7.2.35 Усі контрольно-вимірювальні прилади, регулювальні вентилі та пробні крани повинні бути встановлені на висоті, що забезпечує найбільш чітке спостереження за показаннями приладів, але не вище 2,0 м від рівня підлоги або робочого місця.
7.2.36 Напруга місцевого освітлення пароолійної печі не повинна перевищувати 42 В.
7.2.37 Щоб уникнути гідравлічних ударів, парова запірна арматура повинна плавно відкриватися.
7.2.38 Висота пасивного шару олії, розташованого нижче від поверхні труб, повинна бути в межах від 20 до 30 мм.
7.2.39 Обжарювальні печі повинні мати запобіжні огородження (поручні) з матеріалу, що погано проводить тепло, і які виступають на 50 см від верхньої крайки ванни.
7.2.40 Не дозволяється очищення обжарювальних печей від пригару в разі нагрівання олії понад +45 град.С.
7.2.41 Підлога біля обжарювальних печей повинна бути завжди сухою, чистою та неслизькою.
7.2.42 Змивання олії з підлоги за потреби варто робити гарячим 1% лужним розчином або іншими дозволеними спеціальними мийними засобами.
7.2.43 Готування лужного розчину відповідної концентрації повинно проводитися тільки працівниками, спеціально навченими роботі з їдкими лугами та кислотами.
7.2.44 Усі пароолійні печі повинні бути забезпечені відповідними засобами пожежогасіння, які повинні перебувати в повній готовності та відповідати всім вимогам до засобів для гасіння горючих рідин.
7.2.45 Ланцюгові конвеєри, що застосовуються в пароолійних печах для транспортування обжареної риби, повинні бути забезпечені двосторонньою світловою сигналізацією, а також кнопковими станціями, розташованими з двох протилежних сторін.
7.2.46 Видалення відпрацьованої олії повинно бути механізованим.
7.2.47 Електронагрівальники електричних обжарювальних печей повинні бути ізольовані негорючою прокладкою та захищені від дотику або потрапляння на них сторонніх предметів.
7.2.48 Пускові пристрої електричних обжарювальних печей повинні бути розташовані безпосередньо біля робочого місця.
7.2.49 Захаращення робочих місць біля обжарювальних печей сторонніми предметами не дозволяється.
7.2.50 Температура смаженої риби на виході з охолоджувача не повинна перевищувати +45 град.С.
7.2.51 Щоб уникнути опіків обслуговувального персоналу, усі паропроводи, місця входу та виходу пари в бланшувачі повинні бути надійно термоізольовані.
7.2.52 Не дозволяється експлуатувати бланшувач з негерметизованими дверима камер і оглядових вікон.
7.2.53 Для контролю температури повітря в різних шарах сушильної камери повинні бути встановлені термометри з позначками червоними рисками, що вказують робочу та граничнодопустиму температуру.
7.2.54 Бланшувач повинен бути оснащений вентиляційними установками на вході та виході продукту.
7.2.55 Носії для бланшувачів повинні мати гладку поверхню сіток, без задирок, тріщин, ум'ятин.
7.2.56 Під час розфасовки риби в банки вручну робоче місце не повинно бути захаращене банками та листами з рибою.
7.2.57 У разі машинного вкладення риби в банки для зручності обслуговування (подача риби в завантажувальний пристрій) машини для набивання повинні бути обладнані зручними площадками та пристосуваннями для роботи сидячи.
7.2.58 Бактерицидні лампи для опромінювання тари перед заповненням її рибою повинні бути змонтовані та встановлені таким чином, щоб унеможливлювалося потрапляння прямих променів у очі та на тіло працівників.
7.2.59 Машина для миття порожніх і наповнених бляшаних банок повинна бути обладнана місцевою витяжною вентиляцією та запобіжними пристроями, що захищають працівників від води.
7.2.60 Мийна машина повинна мати контрольно-вимірювальну апаратуру (манометр, термометр), установлену на видному місці, з вільним доступом до неї.
7.2.61 Відпрацьована вода від мийних машин відводиться через трапи в каналізацію спеціальними трубопроводами.
7.2.62 Під час роботи мийної машини не дозволяється поправляти застряглі банки.
7.2.63 Для миття банок уручну температура мийної води повинна бути не вище 40 град.С без різких перепадів.
7.2.64 Працівникам необхідно стежити за тим, щоб на миття не подавалася бита скляна тара.
7.2.65 Машини для миття та сушіння банок повинні мати зовнішні огородження, що виключає можливість отримання опіків обслуговувальним персоналом. Сушильна камера повинна мати витяжний вентилятор.
7.2.66 Не дозволяється експлуатувати соусонаповнювачі та олієзаливні машини без пристосувань, що запобігають розбризкуванню олії чи томату. Витратні бачки повинні мати покажчики рівня рідини та переливні сигнальні трубки.
7.2.67 Заливання гарячої олії, томату повинно здійснюватися за допомогою герметизованої насосної системи або самопливом.
7.2.68 Не дозволяється ручне перенесення і перевезення до місць розфасовки гарячої олії та соусу в будь-яких ємностях.
7.2.69 Якщо варильний котел або інша посудина експлуатується під меншим тиском, ніж у паровій мережі, то пара повинна подаватися через відрегульований редукційний клапан.
7.2.70 Підвищувати тиск пари в оболонці котла вище позначки, нанесеної червоною рискою на манометрі, не дозволяється.
7.2.71 Під час пуску пари в оболонку варильного апарата конструкція вентиля повинна забезпечувати його плавне відкривання.
7.2.72 Щоб уникнути можливих опіків обслуговувального персоналу гарячою масою не дозволяється робота варильного апарата під нахилом.
7.2.73 Варильні котли повинні бути обладнані місцевим витяжним вентиляційним пристроєм.
7.2.74 Ремонт, прибирання та чищення котла можна проводити тільки за відсутності тиску в оболонці котла у разі закритого парового вентиля і за наявності на ньому вивішеного попереджувального плаката "Не включати - чищення".
7.2.75 Прожарювання олії варто робити тільки в апаратах закритого типу, що мають контрольно-вимірювальну апаратуру з підтримкою певного тиску пари в змійовиках.
7.2.76 Після очищення від олії баки підлягають ретельній санітарній обробці.
7.2.77 Щоб уникнути гідравлічних ударів, перед початком роботи з оболонки котла повинен бути видалений конденсат.
7.2.78 Башти закупорювальних машин повинні бути обгороджені. Огородження повинно бути зблокованим з пусковим пристроєм.
7.2.79 Під час роботи на напівавтоматичних закупорювальних машинах усі ножні педалі повинні бути забезпечені козирками, що запобігають випадковому їх натисканню.
7.2.80 Закупорювальна машина повинна бути зблокованою з дозатором соусу (олії). Оператор, який обслуговує дозатор і стежить за роботою закупорювальної машини, повинен мати можливість їх одночасної зупинки та пуску.
7.2.81 Стілець біля напівавтоматичної закупорювальної машини повинен бути встановлений і закріплений так, щоб працівник, сидячи на ньому, мав можливість зупинити машину, але не міг дотягнутися рукою до зірочок і банок.
7.2.82 Маркувальні верстати необхідно встановлювати так, щоб було зручно їх регулювати й обслуговувати.
7.2.83 Автоклавні сітки повинні мати інвентарний номер і проходити технічний огляд до початку експлуатації, після ремонту та щомісяця. Дані проведених оглядів повинні заноситися до спеціального журналу.
7.2.84 Випробування автоклавних сіток проводиться вантажем, що перевищує в 1,25 раза вантажопідйомність сітки, протягом 10 хвилин. Випробування необхідно проводити не рідше одного разу на рік.
7.2.85 Автоклав повинен бути обладнаний:
запірною арматурою на трубопроводах, що підводять і відводять пару або воду в автоклав і з автоклава;
швидкодійним затвором, що забезпечує герметичність і надійність кріплення кришки до корпусу;
блокувальними пристроями, що виключають можливість уключення автоклава під тиск у разі негерметично закритої кришки та відкривання кришки за наявності залишкового тиску в автоклаві понад 0,005 МПа;
блокувальним пристроєм, що виключає можливість відкривання кришки автоклава за наявності надлишкового тиску;
запобіжним клапаном, установленим на патрубку, безпосередньо приєднаному до автоклава;
приладами (манометром, термометром) для виміру тиску і температури в автоклаві;
краном для продувки і контролю відсутності тиску в автоклаві перед його відкриванням.
7.2.86 Робоче середовище, що виходить із запобіжного клапана і крана для продувки, повинно відводитися в безпечний для обслуговувального персоналу бік.
7.2.87 Противаги кришок автоклавів повинні бути обгороджені. Зусилля, якого докладають жінки для закривання або відкривання кришки автоклава, не повинне перевищувати 10 кгс.
7.2.88 В автоклавні сітки бляшані банки повинні завантажуватися за допомогою "водяної подушки" або інших пристосувань.
7.2.89 Робоче місце вкладальника повинно бути оснащене транспортером для подачі банок з готовою продукцією, обертовим накопичувальним столом, автоклавною сіткою з переміщуваним дном, ємністю, наповненою водою, дерев'яним веслом для розрівнювання банок, візком для збору деформованих банок, спеціальною тарою для збору склобою, щипцями та гаком для збирання склобою.
7.2.90 Не дозволяється включати автоклав у разі несправностей: заземлення, запобіжних клапанів і блокувальних пристроїв, вентилів на паровій і водяній лініях, пропуску пари з автоклава, кріплення противаг, кріплення продувного повітряного крана, манометрів, кріплення затискачів кришки автоклава, за наявності тріщин.
7.2.91 Не дозволяється включати автоклав у разі незаповненої парової оболонки. Перед початком роботи пароводяну оболонку варто заповнювати до рівня контрольного крана киплячою водою.
7.2.92 Перш ніж відкрити кришку автоклава, необхідно перекрити подачу пари, знизити тиск усередині автоклава і переконатися у відсутності тиску та спрацьовування блокувального пристрою.
Підйом кришки треба проводити обережно, щоб запобігти опікам обличчя або рук.
7.2.93 Під час роботи необхідно стежити за показами приладів, не перевищувати робочий тиск понад 0,35 МПа (3,5 кгс/кв.см).
7.2.94 Один раз упродовж зміни необхідно проводити продувку манометра і підрив запобіжного клапана. Обидві операції варто проводити з дотриманням заходів обережності в поводженні з парою та гарячою водою.
7.2.95 Не дозволяється перебувати в зоні роботи тельфера, захаращувати проходи, ставити сітки одна на одну в три ряди та вище.
7.2.96 Під час закривання автоклава кришкою важіль затискача необхідно надійно зафіксувати.
7.2.97 Відкривати і закривати парові та водяні вентилі треба плавно, без ривків.
7.2.98 Під час проведення перевірки герметичності банок необхідно дотримуватися таких вимог:
пуск пари у ванну дозволяється тільки після наповнення ванни водою. Рівень гарячої води у ванні повинен виключати можливість її переливання через край у разі дії механізму підйому й опускання банок.
7.2.99 Нахил підводної стрічки транспортера повинен виключати виникнення сильних ударів між банками, а також їхнє випадання на підлогу або всередину бака.
7.2.100 Зовнішня бічна поверхня бака повинна мати теплову ізоляцію з покриттям ізоляції вологостійким матеріалом.
7.2.101 Відстань від підлоги до поверхні ванни повинна становити не менше 1,0 м і не більше 1,2 м.
7.2.102 Під час перевірки банок на герметичність необхідно:
плавно опускати або піднімати партію банок, що перевіряються;
перевертати банки, що перебувають під шаром води, і діставати з бака (спеціальними щипцями) випадково запалі банки;
застосовувати низьковольтне (не більше 12 В) електричне освітлення ванни.
7.2.103 Ванна повинна бути обладнана термометром у металевій оправі, який має знаходитись у зручному для спостереження місці.
7.2.104 Стерилізатор безперервної дії повинен мати блокувальний пристрій, що виключає привід апарата в разі заклинення банок у напрямних та в носіях.
7.2.105 Під час етикетування банок уручну необхідно мати добре обладнане робоче місце, ємність для клею, з якої зручно було б змащувати етикетку.
7.2.106 Пересувні етикетувальні машини дозволяється переміщувати тільки після повного відключення машини від електромережі.
7.2.107 Клей в етикетувальні машини необхідно подавати тільки в підігрітому стані. Не дозволяється проводити підігрів клею в машинах, не обладнаних штатним пристроєм для підтримки необхідної температури клею. Підготовку та підігрів клею необхідно проводити в клеєварильному відділенні до температури +70 град.С.
7.2.108 Для пакування рибних консервів не дозволяється використовувати ящики з виступними кінцями дроту та залізних смужок.
7.3 Вимоги безпеки під час обробки риби солінням
7.3.1 Вимоги безпеки під час сортування та розбирання риби в разі виробництва консервів, що викладені в пункті 7.2 цих Правил, є також обов'язковими під час оброблення риби перед солінням.
7.3.2 Ванни і чани для соління повинні бути виготовлені з матеріалів, що забезпечують їх водонепроникність і виключають можливість течі.
7.3.3 У разі тимчасової установки брезентових чанів необхідно використовувати каркаси - опори з дощок товщиною 40 мм.
7.3.4 Усі ванни і чани повинні бути встановлені одинарними або здвоєними рядами (секціями) з проходами між ними та стінами приміщень. Ширина проходів між рядами чанів повинна бути не менше 1 м, ширина проходів від стін до чанів повинна бути не менше 0,7 м.
7.3.5 Між заглибленими нижче підлоги чанами повинні бути проходи із щільного настилу шириною не менше 1 м. Засольні ємності, що мають висоту борта менше 0,3 м, повинні бути закриті кришками або решітками.
7.3.6 Завантаження та розвантаження риби з ванн повинно проводитися за допомогою пересувних механізмів.
7.3.7 Натирання і пересипання риби сіллю вручну слід виконувати на столах, висота яких повинна забезпечувати працівникам найбільш раціональну робочу позу "сидячи-стоячи" згідно з ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", затвердженим та введеним у дію постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26.04.78 N 1102, та ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования", затвердженим та введеним в дію постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26.04.78 N 1100. Робоча поверхня столів повинна бути рівною, без швів, гострих ребер і задирок.
Під час роботи стоячи необхідно застосовувати дерев'яні решітки або настили, що відповідають зросту працівників. Відстань між рейками решітки не повинна перевищувати 30 мм.
7.3.8 Для захисту шкіри рук від впливу рибного слизу та солі під час перемішування риби із сіллю, а також під час заповнення вручну бочок рибою, змішаною із сіллю, необхідно користуватися відповідними засобами індивідуального захисту, захисними мазями і періодично промивати руки дезінфекційним розчином.
7.3.9 Під час роботи на рибозасольному агрегаті повинен бути встановлений щиток, що захищає очі від солі, а за його відсутності потрібно одягати захисні окуляри.
7.3.10 Контейнери для засолу риби повинні бути міцними, стійкими, без гострих кутів і мати пристрої, що захищають від мимовільного відкривання затворів. Для санітарної обробки контейнерів слід передбачати спеціальне приміщення.
7.3.11 Банки та невеликі бочки (до 20 л) з рибою у разі потокової лінії соління повинні встановлюватися для відстоювання не більше ніж у 3 ряди. Висота етажерок для відстоювання банок і бочок з рибою не повинна перевищувати 1,7 м.
7.3.12 Для захисту рук працівників від травм під час ручного миття великої риби необхідно застосовувати трав'яні щітки, мочалки, шкребки, спеціальні рукавиці.
7.3.13 Мийні машини повинні мати спеціальні пристрої, що запобігають розбризкуванню тузлуку, і зливні патрубки в каналізацію.
7.3.14 Усі вібратори для ущільнення риби в тарі повинні мати пристрої для надійного кріплення тари, що виключають можливість її падіння з площадок.
7.3.15 Пересувний механічний прес для ущільнення риби в тарі повинен мати надійно закріплені обгумовані колеса, щоб уникнути перекидання преса під час пересування і роботи. Диск пересувних і стаціонарних механічних пресів повинен бути встановлений за розміром відповідно до діаметру бочок і ретельно закріплений. Регулятор тиску повинен бути встановлений і відрегульований на заданий тиск.
7.3.16 Уся гідравлічна система пресів і купорів повинна бути справна і не рідше одного разу на рік піддаватися перевірці. Манометр повинен мати червону позначку робочого тиску.
7.3.17 У разі застосування дерев'яних бочок їхнє розкриття та закупорювання вручну повинне проводитися бондарями з використанням комплекту справного бондарного інструменту.
7.3.18 Підйомники для переміщення бочок, крім пускової апаратури, повинні бути обладнані кнопками для зупинки, світловою та звуковою сигналізацією в місцях завантаження і вивантаження та обмежувачами, що забезпечують автоматичну зупинку механізму в місцях вивантаження.
7.3.19 Під час транспортування бочок на рольгангах і електронавантажувачах слід керуватися вимогами та вказівками, наведеними в розділі 13 цих Правил.
7.3.20 Інвентар і устаткування, що застосовуються в засольному виробництві, через особливу агресивність сольового розчину повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів, дозволених для харчової продукції. Зберігатися інвентар повинен у спеціальних ящиках.
7.3.21 Солерозчинники та інше обладнання для приготування та зберігання сольового розчину (тузлуку) необхідно встановлювати в окремих приміщеннях.
7.3.22 Для поліпшення умов обслуговування цього устаткування повинні бути передбачені засоби автоматизації, що дозволяють здійснювати контроль за процесом приготування сольового розчину.
7.3.23 Солерозчинники для приготування сольового розчину і ємності для його зберігання повинні бути герметичні, поверхні їх закриті чистими справними кришками. Усі трубопроводи, крани та вентилі повинні бути справними, сальники ущільнені та підтягнуті.
7.3.24 Для зручності подачі солі й обслуговування повинні бути обладнані майданчики.
7.3.25 Навантаження та відвантаження солі повинні проводитися працівниками в спеціальному взутті. Працівникам, які зайняті киркуванням злежалої солі, повинні видаватися захисні окуляри.
7.3.26 Злежалу сіль варто зламувати кирками або ломами, починаючи з верхніх шарів бунта, залишаючи невеликі уступи, до основи. Залишати верхній шар солі у вигляді козирка не дозволяється.
7.3.27 Подача солі повинна бути механізованою.
7.4 Вимоги безпеки в кулінарному виробництві
7.4.1 Враховуючи, що процеси підготовки риби на кулінарні вироби та напівфабрикати, а також цілий ряд виробничих операцій кулінарного виробництва здійснюються на однотипному обладнанні, що й у консервному виробництві, вимоги безпеки під час експлуатації такого обладнання, як машини для розбирання і порціонування риби, обжарювальні печі й охолоджувачі, машини і ванни для миття тари тощо, а також вимоги безпеки під час сортування, розбирання і розфасовки риби повинні відповідати вимогам, наведеним у пункті 7.2 цих Правил.
7.4.2 Подача сировини на процеси виробництва напівфабрикатів і готових кулінарних виробів (пельменів, котлет, пиріжків тощо) повинна бути механізованою і здійснюватися по спусках, жолобах, ковшових візках й іншими транспортними засобами.
7.4.3 Робочий стіл виготовлювача напівфабрикатів повинен бути оснащений дошкою-вкладишем з твердих порід дерева або полімерних матеріалів та з гладкою, рівною, без гострих кутів, крайок і задирок поверхнею. Розміри дошки повинні відповідати розмірам гнізд і забезпечувати необхідну щільність прилягання, а також можливість легкого зняття для санітарної обробки.
7.4.4 Деки або листи для кулінарних виробів повинні мати гладку поверхню, що легко очищається, без задирок з добре пропаяними швами; кромки не повинні бути гострими.
7.4.5 Під час установки вовчка на площадці, що піднімається над рівнем підлоги, майданчик для обслуговування цієї машини повинен бути обладнаний відповідно до вимог пункту 9.6 цих Правил.
7.4.6 Вовчок, що завантажується вручну, повинен бути обладнаний запобіжним пристроєм, що виключає можливість потрапляння рук працівників у шнек. Працювати на вовчку, не обладнаному запобіжним пристроєм, не дозволяється.
7.4.7 Для очистки сітки вовчка обслуговувальному персоналу видається металева лопатка. Очистка сітки руками не дозволяється.
7.4.8 Сітки та ножі вовчка повинні бути міцно закріплені затискною гайкою з використанням спеціального ключа.
7.4.9 Для проштовхування сировини в горловину вовчка повинні бути передбачені штовхачі, що забезпечують зручність і безпеку в роботі.
7.4.10 Кришка кутера повинна бути зблокованою з пусковим пристроєм таким чином, щоб пуск кутера з відкритою кришкою був неможливим.
7.4.11 Висота чаші повинна бути не вище 1 м від рівня підлоги. У разі більш високого розташування чаші працівники повинні бути забезпечені спеціальними підставками, наглухо прикріпленими до підлоги.
7.4.12 Перед пуском машини всі прорізи в корпусі повинні бути закриті щитками.
7.4.13 Кутер повинен бути оснащений спеціальними пристроями (тарілчастим вивантажувачем), що забезпечують зручне та безпечне вивантаження фаршу з чаші в інші ємності.
7.4.14 Запобіжна решітка і кришка фаршомішалки повинні бути зблокованими з пусковим пристроєм таким чином, щоб виключити можливість пуску і роботи фаршомішалки в разі піднятих решіток і відкритої кришки.
7.4.15 Під час роботи фаршомішалки переключення обертання мішалки у зворотному напрямку повинне проводитися тільки після повної зупинки двигуна.
7.4.16 Противага перекидного пристрою фаршомішалки повинна переміщатися в просторі, обгородженому сіткою або решіткою. Кріплення противаги повинне бути в справному стані.
7.4.17 На електропусковому кнопковому пристрої виконуються чіткі написи "Стоп", "Підйом", "Спуск", "Обертання вліво", "Обертання вправо", кнопки повинні бути різних кольорів. Пульт управління повинен бути розташований поблизу фаршомішалки.
7.4.18 Для очищення та підготовки цибулі повинне бути виділене окреме приміщення. Над цибулерізкою повинна бути передбачена ефективна місцева витяжна вентиляція.
7.4.19 Цибулерізка повинна бути із запобіжним пристроєм, що зблокований з пусковим пристроєм і унеможливлює відкривання запобіжних пристроїв під час роботи ножового вала.
7.4.20 Ножовий диск цибулерізки повинен бути без тріщин і задирок, добре заточений і правильно збалансований.
7.4.21 Не дозволяється експлуатація цибулерізки, не укомплектованої штовхачем з обмежником для проштовхування цибулі до ножового диска.
7.4.22 Не дозволяється центрувати ножі та змінювати висоту розташування ріжучої кромки ножа під час роботи цибулерізки.
7.4.23 У спусковому отворі повинен бути запобіжний пристрій для запобігання потраплянню пальців руки в ріжучу частину.
7.4.24 Кришки на бункерах для фаршу й тіста пельменного автомата повинні бути зблокованими з пусковими пристроями, що виключають можливість пуску автомата з відкритими кришками.
7.4.25 Якщо завантажувальний бункер пельменного автомата розташований високо, то в разі ручного завантаження необхідно користуватися підставкою, наглухо закріпленою до підлоги.
7.4.26 Приводи до лопатей фаршевого бункера, до гвинтової подачі тіста та до формувального диска повинні бути захищені надійним суцільним або сітчастим огородженням.
7.4.27 Не дозволяється завантажувати бункер вручну під час включеного електродвигуна, у разі працюючих лопатей і гвинтової подачі. Завантаження бункерів фаршем і тістом на ходу дозволяються тільки механізованим способом, що виключає можливість потрапляння до бункера рук.
7.4.28 Під час роботи механізму не дозволяється очищення барабана, роликів, стрічки, формувального диска, а також змащення та будь-який ремонт транспортера.
7.4.29 Не дозволяється прискорювати рух стрічки, провертати зупинені ролики та поправляти ремінь транспортера на ходу.
7.4.30 Чищення та миття пельменного автомата варто проводити після закінчення роботи в разі вимкненого та знеструмленого електродвигуна.
7.4.31 Завантаження напівфабрикату на електросковороди варто проводити обережно, щоб уникнути опіку краплями олії. Під час завантаження напівфабрикату в нагріту олію необхідно надягати захисні окуляри.
7.4.32 Розвантажувати електросковороди треба плавним, без ривків, поворотом навколо цапф.
7.4.33 Відкривати кришку електросковороди дозволяється тільки під час горизонтального положення завантажувальної чаші.
7.4.34 Очищення та миття чаші сковороди повинні проводитися в разі температури чаші не вище +45 град.С при вимкненому електроживленні.
7.4.35 Робоче місце біля картоплеочищувальної машини повинно бути обладнане дерев'яними решітками або настилом під ноги.
7.4.36 Уключати автоматичний вимикач дозволяється тільки в разі встановлених на місце облицюваннях і зачиненому вікні вивантаження.
7.4.37 Завантажувальний пристрій, що піднімається над підлогою на висоту менше 1 м, повинен мати огородження.
7.4.38 Завантажувальний пристрій повинен мати захисне запобіжне пристосування, що унеможливлює потрапляння рук у завантажувальну воронку.
7.4.39 Тертковий диск повинен мати захисний запобіжний пристрій, що виключає можливість потрапляння рук у робочу частину.
7.4.40 Завантаження машини продуктом проводиться після пуску машини та подачі води в робочий циліндр.
7.4.41 Для вирівнювання і проштовхування продукту необхідно застосовувати спеціальні пристосування.
7.4.42 Листи котлетних автоматів для укладання сформованих котлет повинні мати гладку поверхню, що легко очищається, без задирок, з добре пропаяними швами. Кромки не повинні бути гострими.
7.4.43 Варильні котли повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами і автоматикою (далі - КВПіА).
7.4.44 Кришка повинна щільно закривати котел, причому на ній і на оболонці повинні бути клапани, що запобігають підвищенню тиску всередині котла.
7.4.45 Кришка котла повинна бути обладнана противагою і гачком.
7.4.46 Варильні котли, що працюють під тиском, повинні бути обладнані манометрами та запобіжними клапанами, відрегульованими на граничнодопустимий тиск. Манометр повинен бути встановлений на видному місці. Дію запобіжних клапанів необхідно перевіряти не рідше одного разу на зміну. На підвідних паропроводах з тиском пари більш низьким, ніж у паровому котлі, повинні бути редукційні клапани.
7.4.47 Відкриті варильні котли, що працюють під тиском понад 0,07 МПа, повинні задовольняти вимогам безпеки, установленим для апаратів, що працюють під тиском. Висота верхньої крайки котла від підлоги (або площадки) повинна бути не менше 0,8 м. Котли меншої висоти повинні бути із запобіжними огородженнями висотою не менше 1 м.
7.4.48 Відкидна кришка котла повинна закріплюватися на час завантаження і вивантаження продуктів гачком або втримуватися противагою.
7.4.49 Завантажувати котли треба до заливання в них води. У разі потреби завантажувати продукти разом з гарячою водою варто застосовувати сітки й інші допоміжні засоби, що запобігають розбризкуванню води.
7.4.50 Після завантаження продукту котли повинні бути закриті й ущільнені за допомогою відкидних притисків.
7.4.51 Перед подачею пари необхідно перевірити відкриття крана конденсату. Тиск пари не повинен перевищувати робочий.
7.4.52 Вивантажувати варені та бланшовані продукти можна тільки за допомогою допоміжних засобів - сіток, перфорованих кошиків, вил тощо.
7.4.53 Варильний котел повинен бути забезпечений місцевою витяжною вентиляцією, що забезпечує видалення пари і газів.
7.4.54 Гаряча (варильна та промивна) вода повинна відводитися з котлів через відповідні трубопроводи в каналізацію.
7.4.55 Перед тістомісильними машинами з підкочувальними діжами повинні бути вільні проходи для пересування діж.
7.4.56 Тістомісильні машини з підкочувальними діжами повинні мати пристосування, що надійно прикріплюють до них діжі та унеможливлюють зміщення діж під час роботи.
7.4.57 Противаги кришок діж тістомісильної машини повинні мати запобіжні контрольні болти.
7.4.58 Кришка діжі тістомісильної машини повинна бути зблокованою з пусковим пристроєм таким чином, щоб пуск машини з відкритою кришкою був неможливим. Робота на тістомісильній машині з несправним блокуванням не дозволяється.
7.4.59 Зовнішні поверхні ротаційних електропечей для пиріжків повинні бути термоізольованими. Температура на зовнішніх поверхнях не повинна перевищувати +45 град.С.
7.4.60 Ручки на завантажувальних дверцятах повинні бути виготовлені з матеріалу, що не проводить тепло.
7.4.61 Над печами по всьому фронту повинні бути встановлені витяжні зонти для видалення газів і нагрітого повітря.
7.4.62 Листи, на яких випікаються кулінарні вироби, повинні бути рівними, без задирок і гострих країв.
7.4.63 Бункери для тіста та начинки пиріжкового автомата повинні закриватися кришками, зблокованими з електропусковим пристроєм.
7.4.64 Не дозволяється піднімати температуру олії у ванні для жарення пиріжків вище 180 град.С.
7.4.65 Електронагрівальні пристрої зверху повинні бути закриті сіткою або шаром ізолювальної негорючої прокладки, що унеможливлює потрапляння сторонніх предметів на провідники.
7.5 Вимоги безпеки в коптильному виробництві
7.5.1 Під час улаштування і обслуговування чанів, ванн та інших ємностей, що використовуються для відмочування риби в коптильному виробництві, необхідно керуватися вимогами безпеки, викладеними в пункті 7.3 цих Правил.
7.5.2 Під час роботи в приміщеннях з температурою до +10 град.С для відмочування риби або баликових виробів працівники повинні бути забезпечені теплим спецодягом.
7.5.3 Вимоги безпеки під час обробки риби, викладені в пункті 7.2 цих Правил, є обов'язковими також і під час обробки риби перед копченням.
7.5.4 Робочі місця за конвеєром для нанизування й обов'язки риби повинні бути обладнані стільцями зі зручними та регульованими за зростом працівника сидіннями.
7.5.5 Конвеєр повинен бути встановлений таким чином, щоб був забезпечений зручний підхід до робочих місць, а підведення комунікацій не заважало роботі та санітарній обробці конвеєра. У конструкції конвеєра повинні бути пристосування, що захищають обслуговуючий персонал від вологи, що стікає з риби.
7.5.6 Під час нанизування риби на прутки вручну необхідно користуватися спеціальними пристосуваннями або кінці прутків варто притупити.
7.5.7 Голка для прошивання риби повинна бути виготовлена з м'якого металу з добре заточеним вістрям.
7.5.8 Дерев'яні рейки для вішал, які застосовуються під час пров'ялення риби, повинні бути гладко виструганими та не мати задирок. Металеві рейки не повинні мати гострих кутів.
7.5.9 Вішала повинні мати спеціальні пази, що виключають можливість зісковзування та падіння рейок з рибою.
7.5.10 Для ручної установки рейок з рибою на багатоярусні вішала повинно бути одночасно зайнято не менше двох працівників.
7.5.11 Завантажувати коптильні камери рамами з рибою необхідно по одній рамі, штовхаючи їх від себе, при цьому руки працівника повинні впиратися у верхню частину рами не нижче її середини. Пересувати раму перед собою необхідно плавно, без ривків.
7.5.12 Двері термокамери повинні бути зблокованими з пусковим пристроєм. У разі відчинених дверей повинна зупинятися подача пари і вмикатися вентилятори.
7.5.13 Коптильні камери повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами і засобами автоматизації, що забезпечують дистанційний контроль і автоматичне регулювання технологічного процесу.
7.5.14 Над коптильними камерами необхідно встановлювати зонти для місцевого відсмоктування диму.
7.5.15 Улаштування приміщень і камер для копчення повинно відповідати вимогам діючих протипожежних норм.
7.5.16 Люки, отвори для труб, а також димопроводи, що проходять через стіни та стелю, повинні бути ізольовані відповідно до вимог СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 09.08.88 N 155.
7.5.17 Лопаті вентиляторних установок повинні мати захисні решітки.
7.5.18 Конструкції коптильних камер повинні забезпечувати:
надійну роботу механізмів управління шиберами та засувками;
щільність прилягання стулок дверей до дверних коробок;
легкість і безпеку пересування листів або візків з палаючим паливом у камерах гарячого копчення риби;
відкривання дверей камер тільки назовні.
7.5.19 Камери гарячого копчення повинні бути обладнані зонтами місцевого відсмоктування, що проходять уздовж фронту топок, для того щоб під час відкривання дверей уникнути задимлення приміщень.
7.5.20 Рукоятки тяг до шиберів, засувок і дроселю витяжної труби, арматури на комунікаціях, що подають тепле повітря або пару, повинні бути розміщені на висоті 0,6-1,6 м над рівнем підлоги у вільних і зручних для обслуговування місцях.
7.5.21 Коптильна камера від топкового простору повинна бути відділена металевими решітками, що забезпечують вільне проходження димоповітряної суміші.
7.5.22 Відстань від фронту топок камер гарячого копчення до протилежної стіни топкового відділення повинна бути не менше 3 м.
7.5.23 Для запобігання потраплянню іскор і золи до коптильних камер у разі централізованого димоутворення після димогенератора необхідно встановлювати іскрогасильну камеру (іскрогасник).
7.5.24 У коптильних камерах із застосуванням індивідуальних топок повинна передбачатися світлова та звукова сигналізація підвищення температури в камерах у випадку загоряння тирси.
7.5.25 У разі входу в коптильну камеру не дозволяється закривати за собою двері. Запірні дверні пристрої повинні діяти тільки примусово, без мимовільної їхньої дії.
7.5.26 Щоб уникнути запалення сажі шибера, решітки та димоходи повинні очищатися не рідше одного разу на тиждень.
7.5.27 Очищення димоходів необхідно проводити у відповідних засобах індивідуального захисту (спецодязі, рукавицях, захисних окулярах, респіраторах тощо).
7.5.28 Усі ремонтні роботи, очищення камер і решіток від нагару та санітарну обробку допускається проводити, якщо температура всередині топок або камер не перевищує +30 град.С.
7.5.29 Для пересування в топці металевих листів або візків з дровами або тирсою на робочих місцях повинні бути спеціальні гаки з довгими ручками.
7.5.30 Топкове приміщення повинно бути ізольоване від інших приміщень. Висота приміщень топок повинна бути не менше 3 м.
7.5.31 Кількість палива в топковому приміщенні не повинна перевищувати потреби однієї зміни. Паливо варто розміщувати на спеціально відведених площадках. Захаращувати інвентарем та іншими предметами проходи до топок не дозволяється.
7.5.32 Під час процесу копчення забороняється відкривати двері коптильної камери.
7.5.33 Уходити в коптильну камеру, усувати несправності та проводити ремонт механізмів допускається після повного припинення руху конвеєра коптильної камери.
7.5.34 В автоматичних коптильних камерах, де двері щитового типу, що піднімаються нагору вручну за допомогою противаги, повинні бути пристрої, що запобігають їх самовільному опусканню.
7.5.35 Баштова автоматична коптильна камера повинна бути обладнана звуковою та світловою сигналізаціями і кнопками "Пуск", "Стоп" у місцях завантаження, вивантаження та на рамі приводу.
7.5.36 Перед початком розвантаження риби з баштової коптильної камери необхідно ретельно перевірити її шахту.
7.5.37 Вивантаження клітей з коптильних камер необхідно проводити за допомогою спеціальних пристроїв, без заходу людей у камеру.
7.5.38 Під час переміщення клітей по підвісному шляху не дозволяється залишати їх як з вантажем, так і порожніми на стрілках і кривих ділянках шляху.
7.5.39 Відстань між підлогою та нижнім краєм кліті повинна бути не менше 0,2 м.
7.5.40 На підвісних коліях не дозволяється експлуатувати візки та кліті, ролики яких мають ушкодження і тріщини.
7.5.41 Не дозволяється виконувати чищення або ремонт клітей безпосередньо на підвісному шляху.
7.5.42 Розвантаження низько розташованих рейок, що опустилися значно нижче рівня підлоги, не дозволяється.
7.5.43 Металеві ящики для збору золи повинні мати ручки з матеріалу, що не проводить тепло.
7.5.44 У разі лужної обробки шомполів і рейок необхідно застосовувати розчин каустичної соди концентрацією не більше 0,5%, з наступним промиванням шомполів і рейок гарячою водою та пропарюванням.
7.5.45 Перенесення шомполів повинно бути механізованим.
7.5.46 Конструкція димогенератора та його дверей повинна забезпечувати герметичність. Уміст оксиду вуглецю (СО) на робочому місці оператора від працюючого димогенератора не повинен перевищувати ГДК (20 мг/куб.м) згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
7.5.47 За вмістом СО в повітрі робочої зони повинно бути забезпечено безперервний контроль з використанням газоаналізатора і встановлено сигналізацію у разі перевищення ГДК.
7.5.48 У конструкції кожуха вентилятора і димоходів у найбільш низьких їх частинах повинні бути передбачені пристрої для відводу смоляних вод, що конденсуються.
7.5.49 Димогенератор повинен бути термоізольований таким чином, щоб температура зовнішніх поверхонь на робочих місцях не перевищувала 45 град.С.
7.5.50 У димогенераторному приміщенні не дозволяється наявність сторонніх й особливо небезпечних у пожежному відношенні предметів і речовин.
7.5.51 Для розпилювання дров необхідно застосовувати, як правило, електричні та бензинові пилки.
7.5.52 Під час ручного розпилювання дров необхідно застосовувати дворучну пилку зі справним гладким полотном, без тріщин, задирок і поламаних зубців, заточену та розведену. Ручки пилки повинні бути виготовлені з дерева твердих порід, прооліфлені, добре відшліфовані. Поверхня ручок не повинна мати гострих граней, відколів тощо.
7.5.53 Розпилювання дров дозволяється проводити тільки на міцних двосторонніх опорах. Забирати обрізки дерева та тирсу під час роботи пилки не дозволяється.
7.5.54 Колення дров повинно проводитися на спеціальних площадках механічними або ручними сокирами-колунами. Механічний колун повинен мати бічні огородження, що перешкоджають відскакуванню розколотого поліна.
7.5.55 Для перенесення ручних сокир-колунів повинні бути виділені спеціальні чохли та підсумки.
7.6 Вимоги безпеки під час переробки ікри
7.6.1 Вимоги безпеки під час розбирання риби, викладені в пункті 7.2 цих Правил, є також обов'язковими під час розбирання риби для виймання ікри.
7.6.2 Миття тари (банок) та використання бактерицидних ламп для її опромінювання необхідно проводити відповідно до вимог, зазначених у пункті 7.2.
7.6.3 Проведення навантажувально-розвантажувальних робіт із сіллю та приготування сольового розчину (тузлуку) необхідно здійснювати відповідно до вимог, наведених у пункті 7.3 цих Правил.
7.6.4 Столи для розбирання риби і виїмки ікри повинні бути водонепроникними, легко піддаватися очищенню і промиванню (нержавіюча сталь, мармур тощо). Робоча поверхня столів повинна бути без швів, гострих кромок і задирок.
7.6.5 Під час виробництва ікри минтая повинні застосуватися прозорі інспекційні столи зі штучним підсвічуванням для видалення плівок ястиків.
7.6.6 Знімати пробу з ікри під час засолення дозволяється тільки роговими виделочками або поліетиленовими лопаточками, які після кожної проби повинні дезінфікуватися.
7.6.7 Санітарна обробка і дезінфекція приміщень, обладнання та інвентарю ікряного виробництва повинні проводитись щоденно після кожної зміни.
7.7 Вимоги безпеки до жироборошняного виробництва та виробництва технічної продукції
7.7.1 Майданчик, на якому проводиться попереднє оброблення сировини, сортування, відмочка та миття, має бути захищений від дощу і вітру та достатньо освітлений.
7.7.2 Приміщення, де відбувається насичення води ангідридом (під час виробництва рибного клею), повинно бути забезпечене вентиляцією. Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 концентрація сірчаного газу в робочій зоні не повинна перевищувати 10 мг на 1 куб.м повітря.
7.7.3 Для запобігання травмуванню обслуговуючого персоналу та поломці жироборошняної установки треба унеможливлювати випадкове потрапляння у сировину каміння, металевих деталей, ниток тощо.
7.7.4 Зберігати сировину необхідно в обладнаних бункерах, що закриваються.
7.7.5 Апарати, що працюють під тиском (варильні котли, гідролізатори, сушильні барабани, конденсатори, вакуум-сушарки), повинні відповідати вимогам пункту 8.3 цих Правил.
7.7.6 Варильні котли, вакуум-випарні апарати, гідролізатори, нормалізатори тощо повинні мати майданчики для обслуговування відповідно до вимог пункту 9.6 цих Правил.
7.7.7 Завантажувальний пристрій жироборошняного обладнання повинен мати захисне пристосування, що унеможливлює попадання інструменту або рук працівника до зони дії робочих органів.
7.7.8 Під час ручного вивантаження відмоченої сировини з чанів повинен застосовуватися справний інвентар з прилаштованими дерев'яними ручками з дерева твердих порід, що не мають задирок і тріщин.
7.7.9 Не дозволяється підштовхувати сировину лопатою або скребком до ротора риборізки через завантажувальний бункер. Якщо сировина не проходить до ротора, треба риборізку зупинити та повісити біля пускового пристрою табличку "Не включати", і тільки після цього можна прочистити завантажувальну горловину.
7.7.10 Приямок у риборізці для встановлення опори станції шнека, що подає подрібнену сировину від риборізки у варильний котел, повинен мати достатній двосторонній прохід для зручності обслуговування та ремонту станції, а також санітарної обробки. Приямок зверху повинен бути зачинений міцною суцільною або решітчастою кришкою і мати каналізацію.
7.7.11 Оглядові люки у варильних апаратів, сушильних барабанів тощо повинні щільно прилягати до корпусу і не пропускати пари. Не повинні пропускати пари шиберні засуви, вмонтовані в короби відсмоктувальної вентиляційної системи. Відчиняти оглядові люки варильного котла під час роботи апарата не дозволяється.
7.7.12 Перед вмиканням і вимиканням сушильних барабанів і зрошувального конденсатора необхідно поставити до відома обслуговувальних працівників, для чого повинна бути звукова або світлова сигналізація зі зворотним прийманням отриманого сигналу.
7.7.13 Сушильні барабани повинні працювати тільки за наявності води у зрошувальних конденсаторах.
7.7.14 Магнітні сепаратори повинні бути ізольовані і розміщуватися на ізольованих опорах, а їх перекидні клапани мають щільно прилягати до коробки електромагніта.
7.7.15 Не дозволяється під час роботи млина знімати металеві предмети, які притяглися до полюсів електромагнітів, вмонтованих у завантажувальний пристрій млина.
7.7.16 Не дозволяється застосування в екстракційному відділенні зубчатих передач з однорідного металу, що можуть у разі зчеплення та тертя викликати іскроутворення.
7.7.17 Якщо трансмісійні вали проходять через стіну, що відділяє моторне відділення від екстракційного, в стіні потрібно встановити ущільнювальні сальники.
7.7.18 Резервуари, апарати та трубопроводи для зберігання і подачі бензину, гасу, лігроїну та інших розчинників повинні бути надійно заземлені відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования", введеного в дію як державний стандарт України наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 24.12.96 N 569, та ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 15.05.81 N 2404.
7.7.19 Ручний інструмент, який застосовується в екстракційних відділеннях і складах розчинника (лопати, скребачки тощо), має бути виготовлений з матеріалу, що не дає іскор під час ударів об тверді предмети.
7.7.20 В екстракційних відділеннях не дозволяється проводити газове або електричне зварювання та користуватися джерелами відкритого вогню.
7.7.21 У випадку застосування дихлоретану або трихлоретану для екстракції жиру необхідно додатково виконувати такі вимоги безпеки:
усі виробничі процеси, при яких можливе виділення пари розчинників, повинні проводитися в ізольованому приміщенні;
усі операції, пов'язані з завантаженням, переливанням, вивантаженням розчинника, повинні бути механізованими або виконуватися за допомогою пристроїв, які виключають можливість безпосереднього контакту шкіри працівників з розчинником;
застосування дихлоретану і трихлоретану в екстракційних відділеннях допускається тільки в разі забезпечення умов, що унеможливлюють розливання розчинника і виділення його пари в робочих зонах приміщення;
усі працівники, що працюють з розчинником, повинні бути попередньо проінструктовані щодо небезпечних моментів роботи і запобіжних заходів, яких слід дотримуватися у разі роботи з розчинником, особливо під час чищення та ремонту апаратури;
дихлоретан і трихлоретан повинні зберігатися в тарі з етикеткою "Отрути" у спеціальному приміщенні під замком, при цьому необхідно вести суворий облік їх витрати і видавати визначеним працівникам під підписку.
7.7.22 Приміщення екстракційного відділення й оборотного розчинника повинні бути обладнані парогасінням.
7.7.23 Труба з виходом в атмосферу від колонки дефлегматора повинна виступати над гребенем покрівлі не менше як на 2 м і на 2 м віддалена від електропроводів.
7.7.24 Заливання екстрактора розчинником, а також зливання місцели в баки повинні проводитися через відповідні трубопроводи, що мають крани і вентилі, за умови обов'язкового забезпечення місцевою вентиляцією. Виконувати ці операції вручну не дозволяється.
7.7.25 Заливання барабанів гасом під час обробки луски риби, а також зливання суспензії гуаніну в баки проводиться відповідно до вимог попереднього підпункту цього пункту.
7.7.26 Під час проведення ремонту, пов'язаного з необхідністю опускатися всередину ємності, у якій може знаходитися пара розчинника, необхідно дотримуватись вимог, викладених у пункті 20.1 цих Правил.
7.7.27 У разі використання для консервування рибних відходів піросульфіту натрію необхідно дотримуватися таких вимог:
зберігання і подрібнення піросульфіту натрію має відбуватись у спеціальному приміщенні, розташованому поблизу місця перемішування фаршу. Приміщення повинно бути сухим, ізольованим і мати витяжну вентиляцію;
під час перенесення, дозування та перемішування піросульфіту натрію з фаршем працівники в обов'язковому порядку повинні користуватися респіраторами та захисними окулярами;
у разі відсутності фаршмішалки перемішування відходів із сухим піросульфітом натрію (калію) повинно проводитись у дерев'яних бочках або чанах за допомогою дерев'яного весла;
додавання піросульфіту натрію до подрібнених відходів повинно проводитися спеціальними дозаторами або вимірниками.
7.8 Вимоги безпеки під час виробництва продукції з морських водоростей
7.8.1 Виробництво маніту (окрім складу водоростей та сировинного відділення), процеси сушки, подрібнення агароїду є вибухопожежонебезпечними і повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 14.06.91 N 875 (із змінами та доповненнями), та ГОСТ 12.1.010-76* "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 28.06.76 N 1581 (із змінами та доповненнями).
7.8.2 Приміщення, в яких проводиться розпакування повітряно-сухих водоростей, та приміщення для дрібнення плівки агару і пакування крупки повинні бути обладнані крім припливно-витяжної вентиляції місцевими відсмоктувачами пилу безпосередньо з місць його найбільшого виділення з тим, щоб вміст пилу в повітрі робочої зони не перевищував межі, що передбачена ГОСТ 12.1.005-88.
7.8.3 Дифузори, резервуари для відмивання і відбілювання драглів, сушарки повинні бути обладнані ефективними місцевими відсмоктувачами.
7.8.4 Усі апарати, що працюють під тиском (автоклави, дифузори, монжуси, сушарки, фільтропреси, реактори, чаші для випаровування манітних розчинів), повинні відповідати вимогам пункту 8.3 цих Правил.
7.8.5 Кришки завантажувальних люків реакторів, резервуарів тощо повинні мати пристрої для полегшення їх відкриття і закриття.
7.8.6 Входити до башти розпилювальної сушарки для видалення залишків порошку агару, плівки агару зі стінок башти та інших деталей, огляду та ремонту механізмів і конструкцій дозволяється за умови непрацюючої установки та температури повітря в башті не вище +30 град.С.
7.8.7 Входити до башти дозволяється у спеціальному комбінезоні та взутті на дерев'яній підошві. Для огляду башти і виконання ремонтних робіт усередині її дозволяється використовувати переносні електричні лампи напругою не більше 12 В.
