненебезпечні речовини (ацетон, бензол, ефіри, спирти тощо) необхідно у колбах з круглим дном, виготовлених з тугоплавкого скла, на банях, заповнених відповідним теплоносієм (водою, маслом), залежно від температури кипіння даної речовини.
12.3.28 Для нагрівання водяних або масляних бань необхідно застосовувати закриті електроплитки, при цьому електропроводи повинні бути захищені м'якими гумовими трубками.
12.3.29 Нагрівання посудин з низькокиплячими вогненебезпечними речовинами на відкритому вогні, а також на всіх електронагрівальних приладах або поблизу відкритого вогню не дозволяється.
12.3.30 Необхідно постійно стежити за тим, щоб апаратура, що застосовується для нагріву легкозаймистих і горючих речовин, не давала іскор.
12.3.31 Якщо об'єм легкозаймистої речовини перевищує 0,5 л, необхідно під нагрівальний прилад ставити посудину достатньої місткості, щоб запобігти розлиттю рідини в разі аварії.
12.3.32 Речовини, що легко віддають свій кисень, не можна нагрівати, розтирати, необережно змішувати з горючими речовинами, тому що це може призвести до їх самозаймання або вибуху.
12.3.33 Посудини, в яких зберігались або проводились роботи з горючими або отруйними речовинами, після закінчення роботи повинні бути ретельно промиті.
12.3.34 Пролиті отруйні речовини слід негайно знешкоджувати шляхом їх нейтралізації з наступною ретельною промивкою цих місць водою.
12.3.35 У разі пролиття вогне- і вибухонебезпечної рідини необхідно вимкнути всі газові пальники, нагрівальні прилади та знеструмити приміщення лабораторії.
12.3.36 Горючі або отруйні речовини після проведення аналізів необхідно збирати у спеціальну тару, яка герметично закривається і видаляється в кінці робочого дня з лабораторії для регенерації або знищення. Виливати без попередньої обробки горючі і отруйні речовини в каналізацію не дозволяється.
12.4 Вимоги безпеки під час роботи зі скляним посудом
12.4.1 Щоб уникнути травмування працівників під час різання скляних трубок, збирання та розбирання приладів і деталей, виготовлених із скла, необхідно додержуватися безпечних методів праці та обережності.
12.4.2 Не дозволяється користуватися надбитим або тріснутим лабораторним посудом.
12.4.3 Скляні трубки належить ламати тільки після надрізу їх напилком або спеціальним ножем для різки скла. Кінці трубок для запобігання від порізів рук необхідно обгортати рушником.
12.4.4 Гострі краї скляних трубок повинні бути оправлені або згладжені напилком. Під час збирання скляних приладів або окремих їх частин слід застосовувати еластичні з'єднання і прокладки. Особливо ретельний захист приладів і скляних деталей потрібен у місцях кріплення їх на металевих кільцях штативів або в держаках.
12.4.5 Скляний посуд зі звичайного скла не дозволяється нагрівати на відкритому вогні без азбестової сітки. Такий посуд належить обережно ставити на керамічну, металеву та цементну поверхню.
13 Вимоги безпеки до вантажопідйомного і транспортного устаткування, машин і механізмів
13.1 Вантажопідйомні машини і механізми
13.1.1 Під час встановлення, реєстрації, діагностування, прийняття в експлуатацію та роботи вантажопідйомних і транспортних машин, механізмів й устаткування (вантажопідіймальних кранів, електричних візків, ручних й електричних тельферів, лебідок тощо) повинні виконуватися вимоги Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.08.2002 N 409 (ДНАОП 0.00-1.03-02), СНиП III-4-80* "Техника безопасности в строительстве", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 09.06.80 N 82 (вид. 1989 р., із змінами та доповненнями).
13.1.2 Щойно встановлювані вантажопідйомні машини, їх знімні вантажозахоплювальні пристосування, на які поширюються вимоги ДНАОП 0.00-1.03-02, до пуску в роботу повинні пройти повне технічне діагностування, а вантажопідйомні машини, що знаходяться в роботі, повинні проходити повне і часткове періодичні технічні діагностування.
13.1.3 Електричне обладнання вантажопідйомних і транспортних машин і устаткування, його монтаж, електропостачання та заземлення повинні відповідати ПУЕ.
13.1.4 Вантажопідйомні машини, що знаходяться в роботі, повинні мати написи, що вказують реєстраційний номер, вантажопідйомність, дату наступного випробування.
13.1.5 Вантажопідйомні та транспортні машини (крани, вантажні електричні візки, талі, лебідки тощо) повинні застосовуватися під час підйому та переміщення лише тих вантажів, вага яких не перевищує вантажопідйомність машини.
13.1.6 Вантажопідйомні машини з електричним приводом повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для автоматичної зупинки механізму підйому вантажозахоплювального пристосування та стріли перед підходом їх до упору; механізму пересування вантажопідйомної машини, її візка, якщо швидкість їх переміщення перед підходом до упорів може перевищити допустиму; механізму пересування портального крана, що має кабельний барабан, під час змотування кабеля тощо.
13.1.7 Електрична схема управління електродвигуном вантажопідйомної машини повинна унеможливлювати самозапуск електродвигунів після відновлення подачі напруги живлення машини.
13.1.8 Вантажопідйомні машини, керовані з кабіни або з пульта дистанційного управління, повинні мати звуковий сигнальний прилад, звук від якого добре чути в місцях підйому й опускання вантажу.
13.1.9 Апарати управління вантажопідйомною машиною повинні виконуватися і встановлюватися таким чином, щоб управління було зручним і не заважало стеженню за вантажозахоплювальним пристосуванням і вантажем, а напрямок руху рукояток важелів і маховиків був раціональним.
13.1.10 Пускові апарати ручного управління вантажопідйомних машин, керованих з підлоги, повинні мати пристрої для самоповернення в нульове положення. Апарати управління цих машин повинні підвішуватися на сталевому тросику такої довжини, що дозволяла б працівнику, який керує механізмом, перебувати на безпечній відстані від піднятого вантажу.
13.2 Транспортні машини і устаткування
13.2.1 Під час переміщення вантажів навантажувачами необхідно застосовувати тільки ті робочі пристрої (захвати, гаки, ковші тощо), що виготовлені згідно з технічною документацією.
13.2.2 Навантажувачі на колесах з вантажошинами повинні використовуватися тільки на ділянках з твердим і рівним покриттям.
13.2.3 Довгомірні вантажі дозволяється транспортувати навантажувачами тільки на відкритих територіях з рівним покриттям, при цьому вантаж має бути надійно ув'язаний в пакет, а спосіб захоплення повинен унеможливлювати падіння його на бік.
13.2.4 У разі транспортування дрібних або нестійких вантажів навантажувачі з вилочними захватами повинні бути обладнані запобіжною рамкою або кареткою для обпирання вантажу за умови його переміщення.
13.2.5 Під час перерв у роботі та після її закінчення вантаж повинен бути опущений.
13.2.6 Перед в'їздом навантажувача у вузьке місце між штабелями, устаткуванням, елементами конструкцій будівель та споруд водій зобов'язаний зупинити навантажувач і переконатись у відсутності людей в зоні його роботи.
13.2.7 Не дозволяється використовувати навантажувачі для перевезення та підіймання людей.
13.2.8 Напруга електричних ланцюгів управління на електронавантажувачах повинна бути не більше 42 В.
13.2.9 Барабани конвеєра в місцях розміщення натяжної та приводної станцій повинні мати огородження стрічки конвеєра і торців барабанів.
13.2.10 Проходи і проїзди, над якими розміщені конвеєри, повинні бути захищені навісами, що виступають за габарити конвеєра не менше ніж на 1 м.
13.2.11 У місцях проходу людей через транспортери повинні встановлюватися перехідні містки з перилами висотою 1 м і обшивкою внизу на висоту 0,15 м.
13.2.12 Місце роботи конвеєра вздовж усієї його довжини повинно мати рівномірне освітлення.
13.2.13 У разі довжини конвеєра до 10 м повинна встановлюватися одна кнопкова станція "Пуск" - "Стоп". За умови довжини конвеєра понад 10 м крім кнопкової станції "Пуск" - "Стоп", розміщеної у зручному для обслуговування місці, повинні встановлюватися аварійні кнопки "Стоп" через кожні 10 м. Крім того, біля електропривода повинна встановлюватися кнопкова станція "Пуск" - "Стоп" для випробування механізму та пакетний вимикач для заборони пуску. У кінцевих пунктах конвеєра повинні встановлюватися пристрої, що вимикають і автоматично зупиняють конвеєр у разі підходу вантажу до його кінця.
13.2.14 У разі довжини конвеєра 15 м і більше, якщо весь конвеєр не проглядається з місця його пуску, має передбачатися примусова звукова сигналізація, що попереджає про пуск конвеєра.
13.2.15 Оглядові вікна елеватора (норії) під час роботи повинні бути щільно зачиненими.
13.2.16 Вихідний потік матеріалу елеватора для сипких вантажів, що розвантажується, необхідно закривати кожухом, що не допускає розпилення.
13.2.17 Для обслуговування високо розташованої головки елеватора (норії) повинен передбачатися майданчик з поручнями згідно з вимогами пункту 9.6 цих Правил.
13.2.18 Башмак і головка елеватора за умови розташування їх на різних поверхах повинні бути зв'язані між собою та місцем розташування пускового пристрою надійно діючою сигналізацією для попередження про виконання ремонтних або змащувальних робіт.
13.2.19 У місцях завантаження і вивантаження елеватора повинні встановлюватися кнопки "Стоп".
13.2.20 Пуск елеватора повинен здійснюватися тільки з одного місця з обов'язковою подачею попереджувального сигналу.
13.2.21 Елеватори повинні бути обладнані пристосуванням, що запобігає падінню ланцюга або стрічки у разі їх обриву.
13.2.22 Для рольгангів ширина переміщуваних вантажів не повинна бути більшою, ніж ширина полотна рольганга. Вантаж, що переміщується по рольгангу, має опиратися не менше ніж на 3 ролики.
13.2.23 Під час переміщення вантажів вручну висота рольганга не повинна перевищувати 1100 мм, а вага переміщуваного вантажу не повинна бути більшою 0,5 т. Для супроводу вантажів повинні передбачатися проходи шириною від 900 до 1100 мм.
13.2.24 Вантажі (бочки тощо), що можуть скочуватися з рольганга під час руху, необхідно встановлювати на спеціальні настили (піддони, полозки тощо), якщо ролики не мають спеціального двоконусного профілю.
13.2.25 На приводних рольгангах з кутом підйому до 4 град. для запобігання зсуву вантажів потрібно суцільно завантажувати його робоче полотно.
13.2.26 У лініях рольгангів, у місцях, де є потреба проходу працівників, повинні влаштовуватися перехідні містки або роз'єднання шириною не менше 600 мм, що закриваються в бік проти руху відкидними секціями на завісах.
13.2.27 Завантажувальні частини шнеків повинні закриватися захисними решітками, розміри вічка не повинні перевищувати 50х50 мм. Не дозволяється робота шнеків у разі відкритих жолобів чи ляд.
13.2.28 Під час транспортування пильних або шкідливих матеріалів повинна забезпечуватися герметична щільність з'єднань.
13.2.29 Похилі та гвинтові спуски для штучних вантажів повинні мати висоту бортів не меншу ніж 2/3 висоти найчастіше переміщуваного вантажу.
13.2.30 Похилі площини для переміщення вантажів повинні бути міцної та жорсткої конструкції, а нахил скату має забезпечувати плавний рух переміщуваного вантажу.
У разі швидкості руху вантажу по спуску більшій ніж 1 м/с необхідно встановлювати поглиначі швидкості (амортизатори, зустрічні ухили тощо).
13.2.31 Гідрожолоби повинні мати водонепроникну поверхню.
13.2.32 Для обслуговування гідрожолобів, розташованих на естакадах, вздовж них необхідно передбачати настили шириною не менше 700 мм, огороджені поручнями з зовнішнього боку.
13.2.33 Під час роботи рибонасосних установок для запобігання перекиданню або самочинному зміщенню установки під дією власної ваги насоса, двигуна або усмоктувального шланга необхідно ретельно перевірити міцність її закріплення на причалі або судні.
13.2.34 Підйом і опускання усмоктувального шланга рибонасосних установок необхідно виконувати лише за допомогою лебідок, кранів або блоків.
13.2.35 Опускання усмоктувального шланга рибонасосних установок у трюм судна необхідно проводити лише після попередження про це людей, що працюють у трюмі.
13.2.36 Залишати без нагляду рибонасосну установку, що працює, не дозволяється.
13.2.37 Ліфти, скіпові і ліфтові підіймачі повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 03.11.99 N 208 (ДНАОП 0.00-1.02-99) (із змінами та доповненнями).
13.2.38 Шахти ліфтів (підйомників) повинні бути огороджені з усіх боків на повну висоту, мати верхнє перекриття і підлогу.
13.2.39 Усі вхідні та завантажувальні прорізи в шахті ліфта повинні закриватися дверима.
13.2.40 На всіх дверях шахти ліфта із зовнішнього боку або поруч з ними повинні бути чіткі таблички або написи, що вказують вид ліфта (вантажний, вантажний з провідником тощо), його граничну вантажопідйомність і максимальні габарити вантажу.
13.2.41 Кабіни ліфтів (крім малих вантажних) повинні бути огороджені на всю висоту і мати суцільне перекриття.
13.2.42 Кабіна малих вантажних ліфтів повинна мати огородження на висоту, при якій неможливий зсув вантажу за межі кабіни в бік напрямних і противаги. Верхнє перекриття в малих вантажних ліфтах може не влаштовуватися.
13.2.43 У разі внутрішнього або змішаного управління в кабіні ліфта має бути встановлена кнопка для виклику обслуговувального персоналу в разі його несправності. Така кнопка може бути встановлена в апараті управління або в безпосередній близькості від нього.
13.2.44 Замість кнопки виклику може бути встановлений пристрій для двостороннього зв'язку. Живлення системи виклику обслуговувального персоналу і двостороннього переговорного зв'язку повинно бути з незалежним джерелом або підключатися перед автоматичним вимикачем головного електричного ланцюга.
13.2.45 Схема управління ліфтом повинна унеможливлювати його пуск у разі несправного запобіжного обладнання.
13.2.46 Освітлення кабіни повинно влаштовуватися таким чином, щоб його живлення не відключалося у разі спрацювання автоматичного вимикача силової електричної мережі системи управління ліфтом.
13.2.47 Ліфти повинні бути обладнані електричним запобіжним обладнанням і пристроями, що забезпечують зняття напруги з приводного електродвигуна ліфта, приведення в дію механічного гальмування та зупинку кабіни у разі перевантаження приводного електродвигуна, короткого замикання в силовому електричному ланцюгу або ланцюгу управління, під час дії уловлювачів, у разі послаблення або обриву одного або декількох тягових канатів, у разі переходу кабіною крайніх робочих положень, але не більше ніж на 200 мм, у разі переходу крайніх робочих положень натяжними пристроями зрівноважувальних канатів і каната обмежувача швидкості, у разі відкривання дверей приямка шахти тощо.
13.3 Автомобільний транспорт
13.3.1 Під час експлуатації автомобільного транспорту необхідно виконувати вимоги Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13.01.97 N 5 (ДНАОП 0.00-1.28-97).
13.3.2 Перед виїздом водій повинен бути ознайомлений з умовами праці на лінії, типом вантажу, а автомобіль - оснащений необхідним обладнанням і пристосуваннями для роботи (такелажем, підйомниками тощо).
13.3.3 Ніхто не має права примушувати водія, а водій не має права виїжджати на автомобілі, технічний стан якого чи його причепа не відповідає технічним вимогам і правилам охорони праці.
13.3.4 Справність автомобіля перед виїздом на лінію має бути підтверджена водієм підписом у маршрутному листі.
13.3.5 Перед перевезенням небезпечних вантажів водій, експедитор, вантажники повинні бути проінструктовані, повинна бути також перевірена наявність захисних засобів і засобів пожежогасіння на автомобілі.
13.3.6 Автомобілі та колісні трактори, що використовуються узимку, повинні мати утеплені кабіни, справні системи обігріву та надійні пускові пристрої.
13.3.7 На період зимової експлуатації автомашини повинні бути забезпечені обладнанням проти ковзання (ланцюги, швидкознімні льодові шпори тощо).
13.3.8 До керування вантажним автомобілем, що перевозить людей, допускаються водії, які мають відповідну категорію.
13.3.9 Водії, які відпрацювали одну зміну, до роботи з перевезення людей у другу зміну не допускаються.
13.3.10 Причіп, призначений для перевезення довгомірних вантажів, повинен обладнуватися поворотним пристроєм (турнікетом). Вантажна висота причепа має бути на одному рівні з підлогою кузова автомобіля.
13.3.11 Не дозволяється перевозити довгомірні вантажі на автомобілях-самоскидах, у тому числі з причепами.
13.4 Залізничний транспорт
13.4.1 Під час проведення вантажних робіт на залізничному транспорті необхідно виконувати вимоги Правил техніки безпеки і виробничої санітарії при навантажувально-розвантажувальних роботах на залізничному транспорті, затверджених Міністерством шляхів СРСР 15.02.90 (НАОП 5.1.11-1.22-90).
13.4.2 Залізничні вагони і платформи вздовж фронту розвантаження (навантаження) треба переміщувати, як правило, електровозами, тепловозами, мотовозами тощо.
13.4.3 Переміщення вагонів за допомогою машин нерейкового транспорту (автомобіля, бульдозера тощо) не дозволяється.
13.4.4 Стан залізничних колій, стрілок і поворотних кругів повинен перевірятися щоденно і результати перевірки заноситися до шляхового журналу.
13.4.5 Не дозволяється розвантажувати вантажі на рейкові колії та поміж ними, а також захаращувати рейкові колії різними предметами.
13.4.6 Під час снігопаду й ожеледиці полотно рейкових колій повинно очищатись і посипатись залежно від вантажу шлаком, піском, тирсою, сіллю, а з боків полотна повинен бути розчищений прохід шириною не менше 1 м.
13.4.7 Естакади, що використовуються для переміщення вагонеток, з обох боків повинні бути огороджені. Ширина проходу між вагонетками і перилами має бути не менше 1 м.
13.4.8 На дерев'яних естакадах необхідно влаштовувати суцільні настили. На ділянках настилу з ухилом прибиваються поперечні планки через 30-40 см.
13.4.9 Вагонетки з перекидними кузовами повинні мати пристрої проти самоперекидання.
13.4.10 Вагонетки повинні мати гальма, справність яких слід перевіряти щоденно.
13.4.11 Відстань між вагонетками з ручним приводом, що рухаються по колії в одному напрямку, повинна бути не менше 20 м, а на ухилах - не менше 30 м.
13.5 Засоби і пристосування малої механізації
13.5.1 Під час роботи з вантажами в закритих приміщеннях, трюмах суден, під навісами та в інших місцях повинні застосовуватися засоби і пристосування малої механізації, що полегшують працю працівників, роблять її більш безпечною.
13.5.2 Підйом працівників на штабелі або риштування, а також спуск з них у разі висоти 1,0 м і вище має виконуватись за допомогою переносних драбин.
13.5.3 Щаблі дерев'яних переносних приставних драбин повинні бути врізані в тятиви, які через кожні 2 м необхідно скріплювати болтами. Не дозволяється застосування драбин, збитих цвяхами без врізання щаблів у тятиву.
13.5.4 Загальна довжина переносних приставних драбин має забезпечити працівнику можливість працювати стоячи на щаблі на відстані не менше 1,0 м від верхнього кінця драбини. Довжина переносної драбини має бути не більше 5 м.
13.5.5 Нижні кінці тятив переносних драбин повинні мати загострені металеві наконечники для встановлення на ґрунті чи дерев'яній підлозі або гумові башмаки у разі встановлення на кам'яній та бетонній підлозі. Драбини, що встановлюються на металеві плитки, повинні бути обладнані закріпленими сталевими башмаками з крупною насічкою.
13.5.6 Розсувні драбини повинні мати пристосування, що запобігають їх самочинному розсуванню або зсуванню.
13.5.7 Приставні драбини один раз на півроку повинні проходити випробування навантаженням 120 кг, прикладеним до одного щабля драбини, яка встановлена під кутом 75 градусів до горизонтальної поверхні.
13.5.8 Якщо переносні драбини потрібно встановити на шляху руху транспорту або людей, то місця їх встановлення повинні бути огороджені.
13.5.9 Для переходу працівників з вантажем з вагона у склад, з судна та на судно повинні застосовуватися містки, сходні та трапи жорсткої, міцної конструкції. Містки, сходні та трапи не повинні пружинити під час ходіння по них з вантажем.
13.5.10 Містки, сходні та трапи необхідно виготовляти з дощок товщиною не менше 50 мм.
13.5.11 З нижнього боку містки повинні скріплюватись сталевими або дерев'яними планками з інтервалом не більшим 50 см. Металеві містки повинні виготовлятися з рифленого заліза товщиною не менше 5 мм.
13.5.12 На сходнях повинні бути набиті поперечні планки з проміжками між ними 0,4 м.
13.5.13 У разі двостороннього руху сходні повинні мати ширину не менше 1,5 м.
13.5.14 Під сходні, що мають значний повздовжній проліт, необхідно підставляти тимчасові опори.
13.5.15 Кінці сходень і містків, що укладаються на підлогу вагона, повинні мати гаки для зчеплення з дверною рейкою, а для вагонів без дверної рейки - шипи або упори.
13.5.16 На борту судна сходні повинні закріплятися за допомогою спеціальних рам так, щоб не допустити їх переміщення.
13.5.17 У тому разі, якщо сходня встановлюється на фальшборт, з палуби судна на фальшборт потрібно встановити трап.
13.5.18 Ширина трапів має бути не меншою 700 мм.
13.5.19 Не дозволяється створювати зустрічний рух людей по трапах.
13.5.20 У разі встановлення містків і сходень, що мають поворотні коліна, в місцях поворотів слід улаштовувати майданчики розміром не менше ніж 1,5x1,5 м.
13.5.21 Сходні, містки та трапи повинні мати з обох боків міцні поручні висотою не меншою 1,0 м.
13.5.22 Під сходнями та трапами, між бортом судна і берегом або причалом повинні бути натягнені брезенти, вантажні або інші міцні сітки, виготовлені з рослинного матеріалу.
13.5.23 Найбільш допустимий ухил містків і сходень, встановлених для проходу з вантажем, не повинен перевищувати 1:3.
13.5.24 У зимовий час трапи, сходні повинні бути очищені від снігу, криги і посипані піском або шлаком.
14 Вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних, транспортних і складських робіт
14.1 Загальні вимоги
14.1.1 Вантажно-розвантажувальні та транспортні роботи необхідно виконувати, як правило, за допомогою вантажопідйомних і транспортних машин, механізмів і устаткування, а також засобів малої механізації. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт є обов'язковим для вантажів вагою понад 50 кг та під час підіймання вантажів на висоту понад 3 м.
14.1.2 Сигнальниками на вантажно-розвантажувальних роботах можуть бути лише працівники зі складу атестованих стропальників.
14.1.3 Керування автонавантажувачами може доручатися особам не молодшим 18 років, які пройшли медичний огляд, перевірку знань з будови і експлуатації автонавантажувачів, з охорони праці та пожежної безпеки під час їх обслуговування та мають посвідчення на право управління автонавантажувачем.
14.1.4 Під час транспортування вантажів необхідно:
дотримуватися діючих норм під час підйому та горизонтального переміщення вантажів;
не дозволяти перенесення вантажів на носилках по сходах, а по горизонтальному шляху - на відстань понад 50 м.
14.1.5 Не дозволяється залучати до виконання вантажно-розвантажувальних робіт підлітків віком до 16 років.
14.2 Вимоги безпеки до вантажно-розвантажувальних майданчиків
14.2.1 Майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути сплановані, поверхня повинна бути рівною, без вибоїн і мати нахил до прийомних лотків (кюветів) дренажно-каналізаційної системи не більший 5 град., а їх покриття сприяти нормальному проведенню робіт.
14.2.2 У відповідних місцях майданчика повинні бути встановлені написи-покажчики: "В'їзд", "Виїзд", "Розворот", "Швидкість не більше ..." тощо.
14.2.3 У зимову пору року вантажно-розвантажувальні майданчики та під'їзні шляхи до них слід регулярно очищати від снігу і криги, посипати піском або шлаком.
14.2.4 У разі розташування на майданчику автомобілів інтервал між ними повинен бути не менше 1,5 м, дистанція не менше 1 м, а відстань між автомобілем і штабелем вантажу не повинна бути меншою 1 м.
14.2.5 Освітлення вантажно-розвантажувальних майданчиків у темний час доби повинне забезпечувати нормальні умови для виконання робіт.
14.2.6 На майданчиках для навантаження тарних штучних вантажів (тюків, бочок, рулонів тощо), що зберігаються на складах і пакгаузах, повинні бути влаштовані платформи, естакади, рампи висотою, що дорівнює висоті підлоги кузова автомобіля.
14.2.7 У випадках неоднакової висоти підлоги кузова автомобіля і платформи необхідно використовувати трапи тощо.
14.2.8 Не дозволяється виконувати вантажно-розвантажувальні операції на майданчиках (ззовні складських приміщень) під час грози, зливи, ожеледиці, морозів понад мінус 30 град.С та вітру, швидкість якого в поривах перевищує 20 м/с.
14.3 Вимоги безпеки під час перевантаження, транспортування і складування окремих видів вантажів
14.3.1 Приміщення для складування вантажів повинні відповідати вимогам санітарних і протипожежних норм.
14.3.2 У складських приміщеннях повинні бути забезпечені нормативні проходи і проїзди.
14.3.3 Протипожежні проїзди між групами штабелів і під'їзди до будівель, споруд повинні бути завширшки не менше ніж 6 м.
14.3.4 Склади, розташовані у підвальних та напівпідвальних приміщеннях, що мають більше ніж один сходовий марш або висоту понад 1,5 м, повинні мати люки і трапи для спускання вантажу безпосередньо у складське приміщення, а також бути обладнаними підіймачами для піднімання вантажів назовні.
14.3.5 Розташовані вище першого поверху склади, що мають сходові марші висотою понад 2 м, повинні обладнуватися вантажопідйомними механізмами.
14.3.6 Складські приміщення, розташовані на другому та вище поверхах, повинні мати міжповерхові перекриття, розраховані на підвищені навантаження на 1 кв.м.
14.3.7 Дверні прорізи у складах повинні мати ширину не менше 2 м і висоту не менше 2,4 м. На складах готової продукції повинно бути не менше двох дверних прорізів.
14.3.8 Усі складські приміщення повинні мати штучне освітлення та вентиляцію за діючими нормами.
14.3.9 Ширина проходів складів, якими рухається складський транспорт (електрокари, електронавантажувачі, штабелеукладачі тощо), має бути визначена за габаритами транспортних одиниць плюс 0,8 м у разі одностороннього руху; у разі зустрічного руху - не менше подвійної максимальної ширини завантаженого транспорту плюс 1,5 м.
14.3.10 Відстані штабелів вантажів від стін складу мають бути 0,6-0,7 м, а проміжки між штабелями за умови відсутності руху між ними транспортних засобів повинні бути 1,5 м, але не менше ніж 1,5 довжини пакета або ящика.
14.3.11 Робочі проходи у складах слід влаштовувати по лінії виходів, воріт. Проходи у складах або коморах повинні бути завжди вільними.
14.3.12 Вантажі в усіх випадках повинні бути укладені в стійкі штабелі так, щоб унеможливлювалося їх розвалювання і розкочування.
14.3.13 Спускання вантажів зі штабеля вручну за умови ваги одного місця до 200 кг повинне виконуватися по спеціальних лотках або латах, а у разі ваги одного місця понад 200 кг - тільки за допомогою перевантажувальних машин.
14.3.14 Під час штабелювання вантажів у мішках штабелеукладачами або автонавантажувачами бік штабеля, до якого під'їздять машини, може не мати уступів, але штабель має бути укладений з деяким похилом до його середини.